Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





3.8. ОЛЬГОВИЧІ. ГІЛКА МИХАЙЛОВИЧІВ. ОДОЄВСЬКІ. ВОРОТИНСЬКІ


Нащадки Михайла Всеволодовича виявилися найбільш численною гілкою Рюриковичів, пагінці якої дожили до наших днів.



Таблиця 9

РЮРИКОВИЧІ. ОЛЬГОВИЧІ. ГІЛКА МИХАЙЛОВИЧІВ.



XI


1. МИХАЙЛО ВСЕВОЛОДОВИЧ († 1246)

Див. табл. 8 поз. 39



XII


2. ЄВФРОСИНІЯ-ФЕОДУЛА МИХАЙЛІВНА (* бл.1212 † 25.09.1250) ...................................................................... 1

Народилася бл. 1212 р. Померла 25.09.1250 р. Була заручена з старшим братом Олександра Невського Федором Ярославичем. Після його раптової смерті стала черницею (1750, р.54-55).


3. РОСТИСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ (* бл.1219 † після 15.07.1264) ...................................................................... 1

Народився бл. 1219 р. Востаннє згаданий удокументі 15.07.1264 р. (217, t. 4, v. 3, dok. 15.07.1264). Князь новгородський (1230-1231 рр.), галицький (1237-1238 рр.) і луцький (1240 р.), жупан земплинський і березький (бл. 1245-1251 рр.), бан Мачви (з 1251 р.). Бл. 1244 р. одружився з Анною, дочкою угорського короля Бели IV, і до кінця 1240-х рр. претендував на Галицьку спадщину (114, с.44-45; 115, с.29; 121, с.99-102; 127, с.351-352). З 1251 р. правиву Мачві поблизу болгарських кордонів (1222, с.11-16; 1221, с.27-49; 2099,463-4751.).


4. МАРІЯ МИХАЙЛІВНА († 7.12.1271) ...................................................................... 1

Померла 7.12.1271 р. (660, с.21). 10.02.1227 р. була видана за ростовського князя Василька Костянтиновича (118, с. 133-134), який був убитий монголами у Шерінському лісі після битви на р.Сіті зимою 1238 р.


5. РОМАН МИХАЙЛОВИЧ СТАРИЙ († 1288) ...................................................................... 1

Помер після 1288 р. Князь брянський (1246?-1263 рр.) і чернігівський (1263-1288 рр.). За всіма родоводами син і спадкоємець Михайла Всеволодовича (414, с.74-77). Традиція Свинського монастиря на Десні приписувала його заснування у 1288 р. князеві Романові (567, с. 178). Його титул великого князя чернігівського у пом'янику, напевно, відповідає дійсності. У родоводах записано, що Роман Старий загинув в Орді. Р.Зотов, а за ним і М.Грушевський, цю звістку не приймали до уваги. Вона не відбита в жодних джерелах, в т.ч. і у Любецькому пом'янику (поз.ЗО). Дружину його звали Анною.


6. СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ ...................................................................... 1

Згідно всіх родоводів — князь глухівський. Жив у середині XIII ст. Напевно отримав Глухівське князівство по смерті батька у 1246 р.


7. МСТИСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ ...................................................................... 1 < табл.10

Згідно всіх родоводів — князь карачевський. Жив у середині XIII ст. Напевно отримав Карачевське князівство по смерті батька у 1246 р. Збірник Діонісія і деякі пізніші пам'ятки ставлять його вище Семена. Помилка тут очевидна: нащадки Семена — князі Воротинські та Одоєвські завжди стояли вище за нащадків Мстислава — Мосальських, як старші серед Ольговичів.


8. ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ...................................................................... 1 < табл.11

Згідно всіх родоводів — князь таруський. Жив у середині XIII ст. Напевно отримав Таруське князівство по смерті батька у 1246 р.



XIII


9. МИХАЙЛО РОСТИСЛАВИЧ (*бл.1245† 1269) ...................................................................... 3

Народився бл. 1245-46 рр. (названий на честь діда Михайла Всеволодовича, коли ще була реальна надія повернутися у Русь). Помер у 1269 р. З 1262 р. бан Мачви. У 1259 р. одружився з Марією, дочкою болгарського царя Івана II Асеня (2099,4731.).


10. NN POCTИCJIABHA († після 1257) ...................................................................... 3

Нар. бл. 1245-46 рр.У 1252 р.видана за болгарського царя Михайла Асеня (1246-1256 рр.). Після його смерті вдруге видана заміж у 1257 р. за його наступника Коломана I, який помер у тому ж році (1750, р. 54-55).


11. БЕЛА РОСТИСЛАВИЧ (* 1250 † 1272) ...................................................................... 3

Народився у 1250 р. (названий на честь другого діда — угорського короля Бели IV, коли вже Ростислав Михайлович остаточно вирішив залишитися в Угорщині). Помер у 1272 р. У 1270-72 рр. — бан Мачви (254, р.626; 1750, р.55).


