Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди. — Харків, 2004. — С. 243-250.]

Попередня     Головна     Наступна





ТАБЛИЦІ



Таблиця І.





Таблиця II.





Таблиця III.





Таблиця IV.







ДО ТАБЛИЦЬ. ТЕКСТИ ТА ПОЯСНЕННЯ



Таблиця I подає 16 малюнків із амстердамських «Symbola et emblemata» 1705 р., про які в книзі йде мова в § 5. Наводимо їх у порядку, як вони подані в тексті:

1. «Соловей с своими дЂтьми: учит их пЂть».

14. «... олень: с вонзенною в тЂло стрЂлою... траву кушает... она ему выгонит вон стрЂлу».

13. «раковина или черепашка или устрица».

12. «... нещасный Нарцисс...».

16. «... лЂтает около свЂчи ночной метелик».

4. «Актеон превращается в оленя».

8. «... тщеславный Фаетон... с небес низвергается».

7. «три корабля..., управляемы купидонами». На малюнку, як бачимо, лише один корабель.

3. «... два прекрасные мальчики... Один другого на раменах несет... носящій слЂп, а носимый очит».

10. «Образ стрЂлы, горЂ стремящейся к звЂздЂ».

11. «Кустарник..., плодопринесшій зерно, падающее сверху поверхности земной».

2. «Змій, совлекшій свою ветошь...».

15. «Море с берегом [«берега» немає на малюнку. — Д. Ч.], с котораго летит на другую сторону моря ласточка». Пор. 197.

9. «Шар земной [на малюнку — держава. — Д. Ч.], изображенный с царскою короною и скипетром, но опровержен».

5. Лев, що його лякає півень (Сковорода: 339,367).

6. Голуб на скелі, — до цього пор. очевидну копію його з одної з копій «Алфавиту мира» Сковороди (оригінал не зберігся) на Таблиці II. 1! (Сковорода: 198, 265).

Ще один дальщий малюнок із амстердамських «Symbola et emblemata» репродукований у моїх «Нарисах з історії філософії на Україні», стор. 57.



Таблиця II подає (1,2) дві репродукції з одної з копій «Алфавиту мира» Сковороди за Багалієм «Історія Слобідської України», Харків, 1918. З огляду на технічну неможливість репродукувати видання Багалія фотографічно (дуже злий друк!), подаю репродукції за копіями сепією мого студента п. М. Битинського. Ще один — власноручний — символічний малюнок Сковороди (трикутник зі всевидючим оком Божим) подано на факсиміле в вид. Бонч-Бруєвича, передрук у брошюрі Мірчука: Г. С. Сковорода (цит. вище).

Ввесь стиль обох репродукованих малюнків — звичайний стиль «Символів та емблем», що їх читач бачить на наших таблицях. /248/

Додам, що всі спроби дістати з Москви або з Києва фотографії инших малюнків із «Алфавиту мира» (усього їх 16, та вони не видані та не описані) не мали успіху, — на мої листи до різних осіб та установ я не дістав жадної відповіді!

Инші малюнки є фотографії з цит. в § 5 збірника віршів M-me de Guyon (є зроблені за зразками збірників Vaenus-a та Hug-a, цит. в тім самім §).

Рис. 3. (В амстердамських «Symbola et emblemata», ч. 741) описано в Сковороди на стор. 357: «Круг міра, со всЂх сторон пронзен стрЂлами».

Рис. 4 використовує символ змия, зверненого в кільце (Сковорода: 269, амстердамський збірник — ч. 615).

5. Пор. у нас § 25 про «педагогіку» Сковороди.

7. Пор. пісню 7-му з «Саду божественних пісень» Сковороди, строфи 3 та 5 (Бат., II, 264).

