Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





3.6. СВЯТОСЛАВИЧІ. ЧЕРНІГІВСЬКІ, МУРОМСЬКІ І РЯЗАНСЬКІ КНЯЗІ


Нащадки Святослава Ярославича отримали Чернігівську землю і її колонію — Муромо-Рязанську землю. З відділенням і розпадом останньої, розпалася і династія Святославичів на три гілки.




Таблиця 7

РЮРИКОВИЧІ.СВЯТОСЛАВИЧІ ЧЕРНІГІВСЬКІ




VI


1. СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ († 1076)

див.табл 4. поз.6



VII


2. ГЛІБ СВЯТОСЛАВИЧ († 30.05.1078) ...................................................................... 1

Загинув 30.05.1078 р. (97, с. 18, 161,201; 114, с.3; 116, с. 148; 118, с.2). Князь тмутараканський (1060-1064, 1067-1069 рр.) і новгородський (1069-1078 рр.). У 1792 р. на Таманському півострові було знайдено камінь з написом: «В літо 6576 інтердикта 6 [1068 р. - Л.В.] Гліб князь море по льоду від Тмутараканя до Корчева 14000 сажень.» (1448; 1450; 687, с.211-213; 1085).


3. РОМАН-БОРИС СВЯТОСЛАВИЧ († 2.08.1079) ...................................................................... 1

Загинув 2.08.1079 р. (120, с. 109). Князь тмутараканський (1070-1079 рр.). Знаменитий скальд Боян, судячи з «Слова о полку Ігоревім» оспівував тмутараканських князів «хороброго Мстислава Володимировича» і «красного [тобто красивого — Л.В.] Романа Святославича».


4. ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ († 1123) ...................................................................... 1

Помер 1123 р. (111, стб.293; 118, с.25). Князь смоленський (1093-1097 рр.) і чернігівський (1097-1123 рр.). Заданими Любецького синодика, його дружину звали Феодосією (поз.9). Походження її незнане.



5. ОЛЕГ-МИХАЙЛО СВЯТОСЛАВИЧ († 1.08.1115) ...................................................................... 1 < табл. 8-12

Помер 1.08.1115 р. (118, с.24). Князь волинський (1074-1077 рр.), тмутараканський (1083-1115? рр.), чернігівський (1097 р.) і сіверський (1097-1115 рр.). Родоначальник династії Ольговичів. «Гореславичем» назвав його автор «Слова о полку Ігоревім». За спроби силою захопити Чернігів був засланий у Візантію на о.Родос. Здобув довіру імператора Никифора III Воніата (1078-1081 рр.), одружився з аристократкою

Феофано Музалон (1714, с.76-90). У 1082 р., за згодою Києва, з візантійською допомогою здобув Тмутаракань. Прийняв пишний титул «архонта Матрахи, Зіхії і всієї Хазарії», карбував власну монету, підкреслючи свій суверенітет (1135, с.26-29). З ним, напевно, пов'язаний останній спалах активності на Каспії в р-ні Шарабана (область Куби) в часи правління ширваншаха Фарібурзі ібн Саларі (бл. 1063 — не раніше 1111 рр.) (390, с.21 -31). По смерті Феофано Музалон, Олег бл. 1090 р. одружився з дочкою половецького хана Осолука (112, стб.329). Його активність привела до Любенького снему 1097 р. За В.Татищевим у 1113 р. Олег розв'язав чергову усобицю і закінчив свої дні у Тмутаракані (1467,с.130).


6. ВИШЕСЛАВА СВЯТОСЛАВНА († після 1088) ...................................................................... 1

За В.Татищевим, у 1067 р. була видана за польського князя Болеслава 11 Сміливого († 1081). Цю версію приймав М.Баумгартен (1750,р.13). Польські джерела не називають ні імені, ні походження дружніш Болеслава II, через що польські історики цієї версії не сприймають (2122). Однак дані відомості не суперечать джерелу В.Татищева. Збігається час шлюбу польського князя. Його тверду підтримку Святослава Ярославича можна пояснити не тільки вигодами Сутейської угоди, але й родинними зв'язками. Слабо зреагував Болеслав II і на листа папи, який пропонував йому відновлення гнєздинської архієпископії в обмін на допомогу Ізяславу Ярославичу. І це при тому, що рідна тітка Болеслава II — Гертруда була дружиною Ізяслава Ярославича, який допомагав його батькові. Дружина Болеслава II померла після 1088 р.


