Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Розділ четвертий
МАЗЕПА В АВСТРІЙСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ
1. Мазепа в австрійській пресі.
Багато уваги присвячують Мазепі два віденські двотижневники, а саме Пост-теґліхер Меркуріюс 1 та Вінерішес Діяріюм. 2 Як уже згадано, у Вінерішес Діяріюм за 2 лютого 1704 р. поміщено кореспонденцію з Москви, в якій, між іншим, є таке: "Москва, 27 листопада 1703 р. З нагоди успішної кампанії цар пішки увійшов до Москви... і по дорозі довго розмовляв із паном Мазепою, який подарував йому діямантами прикрашену шаблю та уфундував напої для всього товариства". 3
Не менше уваги присвячує теж другий віденський часопис. Пост-теґліхер Меркуріюс 17 травня 1704 р. пише, що "Мазепа йде з 60.000 армією на допомогу Августові і незабаром отже почнеться танець". Покликуючись на інформації з Сандомира за 6 липня 1704 р., Віннерішес Діяріюм подає цікаву вістку, а саме, що "до Його Королівської Милости в Польщі прибули представники від козацького гетьмана Мазепи, як також від козацького полковника Палія. Перший поспішає з 70.000 армією і 100 гарматами до Польщі, а другий стоїть напоготові з 30.000 армією. 4 Ця вістка не відповідає правді, числа значно перебільшені, а Палій, що був заарештований з кінцем липня, не міг іти в рахубу, оскільки він ще недавно керував повстанням проти Польщі. Вірніше пише Пост-теґліхер Меркуріюс за 2 серпня 1704 р., опираючись на відомості за 17 липня 1704 р., до Августа прибув представник [Д. Максимович, полк, писар, пізніше ґен. осаул] гетьмана Мазепи (в оригіналі "Мазеппата") у справі допомоги для короля. Такі й подібні вістки подає П. Т. Меркуріюс досить часто, вони відносяться до постою Мазепи чи його маршруту. 5
На увагу заслуговують дві кореспонденції з Москви, що їх помістив П. Т. Меркуріюс. У дописі з 11 лютого та з 25 березня 1705 р. він пише, що Мазепа, вождь запорозьких козаків, брав тут [у Москві] участь на конференціях із міністрами та іншими високими урядовцями й тепер повертається до своїх військ. Ту саму кореспонденцію Пост-теґліхе Меркуріюс ще раз передруковує у виданні за 4 квітня 1705 р.: "Москва 11 лютого. Вчора їх Екселенція, Пан Герман [Іван] Мазеппа, генерал або Начальний Вождь Запорозьких Козаків, по відбутті багатьох конференцій із Його Екселенцією, паном губернатором ґрафом Майншіофф [Меншиковим] та іншими міністрами, повертається до Барудіна [Батурина] — своєї резиденції в Україні... 6
Покликуючись на інформації з Кракова за 12 липня 1705 р., Пост-теґліхер Меркуріюс 22 липня 1705 р. вірно подає, що "козацький генерал Мазепа наближається до Львова, а звідти піде в напрямі Сандомира". 7 На увагу заслуговує вістка про те (як пише цей самий часопис за 28 березня 1708 р., опираючись на інформації з Варшави за 12 березня того ж року), що до Мазепи прибув турецький посол. 8
Не менше пильно слідкує за воєнними діями козацького війська Віннерішес Діяріюм, подаючи місця постою Мазепи та його маршрут. 9 До речі, пишучи про Мазепу, Віннерішес Діяріум за 13-16 березня 1706 р. називає його "полевим маршалом" ("Фельдмаршал"). 10
До переходу Мазепи на шведську сторону, як ми бачили, німецькі, а передусім австрійські часописи, пишучи про гетьмана, називали його "Його Екселенція", "Князь", "Фельдмаршал" і. т. д. Тепер, після переходу гетьмана на сторону шведів тон австрійської преси цілковито змінився. Пишучи про воєнні події того часу, вже нема тих ентузіястичних чи прихильних заміток чи високих титулів на адресу Мазепи. Його згадується тільки як "дер Мазеппа", не щадячи при тому таких епітетів як "зрадник", "кривоприсяжник", "еґоїст", і т.д. Про перехід Мазепи до шведів пише Віннерішес Діярюм (ч. 563), за 22-25 грудня 1708 р., що гетьман хотів перейти на сторону шведського короля зі всім своїм військом, але його намір "вчасно викрито" і з ним перейшло тільки близько тисячі козаків. 10а
Цю саму вістку Віннерішес Діяріюм уважало за відповідне ще раз надрукувати у виданні за 26-28 грудня 1708 р. 11
У виданні за 2-4 січня 1709 р. (ч. 566) Віннерішес Діяріюм пише, що москвини сплюндрували та до тла знищили Батурин, а самого Мазепу "ін абсенція" за "зраду" засуджено на смерть і повішено манекена, що мав би нагадувати особу гетьмана. 12
Інша віденська газета, Пост-теґліхер Меркуріюс за 26 грудня 1708 р. й за 29 грудня 1708 р. описала перехід Мазепи на шведську сторону подібно до Віннерішес Діяріюм.
