[Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди. — Харків, 2004. — С. 23-24.]

Попередня     Головна     Наступна

ПЕРЕДМОВА

Життя Сковороди вже всебічно освітлене в літературі, в тому обсягу, як на це дозволяють приступні нам джерела (досліди над біографією Сковороди резюмує Дм. Багалій: Г. С. Сковорода, український мандрований філософ, Харків, 1926, в нашій книзі цитуємо цю працю: «Багалій»). Що ж торкається науки Сковороди, то тут немає між дослідниками аж ніякої єдности. Та, власне, до систематичної аналізи «науки Сковороди» мало хто з дослідників і доходив. Найліпша досі праця, що йде в напрямі досліду думок Сковороди В. Ерна (В. Эрнъ: Г. С. Сковорода, Москва, 1912; далі цитуємо: «Ерн»), не виходить за межі постанови питань.

Може, зумовляла такий стан досліду та обставина, що ми не можемо дійти до пізнання «джерел» думок Сковороди шляхом біографічного досліду. Тому-то й шукали джерел філософії Сковороди то в Плятона та стоїків, то в Спінози, то в Раймаруса, то в отців Церкви... Та тепер історія філософії залишає шукання «джерел», «впливів» тощо, на боці. Треба й українській науці ступити на цей шлях. Дослідивши систему думок Сковороди в її єдности та цілости, ми зараз помітимо, яку саме ґрупу західніх мисленників він нагадує, до якої духової течії треба його зарахувати. І хоч ми й не можемо з повною певністю встановити «залежности» Сковороди від цієї групи мисленників, та для пізнання самого Сковороди це зближення дасть нам, як побачимо, немало, та, власне, відкриє перед нами вперше такі боки філософії Сковороди, на які ніхто з дослідників не звертав уваги.

Ця духова течія Заходу, близькість до якої Сковороди ми будемо констатувати в основних пунктах його світогляду, є т. зв. «німецька містика». З огляду на те, що дослід самої «німецької містики» ще ніяк не можна вважати за закінчений (бракує відповідних праць про Вайґеля, Етінгера, Гана), ми маємо в окремих пунктах трохи вважніще зупинитись на аналізі думок цього або того з німецьких містиків.

В нашій книзі не потребуємо обговорювати біографічні проблеми, — все, що треба, читач знайде в книзі Багалія. Ми починаємо з аналізи думок Сковороди і лише наприкінці книги зупинимося на тих пунктах характеристики його оточення, що мають спеціяльний інтерес для нашої праці.

Ця книга написана як українська редакція відповідної німецької праці з иншим планом, що вийде пізніше: обидві праці формулують, /24/ розуміється, ті самі висновки досліду, але в зовсім різній формі... Праця над філософією Сковороди для мене не ізольована праця, — вона тісно звязана з працею над иншими представниками словянської містики (здебільшого, ще менше дослідженими, ніж Сковорода), — до Сковороди доведеться мені повертатися в тих працях про словянських містиків, що я помалу готую: в працях про українців П. Величковського та Гамалію, про чехів Щітного, Яна з Єнштайна, Коменського та Бриделя, про забутого польського містика Склєуса... Та в праці про Сковороду можна вже намітити деякі основні провідні лінії для характеристики словянських містиків узагалі.

Я даю більшість цитат із творів Сковороди в українському перекладі, — цей переклад є в деяких випадках водночас і інтерпретація. Усі підкреслення в цитатах — мої власні. Щоб уможливити читачеві самому суд, я наводжу в сумнівних, важливих або характеристичних випадках у дужках окремі слова в «оригінальному» вигляді (як відомо, видані твори Сковороди без дотримання важливих деталів його правопису та мови, — отже подавати тексти зі Сковороди так, як вони написані ним, ми тепер не можемо). У звязку з цим я дозволю собі висловити бажання, щоб у інтересах української науки, нарешті видано твори Сковороди в повному, автентичному та достойному вигляді.

Галлє над Заале 15.5.1933.

Дм. Чижевський.

Попередня     Головна     Наступна