Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня         Головна         Наступна





РАЗМЫШЛЯН’Є О МУЦЂ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ НАШЕГО
ПРИ ТЫМ ВЕСЕЛАЯ РАДОСТЬ З ТРИУМФАЛНОГО ЄГО ВОСКРЕСЕНІА:
ВЂРШАМИ НАПИСАНЫИ, ПРЕЗ МНОГОГРЂШНОГО ИНОКА ІОАНИКІА ВОЛКОВИЧА А

1631


 А Уривок подано за виданням: В. Резанов, Драма українська, в. I, К., 1926 (Збірник їстор.-філол. від. УАН).



О новина вдячная, полная радости.

О любая утЂхо, вЂчная сладости.

Христос сын бога жива з мертвых поставаєт,

Народ чловечій вЂчнои неволЂ збавляєт,

И хто ж ся з нас не будет миле веселити,

Хто не допоможет нам утЂхи зажити.

Емпирейское небо з мЂстца подвигнися,

Над прироженьє твоє моцно порушися.

Кришталныи окажи нам твои сличности,

Заживай веспол з нами любезнои радости.

В подземныи, Титане и ты злотовлосы,

Темныи краи, пусти свЂтло твои косы.

ВеселЂй, яснЂй, ранЂй, з оцеану мора,

Нехай повстаєть твоя пресвЂтлая зора.

В нагороду отмЂны котрую терпЂлесь,

На умерлого пана гды смутне смотрилесь.

З веселым лицем выступ смЂх в устах маючи,

ВсЂх к радости обфитой миле взбужаючи.

И ты Луно крвавого одЂнья позбывши,

В сребросличную шяту сличне ся упстривши,

Роспущай свЂтлость, нехай темност уступуєт,

В день и ноч радости ся свЂтило знайдуєт.

И ты оцеанскоє глубокоє море,

Радуйся, выскакуй, прерадост взбійся взгоре.

И вы земле, каменьє, гойнои заживайте

Радостт, горких смутков овшеки нехайте.

ВсЂ розныи музики, к нам ся к нам зберЂте,

Прелюбезнои утЂхи нам допоможЂте.

Орфеє и Аріон вас к собЂ взываєм.

До нашего веселья и вас запрошаєм.

Стройте цитари, лютнЂ, в арфы миле бійте,

Меліодійными думы нас всЂх веселЂте.

Бійте в лютнЂ а нехай лЂсы выскакуют,

И морскіи делфины при берегу танцуют.

Хоры аггелскіи и вы к нам завитайте,

И з нами, Христос воскрес, весело спЂвайте...










Попередня         Головна         Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.