Попередня     Головна     Наступна             Примітки

РОЗДІЛ II
Реконструкція потенційного бюджету держави Богдана Хмельницького

А. Доходи

§ 1. Вступні зауваги

Єдина серйозна праця про бюджет держави Б. Хмельницького — це стаття І. Крип’якевича «Український державний скарб за Б. Хмельницького (ЗНТШ. — Львів, 1920. — Т. 130. — С. 93—106). В цій роботі він подав слушну думку, що для реконструкції бюджету Б. Хмельницького важливе значення має дослідження тогочасної польської скарбової системи. Вчений скрупульозно вивчив документальні матеріали тієї системи протягом першої половини XVII ст. і на її базі запропонував свою реконструкцію бюджету держави Б. Хмельницького. І. Крип’якевич концентрував увагу на доходах із королівщини, котрі йшли прямо до державного скарбу як державний податок з королівщини на армію, так звана кварта, або на «подимному», «лановому», «шосу» тощо. Додавши всі заховані або зреконструйовані суми, вчений отримав таку суму доходів з Наддніпрянщини, що йшла до польського державного скарбу перед революцією Богдана Хмельницького 1648 р. Для року 1630-го з королівщин ця сума становила 145000 польських золотих, а для 1648 р. між 241000—296 000 польських золотих, тобто близько 300000 польських золотих річно. Оскільки ця сума не відповідала потребам Б. Хмельницького, навіть на платню його армії, вчений дійшов до негативного висновку, що Хмельницький не мав належних коштів, щоб оплатити армію, тому вирішив дістати поміч у Москві. Одначе Переяславський договір показав, що цар не хотів тієї суми заплатити. І це була головна причина Руїни після смерті Б. Хмельницького.

Основний недолік висновків І. Крип’якевича полягав у тому, що він не взяв до уваги тієї обставини: економічна ситуація в Україні після 1648 р. була відмінна від часів Речі Посполитої. У трьох воєводствах, які тепер увійшли до складу держави Б. Хмельницького, знаходилися найбільші родові посілості найбагатших польських магнатських родів, а також римо-католицького духовенства. Після 1648 р. Хмельницький міг весь цей земельний фонд, прибутки польських магнатів і церкви передати до Військового скарбу. До Переяславського договору 1654 р. Б. Хмельницький гетьманував шість років. Він утримував велику армію, між 60 000—100 000 чоловік, забезпечував їх зброєю, провіантом, платив татарам за послуги їхньої кінноти, оплачував дипломатичну службу і мережу інформаторів. За той час немає інформацій в джерелах у 1648—1654 рр., що гетьман не оплачував армії (не було бунтів) або не мав чим сплатити татарам, а крім того, не міг би вести закордонної політики, яка вимагала готівки. Щодо актів часу Переяславського договору, то там ми маємо також інформацію, що Хмельницький запевняв царя: його шістдесятитисячна армія більше не обтяжуватиме царський скарб ³⁶, тобто гетьман своє Військо Запорозьке оплачуватиме сам. Але в одній складовій частині договору є прохання, мабуть, зі сторони старшини, щоб цар перебрав утримання армії на себе. Цар відмовився, проте козацька армія, аж до смерті Б. Хмельницького, була дієздатною. Тому, маючи сумніви щодо цієї ситуації, я’ ще раз простудіювала відповідні джерела і там знайшла інформацію від 1650 р., яка дає більш повну змогу зреконструювати бюджет держави Б. Хмельницького. Є одне тогочасне свідчення про приблизну величину річного бюджету Хмельницького. Це лист великого коронного гетьмана Миколи Потоцького від 22 жовтня 1650 р. ³⁷ Кожний важливий документ необхідно проаналізувати, і тільки після того, як він витримає безсторонню критику дослідника, може йти у науковий обіг. Дуже важливо при аналізі мати підтвердження, наскільки особа, яка дає таку інформацію, є компетентною. Микола Потоцький походив із давнього польсько-краківського шляхетського роду ³⁸, одного з найбагатших і найвпливовіших у Польщі, що з XIII ст. згадується в джерелах. Після Люблінської унії Потоцькі дістали великі посілості на Правобережній Україні і на Поділлі. Неабияку роль в українській історії серед найвизначніших Потоцьких відігравали: Яків (помер у 1612 р.) — був воєводою Брацлавським, воєводою був також його брат Ян (бл. 1555— 1611) — організатор походу на Молдавію, а згодом син Якова Микола (1594—1651). Микола Потоцький став ще каштеляном краківським, а з 1637 р. — польним гетьманом, а від 1646 р. великим коронним гетьманом Речі Посполитої. Тут треба згадати, що інституція каштеляна краківського була дуже високою, він як світський член польського сенату належав до тих кількох можновладців, які здійснювали нагляд над польським Королівським скарбом. Як великий коронний гетьман, він був зверхником запорозьких козаків, а також опікувався взаєминами з Молдавією, Волощиною і Трансільванією.

