[Арістотель. Політика. — К., 2000. — С. 227-238.]

Попередня     Головна     Наступна





Примітки



Книга перша


1. Прихована полеміка із Сократом і Платоном. Див.: Xen. Met. 3,4,12; Pl. Polit. 259 с.

2. Дельфійський ніж — інструмент, що одночасно правив за ножа і меча; свою назву дістав, мабуть, через використання у дельфійському культі Аполлона.

3. Eyz. I.A. 1400.

4. Hes. Ergg.

5. Od. IX 114.

6. II. IX 63.

7. II. XVIII 376.

8. Плектр — невеликі за розмірами інструменти різноманітної форми з дерева, металу, слонової кістки, рогу. Призначалися для створення вібрації струн кіфари.

9. Р. 802 (Nancr).

10. Fr. 13.71 Berdr (= fr. I. 71 Diehe).

11. В оригіналі дослівно gnonai, тобто «пізнати».

12. Грецьке слово «токос» дослівно означає «приплід».

13. Роки життя і смерті цих авторів невідомі.

14. Тут ідеться скоріше про сиракузького тирана Діонісія Старшого (бл. 432 — 367 pp. до н. е.). У 406 р. він захопив владу в Сиракузах.

15. У рукописному варіанті horama (видовище).

16. Можливо, мова йде про Євбула — завідувача афінськими фінансами у сер. IV ст. до н. е.

17. Див.: Геродот 11 172.

18. Напр., 22.1 544.

19. Soph. Ai. 293.




Книга друга


1. Див.: ENV, 1132633.

2. Пропуск у тексті.

З.Див.: Pl. Rp. 462 с.

4. Можливе й інше читання: eridas замість erotas (розпуста).

5. Пропуск у тексті.

6. Прислів’я приписувалося Піфагорові.

7. Сиситіями греки називали спільні трапези.

8. Агрономія — нагляд за ринковою площею. Астиномія — нагляд за порядком у місті.

9. Див.: Pl. Rp. 425 cd.

10. Ілоти — перебували на становищі кріпаків у Спарті. Пенести — селяни у Фессалії з таким само становищем, що й ілоти.

11. Пропуск у тексті.

12. Див.: Pl. Rp. 415 а.

13. Див.: Pl.Rp 451 c. — 452 а. /228/

14. Див.: Pl. Legg. 737, de, 740 c, 745 c.

15. Висновок, який, мабуть, випливає з міркувань у «Законах» 626 c, 704 — 709, 842 c-e.

16. Тут існує різночитання; наприклад, apoysin замість apelthonsin (тобто — вони пішли).

17. Див.: Pl. Legg. 737 d.

18. Див.: Pl. Legg. 740 b.

19. Роки діяльності Фідона Коринфійського відносяться, ймовірно, до першої пол. VII ст. до н. е.

20. Див.: кн. VII.

21. Кінік Діоген, Dior. Laert. VI, 72.

22. Відомості про Фалея Халкдонського містяться тільки в Арістотелевій «Політиці».

23. Мабуть, мова йде про локрійців, що мешкали в Південній Італії.

24. II IX 319.

25. Облога Атарнея, що перебував під владою Євбула, перським полководцем Автофродатом, сталася між 360 та 350 pp. до н. е.

26. Діофант — видатний державний діяч у другій чверті IV ст. до н. е.

27. Гіподам з Мілета — архітектор-містобудівник сер. V ст. до н. е.

28. Така посада — polithophylakes — відома у фессалійській Ларисі; в руках охоронців порядку зосереджувалось урядування містом.

29. Ідеться, мабуть, про піфагорійців, про що свідчить Арістоксен (FHG 11, 278, fr. 19), говорячи, що піфагорійці вважали правильним дотримуватись батьківських звичаїв та законів.

30. Немає точних вказівок на те, про яке з міст із назвою Куми йде мова.

31. Існує інший варіант тексту, за Бернайсом: hypakhonsin замість рукописного archoysin (що мають владу).

32. Періеки — вільні мешканці (крім Спарти) лаконських міст та сіл, що володіли громадянськими, але не політичними правами.

33. Можливо, йдеться про час після завершення Пелопоннеської війни, до битви біля Левктр (404 — 371 pp. до н. е.).

34. Можливо, йдеться про війни другої половини VIII — кінця VII ст. до н. е.

35. Громадянське право греків забороняло жінкам отримувати у спадок майно. За певних обставин (наприклад, за відсутності братів) вони могли тільки зберігати майно небіжчика батька і мали передати його своїм дітям від шлюбу з найближчими родичами. Такі дівчата вважалися дочками-спадкоємицями.

36. Пропуск у тексті.

