Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна




Частина Третя:

ІСТОРІЯ ТЕКСТУ ШИРОКОЇ ПРАВДИ



І.


Скорочений кодекс Руської Правди, як я старався показати в попередній частині, привів мене до тексту другої громади списків, до Широкої Правди. Отже до студіювання цій громади я і переходжу.

Н. Калачов у своїм групуванню списків Правди виявив добрий підхід клясифікувати цю громаду списків на підставі різних правничих збірників, де находилася Правда. 83 Але вчений на самім початку своєї клясифікації схибив, виділивши деякі з тих збірників в окремі т.зв. „фамілії”‘ списків (третю — „літописну” і четверту — „різних збірників законів”.) Таким чином я користуюсь тільки його щасливим початком клясифікації і всі списки Широкої Правди розкладаю у таких групах: 1. Списки юридичних збірників: 72, 73, 75, 76, 78, „Царського V”, Болтіна. 2. Списки Мірила Правдивого: 3, 4, 5, 6, 7. 3. Списки з літописів чи Софійського Временника: 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, Калачова ч. 39 (К-39). 4. Списки Кормчої Книги: 8, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 25/66, 27, 30, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, Калачова чч. 21, 26, 30, 33, 39, Архангельський, і „Варіянти Калачова під чч. 46-50”.

Легко спостерегти що 4-та група (Кормчої Книги) посідає найбільшу кількість списків. Крім того, як доказувалося в попередній частиш, автор Скороченого кодексу Правди в основу своєї кодифікації поклав список дуже близький до 58-го, що входить у склад якраз цієї 4-ої групи. Отже, я і починаю свій дослід тексту Широкої Правди із списків Кормчої Книги. Л Йду прямою дорогою, куди привів мене текст Скороченої Правди.

Ця група, у свою чергу, розпадається на шість підгруп списків, а власне:

(а) Синодального списка р. 1282 (ч. 8);

(б) списків чч. 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27;

(в) списка ч. 25/66;

(г) списків чч. 30, 31, 32;

(д) списка ч. 64;

(є) списків чч. 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61,

Арханґельський (Арх.), К-21, К-26, К-30, К-33.

Всі підгрупи відрізняються між собою зверхнім порядком складні і місцем уміщення в Кормчій Книзі, а також варіянтами. Щодо перших прикмет, то список 8 поміщено в Кормчій Книзі після уступу 8-го про жидівські слова, що зустрічаються в церковних книгах, і перед уступом 10-им, де знаходиться устав кн. Володимира про церковні суди. 84 Списки підгрупи Б містяться в Кормчій Книзі після статті Доротея єпископа Тирського „о 70 ученикь” і перед статтею „Никифора, патріярха Царяграда, лЂтописець вскорЂ”; 85 або перед статтею „Епифанія сказаніє о пророцЂхь”, а сама Руська Правда закінчується словами: „До здЂ слово о Правды Руской.” 86 Список 25/66 підгрупи В має такі зверхні властивості: (1) порядок частин Руської Правди змінений — спочатку викладається друга частина під заголовком Оуставъ великаго князя Владимера, що слідує після уставу св. Володимира „о церковныхь судахь и о десятинахь”, і перед статтею „СвидЂтельствование в діяконство и ієрейство”; а перша частина Руської Правди вміщена дещо дальше в Кормчій, і слідує безпосередно за словом Доротея єпископа Тирського „о 70 ученикь”, під заголовком Судь Ярославль Володимеровичь; за нею йде стаття „Никифора свят. Патріярха Царяграда лЂтописець вскорЂ”. (2) Сама Правда таким протилежним розміщенням розбита на два розділи: одна її частина (друга) міститься під розділом 126 Кормчої Книги, а перша частина — під розділом 151. 87 (3) Перед цією останною частиною, себто перед властивим початком Правди після заголовка „Судь і т.д.” міститься вступ про неправих суддів. 88

Списки підгрупи Г вміщені до таких Кормчих Книг, що мають різний порядок статтей, але варіянтами самого тексту Правди вони цілком однакові і від усіх інших списків Широкої Правди — відмінні.

Такі самі особливості має і підгрупа Д. В свою чергу, більшість списків підгрупи Є об’єднуються тим що Руська Правда тут міститься після статті „о послушьст— і перед словом Сіраковим „на немилостивые цари и князи, иже неправдою судять”.

Вистане побіжно переглянути численні варіянти цих списків, щоб пересвідчитись в тому, що кожда підгрупа різниться від другої і текстом. Наприклад:


(1) Варіянт 64: 1-2.

Підгрупа А заголовка немає. Текст підгрупи Б має такий заголовок: А се аще кто борть разнаменаеть. Підгрупа В: О разломаніи борти. Текст підгрупи Г: Аже /кто/ борть знаменаеть. Підгрупа Д: О разнаменаніи борти. Текст підгрупи Є: О разнаменіи борти.


(2) Варіянт 3: 14.

А: вирьвноую. Б, Д, Є: вирноую. В: вировную. Г: вирноє.


(3) Варіянт 40: 18.

А, Б: оже ли и додьржать свЂта. В: аще ли ж додьржать свЂта. Г: оже

ли /и/ додьржать свЂта. Є: оже ли єго додьржать світа.


(4) Варіянт 49: 38.

А: бологодЂлъ. Б,В: благодЂялъ. Г: бологодЂть. Д: благодилья. Є: бологодЂлити.


Таких варіянтів можна би було навести далеко більше (аж до 500), і вони констатують систематичне їх групування на підставі цих шести підгруп. Не те важне, що ці різниці бувають і незначні (напр. варіянт 40: 18) а значиме є це, що вони повторені впродовж цілого тексту Правди. Крім того, можна ще сконстатувати, що підгрупа Є, до якої входить аж 19 списків, у богатьох варіянтах розпадається на окремі Дрібніші уґруповання. Наприклад варіянт 47: 1-2 показує що сп. 8 (гр. А) має такий заголовок: А оже кто скота възищеть. Деякі списки (53, 54, 55, 58, 60, 61) підгрупи Є: О взысканіи скота; а інші списки (36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, К-21, К-26, К-30, Арх.) тої самої підгрупи Є: О вьзісканіи товара.

Така диференціяція в тексті показує, що чим більше таких різниць, тим легше визначити етапи текстуального розвитку Правди і тим буває ясніша історична перспектива від остаточного моменту коли текст Правди вже спинився у своєму розвиткові, аж до того первісного моменту, коли текст пам’ятки щойно зародився. Маючи це на увазі, я попробую навести приклади, що допоможуть вияснити цю перспективу історичного розвитку тексту Широкої Правди.


(1) Варіянт 38: 45.

невЂдаю: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, К-39, Болтіна, 73, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 88. не вЂдЂ: 8. не видЂвь: 72. не вЂмъ: 45, 53, 54, 58, 60, 61, 64, К-21. не вЂжь: 36, 38, 41, 43, 48, К-26. не вЂждь: 39, 42, К-30, Арх. не видЂ: 30, 31, 32. Пропущено в списках 3, 4, 5, 6, 7.


(2) Варіянт 47: 1-2.

А ωже кто скота възищеть: 8, 3, 5, 6. (У 3, 5, 6 нема „А”), коунъ възыщеть: 73, 75, 76. А /се/ ωже кто кун/ъ/ взыщеть: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27. О взысканиє скота: 4, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64. О възісканіи товара: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, К-21, К-30, Арх., К-26, 48. О кунах/ь/: 72. О запрЂньи кунь: К-39, 78, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 88, Болтіна (Бол.).

(3) Варіянт 49: 38.

занеже ему бологодЂялъ и хранилъ : 73, 75, 76, 78. благодЂялъ: 13, 14, 15, 17, 21, 27, 25/66, 80, 87, К-39. богодЂялъ: 82, 84. занеже ему бологодЂлъ и хоронилъ товаръ ero: 8. занеже ему в/ъ/ бологодЂлъ (30, 31, 32: бологодЂть) и хоронилъ товаръ/eгo, того/: 3, 4, 5, 6, 30, 31, 32. благодЂть (въ немає) ... товара его: 53, 54, 58, 60, 61, К-21. бологодЂлити (39: бологодЂлить) ... товара его: 36, 38, 42, 48, К-26, Арх. бологодЂлилъ: 41, 43. благодЂлья: 64.


(4) Варіянт 50: 10.

или наставъ на медъ: 8. или наставъ медъ: 31, 32, 36, 41, 42, 53, 54, 58, 64, 25/66, 73, 75, 76, К-26, „Царського V”. или наставъ в/ь/ медъ: 3, 4, 5, 6, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 78, 84. или даставь (К-30: каставь) медь: 36, 45, К-21, К-30. или медь вь наставь: 30, Бол. В списку 72 цей вислів пропущений.


(5) Варіянт 51: 22.

то дадять емоу коуны въ треть : 3, 4, 5, 6, 7, 8, 72, 73, 75, 76, 78, „Цар. V”. то дадяться /ему/ куны в/ь/ треть: 30, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26, Арх.


(6) Варіянт 53: 1-3.

А се оустави Володимиръ: 8. Оуставъ ВолодимЂрь Всеволодича: 3, 4, 5, 6, 73, 75, 76, 78. Оустав/ь/ Володим/е,и/ра князя: 72, 36, 38, 41, 42, 43, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-26, К-30, Арх. А се устави (10, 15, 17, 21: оуставилъ) Володимеръ князь: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 30, 31, 32. Оуставъ вєликаго князя Владимера: 25/66. А се оуставил/ь/ велики князь Владимер/ъ/ Всеволодичь Манамахъ: 80, 83, 87, 88, К-39, Бол. А се оуставилъ Володимеръ Всеволодичь Монамахъ: 84.


(7) Варіянт 67:6.

a выиметь знаменьє: 8, 72, 73, 76. выметь: 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39. вън/ь/меть: 3, 10, 27, 53, 54, 55, 58, 61. вънеметь: 56. вымуть: 75. вон/ь/меть: 5, 15, 21, 7, 14, 60, 64. в/о/зметь: 6, 17. а в немъ: 4. в/ь/неи: 36, 38 42, 48, К-26. вь немъ есть: К-21, 25/66. вонь: 30, 31, 32.


(8) Варіянт 90: 1-2.

О задници: 8, 36, 38, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 60, 61, 64, 25/66, К-26, K-30 Арх. О задницЂ/хь/: К-21, 58. В списках 73, 75, 76 цього заголовку немає. /А, О/же /о/умреть смердъ: 3, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 30, 31. О оумертвии смерда: 4. Ω смердахъ: 72. О смердьи задн/и, і/ц/Ђ, і/: 78, 80. О смердии състаткЂ: 82, 83, 84, 87, К-39. О смердии /о/статкЂ: 88. О сстаткЂ смердии такоже и о боярскихъ сстаткЂхъ и о людских: Бол.


(9) Варіянт 91: 1-2.

О задници боярьстіи и людстии : 73, 75, 76, 78. О задниц/и, Ђ/ боярьстьи и о дружиннЂ (3, 4, 5: и о дружьнЂи; 6: и о ружнеи; 7: и о дружинЂ) 3, 4, 5, 6, 7, 8. В списках 30, 31, 32 заголовка немає. О задн/и, і/ць бояр/ь/стЂи: 21, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 25/66, К-21, К-26, К-30, Арх.


(10) Варіянт 93: 10.

Аже жена сядеть по моуже то оу своих дЂтеі взят часть а что на ню моужь възложить: 8. Аже жена сядеть по мужи то на ню часть дати а что на ню мужь възложить: 3, 4, 5, 6, 30, 31, 32. Аже ли жена сядет/ь/ по моужи то дати на ню часть а что на ню моужь възложить: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, 25/66, К-21, К-26, К-30, К-33, Арх. ...то дат/и, і/ ю / 27: еи/ часть а что на ню...: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27. Аще жена сядеть по моужЂ то дати єи чясть о оу своихъ дЂтеи взяти часть а что на ню моужь възложилъ: 80, 87, К-39. Аже жена сядеть по моужи то дати на ню часть а оу своихъ дьтеи взяти часть а что на ню моужъ възложилъ, тому же єсть госпожа: 82, 83, 84, 88. Аще жена сядеть по моужи, то дати на ню / 75: еи/ чясть аще на ню что мужь възложилъ тому же єсть госпожа: 73, 75, 76, 78, „Цар. V”.


(11) Варіянт 94: 22.

матери своєи: 3, 4, 5, 6, 30, 31, 32, 73, 75, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К- 39, Бол. своеа: 54, 58, К-21, 25/66. матере своея: 10, 15, 17, 21, 36, 38, 39, 42, 43, 45, 60, 61, К-33, К-26, Арх. В більшості списків: матер/и, е/ своє/и, я/ възмуть; тільки в списках 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 60, 61, 64, 25/66, К-21, К-26, К-30, К-33, Арх.: матере свое /а, я/ и то възмуть.


(12) Варіянт 107: 7-52.

73, 75, 76, 78, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, К-39, Бол.: оть виры 9 коунъ а метьнику, (75, 76: метьнику, 78: метелнику, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, Бол.: м/е, ь/тал/ь/нику) 9 вЂкошь, а /от/ бортьнωе земли 30 коунъ, а метнику 12 /вЂкши, выкошь/ а оть рольинои (80, 83, 87, 88, К-39: ролеінои) земли/ такожде, такоже/ а освободивше челядинъ (80, 87, К-39: челядина) 9 коунь, а митнику (75, 76: метнику, 78: метелнику, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39: мьтальнику) 9 вЂкошь а отъ иныхъ оть всЂхъ тяжь, комоу помогоуть, по 4 коуны, а /метнику, метельнику, митальнику/ 6 вЂкошь. Та сама стаття у списках 3, 4, 5, 6, 7: а се оурωци судебнии ωть виры 9 кунъ, а метелнику 9 вЂкошь, а соть бортноЂ земли 30 кунъ а о иньхъ (8: а о ньхъ, 36, 38, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 64, 25/66, К-21, К-26, К-30, К-33, Арх., 13: а оть иньхъ, 10, 27, Вар. Кал.: а о иныхь, 15, 17, 21: а и ωныхь, 14: пропущено) о всЂхъ тяжь, кωму помωгуть, по 4 куны, а метелнику б вЂкошь. Речення підкреслені в сп. 73 ... Бол. пропущені в списках 3, 4, 5, 6, 7. Немає цих самих речень і в списках 8, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, 25/66, К-21, К-26, К-30, К-33, Арх.. В списках 30, 31, 32, стаття ч. 107 пропущена цілком, а в списку 72 майже повністю.


(13) Варіянт 108: 12.

Список 80: аще братиа растяжоутся пред княземъ о задници, то А которыи дЂтьскыи Б идеть ихъ дЂлити В тому взяти гривна коунъ. А : 3, 4, 5, 6, 21, 30, 76, — немає „то”, А-В: 73 — которыи дЂлець дЂлить, 75, 76 — которыи дЂлець (75: дЂлечь) дЂлъ дЂлить. Б. 3, 6, Бол.: дЂт/ь/скии. 4, 5, 30, 43, 80, 87, К-39: дЂтьскы/и/. 31: дЂтьцки/и/. 8: дЂчькыи. 38, 48, 53, 54: дЂчьскы. 42, 58: дЂчьски. 36, 39, 41, 55, 60, 61, К-21, К-26, Арх.: дЂчьскыи. 64, 25/66, К-30: дЂч/ь/скии. 13: дЂчьскъи. 13, 17, 21, 27: дЂч/ь/скъ. 15: дЂческыи. 83, 88: дЂтескыи. 72: дитиискыи. 78: дЂцски.


(14) Варіянт 55: 67.

Список 72: паки будуть княжи куны то княжи куны первос А взяти а прокъ в дЂлъ.

 А: 8, 80, 82, 84, К-39 — переже. 30 — пережЂ. 27, 36, 38, 42, 48, 53, 54, 64, К-26 — прЂжде. 10, 17, 41, 43, 58, 25/66, 83, К-21, К-30, 21 — преже. 15, 31, 88, Бол., Вар. Кал. — преж/ь/. 3, 4, 5, 7, 73, 76 — первоє (4: прЂвое). 6, 87: первіе.


(15) Варіянт 64: 29-61.

Список 3: и паки ли господинъ не хотЂти начнеть платити за нь, а продасть и, ωтдасть же переди или за кωнь, или за волъ, или за товаръ А , что будеть чюжего взялъ  Б а прокъ ему самому взяти собь.  А-Б: списки 30, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 48, К-26, К-30, К-33, Арх. не мають вислову что будеть чюжего взялъ.


(16) Варіянт 77: 46-47.

Список 3: аже погубять сльдъ на гостиньцЂ А на велицЂ, а села не будеть, или на пустЂ, кдЂ же не будеть ни села, ни людии, то не платити ни продажи, ни татбы.

