Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Українська драматургія першої половини XIX ст.: Маловідомі п’єси. — К., 1958. — С. 29-69.]

Попередня     Головна     Наступна





В. П. ГОГОЛЬ

ПРОСТАК, ИЛИ ХИТРОСТЬ ЖЕНЩИНЫ, ПЕРЕХИТРЕННАЯ СОЛДАТОМ



ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА:


Роман, малороссийский казак, простой и ленивый.

Параска, жена его, женщина молодая и хитрая.

Соцкий, кум Параски.

Дьячок, любовник Параски.

Солдат переходящей командні.











Явление 1-е

Театр представляет малороссийскую избу.


Роман

(один, поднимаясь со скамейки и представляя расслабленного)

Враг його батька знає, здається, я іще не дуже й старий, а зовсім охряв, так що ні ніг, ні рук не чую, неначе побитий.

(Зевает)

Кажуть люди, що мене баглаї 1 напали... може, прокляті й баглаї; тільки ж я уже дуже давній — я уже був дебелим парубком, як наші козаки на Лінію 2 в поход ходили. Дай, боже, царство пану сотнику: для мене дуже пан добрий був — всіх козаків у поход витурлив, а мене так уподобав, що оставив дома і повелів свині пасти; отоді-то мені розкіш була! Не знав я ніякого діла; а тепер і нездужаю, да треба робити, щоб стара не лаяла.

(Садится)

Спасибі богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву.

(Зевает и чешет себе спину)



1 Лінощі.

2 На лінію, на прикордонну смугу. /32/




Явление 2-е

Роман и Параска.


Параска

(входит)

Не лиха година! оце ти й досі чухмаришся, і не приймався за роботу! Горе мені з тобою! всі люди, як люди, а ти, мов виродок який, сидиш цілий день у хаті, згорнувши руки. От уже через твоє недбальство дожились до того, що нічого й їсти.


Роман

А що я тепер буду робити?


Параска

Ти б став у кого молотить за коробку.


Роман

А як його тепер молотити? адже бачиш, що мокро.


Параска

Дак ти б найшов другу яку роботу. Он як кум Вакула: ніколи не сидить без діла; а сьогодні раненько потяг у поле.


Роман

Чого в поле?


Параска

По зайці.


Роман

Як по зайці? У його нема ні хортів, ні тенет, ні рушниці.


Параска

Ото-то й диво. Він поросям ловить зайців.


Роман

Як поросям? /33/



Фотокопія портрета В. П. Гоголя.


Параска

Да так. Учора пішов після обіду да й приніс двох зайців.


Роман

Дай його честі! я, далебі, вперше зроду чую, що поросятами ловлять зайців!


Параска

Що ти почуєш або побачиш, на печі лежачи, мов кабан у просі? а я тобі хоч забожусь, що від мого кованого 1 кабанця не втече ні один заєць. Оце колись зацькували були його поповичі собаками; як же чкурнув від них — дак ні одна собака і не догнала!


Роман

Уже що меткий, то меткий! Лиха — матері утнуть його попові собаки. Оце колись, як молотив я на току, а він добравсь до вороха да й уплітає гречку, так що, якби не Покот 2 туди пригодився, то, поки б я підняв ціп, щоб його зацідити, то ні панцура б не осталось гречки. Уже, чортового батька, у кума будуть швидші поросята!


Параска

От бач! Чого ж тобі іще треба? Ось піди лиш лучче в поле, як маєш лежати, чи не дасть біг і нам оскоромитися хоч заячиною.


Роман

Да іно́се 3; тільки не знаю, чи побіжить кований за мною.


Параска

Де ж ти бачив, щоб порося бігло за чоловіком? Ти возьми його в мішок, а як побачиш зайця, тоді й випусти.



1 П’ятнистого, рябого.

2 Собака.

3 Згода. /34/



Роман

Хіба в мішок! Так піди ж піймай, а я обуюсь.


Параска

(в сторону)

Отак дурнів обманюють!

(К Роману)

Обувайся ж хутче.

(Уходит)




Явление 3-е


Роман

(один садится среди сцены и достает постолы)

Добре б було, якби піймав я зайця!

(Натягивая постолы)

Е... Е... не єретичі його й постоли! як же позсихались!

(Обвязывая волокою, урывает оную).

Отак же! Гай, гай! дай його честі! Отепер у лиха грати!.. жінко!.. жінко!.. Параско!.. Параско!..




Явление 4-е

Роман и Параска.


Параска

Чого ти так репетуєш, неначе навіжений?


Роман

Чого ти репетуєш!.. чортма волоки!


Параска

Дак що ж будем робити? /36/


Роман

Чи нема де ремінця або мотузочки?


Параска

Біда мені з тобою! На хоть поворозку, да обувайся хутче, бо нерано.