У виданні з 15 червня 1709 р. Пост теґліхер Меркуріюс пише, що під впливом Мазепи Запорозьке Військо перейшло на сторону шведів і вже воюють проти армії під командуванням Шереметьєва. 10 липня 1709 р., на основі інформації із Кракова за 29 червня, Пост-теґліхер Меркуріюс подає, що московський полковник "Яковелл" [Яковлєв] здобув і цілковито знищив Запорозьку Січ та здобув 150 гармат. 13
У виданні за 13 липня 1709 р. Пост-теґліхер Меркуріюс згадує, що шведський король робить старання запросити запорожців, щоб вони дальше атакували Полтаву. (На початку частина запорожців виявила охоту відійти від шведів, тоді Мазепа робив заходи як у Гордієнка так і в шведського короля, щоб заспокоїти їх нагородою після перемоги. Про це записав шведський лейтенант Вейге та пруський підполковник Зільтман. 14)
На основі вісток із Кракова за 13 липня, Пост-теґліхер Меркуріюс у виданні з 24 липня 1709 р подає інформацію, що триста запорожців, яких Яковлєв узяв до полону, "для прикладу, посаджено на палі". 15 Цифра, що її падає віденська ґазета згідна з тією, що її подав Меншиков у звідомленні цареві за 19 травня 1709 р. Як відомо, тільки завдяки зраді нашого земляка, полковника Г. Ґалаґана, що добре знав топографію та укріплення Січі, московське військо 14 травня 1709 р. могло її здобути.
Далі знаходимо опис полтавської битви, на основі московських джерел, що її широко подав Пост-теґліхер Меркуріюс у виданні за 3 серпня 1709 р.
21 серпня 1709 р. цей часопис, покликуючись на інформації з Троппау за 12 серпня 1709 р., інформує своїх читачів, що Мазепа зі своїм почетом переправився на другий берег Дніпра.
2. Мазепа в мемуарах секретаря австрійського посольства в Москві
Підчас російсько-турецької війни, Мазепа брав участь у походах на Крим та Очаків. Про останній етап цієї війни згадує у своєму щоденнику секретар австрійського посольства в Москві, Йоган Ґеорґ Корб (1698-1699).
Саме в тому часі, тобто у травні 1698 р., Мазепа вирушив з шістьма козацькими полками [чотири були вислані раніше до Таванська] у напрямі ріки Коломак, де на нього вже чекав російський кн. Яків Долгорукий з 80.000-тисячним військом. З’єднавшись, обидві армії вирушили в липні того року степом на Перекоп, однак через нестачу води й харчів мусили повернутися до Таванська, де зайнялися укріпленням фортець самого міста та Газі-Кермана. Спроба добратися водним шляхом до Очакова не вдалася, обидві армії повернулись на Лівобережну Україну. 1
Про участь Мазепи в цих воєнних подіях згадує теж Корб у своєму щоденнику. І так 24 травня 1698 р. він пише: "... у полі знаходяться дві армії, одна під командуванням генерала Салтикова коло Озова, друга під командуванням кн. Долгорукого й козацького гетьмана Мазепи, який стоїть зі своїм табором над Дніпром близько Очакова". 2
14 червня того самого року Корб описує розмову в хаті російського таємного радника Е. І. Українцева з австрійським послом: "...коли пан посол запитав про розвиток воєнних дій у полі, слідувала така відповідь: кн. Долгорукий і козацький гетьман Мазепа 25 травня відступили з Білгороду, атакуючи ворога на суші й на морі, що непокоїть усю околицю поза Очаковом." 3
Наступну розмову між австрійським послом та Українцевим занотовує Корб 8-9 серпня 1698 р.: "Долгорукий і Мазепа маршують зі своїми військами вниз по Дніпру в напрямі Аслану й Перекопу". 4 На початку вересня того ж року знову відбулася розмова між австрійським послом та Українцевим, про яку пише Корб: "...коли зайшла мова про військо, таємний радник сказав, що Долгорукий і Мазепа наступають на Білгородських і Кримських татар, які з’єдналися з турками під командуванням Сераскірського паші". 5 Наприкінці щоденника Корб згадує ще раз Мазепу:"...Борис Петрович Шереметьєв, боярин і генерал білгородського війська. Він разом із гетьманом Мазепою в 1695 р. облягав острів Тамань і татарське місто Кірікермен". 6
3. Мазепа у звітах австрійського посла в Москві
Як уже згадано, австрійський посол у Москві, Отто Плеєр, пише у своїх звітах теж про участь Мазепи в російсько-турецькій війні, (напр. звіт за січень 1696 р.) Багато уваги присвячує Плеєр Мазепі та його армії підчас Великої Північної Війни. Уже на самому початку війни, у звіті за 27 серпня 1700 р. пише про зосередження війська між Смоленськом і Литвою. 1 (Видно Плеєр тоді ще не знав, що тут ішла мова про висилку козаків під Нарву, про що згадує у своєму звіті за 12 вересня 1700 р. 2 ("...там очікується 4.000 гетьманських козаків...")
Загально кажучи, Плеєр усе ж таки добре поінформований, у своїх звітах за 20 травня та 19 серпня 1701 р. подає досить точні відомості про оперативні пляни та дещо переборщене число козацьких військ. 3 До речі, збільшування війська тоді було повсякчасним явищем, що знаходимо теж у західньоевропейських джерелах, напр., про англійську чи французьку армії.
