Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





3.2. ІЗЯСЛАВИЧІ ПОЛОЦЬКІ


Полоцьке літописання до нас не дійшло. Короткі, часом суперечливі, відомості про Полоцьку землю, залишені авторами переважно вороже настроєними щодо полочан. Через це і генеалогія полоцьких князів найбільш спірна і заплутана. Ускладнює її розв'язання й різноманітна інтерпретація житій полоцьких княгинь у яких вкрай заплутані їхні родинні зв'язки. Через відсутність надійних джерел багато загадок з генеалогії полоцької династії залишаються не розгаданими.



Таблиця 2.

РЮРИКОВИЧІ. ІЗЯСЛАВИЧІ ПОЛОЦЬКІ.



V


1. ІЗЯСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 1001)

Див. табл. 1, поз. 10



VI


2. БРЯЧИСЛАВ ІЗЯСЛАВИЧ († 1044) ...................................................................... 1

Помер в 1044 р. (116, с.138) Князь полоцький (1001-1044 рр.). М.Баумгартен (1750, р.9) та О.Рапов (1332, с.52) вважали Брячислава молодшим сином Ізяслава Володимировича, але саме він, а не Всеслав, успадкував полоцький престол. Тому їх здогадка потребує додаткових аргументів. Брячислав Ізяславич одним з перших намагався позбутися опіки Києва (566, с. 17-18,20). Цікаво, що під 1068 р. згадується двір Брячислава у Києві.


3. ВСЕСЛАВ ІЗЯСЛАВИЧ († 1003) ...................................................................... 1

Помер у 1003 р. (110, с.55). Відомостей про життя і діяльність немає.



VII


4. ВСЕСЛАВ БРЯЧИСЛАВИЧ († 14.04.1101) ...................................................................... 2

Помер 14.04.1101 р. (118, с.18; 120, с.137; 127, с.188) О.Рапов відстоює дату 24.04.1101 р. (1332, с.54). У ПВЛ внесена билинна легенда про народження Всеслава. На її підставі можна допускати, що у Брячислава довго не було спадкоємця і його дружина вдалася до допомоги волхвів-язичників. «Цього Всеслава мати народила від волхвування, тому, що коли вона народила його, то була у нього пляма на голові, і волхви сказали її: нав'яжи ти на язву чарівну пов'язку, котру хай носить він до смерті своєї; Всеслав точно носить її до сих пір, тому він такий кровожадний», — напевно так слід читати повідомлення ворожого Всеславу літописця.

Найвидатніший з полоцьких князів (1044-1067, 1070, 1071-1101 рр.), займав також і київський престол (14.09.1069 — сер.04.1069). Він довго намагався позбутися київської опіки (592; 566, с.26, 53-62, 78, 100, 266; 318, с.217-230).



VIII


5. ДАВИД ВСЕСЛАВИЧ († після 1130) ...................................................................... 4

Народився між 1047-1057 рр., бо у 1067 р. на переговори з київським князем його батько взяв з собою двох синів, звичайно старших, яким не могло бути менше 10 років, а скоріше вони були вже зрілими мужами під 20 років. Помер після 1129 р. у вигнанні у Візантії (112, стб.304).

Старшинство синів Всеслава дискусійне. На думку В.Пічети Давид при розділі Полоцького князівства на уділи був обділений і зовсім не отримав володінь (1215, с. 38 5). О.Рапов вважав його третім сином Всеслава (1332, с.56). Нам здається, що більшу рацію мали В.Данилович (592, с.43), М.Баумгартен (1750, р.9) та Л.Алексеєв (318, с.56), які вважали Давида найстаршим. Напевно він успадкував батькові в 1101 р. і був полоцьким князем до 1127 р., коли його прогнало полоцьке віче. Та й шлюб сина Давида з дочкою Мстислава Великого вказує на старшого з полоцьких князів. Син безземельного князя-ізгоя таких можливостей не міг мати. Крім того саме Давид Всеславич очолював полоцьку дружину в поході на половців у 1101 р. Ми вважаємо, що Давид Всеславич був полоцьким князем у 1101-1127, 1128-1130 рр.


6. РОГВОЛОД-БОРИС ВСЕСЛАВИЧ († 1128) ...................................................................... 4

М.Баумгартен, слідом за М.Погодіним, вважав Рогволода і Бориса різними особами і поміщав їх серед молодших синів Всеслава (1750, р.9). Ми підтримуємо версію Л.Алексеева (318, с.230-232), що Борис — хрестильне ім'я Рогволода, який був другим сином Всеслава Брячиславича. Ми виходимо з того, що нащадки Рогволода володіли землями у басейнах Другі та Березіни, тобто займали другий по старшинству престол у Полоцькій землі, а також постійно претендували на Полоцьк. Хрестильне ім'я Борис завжди стояло попереду імені Гліб. Гліб Всеславич у 1101 р. отримав Мінське князівство, яке було третім престолом по старшинству у Полоцькій землі. Напевно у 1101 р. Друцьке князівство отримав Рогволод-Борис. У 1102 р., повертаючись з походу на ятвягів, він заклав тут місто Борисов (566, с. 124). Як другий син Всеслава він народився не пізніше 1057 р.