8. Опис цього малюнку дає Сковорода в діялоґу «Двоє» (197): «Взглянь... на сей символ. Видиш окрылатЂвшую ДЂву, простертую руки и крыла и хотящую летЂть чрез пучину морскую к выникающим издалека холмам [на малюнку скеля серед моря. — Д. Ч.]. А любезний ея над холмами из облака взаимно к ней летит уже, простирая к объятію руки свои. ЗдЂсь видиш и плавающій ковчег». Це — копія зі штиху ч. 43 (між стор. 378-379) в книзі Н. Hugo: Pia desideria, Антверпен, 1624 (книга Гуґа, здається — про це в тексті книги, — була в бібліотеці Ст. Яворського, що нею користувалася Харківська колегія, коли там професорував Сковорода).

9. Так африканскій страждет елень скорый;

он птиц быстрЂе пить спЂшит на горы... (Бат., II, 265).

10. Пор. образ «нерівної рівности» в Сковороди (340-341): Бог як джерело — «Бог богатому подобен фонтану».

Додамо, що в символах книги Guyon (та її джерел) на більшости штихів — дві фігури, та, що з ссяйвом коло чола, символізує Христа або Бога, друга — людську душу.

Рис. 6 не знаходить точної відповіді в творах Сковороди, але цікавий символ пелени, що розділює людину та Бога; Берґсон (виклад «Філософічна інтуїція») відшукав цей символ, як основну «філософічну інтуїцію» у творах Берклі. Наводимо його як один приклад ролі «символів та емблем» у історії філософії.



Таблиця III подає репродукції емблем із різних надань збірок Camerarius-a (чч. 1-9), Альціята (вид. з р. 1608, ч. 10) та Бошіюса (ч. 11).

1. Варіянт емблеми черепашки (таблиця I, 13).

2. Орел на рогах оленя; Сковорода 332, 342. «Орел оленя на пищу убить намЂревая, прежде качается по пЂску, чтоб засорить крыла, потом взлЂтает на оленя и, сидя на рогах, бьет крилами по очам, поколь ударами та [читаю «та» замісць незрозумілого «то» в вид. Багалія та Бонч-Бруєвича. — Д. Ч.] пЂском обезъочит. А слЂпой орел быстрЂе стрЂлы по холмам стремится и, взбЂжавши на стремнины [читаю /249/ «стремнины» замісць «стремины». — Д. Ч.], падает в бездну и разбивается» (342).

3. Пор. таблицю I, 16.

4. Бібр (див. в § 5); «бобр, отгриз сам себЂ ядра, бросив, убЂгает... Охотники гонят его... Охотникам нужны одни его ядра для аптекарей. Вот пЂсня его: только бы не потерять сердца» (354). Пор. инший малюнок того самого символу з Альціята в мойому «Нарисі», стор. 40.

5. «Сноп травы с сею надписсю: всяка плоть трава» (269).

6. Варіянт до таблиці I, 11.

7. Олень (на малюнку серна) ковтає змия — пор.:

Так африканскій страждет елень скорый;

он птиц быстрЂе пить спЂшит на горы,

а жажда жжет внутр, насыщена гадом

и всяким ядом (Баг., II, 265).

Також у байці 20 «Верблюд и олень»: «Афріканскій олень часто питается зміями» (Баг., II, 162). Про це уявління — напр., Plinius, XI, 53, 115. Друга особа байки — верблюд пє, за Сковородою, воду, що сам її наперед закаламутить, — пор., напр., Sinn-Bilder Cabinet..., Nürnberg, 1732, стор 7, емблема 21.

8. Малпа душить у обіймах свою дитину — образ злого виховання. Пор. постать малпи в діялогу Сковороди «Благодарный Еродій». Підпис «Caecus amor sobolis» або «Perdit amando».

9. «Remora» (339): «малая рыба, названная у римлян remora имЂет сродность удержать стремленіе корабля, прильнувши к его брюху...».

10. Варіянт до таблиці I, 3. - Краєвид емблеми більш нагадує оповідання Сковороди про мандрівників (21-45), ніж рисунок амстердамських символів та емблем.

