Попередня         Головна         Наступна





ІЛАРІОН


Іларіона, першого митрополита київського з руських, а не з греків, вважають автором одної з перших (відомих нам) пам’яток літератури Київської Русі, церковної промови: «Слово о законЂ и благодати», складеної, мабуть, у 30—50 роках XI ст.

В досконалій ораторській формі «Слово» підносить християнську віру («благодать»), протиставляючи її «закону», тобто «Старому (ветхому) завіту» — староєврейській релігії («закон Мойсея»). Використовуючи біблійну розповідь про жінку Авраама Сару та його ж рабиню Агар, автор доводить вищість християнства від Мойсейового «закону».

Інтерес промови для нас не в цій догматичній частині, а в заключній, де автор уславлює князя Володимира, що переніс християнство в Руську землю, а разом і сина його Георгія — Ярослава Мудрого, який побудував у Києві храм Софії — «премудрості божої». В цій похвалі Іларіон з гордістю говорить про Русь як про країну, що «відома і чутна по всіх кінцях землі», побічно виступаючи проти зазіхань Візантії на церковно-державну гегемонію над Руссю.

Подаємо уривки за рукописом XVI ст., опублікованим А. В. Горським у вид. 1844 р. («Памятники духовной литературы времен великого князя Ярослава І»).







СЛОВО

О ЗАКОНЂ, МОИСЕОМ ДАННЂМЬ И О БЛАГОДАТИ И ИСТИНЂ, ІИСУС ХРИСТОМЬ БЫВШІИХ, И КАКО ЗАКОН ОТЬИДЂ, БЛАГОДАТЬ ЖЕ И ИСТИНА ВСЮ ЗЕМЛЮ ИСПОЛНИ И ВЂРА ВО ВСЯ ЯЗЫКЫ ПРОСТРЕСЯ И ДО НАШЕГО ЯЗЫКА РУССКАГО; И ПОХВАЛА КАГАНУ 1 НАШЕМУ ВЛАДИМІРУ, ОТ НЕГО ЖЕ КРЕЩЕНИ БЫХОМ, И МОЛИТВА К БОГУ ОТ ВСЕЙ ЗЕМЛИ НАШЕЯ.


Благословен господь бог Ізраилев, бог христіянеск, яко посЂти и сътвори избавленіе людям своим, яко не презрЂ твари своея до конца идольским мраком одержим быти и бЂсовськиим служеніим, но оправди прежде племя Авраамле скрижальми и законом, послЂжде сыном своим вся языки спасе Евангеліем и крещеніем и вводя в обновленіе пакыбытіа 2 в жизнь вЂчную...



 1 кагану — мабуть, хозарське слово — князь, цар

 2 другого битія, відродження



Закон бо предтечя бЂ и слуга благодати и истинЂ; истина же и благодать слуга будушему вЂку, жизни нетлЂннЂй. Яко закон привождааше в законеныа к благодатному крещенію: крещеніе же препущает сыны своя на вЂчную жизнь. Моисій бо и пророцы о Христо†пришествіи повЂдаху. Христос же и апостоли его о воскресеніи и о будущем вЂцЂ. А еже поминати в писаній семь и пророческая проповЂданія о ХристЂ и апостольская ученія о будущем вЂцЂ, то излиха еть и на тщеславіе склоняся. Еже бо в инЂх книгах писано и вам вЂдомо, то здЂ положити, то дрьзости образ есть и славохотію.

Не к невЂдущіим бо пишем, но преизлиха насыщшемся сладости книжныя; не к врагам божіим иновЂрныим, по самЂм сыном его: не к странныим, но к наслЂдником небеснааго царствія. Но о законЂ, Моисеомь даннЂемь, и о благодати и истинЂ Іисус Христомь бывшіих повЂсть си есть.

И что успЂ закон? что-ли благодать? Прежде закон, потом благодати: прежде стЂнь 1, ти потомь истина. Образ же закону и благодати —Агар и Сарра, работнаа Агар и свободнаа Сарра: работнаа прежде, ти потом свободнаа. И да разумЂет, иже чтет. Яко Авраам убо от уности своея Сарру имЂ жену си, свободну, а не рабу: и бог убо прежде вЂк изволи и умысли сына своего в мір послати, и тЂм благодати явитися. Сарра же не рождаше, понеже бЂ неплоды; не бЂ неплоды, но заключена бЂ божіим промыслом на старость родити: безвЂстная же и утаенаа мудрости божіа утаєна бяху ангел и человЂк, не яко не явима, но утаена и на конец вЂка хотящеся явитися. Сарра же глагола к Аврааму: «се заключи 2 мя господь бог не раждати; вниди убо к рабЂ моей Агари и родиши оть нея». Благодать же глагола к богу: «аще нЂсть времене снити ми на землю и спасти мір, сниди на гору Синай и закон положи». Слушая Авраам рЂчи Саррины и вниде к рабЂ ея Агари. Послуша и бог яже от благодати словес и сниде на Синай.— Роди же Агарь раба от Авраама рабочиш 3, и нарече Авраам имя ему: Измаил. И снесе Моисеи от Синайскыя горы закон, а не благодать, стЂнь, а не истину.— По сих же уже стару сущу Аврааму и СаррЂ, явися бог Аврааму, сЂдящу ему предь дверьми куща своеа, в полуднє, у дуба Мамврійскаго; Авраам же тече в срЂтеніе ему и поклонися ему до землЂ и пріат и в кущу свою. ВЂку же сему к концу приближающуся, посЂти господь человЂчьскаго рода и сниде с небесе, в утробу дЂвицы въходя; пріят же и дЂвица с покланяніем в кущу плотяную 4 не болЂвши, глаголющи к ангелу: «се раба господня, буди мнЂ по глаголу твоєму».— Тогда убо отключи бог ложесна Саррина, и заченши роди Иссака, свободнаа свободнаго. ПрисЂтившу богу человЂчьска естества, явишася уже безвЂстная и утаєная, и родися благодать и истина, а не закон; сын, а не раб.— Яко отдоися 5 отроча Исаакъ и укрЂпЂ, и сътвори Авраам гостивству велику, егда отдоися Исаак, сын его.



