Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Чижевський Дмитро. Українське літературне бароко. — К., 2003. — С. 86-106.]

Попередня     Головна     Наступна





4. Невідомий український поет 18-го віку



Двісті років тому — між 1727 — 35 роками — по вулицях тоді зовсім маленького містечка Галле в прусській Саксонії мандрувала незвичайна постать українського спудея. Перебувало в Галле і до нього кілька грецько-православних студентів, почасти українців, почасти греків. Але цей спудей був першим православним, що відповідав цілком старим мріям галльських пієтистів. Провідник пієтизму, Авґуст Герман Франке, робив різними шляхами спроби нав’язати зносини з грецько-православною церквою: ці спроби почались ще в кінці 17-го віку, коли Франке тільки що прибув до нового Галльського університету як професор орієнталістики та теолоґії. Франке з властивою йому енерґією шукав шляхів на Схід, де, мріялось йому, можна знайти ґрунт для оживлення підупавшої там євангельської традиції, де можна знайти ґрунт для сполучення сил протестантизму та східного християнства. Першою людиною, що справді зав’язала деякі зв’язки на Сході, був вчений-мовознавець та побожний пієтист Вільгельм Генріх Людольф, що побував в Москві ще 1693/4 pp. та після цієї поїздки видав першу в Європі російську ґраматику (в Оксфорді 1696 р.) 1. Людольф зробив потім довшу поїздку на християнський Схід і зав’язав зв’язки і там. Але знайомі Людольфа, яким він і пізніше писав — зі власною йому мовною здібністю, — в усіх можливих мовах: по-російськи, по-грецьки, по-ефіопськи, нічого, крім доброго бажання, не виявили. Що торкається росіян, то це все були дипломати, які під час Петра знайшли собі інше поле діяльності, аніж /87/ церковне. Франке вчився слов’янській мові — у Людольфа та студента з Москви, німця П. Мюллера, та досягнув такого ступеня знаття мови, що читав слов’янські книжки, між іншим український стародрук, могилівську «Діоптру» 1698 р. Він збирався друкувати книжки в слов’янській чи російській мові. Але за браком живих зносин довелось обмежитись лише на посередництво німців, що жили в Москві, по російській провінції та й на Україні, щоб якось добитись до слов’ян. Вдалось встановити контакт і з полоненими шведами, що, перебуваючи в Тобольську, зуміли заснувати школу, в якій вчились, між іншим, іноді і російські, та й українські діти. Видавничу діяльність вдалось почати лише десь між 1717 — 19 pp., коли в Галле з’явився німецький студент Родде, який був кілька літ в полоні в Вологді та навчився російської мови. При його допомозі передрукували лютерівський малий катехізис (що з’явився в Стокгольмі в 1628 р. та в Нарві 1704 p.), а головне переклали та видали маленький катехізис Франке самого, який дістався навіть до рук царя Петра. Від обох видань до нас не дійшов ані один примірник! 2 Але й ці видання мало помогли. Зав’язувались якісь зв’язки з Феофаном Прокоповичем, але той був занадто обережний. Ще менше енерґії виявив грек А. Навзій, що його було призначено за члена св. Синоду, але який залишився в стані повної пасивності (не знаючи до того слов’янських мов) та лише від часу до часу писав до Галле, Франке або його співробітникам, листи, повні співчуття. Цар Петро вмер. Протестантські симпатії в Росії заслабли. Зв’язки з Росією в Галле майже зовсім увірвались. Залишились лише численні зв’язки з німцями в Росії, через яких іноді доходили звістки про внутрішній стан церкви в Росії. З православними самими зносин вже не було. Правда, невтомний Франке ще в 1725 р. дістав від прусського короля дозвіл на друк слов’янської Біблії. Але до самої смерті Франке (1727 р.) вже не чуємо про зв’язки з православними слов’янами 3.

Український спудей, що з’явився до Галле після 1727 р. (і матрикулювався влітку 1729 p.), надзвичайно оживив всі надії на зв’язки зі слов’янами в Росії серед приятелів та приємників Франке по праці. Він був не просто студент без доброї підготовки, як дехто до нього та після нього, він був освічена людина — ба молодий вчений-орієнталіст, до того богослов, виученик Київської Академії. Його особа притягала до себе увагу не лише своєю незвичайністю, але і своєю щирою побожністю, своїм справді аскетичним життям. Та приїхав до Галле він не випадково. Він зібрався до Німеччини вчитись далі орієнталістиці, побував в Петербурзі, де вивчив протягом кількох місяців трохи німецьку мову, та поїхав до Єни. Під час студій там він дістав до рук відомий популярний твір Франке «Ідея /88/ студента теолоґіі» (ми зараз би сказали «ідеал...»). Читання цього твору цілком його збентежило, бо він знайшов в ньому справжню побожність та побачив також, як ця побожність може поєднатись з науковою теолоґічною працею. Знайомство з творами німецьких пієтистів та іх попередників, зокрема великого протестантського письменника 16-го віку Йоганна Арндта, привело його від суто орієнталістичних студій знову до теолоґії. Щодо головного твору Арндта, то київський молодий орієнталіст рішив навіть перекласти його на слов’янську мову. З такими намірами та з бажанням опинитись в оточенні Франке киянин переїхав до Галле. Франке він, мабуть, вже не застав у живих. Але гурток Франке та усі добродійні підприємства, які цей ґеніальний організатор заснував, залишилися. Зокрема, наш спудей-пієтист ще зустрінув того з співробітників Франке, хто зробився в Галле якимось «референтом слов’янських справ», Генріха Мільде, що з самого початку віку працював в Галле, добре навчився по-чеськи (так що навіть видав повчальну брошуру під прибраним чеським йменням «Генріха Щедрого»), а також і по-церковнослов’янськи та приймав активну участь в усіх — досить численних — слов’янських підприємствах «сирітського дому», що його заснував Франке та коло якого купчились його інші підприємства 4. Отже, наш киянин, Симон Тодорський, не залишився без діла. Він продовжував свої орієнталістичні студії, які зробили його одним з ліпших в Росії 18-го віку орієнталістів, а разом з тим зайнявся перекладами творів Арндта, Франке самого, приятеля та зятя Франкового, Фрайлінґгаузена. 1735 р. вдалось відновити діяльність слов’янської друкарні (що вже друкувала 1717 — 19 pp. та існувала, як здається, вже з самого початку віку). З неї вийшло тепер кілька перекладів Тодорського: «Правдиве християнство» Арндта, головний його твір (майже 100 аркушів друку), брошура того ж Арндта «Вступ до читання Святого Письма», «Вчення про початок християнського життя» Франка та книжка про страждання Христові Й. А. Фрайлінґгаузена 5. Крім того, Тодорський зробив переклад (що знайдено мною і в рукопису) маленького катехізису Франке, який в іншому перекладі вийшов вже 1717 — 19 pp. Вже після від’їзду Тодорського (влітку 1735 р.) вийшла, здається, маленька брошурка з псальмами 6. Тодорський поспішав додому. Правда, подорож продовжувалась два роки: він побував по шляху до Києва в Угорщині та Польщі. Після професорування (яко орієнталіст) в Академії Тодорський, як стільки інших його земляків, став єпископом в Росії та мусив податись до Петербурґа. Щоправда, при дворі Єлисавети він користувався великим успіхом як проповідник та був навіть вчителем православного закону Божого у молоденької німецької /89/ принцеси, що одружилась з наслідником престолу та зробилась пізніше імператрицею Катериною II. Але для наукової діяльності не було ґрунту, так саме, здається, і для жвавішої, аніж святочна проповідь, церковної діяльності, бо навряд чи сам Тодорський цінив свою працю в Синоді, що, як побачимо, один раз нечеканно обернулась і проти нього самого. Він вмер в віці трохи старшім, ніж 50 років, 1754 р.

