Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Попередня
Головна
Наступна
Бібліографія
1.9. КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПОМ'ЯНИК. СПРОБА ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНЯЗІВСЬКИХ ІМЕН
Києво-Печерський пом'яник один з небагатьох, який зберігся в оригіналі (див. Республіканська історична бібліотека України. Відділ стародруків. Ч. 13672). Ця величезна книга на 288 листах, з яких 215 списані іменами, була розпочата у 1483 р. (1530, с.28). За висновками С.Голубєва, який першим опублікував пам'ятку, вона була закінчена у 1526 р. (52, с.IX) З останнім не можна погодитися: записи пам'яті князя Костянтина Івановича Острозького, який помер у 1530 р., та княгині Анни Крошинської, яка померла не раніше 1531 р., дозволяють верхню межу формування пам'ятки продовжити до 1531 р.
Києво-Печерський монастир був головною святинею для українських, білоруських та литовських князівських і магнатських родин. Зрозуміло, що кожен, хто міг, вносив відповідні пожертвування і записував свою родину до пом'яника цього монастиря. Навіть московські та інші російські князі робили такі пожертвування і записи. Безперечно, що при створенні пом'яника використовували і більш ранні синодики, які були в монастирі на час складання пам'ятки. Ми приводимо текст пом'яника за публікацією С. Голубєва, виділивши тільки князівські родини (52, с.I-IX, 1-88). Помічені помилки зазначені при аналізі тексту. Комплексне дослідження пам'ятки вимагає окремої праці. Величезна кількість імен, розміщених без дотримання хронології і додаткових вказівок, часто об'єднаних зовсім випадково в одну групу, повтори цих імен в інших місцях дуже ускладнюють дослідження цього пом'яника у порівнянні з двома попередніми.
[с. 6] Рід князя Михайла Івановича Деревинського:
[1] кн. Дмитра,
[2] кн. Івана... [далі імена без титулів-Л. В.]
[с. 6-7] Помяни князі наші великі:
[3] кн. великого Володимира, нареченого у хрещенні Василем,
[4] кн. великого Ольгерда, нареченого у хрещенні Дмитром,
[5] кн. великого Вітовта, нареченного у хрещенні Олександром, [рядок підчищений — Л. В.]
[6] кн. великого Семена,
[7] великого князя Данила,
[8] великого князя Івана,
[9] великого князя Дмитра,
[10] великого князя Василя,
[11] великого князя Василя,
[12] великого князя Василя,
[13] великого князя Семена,
[14] великого князя Федора,
[15] великого князя Івана,
[16] великого князя Семена,
[17] великого князя Олександра,
[18] великого князя Дмитра,
[19] великого князя Скіргайла, нареченого у святім хрещенні Івана,
[20] великого князя Володимира Київського і сина його Олександра Київського, нареченого в іноцех Алексій і сина його князя Семена Київського,
[21] князя Василя,
[22] князя Івана,
[23] князя Андрія,
[24] князя Івана,
[25] князя Гліба,
[26] князя Ольгіманта, нареченого в святім хрещенні Михайла в іноцех Євфімія,
[27] князя Ольгімонтовича Івана і сина його Андрія,
[28] князя Семена Івановича,
[29] князя Семена і сина його князя Юрія і сина його князя Василя,
[30] князя Івана,
[31] князя Данила,
[32] князя Гліба,
[33] князя Андрія,
[34] князя Семена,
[35] князя Дмитра,
[36] князя Давида,
[37] князя Дмитра,
[38] князя Володимира,
[39] князя Андрія,
[40] князя Василя,
[41] князя Івана,
[42] князя Михайла,
[43] князя Федора,
[44] князя Романа,
[45] князя Семена,
[46] князя Василя,
[47] князя Івана,
[48] князя Семена [кін., дописано Акілой-Л. В.]
[с. 7] Рід княгині Юліани Юр 'свої:
[49] великого князя Володимира Київського,
[50] князя Олександра,
[51] князя Семена,
[52] пом 'яни убієнни князя Михайла Олександри,
[53] князя Івана Юрійовича,
[54] князя Івана Ольгімантовича,
[55] князя Семена,
[56] князя Юрія, сина его
[57] князя Василя, князя Семена Юрісви, княгиню Анастасію і сина їх князя Лева,
[58] князя Юрія,
[59] княгиню Феодосію,
[60] княгиню Анастасію,
[61] княгиню Авдотію,
[62] княгиню Агрипину,
[63] княгиню Василису іноку Оулиту,
[64] архімандрита Іоасафа,
[65] архімандрита Варлаама,
[66] іноку Феодору,
[67] княгиню Марію,
[68] князя Федора,
[69] княгиню Марію,
[70] князя Івана,
[71] княгиню Апастасію,
[72] князя Василя,
[73] княгиню Анну,
[74] князя Івана,
[ 75] князя Юрія,
[76] князя Олександра,
[77] князя Гліба,
[ 78] князя Григорія,
[79] княгиню Марію,
[80] князя Семена, [далі імена без титулів - Л. В.]
[с.10-11] Рід князя Дмитра Одинцевича...
Се рід княгині Феодосії Буйницької...
Рід князя Василя О строка [Острозького ? - Л. В.]
[81] князя Данила,
[82] князя Федора,
[83] князя Олександра,
[83 А] князя Івана,
[84] князя Алексія,
[85] князя Андрія,
[86] князя Івана,
[87] князя Семена,
[88] князя Івана,
[89] князя Олександра,
[90] князя Івана,
[91] княгиню Анну,
[92] княгиню Василису,
[93] в іночеському чині княгиню Агафію,
[94] княгиню Феодору, Івана, Семена, Анну, Івана, Гервасія, Азарію
[с. 11] А се рід князя Івана Семеновича Кобринського: князя Федора, Романа князя... князя Гліба, князя Данила, князя Данила, князя Андрія, князя Семена, Кондрата [с. 11] Рід князів Корецьких:
[95] князя Гліба,
[96] князя Патрикія,
[97] князя Иосифа,
[98] князя Василя,
[99] князя Федора,
[100] князя Михайла,
[101] князя Олександра,
[102] князя Лева,
[103] князя Івана,
[104] Євлашка,
[105] князя Федора,
[106] князя Миколу,
[107] князя Василя,
[108] князя Василя,
[109] князя Лева,
[110] князя Семена,
[111 ] князя Івана,
[112] князя Андрія,
[113] княгиню Авдотію, Василя, Василя, Прокопа, Василя, Кузьму, Івана, Івана, [114] князя Семена, Петра, Вокла, Івана, Івана, Зиновія...
Рід князя Трубецького...
[с. 12] Рід князя Івана Козловського:
[115] князя Івана,
[116] княгиню Оуліти [?],
[117] князя Івана,
[118] княгиню Христину,
[119] князя Андрія,
[120] князя Василя,
[121] Миколу, княгиню Софію, Макарія
Рід князя Буйницького:
[122] князя Івана,
[123 ] князя Лева, Корнила,
[124] князя Івана
[с. 14] Рід князя Мизайла Дмитровича Вяземського...
[с. 23] Рід князя Юр'єво Святополка...
Рід князя Сангушки Федорови:
[125] князя Іоакима,
[126] князя Василя,
[127] князя Ананія, [далі імена без титулів Л. В. ]
[с.25]
[128] Рід князя Семена Олександровича Київського і княгині его Марії і сина його князя Василя Семеновича,
[129] князя Олександра,
[130] князя Андрія,
[131] князя Іллю,
[132] князя Володимира інока,
[133] князя Олександра,
[134] князя Семена,
[135] князя Михайла,
[136] князя Івана,
[137] князя Романа,
[138] князя Олександра,
[139] князя Михайла,
[140] князя Петра,
[141] князя Іллю,
[142] князя Семена,
[143] князя Владислава,
[144] князя Петра,
[145] князя Стефана,
[146] князя Михайла,
[147] княгиню Анну,
[148] княгиню Олександру,
[149] княгиню іноку Марину,
[150] княгиню іноку Анастасію,
[151] княгиню велику Софію,
[152] княгиню іноку Анастасію,
[153] княгиню Софію,
[154] княгиню Марію,
[155] княгиню Василису,
[156] княгиню Анну,
[157] княгиню Воїну,
[158] княгиню Авдотію,
[159] княгиню Марію,
[160] княгиню іноку Анну,
[161] княгиню Анастасію,
[162] княгиню Марину,
[163] княгиню Євфросинію,
[164] княгиню Федору, митрополита Григорія, архімандрита Миколу, Івана, Мисаїла, інока Ігнатія, інока Герасима, інока Германа, інока Іону, архімандрита Іосафа,
[165] княгиню Анастасію, Агафію, Апастасію, Ірину, Василя, Юліанну, Стефаниду, Лукіяна, Фестинію,
[166] князя Фому, Феодосію, Федора, Василя, Агафію, Семена, Івана
[с. 26] Рід князів Мосальських...
[с. 29] Рід князів Полубенських:
[167] князя Федора
[с. 30-31] князь великий Іван Васильович Московський вписав...,
[с. 31] Рід князя Воротинського:
[168] князя Федора,
[169] княгиню Марію,
[170] князя Василя, Феодосію, Василя, Ісидора, Кіндрата, Євладія, Мокія, Василя, Анну, Андрія, Івана, Никифора, Фофана, Федора, Парасковію, Авдотію, Якова, Пеланію,
[171] князя Данила,
[172] князя Федора, Івана, Акулину, Марію, Давида, Лукіана, Андрія, Анну, Лукіана, Павла, Мамелфу, Івана, Романа
[с. 31-32] Рід князя Дмитра Івановича Путятича:
[173] князя Дмитра,
[174] князя Данила Друцького,
[175] князя Михайла,
[176] князя Михайла,
[177] князя Семена,
[178] князя Івана
[179] князя Олександра,
[180] князя Гліба
[181] князя Івана,
[182] князя Григорія,
[183] князя Івана,
[184] князя Василя,
[185] князя Дмитра,
[186] князя Василя,
[187] князя Андрія,
[188] князя Михайла,
[189] князя Федора,
[190] князя Михайла,
[191] князя Івана,
[192] князя Василя,
[193] князя Івана,
[194] князя Федора,
[195] княгиню Марію,
[196] княгиню Фетинію,
[197] княгиню Марію,
[198] княгиню Анну,
[199] княжну Соломонію,
[200] княгиню Марію,
[201] княгиню Юліанну,
[202] князя Дмитра,
[203] княгиню Марію,
[с. 32] Рід князів Трубецьких...
[с. 34] Рід князя Василя Мамая Львовича: [204] князя Льва,
[205] інокиню Агафію, Федора, Андрія.
[с. 35] Рід княгині Юліани:
[206] князя єї Юрія Лугвенієвича,
[207] князя Ольгерда,
[208] князя Семена Лугвенія,
[209] князя Івана,
[210] князя Діонісія інока,
[211] княгиню Юліану Схимницю,
[212] Митрофана інока, [далі імена без титулів - Л. В.].
[с.37] Рід князя Олександра Сенгоукови [Сангушка - Л. В.], в іноцех Алексія:
[213] князя Мануїла,
[214] князя Семена [далі імена без титулів-Л. В. ].
[с. 39] Рід князя Костянтина Крошенського, казначея смоленського, мати єго і син єго:
[215] княгиню іноку Євфросинію,
[216] князя Феодосія, [далі імена без титулів - Л. В.].
[с. 40] Рід князя Василеви Семена Ромодановського...
Рід князя Івана Юрійовича Трубецького...
[с.54] Рід князя Матвія Микитинича:
[217] князя Федора,
[218] князя Дмитра,
[219] князя Федора,
[220] князя Івана,
[221] князя Микиту,
[222] княгиню Євдокію,
[223] іноку княгиню Євфросинію,
[224] княгиню Анастасію, Семена, Дмитра,
[225] князя Льва,
[226] Феодосію,
[227] княгиню Анастасію,
[228] княгиню Мелаю,
[229] князя Василя,
[230] князя Михайла,
[231] князя Петра,
[232] Юліану Схимницю, Якова, Семена, Алексія, Фотія, Пилипа, Авдонія.
[с. 55] Рід князя Василя Мосальського:
[233] інока схимника князя Мисаїла,
[234] князя Петра,
[235] князя Петра, Івана, Пелагію, Івана, Омеляна, іноку Наталію.
[с. 56] Рід князя Василя Семеновича Можайського:
[236] князя Семена,
[237] князя Семена,
[238] княгиню Софію,
[239] княгиню Марію, Авдотію.
[с. 67] Княгині і князя ЮріяДубровицького:
[240] княгиню Уляну, Євдокію, Осія, Олену, Марію, Максима,
[с. 69] Рід князя Федора Ярославича:
[241] князя Федора,
[242] княгиню Олену, [далі імена без титулів - Л. В.].