Микола Потоцький під час війни з Б. Хмельницьким потрапив до татарського полону в 1648 р., а згодом, коли його викупив молдавський воєвода Васіле Лупул, він знову почав займатися молдавськими справами, саме тоді, коли Б. Хмельницький розпочав реалізувати свої молдавські плани ³⁹. Микола Потоцький добре знав доходи з українських земель, адже він сам оцінював доходи-інтрати зі свого Брацлавського воєводства, які складали річно 1,5 млн. польських золотих. Ось цей добре проінформований в українських справах сучасник Хмельницького і як каштелян краківський досвідчений знавець у справах польської скарбовості пише таке: «Panuie tedy sobie Chmielnicki iak pan et socius regni, maiąc do roku więcei nisz pięc milionow intraty» (Так панує собі Хмельницький, як пан і спільник Корони, маючи на рік більш як 5 мільйонів інтрати, себто доходів) ⁴⁰.

Дані документа слід було перевірити, щоправда, ми не маємо тогочасних безпосередніх джерел, щоб зробити це повністю, але все-таки існують опосередковані інформації. Податкову систему того періоду в Україні можна охарактеризувати тільки в загальних рисах, оскільки не збереглася відповідна документація.

§ 2. Побори від земельного фонду включно з «подимним»

За підрахунками І. Крип’якевича, в гетьманській державі налічувалося понад 1 млн. жителів ⁴¹. Одне з головних джерел прибутку держави Б. Хмельницького складали побори, складовою частиною яких було «подимне» ⁴². За свідченням київського полковника Павла Тетері — українського посла у Москві — у липнісерпні 1657 р. від одного «диму» збирали по 1, 2 або 3 золотих польських ⁴³. Із підрухунку, що одна сім’я складалася в середньому з 4—5 осіб, то 1 000 000 : 4 = 250 000 сімей або 1 000 000 : 5 = 200 000 сімей — середня становить 225 000 сімей. Виходить, що «подимне» становило, якщо по 1 золотому польському — 225000 польських золотих, якщо по 2 — 450000 польських золотих, якщо по 3 — 675 000 польських золотих. У середньому річно «подимне» становило приблизно 443000 польських золотих . Далі ми спеціально не займаємося «подимним», тому що воно включене в систему загальних поборів.

Павло Тетеря під час посольства до Москви 1657 р. ⁴⁴ на питання російських бояр, чи тих поборів вистачило б на утримання війська, відповів, «що стане аж надто, а орендні гроші лишаться ще царській казні. Коли з селянського двору збиратимуть по золотому польському або по два — збереться того немало. Тетеря це знає добре, бо він збирав побори зі свого полку в Київськім воєводстві, зібрав в цім воєводстві 120 000 польських золотих, а на московський рахунок 20 тис. рублів, а якби вибирати точно, то з одного воєводства (тобто свого полку. — Л. Г.-П.) прийшло б 50 тис. червоних. Тепер же полковники в Ніжинськім та інших повітах беруть з двору по 2 і по 3 золоті» ⁴⁵.

Це прибуток лише з одного Київського полку, яким відав Павло Тетеря. З Київського воєводства було виділено 8 полків: Київ, Біла Церква, Кропивна, Канів, Корсунь, Черкаси, Чигирин, Переяслав. Отже, якщо полковник Тетеря визначав побори з свого Київського полку у 50 000 червоних золотих, тобто 275 000 польських золотих ⁴⁶, помноживши цю суму на 8 полків, отримаємо 2 200 000 польських золотих. Згідно зі словами польського великого коронного гетьмана Потоцького, побори із Брацлавського воєводства дорівнювали 1,5 млн. золотих польських. На території Брацлавського воєводства було створено 5 полків: Брацлав, Кальник, Умань, Паволоч, Чечельник. Якщо прийняти ту саму суму поборів, що з Київського полку 275 000 польських золотих і помножити на 5, то дістаємо приблизну суму 1375 000 польських золотих, котра майже точно відповідає підрахункам великого коронного гетьмана Потоцького. Щодо поборів з Чернігівського воєводства, в якому були організовані З полки, а саме: Ніжинський, Чернігівський і Стародубський, — то ми не маємо конкретних цифрових даних. Але дотримуючись свідчень Миколи Потоцького, можемо визначити суму поборів приблизно в 1 млн. польських золотих. Це число отримуємо у такий спосіб. Якщо із Київського воєводства, що мав 8 полків, було зібрано 2 200 000 польських золотих, то на один полк припадає 275 000 польських золотих, а так як у Чернігівському воєводстві було 3 полки, то виходить, що побори з колишнього Чернігівського воєводства складали 825 000 польських золотих. Таким чином, з територій трьох колишніх польських воєводств — Київського, Брацлавського і Чернігівського — побори до Військового скарбу становили понад 4 525 000 польських золотих. Отже, сума дуже близька до тієї, яку дав польський великий коронний гетьман Потоцький. Для порівняння побори в Польській Короні в 1650 р. складали 4 599 840 польських золотих, а в 1652 р. — 4 932714 польських золотих ⁴⁷.