Рогволод-Борис був друцьким (1101 -1127 рр.) та полоцьким (1127-1128 рр.) князем. Можливо, що у 1127 р. полочани прогнали Давида через нерішучість у протистоянні намаганням Києва силою зброї підпорядкувати Полоцьку землю і запросили Рогволода на старший престол як наступного по старшинству серед полоцьких князів. Навряд чи Рогволод-Борис подобався Мстиславу Володимировичу більше за свого свата Давида. Вже саме ім'я «Рогволод» було викликом Києву. У Полоцькій землі це ім'я могло асоціюватися з часами незалежності при князі Рогволоді.

Рогволод-Борис помер у 1128 р. (111, стб.299; 112, стб.293), можливо, не без допомоги своїх ворогів. Правда, князю на той час було уже не менше 70 років.


7. ГЛІБ ВСЕСЛАВИЧ († 13.09.1119) ...................................................................... 4

Народився у середині XI ст. в Полоцьку. Помер 13.09.1119 р. в ув'язненні у Києві (112, стб.285).

Амбітний мінський князь (1101-1119 рр.) також пробував позбутися як полоцької так і київської опіки. Можливо, що він пробував об'єднати під своєю владою землі кривичів та дреговичів. Можливості його були великі. Лише Києво-Печерському монастиреві князь подарував 600 гривен срібла і 50 гривен золота. По його смерті вдова Гліба внесла в цей монастир ругу -100 гривен срібла і 50 гривен золота.

Гліб був одружений з Анастасією Ярополківною (* 1074 † 8.01.1159), дочкою турівського і волинського князя Ярополка Ізяславича (566, с. 111-112; 1710, с. 122; 318, с.230-232; 1332, с.55-56).


8. РОМАН ВСЕСЛАВИЧ († И14 чи 1116) ...................................................................... 4

Народився на початку другої половини XI ст. Помер у вигнанні за межами Полоцької землі.

Згідно ПВЛ Роман помер в 1116 р. у Муромі (108, ч. 1, с.200-202). За Никонівським літописом Роман помер у Рязані в 1114 р. (120, с. 143).

Янін висловив здогадку, що Роман був найстаршим сином Всеслава Брячиславича і його наступником (1710, с. 122). О.Рапов схилявся до цієї версії, вважаючи, що Роман через усобицю міг втратити володіння і був змушений вмирати у вигнанні (1332, с.54-55). Вірогідніше виглядає версія Л .Алексеева, що Роман був молодшим за Давида, Рогволода і Гліба, яких як старших пом'янув у Єрусалимі Данило Мніх (318,с.230-2325).

Вдова Романа по його смерті прийняла постриг, жила в келії при соборній церкві св. Софії у Полоцьку, переписувала книги, котрі потім продавала, а отримані гроші роздавала бідним (566, c. 11 -112, 270).

Роман мусив мати якусь волость, найімовірніше Ізяслав або Слуцьк, звідки його міг вигнати Гліб. Скора смерть у вигнанні могла завадити його реставрації після подій 1116 р.


9. СВЯТОСЛАВ ВСЕСЛАВИЧ († після 1130) ...................................................................... 4

Народився у другій половині XI ст. в Полоцьку. Помер після 1129 р. у вигнанні в Візантії (592).

Судячи з того, що його нащадки володіли Вітебським князівством, можна стверджувати слідом за О.Пресняковим (1316, c. 118) та Т.Василевським (2093, s.337), що Святослав був вітебським князем у 1101-1129 рр. Заперечення Л.Алексеєва (318, с.230-232), підтримані О.Раповим (1332, с.56), зводяться до того, що ніби-то Вітебське князівство належало до Смоленської землі. Останнє може бути справедливим тільки для короткого періоду в другій половині XII ст., коли смоленська династія переживала період найбільшого розквіту. І то нам здається, що Давид Ростиславич, займаючи вітебський престол, принаймні номінально залишався васалом полоцького князя. Про це свідчать події 1167 р.

Ще одним підтвердженням того, що Святослав Всеславич був вітебським князем, служить повідомлення Іпатіївського зведення під 1180 р., де у розповіді про похід на Всеслава Васильковича, сказано, що дід його брав участь у поході на Новгород, взяв дарохранильницю і начиння служебне в соборі, а також один погост новгородський приєднав до своєї землі. Якщо це не ремінісценсії з походу Всеслава Брячиславича у 1065 р., коли було пограбовано собор св.Софії в Новгороді і частину населення

Новгородської землі переселено в полоцькі землі (у такому випадку літописець помилково прадіда Всеслава Васильковича назвав дідом), то можна припускати, що між 1101-1129 рр. міг мати місце прикордонний конфлікт між Вітебським князівством і Новгородською землею. Такі сутички могли відбуватися і під час першого походу об'єднаних військ на Полоцьку землю у 1127р.

Існує малоймовірна версія ніби його дружина Софія була тіткою імператора Іоанна II Комнена. Якщо вона правдива, то це був другий шлюб князя вже у Візантії і у віці близько 60 років. Можливо через допомогу нової родини син Святослава зумів утриматись у Полоцьку. Припускати, що один з молодших синів полоцького князя міг одружитись з візантійською принцесою ще на Русі, знаючи що шлюби були тільки скріпленням дипломатичних угод, просто несерйозно (87, c. 185).


10. РОСТИСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВСЕСЛАВИЧ (* 1070 ? † п.1130) ...................................................................... 4

Народився в 1070 р. у Полоцьку [?]. Помер після 1129 р. у вигнанні у Візантії. Майже всі історики вважають його наймолодшим з синів Всеслава Брячиславича (592, с.71; 318, с.223-224, 231; 1332, с.56). Володів якимсь уділом в Полоцькому князівстві. Напевно — Лукомським. Цей уділ вважався старшим за логойський і борисовський, князі яких відомі з другої половини XII ст. А отже у Лукомлі повинен був бути окремий князь уже у першій половині цього століття. Виходячи з усіх знаних князів полоцької династії ним міг бути тільки Ростислав Всеславич у 1101 -1129 рр.



IX


11. БРЯЧИСЛАВ ДАВИДОВИЧ († після 1130) ...................................................................... 5

Народився у кінці XI ст. Помер після 1129 р. у вигнанні в Візантії.

У 1127 р. був князем ізяславським і логойським (111, стб.298). Можливо, що він отримав цей уділ після 1116 р., коли ці землі було відібрано у Гліба, а їх попередній князь Роман помер у вигнанні. Напевно, тоді ж угода Києва з Полоцьком була скріплена шлюбом Брячислава з Ксенією, дочкою Мстислава Володимировича. Це не врятувало Брячислава Давидовича від вигнання.


12. РОГВОЛОД-ВАСИЛЬ РОГВОЛОДОВИЧ († після 1171) ...................................................................... 6

Народився на початку XII ст. Помер після 1171 р.

Напевно у 1127-1129 рр. був друцьким князем. У 1140 р., повернувшись, отримав знову Друцьке князівство, бо у 1143 р. одружився з дочкою Ізяслава Мстиславича, тоді переяславського князя і старшого з нащадків Мстислава Володимировича (120, с. 167). Цей шлюб допоміг йому у 1144 р. здобути полоцький стіл. Як старший в роді полоцьких князів Рогволод рогволодович мав на це право, але не маючи жодного уділу, він не зміг би це право реалізувати. Дещо невдала політика привела у 1151 р. до бунту в Мінську, під час якого Рогволод був ув'язнений. Його звільнили за допомогою Юрія Довгорукого і він знайшов притулок при дворі союзника останнього сіверського князя Святослава Ольговича. Як ленник сіверського князя і з допомогою сіверян у 1158 р. Рогволод рогволодович оволодів Друцьком, а потім і Полоцьком. У 1162 р. після невдалої облоги Городця Мінського Рогволод-Василь залишився у Друцьку.

Востаннє Рогволод рогволодович згаданий у 1171 р. в написі на валуні, знайденому поблизу Друцька: «В літо 6679 місяця мая в 7 день поставлений хрест сій. Господи, поможи рабу своєму Василю в хрещенні, іменем Рогволоду, сину Борисову.» (592, с.82; 1351, с.ЗЗ; 318, с.231-234; 1332, с.59).


13. ІВАН РОГВОЛОДОВИЧ († після 1130) ...................................................................... 6

Народився на початку XII ст. Помер після 1172 р. [?]

Існують навіть сумніви щодо його історичності, але вони не дуже переконливі. Можливо у Візантії Іван рогволодович прийняв постриг під іменем Давида і не повернувся (592, с.84; 1178, с.373; 318, с.231-234; 1332, с.59).


14. ЗВЕНИСЛАВА РОГВОЛОДІВНА († 24.05. після 1173) ...................................................................... 6

Народилася до 1127 р. Померла 24.05 після 1173 р.

Була з братами на засланні у Візантії, де під впливом двоюрідної сестри стала черницею

Євпраксією. Разом з сестрою у 1172 р. вирушила на прощу до Константинополя та Єрусалиму.

Канонізована православною церквою і вшановується 24 травня (1750, р.34).


15. РОСТИСЛАВ ГЛІБОВИЧ († після 1161) ...................................................................... 7

Народився в кінці XI — початку XII ст. Помер після 1161 р.

Напевно до 1144 р. був князем-ізгоєм. А.Сапунов, джерело якого невідоме, вважав, що у 1146 р. мінським князем був Ростислав. Воскресенський літопис під тим самим роком відмітив появу у Друцьку Гліба Рогволодовича. Але в 1146 р. не було підстав для перерозподілу столів у Полоцькій землі. Це могло відбутися тільки у 1144 р., коли полоцьким князем став Рогволод рогволодович, або близько 1140 р., коли Всеволод Ольгович вернув полоцьких князів з вигнання. У 1151-1158 рр. Ростиславу вдалось навіть оволодіти Полоцьком, але він не зумів там втриматись і повернувся у Мінськ (592, с.84; 318, с.231 -234; 1332, с.59).

Був одружений з Софією, дочкою волинського князя Ярослава Святополковича.


