Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Уже ми з божої волі і за допомогою найблаженнішої діви Марії прийшли до бажаного кінця й обгородили наш повчальний сад двома огорожами. Подавши в квітах і плодах повчальні настанови, ми розглянули їх і пояснили належним чином і з властивою для нас старанністю. Отже, залишається, щоб я додав відповідне закінчення для вас, дуже працьовитих садівників, ради збирання дозрілих і збережених плодів, щоб ви мали щоденну вигоду і користь для вашого життя, тому що коли спати, то нічого не приходить на язик. Я ж з такту і свого обов’язку оцю свою річну працю, яку закінчив, присвячую, віддаю і призначаю Всевишньому богові. Хай же вона буде йому на ще більшу |161зв.| славу, і на вічну шану, заслужену повагу та достойну честь найблаженнішої і найнепорочнішої діви Марії, святих наших патронів і блаженних Антонія і Феодосія Печерських.
до щиросердного читача, де автор жартома просить пробачення за помилки
Працю ти візьмеш до рук і якщо десь побачиш помилки,
То вже пробач ти мені, друже-читачу, прошу.
Книги на поміч покликав і віршем, що зміг, описав я,
Праця ж моя уві сні прозою стала чомусь.
Без помилок ще ніхто написати не зміг своїх віршів,
То я вважаю, що й теж в мене були ці гріхи.
Ієромонах МИТРОФАН ДОВГАЛЕВСЬКИЙ, ординар-професор поетики |162|
Дар красномовності тут необхідний, наш отчевладико,
Щоб так достойну хвалу зміг я віддати тобі,
Сили у мене замало, слова застрягають у горлі,
Все, що тобі дороге, віршем я те описав.
Ці ось слова побажання, як можу, пишу я для тебе:
«Довго-предовго носи ти цей єпіскопський жезл,
Теж провіщай всім у Києві світлі віки і щасливі,
Дари тобі принесуть праця й заслуги твої».
Найяснішому твоєму чинові найвірніший шанувальник і найвідданіший раб — той самий автор, що й раніше.
Для більшої слави трисвятого і найвеличнішого бога, на честь найблаженнішої і найнепорочнішої діви, на достойну хвалу, шану й повагу всіх святих.