7. ЯРОСЛАВ-ПАНКРАТІЙ СВЯТОСЛАВИЧ († 1129) ...................................................................... 1

Помер у 1129 р. Князь муромський (1093-1123, 1127-1129 рр.) і чернігівський (1123-1127 рр.). Його незнана з імені та походження дружина померла у Чернігові в 1124 р. (1294, т.6, с.44-45).



VIII


8. СВЯТОСЛАВ ДАВИДОВИЧ (св.Микола Святоша) († 14.10.1143) ...................................................................... 4

Помер 14. 10. 1143 р. Хрестильне ім'я Панкратій. Князь луцький (1099-1100 рр.) і остерський (1106 р.). Був одружений з Анною, дочкою Святополка Ізяславича (померла після 1136 р.). 17.02. 1107 р. став ченцем у Києво-Печерському монастирі. Перші три роки колишній князь, якому було трохи більше 26 років, провів на монастирській поварні, рубав дрова, які носив на плечах з берега Дніпра до трапезної. Потім три роки був на простих службах у трапезній та при монастирській брамі. На його кошти у 1107-1108 рр. була збудована Троїцька надбрамна церква, яка в дещо зміненому вигляді збереглася до нині. Після шести літ послушенства і фундації храму інок Микола Святоша перейшов жити в келію, при якій розвів сад, який сам доглядав до своєї смерті. Канонізований православною церквою як Микола Святоша.

У 1124 р. одружився з дочкою польського князя Болеслава III Кривоустого. Нареченій було 14-15 років (112, стб.286; 1739, s. 137-138, 150). Перейшовши в Чернігів, Ярослав Святославич, як старшого в родині після себе, поставив Всеволода Давидовича муромським князем. Дальша його доля невідома.


10. РОСТИСЛАВ ДАВИДОВИЧ († 1120) ...................................................................... 4

Померу 1120 р. (1 12, стб. 286).


11. ВОЛОДИМИР ДАВИДОВИЧ († 12.05.1151) ...................................................................... 4

Загинув 12.05. 1151 р. у битві на р.Руті (112, стб.434-435). Князь березійський (1127-1139 рр.) і чернігівський (1139-1151 рр.). У 1144 р. одружився з дочкою городенського князя Всеволодка Давидовича.


12. ІЗЯСЛАВ ДАВИДОВИЧ († 6.04. 1161) ...................................................................... 4

Помер від рану Києві 6.04. 1161 р. (112, стб.516). Похований у Чернігові в соборі св. Спаса (120, с.325). Князь гомельський [?] (1127-1146 рр.), стародубський (1147-1151 рр.), чернігівський (1151-1157 рр.) і киівський (16.12.1154-бл.20.03.1155; 19.05.1157-21. 12.1158; 12.02.1161-6.03.1161).


13. ЮРІЙ ЯРОСЛАВИЧ († 1143) ...................................................................... 7

Помер у 1143 р. (118,с.242). Князь муромський (1129-1143 рр.).


14. СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ († 1145) ...................................................................... 7

Померу 1145 р. (112, стб.318). Князь рязанський (1129-1143 рр.) і муромський (1143-1145 рр.). За В.Татищевим, був рязанським князем з 1127 р. , а за Воскресенським літописом ділив це князівство з братом Ростиславом. Останнє навряд чи правильно. Під 1131 р. згадується орокський князь, котрим міг бути тільки Ростислав Ярославич.


15. РОСТИСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ († 1153) ...................................................................... 7

Помер у 1153 р. (112, стб.455; 120, с. 197). Князь пронський (1129-1143 рр.), рязанський (1143 -1145 рр .) і муромський (1145- 1153 рр.). У 1145 р., переходячи на старший стіл у Муромі, залишив у Рязані свого старшого сина Гліба, ігноруючи права племінників Святославичів. Пронський князь Давид Святославич підняв бунт і був позбавлений свого стола. З 1146 р. Святославичі вже шукали щастя у Ольговичів. Боротьба між обома гілками муромських князів тривала у 1147- 1151 рр. в рамках загальної усобиці за київський престол. У ході цієї боротьби Ростислав втрачав значні частини своєї землі і, тільки після поразки Юрія Довгорукого на р.Руті у 1151 р., відновив сюзеренітет над усіма володіннями.


16. ВОЛОДИМИР ЯРОСЛАВИЧ [?] ...................................................................... 7

За В.Татищевим був єлецьким князем і одружився з дочкою київського князя Всеволода Ольговича (1467, с. 160). З інших джерел невідомий.



IX


17. NN СВЯТОСЛАВНА ...................................................................... 8

У 1123 р. була видана за новгородського князя Всеволода Мстиславича, старшого сина Мстислава Володимировича.


18. СВЯТОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 1167) ...................................................................... 11

Народився бл.1145 р. Помер у 1167 р. (776, с.183, 345). Князь березійський (1156-1157 рр.), стародубський (1157- 1160 рр.) і вщизький (1157-1167 рр.). У 1160 р. одружився з Ростиславою, дочкою Андрія Боголюбського (714, с.25).


19. NN ІЗЯСЛАВНА ...................................................................... 12

У 1155 р. видана за переяславського князя Гліба Юрійовича.


20. ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ († 1147) ...................................................................... 14

Загинув бл. 1147 р. (120, с. 172). Князь пронський (1143-1146 рр.) і рязанський (1147 р.).


21. ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ († 1162) ...................................................................... 14

Померу 1162 р. (112, стб. 519). Князь муромський (1147-1151, 1153-1162 рр.). При ньому Муромська земля розділилась на рязанську і муромську частини. Старша гілка нащадків Ярослава Святославича відстояла своє право на Муром.


22. ІГОР СВЯТОСЛАВИЧ († після 1147) ...................................................................... 14

У 1147 р., напевно по смерті Давида Святославича, зайняв рязанський престол. У 1148 р. Рязань була відвойована Ростиславом Ярославичем. Дальша доля Ігоря Святославича невідома.


23. ГЛІБ РОСТИСЛАВИЧ († 30.06.1177) ...................................................................... 15

Помер 30.06. 1177 р. у в'язниці у Володимирі на Клязьмі (112, стб.605). Князь рязанський (1145-1147, 1152- 1177 рр.). Був одружений з дочкою Ростислава Юрійовича. Потрапив у полон після невдалої битви на р.Колокші (20.02.1177 р.) у ході війни за Суздальську спадщину, у якій рязанський князь підтримував Ростиславичів.


24. АНДРІЙ-ГЕОРГІЙ РОСТИСЛАВИЧ († після 1147) ...................................................................... 15

У 1147 р. втік до Чернігова з Єльця (120, c. 173). Дальша його доля невідома. Напевно, був єлецьким князем. Сумніви щодо існування Єльця у середині XII ст. остаточно можуть розв'язати тільки археологи. Хоча В.Татищев ще раніше називав єлецького князя Володимира Ярославича. Крім того спостереження М.Карамзіна дозволяють припускати існування рідного брата Гліба Ростиславича з іменем Георгій (776, с.528). Напевно Георгій — хрестильне ім'я Андрія Ростиславича. Нам здається, що це більш вірогідно, ніж допускати існування ще одного Ростиславича незнаного з джерел, який мав двох дорослих дітей, в одного з яких був свій уділ.



X


25. ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 19.01.1176) ...................................................................... 21

Помер 19.01.1176 р. (111, стб. 366; 112, стб. 580; 118, с.244; 120, с.248). Князь муромський (1162-1176 рр.).