16. ВОЛОДАР ГЛІБОВИЧ († після 1167) ...................................................................... 7

Народився у кінці XI — на початку XII ст. Помер після 1167 р.

Був мінським князем у1151-1158 рр. (коли його старший брат Ростислав сидів у Полоцьку), городецьким князем (у 1162 р. під стінами своєї столиці розгромив полоцького князя Рогволода Рогволодовича), знову мінським князем (по смерті Ростислава після 1161 р. і після невдачі у Полоцьку у 1167 р.). У 1167 р. короткий час володів Полоцьком (після перемоги над військом Всеслава Васильковича і до невдалого походу на Вітебськ) (592, с.85; 318, с.231 -234; 1332, с.58-59).


17. ВСЕВОЛОД ГЛІБОВИЧ († після 1159) ...................................................................... 7

У 1159 р. був ізяславським князем як васал найстаршого брата Ростислава. Під час наступу нового полоцького князя Рогволода Рогволодовича, на допомогу якому виступили смоленські полки, очолені князями Романом і Рюриком Ростиславичами та воєводою Вніздом, а також новгородські та псковські дружини, не став чинити опору, а присягнув новому сюзерену. Але полоцький князь поміняв йому Ізяславське князівство на Стрижевське, таким чином розриваючи володіння Глібовичів: Ізяславське князівство примикало до Мінського, а Стрижевське — знаходилося біля Полоцька. Його столиця — нині с.Стрижеве на р.Свічі.

Всеволод не брав участі у подіях 1162 та 1167 рр., які торкалися мінської гілки полоцької династії. Можна з певною долею вірогідності припускати, що він помер до 1162 р. (592, с.85; 318, с.234-236; 1332, с.57-58).


18. ІЗЯСЛАВ ГЛІБОВИЧ († 14.05.1134) ...................................................................... 7

Помер 14.05.1134 р. як ізгой за межами Полоцької землі. В.Татищев називає його полоцьким

князем (1467, c. 145), але це скоріше виписка з дкогось літопису, яка вказувала на належність до полоцької династії. На думку О.Рапова мав якийсь уділ у Полоцькій землі (1332, с.58).


19. ВАСИЛЬКО СВЯТОСЛАВИЧ († 1144) ...................................................................... 9

Помер у 1144 р. У 1132-1144 рр. був полоцьким князем, на підставі чого можна припускати, що у 1130-1132 рр. він мав володіти вітебським князівством, яке пізніше було закріплене за його нащадками.

М.Карамзін, П.Строєв і М.Погодін помилково вважали його сином Рогволода-Бориса Всеславича (592, с.86; 318, с.234-237; 1332, с.59-60).


20. ВЯЧКО СВЯТОСЛАВИЧ († після 1167) ...................................................................... 9

Помер після 1167 р. (114, с.14). Мав уділ з центром в Усвяті, на думку О.Рапова успадкував Вітебське князівство у 1162 р. (1332, с.59-60).

М.Баумгартен на підставі Житія св.Єфросінії вважав Вячка сином Ростислава (1750, р.34). Але його володіння знаходились в Вітебському князівстві, отже він скоріше був молодшим братом Василька. Т.Василевський помилково ототожнив цього князя з іншим Вячком, який жив у XIII ст. і займав престол у латиському князівстві Кокнессе (2093, s.377). Цей князь загинув у 1224 р. і не міг бути братом св.Єфросинії Полоцької, на що справедливо вказав Л.Алексеєв (318, с.231-232).

Для св.Єфросінії Вячко був лише двоюрідним братом. Згідно житійної літератури у нього були дві доньки: Киріанна (в чернецтві Агафія) та Ольга (в чернецтві Євфімія).


21. ПРЕДСЛАВА РОСТИСЛАВНА († 23.05.1173) ...................................................................... 10

Народилася до 1130 р. чи, може у вигнанні у Візантії і там прийняла чернецтво під іменем Єфросінії. Схилила до чернецтва рідну сестеру Гордиславу, двоюрідну Звениславу і, напевно, двоюрідного брата Івана Рогволодовича. Останній в іноцтві носив ім'я Давида. Всі троє у 1172 р. вирушили на прощу до Константинополя та Єрусалиму. По дорозі в Константинополь вони зустріли імператора Мануїла І Комнена і були ним прийняті. Померла 23.05.1173 р. Канонізована православною церквою.


22. ГОРДИСЛАВА РОСТИСЛАВНА († після 1173) ...................................................................... 10

Народилася до 1130 р.[?] Померла після 1173 р. У чернецтві Євдокія. у 1172-73 рр. з сестрою

Предславою-Єфросінією та двоюрідним братом Іваном-Давидом була на прощі у Константинополі та Єрусалимі.



X


23. ГЛІБ РОГВОЛОДОВИЧ († після 1186) ...................................................................... 12

Народився у першій третині XII ст. Помер біля 1186 р. (1750, р.34).

Можна допускати, що Гліб був друцьким князем у 1159-62 рр., коли його батько Рогволод рогволодович займав полоцький престол. Після 1171 р. він знову князь друцький. Згаданий там під 1180 р. (112, стб.620).