Роман

О, яка ж бо ти швидка дуже... Адже бачиш, як постоли позсихались і насилу нацупив.


Параска

Чому ж ти не вимазав?


Роман

(вдруг опускает руки)

Не вимазав!.. А якби вимазала сама? Невелика єси пані.


Параска

(перерывает речь его)

Годі ж, годі! не возом тебе зачепила.


Роман

То-то, бачиш!

(Встает)


Параска

(подавая сиряк)

Ну, на, надівай сіряк.


Роман

(поднимая штани)

Стривай.


Параска

Уже що проворний, то проворний! Тебе б тільки за смертю посилати. /36/


Роман

(надевая сиряк)

Коли б так іще чим підперезаться.


Параска

(подавая пояс)

Ке лиш, я підпережу тебе.


Роман

Добре, добре...

(Параска подпоясывает)

Чи нема, Парасю, поснідать?


Параска

Іще й снідать! Я кажу, що ти поки зберешся, то й смеркне.

(Дает кусок сухого хлеба)

На шматок хліба. Як піймаєш зайця, то в полі й поснідаєш.


Роман

(прячет хлеб за пазуху)

Отепер зовсім козак! тільки закурить люльку, да хоч і у Крим.


Параска

(про себя)

Уже козак, то козак! Годився б у коноплі на опудало.


Роман

(надевая шапку)

А де ж кований?


Параска

У сінях.


Роман

У мішку? /37/


Параска

Дадже ж не як! у мішку! Да гляди тілько, не задуши.


Роман

(накладывает люльку и крешет огонь)

Коли б же так, що тілько в поле, а тут і заєць! Да я колись як козакував, то з сотником разів зо два був на охоті і тютюкать добре навчився я. Було зберуть нас чоловіка двадцять або й більше, і запустять у ліс з кийками, і вже чортового батька заєць улежить! Як гукону було: «єй, тю-тю, тю-тю!», то аж листя з дуба посиплеться.


Параска

(про себя)

Коли б був тоді ти лопнув!


Роман

Що ти кажеш?


Параска

Да то я кажу: «нехай тобі біг помагає»!


Роман

О, спасибі тобі, моя голубко! Гляди ж, навари обідать.

(Уходит)


Параска

Добре, добре!

(Про себя)

Їстимеш лихої матері. Наварила, да не для тебе.


Роман

(в сенях)

А, ти тут, кований!

(Смеется глупо)

От куди вона його затирила! /38/


Параска

(смеется)

Проноси лиш, дурню, кованого в поле.


Роман

Да й важке ж з біса яретичне порося!




Явление 5-е


Параска

Ха, ха, ха!.. От коли дурний!.. Як-таки поросям піймати зайця?.. Бідний Роман! його нетрудно обмануть: хто що скаже, то він і повірить. Мені вже й жаль, що кований надсадить йому бебехів, да нічого робить: так розлежався, що ніяк не виманиш його із хати. Нехай лиш трохи провітриться. Добре, що мене кума надоумила, як Романа випровадити з дому. Вона дала мені й зайця, щоб його обманить, будто приніс кований, да не знаю, чи до ладу воно буде... Да вже ж, що буде, то буде, а я з дяком погуляю.

(Садится прясть)

Коли б тілько не забарився мій чорнявий Хома Григорович.

(Поет)

В’яне вишня, посихає,

Що росте під дубом:

Сохну, чахну так нещасна,

Живучи з нелюбом.

Прийди, милий, утри сльози,

Що я проливаю,

Бо одради ніякої

Більш в світі не маю.


При конце последнего куплета входит дьяк.




Явление 6-е

Дьяк и Параска.


Дьяк

(входит, делает знак удивления, слушая песню, а при конце оной)

Ей-ей, ангельский глас!


Параска

(увидев)

Ох, мені лихо!


Дьяк

Радуюсь сердечно... тое-то душевно, что слышу глас веселия вашего сердца и нижайший отдаю вам, Параскева Пантелемоновна, добридень.


Параска

А, се ви, Хома Григорович? Цур же вам, як ви мене злякали!


Дьяк

Аз есмь, тое-то... да где же ваш возлюбленный сожитель?


Параска

Пішов по зайці.


Дьяк

(про себя)

Сия оказия для меня сладка, яко мед дивий.

(К Параске)

Так вам удалась выдумка Онисии? Он... тое-то, як його... направил стопы своя на дибраву; там-бо есть прибежище заяцам. С оружием или... тое-то... с дрекольми?


Параска

І, ні! з кованим кабанцем. /40/


Дьяк

(смеется),

Хе, хе, хе! Не мечите бисера перед свиньями. Сие есть чудо неизглаголанное. Но вы, здается мне, якобы творите надо мною глумление.


Параска

Ні, далебі, що. правда. Потяг у поле скілько видно.