 А: 4, 5, 6 — на гостиньцЂ. 30, 36, 41, 42, 43, 48, К-26, К-30, 25/66, К-39, 80, Вар. Кал., 78 — на гостинници. 31, 32, 38, 39, 45, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, Вар. Кал., 72, 73, 75, 76, 13, Бол., 83, 87, 88 — на гости/нь/ницЂ.


(17) Варіянт 84: 2.

Список 21: А кто пакощами конь порЂжеть или скотиноу, то продажи 12 гривенъ, а за пагоубоу господину оурокь платити. Слово пакощами знаходиться в більшості списків. Списки 13, 14, 39, 41, 43, 45, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26, К-30, Арх. — пакости дЂа. 25/66, 36, 38, 42, 48 — пакости дЂля.


(18) Варіянт 87: 10-15.

Списки 78, 80, К-39: а еже емлеть на желЂзо по свободных людеи рЂчи, любо  А ли зона нань будеть, ли запна не будеть  Б или прихоженіе нощное, или кимъ либо ωбразомь оже не окажется, про то мукы не платити ему. А-Б: 8 — любо запа на нь боудеть любо прохожение ночноє. 3, 4, 5, 6, 15, 17, 27, 30, 41, 42, 48, 43, 25/66, 54, К-21, К-26, 75 — ли /ю/ боли запа нань будеть, любо прохожениє нощноє. 73, 76 — любо ли запна не будеть, любо прохождение нощноє. 72 — любо ли запона в немь будеть любо прохоженьє ночноє. 4, 27, 38, 43, 53, 54, 58, 64 — запанань. 31 — запа на нем/ь/. 78 — запана нань. 72 — запона вь немь. 83, 85, 88 — любо ли запа нань будеть любо прихождение ночное. 87 — любо ли запа нань боудеть ли запа не боудеть. К-33 — любо ли запа нань будеть или запна не будеть.


(19) Варіянт 96: 1-2.

8: А се закладаюче городъ. Так само в сп. 3, 4, 5, 6. Сп. 80, 82, 83, 84, 87, 88 К-39, 73, 75, 76, 78: а се оуроци городни/и/. Сп. 27, 41, 43, 45, 48, 53,

54, 55, 58, 60, 61, 64, 25/66, К-21, К-30: Ω оуроцЂхь что кому. 36, 38, 39, К-26, К-33: Ω оуроцЂмъ что кому. 42: Ω оуроцЂ что кому. 31: Ω закладЂ города.


(20) Варіянт 97: 1-3.

8: А се оуроци мостьникоу. 3, 4, 5, 6: О мостницьхъ. 30: О мостовщикЂ. 31: О мостов/ь/щинЂ. 32: О мостовЂшинЂ. 73, 75, 76, 78, 82, 83, 84, 88: А се оуроци мостнии. 80, 87, К-39: А се оуроци мостовные. 72: А мостнии оулици. 64: О оуроцЂхь же. 10, 15, 21, 36, 38, 53, 58: немає заголовка.


(21) Варіянт 97: 6-13.

Сп. 3, 4, 5, 6, 7, 8: помостивше мостъ, взяти ωт 10 локотъ по ногатЂ. 73, 75, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39, Бол.: взяти /ємоу/ оть дЂла оть 10 локотъ по ногатЂ. 72: взяти ωт дЂлив ωт 10 локотъ по ногати. 36, 38, 41, 42, 43, 48, 53, 54, 58, 64, 25/66, К-21, К-26: замісць взяти ... по ногатЂ (як у попередних) маємо оть 5 локоть взяти ногата. 10, 13, 14, 17, 21, 27, 30, 31, 32: в/ь/зяти оть 10 локоть по ногатЂ.


(22) Варіянт 98: 1-2.

8: О задници. 3, 4, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 32, Вар. Кал.: А се о задницЂ. 80, К-39, К-30: О задници. 43, 53, 54, 58, К-21: О задницЂ же. 82, 83, 84, 87, 88, Бол.: О задницЂ сирЂчь о сьстаткЂхъ. 36, 38, 41, 42, 48, 60, 61, К-26, Арх.: О задницЂхъ. 64, 25/66: О задницы же. 72: О безадницЂ. 73: А се о безадници.


(23) Варіянт 98: 5.

8: аже боудоуть робье дЂти оу моужа. Сп. 3, 4, 5, 31, 36, 41, 42, 43, К-26, К-30, К-33, 72, 73, 75, 76, 78, 80, 87, К-39, Бол., Вар. Кал.: рωбьи. 30, 38, 53, 54, 55, 60, К-21, 25/66, 82, 83, 84, 88: робіи. 58: рабіи. 13, 14, 15, 17, 21, 27, Вар. Кал.: робья.


(24) Варіянт 99: 21.

Список 8: аже боудоуть въ домоу дЂти малы а не джися боудоуть сами собою печаловати. А мати имъ поидеть замоужь то токмо имъ ближеи А боудоуть томоу же дати на роуцЂ.

 А: 3, 10, Вар. Кал. — ближии. 15, 17, 21 — ближніе. 4 — ближни. 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26,К-30, К-33, 25/66, 73, 75, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39, Бол., Арх., Вар. Кал. — ближнии. 72: бляже 30 — будеть ближніи. Вар. Кал. — ближнЂе.


(25) Варіянт 114: 45-47.

Список 8: а боудеть посадникъ не вЂдал єro то повЂдавше ємоу пояти оу него ωтрокъ и шедъши оувязати и и дати ємоу вязебноє 10 коунъ А а переима нЂтоуть  Б аче оупоустить собЂ ємоу пагоуба а не платить вь то никтоже.

 А-Б: 73, 76 — вязебноую гривноу собЂ ємоу пагуба. 72 — вязебную грив а не платить в то никтоже. 10, 15, 17, 21, 27, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 54, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26, К-30, К-33, 55, Арх., Вар. Кал. — нЂтоу. 6, 31, 25/66 — нЂтъ. Сп. 72, 76, 78, 80, 83, 87, 88, К-39, Бол. — щойно на кінці речення, після никтоже мають: тЂм же и переима /ємоу/ нЂть.


Варіянт 115: 6.

Список 8: аже кто не вЂдая чюжь холопь оусрячеть А или вЂсти дЂєть любо дьржить оу себе идеть ωт него то ити ємоу ротЂ.

 А: 3, 5, 6, 7 — /о/усрячеть. 4, 10, 13, 14, 17, 30, 72, 73, 75, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39, Бол. — оусрящеть. (Так само в сп. 15, 21, 27, Вар. Кал.) Сп. 36, 38,39, 41, 43, 45, 48, 54, 55, 58, 60, 61, 25/66, К-21, К-26, К-30, Арх. — срячеть. 42, 64 — срящеть.


(27) Варіянт 117-12.

Список 8: аже кто поустить холопа въ торъ а ωдолжаєть то выкоупати єго господиноу а не   А лишиться єго.

 А: 3, 5, 6, 30 — и не. 31 — не. 36, 38, 39, 41, 42, 45, 48, 54, 55, 58, К-21, К-30, Арх., 60, 61 — али. 43, 64 — или. 25/66 — але.


(28) Варіянт 121: 33-34.

Список 8: Ωже боудоуть c нимь крали и хоронили то всЂхь выдали пакы ли а  А выкоупаєть господинъ.

 А: 4, 36, 42, 48, 54, К-21, К-26, 58, 25/66, 80 — пакы ли я. 3, 5, 31 — паки ли. 64 — паки ли и. 7, 30, 39, 41, К-30, 72, 73, 75, 76, 87, Бол., Вар. Кал. — паки ли. 14 — или пакы.





II.


Подані вище приклади, а також докладне і багато разів перевірене студіювання тексту всіх цих списків, дають мені змогу визначити кілька тез, до яких далі вже не буду повертатися, але від яких, як безперечних для мене фактів, буду постійно виходити:

(1) Текст Руської Правди розвивався і мінявся не за поодинокими статтями, як окремими цілостями, що могли свідомо опускатися й додаватися під час копіювання (хоч спорадично і це бувало), а переважно і тільки за текстом Правди в цілому.

(2) Цілість Руської Правди, як суцільного кодексу (чи твору), і встановлений порядок статтей, коли такий вже зформувався остаточно, та непорушність такого порядку відігравали далеко більшу ролю в процесі переписування, аніж змінювання та переставлювання окремих статтей.

(3) Зміна і переставлювання порядку статтей або опущення тої чи другої статті в цілому або в її частині, — відбувалося в наслідок лише неуважності переписувача, а не якогось свідомого редакційного акту.

(4) Свідома зміна порядку статтей, коли така робилася, завжди йшла в парі із основною редакційною або кодифікаційною перерібкою тексту, чи перерібкою поодиноких статтей. А цей свідомий акт відбувався лише тоді, коли, під впливом внутрішних завдань чисто ідеольоґічного характеру, вироблювався новий кодекс Руської Правди, як це я старався показати вияснюючи історію Скороченої Правди, або переводилася нова редакція якогось кодексу, про що буде далі мова.

(5) Коли-ж робилася тільки копія того чи іншого кодексу, то черга статтей залишалася непорушна; а зміни в тексті копії повставали: (i) або в спосіб чисто механічний (пропуск слів, речень); (ii) або в спосіб стилістично-коректурний; (iii) або, нарешті, в наслідок незрозуміння поодиноких слів, речень, а то й цілих періодів.

А проте головна лінія розвитку тексту Широкої Правди мені уявляється дуже скомплікованою. Коли я приглядаюся до варіянтів цього тексту, особливо до тих, що я навів вище у 28 прикладах, то спостерігаю найголовніше те, що текст Широкої Правди розвивався по двох основних лініях: по одній лінії розвивався текст Софійського Временника (сп. 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39, Бол.) і давних правничих збірників (сп. 72, 73, 75, 76, 78, „Цар. V”), а по другій лінії — текст списків Мірила Правдивого (сп. 3, 4, 5, 6, 7), Синодальної Кормчої р. 1282 (сп. 8, підгрупа А) і решта Кормчих Книг розпреділених мною раніше в п’ять додаткових підгруп: Б, В, Г, Д, Є.

Починаю своє текстольоґічне плетиво із другої лінії розвитку тексту. В першім розділі цієї частини я всі списки Кормчої Книги розбив на шість підгруп. Виходжу із підгрупи Є; це є та підгрупа від котрої я вивів повстання Скороченої Правди, себто від сп. дуже близького до 58-ого.

Коли приглядаюсь до варіянту під прикладом 21, то спостерігаю, Що ця підгрупа, разом із списком 64, підгрупи Д, є наймолодша, бо тільки їй властивий є вислів оть 5 локоть взяти ногата; тоді як у списках Мірила Правдивого і в списку Синодальному (підгрупа А) це саме місце подано: от 10 локотъ по ногатЂ (старше речення). Від цього останного речення вийшов варіянт підгрупи Б і підгрупи Г: взяти от 10 локотъ по ногатЂ; а від нього міг в свою чергу вийти згаданий наймолодший варіянт підгрупи Є (оть 5 локоть взяти ногата.) Цю саму думку, що підгрупи Є і Д є наймолодші підказує мені також варіянт прикладу 26, де вислови срячеть підгрупи Є і срящеть підгрупи Д є Досить красномовні.

Подібну хронольоґічну схему розвитку тексту я добачую у варіянтах під прикладами 22, 11, і 8. Ці варіянти показують, що старшими є підгрупи Б і Г, а пізнішими є підгрупи В, Є, Д. Така ж хронольоґічна скаля визначається і в варіянтах прикладів 6, 3, 2, 1 і т.д.

Ці всі приклади визначають таку хронольоґічну послідовність підгруп: А-Б-Г-В-Є-Д.

Необхідно все таки точніше означити розвиток тексту великої підгрупи Є і відношення її до Д і В.

Вже раніше я зазначив що підгрупа Є, на підставі варіянту під прикладом 2, розпадається на два угруповання списків. До першого належать списки: 45, 53, 54, 55, 58, 60, 61, К-21; а до другого списки: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 48, К-26, К-30, Арх. Приглядаючись до варіянтів під прикладами 1, 2, 3, 22, і 58: 2-3, 89 я переконуюсь що друге угруповання є пізніше щодо якости тексту, хоч серед нього є списки 43, 48, К-26, К-30, які в інших варіянтах наближаються до першого угруповання: це показує що ці чотири списки займають місце переходове між першим і другим угрупованнями — пізніші від першого і раніші від другого.

Найпізніший список Широкої Правди, що входить до Кормчих Книг є список 64 (підгрупа Д). Він, крім уже згаданих особливостей, дає ознаки найпізнішого тексту ще й тим, що це єдиний список в котрому статті 29, 30, 31 (як і зазначено в другій частині цієї студії) були частинно (хоч інакше як в Скороченій Правді) поправлені на підставі правил про послухів, чим список 64 найдалі відійшов від основного тексту Широкої Правди. Він є найближчим до списків підгрупи Є звідки мабуть і був списаний. В свою чергу, списки другого угруповання підгрупи Є через текст списків 43, 48, К-26, К-30, виходять із тексту типу першого угруповання, а може навіть із тексту одного із відомих його списків (К-21, 54), чи від спільного їм оригіналу.

В першім угрупованні найстарший текст із списків посідає список 58-ий, К-21-ий, або їх спільний прототип. Таку хронольоґічну послідовність підказують, крім багатьох інших, ще й такі варіянти:


(1) Варіянт 6: 1-3.

В списках 3, 4, 5, 6, 8 читається: Н /ъ, о/ оже боудеть оубиль. А в сп. 41, 43, 48, К-26: Ноже. Сп. 38, 53, 54, 58, К-21, К-30: И оже. А список 64: И егда. Цим варіянтом підгрупа Д цілком відходить від основного тексту Кормчої Книги.


(2) Варіянт 5: 33-0.

Тут списки 36, 38, 41, 42, 43, 45, К-26, К-30, гублять ціле речення основного тексту: а вь 40 гривенъ емоу заплатити из дроужины, яке інші списки цієї підгрупи (53, 54, 58, К-21 і т.д.) заховують. Цю саму хронолоґічну скалю підтримують варіянти: 11: 8-11; 16: 1-11; 20: 19-22; 29: 19; 35: 59-60; 44: 8-10; 47: 1-2; 49: 38; 56: 34 і багато інших.


Відносну старшість тексту списка 58 або К-21 в підгрупі Є можна доказати ще такими варіянтами:


(3) Варіянт 67-6.

Сп. 8: a выиметь знамени/ь/є — правдивий і найстарший вислів. В списках 3, 10, 27, 53, 54, 58, читається: вън/ь/меть. Сп. 4 (Мірило Правдиве): вь немъ. В інших списках підгрупи Є це саме слово читається так: 55 — вънметь. К-21 — вь немъ єсть. 36, 38, 42, 48, К-26 — вь неи. 41, 43, 39, 61, К-30 — вне. 60 — вонметь.


(4) Варіянт 71: 1-2.

В списках 3, 5, 6 читається найстарший вираз: Аже кто борть разнаменаєть. Сп. 58, К-21: О разнаменании борти. Сп. 36, 38, 41, 42, 43, 53, 54, К-26, К-30: О разнамении борти.


(5) Варіянт 48: 4-7.

Сп 8: дасть въ коупьлю коуны (найстарший вислів). Сп. 3, 4, 5, 6, 58 викривлюють сенс: дасть куплю в/ь/ куны. Сп. 36, 38, 42, 48, 53, 54, К-21 К-26, 27: дасть куны вь куплю (недоладність попереднього варіянту виправлюють).


(6) Варіянт 53: 1-3.

Сп. 3, 4, 5, 6, 73, 75, 76: Оуставъ Володим/е, Ђ/рь Всеволодичя (найстарший вислів). Сп. 58 цей заголовок не дописує: Оуставъ Володиме.... Ця незакінченість в інших списках причинюється до вислову: Оуставъ Володимера князя (сп. 36, 38, 41, 42, 43, 48, 54, 55, 60, 61, К-21, К-26, К-30, Арх.).


Наведені приклади підтверджують що найстарший текст із цілої підгрупи Є заховав список 58, і почасти сп. К-21. Котрийсь із тих двох списків (або їх архетип) був можливо ориґіналом для цієї підгрупи.

Досліджуючи дальшу історію тексту Руської Правди в Кормчих Книгах мушу представити в якому відношенні текст списків 58, К-21 стоїть до тексту підгруп Б, В, і Г. Вияснення цього співвідношення покаже дорогу розвитку тексту Правди в Кормчих Книгах.





III.


Переглядаючи варіянти тексту в Кормчих Книгах, я спостерігаю що списки 58 і К-21 найбільше збігаються із списками підгрупи Г. Наприклад:


(1) У варіянті 49: 38 читається в сп. 10, 15, 17, 21, 27 (підгрупа Б) і в сп. 25/66 (підгрупа В) — благодЂялъ (старший вислів). Сп. 3, 4, 5, 6: бологодЂлъ. Сп. 30, 31 підгрупи Г: бологодЂть. А сп. 53, 54, 58 і К-21: благодЂть.