[с. 70] Рід князя інока Іони Соколинського...
Рід князя Костянтина Крошенського з Смоленська:
[243] князя Романа,
[244] князя Івана,
[245] княгиню Іванну, Євпраксію,
[246] князя Федора, Юліанну,
[247] князя Костянтина,
[248] княгиню Анну,
[249] князя Василя, Юліанну.
[с. 72] Рід княгині Мосальської:
[250] іноку Феодосію, іноку Євдокію, Євфимію, іноку схимницю Євфросинію [далі імена без титулів - Л. В.].
[с. 75- 76] Рід князів Крошенських:
[251] князя Івана,
[252] княгиню Євпраксію, [далі імена без титулів - Л. В.].
[с. 77] Рід князя Вишневецького:
[253] князя Михайла,
[254] княгиню Агафію,
[255] князя Василя,
[256] княжну Марію,
[257] князя Михайла,
[258] княжну Марію,
[259] князя Єрофея, Авдотію.
[с. 79] Пом 'яни князя Костянтина Івановича, воєводи троцького, преосвященного архієпископа митрополита Иосифа, преосвященного архієпископа митрополита Іони, смиренного єпископа вассіана, смиренного інока ім 'ярек, смиренного інока архімандрита Ісайю, смиренного інока архімандрита їм 'я рек, смиренного інока архімандрита Мисаїла,
[260] велику королеву Олену,
[261] князя Георгія,
[262] князя Дмитра,
[263] князя Тимофія,
[264] князя Данила,
[265] князя Івана,
[266] князя Федора в іноцех Феодосія,
[267] князя Семена,
[268] князя Олександра в іноцех Олексія,
[269] князя Андрія,
[2 70] князя Василя,
[271] князя Данила,
[272] князя Івана,
[273] князя Георгія,
[2 74] князя Івана,
[275] князя Семена,
[276] князя Івана,
[277] князя Федора,
[278] князя Семена,
[279] князя Федора,
[280] князя Пилипа,
[281] князя Василя,
[282] князя Романа, Андрія, Семена, Івана,
[283] князя Семена,
[284] князя Георгія,
[285] князя Семена,
[286] князя Михайла,
[287] князя Семена,
[288] князя Михаила,
[289] князя Івана [?]
[290] князя Георгія,
[291] князя Василя,
[292] князя Федора,
[293] князя Федора,
[294] князя Георгія,
[295] князя Льва,
[296] князя Івана,
[297] князя Сергія,
[298] князя Иосифа,
[299] князя Родіола,
[300] князя Льва,
[301] князя Олександра,
[302] князя Дмитра, Петра, Ісремїї, Данила, священноінока Никифора, Фрола, Миколи, Івана, Ілії, Пилипа, Онисифора, Боніфатія, Онисима, Федора, Петра, Никифора, Лукіана,
[303] інокиню княгиню Єлизавету,
[304] княгиню Феодору,
[305] княгиню Агафію в іноцех Агрипину,
[306] княгиню Феодору,
[307] княгиню Тетяну,
[308] схимницю Марфу,
[309] княгиню Анну,
[310] княгиню Анастасію,
[311] княгиню Федору,
[312] княгиню Марію,
[313] княгиню Юліанію,
[314] княгиню Анастасію,
[315] княгиню Юліанію,
[316] княгиню Мавру,
[317] княгиню Анастасію,
[318] княгиню Марію,
[319] княгиню Софію,
[320] княгиню Євфросинію, Марію, Тарасія, Микиту, Федора, Григорія, Марію,..., Василя.
[с. 82] Рід князів Соколинських з Волині:
[321] князя Михайла,
[322] княгиню Юліанію, Марію, Василя, Семена.
[с. 84] Рід князя Михайла Васильовича Ромодановського:
[323] інока князя Мисаїла,
[324] інока князя Вассіана,
[325] княгиню Євфимію [далі імена без титулів].
Першим до Києво-Печерського пом'яника внесений рід князя Михайла Івановича Деревинського, що є, звичайно, випадковим. Князь Михайло жив у кінці XV — на початку XVI ст. Походження цієї волинської князівської родини незнане. Можливо, що вони були нащадками болохівських князів, їх прізвище могло походити від болохівського міста Деревич, вперше згаданого під 1241 р.
[1] [2] Напевно князь Дмитро був дідом, а князь Іван батьком князя Михайла Деревинського. З інших джерел вони незнані. Наявність у списку імен без титулів може бути свідченням, що ця дрібна князівська родина на початку XVI ст. злилася з земянами та шляхтою, втративши князівське достоїнство.
У групу, об'єднану титлом «Пом'яни князі наші великі» потрапили князі з різних періодів та династій, у тому числі і не пов'язані з Києвом. Ця частина пом'яника, напевно, компонувалася редакторами з різночасових записів, при цьому, можливо, закреслювалися імена одних князів, а вставлялися імена інших.
[3] Великий князь Володимир, названий у хрещенні Василем († 1015 р.), напевно, був записаний попереду у всіх найдавніших київських пом'яниках.
[4] Не підлягає сумніву, що Ольгерд Гедимінович († 1377 р.) був православним. На підставі Києво-Печерського пом'яника можна стверджувати, що його хрестильне ім'я Дмитрій.
[5] Вітовт-Олександр Кейстутович († 1430 р.) був внесений у пом'яник разом з іншими великими князями литовськими. Цей рядок був підчищений уже після складання пом'яника, коли настала епоха релігійного протистояння і Вітовтові «пригадали» його перехід у католицьку релігію.
[6] У мініблоці великих литовських князів міг бути записаний Семен Євнутович, син великого князя Євнута Гедиміновича, усуненого з престолу Ольгердом. Цей князь востаннє засвідчений підписом під миром з Орденом у 1411 р. (500, с. 147). Можливо також, що це один із записів київського князя Семена Олельковича († 1471 р.), який титулувався «з ласки Божої великий князь київський».
[7] Як великий князь Данило міг бути записаний московський князь Данило Олександрович († 1303 р.). Великим князем він не титулувався, але в даному контексті відкриває мініблок московських князів. Напевно вони були внесені у пом'яник після великого пожертвування на користь монастиря у часи Василя Івановича на початку XVI ст.
[8] Тут записаний московський князь Іван Данилович Калита († 1340 р.) або його син Іван Іванович Красний († 1359 р.).
[9] Тут записано великого московського князя Дмитра Івановича Донського († 1389 р.).
[10] Під цією позицією записано великого московського князя Василя Дмитровича († 1425 р.).
[11] Великий князь московський Василь Васильович Темний († 1462 р.) був внуком Вітовта Кейстутовича по материнській лінії.
[12] Тут, очевидно, записано московського князя Василя Івановича († 1533 р.).
[13] Великий князь Семен Гордий († 1352 р.), напевно, мав бути вписаним після Івана Калити (поз.8).
[14] Як великий князь Федір міг бути записаний хіба родич московських князів Федір Васильович († 1503 р.), який претендував на престол великих князів рязанських.
[15] Тут записано великого князя московського Івана Васильовича († 1505 р.)
[16] Тут, схоже, знову записано Семена Гордого (поз. 13).
До наступного блоку печерський книжник включив князів різних гілок, які носили титул великих князів володимирських або боролися за нього. Напевно, ці князі у різні часи були вписані до пом'яника, а тільки пізніше об'єднані в один мініблок.
[17] Як великий князь Олександр, можливо, записаний великий князь тверський Олександр Іванович († 1425 р.).
[18] Під іменем великого князя Дмитра, напевно, був записаний Дмитро Юрійович Шемяка († 1453 р.), який займав престол великих князів володимирських у 1446-1447 рр.
[19] Скіргайло-Іван Ольгердович займав київський престол у 1395-1396 рр. Цим записом починається блок, пов'язаний з київськими князями. Розміщені вони без дотримання хронології. Певна закономірність стосується хіба що родинних зв'язків.
[20] Володимир Ольгердович княжив у Києві у 1362-1393 рр. Його син Олександр (Олелько) займав київський престол у 1440-1455 рр., про те, що цей князь перед смертю став ченцем під іменем Алексія, з інших джерел не відомо. Його син Семен Олелькович був київським князем у 1455-1470 рр.
[21] Найбільш правдоподібно, що під іменем князя Василя у пом'яник був внесений князь Василь Андрійович, який у першій половині XIV ст. тримав Путивльське князівство (500, с.55). У цьому блоці записані князі з путивльської гілки Ольговичів, які правили у Києві у першій половині XIV ст.
[22] Нам здається, що тут записано князя Володимира-Івана Івановича з путивльської гілки Ольговичів, який правив у Києві (бл. 1300/1301 — ?). Ця версія, вперше висунута М.Квашніним-Самаріним і підтримана Р.Зотовим, отримала додаткову аргументацію в дослідженням О.Русиної і наших, і може бути прийнятою (504, c. 158).
[23] Князь Андрій Іванович — брат Володимира-Івана Івановича та батько путивльського князя Василя Андрійовича, займав овруцький престол на початку XIV ст. (504, c. 159-160).
[24] Під іменем князя Івана, напевно, записаний батько Володимира-Івана та Андрія путивльський князь Іван Іванович, який загинув від рук ординців десь у середині — другій половині XIII ст. (504, c. 158).
[25] Князя Гліба серед путивльських Ольговичів, пов'язаних з Києвом не було. Однак це ім'я дуже характерне для Ольговичів. У цьому блоку не вистачає двох Ольговичів, які княжили у Києві: Станіслава-Терентія Івановича (? -1324) та Федора Івановича (до 1331 -1362). Гліб — може бути одним з імен Федора Івановича. У такому складі путивльський блок був би практично заповненим.
[26] Князь Ольгімант-Михайло Міндовгович Гольшанський займав київський престол у 1324 — до 1331 рр. Пом'яник дозволяє уточнити його хрестильне ім'я (не Борис, а Михайло), що виключає тотожність Івана Борисовича, який загинув на Ворсклі у 1399 р., з Іваном Ольгімантовичем. З пом'яника також стає відомим, що Ольгімант-Михайло закінчив життя як чернець Євфимій. З цього запису починається блок, пов'язаний з князями Гольшанськими.
[27] Князь Іван Ольгімантович княжив у Києві у 1396 — після 1401 рр., його син Андрій († після 1422 р.) тримав В'язанське і, можливо, Київське князівство (? — до 1422 р.). З дочкою Андрія Івановича Софією одружився король Владислав-Ягайло.
[28] Князь Семен Іванович на прізвисько Лютий, син Івана Ольгімантовича, загинув у 1433 р.
[29] Під іменем князя Семена ще раз записаний князь Семен Іванович Лютий. (Тут, можливо, маємо приклад «кухні» печерського книжника, який групував різні записи, часом не завжди вдало). Його син князь Юрій Семенович († 1457 р.) тримав Степанське і Дубровицьке князівства. Внук Семена князь Василь Юрійович помер до 1481 р.
[30] Князь Іван, напевно, старший брат Василя Юрійовича — гольшанський і дубровицький князь Іван Юрійович († 1481 р.).
[31] Тут записано князя Данила Семеновича Гольшанського († 1435 р.).
[32] Тут записано князя Гліба Семеновича Гольшанського († до 1455 р.).
[33] Тут записано князя Андрія Семеновича Гольшанського († після 1457 р.).
[34] Це, поза сумнівами, трабський князь Семен Семенович Гольшанський († 1455 р.).
[35] [36] [37] У цьому мініблоці, на наш погляд, зібрано городецьких князів з династії Турівських Ізяславичів: князя Дмитра, його сина Давида Дмитровича († до 1399 р.) та внука — князя Дмитра (Митька) Давидовича († після 1427 р.) (504, c. 187). Городецькі князі мали ще якісь володіння і в Чернігівській землі (недаремно Давид Дмитрович ручився за Корибута-Дмитра Ольгердовича), можливо, тому їх родина була внесена у Печерський пом'яиик.
Наступний блок з десяти князів, схоже, об'єднує нащадків Володимира Ольгердовича і їх родичів, які були претендентами на київський престол у XV ст. Тому цей блок знову відкриває Володимир Ольгердович [38], який уже записаний у пом'нику під поз.20.
[39] Це, напевно, наймолодший син Володимира Ольгердовича — могильовський князь Андрій Володимирович († після 1455 р.).
[40] Тут міг бути записаний зять Володимира Ольгердовича — кашинський князь Василь Михайлович († 1382 р.).
[41] Тут записано сина Володимира Ольгердовича бельського князя Івана Володимировича († після 1446 р.).
