Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1984. — Т. 10. — С. 4011-4015.]

Попередня     Головна     Наступна





ПІСЛЯСЛОВО



Після 37-річної інтенсивної праці словникова частина «Енциклопедії Українознавства» (ЕУ2) — «Encyclopedia of Ukraine», Volumes II/1 — 10 знайшла своє закінчення в десятьох томах. Якщо це велике діло, яке оцінюють як найбільше досягнення української еміґрації після другої світової війни, вже завершене, то насамперед завдяки титанічній праці, ясній і точній програмі, наполегливості ініціятора і головного редактора, бл. пам. Володимира Кубійовича. Він накреслив для «Енциклопедії Українознавства» три завдання: «Поперше, це підставовий довідник українознавства для двомільйонової маси українців і осіб українського походження, які живуть в діяспорі за межами СССР та його сателітів; подруге, це має бути джерело знань про Україну й український народ для чужинців, зокрема цю ролю виконуватиме АЕУ; потрете, і може, найважливіше, — ЕУ має бути джерелом правдивих інформацій про минуле й сучасне України для українців на рідних землях, де більшовики промовчують або фальшують здебільша те, що становить суть українства. Щоправда, ЕУ потрапляє тільки зрідка до рук наших земляків на батьківщині, але ми працюємо з вірою, що завтра може бути інакше... Енциклопедія Українознавства мала бути також у деякій мірі відповіддю на друге видання 51-томової Большой Советской Энциклопедии, яка недостатньо й переважно фальшиво представляє те, що стосується українства. Крім того, поява ЕУ змусила більшовиків реалізувати опрацювання 17-томової загальної енциклопедії українською мовою — Української Радянської Енциклопедії (УРЕ), а згодом Українського Радянського Енциклопедичного Словника (УРЕС), що своєю чергою не залишається без впливу на дальшу долю ЕУ» (Володимир Кубійович, «Мені 85». Париж — Мюнхен, Молоде Життя, 1985, стор. 246 — 247).

Цей великий проєкт В. Кубійович зумів реалізувати, організувавши велике число співробітників, науковців різних ділянок українознавства, фахівців з точних наук, найрізнородніших галузей знання. Коло співробітників ЕУ2 охоплювало найкращі наукові сили, що їх мала українська діяспора, розміщені по віддалених країнах, але зіграні цілеспрямованим завданням і конкретною роботою з сарсельським редакційним осередком. Це коло творило своєрідний українознавчий інститут, який і названо Інститутом Енциклопедії Українознавства, що діяв без статутів й офіційних зборів, на засадах конкретної праці.

Інколи деякі сторонні люди порушували питання, чи ЕУ є науковим твором, і хоча ніхто з співробітників енциклопедії на таке не претендував, але тому, що при написанні певних статтей для ЕУ часто доводилося працювати на майже не зораному полі, написання багатьох гасел було складнішим, а продукт ціннішим від багатьох наукових досліджень. Часто редакція ЕУ наражалася на критику з боку тих, хто, замість правдивих інформацій і даних, волів ідеалізувати в патріотичному сенсі українську дійсність, але відповідальні за долю книги знання про Україну на такі концесії не могли йти, бо це знижувало б науково-об’єктивний рівень твору. Більшість українського громадянства поділяла і боронила позиції, відстоювані редакцією ЕУ.

Для пригадки слід назвати тих осіб, які вагомо працювали для ЕУ2, без них бо цей твір не був би поважним довідником у ділянці українознавства. До редакційної колеґії у різний час належали: Микола Глобенко-Оглоблин (†), Всеволод Голубничий (†), Євген Ґловінський (†), Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець, Богдан Кравців (†), Василь Маркусь, Олександер Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко (†), Матвій Стахів (†), Атанас Фіґоль, Микола Чубатий (†), Юрій Шевельов, Софія Янів. На 14 редакторів, що в різний час були членами редакційної колеґії, сім вже не живуть. Під час опрацювання двох перших томів ЕУ2 Микола Глобенко був заступником головного редактора.