12. МАРГАРИТА РОСТИСЛАВНА (* 1250 † після 1290) ...................................................................... 3

Народилася у 1250 р. Померла після 1290 р. Посвячена у монастир в 1254 р., прийняла чернецтво у 1278 р., клариска, абатиса (302, р.519).


13. КУНЕГУНДА РОСТИСЛАВНА († 9.09.1285) ...................................................................... 3

Померла 9.09.1285 р. 25.10.1261 р. була видана за чеського короля Пшемисла-Оттокара II, який помер 26.08.1278 р. Була його другою дружиною імалаз ним трьох дітей: Кунегунду (01.1265-27.11.1321), Агнесу (5.10.1269-17.05.1296) та Вацлава (17.09.1271 -21.06.1305). Вацлав II був чеським королем з 1278 р. (фактично з 1283 р.), князем краківським (1291 -1300 рр.), польським королем (з 1300 р.) і претендував на угорський престол (у 1301 р. проголошений королем) як правнук Бели IV по материнській лінії. У червні 1284 р., по закінченні регенства, Кунегунда вдруге вийшла за чеського магната Завішу Розенберга (2099, 527-5361.;! 803, tabl.82).


14. АГРИПИНА РОСТИСЛАВНА († після 26.01.1303 /до 1309) ...................................................................... 3

Померла після 26.01.1303 р. і до 1309 р. У 1265 р. була видана за краківського князя Лєшка Чорного (помер 30.09.1288 р.), з яким розлучилася між 1271-1274 рр. (276, t.2, p.339; t.3, р.171, 177, 696; 1739, tabl.7).


15. МИХАЙЛО РОМАНОВИЧ († бл. 1264) ...................................................................... 5 < князі ОСОВИЦЬКІ

У 1264 р. згаданий як князь брянський. Напевно у 1263 р. він отримав цей уділ від батька, який перейшов до Чернігова. У тому ж 1264 р. як брянський князь згадується його брат Олег. Напевно Михайло помер бл. 1264 р., за життя батька, бо його нащадки втримали тільки невелику брянську волость Осовик (на межі Чернігівської і Смоленської земель). Вона залишилась за ними і після переходу Брянського князівства до князів смоленської династії. Від Михайла Романовича вели свій рід князі ОСОВИЦЬКІ (1765, s.229). Князь Михайло Романович Осовицький згадується бл. 1300 р. (найвірогідніше — внук брянського князя Михайла Романовича, що дозволяє припускати існування Романа Михайловича Осовицького, який жив у останній третині XIII ст.). Наступний князь — Іван Михайлович Осовицький згадується під 1482 р., він міг бути правнуком Михайла Романовича. Його син Михайло Іванович († після 1550 р.) виступає в документах з 1488 р., власник Юрової на Уборті (1512-1533 рр.), був одружений з княжною Аграфеною Андріївною Лукомською († бл. 1555 р.). Після втрати князівства, яке перейшло під контроль Московської держави, князь Михайло Іванович Осовицький отримав володіння на Вітебщині та Брацлавщині. Нащадків не залишив (2112,8.341-342; 1700,с.317).


16. ОЛЕГ-ЛЕОНТІЙ РОМАНОВИЧ († після 1288) ...................................................................... 5

Помер після 1288 р. (у пом'янику записаний як великий князь чернігівський, що могло би означати, що Олег Романович успадкував батьківський престол після 1288 р.). Князь брянський (1264 — після 1274/1288 ? рр.) і чернігівський (1288- ? рр.) (567, с. 178). У 1274 р. брав участь у поході Лева Даниловича і Ногая у Литву. Із запису у Любецькому пом'янику (поз.30) виходить, що перед смертю князь прийняв чернецтво під іменем Василя [повний запис: «і сина єго Олега Романовича, великого князя чернігівського Леонтія, залишившого дванадцять туменів людей і прийнявшого ангельський образ, в іноках Василя»]. Цей запис може означати, що під час правління Олега Романовича ординці переписали населення Великого князівства Чернігівського, яке складало приблизно 12 туменів («тьма») людей: не 120 тис. всього (567, c. 178), а 120 тис. мужчин, не рахуючи жінок, дітей і рабів, тобто десь бл .300 тис. чол. Можливо, що у нього була тільки дочка, через шлюб з якою Брянське князівство отримав один із смоленських князів. Можливо смоленські князі добились на це князівство заповіту від Олега Романовича, підкріпленого ханським ярликом.


17. ОЛЕКСАНДР РОМАНОВИЧ [?] ...................................................................... 5

У Любецькому пом'янику (поз.47) записано великого князя чернігівського Михайла Олександровича. Його батько Олександр міг бути тільки сином Романа Старого, інакше чернігівський престол перейшов би до глухівських князів. Олександр Романович був великим князем чернігівським у кінці XIII — на початку XIV ст. (504, c. 165).