24. ВСЕСЛАВ РОГВОЛОДОВИЧ († після 1186 ?) ...................................................................... 12

Помер після 1186р. Можливо у 1186р. успадкував Друцьке князівство (592,с.91,101). У 1160 р. очолював друцьку дружину, послану на допомогу Ольговичам проти вщижського князя Святослава Володимировича.


25. ГЛІБ РОСТИСЛАВИЧ († після 1159) ...................................................................... 15

Помер після 1159 р. М.Баумгартен помилково вважав Гліба сином Брячислава Давидовича (1750, р.34-35).

За повідомленням Воскресенського літопису у 1146 р. Гліб приїхав у Друцьк з Рязані (118, c. 100), де, напевно, перебував у вигнанні. Вище ми вже звертали увагу, що полоцькі події 1144 р. у цьому зведені віднесені до 1146 р. Майже неймовірно, щоби для забезпечення підтримки мінської гілки в боротьбі проти вітебської, Рогволод рогволодович передав Друцьк Глібові Ростиславичу у 1146 р. Вистачало повернення Мінська його батькові. Скоріше Гліб отримав Друцьк тільки у 1151 р., коли полоцький престол зайняв його батько мінський князь Ростислав Глібович. Не випадково у 1159 р. Рогволод рогволодович прогнав Гліба з Друцька при допомозі сіверських князів.


26. ВОЛОДИМИР ВОЛОДАРЕВИЧ († після 1186) ...................................................................... 16

Помер після 1182 р. Напевно вперше став мінським князем у 1167 р., коли його батько Володар Глібович перейшов в Полоцьк. По його смерті Володимир успадкував мінський престол. У 1182 р. як мінський князь претендував на Берестя у суперництві з дороцичинським князем Васильком Ярополчичем (1468, с. 127-128). Можливо, що він був одружений з незнаною з інших джерел волинською княжною.


27. ВАСИЛЬКО ВОЛОДАРЕВИЧ († після 1186) ...................................................................... 16

Помер після 1186 p. (l11, стб.403). Був логойським князем.

М.Погодін, В.Данилович і М.Баумгартен безпідставно вважали Володимира і Василька Ростиславичами (592, с.87-90; 1750, р.34-35). О.Рапов вважає Василька старшим за Володимира (1332, c.61), проте він займав молодший стіл в землі, тоді як Володимир був мінським князем.


28. ВСЕСЛАВ ВАСИЛЬКОВИЧ († бл. 1186) ...................................................................... 19

Востаннє згадується у Друцьку у 1186 р. У 1132-1162, до 1175-1178, після 1180-1186 рр. був вітебським князем. У 1162-1167, 1167 — до 1175, 1178 — після 1180 рр. займав полоцький престол. Одружився з дочкою київського князя Ростислава Мстиславича, що забезпечило йому підтримку смоленської гілки Мономаховичів. З їх допомогою Всеслав Василькович утримував зверхність у Полоцькій землі, але для цього змушений був передати Вітебськ своєму шурину Давиду Ростиславичу. Правда, цей князь з смоленської династії, принаймні номінальне, залишався васалом Всеслава Васильковича (1750, р.34-35; 318, с.233-238; 1332, с.61-62).

За версією В.Даниловича, яку ми приймаємо, у 1186 р. друцьким князем став Всеслав Рогволодович. Це би могло означати, що Всеслав Василькович помер бл. 1186 або взагалі згадка 1186 р. відноситься до Всеслава Рогволодовича (592, с.93).


29. БРЯЧИСЛАВ ВАСИЛЬКОВИЧ († після 1181) ...................................................................... 19

Помер після 1181 р. Князь ізяславський (1159-1160рр.) та вітебський (1168-до 1175, 1178-після 1181 рр.).


30. ІЗЯСЛАВ ВАСИЛЬКОВИЧ († до 1185) ...................................................................... 19

У «Слові о полку Ігоревім» згадується як князь городенський, який загинув в бою з литовцями. Сталось це до 1185 р. Городець на Березині-волость Мінського князівства, яка можливо була відірвана в період боротьби за Полоцьк (164, с.24; 1332, с.62).


31. МАРІЯ ВАСИЛЬКІВНА ...................................................................... 19

У 1143 р. була видана за волинського князя Святослава Всеволодовича, старшого сина великого князя Всеволода Ольговича. Цей шлюб укріпив позиції Василька Святославича і дозволив йому зберегти полоцький стіл до своєї смерті. Пізніше Святослав Всеволодович підтримував вітебську гілку як чернігівський і київський князь.


32. ВОЛОДАР [ВОЛОДША] ВАСИЛЬКОВИЧ († після 1175) ...................................................................... 19

Помер після 1160р. Князь ізяславський (1159-1160) і, можливо, лукомський (у 1170-х).


33. ВСЕВОЛОД ВАСИЛЬКОВИЧ († після 1186 ?) ...................................................................... 19

Згаданий у «Слові о полку Ігоревім». Здається, що в 1185 р. був ще живий (164, с.24; 1332, с.62).