[42] Тут записаний слуцький князь Михайло Олелькович, внук Володимира Ольгердовича, який претендував на київський престол і був страчений у 1481 р.
[43] Тут записано іншого учасника змови 1481 р. бельського князя Федора Івановича, який помер після 1503 р.
[44] Князя Романа серед нащадків Володимира Ольгердовича джерела не знають, але це могло бути одне з імен могильовського князя Гліба Андрійовича († після 1455 р.). Ім'я Романа міг носити і незнаний з інших джерел син Івана Володимировича.
[45] Під іменем князя Семена, напевно, записано наймолодшого з Бельських — князя Семена Івановича († після 1520/до 1522 р.).
[46] Під іменем князя Василя записаний син Семена Олельковича пінський князь Василь Семенович († 1496 р.), який теж претендував на Київ.
[47] Під іменем князя Івана до пом'яника внесено бельського князя Івана Івановича († до 1476 р.).
[48] Під іменем князя Семена, напевно, записано слуцького князя Семена Михайловича († 1503 р.),
який теж залишався претендентом на київський престол. Дописане чернече ім'я Акілой вказує на те, що Семен Михайлович, який мав хрестильне ім'я Прохор, перед смертю прийняв чернецтво.
Наступний блок включає родину княгині Юліани Юр'євої, тобто Юліанни Юріївни Гольшанської, яка померла у 16-річному віці і була похована у монастирі на Ближніх печерах, а пізніше канонізована.
[49] Як великий князь Володимир Київський записаний київський князь Володимир Ольгердович (1362-1393).
[50] Як князь Олександр — його син київський князь Олександр (Олелько) Володимирович (1440-1455 рр.).
[51] Як князь Семен — внук, київський князь Семен Олелькович (1455-1471).
[52] Запис «пом'яни убієнни князя Михайла Олександри», відноситься до молодшого брата Семена слуцького князя Михайла Олельковича, який претендував на київський престол і після невдалої змови був страчений у 1481 р. Напевно гілка київських Ольгердовичів була родиною Юліани по материнській лінії. Можливо, що її мати, яку теж звали Юліаною, була сестрою Семена і Михайла Олельковичів, незнаною з інших джерел.
[53] Князь Іван Юрійович, безперечно, старший брат Юліани, князь гольшанський і дубровицький, який загинув на ешафоті у 1481 р. разом з Михайлом Олельковичем.
[54] Князь Іван Ольгімантович займав київський престол у 1396 — після 1401 рр.
[55] Князь Семен Лютий, син Івана Ольгімантовича, загинув у 1433 р. Він був дідом Юліани.
[56] Князь Юрій, син Семена Лютого, помер у 1457 р. Він був батьком Юліани.
[57] Князі Василь та Семен Юрійовичі — це молодші брати Юліани. Василь помер до 1481 р., а Семен — у 1505 р. Княгиня Анастасія Семенівна Збаразька була дружиною Семена Юрійовича. Про їх сина князя Лева з інших джерел невідомо.
[58] Під іменем князя Юрія, напевно, записано ще одного брата Юліани, який помер до 1481 р.
[59] Княгиня Феодосія, скоріше всього, дружина князя Юрія Юрійовича Гольшанського.
[60] Княгиня Анастасія, очевидно, племінниця Юліани — остання степанська княгиня Анастасія Семенівна, яка померла до 1511 р.
[61] [62] [63] Княгині Авдотія, Агрипина і Василиса, яка стала черницею під іменем шоки Оулити, можливо, племінниці Юліани, які померли у першій чверті XVI ст.
[64] [65] Архімандрити Іоасаф та Варлаам, напевно, потрапили у цей блок випадково, їх родинне відношення до Гольшанських можна виключити.
[66] Хто така інока Феодора теж, навряд, чи пощастить вияснити. Взагалі жіноча половина князівських родин у інших джерелах крім пом'яників відбита дуже фрагментарно.
[67] Так само важко виявити, хто саме записаний як княгиня Марія, може це тітка Юліани, дружина трабського князя Семена Семеновича, дочка князя Дмитра Сокири-Зубревицького.
[68] Під іменем князя Федора міг бути записаним Федір Іванович Бельський, який брав участь у змові Михайла Олельковича та Івана Гольшанського. Його мати Василиса була дочкою Андрія Івановича Гольшанського, а, отже, князь Федір доводився Юліані троюрідним братом.
[69] Княгиня Марія, можливо, сестра Федора Бельського, яка була видана за Івана Ходасевича. Ім'я її з джерел невідоме.
[70] Як князь Іван, напевно, записаний старший син Юліани (Уляни) Семенівної Гольшанської та кобринського князя Семена Романовича. Князь Іван Семенович доводився Юліані Юріївні двоюрідним братом. Він помер у 1490 р.
[71] Княгиня Анастасія це, напевно, незнана з інших джерел сестра князя Семена Романовича.
[72] Князь Василь, можливо, чернече ім'я молодшого брата Івана Семеновича — кобринського князя Романа Семеновича, який помер після 1465 р. за незнаних обставин.
[73] Якщо попередні здогадки правильні, то як княгиню Анну записано сестру Івана та Романа-Василя Семеновичів. Вона померла у 1519 р.
[74] [75] Князі Іван та Юрій, напевно, якісь родичі Гольшанських по жіночій лінії, які жили у XV — на початку XVI ст. Нам не пощастило їх ідентифікувати.
[76] Як князь Олександр, можливо, записаний дядько Юліани - князь Олександр Семенович Гольшанський, який помер після 1456 р.
[77] Князь Гліб, скоріше всього, його брат князь Гліб Семенович Гольшанський, який помер до 1455 р.
[78] Як князь Григорій, можливо, записаний князь Григорій Іванович Лукомський, який помер після 1506 р. Він міг бути теж якось пов'язаний з Гольшанськими по жіночій лінії.
[79] [80] Ідентифікувати княгиню Марію та князя Семена, які теж, очевидно, були родичами Гольшанських по жіночій лінії, нам не вдалося. У XV-XVI ст. ці імена були дуже поширеними.
У Києво-Печерському пом'янику є два блоки, пов'язані з родиною князів Острозьких. «Старший» з цих блоків був сформований у середині XV ст. при житті князя Василя Федоровича Острозького († 1446/ 1450 р.), бо сам цей князь до переліку не включений. Виходячи з цього, і спробуємо розшифрувати цей блок, пам'ятаючи, що від Данила до Івана Острозького якраз засвідчено дев'ять безперечних представників чоловічої половини родини (включаючи двох зятів, імена яких збігаються з іменами у пам'ятці), як і у пом'янику (звісно за винятком батька Василя князя Федора Даниловича, який на час формування запису міг бути ще живим, і його брата Федора-Вацлава, який народився і жив у Чехії, крім того не був православним і на час формування запису, безперечно був живим, бо його смерть сталася після 1459 р.). Поза сумнівами і те, що у приведеному списку хрестильні імена перемішані з княжими. Ми, зрозуміло, у своїх міркуваннях, спираємося на дослідження І.З.Мицька (1121, с.49-56) та наші попередні розвідки (505, табл. 18; 506, с. 12), усвідомлюючи, що вивчення проблеми далеко не вичерпане і залишається дискусійним.
[81] Таким чином, виходячи з вищенаведених міркувань, ми пропонуємо ототожнити князя Данила, записаного під цією позицією з Данилом Васильковичем, який, вірогідно, був князем острозьким (до 1340 — після 1366/1370 рр.) та холмським (до 1352 — бл. 1366 рр.). І.Мицько, пропонує вважати цього князя сином Данила Мстиславича, тобто нащадком луцького, а потім і володимирського князя Мстислава Даниловича (1121, с.49-50). Він справедливо вказує на то, що пізніші володіння Острозьких належали до князівства Мстислава Даниловича. Так, але те, що король Юрій Львович титулувався ще і володимирським князем, практично виключає наявність живих нащадків Мстислава Даниловича після 1301 р. Вони б по прямій лінії «по мечу» віддідичили Волинь і без війни Юрію би не вдалося опанувати Володимир і Луцьк. А про таку війну згадали б польські, литовські або орденські джерела. І не мав Юрій Львович династичних підстав для такої війни. Згадаймо, як він уступив Мстиславу Даниловичу зайняте Берестя у 1288 р. Крім того традиція Острозьких вказувала на князя Романа Даниловича як родоначальника. Мстислав Данилович був його рідним братом. Може тому і з'явилася маргіналія у Хлєбніковському списку Галицько-Волинського літопису, на яку вказує І.Мицько. Однак ця приписка не може служити аргументом проти традиції і спадкового права (стосовно нащадків Данила Мстиславича). Ізяслав-Пантелеймон Мстиславич був пращуром всіх нащадків Данила Галицького. Тому і зрозуміла особлива пошана св.Пантелеймона волинськими Мономаховичами. А Острог та Дубно могли бути наданими ще Василькові Романовичу після втрати Слонімського князівства тим же Мстиславом Даниловичем.
[82] Князь Федір — острозький князь Федір Данилович († після 1437 р.), син попереднього князя.
[83] Князь Олександр — один з синів Данила Васильковича, ім'я якого зустрічається у багатьох пом'яниках (Олександр, в чернецтві Олексій). Ми погоджуємося із здогадкою І.Мицька (1121, с.50, 55), що у цьому фрагменті блоку Острозьких в тексті пом'яника світське ім'я Олександра відділене від його чернечого імені Олексія (поз.84) іменем князя Івана (поз.83 А), яке тут випадкове і дублює наступний запис (поз.86).
[85] Андрій, напевно, хрестильне ім'я холмського князя Юрія Даниловича, який загинув або помер близько 1377 р.
[86] Князь Іван, напевно, — князь Іван Юрійович Острозькими, який загинув у 1399 р.
[87] Князь Семен — його рідний брат Семен Юрійович, який помер у 1376 р. в Холмі.
[88] Як князь Іван міг бути записаним князь Іван Олександрович Глинський, який одружився з Анастасією Данилівною Острозькою. Цей князь помер після 1399 р.
[89] На думку І.Мицька князь Олександр, записаний під поз.83, це князь Олександр Четвертинський (1121, с.54), тобто знаний з документу 1388 р. князь Олександр Четвертня. Олександра, записаного під поз.89 він не ідентифікує. Походження Четвертинських від Острозьких не підтверджується традицією роду, яка виводила їх від турово-пінських князів. Походження від Острозьких, тобто від Данила Галицького було б більш почесним і Четвертинські, напевно, це б підкреслили. Крім того мали би місце претензії на спадщину Острозьких. Стосовно пінських князів, родинні зв'язки з якими Волинських Мономаховичів безсумнівні і відбиті не тільки у синодиках, ми зупинимося нижче. На нашу думку, князь Олександр Четвертая міг бути записаним під поз.89 як зять Федора Даниловича і муж княгині Феодори, племінниці князя Олександра Даниловича, записаної у цьому блоці під поз.94.
[90] Як князь Іван міг бути записаним князь Іван Семенович Путята-Друцький, муж Анастасії Федорівни. Він помер після 1440 р., тобто приблизно якраз перед формуванням запису.
[91] Як княгиню Анну записано, очевидно, старшу сестру Данила Васильковича († бл. 1345 р.). Саме її було внесено до Холмського пом'яника, про який мова йшла вище.
[92] Княгиня Василиса-дружина Данила Васильковича.
[93] Агафія Чурилівна Бродовська була дружиною Федора Даниловича Острозького і матір'ю князя Василя Федоровича.
[94] Феодора, напевно, була дочкою Федора Даниловича, незнаною з інших джерел, ідружиною Олександра Четвертні, записаного під поз.89.
Єдина родина некняжого походження, з якою на той період Острозькі були пов'язані родинними зв'язками, була родина Бродовських, звідки походила мати Василя Федоровича княгиня Агафія. Тому, напевно, особи без княжих титулів, записані в числі родини князя Василя, належали до Бродовських. З великою долею вірогідності можна припускати, що Анна — мати княгині Агафії, Іван — хрестильне ім'я її діда, а Семен — батька Чурила, Гервасій — брат княгині Агафії, який помер до 8.04.1385 р., тобто до дарчого запису, яким Чурило заповідав село Бродово зятеві князю Федору і його нащадкам (201,1.1, N 2, s.2), Азарія — напевно сестра Агафії, яка, схоже, стала черницею.
