[Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 3. — С. 1124-1128.]

Попередня     Головна     Наступна





11. Фінанси



ФІНАНСИ УССР


Загальний огляд. Державний бюджет як правило будується на базі незалежного держ. господарства і є логічним вислідом цієї незалежности. За передреволюційних часів Україна входила до складу Росії, являючи її провінцію, і між нею та ін. провінціями царської Росії щодо бюджету ніякої різниці не робилося. За таких умов можливість самостійного існування бюджету України виключалася.

Спроби побудувати бюджет України на базі власної державности були зроблені під час Визвольних Змагань в 1917 — 20 pp. Центральна Рада наприкінці 1917 р. намагалася унезалежнити фінанси України від фінансів Росії. Повний бюджет побудовано тільки за гетьманату. Загальну суму його прибутків обраховано на — 3 249 730 000 карб. (з них звичайних 3 179 680 000 карб., надзвичайних 70 050 000 карб.), видатків — 5 346 735 000 карб. (з них звичайних 4 265 352 000 карб., надзвичайних 1 031 383 000 карб. Дефіцит в 2 097 005 000 карб. мав бути покритий випуском серій білетів Держ. Скарбниці на суму 1 004 650 000 карб. і ін. кредитовими операціями на суму 1 092 355 000 карб.

Тепер, під Совєтами, Україна формально є самостійною державою, що входить до СССР як рівноправна республіка з правом, навіть, виходу з його складу. Фактично ж самостійність УССР існує тільки на папері. Бувши політ., екон. й національно поневоленою, Україна, зрозуміло, позбавлена будь-якої самостійности й у галузі фінансів.

Бюджет України, його розмір і структура визначаються — її бюджетовими правами як союзної республіки. Совєтське бюджетове право виходить із засад фінансової зверхности Союзу щодо союзних республік. Усі бюджетові права належать СССР; супроти нього союзні республіки грають не самостійну, а підрядну ролю. Інакше кажучи, самі бюджетові права та їх обсяг — встановлення об’єктів оподаткування й їх розподіл між окремими бюджетами, затвердження єдиного загальносоюзного бюджету, а також керівництво грошовою й кредитовою системами — окреслюють верховні органи СССР, і це належить до їх компетенції.

Далі, сов. бюджетове право виходить із позиції єдности бюджету. Бюджети окремих союзних республік розглядаються в аспекті їх належности до єдиного держ. бюджету СССР, складовою частиною якого вони є.

Нарешті, засада касової едности, що є важливим елементом бюджетового права СССР, ґарантує реалізацію пляну держ. господарства через систему бюджету на вищезазначеній базі.

Отже, УССР фактично як союзна республіка не має бюджетових прав, і її бюджет перетворено на складову частину єдиного держ. бюджету СССР з усіма наслідками, що з цього випливають.

Це змушує, розглядаючи бюджет УССР, вийти за її межі. Справжнє уявлення про її бюджет можна мати тільки в аспекті загальносоюзному — не лише тому, що комплекс питань бюджету УССР розв’язується загальносоюзним законодавством, а й тому, що більша частина прибутків і видатків коштів, що збираються й витрачаються на території УССР, не виділені з загальносоюзного бюджету.

Розвиток бюджету УССР треба розглядати на тлі політ.-екон. явищ, бо його еволюція відображала ті зміни, що їх зазнавало нар. господарство СССР, а тим самим і УССР. Підходячи до цього питання під таким кутом зору, відзначаємо три основні етапи в еволюції фінансової системи й бюджету УССР: період воєнного комунізму, НЕП-у і період п’ятирічок.

Період воєнного комунізму. Віссю екон. політики цього періоду, що тривав до 1921 p., було (див. стор. 1038) існування хлібної монополії й на її базі »продразверстки« (харчової розкладки), згідно з якою всі так звані »хлібні лишки« відбиралися від селян і переходили в руки держави. Промисловість і банки були удержавлені, внутр. торгівля заборонена, кооперація ліквідована. Необхідні реальні матеріяльні засоби держава здобувала шляхом конфіскації продуктів сільського господарства.