Дьяк

Итак вы посвятили своего Романа в патентовые мисливці?


Параска

Нехай лиш трохи провітриться, а то вже так розлежався, що не хоче ні за віщо й приняться.


Дьяк

Ей-ей, премудро! Дак теперь без всякого преткновения можно мне насладиться всевозлюбленнейшею беседою с вами?


Параска

Що таке?


Дьяк

Моя сладчайшая! вы не внемлете глаголу моему.


Параска

Отже ви, Хома Григорович, так говорите по-письменному, що я не второпаю.


Дьяк

Я... ей-ей, не изберу глагола к уразумлению вас в страстях моих, которыми любовь моя со дня воззрения на вас на поклонах воспламенила мне сердце.


Параска

Далебі, я не знаю, що ви кажете. /41/


Дьяк

О боже мой! как не уразуметь глагола моего и не догадаться, что я, то есть, яко олень к источнику, к вам прибегаю.


Параска

Шо? Олена?


Дьяк

Якая тут Олена? Боже мой! я возлюбих! вас всем сердцем и душою.


Параска

Не знати, що ви вигадуєте! Я просила вас, Хома Григорович, прийти протвердить ту пісню, що ви мене на христинах у дядини учили, а ви мені провадите не знати що.


Дьяк

Очень добре, изрядно.

(В сторону)

Гласом моим воззову к ней и в песне возвеличу ея.

(К Параске)

Преклоните ухо ваше и внемлите гласу моему.


Параска

А нуте, нуте!


Дьяк

(поет)

Я люблю тебя и стражду,

Но отрады не сыщу;

Зреть тебя всегда я жажду,

И очей не насыщу;

Быть хочу всегда с тобою

И с тобой всегда вещать,

Наслаждатись красотою

И словам твоим внимать.

Жизнь с тобою провождати — /42/

Нет утехи мне иной,

И тебе немилым стати —

Нет мне горести другой.

Ты едина составляешь,

Радость и печаль мою,

Ты едина заставляешь

Речь сказать меня сию.


Параска

(вторит за дьяком ту же песню)

Я люблю тебя и стражду и проч.


Дьяк

Ей-ей, прекрасно! Вы совершенно изучились сему сладкому пению.


Параска

Спасибі вам, Хома Григорович! Да як ви хороше співаєте басом!


Дьяк

Так, так, моя возлюбленная. А какое же вы сотворите мне воздаяние?


Параска

Я для вас вареної наварила і курочку спекла.


Дьяк

Всякое даяние благо и всяк дар совершен; но... тое-то... щедрота ваши не суть совершенны.


Параска

Що таке?


Дьяк

То есть — бремя тяжкое отяготе на мне; несть мира в костех моих; слякохся до конца, по вся дни сетуя хождах!.


Параска

Отже, я бачу, що ви, Хома Григорович, в хмару заходите. /43/


Дьяк

(вздыхая)

Ох!..


Параска

Чого ви так важко здихаєте?


Дьяк

(про сєбя)

Ей-ей, не знаю, какими глаголами вскрыть мне страсти сердца моего; язык мой прильне к гортани.


Параска

Що вам, Хома Григорович, сталось?

(Про себя)

Чи він не сказився?


Дьяк

(прислонившись к стене, берется рукою за сердце, воздыхает)

О, дух немощи овладеша мною.


Параска

Вам, мабуть, нудно, Хома Григорович? може, у вас соняшниця або завійниця? випийте лиш чарочку запіканки.

(Становит на стол горилку. Вдруг слышит лай собачий)

Ох, мені лихо! хтось іде! Покот недаром бреше!

(Выглядывая в окно)

От біда! Соцький, да ще з москалем, якраз сюди прямується.


Дьяк

Проклятии люди! тое-то... яко скимны рыкающий! Теперь мне остается сотворити благо и направити стопы моя восвояси.

(Хочет уйти) /44/


Параска

Стривайте лиш, Хома Григорович, послухайте мене. Тепер соцькому багато діла: москалі ввійшли в село сьогодні, дак йому треба кватирі відводить; то вони недовго тут будуть... Сховайтесь під привалок.


Дьяк

Ей-ей, премудро!


Параска

Швидше ж ховайтесь, бо вже вони в сінях.

(Подбирает его под привалок и закрывает рядном)


Дьяк

(под привалком)

Ах, боже мой! як преизрядно, если бы и вы, Параскева Пантелемоновна, здесь со мною обитали!





Явление 7-е

Параска, соцкий и солдат.


Соцкий

Помагайбі вам!


Параска

Здоровенькі були, пане куме!


Соцкий

А кум де? чи вже на піч забрався або, може, сьогодні з печі і не злазив?


Параска

Да нема дома.


Соцкий

А де ж він? /45/


Параска

Пішов у поле.