26. РОМАН ГЛІБОВИЧ († 1216) ...................................................................... 23

Помер у 1216 р. в суздальській в'язниці (1468, с. 199). Князь пронський (? -1177 рр.) і рязанський (l 178-1207 рр.). Одружився з дочкою київського князя Святослава Всеволодовича. Намагався протистояти підпорядкуванню Рязанської землі володимиро-суздальським князям.


27. ІГОР ГЛІБОВИЧ († після 1195) ...................................................................... 23

Помер після 1195 р. У 1186-1195 рр. згадується як удільний рязанський князь.


28. NN ГЛІБІВНА († після 1180) ...................................................................... 23

Померла після 1180 р. (бо була на похоронах мужа). Бл. 1176 р. видана за торопецького князя Мстислава Ростиславича Хороброго.


29. ВОЛОДИМИР ГЛІБОВИЧ († після 1186) ...................................................................... 23

Князь пронський (1180 — після 1186 рр.) (1332, с. 122).


30. ВСЕВОЛОД ГЛІБОВИЧ († 1207) ...................................................................... 23

Помер у 1207 р. в Пронську (118, с.242). Князь пронський (1180-1207 рр.). Щоб утримати свою частку у Пронському князівстві став васалом володимиро-суздальського князя Всеволода Велике Гніздо.


31. СВЯТОСЛАВ ГЛІБОВИЧ († після 1207) ...................................................................... 23

Помер після 1207 р. у суздальському полоні. Князь пронський (1180? -1207 рр.).


32. ЯРОСЛАВ ГЛІБОВИЧ († після 1199) ...................................................................... 23

У 1199 р. одружився з Всеславою, дочкою київського князя Рюрика Ростиславича (112, стб.708). Дальша доля невідома.


33. NN АНДРІЙОВИЧ [ГЕОРПЄВИЧ] († після 1176) ...................................................................... 24

Очолював у 1176 р. окрему дружину у битві проти шурина — лопасненського князя Олега Святославича (776, с.528).


34. NN АНДРІЇВНА [ГЕОРГІЇВНА] († після 1176) ...................................................................... 24

До 1176 р. видана за Олега Святославича, тоді князя лопасненського (776, с.528).



XI


35. ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ († 1205) ...................................................................... 25

Помер у 1205 р. (118, с.241). Муромський князь (1176-1205 рр.).


36. ДАВИД ЮРІЙОВИЧ († 1228) ...................................................................... 25

Помер у 1228 р. (118, с.244). Муромський князь (1205-1228 рр.).


37. ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ († після 1219/до 1228) ...................................................................... 25

Помер після 1219 р. (бо у цьому році очолював муромську рать у поході на Волзьку Булгарію) і до 1228 р. (бо Давидові успадкував його син Юрій).


38. РОМАН ІГОРЕВИЧ († 1217) ...................................................................... 27

Загинув у 1217 р. на снемі біля с.Ісади, де Гліб Володимирович організував братовбивчу різню (111, стб.440). Князь рязанський (1212-1217 рр.).


39. ІНГВАР ІГОРЕВИЧ († 1235) ...................................................................... 27

Помер у 1235 р. (1468, с.230). Князь рязанський (1217-1235 рр.). У 1207-1212 рр. був у володимирському полоні. Під час снему в Ісадах був залишений братом Романом у Рязані, що врятувало йому життя. Відстояв Рязань від спроб Гліба Володимировича, а у 1219 р. розгромив його.


40. ЮРІЙ ІГОРЕВИЧ († 1237 ?) ...................................................................... 27

У 1207-1212 рр. був у суздальському полоні. Може успадкував старший рязанський престол по смерті Інгваря Ігоревича і загинув в бою з ординцями у 1237 р.?