18-20. NN РОМАНІВНИ (згадані 1263) ...................................................................... 5

Три незнані з імені дочки Романа Михайловича згадуються під 1263 р. (112, стб.815).


21. ОЛЕНА РОМАНІВНА († після 10.12.1288) ...................................................................... 5

Померла після 10.12.1288 р. (востаннє згадується на похоронах мужа). У 1263 р. була видана за волинського князя Володимира Васильковича (112, стб.815).


22. МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ ...................................................................... 6

Записаний у родовідних книгах. Князь глухівський (друга половина XIII — початок XIV ст.). Записаний також у Любенькому пом'янику (поз.57). Тому його існування не підлягає сумніву. У О. Зиміна Михайло Семенович пропущений і Роман Одоєвський названий сином Семена Михайловича (711, c. 130). Помилка легко спростовується хронологією: Семен почав княжити у 1246 р., аРоманпомер після 1385 р. Ця помилка, запозичена з окремих списків родовідних книг, була виправлена вже у реєстрах Р. Зотова та Г. Власьєва.


23. ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ († 15.08.1326) ...................................................................... 6

Вбитий в Орді 15.08.1326 р. (118, с.200). Князь новосильський (друга половина XIII ст. - 1326 р.). Записаний у Любецькому пом'янику (поз. 58).


24. ВСЕВОЛОД СЕМЕНОВИЧ ...................................................................... 6

Записаний у Єлецькому пом'янику. Князь устівський (друга половина XIII — початок XIV ст.).

Устівське князівство, як східна частка Глухівського князівства, було, напевно, виділене по смерті Семена Михайловича.



XIV


25. ІВАН МИХАЙЛОВИЧ (ІВАН III АСЕНЬ) († 1280) ...................................................................... 9

Помер у 1280 р. Був висунений провізантійськими колами болгарських феодалів як претендент на царський престол у противагу вождеві повсталих плебеїв Івайлові. Коронований як цар Болгарії Іван III Асень, правив у 1279-1280 рр. Бл. 1278 р. візантійський імператор Михайло VII Палеолог видав за нього дочку Ірину (1574, с. 938).


26. МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ ...................................................................... 17

Великий князь чернігівський записаний у Любецькому пом'янику (поз.47).


27. СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ († до 1375) ...................................................................... 22

Записаний у родовідних книгах та у Любецькому пом'янику (поз.57). Князь глухівський (перша половина XIV ст.-до 1375).


28. СЕМЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ ...................................................................... 23

Записаний у Любецькому пом'янику (поз.59). Князь новосильський [?]. Убитий ординцями.

Напевно загинув разом з батьком у 1326 р. або біля цього часу. У 1325-1327 рр. в Орді загинуло кілька князів.

Обидва Олександровичі не мали нащадків. Новосильське князівство перейшло до дітей глухівського князя Семена Михайловича.


29. СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ ...................................................................... 23

Записаний у Любецькому пом'янику (поз 61). Князь новосильський [?]. Вбитий ординцями. Загинув разом з братом або невдовзі після цього.


30. МИХАЙЛО ВСЕВОЛОДОВИЧ ...................................................................... 24

Записаний у Любецькому пом'янику (поз.60). Князь устівський [?] (перша половина XIV ст.)



XV


31. РОМАН МИХАЙЛОВИЧ († 1401) ...................................................................... 26

Загинув у 1401 р. під час смоленського бунту (140, с.52, 72, 121). Князь брянський (1359 ? -1369?, 1399-1401 рр.), великий князь чернігівський (середина XIV ст. -1401 рр.) і намісник смоленський (1401 р.) (568, с.450-452; 504, с. 165-167). Великим князем чернігівським титулується у Любецькому пом'янику (поз.48) іу листі Вітовта Кейстутовича (126, с.471).


32. ІВАН СЕМЕНОВИЧ († після 1371 /до 1372) ...................................................................... 27

Помер після 1371 р. і до 1372 р. Князь новосильський. До 1371 р. одружився з дочкою великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича, яка у цьому році потрапила у московський полон (155, т.6, стб. 135-136). Отже, безперечно, на той час був найстаршим з глухівських князів. У документі 1372 р. як «великий князь» виступає його брат Роман.


33. РОМАН СЕМЕНОВИЧ († після 1402) ...................................................................... 27

Помер після 1402 р. Згадується під 1375 та 1385 рр. як князь новосильський (126, стб.471). У литовсько-московській угоді 1372 р. виступає як союзник Дмитра Донського з титулом «великого князя» (64, N 6, с.22). Це могло би означати, що все колишнє Глухівське князівство об'єдналося під його владою. Напевно, ординська небезпека змушувала не тільки населення, а й князів переселятись в глухіші лісові регіони. Тому столиця перейшла у Новосиль. Восени 1375 р. ординці Мамая здобули Новосиль (126, стб. 113). Роман Семенович «від насилля татарського переселився з Новосиля в Одоєв» (152, c, 112). Востаннє згаданий в угоді Москви та Рязані у 1402 р. (64, N 12,с.33-37).