37. Мова йде про поразку лакедемонців біля Левктр. Ксенофонт (Lac. 1) відносить Спарту до малонаселених міст.

38. Подробиці про описувані події відсутні.

39. Тут існують різночитання, однак без шкоди для змісту.

40. Див.:кн. III.

41. Престолонаступництво у Лакедемоні було родовим. За свідченням Єфора (див.: Плут. Lys. 30), уже Лісандр мав намір скасувати царську династію і «вибирати царя з кращих людей».

42. Навархи — командувачі флотом.

43. Див.: P1. Legg. 630.

44. Пропуск у тексті.

45. Інші держави, порівняно з грецькими на континенті, вважалися бідними, про що й говорить Ксенофонт (Hell. VI 1, 12).

46. Такі заходи приписуються Лікургові. /229/

47. Мова йде про події 345-го (Третя Священна війна) чи 333 р. до н. е. (висадка спартанського царя Агіса III).

48. Пропуск у тексті.

49. Йдеться, мабуть, про видатних громадян.

50. Пентархії — колеґії, утворені з п’яти членів ради, — другий після суфетів орган державної влади у Карфагені.

51. Докладніше про це див.: Ar. Ath. Pol. 6 — 12.

52. Залевк Локрський жив у VII ст. до н. е., Харонд — у VI ст.

53. Про Ономакрита Локрського більше відомостей немає. Про поета Фалета, Лікурга і критського законодавця згадують Страбон (X4, 16, 19, 482) і Плутарх (lys. 4).

54. Філолай — жив, мабуть, у VII ст. до н. е.

55. Піттак з Мітілени народився у 651 р. до н. е. За Діогеном, правив з 579 по 569 р. до н. е.

56. Андродамант згадується тільки в цьому місці «Політики».




Книга третя


1. Прийнята в число громадян людина — громадянин, що став таким у силу певного законодавчого акту. Однак такі (пожалувані) громадяни не користувалися всією сукупністю прав в Афінах; наприклад, вони не могли бути архонтами і жерцями.

2. Метеки — іноземні поселенці у грецьких містах, що не користувалися політичними правами і виконували певні повинності. Становище громадян однієї держави у час їхнього проживання в іншій регулювалося угодами, що укладалися між грецькими державами. Сам Арістотель жив в Афінах на правах метека під покровительством такої угоди, укладеної між Афінами та Македонією.

3. Покровитель, що обирався метеками із середовища повноправних громадян, посередник між метеком і державною владою (гр. — простат).

4. До громадянських списків афінян вносили після досягнення ними 18-річного віку.

5. Горгій — ритор і софіст. Його іронічне зауваження про громадян Лариси — гра слів: Larisaioi — громадяни Лариси; larisopoioi — майстри виготовлення казанів.

6. Вигнання тиранів — 510 р. до н. е. Реформи Клісфена — 508 — 507 pp. до н. е.

7. Парастат — керівник напівхору, немовби асистент корифея, керівника всього хору.

8. Eur. Fr. 16 (Nauck) з утраченої трагедії «Еол» (мабуть, з такими словами звертався цар Еол до своїх синів).

9. Ясон — тиран фессалійського міста Фери (IV ст. до н. е.).

10. Тут існує різночитання: amphogetera (у Бернайса) замість amphotera (двояко).

11. Пропуск у тексті.

12. Іпарх — начальник кінноти; стратег — командувач піхоти; лохаг — командир невеликого загону піхоти (лоху); таксіарх — командир підрозділу піхоти.

13. II. IX 646 — 648.

14. Сукупність громадянських прав становила в Афінах честь (time) громадянина: право отримувати посади, бути суддею, брати участь у виборах урядовців, право на шлюб з афінянками, право володіння нерухомим майном; право здійснювати громадські жертвоприношення.

15. Екзотеричними творами Арістотеля називаються (на противагу акроаматичним) твори, не призначені спеціально для учнів філософа, тобто спрямовані на широке коло читачів. /230/

16. Термін політія зазвичай уживався для характеристики республіканського устрою, переважно демократичного.

17. EN V6.

18. Епігамія — право на шлюб між громадянами двох держав, що стверджувалося особливою угодою.

19. Платон стверджує інакше (Legg. 670 с): «Натовп сміховинно міркує, ніби здатен розрізнити, що гармонійно і що ні...»

20. Слова «всякого віку», можливо, були внесені у текст згодом.

21. Скажімо, у змаганнях з атлетики, гімнастики тощо.

22. Антисфен (бл. 444 — бл. 365 pp. до н. е.) — Сократів учень, керівник школи кініків.