Діяльність Тодорського в Росії, як бачимо, мало відповідала його юнацьким мріям. Мабуть, єдиним успіхом для нього була участь його учнів в новому обробленні слов’янського біблійного тексту («Елизаветинская Библія» 1751 p.). Його наукові твори залишились в рукописах, та притягли до себе увагу лише в 20-му в., коли вони науково, розуміється, були вже застарілі 7. Його проповіді не дочекались видання, як твори декого з його старших та й молодших сучасників 8. Його галльські переклади, яких розповсюдженню обіцяв в свій час допомогти Феофан Прокопович, правда, розповсюджувано деякий час, та вони, може бути, мали певний вплив, але самому Тодорському довелось бути свідком того, як Синод з формальної причини («вийшли без духовної цензури») 1743 р. заборонив їх дальшу продаж та навіть розпорядився позабирати продані примірники від їх власників 9. А один бік його літературної діяльності залишився без уваги аж до наших днів: це його поетичні твори, що увійшли до галльських друків.

Тодорський мусив вже при перекладі Франкового «Вчення про початок християнського життя» перекласти також епіґраф цього твору. Це невеличка німецька епіґрама, яку Тодорський переклав досить вдало в дусі Київської школи (не дурно вчили в Академії поетики) 10:


ТЂсніи врата, узкій путь ведущъ до неба:

Хотящу внити въ небо подвизатись треба

По мужественной брани торжество бываетъ,

Труждающихся вЂнцемъ славы Богъ вЂнчаетъ.


Тут бачимо і типові повторення, і співзвуччя (рядок 2-й: небо: треба, р. 3 — 4: торжество : труждающихся). Схема: 1 / 1 / . / 2. 2. Повторення є і в німецькій епіґрамі:


Die Pfort ist end und klein, man kann nich ohne Ringen,

Ohn harten Kampff und Streit, zum Freuden-Saal eindrigen:

Auf Ringen kommt der Sieg auf Kämpffen folgen Kronen;

So pfelget Gott die Treu aus Gnaden zu belonen!


Останній рядок зм’якшує для протестантів незвичайне поняття /90/ «нагороди», додаючи «благодать»: в перекладі Тодорського це зникло. Схема ориґіналу інша: 1 / 2 / 1 / .2 /. .

Але значно цікавіші інші поетичні твори — переклади Тодорського: це 6 довгих віршів, що видрукувано їх як додаток до видання Франкового катехізису, видання, яке досі (як і деякі інші з галльських видань) залишалось невідоме навіть бібліоґрафам та яке я відшукував в одному примірнику в Галле. Ці вірші цікаві з двох пунктів погляду: по-перше, це типові вірші українського барока. Тодорський виявив також і в своїх прозаїчних перекладах велике вміння перекладу, так що ми можемо вважати його дуже добрим українським прозаїком (про це ми говоритимемо на своєму місці в цих нарисах) 11. Головна риса його перекладів є та, що в них не помітимо ніяк, що це є переклади: в них типова українсько-слов’янська мова 18-го віку, до якої надзвичайно влучно влито матеріал ориґіналів. Добре вжито мовних багатств біблійної мови. Теж само помітимо і в його віршованих перекладах. З одного боку, як вже сказано, вони — типові вірші українського барока. По-друге, він вибрав для перекладу класичні духовні пісні німецького протестантизму. Отже, цікаво простежити відношення до ориґіналу в цих — одних з перших — українських перекладах, зроблених з німецького.

Навіть переклад латинського гімну «Te Deum laudamus» Тодорський в якихось причин зробив з німецького перекладу Лютера, як легко можна бачити на тих місцях, в яких Лютер відхиляється від латинської основи «амврозіянського гімну» 12. Я приводжу пісні з паралельним німецьким текстом, щоб потім зробити деякі висновки щодо віршової техніки, техніки перекладу та стилю нашого забутого поета.


Тодорський (стор. 28 — 30) 13

1. Тебе похваляемъ,

къ тебь припадаемъ.

Боже отче, чрезъ вся лЂта

хвалят тя концы свЂта.

5. Вся силы небесъ горЂ,

вся на землЂ и въ морЂ,

и саміи херувимы

воспЂваютъ съ серафимы:

святъ еси Боже нашъ,

10. святъ еси Боже нашъ,

святъ еси Боже нашъ

Господи Саваоθъ!

Держава твоея власти

Переклад Лютера

Herr Gott, dich loben wir,

Herr Gott, wir danken dir.

Dich, Vater in ewigkeit,

ehrt die Welt weit und breit.

All Engel und himels heer

und was dienet deiner ehr,

auch Cherubin und Seraphin

singen imer mit hoher stim:

Heilig ist unser Gott,

Heilig ist unser Gott,

Heilig ist unser Gott,

der Herre Zebaoth.

Dein Göttlich macht und herrligkeit /91/

ширша надъ вся свЂта части.

15. Тя апостоли блаженны

и пророки божественны

съ мучениками, всЂ равно

воспЂвают тя преславно.

Все христіянское племя

20. славит тя на всяко время,

тя, Отца надъ вся едина,

соестественна ти Сына,

Духа свята величаетъ,

боголЂпно почитаетъ.

25. Христе, ты царъ всемогущый,

съ Отцемъ прежде всЂхъ вЂкъ сущый,

восхотЂлъ еси сынъ быти

дЂвичъ и насъ искупити.

Тобою смерть всЂх попрася,

30. вЂрнимъ небо даровася.

Одесную Отца славный

царь сидиши, Отцу равный.

Ты имашъ судія быти,

живихъ и мертвихъ судити.

35. Спаси въ тебЂ утвержденныхъ,

чрезъ кровъ твою искупленнихъ.

Даждъ въ небЂ часть получити,

всЂмъ намъ спасеннимъ быти.