XVI


34.СЕМЕНРОМАНОВИЧ ...................................................................... 31

Записаний у Любецькому пом'янику (поз.48) з дружиною Марією Корчевською (Карачевською ?). Напевно помер до 1401 р.


35. ВАСИЛЬ РОМАНОВИЧ († до 1402) ...................................................................... 33 < князі БЕЛЕВСЬКІ

Записаний у родовідних книгах. Жив в XIV ст. Князь белевський. Його нащадки тримали Белевське князівство. Це може означати тільки одне: Василю за життя батька було виділено це князівство, він помер раніше від Романа Семеновича (тобто до 1402 р.), і його спадкоємці могли утримали за собою тільки «молодший» белевський престол.


36. ЛЕВ РОМАНОВИЧ († після 1402) ...................................................................... 33

Записаний у родовідні книги. Князь новосильський і одоєвський. Напевно, після 1402 р. успадкував від Романа Семеновича старший престол у глухівській гілці Михаиловичів. За версією Р.Зотова (714, с. 310) та Г.Власьєва (483, т. 1, в. 1) був батьком Федора, від якого пішли князі Воротинські. В історичній літературі перевага віддається версії П. Долгорукого, за якою Федір Воротинський був сином молодшого брата Льва Романовича-Юрія Чорного (642, т. 1, N 38). Її підтримали О.Лобанов-Ростовський (1013, т. 1, c. 118)таБ.Рибаков (1356, с.99). Ці автори вважають Лева Романовича бездітним. Свої висновки вони базують наданих Збірника Діонісія та «Історії» князя Андрія Курбського (82, с. 130-131), у яких трапляються помилки. За версію Р.Зотова та Г. Власьєва свідчить те, що старші князі цієї гілки з наступного покоління тримали Воротинське князівство, тоді як «старше» — Одоєвське дісталося молодшим. Це могло статися, коли по смерті Лева старший стіл перейшов до його молодших братів, а його спадкоємцям залишилося тільки Воротинське князівство, виділене їм по смерті батька.


37. СЕМЕН РОМАНОВИЧ († після 1402) ...................................................................... 33

Помер після 1404 р. [?] Князь новосильський. Згідно родоводів нащадків не мав. Згаданий в угоді великого князя володимирського і московського Василя Дмитровича з великим рязанським князем Федором Ольговичем у 1402 р. (117, с. 132; 119, с.22). Тоді Новосильське князівство зберігало незалежність за рахунок протиріч між потужними сусідами.


38. ДАНИЛО РОМАНОВИЧ († після!402/до 1424) ...................................................................... 33

Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз. 171). Жив у кінці XIV — на початку XV ст. Князь новосильський. Помер до 1424 р. (інакше був би згаданий у зв'язку з ординським нашестям Куідадата).


39. ЮРІЙ РОМАНОВИЧ ЧОРНИЙ († після 1424) ...................................................................... 33 < князі ОДОЄВСЬКІ

Помер після 1424 р. Князь новосильський і одоєвський. Напевно прожив найдовше з синів Романа Семеновича і успадкував найстарший престол серед князів глухівської гілки. У 1424 р. великий князь литовський Вітовт допоміг йому відбити нашестя на Одоєв ординців царевича Куідадата (11, Lief. VI, N147).


40. СТЕФАН РОМАНОВИЧ ...................................................................... 33

Жив на межі XIV-XV ст. Князь новосильський (714, с.306).



XVII


41. МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ ...................................................................... 35

Відомий з родоводів. Жив в першій пол. XV ст. Князь белевський.


42. ВАСИЛЬ ЛЬВОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ († після 1427) ...................................................................... 36

Жив в першій половині XV ст. Записаний у Єлецькому синодику, також, схоже, і у Києво-Печерському (поз.170). Воротинське князівство, залежне від Литви, згадується у 1427 р. (123, с. 201; 275, t. 6, р.779).


43. ФЕДІР ЛЬВОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ († після 1455) ...................................................................... 36 < князі ВОРОТИНСЬКІ

Помер після 1455 р. Титулувався князем новосильським, одоєвським і воротинським, що дозволяє припускати, що він був старшим серед князів глухівської гілки у середині XV ст. В одній з грамот називає себе Львовичем, а не Юрійовичем, що підтверджує версії Р.Зотова та Г.Власьєва. 20.02.1442 р. склав васальну присягу великому князю литовському Казиміру Ягеллончику (155, т.27, стб.52; 1373, с. 195-206; 1168, с.210-218). Грамотою від 5.02.1448 р. великий князь литовський надав йому намісництво в Козельську. Казимір Ягеллончик гарантував воротинському князю допомогу в обмін на допомогу його зятеві Іванові Андрійовичу Можайському у боротьбі за московський престол (22, т. 1, N 48). 28.03.1455 р. Казимір Ягеллончик видав грамоту на отчини воротинського князя: Демену і Городечну, Ковилну, Крайшино, по обидві сторони Ваш ріки, Кцин, Озереск, Перемиль і Логінеск (22, т. 1, N 57). Одружився з Марією, дочкою Корибута-Дмитра Ольгердовича. Обоєзаписаніу Києво-Печерському пом'янику (поз.168-169).