23. II 391; слів «влада смерті у моїй волі» немає в тексті «Іліади», що дійшов до нас.

24. Див.: Алкей fr. 32 a Bergk (=fr. 108 Lobel); fr. 37 b Bergk (=fr. 109 Lobel).

25. Див., напр.: PL Polit. 294 b.

26. Див. про це: Diod. I. 82, 3.

27. В Епідамні й Опунті були олігархічні форми правління.

28. Дослівно: закон — розум без прагнень (інстинктів).

29. II. X 225.

30. II. II 372.

31. Тут існує різночитання: haytois замість рукописних читань aytoys (самих) чи aytoy (його).

32. Тобто тими, що належать до подітії (чи третього нормального виду державного устрою).




Книга четверта


1. І до тих, і до других дослідників Арістотель, мабуть, відносив Платона.

2. Про відмінності між державним устроєм і законами див. також: PL Legg. 678 а, 735 а.

3. Платон.

4. Ці слова визнані (Зуземіль, Іміш) пізнішою вставкою.

5. Ці слова розуміють по-різному; так, одні ототожнюють заможних з озброєними, злидарів із неозброєними, неозброєних — із злидарями.

6. У попередніх книгах цього немає. Про частини держави див. VII 8.

7. Декотрі вчені (напр., П’єр де ла Раме) викреслюють з тексту слова e koinen tin ’amphoin.

8. Тут, мабуть, Арістотель має на увазі Платона (Polit. 291 d).

9. Див., напр., III 1.

10. Див. II 369 в — 371 є.

11. Потім у тексті, видається, незначний пропуск, що відтворюється приблизно так: «Це — п’ятий складник держави; шосту частину становлять жерці».

12. На думку декотрих учених (Зуземіль), третій вид демократії полягає у тому, що за нього посади обіймають громадяни бездоганного походження, тобто ті, у кого обоє батьків — громадяни; за четвертого ж виду демократії допускається можливість обіймати посади тим, у кого тільки хтось із батьків — громадянин.

13. Див. II, II 204.

14. Тут існує різночитання: kai ten eklesian замість рукописного каі ten pohteian (і громадянству).

15. Такі династії існували в Еліді і в деяких беотійських містах.

16. Pl. Legg. 712c.

17. Тут під найправильнішим видом державного устрою розуміємо так звану політію. Існує інша думка (А. Доватур): справжня (або істинна аристократія). /231/

18. Люди, пов’язані узами гостинності, зазвичай ламали навпіл якийсь предмет (каблучку, печатку), аби потім самі, і їхні нащадки, прикладаючи половинки, могли упевнитися в існуванні між двома сім’ями стосунків гостинності.

19. Мова йде про лакедемонських геронтів.

20. Есимнети — надзвичайні урядовці з широкими повноваженнями. їх обирали у грецьких державах в найдавніші часи.

21. Див., напр.: EN 1101 а 1411153 b g. сл.

22. Фокілід — ліричний поет, родом з Мілета, що жив у середині VI ст. до н е. Fr. 12 Bergk (=fr 12 Diehe).

23. Тобто поміркованих форм демократії та олігархії.

24. Афінська і Спартанська.

25. Дослівно: «ті, хто раніше урядував». Ці слова декотрі з учених беруть у квадратні дужки. Можливо, автор має на увазі Александра Македонського.

26. В Афінах громадяни при досягненні ними 20 років вносилися до особливого «списку» народного зібрання» і з цього моменту користувалися всіма громадянськими правами, за винятком обіймання посад у сенаті, що допускалося з 30-річного віку.

27. Тут єдина згадка про Телекла.

28. Існує різночитання: me klerotoi (Ньюмен) замість рукописного e klerotoi (чи за жеребом).

29. Пробули утворювали в деяких державах раду, яка мала обов’язок складати законопроекти, що подавалися на вирішення народним зборам. Номофілаки (тобто охоронці закону) в Афінах були зобов’язані стежити за тим, щоб на обговорення не виносився жоден закон, який би шкодив державі, і переслідувати осіб, що пропонували такі закони.

30. Слово «політія» вжито тут у розумінні «конституційна держава».

31. Обов’язком хорегів в Афінах було влаштування і навчання на свої кошти одного з хорів, які брали участь у змаганнях під час деяких свят (зокрема хорів і для драматичних видовищ). Хорегом призначали громадянина, котрий володів певним статком.

32. Гінекономи — урядовці, що стежили за поведінкою жінок, особливо під час релігійних та громадських свят. Педономи головували на гімнастичних вправах дітей і стежили за їхнім вихованням.

33. Сітометри міряли хліб на громадських роздачах.

34. Пропуск у рукописах.