(2) Варіянт 51: 21-23 читається у списках 8, 3, 4, 5, 6: то дадять єм/о/у. В підгрупі Б маємо то дадуть емоу. Зате в підгрупі Г: то дадяться; а в списках 36, 38, 53, 58 і т.д. підгрупи Є також то дадятся. Такий самий збіг в тексті списків 58 і К-21 із текстом підгрупи Г завважується у варіянтах 52: 21; 66: 17-18; 68: 23; 70: 1; 54: 6; 54: 55-57; 55: 68; 58: 6; 64: 33; 65: 50; 77: 40-41; 80: 1-2; 80: 7; 82: 13; 84: 1; 99: 21; 99: 69; 112: 21-22, і інш. Обильність спільних варіянтів доказує що збіг текстів не є випадковий, а встановлює орґанічну залежність списків 58, К-21 і цілої їх підгрупи Є від тексту підгрупи Г. Існує проте можливість що текст сп. 58, К-21 і підгрупи Є вийшли із спільного їм і підгрупі Г старшого тексту. Для остаточного вияснення походження цього останнього тексту необхідно приглянутись до інших варіянтів.

Варіянт 92: 6-17 статті Правди 92-гої в тексті сп. 58, К-21 й інш. підгрупи Є читається: аже кто умирая раздЂлить домъ свои дЂтемъ, на томь же стоати пакы ли без рядоу умреть, то всЂм/ь/ дЂтем/ь/, а на самого часть дати души. Підкреслене мною речення пропущене в тексті списків 30, 31, 32. Коли б текст підгрупи Є вийшов із тексту підгрупи Г, то це речення було би пропущене і в підгрупі Є. З цього варіянту виникає необхідність припустити, що обидві підгрупи Г і Є вийшли із спільного їм обом тексту, що й був для них оригіналом.

Текст підгрупи Б приводить нас до тексту громади списків Мірила Правдивого (сп. 3, 4, 5, 6, 7) у численних варіянтах:27: 15; 27: 17-18; 29: 23-24; 30: 25; 35: 31-33; 38: 1-2; 38: 45; 67: 6; 71: 1-2; 72: 11-12; 74: 37; 90: 1-2; 54: 1-2; 54: 64-65; 55: 43-46; 57: 7-9; 57: 26; 61: 1-18 і багатьох інших. До тексту цієї самої громади Мірила Правдивого приводять і численні варіянти тексту підгрупи Г: 9: 55; 31: 2; 31: 32; 55: 32 і багатьох інших. Отже виходить що текст Мірила Правдивого ліг в основу текстів двох підгруп (Б і Г) списків Кормчої Книги. Варіянти 27: 9-16; 38: 45; 40: 19-20; 49: 38; 67: 6; 107: 7-52; 55: 32 й інш. вказують що текст списків підгрупи Г є ніби молодший від тексту підгрупи Б. З другого боку, варіянт 38: 45 свідчить що текст підгрупи Г заховав дуже старий вислів (видЂ який був мабуть і в оригіналі тексту цілої Широкої Правди: див сп. 8: вЂдЂ) про що буде мова далі. М Отже треба припустити, що обидві ці підгрупи (Г і Б) вийшли із спільного тексту архетипу. 90 Коли ж взяти до уваги що текст списка 30 підгрупи Г є старший, про що свідчать варіянти 9: 76-77; 29: 49; 35: 31-33; 38: 1-2; 92: 1-10; 58: 3; 57: 33-34; 58: 35; 87: 9-10 й інш., то це доказує що текст сп. 30 вийшов із архетипу підгруп Г і Б. Від тексту сп. 30 міг повстати текст сп. 32, а потім текст сп. 31. Така їх правдоподібна хронолоґічна послідовність.

Щодо списків підгрупи Б, то текст сп. 21 є так невдало переписаний і з такими помилками, що він найменше вартісний із усіх списків його підгрупи. Інші списки цієї підгрупи Б на основі варіянтів 38: 31-32; 66: 27; 107: 40 й інш. показують, що серед них текст списків 14, 15, 17 є найпізніший. Дещо старшим є текст сп. 13, а ще старшим виявляється текст списків 10 і 27. Із цих останних двох списків, як свідчать варіянти 5: 25; 6: 12; 7: 26; 22: 26; 58: 10; 89: 18; 102: 41; 104: 7; 105: 11; 105: 23; 108: 12; 115: 6, правильніший є текст списка 10. Можна було б сподіватися, що якраз цей текст являється ориґіналом цілої підгрупи Б, але так не є. Заперечує цьому варіянт 61: 1-10 (на підставі якого видно що в тексті сп. 10 пропущене цілу речення), і варіянт 65: 6. Коли би текст сп. 10 був ориґіналом підгрупи Б, то його недокладності повторилися б і в інших списках цієї підгрупи, де фактично цих дефектів не знайдено. Отже слід припустити що серед відомих списків підгрупи Б немає ані одного що був би справжним оригіналом для цілої підгрупи. Хоч цей оригінал залишається невідомий, його треба мати на увазі, як гіпотетичний дороговказ для відшукання властивого тексту Правди.

Текст списків підгрупи Б показує, що їх архетип був найближчим до тексту списків Мірила Правдивого. Пам’ятаючи це, я повернуся до ще однієї підгрупи Кормчих, свідомо мною залишеної на боці, а власне до підгрупи В, що репрезентується поки що лише одним списком (ч. 25/66). На початку третьої частини цієї праці я вказував що текст 25/66-ого списка є розбитий і окремі части його в

Кормчій Книзі переставлені: кінцева частина від статті 53 („Устав Володимера Всеволодичя”) поставлена тут на перше місце, а щойно після деяких інших матеріялів міститься властивий початок (перша частина) Правди. В такім розміщенні найцікавішими є ті уступи Кормчої серед яких знаходяться окремі частини Правди. Про це вже було сказано.

Незвичайне розміщення тексту Правди в цім спискові дає мені можливість зробити слідуючий висновок: текст списка 25/66 складається із двох окремих частин які не тільки відділені одна від одної, але й розміщені протилежним порядком у порівнянні із текстом інших списків Правди Кормчої Книги. Цікаво що якраз із таких двох виразно зазначених частин в лінії „Кормчих” списків Правди складалися: (і) два списки підгрупи Б (10 і 17)” в яких перша частина містилася під розділом 90-им Кормчої Книги, а друга — під розділом 91: перша частина тут також поміщена після слова Доротея „о 70 ученикь” і перед „Никифора патріярха Царяграда лЂтописець вскорЂ”; (ii) три списки Мірила Правдивого (3, 5, 6), в яких текст Правди так само складається із двох розділів 28 і 29, і міститься після статті „о церковныхь людехь и судьхь и о десятинахь” і перед статтею церковних правил „о власЂхъ”. Вже з цього зверхного опису легко зробити другий цікавий висновок а саме: перша частина Правди у сп. 31 списана з одної із Кормчих Книг типу сп. 15 або 17 підгрупи Б, а друга частина на перший погляд ніби списана з одного із списків Мірила Правдивого (типу сп. 3, 5, або 6).

Розглядаючи варіянти тексту першої частини Правди сп. 25/66, видно таку саму залежність сп. 25/66 від тексту вказаних списків підгрупи Б у варіянтах 1:13; 3:14; 6:15; 6:18; 9:33; 9:35; 9:55; 10:16; 17:10; 22:36; 27:24; 29:34; 31:2; 31:32; 34:9; 36:51; 37:61; 37:68; 38:1-2; 38:45; 38:49; 39:1-2; 41:25; 43:9; 49:38; 50:12 і інш.; а у варіянтах 37:61-68; 38:1-2 легко добачити найближчу залежність в тій першій частині тексту Правди в списку 25/66 від тексту сп. 17-ого.

Трохи інша картина помітна у варіянтах другої частини сп. 25/66-ого. Багато варіянтів збігається із текстом сп. 3, 4, 5, 6, 7; а ще більше варіянтів вказує на звязок тексту сп. 25/66 b підгрупою Є.

Придивляючись до схожостей тексту сп. 25/66 із текстом поодиноких списків Мірила Правдивого і текстом підгрупи Є, я помічаю таку картину: (і) Текст сп. 25/66 є найближчим до тексту сп. 4 у варіянтах 53:10 і 67:6; (ii) b списком 6 його лучять варіянти 67:21; 104:7; 98:4; 114:29-32; (iii) b списками 4 і 6, варіянти 74:37 і 96:48; (iv) b списками 6 і К-21, варіянти 57:10 і 65:11; (v) b списком К-21 підгрупи Є, варіянти: 67:6; 101:5; 101:18; 102:7; 58:25; 64:42; 76:1; 76:3; 79:1; 81:14; 83:19; 86:19; 111:11; 114:1; 114:32; 116:19; 116:21; (vi) b списками К-21 і 17, варіянт 58:10.

Отже картина стиків тексту сп. 25/66 є дуже ріноманітна; але кидається у вічі несподіваний статистичний підрахунок, що текст сп. 25/66 найбільше збігається із текстом сп. К-21 підгрупи Є. Після такого висліду мушу звернутися до поодиноких варіянтів усіх тих списків які збігаються з текстом сп. 25/66, і розглянути їх індивідуально.


(1) Варіянт 67-6. (див. вище ст. 41 приклад 7).

сп. 8: a выиметь знаменьє; в тексті сп. 3 підкреслене слово читається въньметь; сп. 5: воньметь; сп. 6: возметь; сп. 4: вь немъ (вислів попсований); сп. К-21 і 25/66: вь немъ єсть. В цім варіянті текст сп. 25/66 найближче єднається з текстом списків К-21 і 4.


(2) Варіянт 101:5.

сп. 8: а єже жена върчеться сЂдЂти по моужи; підкреслений вираз в тексті інших списків: 3 — ворчетьс; 4 — върчеться;  Н К-21 і 25/66 — порчєтся. В цім варіянті текст сп. 25/66 найближчий до тексту сп. К-21.


(3) Варіянт 58:25.

сп. 8, 3, 4, 5, 6: емоу господинъ велить, Сп. К-21 і 25/66: ...повелЂл/ь/.


(4) Варіянт 81:14.

У всіх списках: а господиноу гривна; але підгрупа Б має а господину затщину гривна (сп. 13: за т/и/шину, сп. 14: за /т/щину), і цю вийняткову ампліфікацію мають чужі цій підгрупі списки 25/66 і К-21 („затщину”).


(5) Варіянт 114:32.

Майже всі списки: и дати емоу вязебноє 10 кунъ. Сп. К-21 і 25/66 (випадково сп. 41) замісць 10 кунъ мають 5 кунъ.


Наведені варіянти яскраво показують що текст сп. 25/66 в цій другій частині Правди найближче підходить до тексту сп. К-21 Кормчої Книги і лише краєм стикається із текстом сп. 4 Мірила Правдивого.

В розділі II цієї частини я прийшов до висновку, що список 58 і К-21 є найстаршими в підгрупі Є а архетип ‘ix був оригіналом цілої підгрупи. На початку розділу III я прийшов до висновку, що архетип підгрупи Є разом із архетипом підгрупи Г вийшли із тексту типу списків Мірила Правдивого. Тепер із вищенаведених п’яти прикладів я переконуюсь що архетип підгрупи Є є також архетипом сп. 4. На мій погляд список 25/66 не був списаний ані з тексту сп. 4, ані з тексту сп. К-21 і ось чому.

Обидві частини Руської Правди списка 25/66 виступають яскраво як окремі і самостійні цілості, властиво як два окремі „устави”: (1) „великого князя Володимира” і (2) ..Судь Ярославль Володимировичь”. Отже вони були списані тільки з такого тексту, в якому ці дві частини також виступали як два окремі розділи. Я вже доказав, що перша частина Правди списка 25/66 вийшла із тексту списка 17 підгрупи Б або з його архетипу; друга частина так само мусіла мати анальоґічний прототип; але якраз до ролі такого прототипа не підходить ані текст сп. 4, ані сп. К-21-ий, бо тексти цих списків об’єднують обидві частини Правди в єдиний розділ, чи то Кормчої Книги (сп. К-21) чи Мірила Правдивого (сп. 4). 92 Отже тільки їх архетип, також зложений із двох розділів прислужився своєю другою частиною до повстання другої частини сп. 25/66.

Що причинилося до переставлення тексту обох частин Правди в сп. 25/66 Кормчої Книги? На мій погляд невиразний заголовок Уставь великаго князя Владимера другої частини Правди дав привід переписувачеві припустити що це був окремий „устав” князя Володимира

Святославовича (Святого.) Цей переписувач відділив цю другу частину (статті 53-121) від тексту Правди і вмістив її після уставу св. Володимира „о церковних судах и о десятинах”, як самостійний „устав”, а „Судь Ярославль Володимеровичь”, себто Правду Руську сина Володимира Святого (статті 1-52) помістив нижче, як цілком відокремлений твір.





IV.


Всі підгрупи списків Руської Правди текст яких увійшов до Кормчої Книги (крім списка ч. 8 підгрупи А) привели мене до тексту Правди, що міститься в різних копіях збірника Мірило Правдиве. До цього збірника стародавних законів приводить мене ще й такий факт. Любимов, переводячи палеоґрафічні досліди над текстом Троїцького списка Правди (ч. 3) в порівнянні з текстом списків, що ввійшли до Кормчої Книги, завважив, що шість списків Кормчої Книги, у своїй другій частиш (мабуть словяно-руській?) мають такий заголовок: Сія книги мЂрило праведное. 93 Цей заголовок показує що збірник Мірило Правдиве увійшов як цілість до Кормчої Книги, а з ним очевидно і Руська Правда. Цей безперечний факт ще більше підтверджує мій висновок, що в основу тексту Руської Правди що ввійшов до Кормної Книги потрапив текст із Мірила Правдивого.

Шкода що Любимов не назвав точніше тих списків Кормчої Книги в яких міститься вищенаведений заголовок. Згідно з моїми спостереженнями найближчий текст до тексту Правди з Мірила Правдивого це текст шести списків підгрупи Б: 10, 13, 14, 15, 17, 27. Можливо що якраз вони і є ті списки Кормчої Книги в яких знаходиться згаданий заголовок. Я радий, що висліди моїх текстольоґічних спостережень наявно збігаються із фактичними хоч дуже скупими виписками із Кормчої Книги зробленими В. Любимовим. О Це свідчить про те, що хід моїх студій ішов за варіянтами по цілковито надійній лінії. Отже, до тексту Правди у списках Мірила Правдивого я і переходжу. Почну із переліку головніших варіянтів.


(1) Варіянт 3:14.

3, 4: виревную. 5, 6 (і 8): в/и/,/р/ь, е/вную. 7: веревную.


(2) Варіянт 6:15.

3, 4, 5: верви нынЂ. 6: вервии. 8: вьрви нынЂ.


(3) Варіянт 13:8.

8, 3, 5, 6: ратаинЂмь. 4: рата и ли инЂмъ.


(4) Варіянт 15:1-2.

3, 4, 5: О ремественицЂ и о ремественицЂ. 6, 7: О ремественикЂ и о ремественицЂ. 8: О ремьсгвьницЂ.


(5) Варіянт 29: 1-4.

3, 5, 6: А придеть кровавъ моужь. 4: О крова†мужи. 8: Оже придеть кръвавъ моуж.


(6) Варіянт 29:33.

3, 5, 6, 8: видокъ. 4: видоки.


(7) Варіянт 29:55.

3, 4, 5: вылЂзуть послуси. 6: выидоут. 8: выстоупять.


(8) Варіянт 29:58.

3, 5, 6, 8: тото. 4: того.


(9) Варіянт 30:25.

3, 4, 5,6, 7: а. 8: то.


(10) Варіянт 32:1-2.

3, 4, 6: О челяди. 5: О челядіи. 7: О челядинЂ. 8: О челядЂхъ.


(11) Варіянт 32:3.

3, 5, 6: А. 4: Аще. 8: Аже.


(12) Варіянт 34:18.

3, 4, 8: въ своємь городЂ. 5: въ своємь ωгородЂ. 6: въ своей ωградЂ.


(13) Варіянт 36:17-18.

5: доити. 8: то ити.


(14) Варіянт 37:13.

3, 5, 6, 7: порть. 4: порты. 8: пърть.


(15) Варіянт 37:17.

4, 7: выведоуть. 8: выведеть.


(16) Варіянт 38:1-2.

3, 5, 7: Аже познаєть кто челядь. 6: Аже познаєть кто челядинъ. 4, 8: Ω челядинЂ.


(17) Варіянт 38:31.

3, 4, 5: ать. 6: а тои. 7: а ωть. 8: оть.


(18) Варіянт 38:45.

8: не вЂдЂ. 3, 4, 5, 6, 7: пропущено.


(19) Варіянт 39:1-2.

3, 4, 5: О свωдЂ же. 6, 8: О сводЂ.


(20) Варіянт 39:11.

8: нЂтоуть. 4: нЂту. 6: нЂть.


(21) Варіянт 46:3.