Съ наслЂдіемъ твоимъ буди,

40. спаси, Христе, твоя люди,

да всегда ихъ соблюдеши

и на небо возведеши.

На всякъ день тя похваляемъ,

имя твое прославляемъ.

45. Сохрани насъ днесь, о Боже!

да не вредитъ намъ ничтоже.

Боже милостивъ нам буди,

въ бЂдствіи насъ не забуди,

Буди милость твоя съ нами,

50. молимо тя со слезами.

Да тебь мы порученны

не будемо посрамленны.

Аминь.

geht über himel und erden weit.

Der heiligen zweiff poten zal

und die lieben Propheten all,

die theuren merter all zumal

loben dich, Herr, mit grossem schal.

Die gantze werde Christenheit

rhümbt dich auff erden alle zeit;

dich, Gott Vater im höchsten thron,

deinen rechten und einigen Son,

den heiligen Geist und tröster werd

mit rechtem dienst sie lobt und ehrt.

Du König der ehren, Jhesu Christ,

Gott Vaters ewiger Son du bist;

der Jungfrau leib nicht hast verschmecht,

zur lösen das menschlich geschlecht.

Du hast dem tod zerstört sein macht

und all Christen zum himel bracht

Du sitzt zur rechten Gottes gleich

mit aller ehr ins Vater reich.

Ein richter du zukünfftig bist

alles, das tod und lebend ist,

Nu hilff uns, Herr, den dienern dein,

die mit deim teurn blut erlöset sein.

Las uns im himel haben teil

mit den Heiligen in ewigem heil.

Hilff deinem volck, Herr Jhesu Christ,

und segen, das dein erbteil ist,

wart und pfleg jr zu aller zeit

und heb sie hoch in ewigkeit.

Teglich, Herr Gott, wir loben dich,

und ehrn dein namen stetiglich.

Behüt uns heut, o treuer Gott,

für aller sünd und missethat.

Sey uns gnedig, o Herre Gott,

sey uns gnedig in aller not.

Zeig uns deine barmhertzigkeit,

wie unser hoffnung zu dir steht.

Auff dich hoffen wir, lieber Herr,

in schänden las uns nimermehr.

Amen. /92/


Як бачимо, Тодорський йде рядок за рядком! Він переймає 8-складовий розмір Лютерового перекладу (в ориґіналі нерівномірні рядки) він вводить рими за Лютеровою схемою: 8А :: 8А 14, лише згідно зі староукраїнською нормою вживаючи виключно жіночих рим: 8а :: 8а (в лат. ориґіналі рим немає), він розчленяє вірш на чотири або дворядкові синтактичні одиниці (в другій половині лат. ориґіналу багато трирядкових речень). Лютер будує синтактичні одиниці свого перекладу відповідно рядкам вірша, Тодорський вживає enjambements — іноді досить смілих: «херувими / воспЂваютъ», «всЂ равно / воспЂваютъ тя», «сынъ быти / дЂвичъ», «славный / царъ...», — у Лютера лише в рядках 33 — 34 можна знайти ясний перенос синтактичної конструкції в ближчий рядок, себто enjambement. Мова Тодорського є тут досить чиста церковнослов’янщина, розуміється, «української редакції»; українізми в правописі виразні (в першу чергу змішування «и» та «ы»), але не численні 15.

Друга пісня, що її переклав Тодорський, має численніші українізми орфоґрафічні, фонетичні та лексичні. Друкую пісню тут сучасним правописом, щоб читач міг собі легше скласти уявлення про ступінь «українізації» слов’янської мови Тодорського 16 (31 — 33):


1. О, мій Боже! хто возможе

толь сильним в світі бити,

умноженні, безчисленні

гріхи побідити.

5. Аще всюду бігать буду,

даже в кінець послідній,

но і тако знайдеться всяко

час мя многобідний.

Ти ізбави, не остави,

10. аще і окаянний

єсм, сладчайший син дражайший

твій, за мя на смерть данний.

Де гріх, тамо спішить прямо

казнь, убо здісь как требі,

15. Накажи мя, пощади мя

тамо, даждь жить в небі.

Довг остави, дух ісправи,

даждь мні кротким бити,

послушливим, терпеливим

20. серцем ти служити.

Твори убо, как ти любо, /93/

в твоя предаюсь руці.

Токмо вічній безконічній

не предаждь мя муці.

25. Как пернаті пребивати

в скважнях древ обикають,

сокровенні, престрашенні,

єгда громи вдаряють.

Мні вдрученну, престрашенну

30. від смерти і ада,

уязвлений, прободенний

бік Христів отрада.

В нім мя скрию і почию,

в нім аз і вмираю,

35. Христос сладість, Христос радість,

на нь аз уповаю.

Отець з сином, дух в єдином

существі да почтеться.

Вічно слово єсть Христово,

40. всяк віруяй спасеться.


Ориґінал цієї пісні є популярна церковна пісня Мартина Рутиліуса (вмер 1618 р.); Тодорський вжив перерібки Й. Майора (вмер 1654 р.). Друкуємо німецький текст 17:


1. Ach Gott und Herr, wie groß und schwer

sind mein’ begang’ne Sünden!

Da ist niemand, der helfen kan,

in dieser Welt zu finden.

5. Lieff’ich gleich weit zu dieser Zeit,

bis an der Welt ihr Ende,

und wolt los seyn der Angst und Pein

würd ich doch solch’s nicht enden.

Zu Dir nie ich; verstoß mich nich,

10. wie ich’s wohl hab verdienet.

Ach Gott: zürn’ nicht, geh nicht ins G’richt;

Dein Sohn hat mich versühnet.

Soll ja so seyn, daß Straf und Pein

auf Sünden folgen müssen;

15. so fahr hie fort, und schone Dort,

und laß mich hie wohl büssen.

Gib, Herr, Geduld! vergiß der Schuld, /94/

verleih ein ghorsam Herze;

daß ich nur nicht, wie’s oft geschieht,

20. mein Heil murrend verscherze.

Handle mit mir, wie’s dünket Dir,

nach Deiner Gnad’ will ich’s leiden;

laß mich nur nicht dort ewiglich

von Dir seyn abgescheiden.

25. Gleich wie sich fein ein Vögelein

in hohle Bäum’ verstecket,

wenn’s trüb hergeht, die Luft unstet

Menschen und Vieh erschrecket:

Also, Herr Christ, mein’s Zuflucht ist

30. die Höhle deiner Wunden:

wann Sünd und Tod mich bracht in Noth,

hab ich mich drein gefunden.

Darinn ich bleib ob hie der Leib

und Seel von einander scheiden;

35. so werd ich dort bei Dir, mein Hort,

seyn in ewigen Freuden.

Ehre sey nun Gott Vater und

Sohn, dem heil’gen Geist zusammen:

Zweifel auch nicht, weil Christus spricht:

40. «Wer glaubt, wird selig». Amen.