 1 тінь 2 замкнув 3 раба 4 тілесну 5 вигодувався, зріс



Егда бЂ Христос на земли, и еще благодать не укрЂпла бЂаше, но дояшеся еще, за тридесять лЂт, в няже Христос таяшеся; егда же отдоися и укрЂпЂ, явися благодать божіа спасеннаа человЂком в ІерданстЂй рЂцЂ; сътвори бог гостивству велику и пир велик тельцем упитанным от вЂка, въозлюбленныим сыном своим Ісус Христомь, съзвовав на єдино веселіє небесныа и земленыа, съвъкупив въ едино ангелы и человЂки...

ВЂра бо благодатная и по всей земли распростреся, и до нашего языка русскаго дойде, и законьное озеро пресыше 1, евангельскый же источник наводнився, и всю землю покрыв, и до нас проліявся. Се бо уже и мы съ всЂми христіанами славим Святую Троицу, а Іюдея млъчит... Хвалит же похвальными гласы Римьская страна Петра и Павла, им’иже вЂроваша в Ісуса Христа сына божіа; Асіа, и Ефес, и Патм —Іоанна Богослова; Индія — Фому, Египет — Марка; вся страны, и грады, и людіе чтут и славят коегождо их учителя, иже научиша православной вЂрЂ. Похвалим же и мы, по силЂ нашей, малыми похвалами великаа и дивнаа сътворЂшаго нашего учителя и наставника, великаго Кагана нашеа земля Владимера, внука старого Игоря, сына же славного Святослава, иже, в своа лЂта владычьствующа, мужством же и храбьрьством прослушя 2 в странах многах, и побЂдами и крЂпостію поминаются нынЂ и словут. Не в худЂ бо и не в неведоми земли владычьствовашя, но вь Русской, яже вЂдома и слышима есть всЂми концы землы...

Добрь послух 3 благовЂрію твоєму, о блаженниче, святаа церкви святыа богородица Маріа А, юже създа на правовЂрнЂй основЂ, идеже и мужьственое твое тЂло нынЂ лежит, ожыдаа трубы архангеловы. Добр же зЂло и вЂрен послух сын твой Георгій 6, егож створи господь намЂстника по тебЂ твоему владычеству, не рушаша твоих устав, но утвержающа, ни умаляюща твоему благовЂрію положеніа, но паче прилагающа, не казяща, но учиняюща, иже недоконьчаннаа твоа доконча, акы Соломон Давыдова, иже дом божій великый святый его премудрости създа на святость и освященіе граду твоему, юже с всякою красотою украси златом и среблом, и каменіем драгыим, и съсуды честныими, яже церкви дивна и славна всЂмь окружныимь странамь, якоже ина не обрящется въ всем полунощи земнЂм, от встока до запада, и славный град твой Кыев величеством, яко вЂнцем, обложил, предал люди твоя и град святЂй всеславнЂй, скорЂй на помощь христіаном, святЂй богородици, ей же и церковь на великыих вратЂх създа во имя первааго господскаго праздника святааго благовЂщеніа...

Встани, о честнаа главо, от гроба твоего, встани, отряси сон, НЂси бо умерл, но спиши до общаго всЂм встаніа. Встани, нЂси умерл, нЂсть бо ти лЂпо умрЂти, вЂровавшу в Христа, живота всему міру. Отряси сон, взведи очи, да видиші, какоя тя чьсти господь тамо сподобив, и на земли не безпамятна оставил сыном твоим. Встани, виждь чадо свое Георгіа, виждь утробу свою, виждь милааго своего, виждь, егоже господь изведе от чресл твоих; виждь красящааго стол земля твоей, и возрадуйся, възвеселися. К сему же виждь и благовЂрную сноху твою Ерину В,



 1 висохло 2 уславилося 3 свідок

 А Святаа церкви святна богородица Маріа — так звана «Десятинна» церква у Києві, побудована Володимиром 996 р., поновлена Ярославом 1039 р., зруйнована татарами 1240 р.

 Б Ім’я князя Ярослава Мудрого, яке він дістав при хрещенні.

 В Ірина, або Інгігерда, жінка Ярослава Мудрого.



виждь вънуки твоа и правнуки, како живут, како храними суть господем, како благовЂріе держат по преданію твоему, како в святыа церкви чястят, како славят Христа, како поклоняются имени его. Виждь и град величьством сіяющ, виждь церкви цвЂтущи, виждь христіанство растуще, виждь град иконами святыих освЂщаем блистающеся, и тиміаном объухаем 1 и хвалами и божественами пЂніи святыими оглашаем. И си вся видЂв, възрадуйся, и взвеселися, и похвали благого бога, всЂм сим строителя.



 1 запашний










Див. також:

Іларіон Київський. Слово про закон і благодать.

Слово про закон і благодать (переклад В.Крекотня).









Попередня         Головна         Наступна


Опитування кафедри прикладної лінгвістики Львівської політехніки:

Анкета для вивчення суспільної думки щодо фемінних інновацій :   Опитування щодо доцільності функціонування в українському мовленні фемінативів (новітніх назв жінок за професією, родом діяльності, соціальним статусом тощо), переважно не зафіксованих у сучасних словниках. Допоможе виявити ставлення мовців до явища словотвірної фемінізації в сучасному українському мовленні та спрогнозувати подальшу долю назв у лексичній системі української мови. анкета )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.