У своєму звіті за 8 лютого 1702 р. Плеєр присвячує багато уваги козакам, згадуючи про деяких козацьких старшин, що воліють воювати проти турків і татар, ніж проти шведів, та про Мазепу, що якраз тоді перебував у Москві. 4
У наступних звітах до Відня, Плеєр не забуває згадати теж і про козаків та Мазепу. Напр., у звіті за 25 грудня 1702 р. пише, що "вислано мазепинських козаків проти шведів". 5 У звідомленні 10 травня 1703 р. подає таке: "...Попередньої неділі спішно прибув вершник від козацького гетьмана Мазепи з України до головного табору царського маєстату. Він привіз листи, що до нього (Мазепи) писали Оґінський і Вишневецький, які радили йому як перехитрити царя...та зі всім козацьким військом виступити проти Москви: Крім того, він (вершник) приніс вістку, що до гетьмана прибуло турецьке посольство..." 6
У зв’язку з походом Мазепи в 1704 р., Плеєр загальниково згадує про це у звіті за 12 травня 1704 р., та дещо докладніше у звіті за 25 липня 1704 р., в якому підкреслює нарікання Мазепи на те, що він даремно чекав три місяці на директиви польського короля Авґуста... 7
Про Мазепу й козаків знаходимо цікаву згадку у звіті Плеєра за 15 липня 1706 р., що кидає характеристичне світло на тодішні взаємини між козацьким і московським військами. Австрійський посол підкреслює, що "козаки були дуже невдоволені, тому що Александер Меншиков забрав від них 6.000 коней: в Україні забирається до Москви з церков гроші й дорогоцінності, так що Великий Вождь Мазеппа навіть скаржився на це цареві..." 8
У своєму звіті за 5 липня 1708 р., Плеєр згадує, між іншим, про активну участь запорожців при облозі Полтави. 8а
Перехід Мазепи на шведську сторону був великою несподіванкою для царя (гетьман Мазепа "безвістно пропав") та для ширшого українського загалу. Союз Мазепи зі шведським королем був темою політичних розмов серед дипломатичних кругів у Москві та при головній шведській квартирі і матеріялом для звітування до своїх монархів. Загалом українсько-шведський союз та перехід гетьмана до шведського короля викликав велику сензацію в тодішному політичному світі на Заході.
Одним із перших, що писали про перехід Мазепи до шведів, був австрійський посол у Москві. У своєму звіті з 16 листопада 1708 р. Плеєр пише: "Потім прийшла несподівана вістка, що престарий і білосивий, завжди щиро відданий цареві та його улюбленець, козацький вождь Мазепа перейшов до ворога з триста старшинами та деякими полками козаків, допомагаючи тим кроком голодуючій шведській армії". 9 До цього звіту Плеєр долучив переклад офіційного московського комунікату з Глухова за 12 листопада 1708 р., в якому у подробицях описана "зрада" Мазепи. 10
У звіті за 22 грудня 1708 р. Плеєр між іншим писав, що цар обіцяв Мазепі та його прихильникам амнестію, якщо вони повернуться назад. Він шукав нагоди втекти від шведів, одного разу вже втік був від них на сім миль, але знову його спіймали й поставили під вартою..." 11 Звичайно, це не відповідає правді. Навпаки, як пише
Оглоблин, Мазепа, не зважаючи на поганий стан свого здоров’я," робив усе можливе, щоб забезпечити успішну українсько-шведську кампанію проти Москви... Він забезпечив загальний лад і порядок на території, зайнятій шведською армією... і коли шведська армія, не зважаючи на всі труднощі й нестачі, пережила важку зиму на Україні 12 і збереглася як поважна бойова сила, здатна до дальших операцій і генерального бою, то це сталося, великою мірою завдяки гетьманові Мазепі". 13 Мазепа добре знав царя, щоб йому повірити. Він добре знав що вороття немає, одинокою розв’язкою для нього могла бути перемога, а не йти на ласку чи неласку царя. Зрештою, навіть коли б гетьман і хотів повернутися назад, то це було неможливим, бо до цього не допустили б шведи. Таку поголоску для пропагандивних цілей розпускав на Україні царський уряд, щоб паралізувати заклики гетьмана та шведського короля до боротьби з Москвою, яка старалася позискати не тільки старшину, але й широкі маси. У своєму маніфесті з 6 листопада 1708 р. цар писав: "...никоторий народ под солнцем такими свободами и привилиями и легкостию похвалиться не может, как по нашей, царского величиства, милости Малороссийский..." 14 У той же час обидві сторони поширюють скрізь свої проклямації, маніфести, універсали, словом ведуть дуже сильну пропаганду, яку Крупницький слушно назвав "війною маніфестів".
У звіті за 28 квітня 1709 р. Плеєр згадує про "запорозьких козаків, що через постійне підбурювання Мазепою нарешті збунтувалися проти царя. Будучи посилені трьома шведськими полками під командуванням бригадира Крузе, поки цар устиг послати підмогу в силі 10 полків під командуванням генерал-поручника Рена, напали вони на російський полк, що був розквартирований недалеко Дніпра, та всіх повбивали..." 15 Далі Плеєр пише, що шведський король мав заявити готовість цареві видати Мазепу, що звичайно не відповідає правді, бо Карло XII від особистої зустрічі з гетьманом відносився до нього з великою пошаною.
Після битви під Полтавою у звіті з 5 липня с. ст. 1709 р., Плеєр посвячує більше уваги козакам під командуванням гетьмана І. Скоропадського, але згадує теж незавидну долю полонених запорожців та Мазепиних козаків. Про Мазепу пише: "деякі хочуть знати, що шведський король разом з Мазепою два дні перед битвою потаємно з відділом кінноти віддалилися" 16 (втекли), що як відомо не відповідає правді.
Говорячи про австрійські джерела, слід ще додати, що в бюрі для шляхетських справ ("Райхсадельсамт") знаходиться лист Мазепи до цісаря Йосифа І. На останній сторінці цього листа є офіціяльна замітка, що цісар 1 вересня 1707 р. надав Мазепі титул "Князя св. Римської Імперії", про що докладніше у наступному розділі.