41. ГЛІБ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 1219) ...................................................................... 29

Загинув у 1219 р. (118, с.243). Удільний пронський князь (1207-1217 рр.). У 1207 р. обмовою стриїв спровокував інтервенцію володимиро-суздальського князя Всеволода Велике Гніздо, яка привела до тимчасової окупації рязанської частини землі. У 1209 р. невдало намагався оволодіти Рязанню. У 1217 р. разом з рідним братом Костянтином на снемі в с.Ісади (за 6 км від Рязані) організував різню решти рязанських князів. З допомогою половців у 1219 р. намагався знову взяти Рязань, але був розбитий і загинув у степу.


42. ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ († до 1217) ...................................................................... 29

Помердо 1217 р. Удільний пронський князь (1207 — до 1217 рр.).


43. КОСТЯНТИН ВОЛОДИМИРОВИЧ († після 1217) ...................................................................... 29

Співучасник по злочину Гліба Володимировича в Ісадах. Загинув «у половцях» після 1217 р. Існує невелика доля вірогідності, що загадковий князь Костянтин, який помер у Муромі в 1223 р. був Костянтином Володимировичем, котрого докори сумління зробили християнським подвижником.


44. ІЗЯСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ († 1217) ...................................................................... 29

Загинув в Ісадах у 1217 р.


45. МИХАЙЛО ВСЕВОЛОДОВИЧ († 1217) ...................................................................... 30

Загинув в Ісадах у 1217 р. Князь пронський (1207-1217 рр.). Згідно з Любецьким пом'яником (поз. 18) його дружину звали Віра-Олена. Вона була дочкою київського князя Всеволода Святославича Чермного.


46. СВЯТОСЛАВ СВЯТОСЛАВИЧ († 1217) ...................................................................... 31

Номер у 1217 р. (111, стб.440). На снемі в Ісадах не був.


47. РОСТИСЛАВ СВЯТОСЛАВИЧ († 1217) ...................................................................... 31

Загинув на снемі в Ісадах у 1217 р.



XII


48. СВЯТОСЛАВ ДАВИДОВИЧ († 1228) ...................................................................... 36

Номер у 1228 р. (111, стб.450).


49. ЮРІЙ ДАВИДОВИЧ († 1237) ...................................................................... 36

Князь муромський (1228-1237 рр.). У 1219 р. брав участь у війні з Волзькими Булгарами. Загинув у битві з монголами на р.Воронежу 1237 р. (1468, с.232).


50. ОЛЕГ ЮРІЙОВИЧ († 1237) ...................................................................... 37

Удільний князь муромський з 1220 р. Загинув у битві з монголами в 1237 р.


51. ІНГВАР-КУЗЬМА ІНГВАРЕВИЧ († 1237) ...................................................................... 39

Загинув у 1237 р. Згаданий у «Повісті про розорення Рязані». А.Кузьмін не довіряє цьому джерелу (922, c. 158). Його сумніви досить вагомі, але проблема залишається відкритою.


52. РОМАН-ГЛІБ ІНГВАРЕВИЧ († 1237) ...................................................................... 39

Помер бл.28-30.12.1237 р. невдовзі після поразки під Коломною (922, с. 121). Князь коломенський (1217-1237 рр.). Учасник снему рязанських князів при обговоренні ультиматуму Батия. А.Кузьмін вважав, що коломенський князь був васалом володимиро-суздальського князя. Але в такому випадку важко пояснити його присутність на снемі в Рязані, де рязанські князі прийняли рішення боронити свою землю перед монголами.


53. ЮРІЙ ІНГВАРЕВИЧ [?] († 1237) ...................................................................... 39

Плутанина в іменах рязанських князів, внесена «Повістю про розорення Рязані», не дозволяє з певністю відтворити цей трагічний період рязанської історії (1139, с.238). ОРапов вважав, що Юрій Інгваревич був старшим рязанським князем у 1235-1237 рр. (1332, с.132). Це було би достовірно лише у випадку, коли би Юрій Ігоревич (поз.38) помер раніше 1235 р. Юрій Інгваревич міг бути і простим удільним рязанським князем, який розділив долю братів під час навали Батия.