§ 3. Стація

Крім постійного земельного податку «подимне», був також надзвичайний податок, який називався стація, що йшов в основному на плату війську. Одиницею оподаткування вважався двір, тобто господарство. Стацію збирали близько 9 польських золотих з двору. Цей податок платили всі: селяни, міщани і козаки (див.: Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. — 2-ге вид. — С. 249.). Ми встановили, що в часи Богдана Хмельницького було в середньому 225000 дворів. Помноживши 225000 дворів на 9 польських золотих, отримаємо суму 2 025 000 польських золотих. Отже, стація давала Військовому скарбу 2 025 000 польських золотих.

Для порівняння розглянемо дані про стацію (hiberna) в Польщі. Одиницею оподаткування був лан із королівщини від посілостей духовних і посілостей шляхти. У тогочасній Польщі стація (hiberna) виносила 20 польських золотихвід лану (Rybarski R. Skarb i pieniądz za Jana Kazimierza. — C. 128—129).

За даними «Енциклопедії старопольської» Зиґмунта Ґлоґера (Т. 3. — С. 157), існував спеціальний łan hybernowy, який виносив 64,8 (morgów) моргів, а старий коронний морг = 0,5985 га. Помноживши 0,5985 га на 64,8 морга, виходить, що один лан дорівнював 38,78 га.

§ 4. Доходи від внутрішньої торгівлі

Військовий скарб отримував також доходи з торгівлі як внутрішньої, так і зовнішньої. Відвідувач Хмельницького диякон

Павло із Алеппа, який супроводжував свого батька Макарія, патріарха Антіохії, і мав зустрічі з гетьманом та його оточенням, залишав щоденник ⁴⁸, в якому детально описує свої враження. Оскільки патріарх Макарій збирав пожертви, то Павло Алеппський цікавився економічними проблемами країн, які вони відвідували. У своєму «Описі подорожі» він пише про те, що гетьман віддав в оренду доходи з меду, пива і горілки митним поборцям за «100 тисяч динарів», тобто 550 000 польських золотих. Оренда поборів від зовнішньої торгівлі складала приблизно 520 000 польських золотих.

§ 5. Доходи від зовнішньої торгівлі

Цінним джерелом у нашому підрахунку коштів від зовнішньоторговельної діяльності України є універсал Б. Хмельницького від 28 квітня 1654 р. про встановлення мита на чужоземні товари, аналіз якого подається в даній монографії (див. розділ IV, § 2). Встановлення цього податку універсал аргументував збільшенням державних витрат, зокрема: «...маючи великий розход на людей чужоземних», «проте угледівши як здавна перед тим бивало далисьмо екзакцію скарбовую од купцов чужоземских, то єсть от греков, ормянов и турков, Євстафієви Стаматаєнкові, которую повинен вибирати і отдавати до скарбу нашого войскового». Стаматаєнко, вірніше Остаматенко, — це вищезгаданий Астаматій. Аналіз даних універсалу Б. Хмельницького засвідчує, що оплаті підлягали товари «московські» і «турецькі». Якщо додати суму всіх мит, названих в універсалі Хмельницького, то вона становить 24 польських золотих. Візьмемо до уваги те, що коли рік мав 300 торговельних днів і що кожного дня брало участь 50 покупців, помноживши (24 x 300 x 50), дістанемо суму 520000 польських золотих. Це тільки щодо деяких товарів, названих в універсалі, тому можемо прийняти, що до Військового скарбу надходило принаймні більше мита від усіх інших товарів. Тобто можна поставити тентативну суму в 520000 польських золотих як доходи від зовнішньоторговельного мита до Військового скарбу.