Як бачимо, Тодорський і тут наслідував розмір ориґіналу; щоправда, і тут він відмовився від чоловічих рим, заборонених українською поетикою; до того він віршує, мабуть, зі слуху, бо в другому та третьому рядках іноді зустріваємо замість 7-складового вірша 6-складовий (рядки 4, 8, 16, 18, 20, 24, 30, 32, 34, 36), щоправда, і в німецькій пісні зустрічаємо три рази замість 7 складів 8 (рядки 21, 34, 38 — в рядку 38-му за деякими друками навіть 9 складів). Отже, коли строфічна схема ориґіналу. 4А.4А/76/4В.4В/76 з варіантом 8б в другому рядку, то у Тодорського маємо: 4а.4а/7б/4в.4в/7б з варіантом 6б в другому або четвертому рядку строфи. Внутрішні рими (рр. 1 та 3) є усюди заховані. Тодорський перекладає пісню вільніше, ніж «Te Deum», він вживає замість виразів німецької духовної пісні слов’янсько-українських, напр., складних слів — «многобідний», додає епітети, звичайні в літурґічній мові: «сладчайшый», «уязвленный», «прободенный» та іноді досить далеко відхиляється від ориґіналу (строфа 9). Enjambements є в ориґіналі, в перших рядках останніх строф, але Тодорський побільшує їх /95/ кількість (строфи 2, 3, 4, 8, 10) та цілу строфу 3-ю будує на віршах з «переносом»: «спЂшитъ прямо / казнь... здесь какъ требЂ / накажи мя, пощади мя / тамо».

Дальший вірш є перекладом пісні Й. Франке (1618 — 1677) «Jesu meine Freude» 18:


Тодорський (стор. 33 — 36)

1. Іисусе радость,

сердечная сладость,

тя ожидая,

давно вже вздихаю

5. и уболЂваю,

тебя желая.

О чистый и пречистый

агнче, кромЂ тя ничтоже

любо быти може.

10. Под твоими щиты

от врагъ имамъ быти

неповрежденный.

Аще бы вся стрЂлы

на мя возшумЂлы,

15. буду спасенный.

Громъ силный, изобилный

грЂхъ, адъ, аще устрашаетъ,

Христосъ защищаетъ.


Змій есть посмЂянный,

20. смерти гнЂвъ попранный,

страхъ неужасенъ.

Аще свЂтъ смятется,

на мя возмятется,

буду безопасенъ

25. азъ съ Богомъ, и въ злЂ многомъ.

ВсЂ умолкутъ напослЂды

шумящии бЂды.

Злато неищетно

съ всЂмъ богатствомъ тщетно.

30. Христосъ сладчайшый,

надъ вся мира чести,

исполненны лесты,

Й. Франке

Jesu meine Freude,

meines Herzens Weide,

Jesu meine Zier!

Ach wie lang, ach lange

ist dem Herzen bange,

und verlangt nach Dir!

Gottes Lamm, mein Bräutigam,

Ausser Dir soll mir auf Erden

nicht sonst liebers werden.

Unter Deinem Schirmen

bin ich von den Stürmen

aller Feinde frey.

Laß den Satan wittern,

laß den Feind erbittern;

mir steht Jesus bei.

Ob es itzt gleich kracht und blitzt,

Ob gleich Sünd und Hölle schrecken;

Jesus will mich decken.

Trotz dem alten Drachen!

Trotz des Todes Rachen!

Trotz der Furcht dazu!

Tobe Welt und springe:

ich steh hier und singe,

in gar sichrer Ruh.

Gottes Macht hält mich in Acht;

Erd und Abgrund muß verstummen,

ob sie noch so brummen.

Weg mit alten Schätzen!

Du bist mein Ergötzen,

Jesu, meine Lust!

Weg ihr, eitlen Ehren,

ich mag euch nicht hören, /96/

онъ есть дражайший.

Скорбъ зъ гладомъ и смерть с адомъ

35. Не могут мя сотворити,

Христа не любити.

Миръ сей оставляю,

все въ немъ забываю,

все в свЂтЂ скверно.

40. ГрЂхи отидЂте,

навЂкъ погрязнЂте

въ море безмЂрно.

Честь, слава и держава,

о свЂтЂ! подобна гною,

45. да будуть съ тобою.

О скорбъ удалися,

ниже возвратися:

Христосъ мнЂ радость.

Кто любить Бога,

50. тому горесть многа

бываетъ сладость.

СмЂх, звады, гнЂвъ, досады

претерплю азъ, неинако,

и Христу бысть тако.

blebt mir unbewusst.

Elend, Noth, Creutz, Schmach und Tod

soll mich, ob ich viel muß leiden,

nicht von Jesu scheiden.

Gute Nacht, o Wesen,

das die Welt erlesen,

mir gefällst du nicht.

Gute Nacht, ihr Sünden,

bleibet weit dahinten,

kommt nicht mehr ans Licht:

Gute Nacht, du Stolz und Pracht,

dir sey ganz, du Laster-Leben,

Gute Nacht gegeben.

Weicht ihr, Trauer-Geister,

denn mein Freuden-Meister,

Jesus tritt herein,

denen, die Gott lieben,

muß auch ihr Betrüben

lauter Zucker seyn.

Duld ich schon hier Spott und Hohn,

dennoch bleibst Du auch im Leide.

Jesu, meine Freude.


І тут Тодорський перейняв строфічну схему ориґіналу. Франке написав свою пісню розміром: 6а/6а/5Б/6в/6в/5Б/ЗГ.4Г/8д/6д. Тодорський залишив усю схему з внутрішньою римою в 7-м рядку, але змушений був замінити чоловічі рими 3 :: 6 та внутрішню в 7-м рядку на жіночі, — отже, його схеми є: 6а/6а/5б/6в/6в/5б/3г.4г/8д/д. Але він дозволяє собі знову вільність в рядках 3, 6, 9, в яких кількість складів варіює: в 3-м — 6 в 5-й строфі, в 6-м — 6 в 3-й, в 9-м — 7 в 6-й. Тексту він тут дотримується пильніше; деякі пропуски, може, лише тому, що слов’янські слова за числом складів довші та перекладчику важко залишити ту саму кількість слів: отже, відпав «жених» в першій строфі, «сатана» в другій, «земля й безодня» та сам поет (ich... Singe) в третій, «духи» жалю — в шостій; навряд чи Тодорський мав намір зробити свій вірш «абстрактнішим», усунувши з нього конкретні образи, — в кожнім разі він сам вводить новий образ «моря безмЂрного» (5 строфа), де йому залишились вільні склади. Мова значно більш слов’янська, аніж в попередньому вірші. Два досить смілі enjambements (рядки 7 — 8, 16 — 7) є і в цьому перекладі. /97/

Наступний вірш — переклад одної з найулюбленіших протестантських пісень, пісні Філіпа Ніколаї (1556 — 1608) «Wie schön leuchtet der Morgenstern». Вона й найскладніша з усіх 19:


1. Коль красно денница сіяетъ,

благодатно блистаетъ,

Давидовъ сынъ нареченный.