4. Справа надання Мазепі титулу "Князя св. Римської імперії"
Ще до офіційного надання гетьманові титулу "Князя св. Римської Імперії", сучасники-чужинці пишучи про нього, називали його принцем, або князем. Сам же Мазепа підписуючи свій лист до цісаря Йосифа I, ужив титулу "Запорозьких Козаків Князь і Вождь". 1
Немає сумніву, що Мазепа був відомою постаттю далеко поза межами України. У Москві високо цінили особу гетьмана Мазепи. За свої успіхи й заслуги гетьман, як другий із черги, був нагороджений у Москві в 1700 р. тодішнім найвищим орденом св. Андрея, а 1703 р. отримав від Августа II теж найвище тодішнє польське відзначення — орден "Білого Орла".
Хотячи показати своє признання для деяких своїх полководців та співробітників, цар доручив німецькому дипломатові на московській службі, баронові Гайнріхові фон Гуйссенові, вистаратися від "римського цісаря німецького народу" різні титули, у тому числі й для Мазепи титул "Князя св. Римської імперії" (Reichsfürst).
Гуйссен згадує у своїх споминах, які через несподівану смерть на кораблі під час повороту з Росії до Німеччини залишились данському вченому, Петрові ван Гавен, професорові університету у Сорое. Там іде мова про те, що на доручення царя він вистарався на віденському дворі титул графа для царського канцлера Ф. Ґоловкіна, титул князя для відомого фаворита царя Александра Меншикова та гетьмана Мазепи. При тому Гуйссен зазначив, що через нестачу грошей, він не міг викупити княжої грамоти для гетьмана Мазепи. 2
Може бути, що Гуйссенові забракло грошей, однак, як це виходить зі свідчень генеральних старшин та сестрінка гетьмана, Андрія Войнаровського 3 (після смерти Мазепи в Бендерах), гетьман передав був Меншикову на цю ціль суму у висоті 3.000 дукатів. 4 Що Мазепа дійсно був дав гроші Меншикову на видатки у зв’язку з цією княжою грамотою, знаходимо потвердження в листі самого Гуйссена з дня 8 червня 1707 р. до цісарського міністра закордонних справ, кн. Шенборна, в якому він зазначує, що Меншиков негайно вишле до Відня належну суму, як тільки буде готова княжа грамота для Мазепи. 5
Дещо більше світла кидає на справу цієї княжої грамоти лист Мазепи до цісаря Йосифа I, що находиться в "Райхсадельсамт" Австрійського Державного Архіву у Відні. 6 У ньому, без дати, але правдоподібно в 1707 р. по-німецькому написаному листі до цісаря, Мазепа згадує на вступі про свої заслуги у війнах проти турків, зокрема про участь по стороні "Святої Ліги", яку то в 1684 р. був зорганізував його батько Леопольд I, проти Оттоманської Порти.
Дальше, Мазепа пише про своє становище та владу яку він виконує як гетьман України, покликуючись на факт, що "Його Цісарський Маєстат", зволивши надати княжий титул Меншикову, не відмовить у проханні також його наділити княжим титулом. З уваги на це, пише дальше Мазепа, що в нього немає дітей, він просить рівно ж наділити княжим титулом його сестрінка, Андрія Войнаровського, як його наслідника на Гетьмана України. 7
Згідно з урядовими замітками на останній сторінці Мазепиного листа, на зарядження цісаря та за підписом кн. Шенборна, 1 вересня 1707 р. тільки Мазепі наділено титул "Князя св. Римської Імперії", що теж зазначено у реєстраційній книзі про наділення шляхетських титулів (том XII). На тій же самій сторінці листа Мазепи рівнож знаходиться дописка "l Sept. 1707, Nulla expeditio." На нашу думку, ця дописка походить з пізнішого часу, на що вказує інший почерк письма. Ця дописка є також доказом, що Мазепі не послано цієї грамоти, одначе її сьогодні в Австрійському Державному Архіві немає, хоч її там бачив ще в 1887 р. німецький дослідник, М. Ґрітцнер, дальша доля й невідома. 8 Всеж таки збереглася кольорова копія княжого гербу Мазепи, що її зробив і помістив у своїй статті кн. А. В. Дабижа, нащадок по матері Дмитра Горленка, прилуцького полковника за часів Мазепи, російський дипломат і член російської амбасади у Відні. 9 Хоча княжий титул міг імпонувати Мазепі, однак, як це слушно завважує С. Томашівський, гетьман "дивився на цю почесть підозорливо, добачуючи в сім інтригу Меншикова, по лляну: "promoveatur ut amoveatur". 10 Про інтриги Меншикова довідався Мазепа з листа кн. Анни Дольської. У тому листі вона остерігала його перед тим москалем, який "копає під ним яму і усунувши його, сам хоче стати гетьманом". 11 Видно Мазепа був того свідомий, бо, прочитавши цього листа, сказав Пилипові Орликові: "Я сам добре знаю, що вони задумують робити зі мною та зі всіма вами: мене хочуть задовольнити гідністю князя римської імперії, всю старшину викорінити, наші міста забрати під свою владу, поставити в них своїх начальників та губернаторів...іншим разом князь Олександер Данилович просив у царя для себе чернигівське князівство, через яке він пробиває собі дорогу до гетьманства". 12
Вже згаданий лист Гуйссена за 8 червня 1707 р. ще більше потверджує інтригу Меншикова, який не з великої любови до Мазепи старався через Гуйссена приспішити у Відні надання княжої гідности гетьманові. Тому, на нашу думку, хоч Мазепа міг бути зацікавлений цією гідністю, хочби з уваги на свого сестрінка, і хоч Мазепа дав Меншикову на заплату за виготовлення княжої грамоти суму 3.000 дукатів (які мабуть "прилипли" до рук грошолюбця кн. Меншикова), маючи явні докази інтриги останнього, гетьман не з причини нестачі грошей, як це за Гуйссеном пише ван Гавен, але просто не спішився, щоб отримати цю княжу грамоту. Відомо, що Мазепа був дуже багатим і напевно без допомоги Меншикова міг подбати, щоб йому своєчасно прислано з Відня цю княжу грамоту.