12. Нарцис — варіянт до таблиці I, 12. Пор. іще гарний штих зі збірника Schonovius: Emblemata, Амстердам, 1635 в моїх «Нарисах з історії філософії на Україні», цит. стор. 60 (в примітці до малюнка, там саме, стор. 116 — помилка, малюнок приписано збірці Sambucus: Emblemata. Антверпен, 1564).

11. «Stellio». Пор. у Сковороди: «Довелось мнЂ в Харко†между премудрыми емблематами на стЂнЂ залы видЂть слЂдующій: написан схожій на черепаху гад с долговатым хвостом; средЂ черепа сіяет большая золотая звЂзда, украшая оной; посему он у римлян назывался stellio, ... но под ним толк подписан слЂдующій: sub luce lues, сирЂчь, под сіяніем язва...» (Баг., II, 171). Stellio зображений також у збірнику А. D. Saavedr-и (що її перекладав Т. Прокопович) — пор. § 5, під ч. 11. В амстердамському збірнику, мабуть, помилково, до тексту «Sub luce lues» подано малюнок хамелеона, в «Sinn-Bilder Cabinet...» (cit. 45, 20) — ящірку, зір не видко на репродукції.



Таблиця IV подає розкішні композиції голяндського штихаря Я. Люйкенса до видання творів Беме з р. 1682. Хоч на всіх чотирьох штихах, /250/ що ми їх подаємо, виявлена основна думка Беме про три світи (темний, ясний та посередній), що в Сковороди вона лише намічена (пор. наші замітки в §§ 9 та 17), але инші основні символи Сковороди виступають на штихах досить ясно (назву твору Беме, до якого кожен штих належить, подано на кожному штиху вгорі).

1. Сім духів зла та сім духів добра, що Сковорода символізує їх у образах птахів, — пор. у нас § 15 (Сковорода: 207-209, 117 та далі й инде, зокрема 402).

2. Символіка серця сполучена з символікою ростини: «серце світу» (долі) та серце Христове = лоза виноградна (вгорі); окремі людські серця — праворуч добре — розглянемо лише його ближче: око підняте догори, сльоза, розправлені крила, кров Христову воно приймає; зле ліворуч: дивиться долі на «світ», для крови Христової закрите... Пор. у Сковороди ввесь матеріял, що зібраний у нас в § 15.

3. «Дерево віри», що виростає з середнього світу, підіймаючись у ясний («темний світ» — на задньому тлі, як темне коло). Пор. символіку ростини в Сковороди — в нас § 13.

4. «Небесна», або «внутрішня людина», що підіймається високо над нашим земним світом у небеса, тримаючи в руці «альфавит світу» (= «алфавит мира» Сковороди!). «Духовый же человЂк есть свобод, в высоту, глубину, в широту лЂтает безпредЂльно. Не мЂшают ему ни горы, ни рЂки, ни моря, ни пустыни... Над главою его седмица Божіих птиц [пор. у нас таблицю IV, 1. — Д. Ч.] ... Глас его глас грома...» (401402). «Он не только на неприступные прямо верхи гор Кавказских, но на небо, даже до Сатурна, и в самое солнце [на штиху небесна людина вище «земного» сонця — що є зліва долі. — Д. Ч.] восходит и нисходит» (403). Пор. також у нас увесь § 14!




* * *


В бібліотеці Яворського, що була в користанні Харківської колегії за професурування Сковороди, були, м. ин., книжки Saavedr-и (Nr. катальогу 547), мабуть, Vaenus (Symbola amoris [Divini], Nr. 529), мабуть, Hug-a (Pia desideria, Nr. 536), Sandaeus-a (NNr. 138, 541).




* * *


За виготовлення фотографій складаю щиру подяку пп. інж. А. Бавмґартенові (Фрайбурґ у Бр.), доц. д-рові В. Січинському (Прага) та проф. д-рові В. Тімові (Галлє н. 3.). За дозвіл використати надзвичайно рідкі амстердамські «Symbola et emblemata» 1705 р., що є власністю Словянської Книгозбірні в Празі, дякую щиро п. дир. В. Тукалевському.















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.