Наступний блок родини Івана Семеновича Кобринського († після 1491 р.) трохи заплутаний. Цей князь походив від Федора Ольгердовича, яким відкривається блок, та його сина Романа, який йому доводився дідом. А далі, помилково, на думку І. Мицька (1121,51), записані князі Гліб, Данило, Данило, Андрій, Семен та Кондрат (без титулу). Він вважає, що це князі Гліб-Мстислав Данилович, Данило Мстиславич, Данило Данилович, Андрій Данилович (тобто давніша частина блоку Острозьких) та Семен Андрійович, якого він відділяє від холмського князя Семена, і відносить до пінських князів. Нам здається, що для такого висновку підстав недостатньо. Князі Гліб, Данило, Андрій і Семен, напевно, Гольшанські, сини Семена Лютого і рідні брати Юліани, бабусі князя Івана Семеновича Кобринського. Можливо, що, згаданий останнім Семен -ратненський і кобринський князь Семен Романович, батько Івана Семеновича, який помер після 1455 р., а Кондратій-ім'я його тестя князя, батька княгині Феодори. Іншим Данилом, записаним у цьому блоці міг бути князь Дашко Федорович Острозький. Ім'я його дружини незнане. У нашому пом'янику в блоці Гольшанських під поз.71 записана княгиня Анастасія, яка вірогідно була сестрою Семена Романовича, її мужем міг бути Дашко Федорович, який помер до 1420 р., отже міг бути записаним серед Гольшанських, які померли пізніше. Втім, хронологія у пом'яниках витримується дуже приблизно. Ми залишаємо цю проблему відкритою.
Наступний блок присвячений родині князів Корецьких. Зрозуміло, що в цей блок могли потрапити тільки ці князі Корецькі, які померли до 1532 р., тобто до остаточного завершення формування тексту Києво-Печерського пом'яника.
[95] Як князь Гліб записаний Наримунт-Гліб Гедимінович († 1348 р.).
[96] Князь Патрикій Наримунтович († після 1408 р.), був наймолодшим сином Гліба-Наримунта.
[97] Иосиф, поза сумнівами, хрестильне або чернече ім'я стародубського і першого корецького князя Олександра Патрикійовича († після 1406 р.). З інших джерел про це невідомо.
[98] Під цією позицією записано корецького князя Василя Олександровича, який помер після 1443 р.
[99] Федор, дуже вірогідно, хрестильне ім'я князя Богуша Васильовича Корецького, який помер після 1483 р.
[100] Михайло, напевно, друге ім'я Івана Васильовича Корецького, який помер до 1502 р.
[101] Князь Олександр Іванович Корецький помер у 1519 р.
[102] Князь Лев Іванович Корецький помер у 1519 р.
[103] Князь Іван Іванович Корецький помер у 1517 р.
[104] Княжна Анна Іванівна була видана за Михайла Зброховича-Гулевича. Напевно він записаний у пом'янику як Євлашко. Інших нетитулованих родичів Корецьких просто неможливо відшукати.
[105] Князь Федір Іванович Корецький помер у 1522 р.
[106] Князя Миколу Корецького джерела не знають. Можливо, однак, що у котрогось з п'яти братів був син Микола, який помер малим і через це не потрапив у інші джерела.
[107] Князь Василь Іванович Корецький помер у 1519 р.
Більше князів Корецьких, відомих джерелам, не було, отже, наступні князі, записані у пом'яник, належали до інших родин, пов'язаних з Корецькими родинними зв'язками. Це перш за все князі Лизиноси та Жижемські. З Василисою Глібівною Лизинос був одружений Іван Васильович Корецький, з Анною Михайлівною Жижемською — його син Федір. Походження інших дружин князів Корецьких невідоме. Але з родоводу Л изиносів відомі тільки батько княгині Василиси Гліб та її діл Лизинос. Брати Анни Михайлівної Жижемської по віку на момент сформування тексту пом'яника були ще живі. Отже вони не могли бути включені до нього. Тому можна стверджувати, що імена, записані під поз. 108-113, належать родичам Корецьких з інших князівських і боярських родин, які невідомі. Ці імена поширені, так що простою версифікацією їх не ідентифікувати. Так навіть відносно рідкісне ім'я Лев могло належати князеві Леву Борисовичу Глинському чи князеві Леву Федоровичу Козечичу. Тому ми відносимо поз. [108], [109], [110], [111], [112], [113], [114] до тих, які не піддаються ідентифікації.
Блок, пов'язаний з родиною князя Івана Козловського, заповнений іменами, які відсутні у родоводі князів Козловських. Козловське князівство було одним з уділів Березуйсько-Фомінського князівства, утвореного внаслідок роздроблення Великого Смоленського князівства. Першим козловським князем був Василь Федорович, старший син березуйського князя Федора Меншого Костянтиновича. Син Василя Федоровича козловський князь Іван Васильович мав двох синів Романа та Лева, які померли після 1495 р. У Романа було двоє синів Іван та Федір, у Лева теж двоє синів — Юрій та Семен, їх діяльність відноситься до кінця XV — першої чверті XVI ст. Іван Романович перейшов на московську службу, але уже у 1494 р. Москва вимагала у литовської сторони його видачі. Правда, у 1508 р. він знову виїхав туди разом з князями Глинськими (2112, s. 184). Отже, до Києво-Печерського пом'яника була записана родина Івана Романовича Козловського.
[115] Як князь Іван записаний, напевно, козловський князь Іван Васильович (середина XV ст.).
[116] Княгиня Оуліта, у такому випадку, очевидно, його дружина.
[117] Як князя Івана записано Івана Романовича, а як княгиню Христину, під позицією [118] записано його дружину.
[119] Князь Андрій, можливо, друге ім'я князя Романа Івановича, батька Івана Романовича.
[120] Василь, можливо, друге ім'я брата Івана Романовича-Федора.
[121] Мождиво, що у князів Івана та Федора-Василя Романовичів була сестра княгиня Софія, з інших джерел незнана. Тоді Микола — ім'я її мужа, який був некнязівського походження, а Макарієм звали їх сина.
Блок, пов'язаний з родиною князів Буйницьких, теж досить унікальний. Буйницьке князівство було невеличким уділом Могильовського князівства. Походження князів Буйницьких незнане, їх родоначальник князь Юрій Толочко згаданий у сумнівному привілеї Вітовта віденському каноніку з 1395 р. (2112, s. 12-13) У Юрія Толочка було два сини. Старшого звали Федором, імені молодшого джерела не зберегли. Можна припускати, що під позицією [122] записано саме молодшого сина Юрія Толочка князя Івана.
[123] Лев був внуком Юрія Толочка і сином його молодшого сина, тобто Івана, записаного під попередньою позицією. Корнило, можливо, його друге ім'я.
[124] Як князя Івана могли записати зятя Лева Івановича князя Івана Крошинського, який був одружений з Ганною Львівною і помер після 1450 р.
Наступний невеликий блок пов'язаний з родиною князя Дмитра-Сангушка Федоровича, який помер 1455 р. З усіх трьох князів, згаданих у переліку, напевно, безперечно ідентифікується його син Василь, який помер до 1475 р. Князь Василь записаний під позицією [126]. Прийнявши таку версію, можна припускати, що цід позицією [125] як князь Іоаким записаний сам Дмитро-Сангушко (у такому випадку це могло бути його чернече ім'я) або його старший син. Останнє менш вірогідне, оскільки якщо князь Павло-Кароль Сангушкович існував, як ми раніше пропонували вважати (504, c. 137-138), то він був католиком і його внесення у Печерський пом'яник малоймовірне. Під позицією [127] як князь Ананія міг бути записаним князь Івашко Сангушкович, який помер до 1475 р. У такому випадку це його чернече ім'я.
[128] У наступному блоці знову записано київського князя князя Семена Олександровича (Олельковича), який помер у 1471 р. Його дружина княгиня Марія була дочкою відомого литовського
магната Івана Гаштольда.
[129] Як князь Олександр записаний Олелько Володимирович († 1454 р.).
[130] Князь Андрій Володимирович, молодший брат Олелька, тримав Могильовське князівство. Він помер після 1455 р.
[131] Ілля, напевно, хрестильне ім'я князя Івана Володимировича, іншого брата Олелька, який помер після 1446 р.
[132] Як князя Володимира, безперечно, записано Володимира Ольгердовича. Те, що цей князь, похований у Києво-Печерському монастирі, перед смертю став ченцем, з інших джерел невідомо.
[133] Під цією позицією знову записаний князь Олександр (Олелько) Володимирович. Інше пояснення важко знайти, бо нижче записано під позицією [134] князя Семена Олельковича, а під позицією [135] його брата князя Михайла Олельковича, страченого у 1481 р.
[136] Як князя Івана, напевно, записано бельського князя Івана Івановича, який помер до 1476 р.
[137] Князь Роман у Києво-Печерському пом"янику вже зустрічався серед Володимировичів під позицією 44. Найвірогідніше — це незнаний з інших джерел син Івана Володимировича.
Як видно з вищерозглянутого блоку, пов'язаного з князями Гольшанськими, останні були близькими родичами нащадків Володимира Ольгердовича. Тому після списку Володимировичів-Олельковичів логічно шукати перетик Гольшанських.
[138] Як князь Олександр, можливо, записаний князь Олександр Семенович Гольшанський, який помер після 1456 р. Він міг бути мужем княгині Євдокії Андріївни (згадана 10.06.1440 р.). Цей князь уже був внесений у пом'яник під позицією 76.
[139] Князь Михайло Іванович Гольшанський помер у 1433 р.
Під позиціями [140], [141], [142] теж, напевно, записані Гольшанські. При цьому Петро та Ілля, скоріше всього, хрестильні імена Івана Ольгімантовича та його сина Андрія, а під іменем князя Семена записано Семена Лютого, брата Андрія і сина Івана Ольгімантовича.
[143] Як князь Владислав міг бути записаним тільки король Владислав Ягайло, якого Володимир Ольгердович та його нащадки вважали узурпатором, чиї права були меншими за їхні, що, зрештою і відповідало істині. Саме тому у пом'янику король міг бути записаним просто як князь Владислав. Гольшанським він доводився зятем. Велика княгиня Софія, яка записана далі, напевно, його дружина Софія Гольшанська, яка також спершу була православною, як і сам король Ягайло-Яків-Владислав.
[144] [145] [146] Імена князів Петра, Стефана, Михайла належать родичам Олельковичів з інших князівських родин, з якими вони могли бути пов'язаними через дружин. Ми віднесли їх до тих, кого ідентифікувати практично неможливо.
Жіноча половина блоку, звичайно, починається з дружин та сестер Володимировичів. Так як позиції 151,150 та 149 відносно легко ідентифікуються, оскільки їх імена і родинні стосунки відомі з інших джерел, то під поз. [147], як княгиня Анна, могла бути записаною тільки дружина Володимира Ольгердовича, ім'я якої з інших джерел невідоме. Тоді під позицією [148] як княгиня Олександра записана дочка Володимира Ольгердовича, яка була видана за кашинського князя Василя Михайловича і померла у 1396 р. її ім'я з інших джерел також невідоме.
[149] Княгиня Марина, очевидно, дружина могильовського князя Андрія Володимировича, брата Олелька Володимировича.
[150] Під іменем княгині Анастасії в пом'яник внесено Анастасію Московку, дочку великого князя володимирського і московського Василя Дмитровича, яка була дружиною Олелька Володимировича.
[151] Як велика княгиня Софія записана королева Софія Андріївна, дружина Владислава Ягайла і дочка Андрія Івановича Гольшанського.
На нашу думку, під позиціями [152] та [153] повторно записано княгиню Анастасію Московку та королеву Софію, а далі за ними йдуть сестри Софії — під позицією [154] княгиня Марія Андріївна, дружина господаря Молдови Ілляша I, а під позицією [155] їх сестра княгиня Василиса Андріївна, дружина бельського князя Івана Володимировича.
У числі княгинь, записаних під позиціями [156], [157], [158], [159], [160], [161], [162], [163], [164], [165] записані дружини і дочки Олельковичів і Бельських. Серед них, майже безперечно, дружина Семена Олельковича — Марія (під поз. 159), його сестра Євдокія, дружина господаря Молдови Стефана III (під поз. 158) і дружина Михайла Олельковича (можливо, черниця Анна, записана під поз. 160) та незнана з імені дочка Івана Володимировича Бельського, яка була видана за Івана Ходкевича (можливо під поз. 165 як княгиня Анастасія, після якої перелічені імена без титулів).
Митрополит Григорій, архімандрит Микола та інші ченці внесеш сюди з іншого блоку. Ідентифікувати запис під позицією [166] навряд чи пощастить. Фома — хрестильне ім'я якогось родича Олельковичів з княжим титулом, решта, напевно, діти Феодосії, але до якої родини вони належали сказати важко.
[167] У блоці родини князів Полубенських записано одну титуловану особу князя Федора. Важко сказати, котрий князь Федір Полубенський був внесений у пом'янику. Скоріше всього це перший князь, який отримав уділ з центром у Полубенську під Лідою — Федір Федорович (перша половина XV ст.), хоча міг бути записаним його молодший син Федір (кін. XV ст.).