Соцкий

Оце, мабуть, уже насильне його витурила.


Солдат

А что же, здесь мне квартира?


Соцкий

(к солдату)

Здєсь, тутича.

(К Параске).

Кумо, оце вам постоялець... да глядіть, щоб у вас все гаразд було.


Параска

Ох, мені лихо!


Солдат

(скидая амуницию)

Не бойсь, хозяюшка: я добрый человек; наше дело солдатское. Нам много не надо: курица к обеду, а другая к ужину; а если и лаврениками накормишь, то сердиться не стану; от меня ты худа не услышишь.


Параска

Якби було!

(К соцкому)

Що оце ти, куме, робиш? ти ж обіщався не ставить у нас постою.


Соцкий

Постій, кумо, не варуй. На сей раз ослобонить тебе від постою, далебі, не можна: всі хати зайняли, а в іншій по два і по три. Народ і так на мене враждує, що деколи вас обминаю, да я ж тобі і москаля привів предоброго. Він стояв у свата мого в Ракосічі, і сват мій ним не нахвалиться. /46/


Параска

Бідна моя головко! а я хотіла хату мазать!


Соцкий

Або поженихаться з ким без Романа.


Параска

Не знать, що ти, куме, вигадуєш! Я не знаю, як у тебе язик не заболить, отаке мелючи.

(К солдату)

Може б ви, служивий, відпочили?


Солдат

Ладно, хозяюшка; однако ж дай мне прежде чего покушать.


Параска

Що ж вам дать? ми вже пообідали.


Солдат

Ну, чего-нибудь на первой случай, а там уж примемся делать лавреники. Вить я уж более года стою в Малороссии и сам их делать научился.


Соцкий

От бачиш, кумо, який москаль моторний! він тобі і вареників наробить!

(Увидя водку, для дьяка приготовленную)

А се що в пляшці?


Параска

(про себя)

Ох мені лихо! і забула сховати.

(К соцкому)

Да се для Романа стискала, щоб почастувать, як вернеться з поля. /47/


Соцкий

(грозит пальцем)

Ей, кумо! ти лихом, бачу, граєш...


Параска

Іще чого чи не буде? Уже ти мені допік своїми вигадками.


Соцкий

Ну, годі ж, годі, кумо!

(Вынимает из кармана деньги )

На тобі гроші да купи для свого Романа, а ми сю вип’єм з служивим.

(Садится, наливает в чарку горилку и потчевает солдата)

Прошу випить, пане служивий.


Солдат

(берет чарку)

Ай да приятель! Здравствуй, любезный!

(Выпивает)

Сват твой...

(Утирает усы)

как бишь его?


Соцкий

Оверко.

(Наливает горилку в чарку)


Солдат

Да, да, Веверко, Веверко!.. Правду сказать, таких людей мало нынича на свете.


Соцкий

(взяв в руки чарку)

Нехай же йому легенько ікнеться.

(Выпивает). /48/


Параска

(про себя)

Щоб вас чорт забрав зо всім вашим родом!


Солдат

А хозяюшка?


Соцкий

Пріська.


Солдат

Да, Прицка!.. Дай бог ей здоровье — как мать родная. Право, таких хозяев не сыщешь во всем белом царстве.


Соцкий

(наливает в чарку горилки)

Кумо, випий лиш і ти чарку за здоров’я сватів моїх.


Параска

Да спасибі, куме! не турбуйтеся мною.


Соцкий

Чого ти так зажурилась? Що Роман пішов у поле? Він швидко буде. На лиш випий, прошу.


Параска

Не хочу, далебі, не хочу.


Соцкий

О, яка ж бо ти зати́нчива! 1 Почастуй же нас, (подает ей чарку) коли сама не хочеш.


Параска

(берет в руки чарку и пляшку и подносит соцкому)

Ізволяйте, пане куме.



1 Вперта. /50/



Соцкий

В руках маєте.


Параска

Нехай же здорові будуть Оверко і Пріська.

(Кланяется и немножко надпивает, скривившись; доливает чарку и подносит соцкому)


Соцкий

(показует ей, чтобы она поднесла солдату)

Прошу випить, пане служивий.


Солдат

(взяв в руки рюмку)

Да здравствует Веверко и Прицка!


Соцкий

(смеется)

Утяв Панька по штанях!.. Як, як, москалю?


Солдат

Как? Да здравствует Веверко и Прицка!


Соцкий

(смеется, а потом опять наливает чарку)

Гарно ти, москалю, навчився говорить по-нашому.

(Выпивает, встает и выходит на средину сцены)

Гарно, москалю, гарно!.. Де ти так навчився?


Солдат

Да все же у твоего свата, не только говорить, но и петь научился ваших хохлацких песен.


Соцкий

Чи бачиш!