Власне бюджету, в загальноприйнятому розумінні слова, тоді не було. Існування грошових податків в умовах катастрофічно знеціненої валюти й натуралізації всіх госп. відносин в країні втрачало сенс, і тому вони були скасовані. Держ. бюджет був перетворений на короткотермінові прибутково-видаткові кошториси, де в прибутковій частині перше місце приділялося надходженням від усякого роду конфіскацій та контрибуцій. Величезні кошторисні дефіцити покривалися коштом безмірної емісії паперових грошей.

У галузі бюджетовій, у вужчому розумінні, вся робота московської експозитури на Україні зводилася до механічного запровадження загальносоюзного законодавства в напрямі реалізації насамперед найголовнішого в ті часи податку — »продразверстки« (харчової розкладки), через систему Нар. Комісаріяту Харчових Справ, та проведення різного роду »надзвичайних« податків, які мали сплачувати »нетрудові елементи« й взагалі »експлуататорські кляси«.

Екон. політика доби воєнного комунізму з її катастрофічними наслідками в усіх ділянках господарства й життя загрожувала самому існуванню сов. системи. Звідси випливала конечність переходу до нової екон. політики, НЕП-у, й запровадження »продналога« /1125/ (харчового податку) замість »продразверстки« (див. стор. 544).

Період НЕП-у. Розвиток сов. бюджету в другому етапі, на базі НЕП-у, базувався на грошовому господарстві, на встановленні ринкових стосунків між продуцентом і споживачем (див. стор. 546). В 1924 р. успішно проведено грошову реформу, започатковану 1922 р. Заново створено систему банків і поновлено кредит в усіх його ділянках. Запроваджується держ. страхування. Відроджується місцеве й держ. господарство, утворюється система податків, і на цій базі будується держ. бюджет, поруч із місцевим.

Відродження в СССР податків, цієї найголовнішої бази бюджету, бере початок із харчового податку, який 1923 р. перетворено на сільсько-господарський податок з правом його часткової сплати грішми. Нарешті, в 1924 р. запроваджується єдиний с.-г. податок, тільки в грошовій формі, а поруч нього податок промисловий та загальноприбутковий. Ці три податки утворювали базу безпосереднього оподаткування промислів та населення. Низка ін. прямих податків: рентний податок, податок із спадщини й даровизни та податок на надприбуток — не відігравали скільки-будь помітної ролі в загальній сумі прибуткових надходжень. Те саме треба сказати про всякого роду оплати — судові, гербові й т. д., а також про мито. Джерелом посередніх податків були акцизи, встановлені на низку товарів і предметів споживання. Нарешті, останнім джерелом прибуткових надходжень до бюджету СССР були неподаткові прибутки (від транспорту, пошти, телеграфу і т. д.) та позики.

Розподіл прибуткових джерел між бюджетом СССР і бюджетами союзних республік до 1927 р. встановлювався щорічно союзними органами влади в процесі підготови бюджету. Так, до республіканського бюджету України в 1924 — 25 pp. відраховувалося від єдиного с.-г. податку, що збирався на території України, 45%, а від промислового й загальноприбуткового — по 25%. Відрахування від цих податків у бюджет України були підвищені в 1925 — 26 pp. до 90%, а в 1926 — 27 pp. — до 99%. Один відсоток надходжень від цих податків ішов до загальносоюзного бюджету як символ його податкової зверхности.

Згідно з положенням »Про бюджетові права СССР і союзних республіки з 1927 p., за союзними республіками фіксуються певні твердо визначені прибуткові джерела. В принципі Союзові належали посередні податки й мита, а прості податки надходили до бюджету союзних республік. Прибутки від неподаткових джерел ішли до загальносоюзного бюджету або до бюджету союзної республіки, залежно від того, з діяльністю яких саме наркоматів ці надходження були пов’язані. Прибутки від реалізації держ. майна, від концесій загальносоюзного значення, від реалізації закордонних валют і від позик ішли цілком до загальносоюзного бюджету.