ты мой царъ и возлюбленный,

5. зъ Іесея прозябая,

серце мнЂ исполняя:

услаждаешъ, ввеселяешъ, украшаешъ;

богатъ дары,

возвышенный надъ вся твары.

10. Бисере неоцЂненный,

Духомъ з Маріи рожденный,

криномъ тя азъ нарицаю,

зъ тебе сладость почерпаю.

Слово твое дражайше,

15. паче меда сладчайше.

О осанна! с небесъ манна, въ снЂдь намъ данна.

Твой рабъ буду,

никогда тя не забуду.

Излій в мя любвы быстрины,

20. о яснЂйшый надъ рубыны

да вь тЂлЂ твоемъ отсюду,

насажденна вЂтвъ пребуду.

Сладость, радость,

райска роже, Христе Боже!

25. тя желаю,

къ тебЂ зъ сердца воздыхаю.

Ты мя увеселяешъ,

егда на мя призираешъ;

тЂло твое, кровъ и слово

30. зыждутъ во мнЂ сердце ново.

На обятія прийми мя,

раждези мя

благодатно.

Воззови къ тебЂ пріятно.

35. Боже отче, от начала

любовъ твоя мя избрала.

Твой сынъ, зъ сквернаго мя чисту /98/

сотворилъ себЂ невЂсту.

Радость, радость!

40. Жизнь нетлЂнну, непремЂнну

намъ дасть въ небЂ,

убо его хвалить требЂ.

Псалтиръ, гусли возиграйте,

сладцЂ, музы, восклицайте!

45. Да вЂчно возвеселюся,

съ женихомъ Христом вселюся.

Пойте, пойте!

Торжествуйте, ликовствуйте! 20

Бога чтЂте,

50. всЂмъ сердцем благодарЂте.

Богъ богатствомъ мнЂ бываетъ,

коль мя сіе ввеселяєтъ.

Еще же на нь уповаю,

пойметъ мя онъ и до раю.

55. Аминь, аминь,

прийди свЂте, красный цвЂте,

тя желаю,

тя всЂмъ сердцемъ ожидаю.


Вже з українського тексту помітимо, що, мабуть, перекладник мав справу з певними ритмічними труднощами. Справді, структура пісні Ніколаї надзвичайно складна: 8А/8А/7б/8Б/8Б/7б/2г.2г/4д.4д/ 4е/8е. В перекладі Тодорського три різних метричних схеми: 1 та 2 строфи мають схему: 8а/8а/8б/8б/7в/7в/4 г.4 г/4 е/8е, 4 строфа значно упрощену схему: 8а/8а/8б/8б/8в/4в/4г/8г. Для 3-ї, 5-ї, 6-ї та 7-ї строфи вжито строфи: 8а/8а/8б/8б/2в. 2в/4г/4д/8д. Отже, кількість рим зменшено. Найбільшу трудність робив ніби рядок 7-й та 8-й з їх коротенькими внутрішніми римами, але все ж в 4-х строфах їх складна схема віддана добре. Але вибрані простіші рими сусідніх рядків, замість римування б :: В :: В :: б в рядках 3 — 6 ориґіналу. До того Тодорський знов припускає певну вільність, зменшуючи кількість складів в 2-му вірші 1 -ї та 1 -му 4-ї строфи з 8-ми до 7-ми (в першому рядку 1-ї строфи, мабуть треба читати «сіяетъ» як 2-складове слово). Як же передано самий зміст?


1. Wie schön leuchtet der Morgenstern

voll Gnad und Wahrheit von Herrn,

die süsse Wurze! Jesse!

Du Sohn Davids und Jakobs Stamm, /99/

mein König und mein Bräutigam,

hast mir mein Herz beseßen.

Lieblich, freundlich,

schön und herrlich, groß und ehrlich,

reich von Gaben,

10. hoch und sehr prächtig erhaben.

Ei meine Perl, du werte Kron,

wahr Gottes und Marien Sohn,

Du hochgeborner König!

Mein Herz heißt dich ein Himmelblum,

dein süßes livangelium

ist lauter Milch und Honig.

Ei, mein Blümlein,

Hossianna, himmlisch Manna,

das wir essen,

20. deiner kann ich nicht vergessen.

Geuß sehr tief in mein Herz hinein,

o Du mein Herr und Gott allein,

die Flamme deiner Liebe;

erfreue mich, daß ich doch bleib

ein Glied an deinem heilgen Leib

in frischem Lebenstriebe.

Nach dir wallt mir

mein Gemüte, ewig Güte,

bis es findet

30. dich, das Liebe mir entzündet.

Von Gott kommt mir ein Freudenschein,

wenn du mich mit den Augen dein

so freundlich thust anblicken,

o Herr Jesu, mein trautes Gut,

dein Wort, dein Geist, dein Leib und Blut

mich innerlich erquicken!

Nimm mich freundlich

in die Arme, daß ich warme

werd von Gnaden!

40. Auf dein Wort komm ich geladen.

Herr Gott, Vater, mein starker Held,

du hast mich ewig vor der Welt

in deinem Sohn geliebet;

dein Sohn hat noch ihm selbst vertraut,

er ist mein Schatz und meine Braut, /100/

sehr hoch in ihm erfreuet.

Preis dir, Heil mir,

himmlisch Leben wird er geben

mir dort oben:

50. ewig soll mein Herz ihn loben.

Spielt unser Gott mit Saitenklang,

und läßt den süßesten Gesang

ganz freundenreich erschallen!

Ich will mit meinem Jesu heut

und morgen und in Ewigkeit

in steter Liebe wallen!

singet, springet,

jubilieret, triumphieret,

dankt dem Herren,

60. groß ist der König der Ehren!

Wie bin ich doch so herzlich froh,

daß mein Schatz ist das A und O!

der Anfang und das Ende!

Er wird mich doch zu seinem Preis

aufnehmen in das Paradeis,

wo Jubel ohne Ende!

Amen, Amen,

komm du, schöne Freudenkrone,

bleib nicht lange;

70. deiner wart ich mit Verlangen.