(Протирая усы).

Ану, будь ласкав, москалю, заспівай, якої там сват мій навчив тебе. Я всі його пісні знаю і сам колись, було, співав. /50/


Солдат

Изволь,

(Поет)


Ах, в поле могила

С ветром разговаривала:

Не дуй, ветер, ты на меня,

Чтоб я не почернела.


Соцкий

(смеется до уморы)

Гарно, москалю, гарно! Ну, вже втяв до гапликів. Се вже краще від тієї, що «в городі бузина, а в Києві дядько, за те тебе полюбила, що на руці перстень».


Солдат

(продолжает)

Чтобы в реке не плодилась рыба,

За то, что я за Дунай заехал.


Соцкий

(смеется до уморы)

Ха, ха, ха! ой, ой, лишенько! Годі, годі, москалю! будь ласкав, годі, а то, далебі, кишки порву від сміху!


Солдат

Чего ты смеешься?


Соцкий

Да як же не сміяться? ти не знать по якому співаєш.


Солдат

А как же?


Соцкий

Слухай, я тобі заспіваю.

(Поет)


У полі могила

З вітром говорила: /51/

Не вій, вітре, ти на мене,

Щоб я не чорніла.

Ні вітер не віє,

Ні сонце не гріє,

Тільки в степу при долині

Трава зеленіє.


Музыка. Потом:


Соцкий

А що, москалю, чи так сват мій співав тобі?


Солдат

Да, да, точно так.


Соцкий

То-то, мосьпане! а ти не втнеш, даром що в гудзиках.


Солдат

А знаеш ли ты другую?


Соцкий

Яку?


Солдат

Ах, был, да нетуте, да поехал на мельницу.


Соцкий

Ха, ха, ха! Бодай тебе москалю! А сієї ж де ти навчився?


Солдат

Эту часто поет, бывало, Прицка.


Соцкий

Та, може, не так?


Параска

Може:

Ой, був, та нема

Та поїхав до млина? /52/


Солдат

Да, да!

Ой, был да нима,

Да поихав до млина.


Соцкий

А ти знаєш, кумо, сієї?


Параска

Знаю.


Соцкий

Заспівай же нам, серце.


Параска поет. Соцкий аккомпанирует. Солдат танцует. Когда Параска оканчивает другой куплет.


Солдат

Ай да хозяюшка! Спасибо тебе.

(Хочет ее обнять)


Параска

Геть, москалю! не жартуй!

(Отталкивает его)

Оцього-то вже я не люблю і — суча дочка — коли не трісну так, що й очі вилізуть! От як хороше!

(Поправляет очипок)


Соцкий

Ось як воно співається! Бачиш, москалю? не так, як ти, мов коза в шквирю.


Солдат

Да чорт его знает; я долго учился, да мудрено: языком-та не сладишь.


Соцкий

То вже так. Московський язик дуже гострий, та ба! /53/


Солдат

Однако ж я этак целый день пробаю. Хозяюшка! дай-ка чего-нибудь закусить; ноги-та крепко болят от походу, надо отдохнуть.


Соцкий

Кумо, пошукай лиш там у печі: чи нема борщу, або кваші, або лемішки, або путрі, або затірки, або соломахи, або пампушок, або галушок, або шуликів, або товчеників. Уже ж таки треба москаля чимсь нагодувати.


Параска

Далебі, кумочку, і в печі не топила.


Соцкий

Дак кинься да звари чого-небудь.


Солдат

Ну, нечего делать, солдатское брюхо привыкло постничать.

(Ложится)

После хозяюшка меня накормит.


Соцкий

Гляди ж, будь ласкава, кумо, щоб ти, як москаль спочине, нагодувала служивого, я б його узяв до себе, дак у мене копитан кватирує. Прощай.


Параска

Іди здоров.


Соцкий

(смотрит на солдата)

Уже москаль і захріп. Знемігся сердяга від походу!

(Уходит) /54/





Явление 8-е

Параска и дьяк.


Параска

Насилу убрався! От чорт гостей приніс не в пору!

(Засматривает в глаза спящему солдату)

Спасибі москалю — і голодний заснув.

(Поднимает рядно)

Хома Григорович, чи ще ви тут живі?


Дьяк

(выходит на цыпочках со страхом, делая знак Параске).

А що служивий?


Параска

Спить, аж харчить, мов чорти його давлять.


Дьяк

Ей-ей, хорошее я дело сделал... тое-то... що укрився. Блажен муж, иже не иде на совет нечестивых. А чтобы и паки не последовало какое... як його... преткновение, то треба направить стопы своя восвояси.


Параска

Постривайте-бо, Хома Григорович! треба-таки вам хоч вареної покуштувати, бо вже вона і так прохолола.


Дьяк

А разве вы оной не сокрушили со служивым?


