‹‹   Попередня     Головна     Наступна





Митрофан ДОВГАЛЕВСЬКИЙ

ПОЕТИКА. (САД ПОЕТИЧНИЙ)


«МИСТЕЦТВО»
КИЇВ — 1973




ЗМІСТ



«Поетика» Митрофана Довгалевського. І. В. Іваньо


Від перекладача



САД ПОЕТИЧНИЙ


Слово до сучасних садівників поезії


Вступ до поетичного саду


ОГОРОЖА ПЕРША, яка обіймає поетичний сад, або саму поезію взагалі


Квітка перша. Про вступні поняття поетичного мистецтва

Плід перший. Про визначення та суть поезії

Плід другий. Про походження поезії

Плід третій. Про перевагу і значення поезії

Плід четвертий. Про завдання, предмет і про форму поезії

Плід п’ятий. Про призначення, користь і поділ поезії



Квітка друга. Про роди віршів

Плід перший. Про польський і слов’янський вірші

Плід другий. Про допоміжні засоби латинських віршів, тобто про просодію, стопу, склад, букву тощо

Плід третій. Про мистецтво віршування взагалі

Плід четвертий. Про метр, вірш і віршові строфи та про їхні назви

Плід п’ятий. Про частіше вживані та гідні вивчення роди віршів



Квітка третя. Про поезію зокрема, або про види поезії

Плід перший. Про епічну поезію, або про епопею, та про її види

Плід другий. Про трагічну поезію, або про трагедію

Плід третій. Про комічну поезію, або комедію

Плід четвертий. Про сатиричну, буколічну і землеробську поезію

Плід п’ятий. Про елегійну поезію

Плід шостий. Про ліричну поезію, або про оди

Плід сьомий. Про епіграматичну поезію, її поділ і частини

Плід восьмий. Про епітафію, емблему, символ, заголовок та ієрогліф

Плід дев’ятий. Про загадки як поетичні твори

Плід десятий. Про захоплюючу і курйозну поезію, або про інші поетичні вірші

Післяслово до освіченого садівника повчального саду поетичного мистецтва



ОГОРОЖА ДРУГА, яка містить дуже корисні плоди Туллієвої Свади


Квітка перша. Про плоди риторики

Плід перший. Про тропи

Плід другий. Про фігури слів і думок

Плід третій. Про періоди та їхні частини

Плід четвертий. Про поділ та будову періоду

Плід п’ятий. Про деякі риторичні місця

Плід шостий. Про хрію, її визначення, поділ, частини та перехід від однієї частини до другої



Вінок поезії


Прохальне слово до щиросердного читача, де автор жартома просить пробачення за помилки


Епіграф до найяснішого владики


Примітки


Словник імен і назв











MYTROPHANES DOWHALEWSKJ. HORTUS POETICUS

Друкується за постановою вченої ради Інституту філософії АН УРСР

ПАМ’ЯТКИ ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ


Переклад, примітки та словник імен і назв кандидата філологічних наук В. П. МАСЛЮКА


Рецензенти:

Кандидат філологічних наук Д. П. Кирик

Молодший науковий співробітник Інституту філософії АН УРСР М. Д. Рогович

Друкується за перекладом з латинського рукописного оригіналу




Митрофан Довгалевський. Професор Києво-Могилянської академії Митрофан Довгалевський залишив нащадкам чудову перлину давньоукраїнської і світової поетичної культури — твір «Сад поетичний».

Вперше перекладена на українську мову і видана в пропонованій серії, «Поетика» М. Довгалевського являє собою визначну пам’ятку естетичної думки України XVII-XVIII століть. Автор узагальнив те, що до нього було зроблено в галузі знань про літературу, про природу, призначення і функції мистецтва, про роди і види поетичних творів, поетичну мову, стиль тощо. Курс поетики М. Довгалевського до певної міри становить напівенциклопедичне зведення відомостей про давню українську науку поезії, яка безпосередньо впливала на естетичну практику.

В «Саду поетичному» сучасний читач знайде не тільки важливі теоретичні положення давньої поетики, але й цікаві зразки поетичного мистецтва багатьох авторів, особливо античних.

Книга має також велике пізнавальне значення, вона дає уявлення про той обсяг знань з галузі поетики і риторики, що їх здобували вихованці Київської академії.












Див. також:
Митрофан Довгалевський. Коміческоє дійствіє.
Митрофан Довгалевський. Панегірик Анні Іванівні.












© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
6.VIII.2005







‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.