§6. Підсумки

На підставі зроблених вище підрахунків ми приходимо до такої зреконструктованої суми доходів у бюджеті Б. Хмельницького: загальні побори — 4400000 польських золотих стадія — 2 025 000 польських золотих внутрішня торгівля — 550 000 польських золотих зовнішня торгівля — 520 000 польських золотих

Разом зреконструйована сума доходів держави Богдана Хмельницького виносила — 7 495 000 польських золотих.

Б. Витрати

§1. Армія

а) Загальний огляд

Насамперед треба назвати видатки, пов’язані з військом. Як відомо, на початку визвольної війни під прапорами Хмельницького зібралося близько 100 000 охочих, але згодом залишилося близько 60000 як офіційне військо — це було не пізніше 1651 р. Таке число також названо у Переяславському договорі 1654 р. ⁴⁹ І. Крип’якевич, до речі, вважав, що головною спонукою ввійти у зв’язок з Московською державою було те, що Хмельницький сподівався, ніби цар дасть велику суму на його армію, яку він сам не міг утримувати ⁵⁰. Це, одначе, заперечує думку самого Хмельницького в розмові з Бутурліним про те, що кількість козаків його Війська Запорозького складає 60000, а якщо й більше буде, то «государю в том убытка не будет потому, что они жалованья у государя просить не учнут» ⁵¹. З того виходить, що Хмельницький у своєму бюджеті мав постійну суму для покриття витрат Війська Запорозького. Із даних Переяславського договору зрозуміло, що козак діставав на рік платню у сумі 30 польських золотих. Значить, щоб оплатити своє постійне військо, Хмельницький потребував у першу чергу 1800 000 польських золотих (60 000 x 30 = 1800 000).

б) Зброя: шаблі та рушниці

Основними типами козацької зброї були шаблі та рушниці. За даними І. Крип’якевича шабля коштувала 10—15 польських золотих; середня ціна — 12,5 польських золотих, а рушниця — від 15 до 25 польських золотих; середня ціна — 20 польських золотих (див.: Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. — 2-ге вид. — С. 138). Отже, на 60000 рушниць треба було видати 1 200 000 польських золотих, а на 60 000 шабель — 750 000 польських золотих. Разом ця сума складає 1950000 польських золотих.

в) Кулі та порох

Ми не враховуємо тут коштів на кулі та порох, бо, як пише І. Крип’якевич, «кожен козак сам повинен був придбати в похід 5 кіп куль і 5 фунтів пороху» (там же. — С. 136).

г) Чоботи

Тут треба додати ще чоботи, які в той час коштували від 4,1 до 8 польських золотих, в середньому — 5,3 польських золотих (див.: Zygmunt Gloger. Encyklopedia Staropolska. — Warszawa, 1958. — T. 1. — C. 218—219). Таким чином, на 60000 козаків слід було видати на чоботи 318000 польських золотих. Разом на рушниці, шаблі і чоботи витрачалося 2 268 000 польських золотих.

д) Військова здобич та контрибуції

Треба брати до уваги ще одне джерело доходів на армію, озброєння та у загальний бюджет. Це — воєнна здобич та контрибуції (викуп), одначе наша інформація тут неповна, оскільки ця стаття доходів не піддається обчисленню. Для характеристики тих можливостей наведемо вимоги Богдана Хмельницького до магістрату Львова від 6 жовтня 1655 р. Ось що вимагав гетьман як «honorarium» за припинення облоги міста (класифікація моя. —Л. Г.-П.):

[1] 400000 польських золотих готівки (для бюджету);

[2] для військових слуг:

100 сувоїв сукна фалендишу

200 сувоїв шиптуху

1 000 кожухів

2 000 чобіт

[3] для полковників і різних військових старшин:

50 сувоїв кармазину

200 сувоїв півгранату

10 сувоїв півшкарлату

5 штук оксамиту

10 штук атласу

10 штук адамашку

[4] 50 центнерів свинцю для піхоти

(Див.: Документи Богдана Хмельницького (1648—1657).— Док. № 336. — С. 451—452).