Пізніше в цю схему розподілу прибуткових джерел між бюджетом СССР і союзних республік були внесені невеликі зміни. Але незалежно від характеру цих змін до бюджету України фактично йшла тільки невелика частина тих прибутків, що збиралися на її території.

Держ. бюджет України в прибутках в добу НЕП-у дорівнював, у мільйонах карб.:

Роки:

1923 — 24

1924 — 25

1925 — 26

1926 — 27

1927 — 28

1928 — 29

1929 — 30

Сума:

44,7

86,7

186,2

273,4

274,2

412,8

 605,8

За час із 1923 — 24 до 1929 — 30 р. бюджет України збільшився з 44 700 000 до 605 800 000 карб., або в 13,5 разів. Також єдиний держ. бюджет СССР за час із 1922 — 23 до 1929 — 30 pp. збільшився в 9 разів. Це збільшення зумовили, з одного боку, зростання ролі усуспільненого сектора в економіці СССР, з другого боку, факт знецінення сов. грошової Одиниці. Інфляція, за сов. умов, є засобом фінансування нар.-госп. плянів. Інвестиція капіталів коштом інфляції збільшила грошову масу в обігу з 1 670 800 000 карб. у 1927 р. до 7 733 000 000 карб. у 1935 р. В 1935 р. сов. карбованець дорівнював 8 — 12% його передвоєнної вартости.

Про ролю окремих джерел в єдиному держ. бюджеті СССР в часи НЕП-у дає уявлення бюджет СССР за 1926 — 27 pp. На 5 277 200 000 карб. прибутків припадало на податкові прибутки 47,1% усіх прибутків (в тому на безпосередні — 20,5%, посередні — акцизи від напоїв, цукру, тютюнових і текстильних виробів — 26,6%), на неподаткові — 46,6%.

Які саме видатки провадилися через систему республіканського бюджету, видно з держ. бюджету України за 1926 — 27 pp. (в мільйонах карб.):

І. Народне господарство

1. Реґулювання нар. господарства — 4,2 міл. карб

2. Сільське господарство — 26,9 „ „

3. Промисловість — 37,6 „ „

4. Електрифікація — 3,0 „ „

5. Заходи до розвитку торгівлі й кооперації — 6,7 „ „

Разом 78,4 — 28,8%

II. Соціяльно-культурні потреби

6. Адміністративні видатки — 3,0 міл. карб.

7. Освіта, наука, мистецтво — 36,2 „ „

8. Охорона здоров’я — 5,3 „ „

9. Охорона праці й соціяльне забезпечення 7,9 „ „

Разом 52,4 — 19,2%

III. Державне управління

10. Загальні видатки на управління — 14.6 міл. карб.

11. Плянування й статистика — 1,9 „ „

12. Охорона громадського порядку — 0,2 „ „

13. Суд, прокуратура й поправні установи — 7,9 „ „

14. Ін. видатки — 0,9 „ „

Разом 25,5 — 9,3%

IV. Відпуск держ. коштів місцевим бюджетам

15. Субвенції, дотації й позики — 2,5 міл. карб.

16. Відрахування від держ. прибутків — 112,9 „ „

Разом 115,4 — 42,3%

V. Ін. призначення — 0,9 — 0,4%

ВСЬОГО: 272,0 — 100% /1126/

Серед зазначених вище видатків найповніше, але далеко не повністю, відбивають бюджет України видатки соціяльно-культурні та адміністративні. Видатки на нар. господарство України тільки частково проходять через республіканський бюджет. Їх питома вага становить 28,8. До сум, що асиґнуються на фінансування нар. господарства за загальносоюзним бюджетом, це становило 8,5%. Майже половина бюджету України — це кошти, що їх відпускають цечтр. органи влади на посилення місцевих бюджетів. Цей факт виразно характеризує залежне становище бюджету України.

