Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Чижевський Дмитро. Українське літературне бароко. — К., 2003. — С. 544-547.]

Попередня     Головна     Наступна





Біобібліографічна довідка



І

Український літературний барок. Нариси. Частина I — III. — Надруковано: Праці українського історико-філологічного товариства в Празі. Частина перша. — Т. 3. — Прага, 1941. — С. 41 — 108; частина друга. — Т. 4. — Прага, 1942. — С. 145 — 210; частина третя. — Т. 5. — Прага, 1944. — С. 72 — 142. Одночасно нариси виходили окремими відбитками: Дмитро Чижевський. Український літературний барок. Нариси. Частина перша. — Прага, 1941. — 72 с; частина друга. — Прага, 1941. — 68 с; частина третя. — Прага, 1944. — 67 с. Фотопередрук праці з післясловом Олекси Горбача вміщено в кн.: Українське літературознавство. Випуск 12. Нариси історії української літератури й критики. — Мюнхен, 1994. — С. 1 — 199.

Подається за текстом окремих відбитків 1941, 1944 pp.

Дослідження присвячено Дмитрові Володимировичу Антоновичу (1877 — 1945) — історику мистецтва і театру, політичному діячеві, організатору і ректору Українського Вільного Університету у Відні і Празі, директору Музею визвольної боротьби України в Празі, голові Українського історико-філологічного товариства в Празі (1923 — 1945).



Барок. — Надруковано як розділ V в кн.: Проф. д-р Дм. Чижевський. Історія української літератури. Книжка друга. IV. Ренесанс та реформація. V. Барок. — Прага, 1942. — С. 42 — 134. Текст розділу без жодних змін увійшов до нової книги Д. Чижевського — «Історії української літератури від початків до доби реалізму» (Нью-Йорк, 1956. — С. 248 — 317). Назва «барок» тут передана у новій формі — «бароко».

Подається за виданням 1942 р.



До проблеми бароко. — Надруковано в журналі «Заграва». — /545/ Авгсбурґ, 1946. — № 4. — С. 49 — 57. Передрук у журналі «Сучасність». — 1974. — № 4. — Квітень. — С. 42 — 54. Подається за текстом журналу «Сучасність».




II

Культурно-історичні епохи. — Надруковано окремою брошурою: Українська вільна Академія наук. Серія: Література, ч. 1. Дмитро Чижевський. Культурно-історичні епохи. — Авґсбурґ, 1948. Накладом Т-ва Прихильників УВАН. — 16 с.

Подається за цим виданням.



Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України. — Надруковано в журналі «Арка». — 1948. — Ч. 3-4, березень-квітень. — С. 8 — 14. Подається за першодруком.



Поза межами краси (До естетики барокової літератури). — Надруковано: Літературно-науковий збірник. — 1. — Нью-Йорк, 1952. Накладом УВАН у США. — С. 195-214.

Подається за першодруком.



К проблемам литературы барокко у славян. — Надруковано у збірнику: Literarny barok (Litteraria XIII). — Bratislava: Vydavatel’stvo Slovenskej Akadémie Vied, 1971. — C. 5-56.

Подається за цим виданням.



Барокко в русской литературе. — Надруковано: Ceskoslovenska rusistica. — 1968. — R. XIII. — С. 1. — Leden. — С. 10 — 14. Подається за першодруком.



Антична література в старій Україні. — Надруковано: Науковий збірник Українського Вільного Університету. Ювілейне видання. VI. — Мюнхен, 1956. — С. 266-279. У примітці зазначено, що це — «Виклад, прочитаний на засіданні Секції античної історії Української Вільної Академії в Сполучених Штатах Півн. Америки 13 березня 1955 року».

Подається за першодруком.



Бібліотека Феофана Прокоповича. — Надруковано: Українська Вільна Академія наук у США. Науковий збірник. II. — Нью-Йорк, 1953. — С. 127 — 136.

Подається за першодруком. Написання імені Прокоповича «Теофан» переведено на «Феофан», як воно пишеться в сучасній українській традиції.



Забутий віршик Івана Мазепи. — Надруковано: Українська Вільна /546/ Академія наук у США. Науковий збірник. I. — Нью-Йорк, 1952. — С. 129 — 131.

Подається за першодруком.



Михайло Сергійович Грушевський як історик літератури. — Надруковано як вступна стаття до видання: Михайло Грушевський. Історія української літератури. Том I. Видавниче Товариство «Книгоспілка». — Нью-Йорк, 1959. — С. I — XI.

Подається за першодруком.

Додатки



Панас Феденко. Дмитро Чижевський (4 квітня 1894 — 18 квітня 1977) (Спомин про життя і наукову діяльність). — Надруковано в журн. «Український історик. Журнал українського історичного товариства». — Нью-Йорк — Торонто — Мюнхен, 1978. — № 1-3 (6759). — С. 102 — 118; № 4 (60). — С. 100 — 118. Цього ж року видано окремою книжкою: Панас Феденко. Дмитро Чижевський (4 квітня 1894 — 18 квітня 1977): Спомин про життя і наукову діяльність. Видавництво «Наше Слово». — Мюнхен, 1978. — 40 с. Текст обидвох публікацій ідентичний.

Подається за текстом «Українського історика».



Панас Феденко (1898 — 1981) — письменник, історик, публіцист, громадсько-політичний діяч. Народився в с. Великі Терни біля Кривого Рогу на Катеринославщині. Член Центральної Ради (1917 — 1918). З 1921 р. на еміграції в Польщі, Чехословаччині, Німеччині. Професор Українського Високого Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова (з 1926) і Українського Вільного Університету в Празі (з 1934) у Мюнхені (з 1945). Один з лідерів Української соціалдемократичної робітничої партії (УСДРП), яка з 1950 р. ввійшла до Української соціалістичної партії (УСП). Автор праць: «Український громадський рух у XX ст.» (1934), «Історія соціальної та політичної боротьби в Україні» (1935), «Українське національне відродження в XX ст.» (1936), «Україна в XX ст.» (1959), «Соціялізм в минулому й сучасному» (1968). Написав низку історичних романів з козацької доби: «Гомоніла Україна» (1942), «Гетьманів кум» (1943), «Несмертельна слава» (1953, під псевдонімом В. Тирса), «Вітер зі степу» (1991) та ін. З Д. Чижевським Панаса Феденка пов’язувала довголітня дружба, яка розпочалася ще під час їхнього навчання в Олександрівській гімназії з 1908 р. і тривала до останніх днів життя вченого.



Анджей Вінценз. Дмитро Чижевський. — Надруковано польською /547/ мовою в журналі «Kultura». — Париж, 1978. — № 5/368 — С 85 — 92. Українською мовою в перекладі Ніни Ільницької вміщено в журналі «Сучасність». — 1988. — № 7-8 (327-328), липень-серпень. — С. 108-117.

Подається за текстом журналу «Сучасність».

Анджей Вінценз — польський філолог-славіст, професор Гейдельберзького університету.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.