Крім того, знаємо, що генеральна старшина та сотники одержували спеціальну платню 60 000 золотих польських — про це подали інформацію українські посли в Москві у 1654 р. ⁵²

е) Таблиця видатків на армію (платня старшині)

Уряд 1 генеральний писар	Платня 1 000 польських золотих	Сума 1 000 польських золотих
1 генеральний обозний	400 — "—	400 — "—
2 генеральні осавули	400 — "—	800 — "—
2 генеральні судді	300 — "—	600 — "—
1 судейський писар	100 — "—	100 — "—
1 гетьманський бунчужний	50 — "—	50 — "—
1 гарматний хорунжий	50 — "—	50 — "— "
17 полковників	200 — "—	3400 — "—
34 полкові осавули	200 — "—	6800 — "—
17 полкових писарів	50 — "—	850 — "—
17 полкових хорунжих	50 — "—	850 — "—
270 сотників	100 — "—	27000 — "—
270 сотенних хорунжих .	30 — "—	8 100 — "—
60 000 козаків	30 — "—	1800000 — "—
60 000 шабель		750000 — "—
60 000 рушниць		1200000 — "—
60 000 пар чобіт		318000 — "—
Гарматна справа (порох, олово)		10000 — "—
Обслуга гарматної справи	300 — "—
Кількість гармат — 132
Гарматних хорунжих — 132	50 — "—	6 600 — "—
Гарматників (300-132) = 168	30 — "—	5 040 — "—
Артилерія		200000 — "—
	Всього 4339640	польських золотих

Для порівняння видатки на польську армію (Корона) складали за роками ⁵³:

Рік	Сума
1650	5 792 550 польських золотих
1652	5 815 294 — "—
1653	5 343 139 — "—
1654	14 487 297 — "—

Показово, що після Переяславського договору витрати на польську армію збільшилися втричі.

є) Гармати та артилерія

Перше зауваження до таблиці: під час першого походу на Молдавію 1650 р. в Чигиринському полку було 20 гармат, в інших полках по 6—7 гармат, тобто у Б. Хмельницького було всього 135 гармат ⁵⁴. За Хмельницького гарматна обслуга налічувала 300 чоловік. Про інші уряди та обслугу артилерії з часів Богдана Хмельницького ми не маємо інформації. Але в Переяславському договорі 1659 р. обчислено повний штат артилерії, «що на послузі при гарматі зостаються: обозний, осавул, писар, 80 пушкарів, 80 гармашів, 4 шапошників, 12 ремісників, б стадників, 1 цирюльник, 2 довбиші, 2 коновали» ⁵⁵. Керував артилерією військовий або генеральний обозний, до його штабу належав гарматний хорунжий і гарматний писар ⁵⁶.

Автор єдиної монографії про польський скарб Roman Rybarski звертає увагу на те, що витрати на артилерію, а тоді це була нова зброя, в польських розрахунках фіксуються окремо, проте, на жаль, він їх не подає ⁵⁷.

Ми не знаємо точної суми, яку слід визначити на артилерію. В ті часи гармати коштували дуже дорого, але невідомо, якого типу були гармати і яка була їхня ціна. Тому визначаємо на артилерію приблизно 200 000 польських золотих.

Друге зауваження до таблиці: витрати на всю армію, мабуть, були взагалі значно вищі. Крім вказаних у таблиці сум, потрібно додати видатки на обмундирування, дорожний провіант та ін., не знаємо, скільки було коней в армії і вартості фуражу. Тому число, яке подаємо, також приблизне.

ж) Татарська кіннота

Хоч у війську Хмельницького були коні, але військо залишалося переважно піхотним, тому гетьман мусив використовувати найманців. Найкращими кіннотниками того часу вважалися кримські татари. З інформацій про перший молдавський похід 1650 р. виходить, що одному татарському кіннотнику виплачували так, як і запорозькому козакові, тобто 30 польських золотих ⁵⁸. Богдан Хмельницький залежно від потреб наймав татарських кіннотників. Наприклад, під час першого молдавського походу налічувалося 30 000 татар ⁵⁹, а у битві під Берестечком — 80 000 ⁶⁰. Отже, 30 000 татарським кіннонтникам під час першого молдавського походу Б. Хмельницький заплатив 900 000 польських золотих, а 80 000 татарським кіннотникам під Берестечком — 2 400 000 польських золотих. Ми маємо інформацію, що в лютому 1653 р. Б. Хмельницький послав кримському ханові 40 000 єфимків ⁶¹ або 120 000 польських золотих ⁶², крім того, передав гроші ногайським, очаківським і білгородським мурзам, щоб заручитися підтримкою, проте сума не названа. Отже, Б. Хмельницький приблизно мусив мати річно принаймні 1 мільйон польських золотих, аби бути певним, що татари воюватимуть як його союзники.