44. ІВАН ЮРІЙОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 1459) ...................................................................... 39

Помер 1459 р. Князь одоєвський (після 1424 — 1459 рр.). У чернецтві Іона. 21.04.1459 р. з племінниками белевськими князями Федором та Василем Михайловичами підписали перемир'я з великим литовським князем Казиміром Ягеллончиком, фактично визнавши себе литовськими васалами. Згідно тексту грамоти великого князя московського Івана III (1490 р.) Іван Юрійович з братом Семеном служили по обидві сторони, тобто маневрували між Литвою і Москвою. (*Матеріали по князях Одоевських взяті у П.Долгорукого (642, ч. 1, с. 54-58) з уточненнями С.Веселовського (456, с. 113-117), О.Зиміна (711, с. 133-135) та нашими (500, с. 58-60; 504, с. 170-172).)


45. ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 9.12.1432) ...................................................................... 39

Загинув 9.12.1432 р. у битві під Ошмянами (16, ф. 113, д. 661, л. 456 об.,про битву див.: 115, с. 206; 116, с. 27; 568, с. 213). Князь одоєвський. Був у війську великого князя литовського Свидригайла Ольгердовича.


46. ФЕДІР ЮРІЙОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († після 1424?) ...................................................................... 39

Відомий з родоводів. Жив у XV ст. Князь одоєвський. Записаний у Любецькому пом'янику (поз. 172).


47. СЕМЕН ЮРІЙОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 1474) ...................................................................... 39

Загинув у 1474 р. (135, c. 136) Князь одоєвський. Напевно при розподілі отримав незначну частку або був прогнаний братами. Тому він першим з чернігівських князів перейшов на московську службу і незабаром загинув при розоренні Любутська.



XVIII


48. ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ († після 1459) ...................................................................... 41

Вбитий ординцями у Клещені. Князь белевський. Володів Белевським князівством по частках з братом Василем. Великий князь московський Василь Васильович Темний позбавив їх князівства і обидва жили на Волоці. Потім повернули собі батьківщину. Напевно обидва стали васалами одоєвського князя Івана Юрійовича, як старшого серед князів глухівської гілки. У 1459 р. разом з ним склали васальну присягу великому князеві литовському Казимірові Ягеллончику. (** Матеріали по князях Белевських взяті у О. Лобанова-Ростовського (1013, т. 1, с. 92-95) з уточненнями С. Веселовського (456, с. 113-117), О. Зиміна (711, с. 133-135) та нашими (500, с. 58-60; 504, с. 170-172).)


49. ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ († після 1459) ...................................................................... 41

Князь белевський. Був одружений з Євфросинією, дочкою князя Василя Івановича Косого-Оболенського.


50. МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ ...................................................................... 43

Жив в XV ст. Князь воротинський. Дружину звали Євфросинією. Вона померла у 1483 р. (*** Матеріали рл князях Воротинських взяті у О. Лобанова-Ростовського (1013, т. 1, с. 118-119) з уточненнями С. Веселовського (456, с. 113-117), О. Зиміна (711, с. 133-135) та нашими (500, с. 58-60; 504, с. 170-172).)


51. ДМИТРО ФЕДОРОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ († після 1496) ...................................................................... 43

Помер після 1496 р. Князь воротинський. Володів третиною князівства. З братом Семеном та племінником Іваном Михайловичем 10.03.1483 р. присягнув Казимірові Ягеллончику. У грудні 1489 р. перейшов на московську службу (135, c. 154). 22.12.1489 р. прислав з московськими послами прохання про зняття хресного цілування, яким було скріплено васальну присягу. У 1490 р. король вимагав за порушення присяги віддати Серенськ та Бишковичі. У 1492 р. Дмитро та Семен Федоровичі були послані московським князем воювати з Мосальським князівством. У 1494 р. великий князь литовський Олександр Казимірович визнав службу воротинських князів Московській державі (64, N 83, с.330). В архіві були договірні грамоти воротинських князів з литовськими князями та інші дипломатичні документи, які свідчили, що ці князі балансували між Литвою та Москвою, намагаючись зберегти свій суверенітет. У 1496 р. Дмитро Федорович був воєводою у Передовому полку у поході на шведів. Одружився з Анною, дочкою князя Костянтина Бабич-Друцького. По смерті Дмитра його третина Воротинська відійшла не до племінника Івана, а до московського князя Івана Васильовича, який скористався новою московською практикою успадкування сюзереном уділів при відсутності прямих спадкоємців. У заповіті Івана Васильовича ця третина Воротинська віддана синові Юрію Івановичу.