Параска

Як із служивим? Оце нехай бог милує! Я тільки для вас, Хома Григорович, наварила й напекла. Сідайте лиш.

(Ставит варену и кушанье)


Дьяк

Благодатная Параскевия! нет конца доброте вашей. /55/


Параска

(потчевает дьяка).

Ізвольте, годуйтесь; а то не вдасться нам ні попить, ні поїсти: москаль такий голодний ліг, як собака, і як прокинеться, то сам усе потріска. Печеню ж хоть возьміть з собою. Чи влізе курка в кишеню?

(Смотрит в карман)

Ох, який же він засмальцьований... Да тут, бачу, і сала кусок.


Дьяк

Ох, боже мой! І забув випить. Се Онисія Гавриловна пожаловала на школу.


Параска

(подходит к окну и кричит).

Ох мені лихо! Роман іде! да ще й сердитий! Отепер біда! Що він скаже, як тебе застане? Уже і так вибиває тобою мені очі, що ти мене на улиці іноді зачіпаєш, а тепер надсадить мені бебехів, да і вам, пане Хомо, не без біди буде.


Дьяк

(подбегая к окну).

Тое-то... Тое-то... яко... ко... ко... лев рыкающий! Куди мені... тое-то... укритися от поругання?.. Ей-ей, он сокрушит и кости моя!.. куди мені укритися?


Параска

(прибирая со стола варену и кушанье).

Лізьте швидше оп’ять під привалок.


Дьяк

Добре, добре... тое-то... да как же избавлюся от поругания?


Параска

Не бійтесь, Хома Григорович: я уже вигадала, як дурного Романа обманити. Я зараз випроваджу його до дядька, а вас тоді і випущу. /56/


Дьяк

Труд великий об’яша мя.


Параска

Мовчіть, бога ради: Роман в сінях.

(Вносит проворно зайца, кладет на столе и сама садится прясть).





Явление 9-е

Роман, Параска и солдат.


Роман

(за кулисами)

Відчини!


Параска

(отворяя дверь)

Чого ти репетуєш? Мовчи, бога ради!


Роман

Ось я тобі замовчу! Нащо ти мене одурила, дідько б утисся твоєму батькові?

(Намеревает ударить)


Параска

(увертывается от удара)

Що ти робиш, навіжений?


Солдат

(лежа)

Хозяйка!


Роман

Що се?


Параска

Побачиш! Я тобі казала, що мовчи! Москаля поставив соцький на квартиру: да тут такий презлий! трохи не бив мене: насилу його ублагала. /57/


Солдат

Хозяйка!


Параска

От і біда!.. Зараз.


Солдат

Не слыхать ли барабана?


Параска

Ні, не чуть.


Солдат

(засыпает)


Роман

(осматривает осторожно и усматривает зайца)

Гля! заєць! де він узявся?


Параска

Що ти дивишся, лупаєш?


Роман

Де ти взяла?


Параска

А се ж той, що кований приніс.


Роман

Чи справді?


Параска

Буцімто ти й не знаєш?


Роман

Далебі, і не знаю і не бачив!


Параска

Отже, він притирив його аж до порога.


Роман

Ну, гаразд же! а то я залив би тобі за шкуру сала. /58/


Параска

За віщо?


Роман

Я думав, що ти мене одурила; бо як вийшов у поле і тільки що похилив до Стецькової балки, аж мисливці пруть зайця якраз на мене. Я швидше з мішка кованого і давай тютюкать во все горло. Заєць же потяг туди, к Чмировій дубині, а кований прямо шляхом до села.


Параска

То він навперейми пішов.


Роман

Да, мабуть, так: по тій же тропі і хорт один ув’язався; а як уже ловив його кований, далебі, не знаю, бо поки я вибрався з балки, то вже ні хортів, ні поросяти не видно було; я ж так ухоркався, поки вибрався із ерипудиної балки, що аж сорочка мокра.


Параска

Да тут хлопці казали, що кований піймав його біля Свиридового вітряка.


Роман

Бач, аж де дійшов його мій голубчик! Тепер буде печеня.


Параска

Буде, тільки піди, мій Романе, поклич дядька й тітку, бо вони зроду заячини не їли.


Роман

Да іносе.


Солдат

(встает и является на сцену, протирая глаза)

Что это за мужик?


Роман

Да ми тутешні. /59/


Солдат

Не хозяин ли?


Роман

Дадже ж не хто — хазяїн.


Солдат

(про себя)

Неужели это ее муж? Ну, так она не совсем виновата.

(К Параске)

Что же, хозяюшка, давай теперь чего покушать.


Параска

Що ж тобі дати? он шматок гречаника: їж, коли вкусиш.


Солдат

Нет ли чего повкуснее? небось, старика накормила.