Як бачимо, Тодорський значно скоротив свій ориґінал. Щоправда, він досягнув іноді (наприклад в 1-й строфі), переставивши деякі поняття («зъ Іесея прозябая» в 5-м рядку замість 3-го), дуже повної передачі думок ориґіналу. Дещо Тодорський міг випустити, напр., незрозуміле для слов’ян «А й О» в останній строфі (в слов’янському Св. Письмі говориться про «альфу й омеґу»), дещо він зм’якшив, — так усі еротичні порівняння («жених» — «невіста»), — чи, може, він не зрозумів слова «Schatz»? людину принизив — «зъ сквернаго мя», чого немає в ориґіналі 21. Прості образи Ніколаї Тодорський «слов’янізував», йдучи, очевидно, не за українськими кантами, серед яких є досить таких, що говорять до простої, звичайної людини; він пішов за церковною гімнікою. З «квіточки» зробилась лілея, ба навіть «кринъ». Цікаво, що в перекладі твору, який, як більшість протестантської духовної лірики, уникає вжитку античних ремінісценцій, опинились «музы», — це цілком в дусі українського зілляння християнства та античності 22. Перекладчик додав деякі /101/ образи: «яснЂйшый надъ рубины», «райска роже». Але своєрідний ліризм ориґіналу, що зробив його так улюбленим, зник; з реліґійної лірики зробився гімн. Enjambements майже немає (р. 37 — 8), в ориґіналі їх більше (24 — 5, 38 — 9, 48 — 9, 54 — 5, 64 — 5).

Дальший вірш є перекладом пісні, що її приписувано маркґрафу Альбрехту Брандебурзькому (1490 — 1557) «Was mein Gott will, das g’schieht allzeit» 23:


Тодорський (38 — 41)

1. Еще Богъ хощетъ на всяко

время, да будетъ тако.

Воля его безъ примЂру

добра есть, крЂпку вЂру

5. имущим скоръ помагати,

отъ всЂхъ бЂдъ избавляти.

Наказуетъ безмЂрно,

скорбящихъ тЂшитъ вЂрно.

Кто на Бога уповаетъ,

10. посрамленъ не бываетъ.

Богъ мнЂ радость изобилна,

Богъ мнЂ надежда силна,

Богъ жизнь моя, притЂкаю

к нему, на нь уповаю,

15. Что хощетъ, къ сему готово

есть сердце мое, слово

его весма есть неложно,

и власамъ невозможно

нашимъ згибнуть. Сохраняеть,

20. вся наша соблюдаетъ.

Изити убо отсюду

желаю азъ, да буду

съ Богомъ въ небЂ непревратно,

аще ему пріятно.

25. Егда же прійдетъ послЂдный

смертный часъ многобЂдный,

о Боже, тебЂ вручаю,

въ руцЂ твои влагаю

душу. Ты изволилъ стерти

30. грЂхъ адъ и жало смерти.

Но еще молю услыши,

слезъ моихъ не да презриши.

егда бЂсъ мя искушаетъ,

Ориґінал

Was mein Gott will, das g’schieht allzeit,

sein Will’, der ist der beste:

zu helfen den’n Er ist bereit,

die an ihn glauben veste:

Er hilft aus Moth,

der fromme Gott,

und züchtiget mit Maassen.

Wer Gott vertraut,

vest auf Ihn baut,

den will er nicht verlassen.

Gott ist mein Trost, mein’ Zuversicht,

mein’ Hoffnung und mein Leben:

was mein Gott will, daß mir geschiht,

will ich nicht widerstreben.

Sein Wurt ist wahr,

denn all’ mein Haar

Er selber hat gezählet;

Er hüt’t und wacht,

stets für uns tracht’t,

auf daß uns ja nichts fehlet.

Drum will ich gern von dieser Welt

scheiden nach Gottes Willen.

Zu meinem Gott: wanns Ihm gefällt,

will ich Ihm halten stille.

Mein’ arme Seel

ich Gott befehl,

in meinen letzten Stunden:

O frommer Gott!

Sünd, Höll und Tod

hast Du mir überwunden.

Noch eins, Herr, will ich bitten Dich,

Du wirst mirs nicht versagen:

wenn mich der böse Geist anficht, /102/

сЂть свою по(д)вергаетъ,

35. да не впаду въ ню, избави,

имя твое прослави.

Кто сего сердцемъ желаетъ,

того Богъ защищаетъ.

Съ радостью уповаю,

40. буди тако, желаю.

laß mich doch nicht verzagen.

Hilf, steur und wehr,

ach Gott, mein Herr,

zu Ehren Deinem Namen.

Wer das begehrt,

dem wirds gewährt:

Drauf sprech ich fröhlich: Amen.


Порівняння з німецьким ориґіналом дозволяє встановити, що Тодорський в цьому випадку поширив простір, що стояв йому до розпорядження: він зробив з коротеньких 4-складових рядків ориґіналу свої 8- та 7-складові. Крім того, він значно упростив римовку, — замість складного порядку рим 8А/7б/8А/7б/4В/4В/7г/ 4д/4д/7г Тодорський вживає одноманітного римування сусідніх рядків за схемою: 8а/7а/8б/7б/8в/7в/, 8г/7г/8д/7д. (неточності в строфі 1, рядок 7 та стр. 4, р. 2). Можливо, що для того, щоб уникнути розпаду строф на двовірші, Тодорський вживає якраз тут рясних enjambements, почасти смілих: «на всяко/время» «без примЂру / добра есть», «крЂпку вЂру / имущимъ» (1 строфа рядки 1 — 2, 3 — 4, 4 — 5) і т. д. (строфа 2: 3 — 4, 5 — 6, 6 — 7, 8 — 9, строфа 3, 1 — 2, 5 — 6, 8 — 9, строфа 4 не має enjambements). Простий зміст вірша Тодорський передав найповніше та найліпше з усіх своїх перекладів. Майже ніщо не страчено зі змісту, майже нічого не додано, але всі вирази та образи слов’янізовані так вдало, що вірш найскорше робить враження ориґінального твору київської школи.

Останній вірш, що нам відомий з перекладів Тодорського, це переклад пісні Зиґмунда Вайнґартнера (коло 1609 р.) «Auf meinen lieben Gott...» 24:


Тодорський (стор. 41 — 42)

1. ПосредЂ зла многа,

надЂюсь на Бога,

онъ мене не оставить,

от всЂхъ мя бЂдъ избавитъ,

5. ниже дасть мнЂ пропасти,

все лежить въ его власти.

Грехом искушаемъ,

не отчаяваемъ

есмъ, всю мою надЂю

10. въ ІсусЂ имЂю.

Ему хощу служити,

живъ и мертвъ его быти.

Вайнґартнер

Auf meinen lieben Gott

trau ich in Angst und Noth:

Er kann mich allzeit retten

aus Trübsal, Angst und Nöthen,

mein Unglück kann er wenden,

steht alles in seinen Händen.

Ob mich mein Sünd anficht,

will ich verzagen nicht;

auf Christum will ich bauen,

und ihme allein vertrauen:

Ihm thu ich mich ergeben

im Tod und auch in Leben. /103/

Аще и мертвъ буду,

користь мнЂ отсюду.