§2. Дипломатична служба

а) Дипломатичні зносини держави Богдана Хмельницького

Україна за гетьманування Б. Хмельницького мала розвинуті дипломатичні зв’язки з такими країнами, як Османська імперія, Кримський ханат, Молдавія, Волощина, Трансільванія, Швеція, Московська держава, Бранденбург, Польща, Венеція, Цісарська імперія (Відень). Ці зв’язки вимагали великих фондів. І тому Військовий скарб в основному використовував свої доходи «на утримання послів і на всякі військові потреби», як зазначав сам Богдан Хмельницький ⁶³.

На жаль, немає конкретної інформації про те, скільки треба було планувати коштів на одне посольство.

б) Видатки Московської держави на дипломатичну службу з Кримським ханством

Одначе є дані про те, що в середині XVII ст. московський уряд витрачав тільки на свою дипломатичну діяльність з Кримським ханством 1 млн. рублів, тобто 800 тис. польських золотих ⁶⁴.

Ми маємо такі статті видатків московських державних коштів на дипломатичні зносини з Кримом 1613—1650 рр.:

«Поминки большие 363 970 руб.

Поминки легкие 10000 -"-

Раздачи на размене 45000 -"-

Содержание послов и гонцов в Москве 265 000 -’-

Расходы на московских посланников 224000 -"-

Всего 907 970 руб.»

О. Новосельський додає: «Поскольку наш расчет вообще несколько приуменьшен и не включает совсем некоторых расходов (например, содержание московских гонцов, которые в течение каждого года ездили в Крым не один раз), мы можем смело округлить полученный нами итог до 1 млн. рублей» ⁶⁵, тобто 1250 000 польських золотих. Тому що в той час було 30 московських посольств до Криму, виходить: на одне посольство Московська держава витрачала 33 333 руб., тобто 41666 золотих польських при співвідношенні: 1 золотий польський — 0,8 рубля.

в) Видатки Польської держави на дипломатичну службу

Для порівняння наводимо суму за два роки, яку Польська держава платила татарам, що у своїй праці подає Zbigniew Wójcik ⁶⁶:

1658 p. — 705 597 польських золотих

1661 р. — 594223 -"- ⁶⁷

Однак збереглися документи в Польському державному архіві, котрі свідчать, які суми ухвалив сойм на окремі посольства ⁶⁸. Найдорожчими були посольства до Швеції. Вони загалом коштували 237756 польських золотих. За роками ця сума розподіляється таким чином:

1651 р. — 16 978 польських золотих

1652—1654 рр. — 163778 -"-

1655 р. — 15000 -"-

1658 р. — 30000 -"-

1659 р. — 12000 -"-

У середньому на одне посольство до Швеції треба було виплатити 33965 польських золотих.

Посольства до Москви між 1652—1660 рр. коштували 190 681 польських золотих. За роками ця сума розподіляється таким чином:

1652 p. — 73 881 польських золотих

1656 р. — 24000 -"-

1659 р. — 35000 -"-

1659—1660 рр. — 58000 -"-

Отже, в середньому витрати на одне посольство становили 47 721 польських золотих. Наступні посольства до держави Богдана Хмельницького коштували 68 000 польських золотих. Збереглися документи трьох посольств ⁶⁹:

1651 р. — 15 000 польських золотих

1658 р. . — 13000 -"-

1659 р. — 40000 -"-

У середньому на одне посольство до держави Війська Запорозького треба було платити 22 666 польських золотих.

Посольства до Османської Порти коштували 67000 польських золотих. Маємо до диспозиції документи трьох посольств:

1654 р. — 33 000 польських золотих

1658 р. — 22000 -"-

1659 р. — 12000 -"-

У середньому на одне посольство виділялося 22333 польських золотих.

На посольство до імператора Австрії 1658 р. було витрачено 36 000 польських золотих, а одне посольство до Данії у 1658 р. коштувало 15 000 польських золотих. Ці дані дають можливість зробити висновок, що витрати на ті посольства, коли це відбувалися переговори щодо укладання договорів, були значно більші, ніж на звичайні посольства. Наприклад, шведські посольства в середньому коштували 33965 польських золотих, а московські — в середньому — 47721 польських золотих. Проте звичайні посольства вимагали коштів від 12000 до 25000 польських золотих.

Таким чином, у середньому на посольство договірного типу треба було виплатити 40 843 польських золотих, а на звичайне дипломатичне посольство — 18000 польських золотих.

г) Видатки держави Богдана Хмельницького на дипломатичну службу в 1653 р.