XI


34. БОРИС ВСЕСЛАВИЧ († після 1222) ...................................................................... 24

М.Баумгартен помилково писав про двох Борисів: Вячеславича та Всеславича, хоча сам погоджувався з можливістю їх тотожності (1750, р.34-35). Оскільки Борисв 1195 р. був друцьким князем (118, с. 105; 121, с.28), то він належав до потемків Рогволода Рогволодовича, тобто був Всеславичем.

Друцький престол він успадкував по смерті батька. Певно той же князь займав полоцький престол у 1222 р., вигравши боротьбу з князями вітебської гілок полоцької династії бл. 1215 р.

В.Татищев помилково вважав його Борисом Давидовичем, якого не існувало, і відносив до смоленської династії (1468, с.204-211).

Неспроможність князя Бориса стримати наступ литовців, про який є відомості у польського хроніста М.Стрийковського, чиї джерела вивчені недостатньо, а також втрата впливу в землях латишів, привели до бунту полочан, відбитого в заплутаній «Повісті про Святохну». Цим скористались смоленські князі. 17.01.1222 р. смоленський князь Мстислав Давидович здобув Полоцьк і посадив там свого племінника Святослава Мстиславича, сина тодішнього київського князя (318, с.238-239; 1495, c. 184-194).

Згідно «Повісті» Святохна була дочкою Казиміра Поморського. З поморських князів ним міг бути лише щецінський князь Казимір II Богуславич († 1219/1220 рр.). Поморсько-полоцький союз у першій чверті XIII ст. досить логічний: обидві сторони були зацікавлені у отриманні активності хрестоносців в Прибалтиці.


35. ГЛІБ ВСЕСЛАВИЧ († після 1221) ...................................................................... 24

Згаданий у Полоцьку у 1221 р. (97, с.213). Імовірно був молодшим братом Бориса Всеславича.


36. ОЛЬГА ВАСИЛЬКІВНА ...................................................................... 27

В чернецтві Євдокія. За віком скоріше дочка Василька Володаревича, а не Василька Святославича, як і вважав М.Баумгартен (1750, р.35-36).


37. ВОЛОДИМИР [ВОЛОДАР ?] ВСЕСЛАВИЧ († 1215) ...................................................................... 28

Полоцький князь у 1186-1215 рр. При ньому були остаточно втрачені позиції Полоцької землі у Прибалтиці (592, с.168-169; 1750, р.36; 49, с.179-185; 1215, с.387-388; 1332, с.64).


38. NN ВСЕСЛАВНА ...................................................................... 28

3.02.1174 р. була видана за Ярополка Ростиславича (118, с.91), який тоді невдало претендував на один з головних престолів у Суздальській землі.


39. ВАСИЛЬКО БРЯЧИСЛАВИЧ († після 1209 ?) ...................................................................... 29

У 1180 р. згаданий як вітебський князь (112, стб.620). Тоді вітебським князем був його батько Брячислав Василькович, а Василько лише очолював вітебську дружину. По смерті батька зайняв вітебський престол. У 1209 р. з його дочкою одружився володимиро-суздальський князь Всеволод Велике Гніздо. Схоже, що Василько був ще живим (592, с. 171-173; 1750, р.64).


40. ВСЕСЛАВ БРЯЧИСЛАВИЧ († після 1180) ...................................................................... 29

У 1180 р. з полоцькою дружиною брав участь в поході на Друцьк (112, стб.620). Тоді полоцьким князем був його дядько Всеслав Василькович.


41. NN ВОЛОДАРІВНА ...................................................................... 32

За версією В.Даниловича, пр ийнятою М.Баумгартеном, була матір'ю князя Ізяслава, згаданого у 1180 р. Можливо, що це помилка і Ізяслав був сином Микули Володаревича, а NN взагалі не існувала (592, с.99; 1750, р.36).


42. МИКУЛА ВОЛОДАРЕВИЧ († до 1180) ...................................................................... 32

У 1180 р. згадується його син логозький князь Всеслав (112, стб.620). Напевно, Микула Володаревич на той час уже не жив.


43. АНДРІЙ ВОЛОДАРЕВИЧ († після 1180) ...................................................................... 32

Згаданий в 1180 р. в зв'язку з походом на Друцьк (112, стб.620).



XII


44. ВЯЧКО БОРИСОВИЧ († 1224) ...................................................................... 34

Народився близько 1175-80 рр. Загинув 1224 р. при обороні Юр'єва (Дерпта) від хрестоносців (49, с. 123-127).

О.Рапов помилково відносив його до смоленської династії (1332, с. 193).

Через інтриги мачухи Святохни був змушений шукати щастя на стороні. Був князем латгальського князівства Кокнесе (до 1203 — 1208 рр.) і, при бездіяльності полоцьких князів намагався завадити хрестоносцям підпорядкувати собі територію князівства. Переяслав-Заліський князь Ярослав Всеволодович вирішив використати досвід Вячка в боротьбі з хрестоносцями, поставивши його у 1223 р. у Юр'єві, де він проявив себе хоробрим полководцем (49, с. 179-199).