15. Христосъ мой оживитель,

егоже есмъ служитель.

Егда гробъ мя обійметъ.

Богъ душу мою прійметъ.

Христе милостиве,

20. долготерпеливе!

Насъ ратуя от смерти,

самъ изволилъ умерти,

Чрезъ твою смерть дадеся

намъ жизнь, рай отверзезя.

25. Аминь возпЂваю,

сердечно желаю,

о Христе, неостави

нась, на путь правъ исправи,

да тя прославляемъ,

30. вину величаемь 25.

Ob mich der Tod nimmt hin,

Ist Sterben mein Gewinn,

und Christus ist mein Leben,

dem thu ich mich ergeben;

ich sterb heut oder morgen,

mein’ Seel wird Gott versorgen.

O mein Herr Jesu Christ!

Du so g’duldig bist,

für mich am Kreutz gestorben,

hast mir das Heil erworben,

auch uns allen zugleiche

das ew’ge Himmelreiche.

Amen zu aller Stund

sprech ich aus Hertzensgrund,

Du wolltest uns thun leiten,

Herr Christ zu allen Zeiten,

auf das wir Deinen Namen

ewiglich preisen. Amen!


Тут простий розмір ориґіналу переданий точно, лише, як завше у Тодорського, усунено чоловічі рими. Замість схеми 6А/6А/7б/7б/7в/ 7в дістаємо схему 6а/6а/7б/7б/7в/7в (лише в останній строфі маємо 6в/6в). Переносів (enjambement) мало, власне два виразних: «не отчаяваемъ / есмъ», «не остави / насъ». Мова проста, як і в ориґіналі. Зі змісту нічого не страчено, крім легкого ліричного забарвлення, яке нищить слов’янщина перекладу: знову з ліричної реліґійної пісні повстав гімн. Що українська поезія — і до Сковороди — мала ліричні реліґійні твори, це побачимо в дальшому 26. І в цьому вірші маємо добрі слов’янізації окремих виразів («долготерпеливе» — «Du so g’duldig bist», «на путь правь исправи» — «thun leiten»). Але зникли деякі добрі ліричні вирази, як-от «сердешна глибина» (Herzensgrund), «поворот нещастя» (mein Unglück kann Er wenden), що зовсім не те саме, що невиразне «ниже дасть мнЂ пропасти».

В цілому переклади Тодорського — цікава сторінка з історії українського реліґійного силабічного вірша. При зустрічі з реліґійною лірикою Заходу виявилось, що українська поезія (репрезентована на цей раз, без сумніву, талановитою людиною, але все ж не поетом з покликання) виробила мистецькі засоби для того, щоб віддати — хоч би лише приблизно вірно — найліпші твори західної реліґійної лірики. Навіть ті хиби, що ми їх знаходимо в перекладі Тодорського, вказують на можливість розвитку: брак ліричності виразу є, мабуть, його особиста риса, яку в деяких випадках він переборює, звертаючись до народної мови. Деякі інші — нечисленні — українські /104/ автори ширше черпали з скарбниці народної пісні. Дальший крок до введення ліричної стихії в духовну поезію зробив Сковорода 27.

Цікаво порівняти переклади Тодорського зі спробами слов’яно-російського переспіву тих самих пісень німцем, магістром Паусом 28; переклади Пауса (перед 1710 р.) значно слабші в усіх відношеннях (не лише у мовному, що є у чужинця природне).

Щодо позитивних рис поетичної особистості Тодорського, то ми вже завважили кілька з них. По-перше, він добре, хоч би в деяких випадках і не цілком адекватно, передає строфічне багатство своїх ориґіналів. Він оживляє свої вірші «переносами» (про значення яких ми говорили в главі про Величковського) та надає через досить численні «переноси» синтактичних одиниць ритмічну єдність своїм строфам. Статистика enjambements (переносів) є важка. Але можна помітити, що навіть Сковорода має їх релятивно менш, аніж Тодорський. Треба звернути увагу і на рими Тодорського: вірші його мають досить великий відсоток неґраматичних рим, — з 151 рим усіх нам відомих його віршів маємо 41 неґраматичну, себто 27 відсотків. В порівнянні з його попередниками це досить багато, та в кожнім разі досить для того, щоб вірші викликали враження великої легкості та внутрішної свободи вірша. В порівнянні з іншими українськими поетами достанемо такі числа:

Вірші (Щеглова) 29 | Климентій | Величковський | «ВЂнцы» | Онуфрій

1219 рядків | 638 | 172 | 310 | 622

17% | 10 | 38 | 17 | 10

Тодорський | Сковорода (ран. вірші) | Сковорода («Сад») | Котляревський («Енеїда», I) | Шевченко («Катерина»)

270 | 352 | 1000 | 660 | 750

27 | 58 | 38 | 33 | 54

Зате Тодорський зовсім не вживає чоловічих рим! Він суворо дотримується норм української поетики того часу. Так суворо дотримуються цих норм ще лише автори «Вінців» та Величковський. Порівняємо той матеріал, що є в моїй розпорядимості:

Вірші (Щеглова) | Климентій | Величковський | «ВЂнцы» | Онуфрій | Драма (Рєзанов)

1219 | 638 | 172 | 310 | 622 |2000

13 | 19 | 3 | 0 | 22 | 7

«Канти» (Возняк) | Тодорський | Сковорода (ран. вірші) | Сковорода («Сад») | Котляревський («Енеїда»)

800 | 270 | 352 | 1000

13 | 0 | 14 | 45 | 30

Реформу в відношенні до чоловічої рими, її «урівноправлення» провів, по-перше, Сковорода 30. /105/

Переклади Тодорського з німецької мови, розуміється, цілком принагідні, та те, що він звернувся до німецької духовної поезії, викликано обставинами його особистого життя. Але не знаємо, чи не знайдеться і в Сковороди перекладів з німецького. Бо він перекладав своїх західних сучасників: серед його перекладів з латинського є не лише переклади старих, а й новолатинських поетів 31. Звичайно звертають увагу на переклади українських барокових поетів з польщини та занадто легко припускають й існування інших перекладів саме з польщини 32. Думаю, що український барок міг так саме звертатись і до інших літератур: перегляд матеріалу є потрібний. Так саме зараз виявляється, що чеські барокові поети перекладали не стільки німецькі вірші, як латинські та твори романських народів. В кожнім разі питання не так просте, як багато декому здавалось досі. До цієї теми ми ще повернемось.

Щодо Тодорського, то його поетична творчість для історії українського літературного барока, на мою думку, дуже цікава сторінка.










1 Про Людольфа та його ґраматику див. мою статтю «Ludoltiana» в Zeitschrift für slav. Philol. (друкується).

2 Саме існування цих друків довів уперше я: див. другу мою статтю в часописі «Kyrios», цит. в примітці 3.