Фінанси України і в часи НЕП-у були цілком підпорядковані Москві. Це відбилося на її бюджеті. Голова уряду УССР Г Петровський скаржився, що »розмірами бюджет України не перевищує бюджету Московської области«, а економіст М. Волобуєв твердив у 1928 p., що »дуже великий відсоток грошей іде на задоволення потреб союзного значення« і що »порядок затвердження бюджетів перетворює бюджетове право України на фікцію«.

Бюджет у період п’ятирічок. У 1930 р. починається третій, останній, етап в еволюції сов. бюджету, який не закінчився ще й сьогодні. Новелі, що постали в бюджеті СССР та УССР, були зумовлені ґрунтовною зміною екон. політики большевиків наприкінці 20-их pp. Запровадження п’ятирічок і примусова колективізація сільського господарства мали на меті прискорити »побудову соціялізму в одній країні«. Для цього потрібні були відповідні матеріяльні ресурси. Акумуляцію цих ресурсів мусив забезпечити бюджет. Отже, як і раніше, його роля зводилася до техн. виконання нових завдань у нових політ.-екон. умовах.

Формальною ознакою нового етапу в розвитку бюджету СССР і УССР була податкова реформа, проведена з 1 жовтня 1930 року. До цієї реформи вилучення на користь держави з усуспільненого сектора провадилося шляхом 70 окремих видів податків, стягнень і всякого роду оплат. Реформа касувала 56 різних зборів, держ. і місцевих податків, у тому числі й акцизи. Але замість цього для підприємств усуспільненого сектора був встановлений податок з обігу. З техн. точки зору податок з обігу являє собою »універсальний акциз«.

Запровадженням податку з обігу в кінці 1930 р. започатковано нові, невідомі в країнах Зах. Европи, принципи оподаткування населення, що зумовило значне збільшення ролі посередніх податків і повело до різкого зростання бюджету СССР і УССР.

Згідно з існуючим законом про обов’язкові постачі с.-г. продуктів, селяни примушені здавати свою продукцію державі за твердими, досить низькими цінами. Готові вироби держава реалізує населенню через систему держ. торгівлі, але за цінами, дуже підвищеними, як це видно з наведеного нижче прикладу щодо рівня заготівельних і відпускних цін на с.-г. продукти в 1939 p., в копійках за кг:


Жито

Пшениця

Масло

Молоко

Заготівельні ціни

6,4

10,1

250,0

15,0

Відпускні ціни

100,0

120,0

2 800,0

210,0

Зиск держави

93,6

109,9

2 550,0

195,0

В скільки разів відпускна ціна перевищує заготівельну

15,5

11,9

11,2

14,0

Фактично зиск держави є трохи менший, бо тут не враховані витрати на утримання надзвичайно троміздкого апарату заготівлі продуктів, їх транспорту, перероблення та реалізації.

Примусове відбирання від селян, через колгоспи, продуктів за надзвичайно низькими заготівельними цінами та їх продаж через систему монополізованої держ. торгівлі за цінами, в багато разів збільшеними, утворюють конечну передумову ефективности цього податку на продукти с.-г. походження. Також на товари промислового походження держава встановлює відпускні ціни, цілком відриваючи їх від рівня собівартости.

Абсолютно всі речі вживання й споживання обкладені податком з обігу. Тут помітна певна закономірність, а саме — що важливішу ролю відіграє в житті людини той чи той продукт або товар, — то вище його оподатковано. Так собівартість ціни м’яса податок з обігу перевищує пересічно в 3 рази: ціни на одяг і взуття — в 4 рази, ціни на хліб, товщ, крупи, тютюн, сірники, гас — у 10 разів.