35. Для розуміння перелічених Арістотелем способів заміщення посад наводимо складену Зуземілем таблицю:

І. Всі. II. Декотрі. III. Почасти всі, почасти декотрі.

a) з усіх; b) з декотрих; c) почасти з усіх, почасти з декотрих; a) з усіх; b) з декотрих; c) почасти з усіх, почасти з декотрих; a) з усіх; b) з декотрих; c) почасти з усіх, почасти з декотрих:

1) за вибором; 2) за жеребом; 3) почасти за вибором, почасти за жеребом; 4) за вибором; 5) за жеребом; 6) почасти за вибором, почасти за жеребом; 7) за вибором; 8) за жеребом; 9) почасти за вибором; 10) за вибором; 11) за жеребом; 12) почасти за вибором, почасти за жеребом; 13) за вибором; 14) за жеребом; 15) почасти за вибором, почасти за жеребом; 16) за вибором; 17) за жеребом; 18) почасти за вибором, почасти за жеребом; 19) за вибором; 20) за жеребом; 21) почасти за вибором, почасти за жеребом; 22) за вибором; 23) за жеребом; 24) почасти за вибором, почасти за жеребом; 25) за вибором; 26) за жеребом; 27) почасти за вибором, почасти за жеребом.

36. За Шенгелем, доповнення таке: e hairesi e kleroi e.

37. Тюро викреслює з тексту слова: «або одні за вибором, другі за жеребом».

38. Пор. Ar. Ath. Pol. 57,3: «...коли... хтось, перебуваючи у вигнанні за справи, з яких можливе примирення, звинувачується в тому, що вбив і поранив ще когось, — того судять біля святилища Фреата, а захищається він, під’їхавши до берега на човні». /232/




Книга п’ята


1. Тут існують різночитання: hen ti, або eti, або hotioyn.

2. Можливе й інше прочитання: pantos замість panton (з усіх).

3. Історик Ефор повідомляв, що Лісандр хотів скасувати спадкоємну царську владу Гераклідів у Спарті (див.: Plut. Leg 30, Diod XIV 13). Павсаній — спартанський цар (408 — 394 pp. до н. е.).

4. Філархи — особи, що стояли на чолі філів і утворювали таємну раду.

5. Декотрі вчені (Бекер) відкидають з тексту слово «був».

6. Можливе й інше читання: fanantia замість tayta (ці якості).

7. В деяких рукописах aporoi (злидарі), в деяких — eyporoi (заможні), а в деяких — aporoi kai aporoi (заможні й злидарі).

8. Німейр вносить поправку: aytoys замість alleloys (один з одним).

9. Ймовірно, йдеться про переворот на Родосі в 390 р. до н. е., коли «родосці — лаконофіли — повстали проти демократії і вигнали з міста прихильників афінян» (Diod. XIV 97).

10. Лікоть — близько 38 — 46 см.

11. Битва «сьомого дня «, тобто яка відбулася на сьомий день після повного місяця. Плутарх (De vert. Mul. Mul. 5) стверджує, що на сьомий день після повного місяця, інші — що в час повні (520 р. до н. е.).

12. Мова йде про Пелопоннеську війну, в якій брали участь за списком громадяни трьох вищих класів (четвертий клас — фети — гоплітами не служили).

13. Місто Орея (чи Гестіея) на Евбеї перебувало на початку IV ст. до н. е. у сфері впливу Спарти і мало олігархічний устрій. Близько 377 р. до н. е. Орея звільнилася від впливу Спарти; до цього часу, мабуть, належить зміна олігархічної конституції і встановлення в місті демократії.

14. Візантій — мегарська колонія, заснована у 658 р. до н. е. на європейському березі протоки Босфор. Подробиці подій, про які згадує Арістотель, невідомі.

15. Йдеться про вигнання тирана Фрасібула (VI ст.). Іноземці та найманці були привезені до Сиракуз братом Фрасібула Гелоном у кількості 10 тис. чол. За Фрасібула їх було 8 тис. (Diod. XI 72 сл.). Збройне зіткнення відбулося в 462 р. до н. е.

16. А далі йдуть слова до п. 12., які одні вчені викреслюють з тексту, інші переставляють в інше місце.

17. Проксен був зобов’язаний виявляти прихильність до громадян іншої держави (функції проксена були близькі до функцій нинішніх консулів).

18. Інших відомостей про тирана Фокса у нас немає.

19. Коли відбулися описані події, невідомо.

20. Триєрарх — капітан триєри (військового судна з трьома рядами весел) або, як це було в Афінах, громадянин, що опоряджував за свій рахунок триєру і командував нею.

21. Тут ідеться, мабуть, про Гераклею Понтійську, мегарську колонію на південному березі Чорного моря, засновану в середині VI ст. до н. е.