В опрацюванні матеріялів до окремих розділів брали участь:

1. Археологія: Н. Кордиш-Головко, М. Міллер, Я. Пастернак;

2. Біологія: Е. Жарський, І. Розгін;

3. Географія: І. Вакуленко, Д. Дражевська, Е. Жарський, Г. Колодій, В. Кубійович, Г. Махів, Ю. Полянський, І. Стебельський, І. Тесля;

4. Етнографія — Фолкльор: Л. Бурачинська, Б. Кравців, З. Кузеля, П. Одарченко, Я. Пастернак, В. Січинський;

5. Історія: І. Борщак, Б. Будурович, Л. Винар, І. Витанович, П. Грицак, М. Ждан, A. Жуковський, І. Каменецький, Р. Климкевич, В. Косик, Б. Кравців, Б. Крупницький, В. Кубійович, І. Лисяк-Рудницький, В. Маркусь, Т. Мацьків, М. Міллер, І. Мірчук, О. Оглоблин, Л. Окіншевич, В. Омельченко, Я. Пеленський, Н. Полонська-Василенко, О. Пріцак, Л. Соневицький, М. Стахів, В. Шугаєвський, О. Шульгин, В. Янів;

6. Історія війська: О. Горбач, М. Курах, В. С. Петров, С. Ріпецький, З. Стефанів, М. Стечишин, Л. Шанковський, М. Штендера;

7. Країни, оселі: О. Борушенко, М. Горникевич, Д. Горняткевич, М. Добрянський, А. Жуковський, В. Іванис, Г. Колодій, О. Краснянський-Зілинський, B. Кубійович, В. Маркусь, І. Мірчук, В. Нота, Т. Олесіюк, Г. Прокопчук, І. Світ, А. Фіґоль;

8. Культура: Б. Кравців, В. Павловський, А. Штефан, С. Янів;

9. Літературознавство: М. Антохій, Ю. Бойко, М. Глобенко, С. Гординський, В. Державин, І. Качуровський, І. Коровицький, І. Кошелівець, Б. Кравців, Ю. Лавріненко, Ю. Луцький, П. Одарченко, П. Петренко, В. Радзикевич, Д. Чижевський;

10. Медичні науки: Т. Лапичак, Р. Осінчук, В. Плющ, Г. Шульц;

11. Мистецтво: Я. Гніздовський, С. Гординський, В. Січинський, С. Янів;

12. Мовознавство: О. Горбач, В. Свобода, В. Стецюк, Б. Струмінський, Ю. Шевельов;

13. Музика: В. Витвицький, З. Лисько, А. Рудницький, Р. Савицький;

14. Народне господарство: О. Архімович, М. Боровський, І. Вакуленко, Б. Винар, І. Витанович, В. Голубничий, Є. Ґловінський, А. Качор, І. Коропецький, В. Кубійович, М. Лебідь, Г. Махів, А. Поплюйко, С. Процюк;

15. Наука: І. Бакало, О. Біланюк, І. Витанович, Б. Кравців, В. Кубійович, О. Пріцак, Т. Рябокінь, Б. Струмінський, С. Трофименко, К. Туркало, А. Фіґоль;

16. Освіта: І. Бакало, М. Глобенко, В. Маркусь, П. Поліщук, С. Сірополко, Б. Струмінський;

17. Політичні науки: В. Бандера, А. Білинський, Я. Білінський, І. Витанович, Б. Галайчук, В. Голубничий, М. Добрянський, О. Зінкевич, Б. Левицький, І. Лисяк-Рудницький, І. Майстренко, В. Маркусь, В. Мудрий, С. Олійник, К. Паньківський, М. Прокоп, С. Ріпецький, о. І. Сохоцький, Ю. Старосольський, Б. Цюцюра, В. Янів;

18. Право: А. Білинський, К. Кононенко, В. Маркусь, Я. Падох, Ю. Старосольський, М. Стахів, Ю. Фединський, Б. Цюцюра, М. Чубатий, О. Юрченко, A. Яковлів;

19. Преса: Л. Бурачинська, Б. Гошовський, В. Дорошенко, А. Жук, О. Залізнякова, І. Кедрин-Рудницький, В. Павловський, Р. Шпорлюк, С. Янів;