Отже податок з обігу це є універсальний акциз на всі продукти, що йдуть у товарний оборот. Суб’єктом податку з обігу є підприємства усуспільненого сектора. Як кожний посередній податок, він цілком перекладається на споживача і як кожний посередній податок він є, соціяльно, найнесправедливіший податок, бо найбільше екон. обтяжує незаможні шари населення.

З моменту запровадження податку з обігу, в 1930 p., він набирає дедалі більшого значення як головна база, головне джерело прибутків сов. бюджету.

Бюджет СССР з 1926 — 27 по 1937 р. в прибутковій частині збільшився з 5 300 000 000 карб. до 98 100 000 000 карб., або в 18,5 разів. Бюджет УССР за цей же час збільшився з 273 400 000 карб. до 4 069 900 000 карб., або в 15 разів. Зрозуміло, в зростанні сов. бюджету велике значення мав, як уже відзначалося, і факт знецінення сов. карбованця. Для структури прибуткових джерел сов. бюджету з поч. 30-их. pp. типовим є превалювання посередніх податків, на які, напр., у бюджеті СССР в 1937 р. припадало аж 78,2% до всієї суми бюджету (в низці країн з незрівняно вищим рівнем життя населення, як США, Франція, Англія і т. д., питома вага посередніх податків коливається від 27% до 37%).

Іншим бюджетовим джерелом усуспільненого сектора, побіч податку з обігу, є т. зв. відраховання від зисків. Різниця між цими двома видами оподаткування усуспільненого /1127/ сектора полягає в тому, що податок з обігу залежить від попиту і постачання товарів і в ціні товару цілком перекладається на споживача товару; відраховання від зисків має залежати від фінансових результатів оподаткованого підприємства — висота його коливається між 10 і 81%. Роля їх у прибуткових надходженнях далеко менша, ніж роля податку з обігу (для бюджету на 1951 р. — проєкт — податок з обігу для цілого СССР — 244 000 000 000 карб., відраховання від зиску — 47 000 000 000 карб.). Відраховання від зисків усуспільнених підприємств республіканського значення ідуть до бюджетів відповідних союзних республік. Надходженням від усуспільненого сектора протиставиться т. зв. мобілізація коштів населення — насамперед держ. податки, які залишилися в сов. податковій системі з часів НЕП-у: загальноприбутковий податок з культурно-житловим збором для міського населення і сільсько-госп. податок теж із своїм дублікатом — культурно-житловим збором для с.-г. населення (т. зв. клясовий характер оподаткування залишився). Крім цього, сільське населення мусить платити ще т. зв. самооподаткування, що надходить до відповідних сільських бюджетів. Надходження держ. податків для бюджету на 1951 р. становлять 43 000 000 000 каро.

Важливим джерелом бюджетових надходжень в СССР є масові позики. Формально добровільні, а фактично примусові, вони є може найдошкульнішим видом обтяження населення, щороку забираючії у службовців і робітників 10% їх заробітку. Випуск масових позик почався з 1927 р. (позика індустріялізації — 200 000 000 карб.); у бюджеті на 1951 р. запроєктовано 33 000 000 000 карб. Позики випускаються на розмірно короткий термін (20 р.) і з високим відсотком (10%). В 1936 р. була проведена конверсія попередніх позик (на 4%). Така структура прибуткових джерел загальносоюзного бюджету не могла не вплинути на структуру прибуткової частини бюджету УССР. Податок з обігу цілком входить до загальносоюзного бюджету. Певна частина цих надходжень у відсотках, що їх встановлює Совєт Міністрів СССР, передасться бюджетам союзних республік. І ці відраховання, не зважаючи на деякі зміни, що постали в розподілі прибуткових джерел між СССР і союзними республіками, є головним джерелом надходжень до бюджету УССР. Так, із загальної суми прибутків бюджету УССР в 1937 р. — 4 069 900 000 карб. — 3 083 000 000 карб., або 75,3%, становили відраховання від податку з обігу. Інакше кажучи, бюджет УССР позбавлений власних прибуткових джерел. Але те, що він порядком відраховані, одержує від бюджету СССР, є лише невелика частка прибутків, що їх, як і за часів НЕП-у, фактично збиралося в УССР.