3: Аже (8: Оже) будуть холопы татьє судъ княжь. 6: ...соуть княжи. 4: судь княжь (початок пропущений).


(22) Варіянт 47:1-2.

4: О взысканиє скота. 3: Оже кто скота взыщеть. 8: А ωже...


(23) Варіянт 49:13.

8: нЂтуть. 3: нЂ. 4: нЂтоу. 6: нЂтъ.


(24) Варіянт 49:38.

3: бологодЂлъ. 7: бологодЂялъ. 8: бологодЂлъ.


(25) Варіянт 52:10.

8: то ити ємоу про своє коуны. 3: то ити єму про своЂ куны. 5, 7: ити єму при своє... 6: ити єму про тЂ.


(26) Варіянт 53:10.

8: съзвавъ. 3, 5, 6: созва. 4: съзва.


(27) Варіянт 56:29.

8: не роботять. 3: не робять. 4, 5, 7: не работять. 6: не ротять.


(28) Варіянт 66:18.

3, 4, 5, 8: не складывати. 6: не складывали.


(29) Варіянт 67:6.

8: выиметь. 7: воиметь. 3: въньметь. 5: воньметь. 6: възметь. 4: вь немъ.


(30) Варіянт 67:21.

8, 3: нЂту. 6: нЂсть.


(31) Варіянт 70:3.

8, 3: росЂчена. 4, 5, 6, 7: разсЂчена.


(32) Варіянт 71:1-2.

8: заголовка немає. 3, 5, 6: Аже кто борть разнаменаєть. 4: Ω бортіи.


(33) Варіянт 72:11.

3, 4, 5: перегородить межю. 6: переградить межю. 8: немає межю.


(34) Варіянт 74:37.

3, 5: писцю. 4, 6: пис/ь/цоу.


(35) Варіянт 90:1-2.

3, 5, 6: Аже оумреть смердъ. 4: О оумертвии смерда.


(36) Варіянт 90:6.

8: Аже оумреть смердъ. 3, 5, 6: Иже смердъ оумреть. 4: Иже смердъ оумреть без дЂтии. П


(37) Варіянт 91:1-2.

3, 4, 5: О задницЂ боярстЂи и о дружьнЂи. 6: ...и оружинЂи. 8: ...и о дроужиннЂ.


(38) Варіянт 94:22.

3, 5, 6, 8: своєи.


(39) Варіянт 101:1-2.

8: А се ω женЂ ωже върчеться сЂдЂти по муди. 3: О женЂ аже ворчеться сЂдЂти. 4: О женЂ. 5: Въ женЂ аже ворче сЂдЂти.


(40) Варіянт 101:3.

3, 5, 6: Аже. 4: Иже. 8: А єже.


(41) Варіянт 102:6.

3: начнуть дЂти єи. 4, 5: ...єЂ. 6: ...єя. 8: єи дЂти.


(42) Варіянт 102:13.

3, 4: всяко хотЂти. 8: хотЂти всяко и сЂдЂти. 5, 6: після всяко бракує и.


(43) Варіянт 103:15-16.

8: то. 3, 5, 6: а. 4: опущено.



(44) Варіянт 104:7.

3, 5: одиноЂ. 4: єдиноє. 6: єдинаа.


(45) Варіянт 105:5.

3, 8: иночима. 6: иноωтчима.


(46) Варіянт 105:12.

8: възворотять. 3, 4, 5: възворотить. 6: възвратить.


(47) Варіянт 105:15.

8: нань же. 3, 5, 6: на неже. 4: на неиже.


(48) Варіянт 105:17.

3, 8: вылЂзуть. 6: выидоуть.


(49) Варіянт 105:30.

8: дьржать. 3, 4, 5: держить. 6: дръжить.


(50) Варіянт 107:40.

8: а о ньхъ. 3, 4, 6: о инЂхъ. 5: инЂхъ. 7: a ωнЂх.


(51) Варіянт 108:12.

8: дЂчькыи. 3, 6: дЂтьскии. 4, 5: дЂтьскы/и/.


(52) Варіянт 108:13-15.

3, 4: идЂть ихъ дЂлитъ. 5: ...дЂлить. 6, 7: дЂлити. 8: дЂчькыи дЂти и ихъ дЂлить.


(53) Варіянт 109:18.

3, 6: трии. 4, 7: трехъ. 5: три. 8: треи.


(54) Варіянт 54:1-2.

3, 5, 6: Аже которыи купець... истопиться. 4: ...истопися.


(55) Варіянт 54:57.

3, 5, 6: чии то товаръ. 4, 7: чии товаръ. 8: чьє то коуны.


(56) Варіянт 55:10.

3, 5, 6: господь. 4: господь и. 8: гость.


(57) Варіянт 55:31.

3, 6: первии. 5: перви. 8: пьрвии.


(58) Варіянт 55:48.

3, 5, 6: первоє. 4: прьвоє. 8: пьр›.


(59) Варіянт 55:67.

3, 5: первоє. 4: прьвоє. 8: переже.


(60) Варіянт 64:25.

3, 5, 6: или что будеть ино. 4: или будеть ино. 8: или ино что будеть.


(61) Варіянт 64:26.

3: что будеть чюжего взялъ. 4: что будеть оу него взялъ. 8: что будеть чюжего взялъ.


(62) Варіянт 65:1-2.

3, 8: А се ωже (3: аже) холопъ оударить. 4: о холопЂ ударЂ. 5: А се аже холопъ ударить.


(63) Варіянт 85:40-43.

3, 4: и ємЂти и на желЂзо. 8: и смете.... 5: имЂти (пропущене и), 6: имЂти и.


(64) Варіянт 85:54.

3, 8: не обинить ли єго. 4: не обидить.


(65) Варіянт 87:12-15.

3, 8: запа на нь боудеть. 4: запанань.


(66) Варіянт 87:16-17.

3, 8: любо прохожениє. 4: ...прохождение. 7: прихоженьє.


(67) Варіянт 96:48.

3, 8: одину. 4, 6: єдину.


(68) Варіянт 97:19.

3, 5: городнЂ. 4: городни. 6: городнии. 8: городень.


(69) Варіянт 98-5.

3, 4, 5: рωбьи. 6: рабие. 8: робьє.


(70) Варіянт 99:6.

8: малы. 3, 4, 5: мали. 6: и мати.


(71) Варіянт 99:18-21.

8: то токмо имъ ближеи. 3: то кто имъ ближнии. 4, 6, 7: то кмо имъ...


(72) Варіянт 99:76.

3, 6: ростерялъ. 4, 5: растерялъ. 8: истерялъ.


(73) Варіянт 100:6.

3, 4, 5: всякъ. 8: всяко. 6: сякъ.


(74) Варіянт 110:5.

3: обельнос. 8: обьлноє. 4: обильное.


(75) Варіянт 110:58-60.

3: сь рядомь ли. 8: c рядомъ. 6: сь родомь ли.


(76) Варіянт 114:10.

3, 5: городЂ. 4, 6: грд/Ђ, e/. 8: родЂ.


(77) Варіянт 117:3-4.

3, 5, 6: Аже пустить холопъ. 8: Аже кто поустить холопа.


(78) Варіянт 121:33-34.

8, 3: паки ли а выкупаєть. 4: замісць а маємо я. 5, 7: паки ли (без а).



Переглядаючи наведені варіянти п’яти списків Мірила Правдивого і зводячи їх у систему, я приходжу до слідуючих висновків: 21 варіянти підтверджують повну єдність списків 3, 5 і 6; 14 варіянтів вказують на подібність і навіть однаковість у виразах списків 3, 4 і 5; 6 варіянтів констатують схожість списків 3 і 4; а 55 варіянтів доказують, що 3 і 5 є найтісніше між собою споріднені — один із цих двох списків являється можливою копією другого.

Із решти списків найближчим до 3 і 5 є текст списка 6; але 14 варіантів показують, що цей останний список є пізніший від обох попередних і ближчий до тексту списка 3-ого (віддалена копія?). Текст списка 4 є найбільше віддалений від тексту списків 3, 5 і 6. Досить вказати на такі варіянти як ч. 5, ч. 8, ч. 22, ч. 32 і інш. щоб побачити їх дуже відмінні між собою ознаки. Наприклад у варіянті ч. 29 найстарший вислів читається так: a выиметь знамениє (сп. 8, 73, 75, 76, 80, 83, 87, 88). Список 3 має въньметь; список 5 і 7 — воньметь і воиметь; список 6 — возметь; а список 4 — вь немъ. Попсований вислів 4-ого списка дав у частині підгрупи Є Кормчої Книги (сп. 36, 38, 42, 48, К-21, К-26 і др.) — вь немъ чи вь неи. Таке викривлення почалося із збірника Мірило Правдиве, бо хоч в тексті списка 3 знаходимо ще більш-менш правильний вислів въньметь, то через вокалізацію глухого ъ в о і заникнення ь у тексті сп. 5 і 7 маємо вже викривлені воньметь (сп. 5) і воиметь (сп. 7) завдяки чому список 6, шукаючи правдивого сенсу, мусів змінити вираз сп. 3 на возметь. В тексті підгрупи Г Кормчої Книги бачимо ще більшу помилку: вонь. Зникнення ъ і вокалізація ь в інших списках дали вьнеметь чи вьнем без кінцевого -меть а в списку 4-ім дало вь немъ і т.д. Таким чином процес викривлення йшов ніби під впливом місцевої говірки „правильно”, але дав такі наслідки, що сенс первісного речення цілком затемнювався. Це помилкове перетлумачування виразу відкриває нам історичну перспективу щодо способу текстуальних змін в поодиноких списках. В цій хронольоґічній скалі текст списка 4 вже є виразно пізніший.

Але поруч хронольоґічної спостерігається й інша скаля. Візьмім наприклад варіянт ч. 36. В тексті списків 73, 75, 76, 80, 83, 87, 88, 82, 84 читається такий вислів: Аще смердъ оумреть без/ъ/ дЂт/ии, еи/. В списках 8, 3, 5, 6, 7 це речення вже скорочене (Аже смердъ оумреть); а тим часом сп. 4 це речення заховує повністю (Иже смердъ оумреть без дЂтии). Цей варіянт показує що текст сп. 4 ніяк не міг вийти із громади сп. 3, 5, 6, 7. Він повстав іншою дорогою, яка тягнеться безпосередно із архетипу всієї групи Мірила Правдивого із якого очевидно вийшов також текст списка 3-ого. Із того самого архетипу, а не із тексту сп. 3 вийшов текст сп. 5 і 7.

Історія повстання тексту відомих нам списків Мірила Правдивого (3, 4, 5, 6,7) мені уявляється такою: протоґраф X із виразом без дЂтеи й іншими поправнішими висловами, про що мова буде далі, ліг в основу тексту сп. 4 й архетипа У списків 3 і 5, 7; Ь тексту сп. З був пізніше списаний текст сп. 6. Графічно цей процес можна представити ось як:



Протоґраф X, що заховав у своєму тексті правильні вислови „безъ дЂтии”, „выиметь” і інш. без сумніву приводить мене до історичної лінії тексту, що репрезентується списками Софійського Временника і списками стародавних юридичних збірників; про цю першу лінію тексту Правди я вже говорив раніше. До тексту списків цієї першої лінії я і мусів би перейти. Але залишається ще невиясненою підгрупа А що репрезентується єдиним і найстаршим зацілілим списком Правди ще з року 1282, списком Кормчої Книги колишної Синодальної бібліотеки (ч. 8). До вияснення тексту цього списка я і переходжу.





V.


Синодальний список Руської Правди був колись найпопулярніший серед усіх списків Широкої Правди, починаючи від 1815 р. коли він був опублікований Калайдовичем і Строєвим. 94 Навколо тексту цього списку вчений спір ведеться до сьогодняшного дня із найрізноманітнішими вислідами. На підставі моєї клясифікації цей список належить до підгрупи А Кормчих Книг. Текстольоґічні студії варіянтів тексту всіх попередних списків Широкої Правди почасти зачепляли і текст цього загадкового списку, цього найстарішого діда, що протягом 5-6-ти століть стояв осторонь і не дав після себе жодного потомства. Правда свого часу Розенкампф, 95 а за ним і Калачов 96 гадали, що текст списку бувшого купця Лаптєва, а потім самого Розенкампфа (текст р. 1534 — моїм численням сп. ч. 13) є копією сп. 8, але Карський, навівши з тексту його варіянти у нераз згадуваній своїй праці, 97 уможливив довести що список 13 приналежний до підгрупи Б, є посередний між списками цієї підгрупи, і досить далекий до тексту сп. 8.

Текст сп. 8 стояв цілковито поза увагою переписувачів та кодифікаторів і не приваблював до себе жодного літературного зацікавлення. Він так і залишився самотнім дідом, поховавши в собі якийсь творчий процес, якийсь рух правничої думки, хоч видно що та думка чи творча редакційна праця не була реальною, життьовою, і не викликала виразного наслідування (крім одного, про що буде мова далі). Р

Найголовніше що звертає на себе увагу коли текст цього списка прирівнювати до тексту всіх інших списків Широкої Правди, це те що сп. 8 у першій частині пропустив статті 18-19 (о поклепнЂи вирЂ), а в другій частині уклав статті в зовсім іншому порядку аніж в інших списках, не змінивши притім і не переробивши основно ані одної статті (опріч деяких заголовків).

Коли до цього списка пристосувати нумерацію статтей переведену мною на підставі сп. З академічного видання Ґрекова, то картина переміщень статтей в тексті сп. 8 представляється так: початкові статті йдуть нормальним порядком (1-17, 20-52) але в другій частиш Правди статті чергуються інакше — 53 (54 і 55 пропущені), 56 (57-65 пропущені), 66-74 (75-87 пропущені), 101-109, а далі слідують раніше пропущені статті: 54, 55, 57-65, 75-87, 96-100; після такого перебігу пропущених статтей порядок нормального чергування знова встановлюється: 110, 111, 112 і т.д. аж до 121-ої включно.

Про причини такого порядку статтей списка 8-ого в науковій літературі був спір. Перший хто пробував це зясувати був Тобін. 98 Він гадав що така неоднаковість в порядкові статтей Синодального списка в порівнянні з іншими списками Широкої Правди повстала від того що картки Кормчої, в якій був уміщений цей список, підчас переїзду його із Новгорода до Москви, а звідтіля назад до Новгорода, 99 розклеїлись і в той час коли рукопис наново зшивався, ці картки були переплутані; від такої чисто механічної причини змінився і порядок статтей.

Ці висновки Тобіна зустріли спротив із боку Н. Калачова, 100 який порадив йому (Тобінові) перед остаточним присудом, заглянути до самого рукопису і пересвідчитись там безпосередно. Справді коли Тобін переглянув рукопис Синодального списка, він від свого твердження відмовився і зазначив, що висловлений ним здогад стосується не до самого рукопису Синодальної Кормчої Книги, а до його ориґіналу. 101 Калачов не погодився з цією гіпотезою. 102 Я ж уважаю, що хоч в цілому твердження Тобіна не можна прийняти, все ж таки одне його припущення оправдане, а власне те, що сп. 8 є пізніша копія з якогось невідомого і навіть досить давного тексту Широкої Правди.

Калачов, поклавши текст 8-ого списка в основу свого видання Правди відносить його до т.зв. „другої фамілії” списків, текст яких він уважає особливо близьким до первісної або навіть основної копії Широкої Правди. Мрочек-Дроздовський пішов ще дальше. В основу історичного розвитку Правди він кладе принцип еволюційного розвитку стародавнього руського (українського) права від звичаєвого до писаних (літературно оброблених) законів та їх кодексів. 103 В цій схемі історичного розвитку від устно-примітивних норм права через поступове оброблення поодиноких статтей, їх систематизацію та кодифікацію, в цій згори визначеній скалі історичного розвитку права Мрочек-Дроздовський визначає історичну перспективу і для Руської Правди. В його схемі наш список Правди ч. 8 займає посереднє місце від Короткої Правди до Широкої, і через це саме текст його є нібито найстарший не тільки хронольоґічно але й тематично від усіх інших списків Широкої Правди. Мрочек-Дроздовський пише: „Синодальний список, відрізняючися від Академічного (Короткої Правди — Л.Б.) розширенням, є менше повний у відношенні до Троїцького, а як тип ізвода — представляє собою своєрідне вийняткове явище; він менше правильний, більше невпорядкований — в цім легко переконується прочитавши Троїцький список у вищенаведеному порядку чергувань Синодального списку. Ось і яке відношення Синодального списка до короткої Правди, представником якої являється Академічний список, і до списків розширеної Правди, представником і типом якої являється Троїцький список. Чим же вияснюються ті відношення? Або: чому Синодальний список, який безсумнівно належить до групи списків поширеної Правди, являється з таким своєрідним, тільки йому приналежавшим порядком статтей?