54. ОЛЕГ ІНГВАРЕВИЧ КРАСНИЙ († 1258) ...................................................................... 39

Помер у 1258 р. (111, стб.475). Князь рязанський (1252-1258 рр.). Згідно з «Повістю» єдиний з рязанських князів потрапив в полон. Батий, зачарований його красою, запропонував йому дружбу і зміну віри, але Олег з гнівом відкинув цю пропозицію і помер від ран. Насправді Олег Інгваревич пробув у монгольському полоні до 1252 р.і був відпущений на рязанське княжіння. При ньому почалось відродження сильно розореного монголами Рязанського князівства.


55. ДАВИД ІНГВАРЕВИЧ [?] ...................................................................... 39

За «Повістю» — муромський князь. Можливо тут просто допущена помилка і Давид Інгваревич не існував, а його сплутали з муромським князем Давидом Юрійовичем, який помер у 1228 р.?


56. ФЕДІР ЮРІЙОВИЧ [?1 († 1237) ...................................................................... 40

Згідно з «Повістю» старший з рязанських князів Юрій послав свого сина Федора з багатими дарами до Батия, який дізнався про його красуню-дружину Євпраксію і захотів її бачити. Але Федір відповів, що християни не показують своїх жінок поганим язичникам, за що тут же був вбитий. Коли про це довідалася

Євпраксія, вона з малолітнім сином кинулась вниз з вежі дитинця їх удільного центру Зарайск або Заразеск (44, с.252-253). Інша давня «Повість про перенесення чудотворного образу Миколи в Рязанську землю» розповідає про перенесення жони в Зарайськ ще в 1225 р. (840, с.57-72). Навколо міста немало пам'яток XII ст. У «Списку городів ближніх і дальніх» Зарайськ не згадується, що наштовхує на думку, що легенда про Євпраксію правдива і Зарайськ носив ще свою первісну назву — Новгородок на Осетрі. Назва «Заразеск» пов'язана з самогубством Євпраксії (1139, с.238).


57. ОСТАФІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ († 1264) ...................................................................... 43

Як ізгой загинув у Литві під час усобиці по смерті Міндовга.


58. NN [КИР ?] МИХАЙЛОВИЧ († 1237) ...................................................................... 45

За «Повістю про розорення Рязані» — пронський князь, який загинув у 1237 році. В джерелах Кир-Михайлом звуть його батька, який загинув у 1217 р. в Ісадах.



XIII


59. ЯРОСЛАВ ЮРІЙОВИЧ († після 1238) ...................................................................... 49

Князь муромський (1238 — ? рр.). Про його діяльність відомостей немає.


60. РОМАН ОЛЬГОВИЧ († 1270) ...................................................................... 54

Князь рязанський (1258-1270 рр.). У 1270 р. загинув мученицьки в Орді. Ханові Мунке-Темюру донесли, що князь Роман Ольгович погано говорив про іслам, недавно прийнятий монгольською верхівкою. Хан наказав зашити князеві Роману рота, розрізати на шматки по суглобах, а голову настромити на списа, здерши з неї шкіру (115, с.42). Князь Роман Ольгович канонізований церквою як мученик за віру.


61. ІВАН ФЕДОРОВИЧ [?] († 1237) ...................................................................... 56

Загинув у грудні 1237 р. разом з матір'ю Євпраксією, яка кинулась з ним з вежі дитинця Новгородка на Осетрі (Зарайська).



XIV


62. NN ЯРОСЛАВНА ...................................................................... 59

У 1248 р. видана за ростовського князя Бориса Васильковича (111, стб. 471).


63. ВАСИЛЬ ЯРОСЛАВИЧ († 1345) ...................................................................... 59

Князь муромський (?-1345 ? рр.). Помер у 1345 р. і похований у монастирі на Уші (121, с.217). Якщо його батьком був Ярослав Юрійович (народився не раніше 1218 р., бо у 1248 р. видав доньку заміж, а при ролі шлюбів як запоруки політичних угод дівчат видавали і у 10 років), то обом доля відпустила довгий вік. Князя поховали у монастирі, то може з огляду на похилий вік він жив там як схимник. Але цілком можливо, що існував ще й Ярослав Ярославич, який був сином Ярослава Юрійовича і батьком Василя.


