Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). Доповнення. — Париж, Нью-Йорк, 1995. — Т. 11. — С. 5-7.]

Попередня     Головна     Наступна





Універсальний лексикон „народу, що вгору йде“
(До завершення перевидання ЕУ-2 в Україні)



В 2000 р. Наукове товариство ім. Шевченка здійснило передрук в Україні останнього, за задумом головного редактора сл. п. Володимира Кубійовича, 10-го тому „Енциклопедії Українознавства“ (ЕУ-2), який в діяспорі появився ще в 1989 р. Вже після смерти Володимира Кубійовича новий спадкоємець енциклопедичної праці в Сарселі — проф. Аркадій Жуковський голова НТШ в Західній Європі, відповідно до необхідности в доповненнях пропущених гасел та корекції і розширенні інформації, яка стала доступною після руйнування інформаційних бар’єрів в Україні, випустив у 1995 р. додатковий 11-й том, про що він інформує в передмові до цього тому. А тепер настав час і у нас в Україні видати цей доповнюючий том, щоби український читач отримав лексикон В. Кубійовича у повному обсязі.

Передаючи у читацький обіг цей завершальний том, хочемо поділитися з читачами деякими думками про хід та наслідки праці над перевиданням ЕУ-2, яке було розпочате у 1993 р. Почнемо з оптимістичного: популярність та значення цього лексикону для „материкового“ українського читача перевершила всі сподівання. Незважаючи на численні заяви скептиків про „застарілість“ лексикону, цю неймовірну, характерну для постгеноцидної України читацьку депресію, нестабільність ритму перевидання в часі, а також тотальну відсутність в сучасній Україні нормального реґіоналізованого ринку (званого маркетингом) української книги, довідник користується великою популярністю та читацьким попитом, і він розійшовся в поштучному розпродажу в середньому в кількості 10 тис. комплектів (до цього ще треба додати певний запас повних комплектів, які чекають свого цільового розповсюдження). Десятитомник став дуже популярним не тільки в реґіоні виданя, себто в Галичині, але також в Центрі, на Сході та Півдні України, про що засвідчують численні листи в НТШ шанувальників ЕУ-2, в тому числі навіть з Кримського півострова. З них відчуваєш значний інтерес наших громадян до правдивої української політичної та культурної спадщини, підтверджується той незаперечний факт, що ЕУ-2 стало своєрідним лексиконом-біблією українця, який пробуджується до державного життя, хоче знати своє коріння і отримати відповідь на сакраментальне Шевченкове „що ми? Чиї сини? Яких батьків? Ким за що закуті?“ До сьогодні важко назвати іншу книгу, яка би так ґрунтовно виконувала цю роль „паспорта“ української людини та її історичної долі. І незважаючи на те, що ЕУ-2 замикає свої інформаційні рамки десь 60-70 роками XX ст., в Україні покищо немає більш осучасненого і об’єктивного лексикону українознавства, доступного нашому українському читачеві *.



* Більш досконалою від ЕУ-2 можна лише вважати базовану на ній англійську версію „Encyclopedia of Ukraine“, розпочату двома томами ще В. Кубійовичем, яка упродовж 90-х років в рамках трьох наступних потужних фоліянтів була блискуче допрацьована, розширена з уточненнями під редакцією, на жаль вже сьогодні покійного, проф. Данила Гусара Струка (Торонто). Проте переклад цього видання на українську мову теж не має належної перспективи.



Також відомо, що вже в 90-х нами від імени НТШ робилися спроби підготовки доповнюючих осучаснюючих томів „Енциклопедії Українознавства“, що в кінцевому рахунку переросли в новий, діючий тепер видавничий проєкт „Енциклопедії Сучасної України“ (головний редактор Іван Дзюба, керівник Енциклопедичного бюро Микола Железняк). Вже вийшов перший том цієї енциклопедії. Проте, враховуючи задумані масштаби інформації лексикону в межах 25 — 30 томів (перший том охоплює лише букву А), ця робота буде завершена не скоро. Саме тому ЕУ-2 ще довго залишатиметься найважливішим довідником з питань українознавства усіх часів, включаючи XX ст.