Поки Воротинське князівство зберігало суверенітет, маневруючи між Литвою і Москвою, родина князів Воротинських традиційно підтримувала зв'язки з Києво-Печерським монастирем. Після переходу Воротинського князівства і, споріднених з ним Одоєвського та Новосильського, під московський протекторат, у Литві залишилися боярські родини, пов'язані з ними родинними зв'язками. Напевно представники цих родин і сформували цей блок записів у пом'янику. Більшість записів цього блоку легко розшифровуються (504. С.170; 505, табл.9; 1190, с.118-128).
[168] Князь Федір Львовичтримав Воротинське князівство до 1442 — після 1455 рр.,віднього походили наступні воротинські князі.
[169] Княгиня Марія, дружина Федора Львовича, була дочкою Корибута-Дмитра Ольгердовича.
[170] Князь Василь Львович, старший брат Федора, вірогідно тримав Воротинське князівство бл. 1427 р. Його потомство джерелам незнане. Напевно у нього була дочка Феодосія, яка була видана за боярина Василя і наступні особи без титулів, перелічені у помянику (Ісидор, Кіндрат, Євладій, Мокій, Василь, Анна, Андрій, Іван, Никифор, Фофан, Федір, Парасковія, Авдотія, Яків, Пеланія), — їх діти, зяті, невістки і внуки.
[171] Князь Данило Романович, який тримав Новосильське князівство (після 1404 — ?), доводився дядьком Федору та Василю Львовичам.
[172] Під цією позицією могли бути записаними одоєвські князі Федір Юрійович (до 1424 — ?) або Федір Іванович (1459-1497). Обидва не мали синів. Отож Іван, напевно, зять князя Федора, Акулина — його дочка. Мождиво також, що Марія — теж дочка князя Федора, а Давид — її муж. Інші особи, перелічені у пом'янику (Лукіан, Андрій, Анна, Лукіан, Павло, Мамелфа, Іван, Роман) діти попередніх пар.
Дуже цікавим для дослідження, на наш погляд, виглядає наступний блок, пов'язаний з родиною київського воєводи князя Дмитра Івановича Путятича († 1505 р.). Родина князів Путятичів була відгалуженням удільних друцьких князів. Дмитро Іванович помер бездітним і доручив розпорядитися своїм майном князю Михайлові Глинському, який і зробив цей запис і відповідні вклади до Києво-Печерського монастиря, про що зберігся документ: «побачивши, що небіжчик князь Дмитро, відходячи з цього світу, не зробив тестаменту і не вчинив ніякої пам'яти по своїй душі й по душі батьків своїх, що лежать в Печерськім монастирі Пречистої в Києві, де й його тіло лежить, і були йому вручені та мали на нього надію, що він задовольнить пам'ять їх душ, він [тобто князь Михайло Глинський — Л. В.] з огляду на смерть його і його батьків без усякої пам'ятки, записує різні жертви. Монастиреві Печерському половину данників, а другу половину на катедру у Вільні і десять кіп на вічний впис до митрополичого синодика. Так само по десять кіп на впис до синодиків єпископських — до всіх православних катедр Великого Князівства Литовського і до монастирів і церков числом 20" (570, с.307). Тобто блок записів родини Путятичів у Києво-Печерському пом'янику сформований у 1506 р., коли було складено цитований вище документ. Останніми до блоку дописані сам князь Дмитро і його дружина Марія. Отже всі князі, перелічені у блоці, померли до 1506 р.
[173] Як князь Дмитро записаний, напевно, прадід Дмитра Івановича Путятича друцький князь Дмитро Семенович, діяльність якого можна віднести до другої половини XIV ст. (505, табл. 3).
[174] Князя Данила Друцького інші джерела не називають, нам здається можливим допустити, що це друге ім'я батька попереднього князя — Семена Михайловича, який загинув в бою з ординцями.
[175] Друцький князь Михайло, чия діяльність могла відноситися до першої половини XIV ст., відомий тільки з родоводів як батько Семена Михайловича.
[176] Підберезький князь Михайло Дмитрович загинув у битві на Ворсклі у 1399 р. Ю. Вольф, відносячи Михайла та Олександра до друцьких князів, підкреслював, що вони, напевно, володіли Підберезою, але ніяк не пов'язані з наступними підберезькими князями — Ямонтовичами (2112, s.64). Запис у Києво-Печерському пом'янику обох Підберезьких, поряд з Семеном на Іваном Дмитровичами, підтверджує правильність гіпотези Вольфа.
[177] Друцький князь Семен Дмитрович помер після 1422 р., його діяльність зафіксована у джерелах, починаючиз 1401 р.
[178] Князь Іван Дмитрович був братом двох попередніх князів.
[179] Підберезький князь Олександр Дмитрович загинув у 1399 р.
[180] Друцький князь Гліб брав участь у Куликовській битві у 1380 р., Можливо, він був братом Дмитра Семеновича (504, c. 191).
[181] Під цією позицією, напевно, записано князя Івана Бабу Семеновича, який помер після 1436 р.
[182] Князь Григорій Семенович, брат Івана Баби, помер після 1422 р.
[183] Князь Іван Путята Семенович, брат Івана Баби і Григорія, батько воєводи Дмитра Івановича, помер після 1440 р.
[184] Князь Василь Семенович Красний, брат трьох попередніх князів, помер після 1448 р.
[185] Князь Дмитро Семенович Сокира, брат чотирьох попередніх князів, помер після 1432 р.
[186] Князь Василь Іванович Путятич-Друцький, старший брат воєводи Дмитра Путятича, помер до 1496 р.
[187] Єдиний князь з династії Друцьких, який носив ім'я Андрій, це двоюрідний племінник Дмитра Путятича — прихабський князь Андрій Костянтинович. Вважалося, що він помер до 1515 р. (1700). На підставі цього фрагменту пом'яника можна вважати, що він помер до 1506 р.
[188] Князь Михайло Іванович, молодший брат Дмитра Путятича, теж помер до 1506 р., виходячи з того, що він записаний у цьому блоці.
[ 189] Князь Федір Іванович Бабич Молодший, який доводився Дмитру Путятичу двоюрідним братом, помер після 1450 р.
[190] Князь Михайло, напевно, — друге ім'я Костянтина Івановича Бабича, брата Федора Івановича. Цей князь помер до 1442 р.
[191] Під іменем князя Івана записано, очевидно, старшого з братів Бабичів — Івана Івановича Бабич-Друцького, який помер після 1476 р.
[192] Князь Василь Іванович Бабич помер після 1485 р.
[193] Під іменем князя Івана, можливо, записаний двоюрідний племінник Дмитра Путятича озерецький князь Іван Федорович. Сумнів викликає тільки датування його смерті часом після 1509 р. (1700, с.289), напевно дату смерті Івана Федоровича слід переглянути ближче до 1506 р.
[194] Князь Федір Федорович, двоюрідний племінник Дмитра Путятича, помер до 1475 р.
[195], [196], [197], [198], [199], [200], [201] Ідентифікація жіночих імен завжди пов'язана з певними труднощами, особливо якщо ці імена не зафіксовані в інших джерелах. Княгині Марія, Фетинія, Марія, Анна і Юліана, безперечно, дружини Путятичів, серед яких одна — бабуся Дмитра Путятича, а інша — його мати. Встановити, котра саме, просто неможливо. Мати князя Дмитра Путятича — Анастасія Федорівна з роду Острозьких могла мати друге ім'я Юліани або Фетинії. Княжна Соломонія, майже без сумніву, його сестра, незнана з інших джерел. Очевидно вона померла маленькою дівчинкою. Княгиня Марія Дмитрівна Сокира-Зубревицька, двоюрідна сестра Дмитра Путятича, померла бл. 1496 р.
[202] Під цією позицією записано самого князя Дмитра Путятича.
[203] Княгиня Марія, напевно, була його дружиною, яка померла раніше за мужа.
Наступний мініблок являє собою запис вкладу князя Василя Львовича Глинського Сліпого Мамая, який помер до 1522 р.
[204] Князь Лев Борисович Сліпий, його батько, який жив у другій половині XV ст.
[205] Під іменем інокині Агафіїнапевно записана тітка князя Василя — Федька Борисівна, якапомерла після 1491 р. Вона була дружиною Олександра Дрождча (1700, с. 326-327). Федір і Андрій, записані у пом'янику без титулів, — її діти.
Блок, під заголовком «Рід княгині Юліани», пов'язаний з нащадками мстиславського князя Лугвенія-Семена Ольгердовича.
[206] Князь Юрій Лугвенієвич помер після 1447 р. Судячи з наступних записів, він був дідом, а не мужем Юліани. У родині мстиславських князів відомо дві Юліани — дружина князя Івана Юрійовича та його дочка, яка вийшла за князя Михайла Івановича Іжеславського. Саме з останньою і пов'язане формування цього запису. Можливо при перемисуванні випало слово «дід», тобто «князя єї діда».
[207] Цей повторний запис у київському пом'янику великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича, який доводився прапрадідом княгигі Юліані, ще раз підтверджує, що князь Ольгерд був православним.
[208] Князь Лугвеній-Семен Ольгердович, прадід Юліани, тримав Мстиславське князівство (до 1379-після 1431 рр.).
[209] Князь Іван Юрійович, батько Юліани, помер між 1490-1495 рр.
[210] Князя Діонісія інока інші джерела не знають, напевно це брат князя Івана Юрійовича і дядько Юліани.
[211] Княгиня Юліана вийшла заміж у 1499 р. Дальша доля її невідома. На підставі пом'яника можна припускати, що вона померла до 1531 р. як схимниця. Не виключено, що у цьому записі йдеться про матір Юліани Іванівни, походження якої незнане.
[212] Митрофан інок, атакож інші імена без титулів, могли належати родичам княгині Юліани, матері Юліани Іванівни.
Другий у пом'янику блок родини князів Сангушків сформований при вкладі князя Олександра Сенгукшовича (Сангушковича), в чернецтві Алексія, який помер після 1491 р.
[213] Любартовичі-Сангушковичі, як видно з попереднього блоку родини у цьому пом'янику (поз. 125-127) та інших джерел, вживали як хрестильні чи чернечі біблейські імена типу Іоаким (можливо сам Дмитро Сангушко), Ананія чи Лазар. У цей ряд вписується ім'я Мануїла. Можливо Мануїл — хрестильне або чернече ім'я Федора Любартовича.
[214] Під іменем князя Семена записано, напевно князя Семена Любартовича, відомого з грамоти Федора Любартовича князю Федору Острозькому (201,1.1, N 8, s.8). Наведені далі імена без титулів належать нетитулованій родині з жіночого боку.
Другий у пом'янику запис родини князів Крошинських, вписаний з вкладом на пам'ять князя Костянтина Федоровича, казначея смоленського, чия діяльність протікала у 1482-1513 рр. Вклад внесли його дочки, чия нетитулована родина перелічена після князя Феодосія.
[215] Ім'я матері князя Костянтина Федоровича з інших джерел невідоме. На підставі пом'яника можна вважати, що княгиня прийняла чернецтво як інока Євфросинія.
[216] Син Костянтина Федоровича князь Феодосій з інших джерел незнаний, напевно він помер малим, бо ця гілка князів Крошинських обірвалася. Феодосій — хрестильне або чернече ім'я.
Записи родин князя Семена Васильовича Ромодановського († після 1502 р.) та князя Івана Юрійовича Трубецького († 15.01.1520 р.) проблем не викликають.
Блок під заголовком «Рід князя Матвія Микитинича» був сформований при вкладі головчинського князя Матвія Микитовича, діяльність якого протікала у 1502-1539 рр. Тобто блок був сформований десь у 1520-1531 рр. Князь Матвій Микитович прибув у Литву з великою княгинею Оленою Іванівною і отримав володіння з центром у Головчині. Походження цього князя незнане. У XVII ст. князі Головчинські писалися Рапаловськими (2112, s. 131), що, можливо, вказує на їх спорідненість з стародубськими (ряполовськими) князями. Під поз.221 записаний батько князя Матвія — Микита, що може означати, що попереду записані його предки. Спробуємо відшукати їх серед стародубських князів.
[217] Можливо тут записано стародубського князя Федора Андрійовича, який помер після 1410 р. (947,с.245-252).
[218] Князь Дмитро, це, можливо, Дмитро Іванович Ряполовський, який помер бл. 1463 р. (1735, p. 116).
[219] Скоріше всього тут записано стародубського князя Федора Федоровича, двоюрідного брата Дмитра, чию діяльність можна віднести до першої половшій XV ст.