Оскільки державний український архів не зберігся, неможливо встановити кількості всіх посольств, які Б. Хмельницький посилав або одержував. Однак слід не забувати, що коли приїздили посли з інших країн, вони були на повному утриманні українського уряду, а також якщо посли привозили подарунки — вони отримували відповідні дари. І все ж збереглися відомості про посольства обох типів (до і від), які засвідчують дуже велику активність української міжнародної політики.

Для прикладу візьмемо рік 1653-й, в якому є дані про 31 посольство, вислане Б. Хмельницьким ⁷⁰, до речі, деякі вимагали великих коштів як, наприклад, вісім посольств до Константинополя (Стамбула), одне посольство до Швеції через Москву, де, очевидно, треба було заплатити також за дозвіл про переїзд, принаймні три посольства до Трансільванії, які мусили ‘їхати через Молдавію і Волощину.

Взявши до уваги, що деякі ці посольства були договірні, а інші звичайні, ми приймаємо середню суму для виплати 29 422 польських золотих. Цю цифру отримуємо таким чином: якщо посольство договірного типу коштувало 40 843 польських золотих, а звичайне — 18000, то, додавши обидві суми, отримаємо 58 843 польських золотих і, поділивши на два, визначимо суму витрат на одне посольство — 29 422 польські золоті. Ми знаємо, що Богдан Хмельницький у 1653 р. надіслав до інших держав 31 посольство, тому, помноживши суму витрат на одне посольство, отримаємо 912082 польських золотих. Це кошти, витрачені Військовим скарбом на 31 посольство. У той час до держави Богдана Хмельницького прибуло вісімнадцять посольств, деякі з великою кількістю дипломатів, наприклад від Османської Порти, Москви та кримського хана, з численними ногайськими мурзами.

На жаль, дані Польського державного архіву подають загальні видатки на послів, що прибули до Польщі, не виділяючи суми на кожне посольство, наприклад, сойм 1650 р. ухвалив на провізію для чужоземних послів 129 775 польських золотих. На 1652 р. ця сума зменшилася до 26979 польських золотих, а в 1661 р. вона збільшилася до 728337 польських золотих ⁷¹.

Враховуючи нагальні потреби у дипломатичній активності нової держави Війська Запорозького, можна прийняти як видатки на одне чуже посольство близько 15000 польських золотих (тобто це сума, яка була потрібна на звичайне посольство

Богдана Хмельницького). Помноживши суму 15 000 польських золотих на 18 посольств, які прибули до держави Б. Хмельницького за 1653 р., ми отримаємо суму 270 000 польських золотих. Отже, на дипломатичну службу Військовий скарб на рік витрачав приблизно 1 182 082 польських золотих.

д) Видатки Богдана Хмельницького на службу розвідки

Тут не врахована сума видатків на оплату розвідки, інформаторів тощо, послугами яких Б. Хмельницький користувався. Також Zbigniew Wójcik стверджує, що, незважаючи на соймові рахунки, не збереглося жодних даних про те, скільки Польська держава платила за розвідку, оскільки, мабуть, уже тоді ця справа вважалася державною таємницею ⁷².

е) Посилення торгівлі «східними товарами»

Беручи до уваги, що гетьман назвав у витратах Військового скарбу дипломатичну службу на першому, а армію на другому місці, ця сума, до якої ми прийшли, складатиме приблизно З млн. При тому видатки на армію та оплату татарам становили теж 3 млн.

Для наповнення значних витрат на дипломатичну службу і розвідку Б. Хмельницький посилив торгівлю «східними товарами» через Молдавію і «московськими товарами» через Путивль, про що свідчить універсал від 28 квітня 1654 р. про встановлення мита на чужоземні товари ⁷³. За нашими підрахунками виходить, що мито із закордонної торгівлі покривало більш як 1/3 потреб на всю дипломатичну службу Богдана Хмельницького. Його зацікавлення торгівлею і протекція купцям нагадує тогочасну економічну доктрину, яку звичайно називають меркантилізмом. Наскільки Б. Хмельницький був обізнаний з теорією меркантилізму, складно твердити, але як практикполітик він її реалізував. Згадаймо, що меркантилізм — це економічна теорія, яка вбачала багатство у дорогоцінних металах і торгівлі, причому баланс повинен бути на стороні вивозу. В державі Богдана Хмельницького, як показали дослідження українсько-молдавської торгівлі, експорт переважав. Протекція торговельним центрам — Львів, Кам’янець-Подільський і забудова порту у Старому Бихові — це розуміння державної економіки.