Спробую це вияснити. Перед нами три ізводи одної і тої ж пам’ятки; всі три ізводи відносяться до різного часу. Що це означає? Це означає що дана пам’ятка підлягала різночасно трьом редакціям. З якої причини? Безсумнівно тому, що перша і друга редакції були чи показалися незадовільними. В наслідок цього, редакції удосконалювалися: перша мусіла бути найбільш невдалою, третя — відносно викінченою. Забудьмо тимчасово що коротка Правда мусіла на всякий випадок вважатися старшою від розширеної, і подивімся котрий із тих трьох ізводів Руської Правди находячися в нашім розпорядженні є менше, а котрий більше вдалий. Само собою розуміється що прийоми першого редактора, чи упорядника першого ізводу, були більш примітивні, простіші, аніж прийоми його наступників в справі утворення Правди. Найпростіша, первісна прийома в цій справі являється безсумнівно впорядковання статтей в хронольоґічному порядку. Коротка Правда являється прикладом такого хронольоґічного ізводу. Упорядник тут обмежився лише тим, що до початкового законодацтва Ярослава він прилучив три слідуючі доповнення Ярославичів. Тематичний порядок тут ще дуже слабий. Він виявився лише в тім що такси кормів і приходів не вміщені в середині системи, а віднесені до кінця ізвода. В той спосіб, коротка Правда це найдавніший ізвод як з історичного так із чисто зверхнього, редакційного погляду.” Але „заміна хронольоґічного порядку в послідовності статтей більш продуманим і відповідим тематичним, не може бути переведена відразу... матеріял що накопичився з бігом часу не відразу піддався праці впорядника який стремів його освітити думкою і звязати в об’єднанні предметів.

З другого боку слід пам’ятати, що з бігом часу Правда розширювалася; отже, особливо в більш пізних ізводах знаходяться Додатки нових статтей. Із сукупности цих рефлексій не трудно переконатися, що Синодальний список, будучи по своїй формі пізніший ніж Академічний, є й старший від Троїцького.

Отож із всіх трьох ізводів Правди які признаються основними, найстарший — це звід Академічного списку, відносно новий — Троїцький, а середнє місце межи ними занимає список Синодального ізвода.” 104

Відмінне становище заступає Серґеєвич. Його висновки є близькі до думок Тобіна. Говорячи про переміни в послідовності статтей, дослідник пише: „Тільки в Синодальному списку ці переставки досягають значимого розміру. Вони починаються після статті 49 (на підставі Троїцького списку виданого Калачовим) і заторкують цілі ряди статтей аж до 102-гої, С з котрою відновлюється їх спільний порядок із іншими списками. Але і ці відступлення треба відносити до невігластва переписувача, а не до наявности пам’ятки окремої редакції. Переписувач Синодального списка мав під рукою оригінал цілком такого самого типа як той із якого був переписаний Троїцький список, але він перемішав послідовність статтей. Що первісна послідовність статтей є попсована в Синодальному списку а не в других виходить із того, що послідовність Синодального списку становить його особливість і нігде не повторюється. Навпаки, послідовність Троїцького списка повторяється у всіх списках цеї обширної фамілії з лише часами невиликими відступленнями. І це дає право вважати послідовність Синодального списка порушенням первісного порядку. “ 105

Отже висновок Серґеєвича є цілком суперечний з тим до якого прийшов був Мрочек-Дроздовський.

Василь Чернов знова підносить думку Мрочека-Дроздовського і вважає текст Синодального списка найранішим, бо його кодифікація є менше вдала. 106

Карський із свого становища теж уважає Синодальний список найближчим до первісного тексту Правди. На його думку цей список найкраще відбиває основний текст Руської Правди, що в головних своїх частинах повстає ще в XI ст. і був доповнений на початку XII ст. Через це саме, Синодальний сп. 1282 р. є один із найважніших списків щодо вирішення різних питань, зв’язаних із Руською Правдою. Розбираючи питання, чому статті Синодального списка своєю системою та порядком відріжняються від інших списків Широкої Правди, Карський не погоджується з Серґеєвичем, що вважав Синодальний список пізнішим, ані з Тобіном, який гадав, що переписувач Синодального сп. просто переплутав статті. Збиваючи думки цих дослідників, Карський прийшов до висновку що „реальний вид Руської Правди в Новгородській Кормчій 1282 р. — найстаршій рукописі — показує як при Володимирові Мономаху і після нього поступнево прибували статті до цієї пам’ятки. В повній Руській Правді Троїцького списку, ми вже маємо більш-менш кодифіковану пам’ятку XIV ст., списану з ориґінала що став основою для всіх пізніших ізводів.” 107

З порівнання цих думок дослідників видно, що в означенні давності тексту сп. 8-ого змагаються два основні погляди: (1) текст списку 8-ого є найдавніший серед усіх списків Широкої Правди і послідовність його статтей орґанічно зв’язана з процесом утворення самого списку (Мрочек-Дроздовський, Чернов, Карський); (2) текст 8-ого списку в послідовності статтей є пізнішим і повстав у наслідок переплутання карток рукопису (Тобін), або в наслідок того, що переписувач переплутав статті свого оригіналу (Серґеєвич). Щоб розвязати цю контроверсію, необхідно звернутися до самого тексту, і простудіювати його як найдокладніше.

Переглядаючи варіянти тексту Правди в усіх списках, я переконався що переважаюча більшість їх лучить текст сп. 8 із текстом списків Мірила Правдивого. Така найбільша спорідненість 8-ого списка із зазначеною групою списків доказує, що текст цього списка вийшов в своїй основі із тексту Широкої Правди вписаного до Мірила Правдивого. Ось найяскравіші приклади:



(1) Варіянт 21:12-15.

сп. 8: то ти имъ правьдоу желЂзо. Сп. 3, 4, 5, 7: то ти имъ правдоу желЂзо.” 108 Сп. 73, 75, 76: томоу правда желЂзо (найпоправніший вислів).


(2) Варіянт 27:14-15.

Сп 8, 3, 4,5, 6, 7: или око или не оутнеть. Сп. 72, 73, 75, 76: или око или носъ оутнеть (найпоправніший вираз).


(3) Варіянт 47:1-2.

8, 3, 5, 6: А ωже кто скота възыщеть. 73, 75, 76: ...коунъ възыщеть. 72: Ω кунах.


(4) Варіянт 50:10.

8: или наставъ на медъ. 3, 4, 5, 6: или наставъ вь медъ. 73, 75, 76: или наставъ медъ.


(5) Варіянт 54:56-57.

8: то како любо тЂмъ чьє то коуны жьдоуть ли ємоу а своя имъ воля или продадять ли своя имъ воля. 3, 4, 5, 6, 7: різниця лише та, що замість чьє то коуны маємо чии то товаръ. 73, 76: то какъ любо чии то коуны ждоуть ли ємоу своя имъ воля продадять ли єго.


(6) Варіянт 87:10-15.

8: любо запа на нь боудеть любо прихожениє ночноє. 3, 4, 5, 6: майже так само, тільки в сп. 4 маємо запанань. 73, 76: любо ли запна не будеть.



Крім варіянтів що споріднюють сп. 8 із текстом списків Мірила Правдивого є ще й такі варіянти які можна вважати старшими від тексту списків Мірила Правдивого; є також ряд варіянтів молодших. Ось приклади поправніших і старших варіянтів: 109



(1) Варіянт 49:38.

8: ємоу бологодЂлъ и хоронилъ товаръ єго. 3, 4, 5, 6, 7: єму въ бологодЂлъ и хоронилъ товаръ того. 73, 75, 76: ємоу бологодЂялъ и хранилъ (але пропущено товаръ).


(2) Варіянт 66:3-7.

8: На послоушьство холопа не складають. 4: А послоушества на холопа не выкладываи. 3, 5, 6, 7: А послоушьства на холопа не складають. 72, 73, 75, 76: На послоушьство холопа не /вы/кладівають.


(3) Варіянт 64:7-10.

8: то господинь въ томъ. 3, 5, 6: то господинъ вь немь. 73, 75, 76: то господину въ /томъ, немъ/ не платити.



А тепер варіянти молодші і попсовані:



(1) Варіянт 3:14.

8: вирьвноую. 3, 4: виревноую. 7: веревноую. Найпоправніший вираз — вервьноую (сп. 72).


2) Варіянт 68:23.

8: О борти. А треба О бобрЂ.


(3) Варіянт 69:4.

8: Аже оукрадеть кто борть. 4, 7: Аже оукрадеть борть. 3, 5, 6, 72, 73, 75: Аже оукрадеть бобръ (правильний вислів).


(4) Варіянт 104:1-16.

8: Аже боудоуть двою моужю дЂти а одинои матери а о немь своєго. 3, 4, 5, 6, 7, 72, 73, 75, 76: ...а ωдинои матери то онЂмъ своєго ωтця задниця а онЂмъ своєго (правильний вислів).


(5) Варіянт 108:11-15.

8: которыи дЂчькыи дЂти и ихъ дЂлитъ. 3, 4, 5, 6, 7: которыи дЂтьскы/и/ идЂть ихъ дЂлитъ (правильний вислів).


(6) Варіянт 64:13-16.

8: нъ оже господинь индЂ налЂзоуть то заплатить переднии господинь єго. 3, 4, 5, 6, 7: но оже кдЂ и налЂзоуть...



Всі ці наведені варіянти представляють аж три катеґорії: (а) поправніші і старші, (б) споріднені із текстом списків Мірила Правдивого, і (в) молодші. Вони доказують що текст 8-ого списка Правди є найближчим до тексту Мірила Правдивого в списках 3, 5, 7; та що історія його тексту пішла по лінії тексту цих списків. Але, з другого боку, текст сп. 8 заховує в собі досить виразів поправніших, що вийшли із кращого тексту Широкої Правди і є доказом що текст сп. 8-ого не був безпосередно списаний із вищеназваних списків (3, 5, 7), бо тоді згадані поправніші вислови в тексті сп. 8 не існували б. Отже із цього всього можливий лише один висновок: текст сп. 8 є списаний із поправнішого від цих списків тексту, але дуже до них близького. Коли поглянути на ґрафічний образок (див. ст. 57), що подає історичну скалю тексту всіх списків Мірила Правдивого, то можна бачити, що ймовірним ориґіналом з якого був списаний текст сп. 8 є архетип Z, від якого вийшов текст списків 5 і 7. Що текст списку 8 не сягає далі архетипу Z себто не вийшов із архетипу У чи навіть із протоґрафу цілої цієї групи списків — X, доказується тим, що в тексті сп. 8 відсутні деякі старші властивості тексту, які має навіть сп. 4 (див. варіянт ч. 36 на ст. 53) або інші подібні поправніші властивості мови що наблизили б сп. 8 до тексту найстаршої групи списків Широкої Правди.

Таким чином, я вважаю що текст Синодального списка не є найстарший із всіх списків Широкої Правди, як думали Мрочек-Дроздовський, Чернов і Карський. Текст сп. 8 є досить пізний і сягає тільки до тексту тієї групи списків, що заховалась в громаді збірника Мірило Правдиве, і то лише з того тексту що був анальоґічний до тексту сп. Троїцького або й пізніший, хоч у всякому випадку старший від тексту списків 5 і 7.

Залишається загадковим і незрозумілим (1) чому переписувач тексту сп. 8 так вільно поводився із порядком статтей свого оригіналу, і (2) чому він додавав від себе низку новель до статтей або опускав чи змінював цілі речення, і то радше механічно. Приклади такої самовільної праці незвичайно яскраві: (а) переставлення статтей проведене цілком механічно без жодної тенденції провести якусь нову їх систематізацію; (б) механічно пропущені статті 18-19; (в) механічно і самочинно укладач в статті 69 почав писати про крадіж „борті”, коли ціла стаття говорить про крадіжку бобра; (г) свавільно відрізує кінець статті 66-ої (а вь малЂ тяжє по ноуже сложити на закоупа) та механічно переносить до статті 67, як її початок, а заголовок 67-ої статті — О бородЂ — пересуває назад і ставить його перед доданою фразою із статті 66; (д) в статті 93-ій вставляє речення (то оу своихь дЂтеи взяти часть) якого не має ані один список із збірника Мірило Правдиве та Кормчої Книги. Подібні вставки й заміни є і в інших статтях (див. варіянти 41:19; 57:26; 59:6; 59:15; 64:15; 99:19-20 і інш.); (е) є також багато пропусків окремих слів і цілих речень (див. варіянти 104:9-13; 106:8-12 і інш.).

Чим пояснити оці властивості чи радше дефекти списка 8? Я вже згадував як пробували це пояснити попередні дослідники, їх пояснення не цілком задовільні. Думки Мрочека-Дроздовського абстрактні і помилкові, а Серґеєвич здається мені занадто вже знижував уважність переписувача. Слушно писав Карський: „Неприйнятне й припущення В. Серґеєвича, що переписувач переплутав черговість статтей. Чому ж він не переплутав початок Руської Правди? Стародавний переписувач сумлінно старався точно відтворити рукопис оригінала, разом із всіма його помилками.” А далі Карський подає і свої міркування, які дуже нагадують думки Мрочека-Дроздовського: „Для розуміння спостереженої ситуації насувається одиноке вияснення: теперішний вигляд Руської Правди в Новгородській Кормчій 1282 р. — показує як при Володимирові Мономаху і після нього поступнево і т.д. (див. вище ст. 60).” 110 Незадовольняє мене і це абстрактне пояснення Карського про поступове „наростання” статтей Широкої Правди. Я старався показати, що текст сп. 8 опрацьований на підставі тексту Правди із Мірила Правдивого; отож процес складання цього тексту був виразно механічний, а не орґанічний („наростання”) як думав Карський.

Процес опрацювання тексту 8-ого списка можна вияснити природніше. Тут я нав’язую до думки С. Шелухіна, правда дещо побіжної але влучної і правдивої з погляду судової практики. Шелухін пише: „При вивченні Руської Правди найтяжча справа з помилками та вставками. Досі не встановлено й приципів, як залагодити цю справу. Одні з них виникли з нетвердої пам’яті списувача. Як XII Римських таблиць вчили на пам’ять, так Руську Правду теж вчили на пам’ять і писали з пам’яти, як збірку норм для практичних потреб.” 111

Отак з пам’яти, я в тому переконаний, працював переписувач тексту списку 8. На це існують численні докази, із яких найголовніші: (1) пропуск без жодного сліду дуже важних статтей О поклепной виры; (2) первісний пропуск статтей 54, 55, 57-65, 75-87, 96-100. Коли ж переписувач спостеріг, списуючи статтю 109, пропуск цих статтей, або, звіряючи з ориґіналом, завважив брак такої кількости статтей, то став їх негаино списувати одна за другою, і щойно опісля прийшов до статті 110, та вже тримався оригіналу аж до кінця Правди. (3) Вищезгадані зміни, додатки, пропуски, пошкодження, зустрічаються переважно в непереставлених статтях, цебто в тих (66, 67, 69, 93 і т.д.) які він первісно списував з пам’яти. (4) Помилки про крадіж „борті” замість бобра, пересунення кінця однієї статті на початок дальшої і заголовка — на цілу фразу назад, інтерполяції речень, яких зовсім не було в ориґіналі, опущення інших, це все лише свідчить про lapsus memoriae, а не mensis чи calami.

Отак зясувавши характер опрацьовання Правди у сп. 8, насувається питання: що це за дивний процес літературного оброблення твору? Чи це є акт свідомої праці? Чи в її основі лежали глибші вимоги судової практики? Чи автор ставив собі якесь завдання дати новий кодекс Правди в новій кодифікаційній справі, після вимог духа його часу? Вже В. Серґеєвич вказав, що текст сп. 8 не ховає в собі глибших вимог систематизації статтей, чи кращого упорядкування в порівнянні з ориґіналом. 112 Навпаки переписувач виявив повну десистематизацію; виявив відсутність будь якого критерія щодо дальшого і кращого упорядкування статтей. Через це саме Правда в спискові ч. 8 є кроком назад відносно кодифікаційної праці. Коли можна, і навіть необхідно текст цього списка вважати окремою редакцією, то не як наслідок якогось наперед поставленого завдання зредагувати наново текст Правди, а радше як спробу списувати текст з пам’яти, яка розгубила порядок статтей.

На тексті цього 8-ого списка закінчується наша студія щодо другої лінії тексту Широкої Правди (див. ст. 45), що заховався в Кормчих Книгах і Мірилі Правдивому. Про взаємочинність цих двох правничих збірників та їх хронольоґічну послідовність вже існує кілька поглядів. Н. Суворов, базуючись (1) на передмові до Кормчої Книги списку 8-ого, в якій зазначається що вона написана р. 1282 з наказу князя новгородського Димитрія Олександровича і на кошти боголюбивого архиєпископа новгородського Климента, та покладена ними в Софійську соборну церкву „на почитание священикомь и на послушание крестьяномь и собЂ на спасение души” 113 а також (2) на тому, що вона, ця Кормча, складена після Номоканону з XIV титулів (Номоканон Фотія) що був перекладений на словянську мову ще за Ярослава і список котрого (від XII ст.) заховався аж до нашого часу, — вважає що ця Кормча раніше вбрала в себе статті староруського права, аніж витворився збірник Мірило Правдиве. А цей останний збірник, на думку Суворова, з’явився десь аж у XIV ст., і зміст його запозичено із Кормчої Книги т.зв. Софійської фамілії, цебто тієї фамілії яку репрезентує Синодальна Кормча, де заховався список Правди ч. 8.