До речі, твердження С. Томашівського, а за ним Б. Крупницького та О. Оглоблина, 13 що Мазепа не отримав своєї княжої грамоти з причини заходів царя через свого посла у Відні, барона Й. Кр. фон Урбіха, який просив цісаря не видавати цієї грамоти гетьманові, 14 відповідає правді; однак ці заходи цар поробив уже після переходу гетьмана на шведську сторону (24 або 26 жовтня 1708 р.). Не може бути сумніву, що в тих критичних воєнних роках 1708-1709 Мазепі й в голову не приходило старатися про цей княжий титул. Крім того, немає ніяких доказів на те, щоб гетьман дійсно робив які-небудь старання у Відні, аби цю грамоту одержати. Нарешті, раз надана княжа гідність Мазепі зоставалася правосильною без огляду на те, чи йому доручено чи не доручено його княжу грамоту.
Надання княжої гідності Мазепі було в Европі загально відоме. Популярний німецький журнал Ной ерефнетер Більдерзаль у виданні з 1710 р., згадуючи Мазепу, пише: "Князь Мазепа, як начальний вождь Запорожських Козаків..." 15 Урядовий англійський чсопис Лондонська газета, згадуючи про перехід Мазепи до шведів, пише: "Ми маємо відомості з російського табору на Україні, що князь Мазепа, генерал козаків, перейшов на сторону шведського короля...Цар ще раніше вистарався для генерала Мазепи почесть князя імперії." 16
Примітки
До підрозділу: 1. Мазепа в австрійській пресі
1 Повний заголовок: "Mit Roemis. Kays. Mejest. Allergnaedigsten Special-Privilegio ist der Post-taegliche Mercurius, oder eine besondere Post-taegliche Relation, von den wichtigsten in Europa vorgehenden Affairen und Actionen, mit couriosen Raisonements, und Politischen Reflexionen untermengel, den Neu-Begierigen zur beliebten Vergnügung zusammen getragen und verlegt in der Kayserl. Residentz-Stadt Wienn. Durch Johann Paul Sedlmayr, Universitaetischen Buchhändlern, das Gewoelb in der Kaernerstrass, in grossen Haafen-Haus."
2 Повний заголовок: "Wiennerisches Diarium, Welches alles, was von Tag zu Tag so wohl m dieser Residentz-Stadt Wienn, als in der gantzen Welt remarquables and neues mit der Experientz wahr wordenes sich zugetragen, mit dem Anhang jedesmahliger Lista, wie viel Leuth allhier taeglich gestorben und von Vornehmen gebohren, auch copulirt worden, nicht weniger, wer von Frembden her- und wieder hinweg gereyst, enthaltet. Mit Ihro Roemischen Kayserlichen Majestaet allergnaedigsten Privilegio."
3 Wiennerisches Diarium, 2. Februar 1704, No. 52; ("...Moskau. Den 27. Novembris 1703 hielten Ihre Czaarische Majestät aus der Campagne einen solennen Einzug zu Fusse in die Stadt Moscau... Im Vorbeyziehen hielten Ihr. Maj. ein langes Gespräch mit dem Herrn Mazeppa, welcher Deroselben einen mit Diamanten besetzten Degen, und allerley Getränck an die gantze Suite praesentirte.")
4 Wiennerisches Diarium, 12—16. Juli 1704, No. 99.
5 Der Post-tägliche Mercurius, 10 September 1704; 13 September 1704; 24 September 1704; 27 September 1704; l October 1704; 6 Juni 1705; 11 Juli 1705; 15 Juli 1705; 22 Juli 1705; 5 August 1705; 29 August 1705; 5 September 1705; 7 October 1705; 24 October 1705; 28 October 1705; 28 November 1705; 16 Dezember 1705; 3 März 1706; 17 März 1706; 3 April 1706; 14 April 1706; 23 Juni 1706; 2 März 1707; 4 Juni 1707; 8 Juni 1707; 3 September 1707; 23 November 1707; 3 Dezember 1707; 14 Dezember 1707; 8 Februar 1708; 28 März 1708; 13 October 1708; 27 October 1708; 28 November 1708; l Dezember 1708.
6 Der Post-tägliche Mercurius, den 4 April 1705, "Moscau, den 11 Februar (1705)... Gestern seynd Ihre Excell. der Hr. Hetmann Mazeppa, General oder Feld-Herr der unter Ihro Czaarischen Majestät stehenden Zaporowischen Cosacken, nachdem er viel Conferentzen mit Sr. Excell. dem Hrn. Gubernator Grafen Mainschickoff und anderen Ministris gehalten, wieder nach seiner Residentz Barudin in der Ukraine verreiset..."
7 Post-täglicher Mercurius, 22. Juli 1705, ("... der Cosackische General Mazeppa auch schon mit 40.000 Mann in Marsch gegen Lemberg begriffen ist, von denen er gerade gegen Sendomir zu marschieren wird.")