Роман

Ні, москалю! сучий син, коли й ріска була в роті, а їсти хочеться так, що аж кишки корчить, да дасбіг чого. Оце вона, спасибі їй, дала шматок гречаника, дак не вкушу: не тобі кажучи, зубів уже лиха мати має.


Солдат

(про себя)

Бедный мужичок!

(К Параске)

Так у вас и хлеба нетуте?


Параска

А де ж його взяти? тепер у нас неврожай. Заробила трохи була, да й той старий попродав.


Солдат

Как можно продать последний хлеб? Это худо.


Роман

А що ж маєш робити? де ж би я грошей узяв на подушне? Заробить не здужаю; нивки й ліски уже дав-/60/но розпродав; скот ніпочому; тільки що послідній хліб продати, щоб прокляті сіпаки не обливали на морозі холодною водою. Добре було колись, що продав бузівка, то й розплатився; а тепер і корову з телям продаси, то тільки хіба за половину заплатиш, бо тепер та корова, що треба було рублів сорок заплатити, більш не дадуть ялишники, як рублів десять. Отаке тепер на світі настало! де ж нам гроші брати?


Солдат

Да как же ты живешь?


Роман

Отак, мосьпане: що як запряде стара шматок хліба, то й їм; а тепер накинув голова засідательські мітки прясти, то більше того, що нахлищусь борщу да голодний й спать ляжу.


Солдат

Да, худо, старик. Однако ж хозяюшка нас накормит.


Параска

Чим? хіба трясцею?


Солдат

(про себя)

Постой же, плутовка, я тебя накажу.

(К Роману)

Ну, так я тебя, хозяин, накормлю, хочешь ли?


Роман

Да спасибі, москалю; у мене, далебі, аж серце болить, що нічим вас нагодувати.

(Вынимает из кармана деньги)

Парасю! піди лиш купи хоч чвертку; може, служивий вип’є з дороги, да чи не добудем хоч у дяка паляниці: він у нас, бачся, чоловік добрий. /61/


Солдат

Не трудись, старик, не надо ничего: я знаю, что ты добрый человек, да безмозглый; у нас будет что пить и есть без денег; только чтобы вы обое меня слушали и все то делали, что я скажу.


Роман

Добре, москалю. Я чоловік не ретивий.


Солдат

Послушай же: я буду ворожить, так вам надобно стать вот здесь и зажмурить глаза. Становитесь.

(Становит на середине театра)


Параска

Що се буде? не знати, що москаль вигадує.


Роман

Чи воно ж, будьте ласкаві, служивий, не грішно буде?


Солдат

Нет, уж я за то отвечаю. Становитесь.


Роман

Да іно́се. Становись, Парасю, тілько, будьте ласкаві, коли б воно не теє...


Солдат

Не бойсь. Ну, зажмурь глаза.


Роман

(зажмурив глаза)

Уже.


Солдат

(чертит кругом их палкою)

Бер... бар... дар!..


Роман

Добродію служивий! /62/


Солдат

Не бойсь.

(Чертит палкою и говорит невнятные слова)


Роман

Постійте, судир, будьте ласкаві, постійте.


Солдат

А что?


Роман

Я ненароком і сам не знаю, як розплющив очі.


Солдат

Экой ты! эдак и сам пропадешь, и мне беды наделаешь.


Роман

Уже буду держать рукою.


Солдат

Ну, держи покрепче.


Роман

А, добре, Парасю! гляди ж, не розплющ очиць.


Солдат

(между тем выносит и становит на стол кушанье и варену)

Ну, Роман, теперь конец. Смотри сюда.


Роман

(смотрит с удивлением)

Гля!


Параска

(в сторону)

Не єретичний і москаль, який же хитрий! /63/


Солдат

Ну, хозяин, милости просим покушать.

(Начинает есть)


Роман

(глядит на все стороны)

Де воно взялось?


Солдат

Ну, садись да кушай. Ты никогда не едал такого вкусного.


Роман

Чи воно ж не грішно буде?


Солдат

Да ведь я тебе сказал, что я отвечаю!


Роман

(приступая со страхом к столу).

Москалю, служивий! чи мені можна перехреститься?


Солдат

Пожалуй, крестись себе, сколько хочешь.


Роман

(крестится и шепчет молитву)

А страву можна перехрестить?


Солдат

Нет, не можно.


Роман

(отступая назад)

Отже, далебі, мені моторошно. /64/


Солдат

Не бойсь.

(Дает ему в руки кусок)

Вот на, кушай.


Роман

(принимаясь дрожащею рукою)

Господи, благослови.

(И крестясь)

Да вже ж, що бабі, то те й громаді.

(Ест, к Параске).

Парасю! а ти ж чому не їси?


Параска

Нехай бог милує, щоб я їла у пеклі варене.


Солдат грозит Параске пальцем.