На жаль Суворив не вказав джерела, з якого він зачерпнув ці відомості про Мірило Правдиве і цим показав голослівність свого твердження. 114 Я розпоряджаю іншими відомостями. Відомі археолоґи та історики, як К. Калайдович і П. Строєв зазначають, що повстання Мірила Правдивого відноситься до першої половини XII ст. 115 Це твердження вони зачерпнули із перводжерела і заснували „на автентичних словах широкої передмови Мірил,” 116 себто на передмові в рукописові Мірила Правдивого, звідкіля час повстання можна вивести з докладною точністю.

На підставі цих тверджень Калайдовича і Строєва, спертих на конкретних даних, я приходжу до висновку що не Мірило Правдиве вийшло із Кормчої Книги, а радше навпаки, староруська частина Кормчої повстала із Мірила Правдивого. Т Я теж переконуюсь в цьому з точного напису в деяких Кормчих, який наводить Любимов: „Сія книги МЂрило Праведное”. 117 Остаточно ж мене переконали висліди моїх студій над текстом Руської Правди, із яких видно, що текст Правди Кормчих Книг вийшов із тексту Правди Мірила Правдивого, і то аж два рази: (1) переписувач р. 1282 свій список (ч. 8) черпав з пам’яти і доправляв із невідомого тексту (архетипу списків 5 і 7); а із старшого невідомого тексту повстав окремий і кращий текст списку ч. 3. Отже хронольоґічно текст списка 8 (Синодальна Кормча) повстав із тексту списка молодшого від тексту списка 3 і 4 і старшого від тексту списків 5 і 7. (2) Другий раз текст Правди із Мірила Правдивого перейшов у Кормчу Книгу до підгрупи Б з якої цей текст перероблювався наступними Кормчими.

Отже, зясувавши досить складні проблеми (джерело із якого повстав текст сп. 8; його відношення до списку 3 і взагалі до тексту Правди, що ввійшов до збірки Мірило Правдиве), я переходжу до питання яке тимчасово було залишене на боці при кінці розділу IV, але до якого привів мене текст сп. 4-ого, цебто питання хронольоґізації першої лінії тексту Правди, що заховався у списках стародавних збірників законів, та в списках літописної групи Софійського Временника. Почну із тексту останних.





VI.


Текст усіх цих списків введено до пізнішого Новгородського літопису, т.зв. Софійського Временника, або Софійського першого літопису. Цей літопис, на підставі двох списків (чч. 87 і 88) вперше був виданий П. Строєвим; 118 вдруге, на підставі шести списків був виданий Археоґрафічною Комісією під назвою Софійського першого літопису; 119 по-третє С. Юшковим, на підставі тексту 11 списків. 120

Текст Руської Правди у всіх цих списках літопису вміщено до р. 1019, після описання Альтського бою і перенесення мощів свв. Бориса і Гліба, та після слів: „И нача Ярославь вои дЂлити: старостамь своимь по 10 гривень а смердамь по гривнЂ, а новгородцемь по 10 гривень и отпустивши я вся домовь и давь имь правдоу и оуставь списавь грамоту рече: по сему ходите и держите якоже списахь вам.” Після Руської Правди слідує „Судебник царя Константина” та продовжується літопис. У відрізненні від інших списків Правди ці списки мають заголовок: Оустав великаго князя Ярослава Володимерича о соудьхъ, а перша стаття починається заголовком: Соудъ о доушегоубствЂ121

Але найбільша відмінність літописних списків Правди від усіх інших та, що за останньою 52-ою статтею першої частини О мЂсячномь рЂзоу добавлено аж 17 нових статтей, в яких вичислюється приплід після 12, 9, 3-ох і т.д. років в кількості штук худоби і в кунах від овець, кіз, свиней, кобил, бджіл; прибуток від жита, вівса, ячменю, сіна і т.д. Стаття 53-та, себто перша стаття другої частини Правди (Устав Володимира Мономаха) тут числиться 70-ою. Таким чином, текст Широкої Правди в цій літописні громаді списків розширюється із 121 статтей аж на 142 (правда, не у всіх списках). Вже зазначені відмінності показують, що ці списки складають окрему громаду Правди; але, крім вищенаведених, вони мають ще низку відмінних, тільки їм властивих, прикмет, які теж слід відзначити.

Всі ці прикмети дозволяють мені розпреділити списки Софійського Временника в чотири угруповання. До першого належать тексти списків 82, 84, 87, 88; в них, як і у всіх інших списках Широкої Правди, та сама кількість статтей і той самий їх порядок, хоч поодинокі списки мають деякі свої власні особливості. До другого угруповання стосуються списки 79 і 80; в них обох бракує однієї статті (А се оуроци ротний) яка знаходиться у всіх інших списках цієї літописної громади. До третього угруповання відносяться списки 83, 85 і К-39. Найяскравіша їхня відмінність від усіх інших списків є та, що статті 72-75 перенесені й уміщені після статті 108. Четверте угруповання складає єдиний список 86. Властивість його тексту є та (1) що в ньому трапилися (опріч вищезгаданої перестановки статтей 72-75) два дуже великі пропуски, не рахуючи значної кількости малих; наприклад

(а) бракують статті від кінця 67-ої аж по 71-у включно,

(б) пропускаються статті 76-106 включно; і (2) на місце першого пропуска (67-71) вставляється кінець статті 106 від слів аще ли и всЂ сынове боудоуть лиси і всю статтю 108.

На основі вказаних особливостей тексту кождого угруповання списків можна помітити певну хронольоґічну лінію їх послідовности і розвитку. Так, найближче до архетипу цієї літописної групи стоїть група списків 82, 84, 87, 88; дальше через свій пропуск однієї статті стоять списки 80 і 79; але варіянтами (про що згодом) вони стоять так само близько до архетипу, а може й ближче, як перша група. Переходовими від цих перших двох груп є списки 80 і 87, текст яких є близький до третьої групи списків, а саме до 83, 85, К-39. Від цієї’ третьої групи списків міг повстати і текст списка 86-ого четвертої групи. Такою виглядає в грубім зарисі хронольоґічна скаля розвитку тексту цієї літописної громади Широкої Правди. Але для стислішого означення її слід звернутися за прикладами до тих пропусків і до варіянтів що є більш характерними для поодиноких списків.

Починаю від тексту списка 86. Послідовність статтей його тексту така: 1-66 (враховуючи 17 додаткових статтей 1*-17* після ст. 52), початок 67-ої ст. (кінець 67-ої до 71-ої включно пропущені), друга половина 106-ої ст., 72-75 (76-106 пропущені), 107-121. Характером свого укладу статтей цей 86-ий список дуже наближується до тексту третьої групи (сп. 83, 85, К-39) де послідовність статтей така: 1-71 (72-75 пропущені), 76-108, 72-75, 107-121. Найбільша схожість тексту 86-ого списка із текстом списків 83, 85, К-39 є та, що статті 72-75 слідують за статтею 108, а після них ідуть статті 107-121. Вже ця одна повна анальоґія порядку статтей у другій половині тексту показує стислу залежність сп. 86 від тексту списків третьої групи. Але текст сп. 86, чи текст того списка з якого він списувався пропустив статті: кінець 67-ої, 68, 69, 70, 71, далі 76-105 і початок 106-ої; статті 72-75 заховалися в тексті тільки завдяки тому, що були перенесеш аж по ст. 108. Подаю деякі варіянти:



(1) Варіянт 40:19. О тати.

80: ли додержать. 83, 86, 87. К-39: додержить.


(2) Варіянт 66:6-7. О послушьствЂ.

78, 80: не въскладають. 83, 86, 87, К-39: не вскладываи. 82, 84: не выкладываи.


(3) Варіянт 59:7.

80: в коупу. 83, 84, 85, 86, 87, К-39: копноу.


(4) Варіянт 9:32-35.

80: а коуровъ ємоу по двоє. 87: а корувъ. 83, 86, К-39: а коровъ.


(5) Варіянт 16:3.

85, 87, 88, Бол.: А смердіи. 83, 86, К-39: А смердеи. 80, 79: А за смердъ и.


(6) Варіянт 35:50-53.

80: тои же єму начнеть платити. 83, 86, К-39: то же. 85: тожь.



Варіянти 1-3 показують що текст сп. 86 стоїть найближче до тексту сп. 83, 85 і К-39; а варіянти 4-6 зближують текст списка 86 тільки до сп. 83 і К-39. В свою чергу текст списка К-39-ого великою кількістю інших варіянтів наближується до тексту списків 79 і 80, які мають свої особливості (цих особливостей не поділяє текст сп. 83 і 86). Ось ці варіянти:



(1) Варіянт 9:67.

86: сыпати. 80, 79, К-39: соути.


(2) Варіянт 28:5-6.

86: Аще перстъ оутнеть кии любо то... 80, К-39: перъсть оутнеть мечемъ кии любо боудеть.


(3) Варіянт 42:17-19.

86, 87: а боудеть ихъ. 80, 79, К-39: аще ли ихь будеть.


(4) Варіянт 46:12.

82, 83, 84, 86, 87: черньчьскыи. 80, 79, К-39: черньцевы.


(5) Варіянт 48:26.

86: самомоу ротЂ. 80, 79, К-39: на ротоу.


(6) Варіянт 52:24.

86: промиловался. 80, 79, К-39: провиновался.


(7) Варіянт 68:15.

86: вылЂзуть. 80, 79, К-39: влЂзуть.


(8) Варіянт 68:21-23.

86: а за зоубъ. 80, 79, К-39: добавлено взяти смоу.



Таким чином, текст сп. 86 є найближчим до тексту сп. 83, з якого можливо він був списаний. До тексту сп. 83 наближується і текст сп. 85. Щодо тексту сп. К-39, то його переписувач використав текст що мав властивості спільні для списків 80 і 83; ним міг бути текст-архетип цих обох списків. Існує список текст якого є поправніший і має спільні варіянти з текстом списків 79, 80, 83, 85, 86 і К-39. Це є текст списка 87 (Толстого V). Про таку властивість його тексту свідчать численні варіянти:



(1) Варіянт 16:3.

83, 85, 86, 87, 88, К-39: А смердіи. 79, 80: А за смердъ и.


(2) Варіянт 21:4-6.

82, 83, 85, 87, 88, К-39: а не лЂзеть. 79, 80, 84: а не налЂзеть.


(3) Варіянт 42:17-19. Див. вар. 3 ст. 67.


(4) Варіянт 46:12. Див. вар. 4 ст. 67.


(5) Варіянт 46:26.

87, 88: къ истьцю. 83, 86: истьцю. 79, 80: къ истцю. К-39: кь истцу.


(6) Варіянт 48:26. Див. вар. 5 трохи вище ст. 67.


(7) Варіянт 49:38.

87, 88: былогодЂялъ. 79, 80, К-39: благодЂялъ. 82, 83, 84: богодЂялъ. 85: богадЂлья.


(8) Варіянт 53:52.

80, 83, 87. К-39: о рЂзЂ же. 82, 85: о рЂзЂхь. 88: о рЂзахь. 84: о рЂзи же.


(9) Варіянт 66:6-7.

80: не въскладають. 83, 85, 87, 88, К-39: не вскладываи. 82, 84: не выкладываи.


(10) Варіянт 66:17-18.

86: не выкладывати. 80, 87, К-39: не въскладати.


(11) Варіянт 71:1-2.

82, 83, 88: О борти. 84: О бортіи. 79, 80, 87, К-39: Ωже борть разломить.


(12) Варіянт 90:1-2.

82, 83, 84, 85, 87, К-39: О смердіи сьстаткЂ. 88: О смердіи остаткЂ. 80: О смердьєи задници.



Всі ці приклади показують, що текст списка 87 або його архетип став ориґіналом для тексту списків 83 і К-39 або їх архетипу. Що текст його є старший від тексту третьої групи (83, 85, К-39) вказують такі приклади:



(1) Варіянт 9:32-35. В списках 72, 73, 75, 76, 78 і 88 читається: а коуровъ по двоє емоу. Список 87 має короувъ, а текст сп. 83, 86 і К-39: коровъ. Цей приклад ясно показує що вислів сп. 87 є попсований із коуров (курей) і ліг в основу дальшого викривлювання тексту списків 83 і К-39 на коровъ.


(2) Варіянт 108:8-9 виявляє що текст сп. 87 заховав найстарший вислів разом із списками 79, 80 і К-39, а власне заголовок „О задници” тоді як всі інші списки (83, 85 і т.д.) мають пізніший вислів „О статкЂ”.


(3) Найголовніший доказ давности сп. 87 є то, що він заховав усі статті Широкої Правди (крім останньої) в їхній нормальній послідовності, тоді як текст списків 83 і К-39 (про що вже була згадка), первісну послідовність статтей змінив.



Але не самий текст сп. 87-ого ліг в основу тексту сп. 83 і К-39. Основою для них послужив його архетип; бо в тексті сп. 87-ого зустрічаються вирази далеко пізніші, аніж у списках 83, 85 і К-39. Наприклад:



(1) Варіянт 57:26.

В тексті списків 83 і К-39: оть него же копоу ємлеть. В тексті списка 87 замість копоу маємо купоу.


(2) Варіянт 85:63-64.

Списки 83, 85, К-39 дають: за не похолопии. Список 87 і 88 має а не похолопии. 82, 84: за не по холопьєи.


(3) Варіянт 87:10-18.

82, 83, 84, 85, 88, К-39: любо ли запа нань будеть любо прихожениє нощноє. 87: любо ли запа нань будеть ли запа не боудеть любо прихожениє нощноє.



Ці варіянти показують що текст сп. 87 безпосередно не міг бути оригіналом для тексту списків 83, 85 і К-39. Таким ориґіналом був якийсь старший текст (а можливо його архетип), поки що невідомий.

Текст сп. 87 веде до першої групи тексту літописної громади списків (82, 84, 88), а також до другої групи (79, 80). В передмові до видання першого Софійського літопису правильно зазначувалося, що текст Софійського першого літопису в спискові 79 є точна копія тексту сп. 80. Щодо першої групи (82, 84, 87, 88), то з її чотирьох списків, текст сп. 87-ого є найпізніший. Про це свідчить щойно наведений варіянт 87-10-18; а таких прикладів є далеко більше. Текст сп. 82 є пізніший від тексту списків 84 і 88, хоч найближче стоїть до тексту списка 84. Про це свідчать варіянти 53:52 (див. ст. 68); 104:9; 108:1-2; 62:24 а особливо варіянт 79:20-24. Тут в списку 82 пропущене ціле речення (а за набоиную лодию 2 гривны) яке є в списках 84 і 88.

Щодо обопільности тексту цих двох останних списків (84, 88), то варіянти 66:6-7 (ст. 68), 71:1-2 (ст. 68), 90:1-2 (ст. 68), варіянт 63:3 (правильний вислів: ωбельныи; списки 83, 84, 85, 86, 87, К-39 мають ωбельмыи; сп. 79, 80 — обилныи), варіянт 85:63-64 (ст. 69), варіянт 99:8-9 (сп. 82, 83, 84, К-39: а не доужи; сп. 87, 88: и не дежи) — виразно доказують що текст сп. 84 є старший від тексту сп. 88. З цього виникає, Що в першій групі літописних списків найпоправніший текст заховався в списку 84-ім; а в другій групі найпоправнішим є текст списка 80 (популярно знаний в правничій літературі як „Карамзінський”. Владимирський-Буданов клав його в основу цілої Широкої Правди).

Залишається ще зясувати обопільності в тексті цих двох списків: 84 і 80. Які їх особливості? (1) Текст списку 84-ого зберігає всі статті Широкої Правди в нормальній послідовності, тоді як список 80-ий пропускає статтю 109 (оуроци ротнии). (2) У варіянті 87:10-18 сп. 84 заховує правильний вислів, а сп. 80 додає фразу ли зала не будеть, що явно плутає первісно намічений сенс. (3) Текст списку 80 у варіянтах 90:1-2; 90:9; 104:8-9; 108:1-2; 98:1-2 і інш. заховує старший вислів для розуміння спадщини — задница, тоді як текст сп. 84 вже переправляє його на новіший вираз сьстаток.

Вже на підставі цих трьох прикладів можна зрозуміти, що ні один із текстів цих двох списків не був оригіналом для другого бо, коли б сп. 80 був списаний із 84-ого, не було б у ньому тих висловів що ми зустрічаємо у варіянтах 90:1-2; 90:9; 104:8-9; 108:1-2; 99:18-19 і 87:10-18; з другого боку, коли б сп. 84 був списаний із сп. 80, то і він пропустив би статтю 109 про оуроци ротнии. Отже обидва списки виходять посередно із одного для них спільного тексту.

