Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





ВІНОК ПОЕЗІЇ


Уже ми з божої волі і за допомогою найблаженнішої діви Марії прийшли до бажаного кінця й обгородили наш повчальний сад двома огорожами. Подавши в квітах і плодах повчальні настанови, ми розглянули їх і пояснили належним чином і з властивою для нас старанністю. Отже, залишається, щоб я додав відповідне закінчення для вас, дуже працьовитих садівників, ради збирання дозрілих і збережених плодів, щоб ви мали щоденну вигоду і користь для вашого життя, тому що коли спати, то нічого не приходить на язик. Я ж з такту і свого обов’язку оцю свою річну працю, яку закінчив, присвячую, віддаю і призначаю Всевишньому богові. Хай же вона буде йому на ще більшу |161зв.| славу, і на вічну шану, заслужену повагу та достойну честь найблаженнішої і найнепорочнішої діви Марії, святих наших патронів і блаженних Антонія і Феодосія Печерських.







ПРОХАЛЬНЕ СЛОВО

до щиросердного читача, де автор жартома просить пробачення за помилки


Працю ти візьмеш до рук і якщо десь побачиш помилки,

То вже пробач ти мені, друже-читачу, прошу.

Книги на поміч покликав і віршем, що зміг, описав я,

Праця ж моя уві сні прозою стала чомусь.

Без помилок ще ніхто написати не зміг своїх віршів,

То я вважаю, що й теж в мене були ці гріхи.


Ієромонах МИТРОФАН ДОВГАЛЕВСЬКИЙ, ординар-професор поетики |162|






ЕПІГРАФ ДО НАЙЯСНІШОГО ВЛАДИКИ


Дар красномовності тут необхідний, наш отчевладико,

Щоб так достойну хвалу зміг я віддати тобі,

Сили у мене замало, слова застрягають у горлі,

Все, що тобі дороге, віршем я те описав.

Ці ось слова побажання, як можу, пишу я для тебе:

«Довго-предовго носи ти цей єпіскопський жезл,

Теж провіщай всім у Києві світлі віки і щасливі,

Дари тобі принесуть праця й заслуги твої».

Найяснішому твоєму чинові найвірніший шанувальник і найвідданіший раб — той самий автор, що й раніше.

Для більшої слави трисвятого і найвеличнішого бога, на честь найблаженнішої і найнепорочнішої діви, на достойну хвалу, шану й повагу всіх святих.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.