[220] Князь Іван, це, напевно, брат Дмитра Івановича Ряполовського князь Іван Іванович Ряполовський, який помер після 1446 р.
[221] Якщо наші версії розшифрування поз. 217-220 правильні, то стосовно князя Микити можна стверджувати, що він походить від стародубських князів, і припускати, що Дмитро та Іван його рідні брати. Князь Микита Іванович не потрапив у родоводи можливо через це, що його син Матвій залишився у Литві.
Це могло б означати, що князі Головчинські були гілкою Ряполовських.
[222] Ідентифікувати княгиню Євдокію немає можливості.
[223] Як інока княгиня Євфросинія, можливо, записана перша дружина князя Матвія Микитовича, яку Й. Вольф називає Фетинією, що померла після 1509 р. (2112, s. 131).
[224] Анастасія, можливо, хрестильне ім'я другої дружини Матвія Микитовича Людмили Духнич. Тоді Семен і Дмитро — її нетитуловані родичі.
[225] Лев, можливо, княже ім'я Петра Михайловича Мосальського († 1495 р.), зятя Матвія Микитовича.
[226] Феодосія, напевно, незнана з імені дочка Матвія Микитовича, яка була дружиною князя Петра Мосальського.
[227] Княгиня Анастасія — одна з дочок Матвія Микитовича (2112,5.131).
[228] Княгиню Мелая, можливо, хрестильне ім'я іншої дочки Матвія Микитовича — Добрухни або однієї з двох, які носили ім'я Анни.
[229], [230], [231] Від трьох дружин у князя Матвія Микитовича було багато дітей. Серед них відомо трьох синів: Іван помер немовлям, Ярослав та Остап померли після 1531 р., тобто не могли бути внесеними до Києво-Печерського пом'яника. Але могли існувати ще князі Василь, Михайло і Петро, які теж померли дітьми і не потрапили до джерел. Крім того одне з цих імен могло бути хрестильним іменем Івана.
[232] Юліана схимниця, можливо, одна з дочок Матвія Микитовича Феодора або Анна. Обидві були видані за нетитулованих осіб. Яків, Семен, Олексій, Фотій, Філіп, Авдоній — родина та діти.
Блок родини князя Василя Мосальського записаний на початку XVI ст., коли князь Василь Михайлович ще не перейшов на московську службу. Тоді ще були живими брати Василя, окрім Петра.
[233] Інок схимник князь Мисаїл, це, напевно, батько князя Василя — князь Михайло Васильвич († після 1495 р.).
[234] Князь Петро Михайлович Мосальський, брат Василя, помер у 1496 р.
[235] Другого князя Петра, який би жив у цей період, у родині Мосальських не було. Можливо це його дід по матері, батько княгині Татяни, дружини князя Михайла Васильовича. Пеланія певно її сестра, яка була видана за боярина Івана. Іван, Омелян та інока Наталя — їх діти.
Князь Василь Семенович Можайський, який тримав Стародубське князівство, був у 1517 р. прогнаний з свого уділу близьким родичем сіверським князем Василем Шемячичем з яким він ворогував, що було використано московським урядом, зацікавленим у ліквідації обох князівств. Вклад у Києво-Печерський монастир і пов'язаний з ним запис було зроблено після 1517 р., коли Василь Семенович повернувся у Литву.
[236] Князь Семен Іванович († після 1508 р.) був батьком князя Василя.
[237] Під цією позицією, напевно, записано двоюрідного брата Василя Семеновича сіверського князя Семена Івановича († до 1499 р.). Можливо, що обидва були родичами через дружин, що і стало причиною суперництва Василя Семеновича з Василем Шемячичем.
[238] Княгиня Софія, напевно, дружина Василя Семеновича.
[239] Княгиню Марія, можливо, сестра Василя Семеновича, видана за нетитулованого вельможу, а Авдотія — її дочка.
Ще один запис сім'ї князів Гольшанських. Цей запис пов'язаний з вкладом дубровицького князя Юрія Семеновича († 1457 р.) по його дружині, яка померла, очевидно, раніше мужа.
[240] Княгиня Уляна, дружина Юрія Семеновича, походила з родини князів Боровських, вона була дочкою князя Івана Васильовича. Євдокія, можливо, одна з її дочок, незнаних з інших джерел. Осій — її муж, а Олена, Марія, Максим — родичі мужа або їх діти.
Рід князя Федора Ярославича і сам цей князь джерелам невідомі. Нам здається, що цей блок пов'язаний з вкладом родини князів Боровських, яких ще називали Ярославичами, від їх родоначальника боровського князя Ярослава Володимировича († 1426 р.). Його син Василь був змушений емігрувати у Литву. Його внук Федір Іванович († 1521 р.) через одруження з Олександрою, дочкою Семена Олельковича, успадкував Турівське і Пінське князівства (1495-1521). Сам Федір Іванович записаний під поз. [241].
[242] Княгиня Олена, це, напевно друге ім'я його дружини Олександри Семенівни. Напевно у Федора та Олександри-Олени були дочки, видані за нетитулованих осіб, чиї родичі записані далі.
Записи князів Крошинських у пом'янику повторюються найчастіше. Повторний запис Костянтина Крошинського сформований після 1513 р., тоді як перший запис (поз.215-216) відноситься до часу, коли князь Костянтин Федорович ще був живим.
[243] Князь Роман Іванович, який жив у першій половині XV ст., доводився князю Костянтину прадідом.
[244] Крошинський князь Іван Романович, чия діяльність відноситься до 1446-1450 рр., був дідом князя Костянтина.
[245] Княгиня Іванна, очевидно, дружина князя Івана Романовича і бабуся князя Костянтина. Євпраксія, можливо, її дочка або це хрестильне ім'я княгині Іванни.
[246] Князь Федір Іванович Крошинський був батьком князя Костянтина. Юліана — його дружина. У цьому пом'янику вона вже записана під поз.215 як черниця Євфросинія. Отже, Юліана (Уляна) — її княже або хрестильне ім'я.
[247] Князь Костянтин Федорович помер після 1513 р.
[248] Князь Костянтин Федорович був одружений з Анною Кішкою. Його старшу дочку також звали Анною. Але Анна Костянтинівна згадується у документах 1513-1533 р., отже вона не могла бути внесеною до пом'яника. Залишається, таким чином, дружина Костянтина Федоровича — Анна Кішка, востаннє згадана під 1531 р. (2112, s. 193). Смерть княгині Анни Крошенської-Кішки можна віднести до часу бл. 1531 р.
[249] Василь, напевно, друге ім'я князя Пилипа Івановича, дядька Костянтина Крошенського, який помер після 1496 р. Юліана — його дружина.
Розшифрувати записи блоку княгинь Мосальських (поз.250) з одними чернечими іменами, які не відбиті в інших джерелах, практично неможливо.
Черговий запис родини князів Крошинських пов'язаний, на нашу думку, з вкладом нетитулованих родичів.
[251] Під цією позицією записано князя Івана Романовича († після 1450 р.).
[252] На наш погляд, цей запис дозволяє уточнити запис підпоз.245. Княгиня Євпраксія, безперечно, дочка князя Івана Романовича, яка була видана за нетитулованого вельможу. Родина її мужа і записана далі без титулів.
Блок записів родини князів Вишневецьких сформований у 1517-1531 рр., ближче до першої дати, тобто до часу смерті Михайла Васильовича.
[253] Несвіцький князь Михайло Іванович, який помер після 1478 р., доводився Михайлу Васильовичу дядьком.
[254] Княгиня Агафія, очевидно, дружина князя Михайла.
[255] Збаразький князь Василь Васильович, який помер у 1474 р., був батьком князя Михайла.
[256] Княжна Марія, напевно, сестра князя Василя Васильовича і тітка князя Михайла.
[257] Вишневецький князь Михайло Васильович помер бл. 1517 р.
[258] Марія Василівна була сестрою князя Михайла (2112, s.619).
[259] Князя Єрофея джерела не знають. Єрофей, напевно, княже ім'я одного з братів князя Михайла, найпевніше порицького князя Федора, який востаннє згадується під 1514 р. Федір-Єрофей Васильович міг померти бл. 1517 р. відразу після князя Михайла. Інші брати померли ще у XV ст. Авдотія — дружина князя Єрофея.
Другий блок записів родини князів Острозьких найскладніший для розшифрування від усіх частин Києво-Печерського пом'яника. Він був сформований при внесенні вкладу в пам'ять про князя Костянтина Івановича Острозького, який помер у 1530 р. і був похований в Успенському соборі монастиря. Цей блок на час завершення формування пом'яника був чи не найголовнішою його частиною. Туди записали всіх близьких і далеких родичів родини князів Острозьких, яка на той час перебувала у зеніті своєї слави. Поряд з князями до блоку було занесено і ієрархів, близьких до родини. Створювався грандіозний пам'ятник роду Острозьких, для формування якого, безперечно, використовувалися родинні архіви.
Дослідженням цієї частини помяника займався М.Максимович (1059. С. 1-7; 1060). Ототожнивши князя Георгія (поз.261) з пінським князем Юрієм Володимировичем, який помер у 1290 р., М.Максимович виводив князів Острозьких від Турівських Рюриковичів. Ми вже зупинялися на вразливих місцях цієї версії, а також інших версій походження князів Острозьких як у наших попередніх дослідженнях (504, c. 122-132; 505, табл. 18; 506, с.355-367), так і при розгляді першого блоку записів родини Острозьких. При розгляді цієї частини пом'яника ми спираємося на ці дослідження та наші висновки при аналізі фрагменту Холмського помяника і попереднього запису родини Острозьких за князя Василя Федоровича.
З 42 чоловічих імен з князівським титулом, які записані у цій частині помяника, лише 15 могли належати князям Острозьким (починаючи від Василька Романовича і закінчуючи Костянтином Івановичом). Сюди можна додати ще князів Заславських, які померли до 1531 р. Решта княжих імен припаде на зятів, сватів та прямих родичів, які жили пізніше Василька Романовича. Тільки, вилучивши з переліку 15 імен, які безперечно належали князям Острозьким, і два імені їх найближчих родичів Заславських, знаних з інших джерел, можна пробувати розгадувати решту записів, добираючи варіанти, синхронні в часі.
[260] Ця позиція, на наш погляд, є ключовою при розшифруванні цієї частини пом'яника. Під великою королевою Оленою пропонували бачити, навіть, матір імператора Костянтина (306-337 рр.), при якому християнство стало офіційною релігією Римської імперії, чи княгиню Ольгу, яка пробувала запровадити християнство у Київській Русі. Цього, звичайно, прийняти не можна. При всій помпезності даного фрагменту — це перш за все пом'яник, куди записували членів родини. Ніяка фантасмагонія туди не могла потрапити. Перед лицем Господа амбіції та гординя втрачали сенс. Отже представниця королівського роду мусила бути у числі прямих предків родини Острозьких. Титул «велика королева» дозволяє припускати, що мова може йти про імператорську родину. Зрештою всі Гедиміновичі були у певних родинних стосунках з королями з династії Ягеллонів. Корятовичі були родиною з угорськими королями. Тому особливої потреби підкреслювати свої родинні зв'язки з королевою такій відомій родині як Острозькі не було потреби. Але з усіх князівських родин Рюриковичів і Гедиміновичів, які існували на момент складання запису до пом'яника, лише прямі нащадки галицько-волинського князя Романа Мстиславича могли гордитися наявністю серед своїх предків представника імператорської родини. Ми вже аргументували нашу підтримку версії, згідно якої друга дружина Романа Мстиславича була дочкою імператора Ісаака II Ангела (504, с. 30, 33) та угорської королівни Маргарити-Марії, дочки Бели III. Саме тому що княгиню можна порівняти хіба що з св.Ольгою, стосовно становища, яка вона займала, її визнавали як володарку не лише полководці покійного мужа і волинське боярство, але угорські королі і польські князі, які теж претендували на Галицьку спадщину. Ім'я дружини Романа встановлено як Анна на тій підставі, що внук Мстислав спорудив на її могилі капличку-ротонду в честь святих Іоакима та Анни. Останнє зовсім не суперечить ототожненню королеви Олени з дружиною Романа. Як відомо, вдова Романа закінчила свої дні у монастирі. Отже, Анна — це, скоріше, її чернече ім'я.