22. Мабуть, Арістотель говорить про Куми в Еоліді.

23. Державні повинності (так звані літургії) виконувалися заможними громадянами (оснащення триєри і добір команди для неї, покриття витрат на постановку хору для драматичних вистав тощо).

24. Притан у Мілеті, мабуть, був головним урядовцем (що зайняв місце попереднього царя).

25. «Поводирями» (захисниками) народу називалися вожді демократичного угруповання. /233/

26. Пісістрат — афінський тиран (бл. 600 — 527 pp. до н. е.), захопив спочатку владу в Афінах у 560 р. Двічі він позбувався влади і двічі знову захоплював її. Феаген — мегарський тиран (друга пол. VII ст.. до н. е.). Діонісій Старший — див. прим. 14 до кн. 1. Дафней — противник Діонісія Старшого, один із сиракузьких полководців. Про подробиці описуваних Арістотелем подій див.: Diod XIII сл.

27. Йдеться про перехід від поміркованої демократії до радикальної.

28. Тобто чвари між олігархами.

29. Див. прим. 21.

30. Василіди — знатний рід, що правив в Ерітрах після скасування царської влади.

31. Такі політичні товариства (гетерії), головним чином олігархічні, мали на меті повалення демократії.

32. Декотрі перекладають: «починають зазіхати на майно приватних осіб».

33. Гіпарин, один із визначних сиракузців, був тестем Діонісія Старшого.

34. Декотрі (Ньюмен) вважають, що тут ідеться про афінського полководця Харета, і відносять факт до 367 р. до н. е.

35. Місце не зовсім зрозуміле. Даний варіант перекладу узгоджується із варіантом Річардса.

36. Існують різночитання: (ton) pollon або pollon (багато).

37. Тобто прагнуть до такого урядування, коли коло правлячих осіб ще менше за кількістю, ніж при олігархії.

38. Алевади — рід правителів у Фессалії.

39. Див. прим. 21.

40. «Однаковими» називалися у Спарті громадяни, що отримували виховання за державний рахунок, брали участь у громадських трапезах і жили за законами Лікурга. Тільки вони були повноправними громадянами і представляли власне Спартанську державу.

41. Йдеться про спартанського царя Агесілая II (бл. 444 — бл. 360 pp. до н. е.) і Павсанія (див. прим. 3).

42. Мова йде про другу Месенську війну (кінець VII ст. до н. е.), коли, за словами Павсанія (IV 186 і-2), «у Спарті був неврожай, що викликало невдоволення». Тиртей — поет (друга пол. VII ст. до н. е.), можливо, ватажок спартанців під час другої Месенської війни.

43. Йдеться не про царя Павсанія, а Павсанія — головнокомандувача під час перських воєн (500 — 449 pp. до н. е.). Аннон — визначний карфагенський аристократ, що мав у своєму розпорядженні сили, які переважали сили держави. Про змову Аннона див.: ust. XXI. 4.

44. Пропуск у тексті.

45. Точна дата зміни державного устрою у Фурціях невідома. Зуземіль відносить її до часу після 411 р. до н. е.

46. Після самогубства своєї першої дружини Діонісій Старший, сиракузький тиран, одружився одночасно з двома жінками; одна з них була Доріда, дочка Ксенета, аристократа з Локрів Епізефірських (у Південній Італії). Від неї у Діонісія був син Діонісій Молодший. Коли в 357 р. до н. е. Діонісія Молодшого прогнав із Сиракуз Діон, він поїхав у Локри, де й установив тиранію.

47. Такі радники (симбули) ймовірно, були схожі на колеґію, котра готувала закони та декрети, що подавалися на обговорення й затвердження народного зібрання.

48. В аристократіях та олігархіях.

49. Тобто представники могутніх знатних родів.

50. У деяких рукописах слова «в монархіях» відсутні. /234/

51. Йдеться про передачу грошей урядовцями, у котрих закінчуються повноваження. Копії — копії актів передачі. Лохи — військові підрозділи, атакож об’єднання громадян на основі економічних інтересів — вони нагадували акціонерні товариства.

52. У деяких рукописах після слова phieos йдуть слова me strategikos de.

53. Арістотель, можливо, має на увазі Афінську державу.

54. Декотрі вчені (Шпенгель, Іміш) виключають з тексту після слів «свобода ж» слова kai ison (і рівність).

55. Fr 883 (Nauck).

56. Фідон — аргоський цар (VII ст. до н. е.). Фаларід — тиран в Акраганті (у 2-й пол. VII ст. до н. е.). Кіпсел захопив тиранічну владу в Коринфі в 657 р. до н. е. Пісістрат — див. прим. 26.