8 Post-täglicher Mercurius, den 28 März 1708, ("... von Batwyn (sic!) hat man dahier die Nachricht erhalten, dass ein Türkischer Gesandter von dem Seraskier bey dem Mazeppa gewesen...")
9 Wiennerisches Diarium, 24—27. Oktober 1705, No. 233; 4—6 November 1705, No. 236; 7—10. November 1705, No. 237; 28. November — 1. Dezember 1705, No. 243; 6—9. Februar 1706, No. 263; 24—26. Februar 1706, No. 268; 27. Februar — 2. März 1706, No. 269; 10—13. April 1706, No. 283; 17—20. April 1706, No. 283; 30. März — 1. April 1707, No. 382.
10 Wiennerisches Diarium, No. 273, v. 13—16. März 1706, ("... Auss Fohlen v. 3 März: Die Konzentrierung der schwed. u. russ. Truppen bei der Stadt Grodno... Hingegen wäre der Feld-Marschall Mazeppa, nach erhaltenem Befehl von Dobno [Dubno] auffgebrochen und marschierte seine Armee graden Weegs nach Littauen...")
10f Wiennerisches Diarium, 22—25. Dezember 1708, Текст див. у додатку ч. 5.
11 Wiennerisches Diarium, 26—28. Dezember 1708, No. 564. Текст див. у додатку ч. 6.
12 Wiennerisches Diarium, 2—4. Januar 1709. Цю огидну церемонію про заочне "покарання" Мазепи описав у листі за 9 листопада 1708 царський канцлер Ф. І. Ґоловкіндо московського посла в Царгороді П. А. Толстого, уривки з того подав Оглоблин, с. 329—330.
13 Докладніше про взяття Січі: Оглоблин, с. 349—352.
14 Пор. С. Томашівський, "Із записок Каролинців," ч. 85—86.
15 Post-täglicher Mercurius..., 24. Juli 1709, "... Cosacken in ihrem alten Nest von den Moscowittern attaquiret und allesambt bis auff 300 der Vornehmsten, welche man nach und nach zu einer Exemplar-Straffe auff die Pfähle schlaget, massacriert..."
До підрозділу: 2. Мазепа в мемуарах секретаря австрійського посольства в Москві
1 Докладніше див. уОглоблина, там же, с. 55. Австрійський посол був зацікавлений у розвитку війни, бо Австрія брала участь в рамцях т. зв. "Священної Ліги" проти Туреччини.
2 Korb , J. G., Darium Itineris in Moscoviam, Wien 1700, p. 53. ("... Expeditios autem duos exercitus, hunc sub Belliduce Soltikow agere ad Azow; illum sub Principe Dolgoruga [Dolgorukij], et Cossaccorum Duce Maseppa ad Borysthenem prope Oczakow castrametatum.")
3 Ibidem, p. 58, ("Domino Ablegato deinde de expeditorum exercituum progressibus quaerenti sequentia manifestavit. Principem Dolgoruka et Cossaccorum Campi-Ducem Maseppam 25-ta. Mai Bialogrodio discessisse, et contra hostem retro Oczakow iam omnia infestantem terra, marique in occursum properasse.")
4 Ibidem, p. 68, ("... Sequens discursus materia erat, quod Dolgoruga et Maseppa cum exercitibus suis in auteriori Borysthenis ripa ad Aslan, et Perecopp proficiscantur.")
5 Ibidem, p. 72, ("... Ubi autem ad exercitum sermo delecteret, Dumnius sie orsus est dicere Dolgoruga et Maseppa ad Borysthenem retro Oczakow ex parte inimica in Bialogrodenses, et Crimenses Tartaros cum Turcis sub Seraskiero Bassa conjuctos, se moverunt.")
6 Ibidem, p. 223, ("Borisius Petrowiicz Sceremetow, Bojarinus, et exercitus Bialogrodensis Generalis. Hie anno 1695 cum Joanne Maseppa Cossaccorum Duce Tawan Insulam et Kirikerminium Tartorum civitatem obsidione cinxit.")
До підрозділу: 3. Мазепа у звітах австрійського посла в Москві
1 Moskau den 27. August 1700 "... Die kasakische macht welche wegen der Zeitung der starken türkischen Convoye, sich bey Kiow zu versamblen, ordre hatten, ist nach erhaltenen anderen Bericht wider beordet worden nacher Smolendzco allbald zu rücken, und denen lithauischen granzen zu stehen, und einige in luthauen etwa einreissende Unruhe zu verhuethen, auch auf ereigneten nothfall der russischen armee zu succuriren..." HHS, Руссіка l—20; пор. Устрялов, т. IV, ч. 2, ч. 540.
2 Moskau den 12 September 1700, "... Die Hettmanische Kosaccische armee in die 4000 mann bestehend wird des nechsten all hier erwartet...," HHS, Руссіка l—20, пор. Устрялов, IV, ч. 2, с. 541.
3 Moskau den 20 Mai 1701: "... dass nemblich zwischen der Zeit 14—20. Mai ein Befehl an die okremische kosäkische arme geschickt worden, damit sich alles was sich selbiger orten befindet, solte marche fertig machen, und an die gegen Pohlen und Lithauen liegende gränzstatter verfügen, und aldar den Sommer über Campiren;..." HHS, Руссіка l—20, пор., Устрялов, т. IV, ч. 2, с. 567. Moskau den 19 August 1701: "... Es ist der kosakische Hettman Maseppa in Novigrod mit 40,000 bis 50,000 man kosaken ankommen, darunter 10,000 man Companschicken, so dass ausserlesenste, wolmundirtes und standhafteste Volk alhier ist, und nur allein aufsitzet wann er Hettman selbst zu feld gehet, auch ist der Obrist Palay mit seinen 8,000 man kosaken sambst noch ändern 18,000 so be denen Sachsen waren zurueckankommen..." HHS, Руссіка 1—20, пор., Устрялов, т. IV, ч. 2, c. 567.