20. Рослинний і тваринний світ: О. Архімович, М. Боровський, Е. Жарський,

 B. Кубійович, Б. Лучаковський, Н. Осадча-Яната, І. Розгін;

21. Соціологія: І. Витанович, Ф. Гаєнко, В. Голубничий, І. Лисяк-Рудницький, В. Маркусь, О. Симиренко, М. Стахів, М. Шлемкевич, А. Яковлів;

22. Спорт: Е. Жарський, О. Зінкевич;

23. Театр: В. Гаєвський, Й. Гірняк, М. Пастернакова, В. Ревуцький;

24. Техніка: А. Жуковський, С. Процюк;

25. Філософія: Є. Лащик, В. Маркусь, І. Мірчук, Д. Чижевський, В. Янів;

26. Церква: В. Боровський, Б. Боцюрків, о. М. Ваврик, о. А. Г. Великий, І. Власовський, о. І. Гриньох, А. Жуковський, П. Ісаїв, Б. Казимира, І. Коровицький, о. В. Лаба, В. Ленцик, В. Маркусь, о. І. Назарко, о. І. Патрило, о. А. Пекар, М. Чубатий;

Картографія: А. Жуковський, Г. Колодій.


Великою втратою для ЕУ2 була смерть головного редактора, ініціятора і керівника «Енциклопедії Українознавства» В. Кубійовича, що постигла його 2 листопада 1985. Хоча хвороба тривала довгі роки, головний редактор працював над Енциклопедією до останніх днів свого життя. Йому вдалося закінчити редакцію 47-го зошита (до статті «Чорне море»), а деякі матеріяли з ділянок, які йому безпосередньо підлягали, написати, інші переглянути чи відредаґувати до кінця. Одначе на решту членів редакції припало Завдання виготовити матеріяли до 48, 49, 50 зошитів (частина літери Ч та Ш, Щ, Ю і Я). Якщо за відносно короткий час (1986 — 88) вдалося реалізувати це завдання, то завдяки зіграності редакційної колеґії та відданості й прихильності всіх співробітників до великого діла покійного головного редактора.

У процесі роботи над ЕУ2 доводилося розширити первісно накреслений плян. Праця над словниковою частиною «Енциклопедії Українознавства» почалася 1952 року, після завершення тритомової монографічної частини, коли ще бракувало найконечніших довідників, а джерела й архіви не були приступні. Згодом документація збільшилася, особливо почавши з літери «Л», і було доцільно дещо поширити міщені дані, також частіше подавати при головніших статтях потрібну бібліографію.

У «Передньому слові» до першого тому головна редакція у серпні 1955 року заповідала, що «словникова частина Енциклопедії Українознавства містить на 1 600 сторінках близько 20 000 гасел, себто різного об’єму заміток і статтей», а в дійсності ЕУ2 розширено до 4 000 сторінок з 18 217 гаслами. Для перегляду подаємо число гасел за літерами, при чому фіксуємо при кожній літері й зазначені посилання:

Літера

ч. гасел

ч. посилань

А

Б

В

Г

Ґ

Д

Е

Є

Ж

З

І

Ї

Й

К

Л

М

488

1 223

915

930

119

736

92

97

108

585

293

6

30

1 820

843

1 128

45

69

93

74

12

71

15

8

15

59

22

0

6

164

58

69

Літера

ч гасел

ч. посилань


Н

О

П

Р

С

Т

У

Ф

X

Ц

Ч

Ш

Щ

Ю

Я

607

540

1 553

821

1 900

727

526

226

315

119

375

504

98

123

376

41

50

90

51

127

43

43

7

8

8

16

5

4

7

19


Разом:

18 223

1 299


Назагал українська спільнота не тільки прихильно ставилася до появи ЕУ2, але й щедрими пожертвами уможливила нашу понад 40-річну працю, яку розпочато на весні 1948 року (коли почалися праці над трьома томами загальної статтейної ЕУ). Відгуки українські й чужинецькі на появу ЕУ2 в більшості були позитивні. Не бракувало і критичних зауваг. Редакція найкраще знає про хиби свого твору, які доведеться усувати при евентуальному другому виданні чи виданні скороченого «Українського Енциклопедичного Словника» (УЕС).