Після запровадження податку з обігу бюджет УССР в прибутках дорівнював у мільярдах карб.:

Роки:

1931

1933

1935

1937

 1941

1948

1951

Сума:

0,56

1,03

2,55

4,07

 8,2

14,7

17,2

В цей самий час держ. бюджет усього СССР і всіх союзних республік (у дужках) становив — у мільярдах карб.: у 1941 р. — 216,8 (46,3), 1943 р. — 428,0 (87,9), 1951 р. — 457,9 (97,5).

Постійний ріст сов. бюджету пояснюється а) тим, що все більша частина нац. прибутків проходить через канали бюджету в наслідок відмирання приватно-госп. сектора, б) падінням цінности сов. валюти, особливо в наслідок останньої війні;.

Поруч із прибутковою частиною бюджету УССР зростала і його видаткова частика.

Залежне від Москви, підпорядковане становище бюджету України дуже яскраво виявляється структурою видаткової частини держ. бюджету УССР за 1937 р. в мільйонах карб.:

Напрям видатків:

ї. Народне господарство:

1. Промисловість 36,3

2. Кіно-фото-промисловість 17,0

3. Сільське господарство, підлегле Наркомземов. 33,9

4. Комунальне господарство 9,2

5. Ін. видатки 3,7

Разом 105,1 — 2,6%

II. Соціяльно-культурні засоби:

6. Освіта 568.0

7. Охорона здоров’я 276,3

8. Фізична культура 4,2

9. Соціяльке забезпечення та охорона праці 14,9

Разом 863,4 — 21,2%

III. Видатки на управління 132,7 — 3,3%

IV. Ін. видатки 58,8 — 1,4%

V. Кошти, передавані до місцевих бюджетів 2 909,9 — 71,5%

Разом 4 069,9 — 100%

Отже, за час із 1926 — 27 по 1937 р. видатковий бюджет УССР також збільшився в 15 разів, з 272 600 000 карб. до 4 069 900 00(1 карб. Питома вага витрат на задоволення соціяльно-культурних потреб залишилася майже без змін, беручи п’яту частину всіх витрат (19,2 і 21,2%).

Зате майже 3/4 всіх видатків бюджету УССР ідуть на посилення місцевих бюджетів (у 1926 — 27 р. 42,3%). Таким чином республіканський бюджет перетворено на передатну інстанцію. Це ослаблює позиції УССР щодо місцевого бюджету, бо вона не має голосу при розв’язанні питань про фінансування місцевих бюджетів у вищих союзних інстанціях.

Бюджети УССР й СССР. Бюджет УССР з єдиному держ. бюджеті СССР становив у прибутках в 1323 — 24 — 1937 pp. 2,11 — 5,5% в різні роки: в 1936 і 1937 pp. — 4,1%, що ні в якій мірі не відповідає госп. ролі УССР в загальносоюзній економіці, ні питомій вазі її населення, яке в бюджеті населення СССР коливалося за цей час у межах від 17 до 19%. Фактично, як уже відзначалося, з прибутків, що збираються на терені УССР, пересічно бл. 4/5 проходить за загальносоюзним бюджетом. Те саме маємо і з видатками: через держ. бюджет УССР задовольняється пересічно бл. 1/5 всіх її потреб.