[261 ] Ми виходимо з того, що слідом за королевою Оленою до пом'яника міг бути внесеним тільки хтось з відомих князів, чиє ім'я нагадувало би про давність і славу родини. Найбільше сюди підходив би князь Роман Мстиславич, якого на Волині пам'ятали завжди. Хрестильне ім'я князя Романа встановлено як Борис на підставі печатки цього князя на якій зображено святих Бориса і Гліба. З іншого боку печатки зображено святого воїна із списом та щитом. У Львові один з найдавніших монастирів, у якому, можливо, було навіть своє літописання, носив ім'я св.Юрія (Георгія). Львівський хроніст Б.Зіморович пов'язував його виникнення з князем Васильком, який ніби-то там прийняв чернецтво. Але це неймовірно, виходячи з конфронтації, яка мала місце між Левом Даниловичем і волинськими князями після смерті короля Данила. Це ім'я носив спадкоємець Лева — король Юрій. Після королеви Олени до пом'яника було внесено її правнука Юрія (Георгія) Львовича, який носив королівський титул.
[262] Князя Дмитра ідентифікувати важко. У пом'янику князя Лева Даниловича після Георгія стоїть також Дмитро (1119, с.7). Можливо, це хрестильне ім'я Романа Даниловича, брата князя Лева?
[263] Тимофій — може бути хрестильним іменем сина Романа Даниловича — князя Василька Романовича.
[264] Данило Василькович у попередньому блоці записаний під поз.81
[265] Князь Іван міг бути незнаним з інших джерел братом Данила Васильковича. Якщо він помер молодим, то його діяльність могла не знайти відбитку у джерелах.
[266] Князь Федір Данилович у попередньому блоці записаний під поз.82. Його чернечим іменем було Феодосій, яке помилково приписане князеві Семенові у наступній позиції (1121, с.50).
[267] Князь Семен Юрійович у попередньому блоці записаний під поз.87.
[268] Князь Олександр-Олексій Данилович у попередньому блоці записаний під поз.83.
[269] Андрій, виходячи з попередніх розшифрувань, — Юрій-Андрій Данилович, згаданий у попередньому блоці під поз.85.
[270] Це острозький князь Василь Федорович († 1446/1450 р.).
[271] Це острозький князь Дашко Федорович († бл. 1420 р.).
[272] Князь Іван Олександрович Глинський, муж Анастасії Данилівни. У попередньому блоці Острозькиї він записаний під поз. 85.
[273] Скоріше всього окремого князя Георгія (Юрія) не існувало, а просто помилково ім'я Юрія-Андрія Даниловича записано двічі.
[274] Князь Іван Семенович Путятич-Друцький у попередньому блоці записаний під поз.90.
[275] Князь Семен Юрійович помер у 1376 р., він був сином холмського князя Юрія-Андрія Даниловича. У попередньому блоці Острозьких він поміщений під поз. 87.
[276] Князь Іван Юрійович, брат Семена, загинув у 1399 р. Раніше він записаним під поз.88.
[277] Острозький князь Федір Данилович помер після 1437 р. У цьому блоці він уже був записаний під поз.266, у попередньому — під поз.82.
[278] Під цією позицією можливо записано свата князя Федора — друцького князя Семена Дмитровича († після 1422 р.).
[279] Напевно це син Анастасії Данилівни та Івана Олександровича Глинського — князь Федір Іванович Глинський, який помер у середині XV ст., не залишивши нащадків.
[280] Пилип, можливо, хрестильне ім'я другого Глинського r князя Бориса Івановича († після 1451 р.).
[281] Mожливо тут знову записано Острозького князя Василя Федоровича († 1446/1450 р.), який вже значиться під поз.270. Схоже, що цей мініблок (поз.277-283) вписаний з іншого пом'яника, пов'язаного з Федором Даниловичом і його сестрами.
[282] Запис під цією позицією досить загадковий. Невідомо, чому після князя Романа стоять імена без титулів (Андрій, Семен, Іван). Скоріше всього, це помилка переписувача. Нетитуловані імена тут просто не могли бути поміщеними. Найбільш правдоподібно, що тут записано кобринського і ратненського князя Романа Федоровича († після 1416 р.), який міг бути одруженим з однією з Острозьких, незнаною з інших джерел сестрою Федора Даниловича. Андрій — це його хрестильне ім'я, а Семен-Іван — його син Семен Романович.
[283] Як князь Семен, напевно, записаний третій з синів Анастасії Данилівни і Івана Олександровича Глинського — князь Семен-Довмонт Іванович († після 1448 р.),
[284] Князь Георгій (Юрій) Васильович († бл. 1500 р.) був молодшим сином Острозького князя Василя Федоровича.
Враховуючи те, що джерела навряд чи відбили більше третини жіночого складу князівських родин, позиції 285-287 можна пробувати розшифровувати хіба що методом версифікації, прекрасно усвідомлюючи непевність таких методів.
[285] Тут міг бути записаним звягольський князь Семен Борисович († після 1446 р.). Походження його дружини невідоме. Володіння Острозьких були поруч, крім того обидві родини походили з Волинських Мономаховичів, отже такий шлюб цілком був можливим.
[286] Князь Михайло, можливо, слуцький князь Михайло Олелькович († 1481 р.). Він доводився дідом княгині Олександри — другої дружини князя Костянтина Острозького.
[287] Князь Семен — син Михайла Олельковича і батько княгині Олександри Острозької, який помер 14.11.1503 р.
[288] Князь Михайло, напевно, острозький князь Михайло Іванович, старший брат Костянтина, який помер у 1501 р.
[289] Майже без сумніву тут записано Острозького князя Івана Васильовича († після 1465 р.), батька князя Костянтина Острозького.
[290] Георгій, можливо, хрестильне ім'я сина Михайла Івановича Острозького князя Романа, який загинув у 1519 р. згідно Острозького літопису. Імена близьких родичів звично записані поряд.
[291 ] Можливо тут записаний збаразький князь Василь Васильович († 1474 р.), який міг бути
спорідненим з Острозькими через іншу родину, наприклад Гольшанських.
[292] Князь Федір, це, можливо, його син порицький князь Федір Васильович († після 1514 р.).
[293] Можливо це князь Федір Федорович Полубинський (кінець XV ст.).
[294], [295], [296], [297], [298], [299], [ЗОЇ] У другій редакції Дерманського синодика записано поминання дітей Георгія князя, княгині Варвари і чадъ їх князів... Івана, Сергія, Иосифа, Родіона, Олександра, Льва, Дмимитрія, Георгія. У цьому ж пом'янику серед загиблих від татар під Острицею та Сокалем у 1519 р. вказано князів Івана, Сергія, Родіона, Льва, Димитрія, Григорія (?). Княгиня Варвара записана як княгиня Суровська (скоріше Туровська). І.Мицько вважає, що йдеться про князя Юрія Семеновича, який правив у Пінську та Турові у 1452-1471 рр., та його дружину Варвару (1121, с.54). З цим ми не можемо погодитися. Якби у Юрія Семеновича залишалося стільки спадкоємців, то Пінське князівство у 1471 р. не міг би отримати Василь Семенович, син київського князя Семена Олельковича. Його тітка Федка Олельківна була дружиною князя Семена Юрійовича, якого Й. Вольф не зміг ідентифікувати (2112, s.328). Семен Юрійович був батьком пінського князя Юрія Семеновича. Він міг тримати Пінське князівство у 1443-1452 рр. як син Юрія Носа. Після смерті його сина Юрія, який не залишив потемків, право на Пінську спадщину «по кужелю» отримав Василь Семенович. Його позбавили Києва, але не стали позбавляти Пінського князівства, де він уже не був таким небезпечним. Тому нам здається, що згадані тут і у Дерманському помянику діти князя Георгія і княгині Варвари були дітьми першого заславського князя Юрія Васильовича Острозького і його дружини Варвари, яка, схоже, була дочкою пінського князя Юрія Семеновича. Отже, Георгій (поз.294), Лев (поз.295), Іван (поз.296), Сергій (поз.297), Иосиф (поз.298) Родіон (поз.299) і Олександр (поз.301) були згаданими у Дерманському пом'янику синами Юрія Васильовича, які загинули у боях з татарами у 1519 р. Враховуючи швидкість ординських випадів і стан сполучення Волині з Пінськом, пінські князі не могли брати участі у цих боях.
[300] Якщо ім'я Лева Юрійовича не записане помилково двічі, то тут, можливо, записаний князь Лев Федорович Курцевич-Буремльський, який міг бути спорідненим з Острозькими через Сангушків, Гольшанських або Слуцьких. Цей князь помер після 1528 р. близько часу складання пом'яника.
[302] Під цією позицією записані усі нетитуловані родичі Острозьких, єдиний князь Дмитро, можливо київський воєвода Дмитро Іванович Путятич-Друцький († 1505 р.) або Дмитро Семенович Домонт-Глинський.
Розглядаючи жіночу частину блоку князів Острозьких, можна спробувати виділити відомі з інших джерел імена. Для решти імен — дуже важко відшукати навіть більш-менш вірогідну версію. Привертає до себе увагу, що початок запису практично збігається з записом попереднього блоку князів Острозьких.
[303] Інокиня княгиня Єлизавета — це, напевно, чернече ім'я княгині Анни Васильківни Острозької, дружини Наримунта-Гліба Гедиміновича, яка була записана у Холмському пом'янику і у попередньому блоці цього помяника (під поз.91).
[304] Княгиня Василиса, дружина Данила Васильковича, вже булазаписана під поз.92.
[305] Княгиня Агафія Чурилівна Бродовська-Острозька теж була записана під поз.93. У попередньому блоці вона була записана як черниця. З даного запису випливає, що чернече ім'я княгині було Агрипина.
[306] Феодора Данилівна була дружиною князя Олександра Четвертні. У попередньому блоці вона записана під поз.94.
[307] Княгиня Тетяна Семенівна Гольшанська, яка померла у 1522 р. була першою дружиною Костянтина Івановича Острозького.
З інших княгинь можна розглядати хіба що вірогідність тотожності: княгині Анни [309] з Ганкою Іванівною Ямонтовичівною-Підберезькою, яка була дружиною Василя Федоровича Острозького; княгині Анастасії [310] з Анастасією Федорівною Острозькою, яка була дружиною князя Івана Семеновича Путяти-Друцького та княгині Марії [312] з Марією Іванівною Острозькою († після 1506 р.), яка була дружиною князя Андрія Олександровича Сангушка. У світлі цих здогадок, виходячи з порядку записів, можна з досить високою долею впевненості вважати, що княгиня Марфа [308] — це дружина Дашка Федоровича, а княгиня Федора [311] — дружина Михайла Івановича, старшого брата Костянтина Івановича Острозького. Княгиня Анастасія [314] — дружина князя Дашка Федоровича, дочка кобринського князя Романа Федоровича. У блоці князів Гольшанських вона записана під поз.71.
У числі наступних княгинь, безперечно, записані імена матері князя Костянтина, дружини його батька Івана Васильовича, та тітки, дружини першого заславського князя Юрія Васильовича. Нам здається, що ці княгині записані під поз.318 і 319 (Марія і Софія). На користь такої версії можуть свідчити дві обставини. Як видно з попередніх спостережень у середині кожного блоку записи групуються мініблоками, пов'язаними з синхронністю в часі, послідовністю або одним рівнем родинних відносин. Під поз.320 записана княгиня Євфросинія, за якою йдуть імена без титулів, причому жіночі імена перемішані з чоловічими. З усіх Острозьких, які могли бути вписаними до пом'яника, лише Агрипина-Катерина Василівна тричі віддавалася за нетитулованих вельмож: Івана Кгойчевича, Михайла Нацовича і Войтеха Яновича. Тому Євфросинія- це чернече ім'я Агрипини-Катерини, а після неї перелічені християнські імена її дітей та мужів. Таким чином міпіблок 318, 319, 320 об'єднує дочку і невісток Василя Федоровича Острозького. Друга обставина це ім'я дочки Івана Васильовича — Марія, дане, напевно, на честь її матері.
Чотири імені, що залишилися: Юліанія [313], Юліанія [315], Мавра [316] і Анастасія [317]), можливо належать дружинам відомих князів з старшого покоління родини Острозьких: Юрія, Михайла і Дмитра Даниловича, старших братів Федора Даниловича та його сестрі Анастасії Глинській (вже записаній під поз. 306 та 93).
Наступний запис княжої родини пов'язаний з родиною князів Соколинських з Волині, тобто гілкою князів Друцьких, молодшим відгалуженням потомків Івана Баби.
[321] Князь Михайло Семенович Друцький-Соколинський помер до 1530 р.
[322] Княгиня Юліанія, напевно, його сестра, видана за нетитулованого вельможу, а Марія, Василь і Семен — її діти.
Останньою з князівських родин записана родина князя Михайла Васильовича Ромодановського. Перший блок, пов'язаний з вкладом брата князя Михайла Семена Васильовича Ромодановського, записаний у пом'янику вище. Можливо, що його брати закінчили життя в монастирі, а діти сестри Євфимії, записаної під поз. 325, яка могла вийти за українського чи литовського нетитулованого магната, внесли вклад десь бл. 1531 р.