64. ФЕДІР РОМАНОВИЧ († 1294) ...................................................................... 60

Померу 1294 р. Князь рязанський (1270-1294 рр.). (726, с.163).


65. ЯРОСЛАВ РОМАНОВИЧ († 1299) ...................................................................... 60

Помер у 1299 р. Князь пронський (1270-1294 рр.) і рязанський (1294-1299 рр.).


66. КОСТЯНТИН РОМАНОВИЧ († 1301) ...................................................................... 60

Помер після 1301 р. у московському полоні (121, с.137). Князь пронський (1294-1299 рр.) і рязанський (1299-1301 рр.).



XV


67. ГЛІБ ВАСИЛЬОВИЧ († після 1345) ...................................................................... 63

Напевно змінив на муромському престолі старого Василя Ярославича.


68. ІВАН ЯРОСЛАВИЧ († 1326) ...................................................................... 65

Загинув у 1326 р. в Орді (97, с.99). Князь пронський [?] (1299-1308 рр.) і рязанський (1308-1326 рр.). У Никонівському зведенні помилково сплутаний з Василем Костянтиновичем, убитим у 1308 р. (121, с.30). З Любецького синодика відомо, що його дружиною була Василина з династії Ольговичів.


69. МИХАЙЛО ЯРОСЛАВИЧ ...................................................................... 65

Д.Іловайський знайшов грамоту, де згадувалося ім'я цього князя (726, c. 163). Можливо, що він був пронським князем, коли його брат Іван займав рязанський престол.


70. ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ († 1308) ...................................................................... 66

Князь рязанський (1301-1308 рр.). Загинув у Орді внаслідок московських інтриг у 1308 р. (121, c. 176).



XVI


71. ФЕДІР ГЛЕБОВИЧ († після 1354) ...................................................................... 67

Напевно останній представник муромської гілки Ярославичів. Втратив муромський престол і якійсь час перебував на службі у московського князя Семена Гордого. Як його посол їздив в Орду в 1348 р. З допомогою московського князя у 1354 р. захопив Муром і отримав ярлик від хана Джанібега. Муромський князь Юрій Ярославич був йому виданий і закатований. Найімовірніше це був син пронського князя Ярослава Олександровича. Якщо б існував Ярослав Ярославич, а Юрій був би його сином, то тоді його права були би більшими ніж права Федора Глібовича або його батька. Крім того йому не треба було би приїжджати зі сторони у запущений Муром. Після Федора Глібовича, який був московським васалом, окремі муромські князі в джерелах не згадуються. У 1392/93 р. московський князь Василь Дмитрович отримав ярлик на Муром. З 1408 р. у Муромі постійно сиділи московські намісники.


72. ІВАН ІВАНОВИЧ КОРОТОПУЛ († до 1343) ...................................................................... 68 < табл.13

Князь рязанський (1326-1342 рр.). Загинув не пізніше 1343 р. У 1339 р. взяв участь у поході татарського війська, очолюваного Товлубеєм, на Смоленську землю. Повертаючись назад, зустрів обоз двоюрідного брата пронського князя Олександра Михайловича, який пробував установити прямі зв'язки з Ордою. Він пограбував обоз і ув'язнив Олександра. Прибувши у свою столицю Переяслав-Рязанський, Іван Коротопул наказав убити пронського князя (115, с.235). У 1342 р. син вбитого Ярослав з допомогою ординців розорив Рязанське князівство і прогнав Івана Коротопула.


73. ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ († 1339) ...................................................................... 69 < табл.14

Князь пронський (? -1339 рр.). Загинув у темниці в Переяславі-Рязанському, вбитий за наказом рязанського князя Івана Коротопула. Напевне його дружина була з Ольговичів, бо його ім'я внесено у Любецький пом'яник.





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.