3 Не буду тут згадувати численної літератури про Франке та його діяльність. Згадаю лише, що його зв’язки з протестантськими слов’янами — чехами, словаками, південними слов’янськими протестантами — були значніші. Огляд літератури, що торкається нашої теми, я даю в таких працях: Der Kreis A. H. Franckes in Halle und seine slavistischen Studien. — Zeitschrift f. slav. Philologie, XVI (1939), 16 — 68 та 153 — 157; Die «Russischen Drucke» der Hallenser Pietisten. — Kyrios , III (1938), 56 — 74; Zu den Beziehungen des A. H. Francke-Kreises zu den Ostslaven. — Kyrios, IV (1939), 3, 185 — 209.

4 Про Тодорського я писав в «Нашій Культурі», II (1936), 1, стор. 1 — 12, 3, стор. 181 — 187. Там і огляд старшої літератури та вказівки на доповнення, що їх вдалося відшукати в Галле, головно в архіві сирітського дому Франке. Новіші мої знаходи я подаю в статтях, що їх згадано в попередній примітці. Про Мільде друкується дисертація мого учня А. Мічке. A. Mietzschke. Heinrich Milde. Beitrag zur Geschichte der slavistischen Studien in Halle.

5 Див. мою статтю «Kyrios» III (1938), 1 — 2, стор. 73 — 4. В цій статті подано огляд знайдених мною та раніше відомих друків з Галле.

6 Про неї я подав відомості в статті «Ein unbekannter Hallenser slavischer Druck» — Zeitschrift f. slav. Philologie, XV (1938), 76 — 80.

7 Про них Н. Буліч. Очерк исторіи языковЂдЂнія в Россіи. I. СПб., 1904, стор. 467.

8 Проповіді Тодорського згадано в «Русском Біографическом Словарь», том «Са-См»(«Симеон»). 1904, доповнення С. Маслов. — Чтенія в общест†Нестора-ЛЂтописца, XII (1911), 1909, 4 та далі, 15 та далі. Про рукописи Тодорського ще в історіоґрафії Іконнікова, I, 1, 803 та I, 1, CXCVII.

9 Про це див. в моїх цит. статтях та детальніше П. Пекарський в статті «О русских книгах, напечатанных в Галле в 1735 г.» — Библиографическія Записки. 1861, 2, стор. 34 — 45.

10 Вірш з обороту титульної сторінки друку «Ученія о началЂ христіанского житія...». /106/ Щодо авторства цього друку, то у мене виникає певний сумнів, бо цей вірш вписано і в копії «Іфіки ієрополітики» з р. 1745, що є маєтком бібліотеки Сирітського дому в Галле. Чи виписав переписчик (пастор Шталь) цей віршик з друку 1735 p., чи взяв його десь інде, сказати не можу.

11 В главі про барокові прозаїчні переклади.

12 Пор. рядки 6, де лат. текст говорить про «potesates», та переклад Тодорського, можна з’ясувати лише посередництвом лютерівського. В рядках 9 — 11 Тодорський повторює лютерівське речення, в лат. тексті просто «свят» три рази. Р. 13 слідує за Лютером, де слово «Macht» додане ним. Р. 19 теж слідує Лютеру, що подає «все християнство», в лат. тексті просто «світ» (orbis terrarum). Зупиняюсь тут. Про зовнішню форму, що наподоблює Лютерів переспів, — див. в тексті «Нарисів» далі.

13 З друку «Начало христіанскаго ученія во употребленіе и въ пользу всякому правовЂрному христіанину...», Галле. Без року (1735). Книжку описую в другій статті в «Kyrios» (прим. 1 на стор. 124). Про гімн та Лютерів переклад див. E. E. Koch (цит. в прим. 2 на стор. 134), VIII, 301 — 306.

14 Нагадую, що число визначає кількість складів, великі літери — «чоловічі» рими (з наголосом останнього складу), малі літери — «жіночі» рими (наголос на передостанньому складі). Чотири точки (::) моє скорочення для «римується». Коса риска / визначає межу між рядками вірша. «Дактиличних» римів (з наголосом на третьому від кінця складі), що їх вживав дехто зі старих укр. поетів, Тодорський не вживає.

15 Про мову (прози) Тодорського — див. мою статтю в «Нашій Культурі», цит.

16 Слов’янський текст подаю в другій статті в «Kyrios». Про пісню див. в книзі E. E. Koch. Geschichte des Kirchenliede und Kirchengesanges der christlichen, insbesondere der deutschen evangelischen Kirche. 8 томів, Stuttgart. 1870 — 77, та A. Fischer W. Tümpel. Das deutsche evangel. Kirchenlied I (1904), 21, 39. Про автора: Goedecke, II (1886), 198, Nr. 128. Про перепис старих укр. віршів сучасним правописом див. в главі про мову укр. барока.

17 Див. у Коха.

18 Кох, VIII, 279 та далі. Також про Й. Франке: Allgemeine Deutsche Biographie, VII, 211 та далі, Realenzyklopadie der protestantischer Theologie, 3 видання VI. 141 та далі.

19 Кох, VIII, 271 та далі. Також: Ph. Wackernagel. Das deutsche Kirchenlied, V (1877), 276 та далі. Про автора: RE. XIV, 28 та далі. ADB. XXIII, 667 та далі.

20 Доповнюю «-те» до помилково надрукованого «ликовствуй».

21 Пор. про цю тематику в моїй книзі про Сковороду (Варшава. 1934), стор. 135 — 139.

22 Цю тему детально обговорюю далі.

23 Кох, VIII, 361 та далі. Порівняй про автора Goedecke, II (1886), 202 Nr. 16.

24 Там само, 375 та далі. Про автора: Goedecke, II (1886), 196 Nr. 121.

25 «Вину» пише Тодорський замість слова «выну».

26 Пор. далі главу про «обнародовлення реліґійної пісні».

27 Дивись далі главу про його реформу українського вірша.

38 Про його переклади: В. Н. Перетц. Историко-литературные изслЂдованія и матеріалы III. СПб., 1902, переклади видруковано в додатку, стор. 55, 71 — 2, 72 т. д., 74 — 5, 79 — 80.

29 Маю на увазі С. Щеглова. Вирши праздничные и обличительные на аріан конца XVI — начала XVII в. СПб., 1913, про ці з боку технічно-віршового цікаві «вірші» маю говорити далі.

30 Цікаво порівняти з українськими поетами їх сучасника та учня київської школи С. Полоцького, що працював в Москві. В його «Псалтирі» (1050 віршів) є усього 10% чоловічих рим; в 496 віршах (головне з «Риθмолоґіона» по вид. Беркова. Вирши, 1935) маємо усього 12% неґраматичних рим.

11 Про це див. главу про переклади Сковороди (глава 6).

32 Пор. Перетц, праця цит. в главі про Величковського, стор. 121.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.