52. СЕМЕН ФЕДОРОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ († після 1496) ...................................................................... 43

Помер у 1496 р. (149, с.27) Князь воротинський. Володів третиною Воротинська, Мосальськом, Серпейськом, Залідовом, Городечною, Лучином і Опаковом. У 1492 р. останнім з Воротинських перейшов на московську службу. У листі до свого бувшого сюзерена мотивував свій перехід тим, що Литва не захистила його володінь. У 1493 р. з племінником зайняли Серпейськ та Мещовськ. В 1496 р. через хворобу не зміг вже взяти участь у шведському поході. Був одружений двічі: з дочкою можайського князя Івана Андрійовича та з дочкою ярославського князя Івана Васильовича. Прямих нащадків не мав і його володіння (крім Мосальська) теж перейшли до московського князя.


53. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († після 1497) ...................................................................... 44

Помер у 1497 р. Князь одоєвський (1459-1497 рр.).


54. ФЕДІР ІВАНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 1497) ...................................................................... 44

Помер після 1497 р. Князь одоєвський (1459-1492 рр.). У 1492 р. двоюрідні брати Іван Васильович та Петро Семенович захопили його скарбницю та половину Одоєва, а також ув'язнили матір. Федір мусив шукати щастя в Москві. У 1497 р. був намісником і воєводою в Муромі. Був одружений з дочкою князя Ярослава Васильовича Оболенського.


55. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ КРИВИЙ ОДОЄВСЬКИЙ († після 1489) ...................................................................... 44

Помер після 1489 р. У 1489 р. виступив проти Литви як московський васал і був розбитий.


56. ІВАН СЕМЕНОВИЧ СУХОРУК ОДОЄВСЬКИЙ († після 1508) ...................................................................... 47

Помер після 1508 р. Князь одоєвський. Володів з братами половиною Одоєва. У 1492 р. вони захопили ще і частку Федора Івановича та перейшли на московську службу. У 1494 р. Литва признала перехід одоєвських князів до Москви. У 1502 р. Іван Сухорук очолював Передовий полк у війську Семена Стародубського та Василя Шемячича в поході на Литву. У 1508 р. був другим воєводою Великого полку.


57. ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ ШВИХ ОДОЄВСЬКИЙ († 1534) ...................................................................... 47

Помер у 1534 р. Князь одоєвський. Володів з братами половиною Одоєва. У 1492 р. разом з ними захопив частку Федора Івановича і перейшов на московську службу. У поході 1502 р. очолював Полк правої руки. Влітку 1507 року відбивав татар між Одоєвом та Белевом. Пізніше був намісником у Великих Луках. У кінці 1512 р. під час першого смоленського походу йшов у Великому полку до Браславля. В 1515 р. у Тулі очолював Великий полк. Під час наскоку Мухаммед-Гірея на Москву в червні 1521 р. очолював московські війська на р.Угрі. Потім був перекинутий у Серпухов. У 1525 р. знаменитий московський полководець князь Іван Михайлович Воротинський отримав дві великокнязівські виморочні частки та частку Петра Семеновича в Одоєві. Василь Швих з племінниками також претендували на ці частки. Чим закінчився цей конфлікт невідомо. Влітку 1527 р. Василь Швих очолював військо в Коломні, восени — в Ростилавлі, влітку 1528 р. -знову в Коломні. Ще до 1504 р. за свою службу отримав володіння у Можайському князівстві. Схоже, що з 1506 р. Василь Швих був московським боярином.


58. ПЕТРО СЕМЕНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († до 1525) ...................................................................... 47

Помер до 1525 р. Князь одоєвський. На московській службі з 1492 р. В поході на Литву в 1508 р., відзначився при взятті Дорогобужа. По смерті його частка Одоєвського князівства перейшла до великого князя московського, який передав її князю М.Воротинському.



XIX


59. ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ († 1523) ...................................................................... 49

Помер 1523 р. Князь белевський (після 1459 -1523 рр.). У кінці 1489 р. перейшов на московську службу і зберіг за собою Белевське князівство (135, с.319). У 1492 р. литовська сторона жалілась на те, що він силою змусив перейти до Москви свого брата Андрія. У 1512 р. воєвода Полку правої руки на р.Угрі, у 1513 р. перший воєвода Передового полку у другому смоленському поході. З 1514 р. московський боярин.


60. АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ († після 1516) ...................................................................... 49

Помер після 1516 р. Князь белевський (після 1459 — після 1516 рр.). У 1490 р. змушений був під натиском брата перейти на московську службу. У 1512 р. в раті князя М.І.Оболенського очолював Передовий полк. У 1516 р. очолював Сторожовий полк на Вошані в раті князя В.С.Одоєвського. Пізніше був відпущений до себе у Белев.


61. ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ († після 1492) ...................................................................... 49

Помер після 1492 р. Князь белевський (після 1459 — після 1492 рр.). У 1490 р. перейшов на московську службу, але незабаром повернувся у Литву. У 1492 р. знову перейшов на московську службу.


62. ІВАН МИХАЙЛОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ († 21.07.1534) ...................................................................... 50

Помер 21.07.1534 р. у засланні на Білоозері. Князь перемишльський (друга половина XV ст. — після 1496 рр.) і воротинський (після 1496 — 1534 рр.). Перемишльський уділ (місто на р.Оці південніше Воротинська) був виділений з Воротинського князівства по смерті його батька, коли Воротинськом володіли ще дядьки. У 1483 р. присягнув Литві. З 1487 р. перейшов на московську службу. При московському дворі займав особливе становище напівнезалежного володаря. У військових діях брав участь тільки тоді, коли доводилося захищати південні і західні кордони, пов'язані безпосередньо з його уділом. У 1496 р. розбив татар під Козельськом. У 1500 р. був воєводою Передового полку у литовському поході. Здобув перемогу під Мстиславлем, очолював полк в битві при Ведроші. У 1502 р. знову очолював Передовий полк в поході на Литву. Влітку 1507 р. обороняв Воротинське і Одоєвське князівства від татар, а восени був другим воєводою Передового полку в армії Василя Можайського і Василя Шемячича. У травні 1508 р. знову очолював Передовий полк в армії того ж Василя Шемячича. Восени 1508 р. поступився місцем першого воєводи князю В.В.Шуйському. У 1510-11 рр. очолював Великий полк в Тулі. Влітку 1512 р. в поході на Угру знову воєвода Передового полку. В поході з Козельська до Калуги очолював Великий полк. У кінці цього року в поході на Смоленськ був тільки третім воєводою (після князя В.С.Можайського та князя В.В.Шуйського). У поході 1514 р. очолив цей полк в армії князя А.В.Ростовського. У 1515-19 рр. був першим воєводою Великого полку при обороні південних кордонів. У 1521 р. під час походу Мухаммед-Гірея знаходився у Тарусі, а потім — у Серпухові. Разом з іншими воєводами звинувачений у зраді та заарештований 17.01.1522 р. Тільки у лютому 1525 р. був звільнений, дав запис вірності і був прощений. Як компенсацію він отримав дві третини Одоєвського князівства і частку Петра Семеновича в тому ж Одоєві. У 1527 р. очолював полки в Одоєві, в 1529 р. — У Почепі, а потім у Серпухові. У 1530 р. — в полках князя Д. Ф. Бельського, в січні 1531 р. — в Козельську, у лютому — в Тулі, влітку — в Одоєві як воєвода Великого полку. Влітку 1532 р. служив у Серпухові, однак в 1534 р. при поході великої княгині Олени в Коломну був поставлений тільки четвертим воєводою Великого полку. Йому не довіряли, тому не доручали самостійних операцій і посилали в походи тільки з московськими воєводами. Причиною було становище удільного князя, який тримав третину Воротинського князівства, Перемишльське князівство і значну частину Одоєвського князівства із Старим Одоєвом та Новосилем. У серпні 1534 р. його заарештували у зв'язку з втечею у Литву С. Ф. Бельського і вислали на Білоозеро, де він незабаром помер, можливо не без сторонньої допомоги. Доля одного з кращих московських полководців добре ілюструє методи, з допомогою яких великі московські князі добивалися ліквідації удільних князівств.

Іван Михайлович був одружений двічі: з Анастасією Іванівною Захар'їною з родини відомих московських бояр, яка померла 2.03.1522 р., та на Анні Василівні Шестуновій-Ярославській.


63. ФЕДІР ВЕЛИКИЙ ІВАНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ ...................................................................... 56

Відомий тільки з родоводів. Напевно помер немовлям або дитиною.


64. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ ...................................................................... 56

Відомий тільки з родоводів. Напевно, як і Федір Великий, помер немовлям або малим хлопцем.


65. ФЕДІР МЕНШИЙ ІВАНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 1547) ...................................................................... 56

Помер у 1547 р. Князь одоєвський (після 1508 -1547 рр.), московський боярин (з 1528 р.). З 1512 р. служив воєводою різних полків у І.М.Воротинського. Член Думи з 1533 р., у 1537-1538 рр. намісник у Муромі.


66. РОМАН ІВАНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 1536/1541) ...................................................................... 56

Помер у 1536 р. (за Г.Власьєвим) чи 1541 р. (за О.Зиміним). Князь одоєвський (після 1508 — 1536/1541 рр.). Напевно з 1533 р. московський боярин. У 1526-33 рр. — воєвода у полках І.М.Воротинського.


67. СЕМЕН ВАСИЛЬОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 1545) ...................................................................... 57

Помер у 1545 р. Князь одоєвський (1534-1545 рр.). Дружину звали Анна.