57. Кодр — міфічний афінський цар. Кір — засновник (з 558 р. до н. е.) держави Ахеменідів; за словами Геродота (107 слл.; III 82), визволив персів від іга мідійців. Молоси — плем’я, що, згідно з переказом, перейшло з Фессалії в Епір.

58. Про змову Гармодія й Арістогітона в Афінах див.: Hdt. VI; 123 Thuc. 120; VI 54; Ar. Ath. Pol. 18.

59. Павсаній — один з особистих охоронців Філіпа. Філіп був убитий у 336 р. до н. е. Аттал — знатний македонець, дядько Клеопатри, дружини царя Філіпа.

60. Амінта II — македонський цар (392 — 390 pp. до н. е.) Дерда — правитель Елімеї — край у Верхній Македонії).

61. Євагор — цар кіпрського міста Саламіна з 410 р. до н. е.

62. Архелай — македонський цар (правив у 413 — 399 pp. до н. е.).

63. Арабей — правитель Лінкестиди (край у Верхній Македонії). Згадуваний тут Амінта — майбутній македонський цар Амінта III (правив у 389 — 383 і 381 — 369 pp. до н. е.).

64. Котіс — цар одрисів і володар усієї Фракії, вбитий у 358 р. до н. е.

65. Пенфіліди — рід правителів у Мітілені.

66. У деяких рукописах — periiontas.

67. Згадуваний тут Дарій — старший син Ксеркса. Згідно із Ктесієм («Перська історія», 29 — 30), Юстином (III і) та Діодором (XI 69), Артапан (чи Артабан), Ксерксів улюбленець, убив спочатку Ксеркса, а потім викликав підозри Артаксеркса проти Дарія і покінчив з останнім.

68. Сарданапал — ім’я останнього асирійського царя у багатьох стародавніх авторів.

69. Говорячи про міфологів (оповідачів), Арістотель має на увазі, головним чином, Ктесія — грецького історика, сучасника Геродота, Гіпократа, Ксенофонта (головний твір — «Історія Персії»).

70. Кір (див. прим. 57) керував повстанням персів проти мідійців та їхнього царя Астіага, що доводився йому дідом.

71. Амадок — володар одрисів у Фракії наприкінці V ст. до н. е.

72. Аріобарзан — перський сатрап (з 387 р. до н. е.) у Даскілії на Пропонтиді; взяв участь у повстанні сатрапів проти царя, був зраджений своїм сином Мітридатом і розп’ятий на хресті в 362 р. (див.: Xen. Cyr. УШ 8, 4).

73. Див.: Etgg. 25.

74. Феопомп правив у Спарті у 2-й пол. VIII ст. до н. е.

75. Періандр правив у Коринфі з 627 по 585 р. до н. е.

76. Інший варіант: he te замість рукописного me te (аби не утримувати охорони).

77. Коринфські тирани Кіпселіди посилали дари в Дельфи й Олімпію. Олімпіон, храм Зевса Олімпійського в Афінах, почав будувати Пісістрат, а продовжив будівництво його син Гіпій, але не довів до кінця. Полікрат, самоський тиран (правив у /235/ 532 — 523 чи 522 pp. до н. е.), прикрасив місто низкою будов, найвідоміші з них — розкішний храм Гери і водопровід, що постачав водою місто.

78. Декотрі вчені вважають, що читати слід allelois замість heaytois чи kai tois allots (поправка Шпенгеля).

79. Декотрі вчені викреслюють з тексту toy doken (очевидно), phrontidzein (дбати).

80. Напр., Гелон у Сиракузах (див.: Diod. XI 26, 5), Мікіф, тиран Регію (див.: Diod XI 66).

81. Мабуть, найзнатніші з городян.

82. Арістотель має на увазі, ймовірно, Діонісія Молодшого, тирана Сиракуз (правив з 367 по 344 pp. до н. е.) та Нікокла, тирана кіпрського міста Саламіна

83. Fr. 85 ДК 18, 170.

84. Замість рукописного kalos (прекрасно) прийнято читання haplos (просто).

85. З 670 по 570 р. до н. е.

86. З 657 по 582 р. до н. е.

87. Див. прим. 26.

88. Перша сиракузька тиранія (Гелон та його наступники) тривала з 491 по 473 р. до н. е.

89. Див.: Pl. Rp VIII, IX.

90. Декотрі вчені невпевнені у правильності перекладу Арістотелевих тверджень про Платонові міркування.

91. Ближче не відомий.

92. Згідно з версією Зуземіля, Харілай (чи Харіл) змінив у Спарті під час подорожі Лікурга на Крит монархічне правління на тиранію.