§3. Потенційний бюджет держави Богдана Хмельницького

а) Статті витрат у потенційному бюджеті у державі Богдана Хмельницького

Підсумовуючи статті витрат реконструйованого потенційного бюджету держави Богдана Хмельницького, отримуємо такі підрахунки:

Витрати на армію — 4 339 640 польських золотих

Оплата татарської кінноти — 1000000 -"-

Дипломатична служба України

до іноземних країн — 912082 -"-

Дипломатична служба України,

утримання іноземних посольств — 240000 -"-

Разом 6491722 польських золотих

б) Баланс бюджету держави Богдана Хмельницького

Із нашої реконструкції потенційного бюджету держави Б. Хмельницького можна зробити висновок, що доходи становили 7495000 польських золотих, а витрати— 6491722 польських золотих. Бюджет держави Війська Запорозького був не тільки збалансований, а й і ще мав резерви 1003 278 польських золотих. Таким чином бюджет держави Б. Хмельницького був активний, тобто не мав дефіциту.

Наші дослідження підтвердили правильність припущення польського історика Людвіка Кубалі, що гетьману ніколи не бракувало грошей, і в тому його персональна заслуга ⁷⁴.

Як відомо, архів держави Богдана Хмельницького не зберігся, тому опрацювати річні бюджети його держави неможливо. Але уважний аналіз збережених фрагментів достовірних джерельних даних дає змогу відтворити правдоподібні окремі статті доходів бюджету його держави. З статтями про видатки з бюджету держави справи кращі, зокрема коли йдеться про військові статті. Число війська та його оплата відомі, так само підраховані кошти, що йшли на озброєння (шаблі, рушниці), крім гармат. Видатки на дипломатичну службу зреконструйовані автором у порівнянні з відповідними видатками Речі Посполитої (Польщі), з якою держава Богдана Хмельницького воювала, але, власне, від неї відокремилась. Тому запропонований тут бюджет держави Богдана Хмельницького окреслюємо як потенційний. Представлений бюджет може в тій формі — і це було головним завданням автора — ілюструвати економічні і державотворчі проблеми, які стояли перед Богданом Хмельницьким і вирішувалися ним до кінця його гетьманування, тобто до смерті.

Я свідома того, що війни, які мусив вести Богдан Хмельницький, і дії союзників-татар, що не раз брали в полон разом з поляками і українське населення, спричиняли деякі негативні бюджетні проблеми. Однак ці негативи, як і військова здобич Хмельницького, про яку йшлося вище, не мають належної документації, щоб їх можна було оформити в числах і використати під час реконструкції бюджету.

Отже, дослідження економічної політики Богдана Хмельницького дає підстави зробити висновок, що її слід окреслити як меркантилізм. Про його зацікавлення торгівлею вже згадувалося, тепер необхідно підкреслити, що сучасники гетьмана пов’язували з його особою наявність великих скарбів. Про це Іван Крип’якевич подав матеріали у своїй статті про «Скарби Хмельницького» ⁷⁵ в 1910 р., і одна його інформація заслуговує на особливу увагу, а саме, що зі скарбу Хмельницького його син Юрась як спадкоємець гетьмана мав взяти один мільйон польських золотих для виплати татарам за військову допомогу. Цікаво, що ця сума відповідає витратам його батька за послуги татарам річно ⁷⁶.

в) Зацікавлення Богдана Хмельницького монетною справою

Велике зацікавлення Богдана Хмельницького монетною справою підтверджується також тим, що, за свідченням кількох тогочасних джерел, гетьман або карбував власну монету, або підробляв чужу. Зокрема у Записці російського посла дяка Григорія Кунакова в грудні 1649 р. йдеться: «А в Чигирине де учинил Богдан Хмельницкой мынзу (монетний двір —Л. Г.-П.), и деньги делают; а на тех новых деньгах на одной стороне меч, а на другой стороне ево, Богданово, имя» ⁷⁷. В листі від 29 жовтня 1652 р. подільського воєводи Станіслава Потоцького до польського короля Яна Казимира говориться: «Хмельницький втручається в права влади Вашої Королівської Милості: карбує гроші» ⁷⁸. Нумізматичне дослідження В. Шугаєвського підтверджує правдоподібність цих відомостей ⁷⁹, хоч досі не вдалося виявити екземплярів таких монет. Можливо, це пояснюється тим, що підроблені монети польського короля Яна Казимира недостатньо досліджені.

Попередня     Головна     Наступна             Примітки