Фінансування більшости заходів, головне в галузі нар. господарства, через систему загальносоюзного бюджету, пояснюється наявними формами організації і управління сов. нар. господарством, в основі якого лежить принцип його надзвичайної централізації. /1128/Така система керування й управління окремими галузями нар. господарства СССР приводить до упослідження госп. і фінансових інтересів України і найкраще розв’язує проблему її експлуатації через систему бюджету. За конституцією СССР 1922 р. (див. стор. 546 і 672) було тільки 4 загальносоюзні нар. комісаріяти, що керували дорученими їм галузями держ. управління на всій території СССР, 4 союзно-республіканські керували дорученими галузями через однойменні республіканські наркомати, нарешті, було 6 республіканських теоретично незалежних від Москви наркоматів, У 30-их pp. взято виразний курс на поглиблення процесів централізації екон. і духового життя. Це позначилося збільшенням числа міністерств (замість наркоматів — див. стор. S74) загальносоюзного значення (в 1947 р. — 36) та союзно-республіканського (22), зменшенням числа республіканських міністерств до 4. До загальносоюзних міністерств належать тепер усі головні ключові галузі нар. господарства, до союзно-республіканських — лише всі галузі легкої промисловости та справи охорони здоров’я й освіти.

Надмірна централізація всього матеріяльного й духового життя в СССР пов’язана не тільки з тим, що окупант побоюється проявів сепаратизму поневолених народів. Вона одночасно відкриває перед державою-окупантом нові перспективи щодо посилення експлуатації окупованої країни.

Централізація майже всіх сторін екон. життя СССР зумовила повне іґнорування УССР як єдиного нар.-госп. комплексу. Низка податків і прибутків, що збираються безпосередньо на території УССР, ідуть у бюджет СССР і в значній мірі поза межами УССР витрачаються. Наявні норми бюджетового права створюють матеріяльну залежність України від Росії, а тим самим і реальні передумови до фінансової експлуатації.

Уявлення про розміри цієї експлуатації, раніше і тепер, дає територіяльний бюджет України. Під територіяльним бюджетом треба розуміти співвідношення всіх прибутків і всіх видатків УССР, що відбиваються в бюджетах. Сума бюджетових видатків і прибутків дає правдиве уявлення про те, що дійсно одержано на цій території і що на неї витрачено.

В різні часи, як за царської Росії, так і за сов. періоду, дослідники (див. Література) намагалися визначити відсоток експлуатації України по лінії держ. бюджету. Цей відсоток коливається від 20 до 25% прибутків України; це означає, що до 1/4 різних податків, оплат і ін. держ. зборів, які стягаються на терені України з її населення, іде за межі України на цілі, що нічого спільного з її потребами не мають.

Т. Сосновий


Література; Яснопольский Н. О географическом распределении государственных доходов в России. К. 1890; Яснопольский Н. О географическом распределении государственных расходов России. К. 1897; Мальців П. Україна в держ. бюджеті Росії. Лубні 1917; Порш М. Україна в держ. бюджеті Росії. Катеринослав 1918; Материалы для определения роли Украины в общегосударственном бюджете СССР. Х. 1925; Лебідь-Юрчик Х. Бюджетове право. Л. 1927; Волобуїв М. До проблеми укр. економіки. Більшовик України, II — III. 1928; Добриловський М. Держ. кредит. Подєбради 1928; Фінанси України. Статистика фінансів, V — VI. Х. 1928 — 29; Мітіліно М. Основи фінансової науки. ДВУ. 1929; Праці Комісії для виучування фінансових справ, III — IV. ВУАН. К. 1929; Україна, статистичний щорічник. Х. 1929; Основы финансовой системы СССР. М. 1930; Матеріяли оподаткування прибутків населення, I — II. Х. 1930; Ґловінський Є. Проблема розрахункового балянсу України. Сучасні проблеми економіки України. Праці Укр. Наук. Інституту, III. В. 1931; Кабачків І. Структура держ. бюджету на Україні й у ЧСР. Наук. Збірник Укр. Високого Педагогічного Інституту. Прага 1932; Рубановський П. Держ. податки. Х. 1932; Ґловінський Є. Гроші і кредит в СССР в часі першої п’ятилітки. Сучасні проблеми економіки України. Праці Укр. Наук. Інституту, XXXII. В. 1936; Кабачків І. Реконструкція податкової системи в СССР. Там же; Ґловінський Є. Фінанси УССР. Праці Укр. Наук. Інституту, XLI. В. 1939.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.