93. Йдеться про Сократову думку.

94. Див.: Pl. Rp. 551 d.

95. Арістотель має на увазі державні перевороти в олігархіях.

96. Див.: Pl. Rp. 559 d.




Книга шоста


1. Див.: Pl. Rp. 557 а сл.

2. Декотрі учені викреслюють з тексту слова e oligakis (чи кілька разів).

3. Йдеться про винагороду за участь в народному зібранні і в суді.

4. Народ означає тут «народне зібрання».

5. Всі наступні, до кінця розділу, слова Іміш, слідом за Зуземілем, бере у квадратні дужки.

6. Замість «не встряючи в чужі діла» можна перекласти також «і не прагнуть чужого».

7. Декотрі з учених (Зуземіль) розуміють це місце так, що на посади обирають людей, котрі можуть завдяки своїм матеріальним засобам належним чином виконувати службові обов’язки.

8. Оксил — легендарний цар Еліди.

9. Декотрі вчені (Зуземіль) приймають інше читання: en tais toiaylais demokratiais замість рукописного en tais demokratikais ekklesiais (демократичних народних зібраннях).

10. В Кірені спочатку був монархічний устрій, а потім, наприкінці V ст. до н. е. була впроваджена демократія. Зміна ця супроводжувалася великою смутою. Див Diod XIV 34.

11. Про реформи Клісфена див.: Hdt. V 66, 69 — 73; VI 131; Ar. Ath. Pol. 20 — 22, 1.

12. Поряд із писаними законами, греки надавали велике значення законам, які називалися у них agraphoi nomoi (неписані закони); ці закони, що встановлювали природне /236/ право, вважалися законами божественного походження; їх не можна було порушувати, навіть якби вони суперечили законам писаним.

13. Поправка Іміша: k'an (адже) замість рукописного ean (якщо).

14. Див. прим. 23 до кн. 5.

15. Тобто із легкоозброєних.

16. Агрономи завідували міськими угіддями, ілори — лісами.

17. Аподекти — досл. «приймачі».

18. Пропуск у тексті.

19. Тут різночитання: (pros) er (t) etai — Іміш; dieretai (відокремлюються від) — рукописний варіант.

20. Стратеги, гіпархи, таксіархи, лохаги див. прим. 12 до кн. 3. Полемарх — в Афінах третій із дев’яти архонтів, що стояв на чолі збройних сил держави; у Спарті — командир мори, загону з 400 чоловік; у Фівах — начальник збройних сил Беотії. Триєрархія — командування триєрою (див. прим. 20 до кн. 5). Навархія — командування флотом. Філархія — командування загонами кінноти.

21. Ефтини — контролери; логісти — рахівники; екзетасти — ревізори; синегори (досл. «ті, що говорять разом») в Афінах — помічники логістів.

22. Ієропеї стежили за жертвоприношеннями; вони не були охоронцями храмового майна. Наофілаки — охоронці храмів.

23. Гінекономія — див. прим. 32 до кн. 4. Номофілакія — див. прим. 29 до кн. 4. Гімнасіархія — управління гімнасіями (громадськими місцями для тілесних вправ, а також для філософських і політичних бесід).




Книга сьома


1. Згідно із рукописним читанням.

2. Is. Ер. VI 11.

3. Див.: Pl. Meno 71 e.

4. Згідно із рукописним читанням.

5. Йдеться, мабуть, про Ясона, ферського тирана.

6. Тобто ізольовано.

7. Без рукописних слів: kai tois anthropos (і для людей).

8. У розумінні кількості населення.

9. Стадій — близько 189 м (за Геродотом).

10. Стентор — оповісник в «Іліаді».

11. Одна з обіцянок у «Політиці», що залишилася невиконаною.

12. Без kai, що дозволяє інакше розуміти смисл слів.

13. Див. прим. 34 до кн. 2.

14. Тобто Геракля Понтійська.

15. Див., напр.: Pl. Rp. 375 с.

16. Архілох — поет другої пол. VII ст. до н. е., уродженець острова Парос. Fr 67 Bergk.

17. Eur. Fr 975 (Nauck).

18. Уривок з невідомої трагедії, fr. 78 (Nauck).

19. В «Економіці» Арістотеля проводиться протилежна думка (І і, 1343 а 10): «Поліс являє собою сукупність будинків, землі і майна, що є достатніми засобами для благополучного життя».

20. Декотрі читають amphotera замість amphoterois (одним та другим).

21. Ймовірно, мова йде про історика 2-ї пол. V ст. до н. е. Антіоха Сиракузького.

22. Тобто Лацій, Кампанію і Луканію.