[323] Як інок князь Мисаїл записаний, напевно, князь Михайло Васильович Ромодановський, який востаннє згаданий у 1500 р. серед гостей на весіллі князя В.Д.Холмського. Відомо також, що він помер бездітним (711,с.38-40).
[324] Як інок князь Вассіан, можливо записаний його старший брат Василь Васильович Ромодановський, який помер після 1509 р. У 1499 р. він був схоплений у зв'язку з справою Патрикеєвих-Ряполовських, а в наступному році був у Литві, можливо шукаючи притулку у родини сестри Євфимії. Однак уже в 1501 р. у поході на Литву він командував сторожовим полком.
Розгляд Києво-Печерського пом'яника був би неповним, якби ми не згадали його молодшу редакцію, яка не збереглася, або з різних причин не була закінченою. Про роботу над такою редакцією можна судити з трактату Афанасія Кальнофойського «Teraturgema або чуда Печерського монастиря», виданого польською мовою у Києві в 1638 р., у якому поміщені виписки, вірніше конспект з монастирського пом'яника (295, p. 168-170). Цінність цього фрагменту полягає в тому, що у конспект А.Кальнофойського був зроблений з версії пом'яника початку XVII ст., створеної після 1608 р. (тобто після смерті князя Василя-Костянтина Острозького, внесеного у пом'яник) і до 1638 р. (появи книги). Сама версія не збереглася, що збільшує вартість конспекта. В останньому вказані сторінки пом'яника, з яких були зроблені виписки. Вони також не збігаються з старшою редакцією пам'ятки.
На сторінці 6 були записані наступники великого князя київського Володимира Святославича, на стор. 10 — родина князя Василя-Костянтина Острозького, стор. 21 - родина князів Сангушків. На стор. 23 був вписаний київський князь Семен Олександрович († 1471 р.), а перед ним на стор. 22 — князь Іванович Володимирович. Напевно мався на увазі бельський князь Іван Іванович, внук Володимира Ольгердовича і дядько Семена Олександровича, або його рідний брат Михайло. Обидва померли до 1476 р.
На стор.30 записаний Олександр Сангушко в чернецтві Олексій. Враховуючи, що князь Андрій Сангушкович записаний пізніше (на стор.90), ми вважаємо за можливе ідентифікувати його з Олександром Дмитровичом Сангушком († після 1491 р.). Про те, що цей князь перед смертю прийняв чернецтво під іменем Олексія з інших джерел невідомо.
На стор.65 внесений князь Федір Іванович Ярославич-Боровський († 1521 р.), записаний як Федір
Ярославич. У старшій редакції Київського пом'яника цей князь був записаний під поз.241.
На стор.72 була внесена родина князя Івана Вишневецького, очевидно Івана Михайловича († 1542 р.).
Під поз. 73 записана родина князя Костянтина Івановича Острозького († 1530 р.). Але, якщо виписка А.Кальнофойського була повною, цей блок був меншим за блок у старшій редакції пом'яника.
Далі на стор. 79 і 80 записані Іван Васильович та Василь Іванович, князі «прунські». Крім того трохи далі на стр. 122 записана родина княжат Прунських, тобто Пронських, нащадків великих князів пронських, які виїхали у Литву після анексії їхнього князівства Москвою. Князі Василь Іванович Нелюб (середина XV ст.) та його син Іван Васильович Шемяка († після 1549 р.) належали до середньої гілки пронської династії, яка перейшла на московську службу. Тому вони внесені у пом'яник окремо.
На стор.90 був записаний князь Андрій Сангушкович. Це скоріше каширський Андрій Михайлович († 1560 р.) ніж його дядько князь Андрій Олександрович († 1534 р.). Бо на стор.75 був записаний князь Андрій Сангушко, який очевидно і був дядьком князя Андрія, записаного на стор.90.
На стор. 100 записаний Микола, князь Збаразький, адміністратор Київського воєводства. Поза сумнівами це збаразький князь і староста кременецький Микола Андрійович († 1574 р.).
На стор. 101 «Костянтина князя Острозького дочка княжна Марія вписана». Ризикнемо припустити, що це, незнана з інших джерел, дочка князя Василя-Костянтина Острозького, яка померла дитиною і була вписана в пом'яник окремо від родини.
На стор. 189 були записані княжата Огінські, на стор.77 — Наримунтовичі Ружинські, на стор. 66 -Іонас, кн. Друцький-Соколинський, на стор. 103 — князь Лев Григорович Соколинський.
На стор. 111 записана княжна Олександрова Кошерська. Це могла бути незнана з імені друшина каширського князя Олександра Дмитровича Сангушковича, вдова по Антонію Волотовичу, або одна з дружин його правнука каширського князя Олександра Андрійовича (княжна Анна Василівна Полубенська або княжна Анастасія Василівна Жилінська).
Далі, роблячи виписки з пом'яника, А.Кальнофойський знову повернувся до його початку і записав, що на стор. 1 були вписані князі Ковельські (Сангушки-Ковельські) з Волині. На стор. З записаний князь Іван Кулинський (Kulinski). Це, напевно, помилка. Мова йшла про Івана Михайловича Сангушка-Ковельського († бл. 1516 р.).
На стор. 6 записаний князь Іван Трубецький. Це скоріше Іван Іванович († 1538 р.) ніж його батько Іван Семенович († до 1499 р.).
На стор. 9 записано князя Дмитра Одиневича. Це, напевно, описка самого А.Кальнофойського: мало бути Дмитра Одинцевича. На цій же сторінці була вписана і княгиня Теодозія Буйницька. Теодозія була дружиною князя Льва Буйницького, внука Юрія Толочка (2112, s. 12-13). її муж записаний трохи нижче на стор. 11.
На стор. 10 було записано Івана Семеновича Горинського (Gorinski) (?). Це скоріше всього помилка у прізвищі відомого князя Івана Семеновича Глинського († 1504 р.), який мав володіння на Київщині.
Після нього на цій же сторінці був записаний князь Іван Козловський († після 1508 р.). Він був васалом князів Глинських, отже близькість їх записів цілком об'єктивна.
Із стор. 13 виписано князя Михайла Дмитровича Вяземського († після 1492 р.). Цей удільний смоленський князь помер у засланні на Північній Двині «в залізі», куди його спровадили після приєднання уділів Вяземського князівства до Московської держави (504, c. 195).
На стор. 13 була записана і княгиня Марія Семенівна Трабінська. Мова очевидно йде про Марію († 1466 р.), дружину трабського князя Семена Семеновича Гольшанського († 1455 р.). Вона була дочкою князя Дмитра Сокири Друцького-Зубревицького (2112, s. 115).
На стор.22 була записана княжна Юліана. Без сумніву це печерська свята княжна Юліана Юріївна Гольшанська.
На стор.30 був внесений князь Іван Васильович Москаль (очевидно Іван III), на цій же сторінці -князь Воротинський без зазначення імені.
На стор.31 був записаний князь Юрій «Півський» (напевно «Пінський»). Тоді це Юрій Семенович († 1471 р.), а не Юрій Ніс († до 1410 р.).
На стор.34 було записано Василя Мамая Львовича. Це князь Василь Львович Глинський на прізвисько Сліпий Мамай († до 1522 р.) (1700, с.327).
Із стор.36 було виписано князя Івана Юрійовича Лугвенійовича. Це мстиславський князь Іван Юрійович († 1490/1495 р.), внук Лугвенія-Семена Ольгердовича.
Виписка із стор.39: «Юрійович Москаль». Нам здається, що там було вписано знаменитого суперника Василя Темного — галицького і великого московського князя Дмитра Юрійовича Шемяку († 1453 р.), сини якого отримали значні володіння у Сіверській землі.
Із стор.40 виписано князя Семена Васильовича Ромодановського, а із стор.41 — його родича князя Семена Ряполовського з зазначенням: «Москаль». Із стор.79 виписаний князь Михайло Васильович Ромодановський.
На стор.42 був записаний князь Олександр Сангушкович († після 1491 р.). Цей князь, схоже, був записаний у пом'янику двічі (на стор. 30 і 41), але такі повтори взагалі характерні для Печерського пом'яника, який редагувався на підставі різночасових записів про вклади на помин душі.
На стор.54 був записаний Матфей Микитич. Це, без сумніву, князь Матвій Микитович († після 1539 р.) від якого походили князі Головчинські.
На стор.56 було записано князя Солтана. Це, напевно, вишневецький князь Солтан Федорович († 1472 р.) (505, табл.44, поз. 11). На цій же сторінці записаний князь Василь Семенович Можайський. Це внук можайського князя з московської гілки Мономаховичів, який тримав Стародубське князівство (після 1508-1517 рр.).
На стор.68 було записано князя Юрія Семеновича Мосальського. На стор.64 — дубровицького князя Юрія Семеновича Гольшанського († 1457 р.), на стор.67 — крошинського (в тексті помилково «кротинський») князя Костянтина († після 1513 р.), чий вклад у Печерський монастир відомий з старшої редакції Печерського пом'яника, яка містить кілька блоків з його записами, на стор.68-озерецького князя Семена Івановича († після 1528 р.).
На стор.76 було записано князя Андрія Сангушка (в тексті помилково «Сендушка»). Як було вже сказано вище, це каширський князь Андрій Олександрович († 1534 р.).
На стор. 52 було внесено Івана Коркодина. Це правнук смоленського князя Гліба Святославича, князь Іван Юрійович Коркодин († після 1514 р.), нащадки якого родина князів Коркодинових перейшла на російську службу (2112, s. 179-180).
Далі у А.Кальнофойського виписка із стор.62, під якою значиться Микита Васильович Оболенський. Цей нащадок чернігівських удільних князів зробив кар'єру при московському дворі. Після арешту Василя Шемячича і анексії Сіверського князівства він з лютого 1524 до літа 1530 р. був намісником у Новгороді-Сіверському, а з лютого 1534 р. — намісником Смоленського князівства. У 1534 р. отримав чин боярина. Князь Микита Хромий помер після 1540 р. (711, с.45-48). Чому його занесли у Печерський пом'яник, сказати важко. Може, у період перебування в Сіверській землі він вносив вклади у цей монастир.
За М. В. Оболенським із стор. 51 виписаний Василь Іванович Крошинський († після 1534 р.). Із стор. 53 виписано: «Глинські вписані від пана Герасима Галицького.» Останній запис, певно, слід розуміти, що родина князів Глинських вписана після Герасима Галицького. Хто була ця людина, сказати важко. Титул «пан» виключає церковного ієрарха. Під 1528 р. у переписі русько-литовського війська серед волинської шляхти згадуються якісь князі Іван та Григорій Галичинські (1700, с.99,333). Ці князі незнаного походження могли спочатку писатися як Галичанські або Галицькі і бути гілкою загадкових князів Рогатинських, внесених до Уневського помяника (1117, с.88-90). Один з них Герасим міг жити у кінці XV ст. і бути внесеним у Печерський пом'яник.
Під поз. 105 записаний Семен Трубецький. Це міг бути Семен Іванович на прізвисько Перський († 1566 р.) або його двоюрідний брат Семен-Богдан Олександрович († бл. 1543 р.). Обоє з 1520 р. володіли частками Трубчевського князівства.
На стор. 100 запитаний Адам Ростовський. У розгалужених родинах нащадків ростовських князів не було жодного Адама. Взагалі ростовські князі зовсім не були пов'язані з Києво-Печерським монастирем. Але скоріше за інших сюди міг потрапити князь Іван Васильович Менший Голенін-Ростовський († після 1527 р.), який був пов'язаний з князями Глинськими (168, ч. 1, N 155, с.428).
На стор. 117 записаний Володимир Путивльський. Спокусливо було би бачити під цим записом першого представника путивльської династії на київському престолі Володимира-Івана Івановича († після 1301? р.), однак це поза сумнівами князь Володимир Богданович Глинський Путивльський († після 1540 р.) (1700, с.329).
Із стор. 101 знову виписаний князь Андрій Сангушкович (як «Сендушкович»). Якщо він не тотожній одному з князів, які були записані на стор.75 і 90, то це Андрій Федорович Сангушкович († після 1547 р.).
Після цього запису йдуть магнатські та шляхетські родини і їх окремі представники з Київщини та Волині, більшість з яких добре відомі з інших джерел. Молодша редакція, можливо, була повнішою і більш диференційованою стосовно родин, але немає впевненості, що робота над нею була завершена.
Києво-Печерський пом'яник, незважаючи на складність його дослідження, залишається одним з найважливіших джерел з генеалогії Рюриковичів та Гедиміновичів. Це джерело потребує дуже глибокого і комплексного дослідженім.