4 Moskau den 8 Februar 1702: "...Die kosakische macht sollte diese Campagne biss 40,000 verstärket, bey der russischen Armen stehen... Von diesen kosakischen Völkern seind vor einigen Wochen etliche fürneme officier alhier gefanglich gesetzt worden, weilen sie sich des Czaren befehl, sich nacher Pleskow marschfertig zu halten, widerwertig erzeigten, indeme sie sageten, sie wollten woll wider die Türcken und Tartaren streiten, dan von dort wäre iene Auslesung zu hoffen, und wan sie einen bekometen, oder nidermacheten, so hetten sie dennoch einen gueten Rock, und woll auch Geld, aber die Schweden wollten Sie nicht gehen, weilen sie wie die hund von ihnen mussten todtschiessen lassen, und wan sie einen Schweden bekommeten, funden sie keine Beute bei ihm, ihr Rock were ihnen zu einem paar hosen tauglich, weilen die französische kleider (also nennen sie die teutschen kleider) alle zerschnitten und durchlöchert waren. Derowegen sie keinen Gebrauch davon heten... Nun wollte man sie in ihrem Land mit gewalt nicht greifen, weilen man einen Aufstand des kosakischen Volk beförchte, dan sie ihr eigen recht haben, und stark darauf halten, also berufete man sie hieher nacher Moscau und ihren Jahrlichen Sold allhier zu empfangen, alss sie aber ankommeten nähme man ihnen das gewehr ab, und setzte sie auf den gesandten hoff, da sie mit einer Campagnie Soldaten bewachtet werden, was weiteres man mit sie thun wird, weiss man noch nicht, doch sie fragen wenig darnach, uns seind lustig. Ihr Feldherr Masseppa ist auch allhier, und wird sehr herrlich tractiret, auch von dem Czaren sehr respecciret, und geehrt..." HHS, Русака l—20, пор., Устрялов, т. IV, ч. 2, c. 572—3.
5 "Mazeppische Kosaken...", HHS, Русака l—20, пор., Устрялов, т. IV, ч. 2, c. 597.
6 "...Vergangene Wochen aber passirte ein Expresser von dem kosakischen Hettman Masseppa auch der Ukraine allhier durch nach der lager ihrer Czarischen Matt. Welcher gewisse Briefe an ihn bringt, welche von den Oginski und Wesneweky geschrieben, solen auch Briefe seyndt wonnnen Sie sich berathschlagen, wie sie den Czaren betreigen wollen, mit dem Geldt und denen Türcken correspondiren, dass er mit seiner Macht gegen Moscouiter solle aufbrechen; Ferners bringet er nachricht, das bey dem feldherrn eine türkische gesandschaft angelanget...," HHS, Руссіка l—20, пор., Устрялов, т. IV, ч. 2, c. 608.
7 "Dass der könig in Fohlen Augustus für dene Schweden yberall weichet, ungeachtet er von Moscouitern und kosaken allein 30,000 mann, und die übrige gantze kosakische Arme und den Feldherrn Maseppa selbst zu seinen Befehl bereit hat, ist man allhier schlecht mit diesen zufrieden, und scheinet, man besorge sich, dass das ihm zugeschickte Geld und Volk vergebens angewendet werde. Der Palley ist von denen Russen gefangen. Der Feldherr Maseppa beschwert sich sehr über den König in Fohlen, dass er seine Kosackische armee bey die 3 monath lang auf seine ordre umbsonst warten lasse, und gegen Schweden nichts damit tentiret, sondern villmehr ihnen Zeit biebt ihre desseine aufzuführen, und er könne die armee länger nicht woll beysamb erhalten, weilen die kosacken lieber fechten, und beute suchen, alss alsso faulentzen wollen." HHS, Руссіка 1—20, пор., Уcтpялов, т. IV, ч. 2, с. 636—7.
8 HHS, Руссіка 1—20, пор., Устрялов, т. IV, ч. 2, с. 655; ("Die macht wurde noch vill grösser seyn, wenn die kosaken nicht so sehr irritirt weren von dem Alexander, dann er hat ihnen mehr alss 6,000 pferde mit gewalt abgenommen; auss einer kirchen, dahinn aus der gantzen Ukrain die opfer gebracht werden und ein grösser schätz als einer Kirchen in Rusland wäre, das Geld hereusgenohmen, darüber sie also erzörnet, dass auch der Grossfeldherr Maseppa sich zu den Czaren retirirte, und sie ihn auch nicht mehr annehmen wollten...")
8a HHS, Руссіка 1—20.
9 HHS, Руссіка l—20, "... Dan es käme die unverhoffte nachricht, dass der steinalte, eissgraue, und dem czaren sonst so getreue, derowegen von ihn so beliebte kosakische Feldherr Masseppa mit 300 man seiner besten edelleut und etlichen regimentern kosaken zu dem feind übergangen wäre, wodurch dem feind von selbiger Seiten zimblich lufft und der fast schon vor hunger zu grund gehenden schwedischen armee vill zu gueten körnen ist..." Повний текст цього звіту Плеєра, Mazepa im Lichte der zeitgenössischen deutschen Quellen, pp. 77—79.