23. Мова йде головним чином про Платона. /237/

24. Ця обіцянка, по суті, залишилась невиконаною.

25. Обіцянка не виконана.

26. Декотрі вчені перекладають homalotes як рівнина.

27. Коментатори так зображують це розташування:

28. Арістотель має на увазі винайдення катапульт в Сиракузах при Діонісії Старшому.

29. Тобто на ринковому майдані. 30. Див.: EN III. 6, 1113 а. 15.

31. Розуміймо: і необхідні для щастя держави.

32. Скілак — грецький географ і мандрівник 2-ї пол. VI — поч. V ст. до н. е. Йому приписувався твір «Перікл». Про Скілака див.: Hdt. IV 44.

33. Прийнято читання poiesasa ditton toi genei tayta («та сама істота за своїм походженням двояка»).

34. Пропуск у тексті.

35. В рукописі e pason e tois dyoin — «або всіма, або обома».

36. Мова йде про лакедемонців та критян.

37. Ніде більше про нього не згадується.

38. Див.: Hes. Ergg. 170.

39. Пропуск у тексті.

40. На полях окремих рукописів приписаний справжній текст оракула: «Не зжинай сівби зеленої».

41. Тобто про виховання дітей.

42. Дехто замість eton (роки) приймає читання ethon (звичаї). Тут йдеться, звісно, про усталені звичаї.

43. Тут різночитання: hsykhron (дрібні) або mikron (невеличкі).

44. Див., напр.: Pl. Legg. 792 b.

45. Рукописне читання apelaynein. Дехто сприймає apolayein засвоювати.

46. Тобто кому більше 21.

47. Йдеться про сатирові вистави.

48. Гр. methe (досл. «сп’яніння») у власному розумінні слова означає ту частину бенкету, коли піднявся настрій і починали пити нерозбавлене вино. Вік, про який іде мова, — 21 рік.




Книга восьма


1. Тобто читання і письмо.

2. В тому вигляді, в якому вірші наводяться Арістотелем, їх немає в тексті гомерівських поем, що дійшли до нас.

3. Od. XVII 585.

4. Od. IX 7.

5. Обіцянка залишилася невиконаною.

6. Йдеться, ймовірно, про племена, що жили в Малій Азії.

7. Що робилося у вихованні атлетів.

8. Інші предмети — читання, письмо, музика, малювання.

9. Починаючи з цього розділу, Арістотель, можливо, переніс у кн. VIII «Політики» міркування із свого спеціального трактату про музику.

10. Див.: Bacch, 381.

11. Мусей — міфічний поет.

12. Олімп — легендарний представник найдавнішої інструментальної музики у греків (особливо гри на флейті). /238/

13. Арістотель, мабуть, має на увазі різноманітні варіанти іонійського та лідійського ладів, які Платон (Rp. 398 e) характеризує як притаманні застільним пісням, що розманіжують душу.

14. Йдеться про піфагорійців.

15. Напр., Платон у «Федоні».

16. Архіт з Тарента — сучасник Платона, філософ-піфагорієць, математик, полководець і політичний діяч.

17. За Імішевим доповненням, заперечна частка надає реченню іншого змісту.

18. Іноді logos сприймають у розумінні «голос» чи «спів».

19. Див. прим. 31 до кн. 4.

20. Еквантид — — один з найдавніших представників аттичної комедії (сер. V ст. до н. е.).

21. Петада — різновид лідійської ліри: струнний інструмент на кшталт ліри, але більший за неї із міцнішими струнами. Семикутники, трикутники — інструменти, схожі на арфу, із струнами однакової товщини, але різної довжини. Самбука — інструмент, запозичений греками з Єгипту.

22. Тобто з поєднання всіх складників, що належать до мелосу (пісні в супроводі музичного акомпанементу), за винятком ритму.

23. Тобто мелодії, що діють на наші моральні риси, мелодії, що збуджують нашу діяльність, і мелодії, що викликають у нас стан захоплення.

24. За Тирвітовою поправкою, замість meros слід читати melos. Етичним мелодіям відповідає фригійський, практичним — можливо, гіпофригійський лад.

25. Обіцянка в тексті «Політики», що дійшов до нас, не виконана.

26. За Шпенгелевою поправкою, перед theteon вставляємо слово khresthai.

27. Див. 399 а.

28. Філоксен з Кіфери, автор дифірамбів, жив у 435 — 380 pp. до н. е.

29. За Імішевою поправкою, eis paidian замість paideian.

30. Середньовічний перекладач «Політики» на латинську мову Вільгельм фонн Мербеке (XII ст.) зауважив: «Продовження цієї праці я ще не знайшов у грецькому оригіналі».









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.