45. ВСЕВОЛОД БОРИСОВИЧ († після 1225) ...................................................................... 34

Між 1203-1206 рр. зайняв княжий престол в земгальському князівстві Герсіке [Ерсіке]. Не сподіваючись на допомогу полочан, звернувся до литовців. Союз з ними був скріплений шлюбом Всеволода з дочкою князя Довгирда [Daougueroute]. У1208 р. мусив стати васалом ризького єпископа. Пробував в союзі з литовцями відстояти князівство. У 1215 р. вся територія Герсіке була зайнята хрестоносцями. Князь Всеволод продовжував боротьбу до 1225 р., коли він востаннє згаданий в джерелах (49, с. 127-128, 164).


46. РОМАН БОРИСОВИЧ [?] († після 1216/1217) ...................................................................... 34

У Длугоша під 1207 р. розповідається про похід на литовців смоленського князя Володимира Рюриковича з дружинами Романа Борисовича, Костянтина, Мстислава і Ростислава Давидовичів. У польського хроніста помилки в хронології, запозиченої з руських джерел, нерідкі. Володимир Рюрикович зайняв смоленський престол у 1212 р., цей похід міг відбутися у 1216-1217 рр. За В.Татищевим у Давида Ростиславича був син Борис, який ніби-то у 1217-1221 рр. займав полоцький престіл. Ця версія була прийнята О.Раповим. Але, якби Роман Борисович належав до смоленської династії, то у переліку Длугоша він стояв би після своїх дядьків Давидовичів (49, с. 127-129, 164; 1332, с. 193).

Найбільш певно, що В.Татищев сплутав Бориса Давидовича (котрого не існувало?) з Борисом Всеславичем, сином якого і був Роман. У джерелі, яким користувався Длугош, Роман поставлений попереду удільних смоленських князів як спадкоємець полоцького князя і командир полоцької дружини.


47. ВАСИЛЬКО [РОГВОЛОД ?] БОРИСОВИЧ († після 1218) ...................................................................... 34

Згаданий у В.Татищева під 1218 р. як князь полоцький. В 1217 р. мав уділ у Двинській області, тобто на Даугаві. В.Татищев помилково відносив Василька Борисовича до смол енської династії. Цю версію прийняли М.Тихомиров та О.Рапов. Однак ще М.Баумгартен застерігав від можливої помилки історика XVIII ст. Лише у 1222 р. смоленська рать здобула Полоцьк і посадила там на короткий час князя з своєї династії (1750, р.36; 1467, с.201-202, 212, 261; 1495, с.189-192; 1332, с. 192- 194; 500, с.27).


48. ВОЛОДИМИР [ВОЙТЕХ ?] БОРИСОВИЧ († після 1218) ...................................................................... 34

В.Татищев під 1217р. згадує ще одного Борисовича — Володимира, теж відносячи його до смоленської династії. М.Тихомиров в цілому погоджувався з такою гіпотезою, але разом з цим вбачав в «Повісті про Святохну» відбиток реальних подій. Ми вважаємо версію М.Баумгартена більш реальною, яка відповідає і ходу подій в Полоцькій землі, і практиці успадкування столів, тому відносимо всіх Борисовичів до друцької гілки полоцької династії. Щодо Бориса Давидовича, то ніяких доказів його існування не існує. Володимир Борисович найвірогідніше тотожний Войтеху «Повісті». Наймолодший з Борисовичів був сином Святохни для якого вона добивалась полоцького престолу, розганяючи пасинків (1750, р.36; 1467, с.201-202, 212, 261; 1495, с.189-192; 1332, с. 192- 194; 500, с.27).


49 БРЯЧИСЛАВ ВАСИЛЬКОВИЧ († після 1239) ...................................................................... 39

У 1239 р. був полоцьким князем (114, с.52; 115, с.34; 116, с.174; 118, с.144). Вітебська гілка полоцьких князів повернула собі старший стіл після 1232 р. Напевно до цього після 1209 — до 1232 р. Брячислав Василькович був вітебським князем.


50. ЛЮБАВА ВАСИЛЬКІВНА ...................................................................... 39

У 1209 р. видана за володимиро-суздальського князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо. Противниками його в той час були князі смоленської династії, що само по собі виключає залежність Вітебська від Смоленська в цей період.


51. ВСЕСЛАВ МИКУЛИЧ († після 1181) ...................................................................... 42

У 1180 р. згадується як логозький князь.


52. ІЗЯСЛАВ [МИКУЛИЧ ?] († після 1181) ...................................................................... 42

Згадується в 1 180 р. Напевно брат Всеслава Микулича. Вірогідно був борисівським князем.



XIII


53. ІЗЯСЛАВ [?] († після 1264) ...................................................................... ?

За В.Даниловичем у 1264 р. був полоцьким князем (592, c. 199; 1750, р.36). Може стара династія на короткий час повернула собі головний стіл у Полоцькій землі? Таку можливість припускав і М.Баумгартен. Тоді Ізяслав належав до друцької гілки. Вітебська гілка вигасла в боротьбі з литовцями, тому у Полоцьку та Вітебську одночасно з'явились литовські династи. Друцька і мінська гілки залишались ще довший час в своїх землях.