Не один раз приходилось зустрічати поруч цієї літописної громади в численних варіянтах анальоґічні до них варіянти списків 78 і Бол. В тексті сп. Бол. є переставлення статті 108 перед статтею 72, і це достатний знак що він складає у цьому одну спільну групу із сп. 85, 83 і К-39. Текст сп. 78 є розділений на дві окремі частини. Перша частина Правди міститься на листку 15 зворот.-21 зворот. Троїцького IV рукопису, а друга частина (від статті 55 до кінця) пересунена наперід і міститься на лист. 8 зв.-лист. 14 зв. Обидві частини Правди знаходяться між статтями „Судебника царя Константина”. 122 Особливості тексту цих списків (78, Бол.) показують що архетип тексту сп. 84 і 80 не лучиться з ними, а вийшов із іншого джерела. На правдоподібний протоґраф тексту списків 80 і 84 вказують з одного боку варіянти 59:5-8; 80:7-15; 87:10-18, а з другого варіянти 49:19-40; 90:3-9; 107:3-52; 81:28-34; 118-119:1-13. Почну з останних.



(1) Варіянт 49:19-40.

80 і 84: но ωже начнеть большимъ клепати томоу итьти ротЂ оу кого лежало. Како толко єси оу мене положилъ занеже ємоу (84: нема ємоу) благодЂяль (84: богодЂялъ) и хранилъ.

72: оже начнеть того клепати болшимъ томоу ити ротЂ оу кого лежало како толко єси положилъ оу мене за неже єси бологодЂялъ ємоу — хоронилъ.

73, 76: то аще начнеть клепати болшимъ тому иті ротЂ оу кого лежало како толко єси оу мене положилъ занеже емоу бологодЂяль и хранилъ.

8: нъ оже начтеть болшимъ кльпати томоу ити ротЂ оу кого то лежалъ товаръ а толко єси оу мене положилъ зане же ємоу бологодялъ и хоронилъ товаръ єго.



У спискові 3 ця стаття дуже попсована, але досить близька до тексту сп. 8: [но оже] начнеть большимъ клепати томоу ити ротЂ оу кого то лЂжал товаръ [а толко] єси оу мене положилъ зан [е же] ємоу въ бологодЂялъ и хоронилъ товаръ того.

Отже в цім варіянті текст статті в списках 80 і 84 є найближчим до тексту списків 72, 73 і 76.



(2) Варіянт 90:3-9.

80, 84: Оже (84: Иже) смердъ оумреть безъ дЂтии то задница (84: сстаток) князю.

73, 76: Аще смердь оумреть безъ дьтии то задница князю.

8: Аже оумретъ смердъ то задница князю.

3: Аже смердЂ оумреть то задницю князю.



І в цім варіянті текст списків 80 і 84 є найближчим до тексту списків 73, 76.



(3) Варіянт 107:3-52.

80, 84: А се оуроци судебнии отъ виры 9 коунъ а металникоу 9 вЂкошь а оть борътнои земли 30 коунъ а металникоу 12 вЂкошь а оть рольиныя (80: ролеінои) земли також/ь, е/ а оть свободивше (80: освободивше) челядина 9 коунь а металникоу 9 вЂкошь а оть иныхъ оть всЂхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а металникоу по 6 вЂкошь.

73, 76: А се оуроци соудебнии оть виры 9 коунъ а метьникоу 9 вЂкошь а бортьноє земли 30 коунъ а метникоу 12 вЂкши а оть ролЂинои земли такожде а ωсвободивше челядинъ 9 коунъ а митникоу 9 вЂкошь а оть иныхъ ωть всЂхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метникоу 6 вЂкошь.

8: А се оурочи соудебнии ωт виры 9 коунъ а мятелникоу 9 вЂкошь а ωт бортьнои земли 30 коунъ a онЂхъ всЂхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метелникоу 6 вЂкошь.

3: А се оуроци соудебнии оть виры 9 коунъ а метелникоу 9 вЂкошь а оть бортноЂ земли 30 коунъ а о инЂхъ о всЂхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метелникоу 6 вЂкошь.



І в цій статті текст сп. 80 і 84 ближчий до тексту 73, 76. Так само споріднений текст цих списків (80, 84, 73, 76) ł в варіянті 81:28-34.



(4) Варіянт 118-119:1-13.

80, 84: Ωже кто коупить чюжь холопь /а/ не вЂдая то первому господиноу холопъ пояти а ономоу коуны имати ротЂ ходивше яко не вЂдая есмь коупилъ вЂдая ли боудЂть коупилъ то коунъ емоу лишеноу быти ωже холопъ бЂгая добоудеть товароу то господиноу холоиЂ и долгы господиноу же и товаръ...

73, 76: Аще кто коупить чюжь холопъ не вЂдаа то первому господиноу поняти холопъ а ωномоу коуны имати ходивше ротЂ како не вЂдаа коупилъ есмъ вЂдаа ли боудеть коупилъ то коунъ ємоу лишеноу быти аще холопъ бЂгаа добоудеть товара то господиноу же и долгъ господиноу и товаръ а не лишитися его.

8: Оже кто крьнеть чюжь холопъ не вЂдая то пьрвомоу господиноу холопъ пояти а сономоу коуны имати ротЂ ходивше яко не вЂдая єсмь коупилъ... господиноу же и товаръ а не лишатися его. 3: так як в сп. 8, себто з пропуском після підкресленої фрази.



Ото ж із усіх цих яскравих прикладів видно, що старший текст Широкої Правди із першого Софійського літопису у списках 80 і 84 найстисліше наближається до тексту списків 73 і 76. Для остаточного зясування цього питання слід навести ще кілька варіянтів.



(5) Варіянт 93.

73, 76: Аще жена сядеть по моужи то дати на ню чясть аще на ню что моужь възложилъ томоу же єсть госпожа а задниця еи моужня ненадобЂ.

8: Аже жена сядеть по моужи то оу своих дЂтеи взят часть а что на ню моужь вьзложитъ тъ томоу госпожа єсть а заднича єи моужня ненадобЂ.


(6) Варіянт 59:1-15.

80, 84: Оже господинъ приобидить закоупа оувЂдеть враждоу и оувередить цЂноу а введеть в коупоу (84: копноу єго) его или ωтарицоу то то емоу все воротити.

73, 76: Аже господинь приобидить закоупа a въведеть копоу его или отарици то /то/ емоу все воротити.

3: Аже господинь переобидить закоупа а оувидить купу его ілли отарицю то то ємоу все воротити.

8: Аже господинъ переωбидить закоупа a оувЂдить враждоу єго или отарицю то то ємоу воротити.


(7) Варіянт 80.

80, 84: Аще кто посЂчеть (84: пересЂчеть) верею или вервь перетнеть вь перевЂсЂ то 3 гривны продажи а господиноу за верею и за вервь гривна коунъ.

73, 76: Аще кто посЂчеть верею въ перевЂсЂ то 3 гривны продажи а господиноу гривъна за верею.

8: Аже перетнеть вьрвь въ перевесЂ то 3 гривне продаже а за вьрвь гривна коунъ.

3: Аже кто пωдотнеть вервь в перевЂсЂ...



В останних наведених трьох варіянтах помітне цікаве явище, а власне — текст списків 80 і 84 контамінує з одного боку текст списків 73 і 76, а з другого боку текст сп. 8. Факт такої комбінації свідчить що автор коли він заносив копію Широкої Правди з тексту списків 73, 76 чи їх архетипу, або архетипу одного із них до першого Софійського літопису, мав під руками список Правди ч. 8; і деякі вислови що незадовольняли його в тексті сп. 73 чи 76 він корегував відповідними доповненнями із списка ч. 8. Цей факт контамінації проливає світло на час повстання тексту літописної групи Широкої Правди, а власне, що текст її не міг утворитися раніше часу повстання тексту сп. 8, себто раніше 1282 року.

Докази такої контамінації я бачу і в інших місцях тексту списків 80 і 84, особливо у варіянті 87:10-18. Цей варіянт вкупі із варіянтами 90:1-2; 90:9; 104:8-9; 108:1-2; 98:1-2 і інш. (див. ст. 69-70 приклад 2) показує, що текст списка 80 є ближчий до архетипа списків 80 і 84 та краще передає їх оригінал; а цей останний засновується на тексті типу списків 73 і 76.

Останні списки (73, 76), а також списки Мірила Правдивого, зокрема списки 3, 4 (а особливо протоґраф X всієї цієї громади 3, 4, 5, 6, 7, який, можливо є також один із основних джерел тексту найстаршої громади всіх списків Широкої Правди) — приводять до тексту ще не перевіреної громади списків Широкої Правди, а саме до тексту збірників стародавних законів в списках 72, 73, 75, 76, 78, Бол., „Ц.V”. Вивчання цього тексту, його стосунок до студійованих вже списків є темою наступного розділу.





VII.


Вже в попереднім розділі із цієї громади списків Широкої Правди були вилучені списки 78 і Бол. Слід тут додати, що до тексту списка Бол. треба ставитися з великою обачністю. Цей список видано Болтіним ще року 1792, а вдруге р. 1799; отже праця була зладжена ще тоді, коли про принципи наукового видання тексту старої пам’ятки не сперечались, бо то були лише початки науки взагалі. Видавці не тільки не передавали тексту до друку таким яким він був у рукописові, а навіть змінювали його, ніби то виправляючи, а властиво той текст нівечели, бо рукописи читали і розбирали погано, без знання палеоґрафічних основ; а ще й до того невідомо з якого оригіналу цей текст списували; так що не існує можливости це видання перевірити. 13 Дубенський, наприклад, гадав що видавці копіювали текст Правди для свого видання із тексту сп. ч. 72. 124 Після моїх спостережень до тексту згаданого списка (72) виданий текст не має жадного відношення; його радше можна приєднати до редакції тексту Софійського літопису; коли ж ми не маємо його оригіналу, то тяжко про виданий текст щось певного твердити. Через це саме текст списку Бол. можна долучити до текстольоґічних міркувань тільки в крайнім випадкові, як деяка варіяція в числі інших списків далеко поправніших.

Необачно було би судити і про текст списка „Царського V”, бо з тих нечисленних варіянтів які наводить Н. Калачов у свойому звідному тексті, дуже тяжко вивести якісь висновки щодо історії його тексту. 125 Таким чином, щодо найстаршої громади списків тексту Широкої Правди доступні мені залишаються тільки списки: 72, 76, почасти 73, 75, 78. До них відносяться дальші помічення.

Ці списки, для улегчення їх студіювання можна поділити на три групи: (1) сп. 72; (2) сп. 78 і (3) сп. 73, 75, 76. Серед останних списків текст сп. 75 здається наймолодший. Це доказують слідуючі варіянти:



(1) Варіянт 1:12-13.

73, 76: братоу чяд(ьъ). Підкреслена форма старша, 126 а сп. 75 має: братоу чада.


(2) Варіянт 36:8.

73: Аще боудеть въ єдиномъ градЂ, то цсца тоу до конца того свода.

75, 76: ...то ищють...

Правильний вислів знаходиться в списку ч. 72: Аще боудеть вь єдиномъ городЂ, [то ити] истьчю до конца того свода.

З цього прикладу видно, що текст списків 75 і 76 найдалі відходить від первісного вислову.


(3) Варіянт 41-45:1-22.

73: Аще крадеть скотъ въ хлЂвЂ или клЂть то аще боудеть єдинъ то платити емоу 3 гривны и 30 коунъ а боудеть ихъ много то всЂмъ по 3 гривны и по 30 коунъ платити. О тадбЂ. Аще крадоуть скотъ на полЂ или овци или козы или свиньи то 60 коунъ боудеть ли ихъ много то всЂмъ по 60 коунъ. Аще крадеть гоумно или животъ въ ямЂ то колико ихъ боудеть было то всЂмъ по 3 гривнЂ и по тридесяти коунъ. А у него же погыбло аже боудеть лице лицемъ възметь а за лЂто по полоугривнЂ възметь пакы лиця не боудеть а боудеть княжь конь то платити за нь 3 гривнЂ а за инЂхъ по д†гривнЂ. Підкреслений уступ в тексті списка 75 пропущений; це доказує що текст цього списка дефектний і тим самим пізніший. 127


(4) Варіянт 76:8.

В списку 73 читається: боудеть ли ωлекотъ то 5 коунъ, а на марґінесі дотичного місця в рукописові подається пояснення слова олекотъ: — гнЂздо. Це пояснення сп. 73 на полях окремо від слова в тексті в списках 75 і 76 вже вноситься до самого тексту: олекъ рЂкше (76: рекше) гнЂздо. Така інтерполяція в тексті можлива тільки як пізніша стадія в розясненні незрозумілого слова.



Гадаю що й цих прикладів досить щоб переконатися що текст сп. 75 є пізніший від тексту сп. 73. А приклади 2 і 4 свідчать про те, що і текст списку 76 є пізніший від тексту сп. 73, хоч дуже йому близький, а може навіть і копія з нього. Зате текст сп. 75 не є пряма копія із тексту сп. 73; доказом тому є варіянт 64:3-10 тексту сп. 73: Иже закоупъ выведеть что то господинъ въ немъ. В такому вигляді це речення перейшло до великої кількості списків Софійського літопису, деяких списків (3, 5, 6) Мірила Правдивого, і всіх списків Кормчої Книги. Текст сп. 75 передає це речення правильно: Иже закоупъ выведеть что то господиноу въ томъ не платити. Про деякі поправніші речення в тексті сп. 75 свідчить також варіянт 45:74-76. Отже я переконаний, що текст списків 73 і 75 вийшов із третього тексту спільного їм обом архетипа Б.

Між архетипом Б і текстом списка 75 був дещо пізніший архетип В, з якого вийшов текст Г, що посередньо спричинився до повстання з одного боку тексту сп. 78, а з другого — архетипу цілої групи списків 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39, Бол. — себто тексту громади списків першого Софійського літопису, а зокрема архетипу списків 79 і 80. Що це так було, показує варіянт 93:6-10, що на підставі списка 73 читається: то дати на ню чясть, a в тексті сп. 75 читається: то дати еи часть. Речення сп. 75 читається в списках 80, 87, К-39, а списка 73-ого у списках 78, 83, 84, 86, 87, 88, 82, Бол. Далі, варіянт 64:3-10 читається у сп. 73, як вже було зазначено: Иже закоупь выведеть (78: оуведеть) что то господинъ въ немъ; і це речення перейшло до тексту списків 78, 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39, Бол., хоч правильне речення находиться в списку 75. Таким чином, був якийсь інший текст що причинився до повстання як тексту Софійської громади, так і тексту сп. 78. Той текст є архетип Г, що ввійшов в основу архетипу Д і тексту списка 78. Від архетипу Д міг вийти архетип Є і текст списка 80. Від архетипу Є повстав текст списка 84, від якого пішли списки 82, 87 і архетип З списків 83, 88, і Бол., а від 83-ого списка — текст списків 85 і К-39.

Чому я вводжу низку архетипів як переходові до тексту дальших списків? Попросто тому, що інакше не можна пояснити дальший етап розвитку тексту цих списків. Коли б не припустити архетип Д, а виводити текст сп. 78 і всіх інших безпосередно із Г, то тоді не можна б вияснити чому всі інші списки не пішли за текстом сп. 78, який є розбитий на дві частини, переставлені в середину Судебника царя Константина. Позатим текст сп. 78 в варіянтах 21:12; 31:2; 38:1-2; 91:1-2; 107:19 і інш. є далеко старший від тексту всієї Софійської громади списків. Це доказує що між ним а списками 80 і 84 було ще якесь проміжне кільце (один чи навіть кілька текстів, що до нас не дійшли або ще не віднайдені). Особливо почувається необхідність припустити проміжні і переходові тексти т.зв. архетипів коли взяти до уваги що в тексті сп. 78 немає тих 17 нових статтей щодо почислення приплоду худоби, збіжжя, сіна і т.д. які є у списках Софійської літописної громади і які ввійшли до цього тексту як нова і орґанічна складова частина. 128 У Таким чином, через відсутність тексту дійсних, ще не віднайдених проміжних списків, треба припускати їх існування, бо на це вказують очевидні факти в тексті тих списків якими розпоряджається. Тільки віднайдення нових відповідних списків спроможне замінити специфіку цієї робочої гіпотези.

Ті самі варіянти (93:6-10; 59:5-8; 80, див. ст. 71-72) які свідчать про те, що текст списків 80 і 84 повстав у наслідок контамінації тексту сп. 8 і тексту-архетипу від Д й Є — знаходяться також в тексті сп. 78. Це свідчить в свою чергу про те що вони (ті варіянти) були і в його архетипі Г, який належав до тієї самої громади списків (72, 73, 75, 76, 78). Отже процес контамінації відбувся тоді коли текст Софійської літописної громади ще не існував.