10 Повний текст був поміщений у моїй вже згаданій праці, с. 83—83 (Копія "В")
11 HHS, Руссіка 1—20, "Indessen hat man dem Masseppa sambt seinen anhang generalpardon offeriret, wan er mit allen wolle wiederumb auss der schwed. bände zu komen, und albereit schon 7 meilen wegs fortgwersn, aber von denen ihn nachsezenden feinde wiederumb eingehollet und gefänglich zuruckgebrachet und alsobald unter festen verhafft genomen..."
12 Вardili, op. cit., pp. 427—430.
13 Oглоблин, c. 336—340.
14 Оглоблин, c. 332.
15 HHS, Руссіка l—20, "... Es haben zwar die meisten saporvischen kosaken durch bestäntiges anstifften des Massepa sich endlich auch wieder den czaren empöret und sind von Schweden mit dreyen regimentern unter den brigadier Kruse verstörcket worden, allein der czar hat alsobald 10 starke regimenter unter dem generaleut. Rhen wieder sie geschickt; eher er aber ankom, hatten sie ein gantzes regiment Russen in den quartieren anweit den Dnieper überfahlen und niedergemacht..." пор. T омашівськи й, "З донесень австрійського посла...," с. 243—4.
16 HHS, Руссіка 1—20, ("... Allein es wollen einige indessen alhier schon so vill umbstände wissen, dass der König von Schweden mit dem Masseppa zwey tag vor der Schlacht mit einiger reutterey’heimmblich sich absentiret habe..."); повний текст див. у нашій згаданій праці про Мазепу, с. 84—85.
До підрозділу: 4. Справа надання Мазепі титупу "Князя св. Римської Імперії"
1 "Johannes Mazepa, Ihro Zaanschen Mayestät geheimber Rath und General, Ritter des Musskowitischen Ordens S. Andreae, der Zaporowischen Cosacken, Fürst und Feldherr."
2 Büsching, A., op, dt., p. 319.
3 Про життя та діяльність А. Войнаровського див. цікаву працю Любомира Винара, Андрій Войнаровський, Мюнхен-Клівленд 1962.
4 Докладніше про це: Возняк, Михайло, "Бендерська комісія по смерті Мазепи," ЯУЯ/, (1938), т. 46, с. 127, 131.
5 HHS, Руссіка 1—20: "...Comme ils m’ont envoye la dite lettre, et que V. Excellence a bien voulu se charger de la presenter a Sa Maj. Imp. je ne saurois recourir en cela qu’a Votre Excellence, laquelle je supplie aussi en cas que l’occasion se presente d’ecrire ä S. A. Mr. le Prince de Menzikow, de luy marquer, que S. M. J. est disposee de conferer tres gracieusement la dignite du Prince de l’Empire au General Mazepa. Sa de Alte de Menzikow m’a ecrit il у a quelque temps, vouloir m’envoyer l’argent pour cet effet, aussitost qu’il verroit par la mam de Votre Excellence, que Sa. Maj. Imp. ne refuseroit point cette grace au dit Prince Mazepa...";Частину цього листа опублікував Томашівський, "Мазепа та австрійська політика," ЗНТШ, т. 92, с. 244—5. Повний текст див. мою працю Mazepa im Lichte der zeitgenössischen Quellen, p. 101.
6 Повний текст листа Мазепи до цісаря був уперше надрукований у моїй статті "Mazepas Fürstentitel im Lichte seines Briefes an Kaiser Josef L," Archiv für Kulturgeschichte, Vol. 44, No. 3, (1962), pp. 354—356.
7 Див: Текст листа Мазепи в додатку ч. 8.
8 Siebmacher, F., Grosses und allgemeines Wappenbuch, bearbeitet von M. Gritzner, Nürnberg 1887, Vol. I, p. 161; пор. Я. Токажевський-Карашевич, "Походження і герб Гетьмана Мазепи," ЯУЯ/, (1938), т. 46, с. 53—63.
9 "Мазепа — князь и его шляхотскій и княжескій гербы," Кіевская старина, Київ, 1885, т. XIII, с. 716. Цю статтю в перекладі на українську мову помістив Богдан Барвінський п.н. "Князь Мазепа і його шляхотський та князівський герб" у журналі Руслан, Львів, 1909, ч. 140.
10 Томашівський, "Мазепа та австрійська політика," с. 245.
11 Костомаров, там же, с. 550. Також Соловйов, там же, т. ХУ, с. 1490.
12 Ibid.
13 Томашівський, op. cit., 245; В. Krupnyckyj, Hetman Mazepa und seine Zeit, 1687—1709, Leipzig 1942, p. 159; Оглоблин, op. cit., p. 201.
14 HHS, Russica l—20; ("...dass E.R.M. nachdem der Mazeppa dem Tzar meineydig worden und in schwedische Dienst übergangen ist, das über die ihm ehedessen zugedachte reichsfürstenwürde gewöhnliche Diploma nit expedieren, sondern den Mazeppa, wan er sich in Hungaren retiriren würde, dem Tzar aushändigen lassen mögten..." Пор. Томашівський, op. cit., p. 245.
15 Neu- eröffneter Historischer Bilder-Saal..., Nürnberg 1710, Vol. V, pp. 25, 170.
16 The London Gazette, No. 4502, December 30, 1708 — January 3, 1709, ("...We have Advices from the Russian Camp in Ukrainia that Count Mazeppa, General of the Cossacks was gone over to the King of Sweden... The Czar had been endeavoring, for some time past to procure to General Mazeppa the Dignity of a Prince of the Empire..."