На основі піонерської праці ЕУ2, при співпраці Канадського Інституту Українських Студій (КІУС), приступлено до видання англомовної «Encyclopedia of Ukraine»; пізніше має дійти до франкомовної, евентуально німецькомовної, а також «Енциклопедії Української Діяспори» (ЕУД). Редакція ЕУ2 тішиться тим, що ці видання поширили й доповнили (або зроблять це в майбутньому) зміст нашої первинної Енциклопедії, але без появи ЕУ2 ці похідні видання не були б можливі.

Закінчуючи основну частину словникової «Енциклопедії Українознавства», редакція хоче скласти щиру подяку всім членам редакційної колеґії, редакторам відділів і всім авторам, які своєю відданою і фаховою працею уможливили здійснення цього великого проєкту. При цьому слід підкреслити, що майже всі співробітники ЕУ2 працювали без винагороди. Великою допомогою для редакції були численні рецензенти, які своїми оцінками, доповненнями й критичними зауваженнями немало спричинилися до збагачення змісту і його об’єктивности. Редакція дякує інституціям, бібліотекам і поодиноким особам, які дозволили користуватися їх архівами, ілюстративним матеріялом тощо.

Праця редакції і поява «Енциклопедії Українознавства» не були б можливими без жертвенности українського громадянства, яке на протязі 40 років допомагало реалізації цього великого діла. При цій нагоді редакція складає щиру подяку всім фундаторам, меценатам, жертводавцям ЕУ2. Списки фундаторів з відповідними довідками були наведені при кінці 4-ого і 6-ого томів ЕУ2. Про акцію допомоги «Енциклопедії Українознавства» також постійно звітовано на сторінках «Вістей із Сарселю». Остаточний повний список фундаторів появиться окремим виданням як додаток до 10-ого тому.



* * *


З виходом у світ 10-ого тому ЕУ2 з кінцевими літерами до Я включно, праця редакції і видавництва Енциклопедії, однак, ще не закінчена. Від самого початку своєї роботи редакція натрапила на великі труднощі в написанні деяких наскрізних статтей через брак матеріялів чи компетентних авторів. Щоб не спиняти процесу появи зошитів (по 80 сторінок) чи томів (по 400 сторінок), редакція відсилала читача до додаткового тому, подаючи посилання: див. Доповнення. Серед гасел, яких бракує, багато є таких, над якими доведеться солідно попрацювати, а вони потрібні для повноти знань про Україну, головне, за ними шукатиме неукраїнський читач.

Серед інших гасел бракує зокрема таких важливих статтей: Українці, Селянство, Село, Соціялізм, Патріярхат, Погроми, Німеччина, Нація, Москва, Кібернетика, Донецьке, Гетьманський рух. Це тільки приклади, а їх значно більше.

Інша категорія гасел, яких бракує, постала тому, що гасла, на які були посилання, згодом не були написані; наприклад, при гаслі Друга світова війна було посилання на Світова війна, але його немає. Таких випадків більше: при Єрусалимі (посилання на Святу Землю), Жінки (Родина), Конституанта (Установчі збори).

Деякі гасла випали через недогляд. Низку гасел треба буде додати. Головне йдеться про тих діячів, які визначилися після того, як матеріяли на відповідну літеру були вже надруковані. І ці гасла, головне біографії, не можуть бути додані повнотою, як це належало б вчинити, але тільки найважливіші, за якими читач буде шукати. Докладне доповнення може з’явитися в другому виданні ЕУ2. Крім доповнень, потрібно буде виправити найважливіші фактичні помилки. У підготовці Errata очікуємо допомоги від усіх співробітників, а то й звичайних доброзичливих читачів.

Редакція відчуває, що був би дуже бажаним окремий том з абетковим предметно-іменним показником, що значно улегшило б користування цим довідником.

Щойно подолавши всі ці свої зобов’язання, редакція і видавництво «Енциклопедії Українознавства» вважатимуть своє завдання виконаним.



Сарсель, 22 січня 1989


Редакція










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.