68. МАРІЯ ВАСИЛІВНА ОДОЄВСЬКА ...................................................................... 57

Видана за московського вельможу Петра Івановича Головіна.



XX


69. СЕМЕН ІВАНОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ ...................................................................... 59

Відомий тільки з родоводів.


70. ІВАН ІВАНОВИЧ БЕЛЕВСЬКИЙ († 1558) ...................................................................... 59

Помер у 1558 р. (за Г.Власьєвим (483, т. 1, в. 1, с.47)) чи до 1555 р. (за С.Веселовським (465, с. 121)). Князь белевський (1523-1555 рр.). Ув'язнений та засланий у Вологду, де і помер. Белевське князівство було приєднане до Москви, у 1557-1559 рр. ним володів князь Дмитро Іванович Байда-Вишневецький. За заповітом Івана Грозного у 1572 р. воно мало перейти до його сина Івана. Був одружений з Анною Петрівною Захар'їною.


71. ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ († 1558) ...................................................................... 62

Помер 27.09.1558 р. Князь воротинський (1534-1558 рр.). Один з відомих московських полководців. У 1534 р. разом з батьком потрапив у тюрму. Відпущений по його смерті з поверненням уділу. Одружився з княгинею Марією Федорівною Телепньовою-Оболенською. Вона стала черницею під іменем Олександри, померла 25.12.1588 р. і похована разом з мужем у Кирило-Білоозерському монастирі.


72. КАТЕРИНА ІВАНІВНА ВОРОТИНСЬКА († після 1537) ...................................................................... 62

Згадана у документі 17.09.1537 р.


73. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ (* 1510 † 1573) ...................................................................... 62 < князі ВОРОТИНСЬКІ

Народився бл. 1510 р. Помер 12.06.1573 р. Останній воротинський князь (1534-1573 рр.), московський боярин. Один з найвидатніших московських полководців, автор Статуту станичної та сторожової служби (1570 р.), розгромив військо кримського хана біля Серпухова та Молоді на р.Лопасні (1572 р.). У 1534 р. перебував з батьком та старшим братом у московській тюрмі. В червні 1573 р. був схоплений за доносом слуги як чаклун, підданий жорстоким тортурам, звинувачений у зносинах з Кримом і відправлений в Білоозеро. Помер по дорозі.

Після анексії Воротинського князівства князі Воротинські зберегли своє місце серед найвищої московської знаті. Цей рід обірвався у 1679 р. зі смертю князя Івана Олексійовича, єдиний син якого Михайло помер у 1677 р. ще за життя батька, а наймолодша з трьох дочок Анастасія, яка була одружена з князем П.О.Голіциним, померла у 1691 р.


74. ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ ВОРОТИНСЬКИЙ († 1565) ...................................................................... 62

Помер у 1565 р. Князь воротинський (1534-1565 рр.), московський боярин. У 1534 р. перебував з батьком і братами у тюрмі. 20.04.1563 р. мусив дати поручний запис і заставу в 15 тис. карбованців. Перед смертю став ченцем Арсенієм. Дружину його звали Марфою.


75. МИКИТА РОМАНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († 1573) ...................................................................... 66 < князі ОДОЄВСЬКІ

У 1573 р. страчений за наказом Івана Грозного. Останній князь одоєвський (1536/1541-1573 рр.).

Опричний боярин з 1571 p.

Після ліквідації Одоєвського князівства нащадки Микити Романовича зберегли своє місце серед найвищої московської знаті. З них найбільш відомі бояри Микита Іванович († 12.02.1689) та Яків Микитович († 1697), поет-декабрист Олександр Іванович (26.11.1802-10.10.1839). Рід обірвався у 1869 р. із смертю князя Володимира Федоровича Одоєвського. Спадкоємниця роду Софія Іванівна у 1878 р. вийшла за Маслова, поклавши початок гілки Одоєвських-Маслових.


76. ЄВДОКІЯ РОМАНІВНА ОДОЄВСЬКА († 1570) ...................................................................... 66

Померла 1569 р. 28.04.1555 р. була видана за двоюрідного брата Івана Грозного — старицького князя Володимира Андрійовича. Мусила випити отруту разом з свекрою черницею Євфросинією та двома синами в присутності Івана Грозного.


77. АННА РОМАНІВНА ОДОЄВСЬКА ...................................................................... 66

Видана за князя Бориса Івановича Мезецького.


78. МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († після 1559) ...................................................................... 67

Після 1559 р. вбитий братом Федором. Мав частку в Одоєвському князівстві (1545 — після 1559 рр.).


79. ФЕДІР СЕМЕНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ ...................................................................... 67

Мав частку в Одоєвському князівстві (1545 — після 1559 рр.).


80. ДАНИЛО СЕМЕНОВИЧ ОДОЄВСЬКИЙ († після 1560) ...................................................................... 67

Помер після 1556 р. Мав частку в Одоєвському князівстві (1545 — після 1556 рр.).





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.