Завершуючи працю над перевиданням ЕУ-2, мабуть, варто сказати декілька слів про тих, хто сприяв реалізації видавничого проєкту. Як засвідчує передмова до нашого першого тому, початково нами передбачалося залучення до справи як меценатів та спонсорів промислові підприємства Львівського реґіону і створення відповідного Фонду „Енциклопедії Українознавства“. Ця ідея виглядала перспективною, насамперед завдяки організаційній ролі у Львівській обласній Раді великого ентузіяста нашої справи п. Івана Геля. Проте ідея Фонду виявилася недовговічною, і задекларований у першому томі корпус меценатів припинив своє існування в міру тих сумних змін, що відбулися в економіці, у зв’язку з розвалом державного сектора промисловости.

Саме тому, для розбудови проєкту, що, особливо на перших стадіях, був збитковим, довелося шукати інші джерела фінансової підтримки, зокрема серед ентузіястів енциклопедій українознавства в діяспорі. Перша допомога, на видання одного тому, була отримана нами від голови Сарсельського осередку НТШ проф. Аркадія Жуковського. Найбільшу допомогу та прихильність до нашого видання проявив Фонд приятелів Енциклопедії Українознавства в США (Нью Йорк), очолюваний мґр. Володимиром Баранецьким. Про те, які з виданих томів появилися при підтримці цього Фонду, читач може дізнатися з відповідних свідчень на титульних сторінках окремих томів.

Значну, тривалу допомогу в реалізації проєкту перевидання надала нам Фундація Енциклопедії України в Торонто (Канада), очолювана п. Олегом Іванусівим. Ми висловлюємо сердечну подяку нашим діяспорним меценатам за підтримку, оскільки їхня допомога сприяла не тільки видавничому поступові ЕУ-2, але також підтримувала життєдіяльність Наукового товариства ім. Шевченка в Україні. Останнє, як відомо, існує без якої-небудь підтримки зі сторони Української держави. З гіркотою доводиться стверджувати повну безрезультатність звернень до наших владоможців, включно з передачею сувенірних томів ЕУ-2 обом президентам України, а також великому вже сонму прем’єрів та віцепрем’єрів. Без сумніву, це індикатор ставлення наших владоможців до українського книговидання та української культури, що агонізують в задушливих обіймах вселенського російщення. Завершуючи згадки про наших діяспорних помічників, хочу також відзначити несподівану, безкорисливу допомогу при виданні 8-го тому зі сторони Центру св. Софії в м. Льєж (Бельгія) з ініціятиви достойного п. Миколи Когута.

Такий стан справ примусив нас адаптуватися до скрути і труднощів, використовуючи резерви НТШ в Україні, спільно з Фондом духовного відродження ім. Митрополита Андрея Шептицького, очолюваним п. Іваном Гелем. Саме завдяки допомозі Фонду роздобуто значну кількість друкарського паперу, який пішов на покриття коштів видання окремих томів ЕУ-2.

Habent sua fata libelli * — це латинське прислів’я доречно згадати теж у зв’язку з перипетіями видання і розповсюдження ЕУ-2 в Україні. Друкуючи том за томом і пускаючи в ужиток цей лексикон українознавства, ми передбачили необхідність збереження книжкового резерву усіх томів з метою формування спеціяльного запасу хоча би 1000 комплектів ЕУ-2. Проте сталося лихо: арендований у наших приятелів книжковий склад зазнав несподівано затоплення в зимовий період унаслідок замерзання і розриву водогінних труб на верхньому поверсі орендованого приміщення. Таким чином був майже до кінця знищений наш „недоторканний резерв“ томів 1, 3, 4 і 5-го.



* І книжки мають свою долю (лат.).



Усвідомлюючи особливу потребу в певному резерві повних комплектів „Енциклопедії Українознавства“, ми звернулися за допомогою до Наукового товариства ім. Шевченка в Америці, яке підтримало нас у виданні деякого додаткового тиражу втрачених томів. Таким чином упродовж 2002 — 03 pp. ми створимо належний резерв комплектів ЕУ-2, для їх розповсюдження за найбільшою потребою. Передбачена суттєва безкоштовна передача комплектів у віддалені (від Львова) реґіони України навчальним закладам (інститутам, гімназіям), бібліотекам. Нашими помічниками у цій акції будуть реґіональні осередки НТШ в Україні.

Ми переконані, що ця книга — інтелектуальний паспорт українського народу, його історії, суспільної дії та культури — ще здійснить вагомий внесок у дальше становлення українства, яке, незважаючи на великі труднощі, йде до побудови своєї цивілізованої європейської національної держави. І, напевно, благотворний вплив цього фундаментального довідника відчуватиметься ще упродовж численних десятиліть.


Олег Романів

голова Наукового товариства ім. Шевченка в Україні










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.