Роман

(опускает из руки кусок)

Чи воно ж, служивий, у пеклі варилось?


Солдат

Да где бы ни было, вам до того дела нет, лишь бы вкусно.

(Наливает варену и дает Роману)

Ну-тка, выпей.

(После сего солдат встает и идет к Параске)


Роман

(надпивает сам и дает жене)

Ось покуштуй, Парасю, яке добре.


Параска

Да вже ж, коли так, то й я буду їсти; тільки будь ласкав, служивий, змилуйся над нами, не погуби мене. /65/


Роман

(не вслушавшись)

Дадже ж сказав, що він за все одвічає.


Солдат

(трепля по плечу Параску)

Не бойсь, все будет ладно, только вперед с солдатами обходись лучше.

(К Роману)

Ну, Роман, кушай.


Роман

(уплетая жаркое)

Отепер наївся, аж неначе на животі полегшало.


Параска упрашивает солдата выпустить дьяка, и он соглашается.


Солдат

Хорошо, изволь.


Роман

Спасибі тобі, служивий, що ти направив трохи кендюх; тільки тепер, мабуть, треба буде хату посвятити.


Солдат

Не надо; я тебе сам всех чертей выгоню; только ни с места!


Роман

Ух, аж шкура піднімається: так страшно! Да вже ж коли так, то і не тину́. /66/


Солдат

Ну, станьте здесь.

(Становит обоих среди театра)

Вот так.

(Завязывает глаза им и связывает руки)


Роман

Ух, страшно!


Солдат

(завязывая глаза)

Ну, Роман, тебе надобно выучить сии волшебные слова: джун... бер... дач... дур... ниер... гапта... де...


Роман

Не зумію, мосьпане, вичитать.


Солдат

Как не зумиєш? Говори за мною: Джун.


Роман

Жук.

Солдат

Вер... дач.


Роман

Пепе... перь бач.


Солдат

Дурниер.


Роман

Дурний я.


Солдат

Гапта... де, Гапта... де, Гапта... де.


Роман

Гапка де... Гапка де. /67/


Солдат

Ну, смотри же, Роман, как крикну я «ура!», то ты тотчас должен говорить сии слова самым громким голосом.


Роман

Ей, далебі, москалю, не вичитаю: важке дуже на язик.


Солдат

Ничего! смотри только, не забудь.

(Уходит и раздевает дьяка)


Роман

Да коли б не забуть. Парасю, чи ти переняла?


Параска

(печально)

Переняла!


Роман

Нагадаєш же мені, як помилюсь.

(Говорит вполголоса)

Жук... бе... бе... бе... бер, бердь... бач... дурний я... Гапка де, Гапка де... Гапка де.

(Берется за живот)


Параска

О, щоб тебе побила лиха година!


Роман

Ох, ох, служивий! Мосьпане служивий!


Солдат

(продолжая около дьяка работу)

Что ты там?


Роман

Будьте ласкаві, чи ще воно довго буде? /68/


Солдат

(продолжая работу)

А что там?


Роман

Коли довго, то б я на час надвір пішов,.


Солдат

Зачем?


Роман

Прошу простить, мені неначе теє...


Солдат

(прибрав кафтан и выпачкав дьяка сажею)

Ура, Роман.


Роман

Джу... джу... джу... Парасю, як?


Параска

О, щоб тебе побила лиха година!

Солдат подходит к Роману.


Роман

Жук... бердь... бач... дурний я... Гапка де.

(Топает ногами и плюет)


Солдат

Теперь совсем.

(Развязывает глаза)


Роман

(протирает глаза)

Ух, ух!


Солдат

Ну, смотри, Роман, как чорт выбежит.

(Смотрит на дьяка, стучит палкою и говорит)

Гапта де... Гапта де... Гапта де!

Дьяк, выпачканный, через сцену уходит вон. /69/


Роман

(дрожит и крестится)

А який же страшний!


Солдат

Ну, Роман! теперь чорта выгнал, а гнездо себе возьму.

(Прибирает дьяково платье)


Роман

О, спасибі тобі, добродію служивий! тільки прошу не в гнів: скажіть, будьте ласкаві, — я чув, що нечистий дух з рогами, а у сего і ріжків нема.


Солдат

Ну, нечего делать. Рога он тебе оставил.


Роман

Ох, мені лихо!

(Хватает себя за лоб)


Солдат

Ничего, Роман!

(Трепля Романа по плечу)

И получше тебя бывают с рогами...


Роман

Парасю! Що ж мені робити?


Параска

Якби ти не лежав з ранку до вечора та робив так, як люди роблять, то б не було сього нічого, а то поти лежав, поки вилупив чорта. Я тобі скілько казала: «Ей, Романе, не лінуйся. Ліность до добра ніколи не приводить».



Занавес опускается















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.