54. ЄВПРАКСІЯ ВАСИЛЬКІВНА († 8.05.1243) ...................................................................... 47

Померла 8.05.1243 р. Була видана за псковського князя Ярослава Володимировича (114, с.54; 116, с.182; 118, с.152; 121, с.123).


55.ПАРАСКОВІЯ БРЯЧИСЛАВНА ...................................................................... 49

У 1239 р. видана за переяслав-заліського князя Олександра Ярославича Невського (114, с.52; 115, с.34; 116, с.174; т.118, с.44). Цим шлюбом скріплювався союз полоцько-вітебських князів з суздальською династією. Обидві групи князів ворогували з смоленськими князями.


56. ІЗЯСЛАВ [?] († після 1264) ...................................................................... ?

За В.Данилевичем у 1264 р. займав вітебський стіл. Чи не був цей князь тотожним Ізяславу (поз.53) ? Напевно це останній з князів вітебської гілки Рюриковичів (592, с. 199).



XIV


57 ЯРОСЛАВ [?] († кінець XIII ст.) ...................................................................... 53 чи 56 ?

За В.Даниловичем був полоцьким князем в кінці XIII ст. (592, с. 199-200).

Відома грамота полоцького князя Ярослава Ізяславича Борисоглібському монастирю на даровизну млина на р. Бельчиці, датована 1396 р. Але тоді полоцьким князем був Вінгольт-Андрій Ольгердович. Правда, він титулувався великим князем полоцьким і тому можна припускати, що Ярослав Ізяславич був удільним полоцьким князем, нащадком старої династії. Але не виключено, що при переписуванні грамоти була допущена помилка і цей документ датується 1296 р., коли на полоцькому престолі дійсно ще міг сидіти князь з старої династії. Тоді це був син князя Ізяслава (поз. 53 або 56).



XVI?


58. ВАСИЛЬ († після 1326) ...................................................................... ?

У 1326 р. згадується як мінський князь (118, с. 199). Був васалом Гедиміна. Напевно, належав до мінської гілки Полоцьких Рюриковичів.

У XIV ст. князі полоцької династії зберігали за собою дрібніші уділи, ставши васалами Гедиміновичів. Крім Мінська Рюриковичі ще утримували Свислоцьке князівство (117, с.215), яке була мінським уділом.

Першою дружиною Вітовта була Марія, дочка лукомського князя Андрія, який, напевно, був останнім лукомським князем з старої династії, котра найправдоподібніше походила від вітебської гілки. За М.Стрийковським, ця гілка навіть володіла Полоцьком, але була прогнана князем Вінгольтом-Андрієм Ольгердовичем, який здобув і Лукомль. Пізніші князі Лукомські вели свій рід від сестри Ягайла Ольгердовича і не визнавали дружину Вітовта своєю родичкою. Удільне Лукомське князівство існувало з середини XII ст. до кінця XIV ст., коли воно перейшло до Гедиміновичів, які утримували його аж до XVI ст.

Нез'ясоване походження князя городенського Давида Дмитровича. Невідомо, котрий Городок був його столицею. Це міг бути князь з мінської гілки, чи з турівських князів, а також міг бути одним з молодших синів Любарта-Дмитра Гедиміновича, який тримав Давид-городок.

У XIV ст. у джерелах з'являються князі Друцькі. Як писав М.Баумгартен, спокусливо виводити цих князів від друцької гілки полоцької династії. Г.Власьєв помилково вважав, що князі Друцькі — нащадки белзького князя Олександра Всеволодовича. Останні Друцькі князі з полоцької династії згадуються в джерелах у кінці XII ст. Правда, немає сумнівів в існуванні Друцького князівства до середини XIII ст. і панування в ньому князів друцької гілки полоцької династії. У 1339 р. друцький князь Іван узяв участь у поході татарської раті Товлубея на Смоленськ, організованому московським князем Іваном Калитою. З того часу Друцькі князі знову повертаються на сторінки літописів.

На користь версії про безперервність друцької династії свідчить і розпад цієї гілки на багато князівських родин, що було логічним для Друцьких князів, котрі протягом XIII-XV ст. дробили володіння Друцького князівства відповідно до практики успадкування.

У літописи потрапила легенда про відновлення Друцького князівства київським князем Дмитром, який приїхав сюди після зруйнування Києва Батиєм. Такий князь в інших джерелах не згадується. Традиція пов'язує його з Черніговом, але малоймовірно, щоби сильно роздроблені й ослаблені Ольговичі, відразу після монгольського розорення, могли запанувати в Друцькому князівстві, не зруйнованому Батиєм.

Походження князів Друцьких від Гедиміновичів практично виключене. Найбільш вірогідним залишається й походження від друцької гілки полоцької династії. На користь цього свідчать і родові герби цих князів — «ліхтарі», які є скоріше різновидами тризуба ніж різновидами «колюмни», не кажучи про «погоню». Не суперечить цьому і традиція князів Друцьких, які ніколи не вважали себе нащадками литовських князів.

Князі Друцькі наведені у табл.3. Найвірогідніше вони були нащадками Рогволода-Василька Борисовича (поз.47).





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли хтось з наших сучасників уживає назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступає по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Пошук помилок тимчасово відключено на цьому дзеркалі.