О. Шахматов вважає, що Широка Правда вже читалась в літописному ізводі 1448 р., хоч тільки поки що в додатках до нього. В самім же тексті цього ізводу містилась Коротка Правда, Із цього літописного ізводу Коротка Правда, записана під роком 1016 попала до тексту Новгородського 1-ого літопису 2-гої редакції — до списків Академічного, Толстовського і Комісійного, а в додатках до літопису містилася Широка Правда. 129 В іншім місці своєї студії, Шахматов зазначує: „В Новгородськім ізводі 1448 року за словами „давь имь правду и уставь, списав грамоту, рече: по сему ходите и держите, якоже списахь вамь”, словами віднесеними на кінець р. 6527 (1019), читалася Руська Правда”; а в примітці (1) до цих слів Шахматов додає: „звідсіль висновок, що в ізводі 1448-ого року, в статті р. 6527 (1019), читався той самий текст Руської Правди що і в Комісійному та Академічному списках; а Софійська 1-а літопись замінила цей текст іншим, з додатком ще інших статтей позичених із прилогів до ізводу 1448 р.” А перед щойно цитованими словами в тій самій примітці дослідник пише: „Пор. Софійську 1-у літопись, де до Руської Правди приєднані Судебник царя Константина та інш.” 130 Ще в іншім місці, Шахматов цю саму Думку передає такими словами: „Упорядник Софійської 1-ої літописи замінив невдалий, на його погляд, текст іншим, взятим із додаток до ізводу 1448 р., і переписав після Руської Правди також і інші статті Цих додаток. Пор. ці статті в додатках до Комісійного списку, який Доповнив і в цих статтях текст Софійського Временника на підставі ізводу 1448-ого року”. 131

Думки Шахматова про текст Правди в 1-ім Софійськім літописові, цебто в сп. 80, 84 і інш., що вийшов із літописного ізводу 1448 р., підтверджують гіпотезу про архетип Д, яким, за його думкою, і є текст Правди що був вписаний у додатках до літописного ізводу 1448 р. Але сама контамінація тексту Правди повстала раніше, може й негайно після повстання сп. 8, цебто після 1282 р. Про це свідчать деякі вислови і терміни (як нпр. метельникь в сп. 78, тоді як у списку 80 і інш. 1-ого Софійського літопису — метальникъ) далеко старіші аніж у 1-ім

Софійським літописові, у списках 80, 84 і інш. Потреба в такому тексті Правди виявилась тому, що текст сп. 8 не задовольняв сучасних йому високих осіб міста Новгорода і через це саме був зладжений новий поправніший текст — контамінований на підставі тексту сп. 8 й архетипу В. Текст архетипу Г це той перший контамінований текст з якого повстав текст Д літописного ізводу 1448 р. Його компонування відбулося десь при кінці XIII-ого або на початку XIV-ого ст.

Текст списків 72 і 73 в цілому не однаковий. Це свідчить про те, що згадані списки повстали незалежно один від одного із якогось невідомого тексту — А. Цей останний текст був протоґрафом тексту Широкої Правди, або дуже близький до нього. Котрий із списків 72 і 73 краще затримав читання свого оригіналу? Варіянти 1:12-13; 21:12-13; 90:1-2; 80; 87:10-18 показують поправніший текст в списку 73; а варіянти 6:15; 20:22; 38:1-2; 38:45; 45:74-76; 90:6; 91:1-2; 64:3-12; 77:5-8; 77:9-16; 77:47; 85:27-30; 97:6-13 показують, що поправніший є текст списка 72. Отже текст списка 72 поправніших варіянтів має більше, і вони є яскравіші і характерніші. Ось декілька їх прикладів:



(1) Варіянт 6.

73: Аже боудеть оубилъ или свадилъ или въ пироу явленъ то тако емоу платити по верви нЂнЂ иже ся прикладывають вирою.

72: Оже боудеть оубилъ или въ свадЂ или вь пироу явленъ то тако емоу платити по верві иныи же ся прикладываєть вирою.

В тексті сп. 72 виявляється сенс цілого уступу, і слова та речення як въ свадЂ, по верві иныи же ся прикладываєть — є зрозумілі і не попсовані.


(2) Варіянт 38:45.

73: А то єсть не скотъ нелзЂ рЂчи не вЂдаю оу кого есми коупиль.

72: А то єсть не скотъ нилзЂ рЂчи не видЂвъ оу кого купилъ єсмь.

8: А то єсть не скотъ нельзЂ рЂчи не вЂдЂ оу кого єсмь коупилъ.

30, 31, 32: ...не видЂ оу него єсмь коупилъ.

В цім прикладі в тексті сп. 72 є попсований вираз не видЂвъ; але він піддаєсться реституції текстом сп. 30, 31, 32 не видЂ, а особливо на підставі вислову сп. 8 не вЂдЂ. Вже Є. Карський звернув увагу в примітці до цього слова, що аорист не вЂдЂ є первісний вислів. Дослідник пише: „“вЂдЂ” — стара, рідкісна форма perfecti (оіда): знав. Як показують варіянти, в XIV і слідуючих ст. вона вже не була зрозуміла переписувачам”. 132 Мало зрозумілою вона була і для того переписувача що замінив її на пізнішу форму теперішного часу (рresens) — вЂдаю, в якій вона дійшла до нас через текст списків 73, 75, 78, 133 і всієї літописної громади списків (80, 84 і інш.). Оця старша форма вЂдЂ пробивається виразно в тексті списка 72.


(3) Варіянт 45:74-76.

73: Оуречи съмердомъ ωже платять княжю продажю.

72: За коровьє молоко 6 ногатъ то ти оуроци смердомъ оже платять княжю (діялект. від: князю) продажю.

В цім прикладі видно і без пояснень поправніший і цілком зрозумілий вислів оуроци (від оурок: грошева покута) у сп. 72, та затемнений і незрозумілий оуречи в списку 73.


(4) Варіянт 90:6.

73: Аще смердъ оумреть безъ дЂтии то задница князю.

72: Аще смердъ оумреть безажю то князю задница.

8: Аже оумреть смердъ то задница князю.

Про безажю правильно висловився ще Дубенський, розуміючи під тим словом потомство.”  134 Цей вислів він поставив поруч із словами „безадщина”, „беззадше”, „беззадщина”, як слова одного пня й одного значіння. Мрочек-Дроздовський концепцію „безадщина”, „безотщина”, ставить поруч термінів „отуморщина”, „отмерщина”, і протиставить її як звичайну маєткову спадщину „по ряду” спадщині тестаментовій, цебто свавільному відпису маєтка за життя власника. 135 Ту саму інтерпретацію висуває Владимирський-Буданов. 136 Про слово безажю Карський у примітці до нього писав, що юно є „недописане і попсоване”. 137 М. Максимейко гадав, що „тут маємо до діла з попсованим текстом: просте та ясне значіння ориґіналу (якого? — Л.Б.) тут перекручено вкрай та затемнено”. 138 Що розуміє дослідник під оригіналом”? Із всього видно, що таким оригіналом у нього є Синодальний список (ч. 8); справді трохи вище Максимейко пише: „якщо взяти за підвалину для наших висновків список Синодальний та інші з ним однорідні, то доведеться визнати, що за Руською Правдою діти померлого смерда спадку по ньому не діставали, а майно його переходило до князя”. Далі Максимейко шляхом анальоґій із пізніших часів Московщини доказує, що так дійсно і було. Отже найновіші дослідники (Карський і Максимейко) не розслідивши самого терміну залишили його не зясованим (Карський) або допустились таких гіпотез з історії правного становища смердів які зовсім не випливають із дійсности (Максимейко).

Як пояснити слово безажю? В церковнім уставі кн. Ярослава читається: „беэатщина ихъ (людей церковних і монастирських) єпископу идетъ”. А в другому спискові Ярославого уставу читаємо: „А что ся диеть въ манастирьскыхъ людехь и въ церковныхъ и въ самЂхъ монастырехъ, да не вьступается князь ни волостель в то, да вЂдають ихъ митрополичи волостими, a безьзадщина ихъ поидеть къ волостелю митрополичю.” 139 В тексті списку 72 Руської Правди два рази читається як заголовок статті: О безадници/Ђ/140 В Судебнику царя Константина маємо: „Иже брату даси. Аще брату нищу взаемь даси не буде тощь его, ни зажи роста.” 141 В Тверському літописі читається: „а коли розмирье... a тогды ихь (жителей — Л.Б.) въ безадщину не ставити.” 142

З цілої низки прикладів виходить, що до слів безажю, зажи можна ще навести такі: безадница, задница, беззадже, безатщина, безадщина, безьзадщина. В усіх цих висловах один і той самий пень: зад. Отже всі ці слова є споріднені й однієї родини, хоч із цілої групи безперечно первісними є зажю, зажи, а перший відмінок зажя (із Kzadja) жіночого роду, основа на а/іа/. Що це поняття означає? Деякі списки Руської Правди літописної громади (нпр. сп. 84) в деяких статтях замінюють слово задница іншим словом: сстатокъ, яке значить — маєток, маєткова спадщина. Знаходяться теж вислови: безадница і безадщина Перший вислів це заголовок до статті сп. 72 і означає що стаття має на меті пояснити хто спадщини не одержує: дружина при дітях; сестра при братах, діти від рабині, мати дітей коли виходить замуж вдруге і т.д. Трохи інше значення має слово безадщина. Воно означає маєток що немає прямих потомків, себто — „безспадкоємщина”, маєток без спадкоємців. Від цього терміну маємо безпосереднє перехід до безажю, первісно безажя (орудний відмінок однини). 143 Аще смердь оумреть безажю то князю задниця, себто — „коли смерд помре безпотомним, то спадщина його князеві”; як в церковних уставах князів в подібнім випадку спадщина переходить на монастир. Це значить: коли смерд помре і не буде мати синів, тоді і т.д., бо про дочок говориться в дальшім уступі тої самої статті.

Отже термін безажю філольоґічна аналіза вияснує цілком задовільно і в наслідок цього кидається нове світло на правниче становище смердів у їх спадковім праві. Видно що в XIV-XV ст. цей термін уже не був зрозумілим для переписувачів Правди й одні (сп. 73, 75, 78, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, К-39, Бол.) замінили його виразом безъ дЂтей, а другі (сп. 3, 4, 8, 10, 21, 30, 53, і т.д.) цілком його викинули і тим чином дійсний правно-спадковий стан смердів викривили. Лише переписувач сп. 72 заховав первісний вислів, і тим текст сп. 72 залишився вірним до оригіналу і старшим від аналоґічного тексту сп. 73, хоч загалом текст цих двох списків є найближчим до протоґрафу А.

Текст списків 73 і 75 вміщено як додаток до Новгородського літопису 2-гої редакції; а текст сп. 72 вміщено до збірника що був самостійним твором, незвязаним із літописом. Це промовистий доказ за тим, що протоґраф А теж знаходився у збірникові який не був звязаний із літописом, а містив у собі „судні і безсудні” грамоти, що відігравали ролю законів стародавньої доби.

До цього тексту Правди, що містилась у юридичних збірниках також сходить текст архетипа X згадуваної збірки Мірило Правдиве. Коли я вияснив (за Калайдовичем) що Мірило Правдиве повстало на початку XII ст., то мушу послідовно прийняти, що текст Правди із первісного збірника юридичного повстав ще раніше — або в другій половині XI ст., або на самім початку XII ст. Про це докладніше буде далі.

Отже історія тексту Широкої Правди уявляється в загальнім зарисі ось якою:

(1) Текст кодексу Широкої Правди повстав у збірникові законів подібного до типу якого видрукував Дубенський, і в нього Руська Правда містилась на першому місці.

(2) Від цього збірника у XII ст. повстала нова колєкція законів — збірник Мірило Правдиве.

(3) Від Мірила Правдивого повстав текст Правди сп. 8 р. 1282, що ввійшов до Кормчої Книги.

(4) Збірник Мірило Правдиве увійшов як цілість до тексту Кормчих де знаходиться підгрупа Б того рода списків Руської Правди.

(5) Текст цієї підгрупи поширився на всі інші Кормчі, даючи дальші підгрупи Руської Правди — В, Г, Є.

(6) Від першого кодексу типу юридичного збірника, до якого ввійшов текст Правди сп. 72 (А), повстав і текст Правди літописної групи (В). Дещо раніший архетип Б остаточно дав текст що ввійшов до першого Новгородського літопису і др. (сп. 73, 75, 76).

(7) Від архетипу В з бігом часу повстав контамінований текст архетипу Г; від нього ж утворився архетип Д (що ввійшов до літописного ізводу 1448 р- як додаток) і текст сп. 78.

(8) Від архетипу Г→Д з бігом часу вийшов текст Правди що долучився до 1-ого Софійського літопису (сп. 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39).

В такій історичній послідовності уявляється мені розвиток тексту Широкої Правди уцілілих списків. З цього виникає, що цей текст розвивався разом із змінею тексту тих збірників в яких Широка Правда містилася. Внутрішний розвиток тексту Правди йшов у парі з долею самого рукопису в якому перебував і текст Правди.

Вже в Кормчих Книгах можна спостерегти три різновиди Широкої Правди: одна редакція містить у собі аж чотири підгрупи Б, Г, Д, Є списків Кормчих Книг; друга редакція — текст списка 25/66 (підгрупа В); відмінну редакцію складає текст підгрупи А (сп. 8). Всі три редакції вийшли із збірника Мірило Правдиве.

Побіч цих трьох редакцій Кормчої Книги витворилися дві додаткові редакції Широкої Правди, але вже в іншій площині. Одна редакція створилася шляхом контамінації тексту редакції сп. 8 із текстом редакції збірника 1-ого Новгородського літопису типу сп. 73, 75. Оригінал цієї контамінованої редакції в її найстаршім тексті ще не знайдений. Можливо що текст її ввійшов до Софійського Временника 1423 р. а звідся (у формі Д) до літописного вводу 1448 р. Пізний вияв редакції, що повстала від цієї контамінації є текст Правди який заховався у списку 78. Інша редакція, доповнена 17-ми новими статтями про приплід худоби, надбавку збіжжя й сіна і т.д. це текст що ввійшов до 1-ого Софійського літопису і репрезентується списками 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39. Редакції Мірила Правдивого і контамінована літописна ведуть нас до найранішої редакції, текст якої (протоґраф А) був ориґіналом кодексу Широкої Правди. Цей ориґінал частинно заховався в збірниках законів і репрезентується текстом списків 72, 73, 75, і 76.

Отже, підводячи підсумки щодо історії самого тільки уцілілого тексту Широкої Правди (про ідеольоґічні аспекти правової свідомости буде далі), то можна зазначити такі хронольоґічні етапи редакційних перемін.

(1) Перша редакція кодексу Широкої Правди найкраще заховалась у правничих збірниках типу збірника Пушкінського XIV-ого ст. (сп. 72), У списку Археоґрафічної Комісії XV-ого ст. в додатках до Новгородського 1-ого літопису 2-гої редакції (сп. 73), і в літописові Авраамки 1495 р. Повстала вона не пізніше 1118 р.

(2) Друга редакція, Мірила Правдивого, заховалася (хоч в дещо попсованому вигляді) в списках Троїцькому XIV ст. (сп. 3), Московської Духовної Академії XV-ого ст. (сп. 4), Синодальному II-му XV-XVI ст.

(сп. 5), Синодальному IIIІІ-му кінця XVI ст. (сп. 6), і в списку Петербурґської Публичної бібліотеки XVII ст. (сп. 7). Повстала вона приблизно в 30-их чи 40-их роках XII-ого ст. До цій редакції посередню долучуються тексти списків 10, 13, 14, 15, 17,21, 27, і списків 30, 31, 32, а в пізнішій стадії також і тексти всіх Кормчих Книг (сп. 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26, К-30, К-33, Арх.)

(3) Третя редакція, Синодальної Кормчої 1282 р. (сп. 8) повстала з наказу Новгородського князя Димитрія Александровича і на кошти Новгородського архиєпископа Климента, і була перерібкою тексту збірника Мірило Правдиве.

(4) Четверта редакція була вислідом контамінації раніших текстів, але без нових 17-ти статтей про приплід худоби і т.п. Архетип цій редакції (Г) повстав при кінці XIII-ого або на початку XIV-ого ст. Він увійшов до Софійського Временника 1423 р. з якого потім повстав літописний ізвод 1448 р. Текст списку 78, хоч і розрушений переставленням статтей, найближче підходить до цієї редакції.

(5) П’ята редакція, не тільки „контамінована”, але із додатком 17-ти нових статтей про приплід і т.д. безсумнівно вийшла із 4-ої, її архетипом був текст Д, що включився до літописного ізводу 1448-ого р. Репрезентують цю редакцію тексти списків b 1-ого Софійського літопису (сп. 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39).

(6) Шоста редакція, це текст Кормчої Книги, що репрезентується єдиним списком ч. 25/66. Ф








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.