[Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). Доповнення. — Париж, Нью-Йорк, 1995. — Т. 11. — С. 8-10.]

Попередня     Головна     Наступна

Передмова до одинадцятого тому

У „Післяслові“ до десятитомника словникової частини Енциклопедії Українознавства, датованому 22 січня 1989 року, повідомлено про додатковий том, що мав би охоплювати нові статті, подати виправлення-errata до десяти томів, доповнити біографічні дані до поданих гасел. У ході роботи над заповідженою програмою, з уваги на зменшення числа співробітників і на фінансові труднощі, довелося обмежити зміст додаткового тому найконечнішим: вмістити тільки ті статті-гасла, які протягом 37-річної праці над десятитомником були заповіджені, а через різні причини не були написані. Іншими словами, поміщено статті, при назвах яких було подано позначку див. Доповнення, або коли в складі інших статтей було посилання на гасло, яке згодом не було поміщене.

Праця над одинадцятим томом була утруднена різними причинами. Насамперед до цього тому увійшли трудні гасла, для яких свого часу не було авторів фахівців, а тепер довелося їх таки написати. Про зменшення співробітників вже була мова, але й ті, що залишилися, включно з членами редакції чи редакторами відділів, були затруднені іншими працями і, попри кількаразові звернення і нагадування, почавши з березня 1989, виправдовували себе браком часу. Щоб вийти з трудного становища, було потрібно звернутися до фахівців різних ділянок з України. У спілкуванні з авторами з України нам багато допомагав Комітет науки і культури (КНК) при Академії Наук України для зв’язків з українцями за кордоном, особливо його секретар Микола Железняк, якому за його безкорисну допомогу складаємо щиру подяку.

З постанням Української держави було потрібно узгляднити цей факт в ЕУ2 і змінити та доповнити дані про сучасний стан в Україні. Ми намагалися впровадити нові назви: Україна замість УРСР; АНУ — АН УРСР; Луганське — Ворошиловград, Маріюпіль — Жданов. Однак перетворення УРСР в Україну на різних відтинках ще не завершені, про них у діяспорі маємо мало даних, до того ж часто не перевірених. За останні три роки періодичні видання появлялися нерегулярно, трудно було дістати також книжкові видання; цьому могли частково запобігти нові співробітники з України.

Остаточно одинадцятий том ЕУ2 складається з трьох частин.

Нових гасел поміщено 178, з чого тільки 40 є посилання. Серед нових статтей важлива є Історія України, яка в стислій формі подає події на українських землях від найдавніших часів по сьогодні; вона поділена на десять розділів-періодів, характерних для буття українського народу. У третьому томі було посилання на ЕУ 1 (стор. 406 — 591) і додано синхроністично-хронологічну таблицю до 1954, яку доповнено у дев’ятому томі хронологією історичних подій за 1917 — 80 роки. Однак багато передплатників ЕУ 2 не мають ЕУ 1, а саму історію там доведено до 1940-их років, не охоплено останнє півстоліття. У нашому енциклопедичному нарисі історії спеціяльну увагу приділено 20 століттю, особливо останнім п’ятдесятьом рокам.

До інших більших історичних статтей належать: Гетьманський рух, Погроми, Світові війни, Чернігово-Сіверська земля; з ділянки країв-осель: Донецьке, Єрусалим, Надволжя, Північна Слобожанщина, Москва, Німеччина; з соціології: Нація, Родина, Селянство, Службовці, Соціялізм; з економіки: Електроенерґія, Оренда, Фінанси, Хліборобство; наскрізні гасла: Українці, Українознавство, Українсько-російські культурні взаємини і багато інших.

Більшість з тих гасел була запрограмована проф. Володимиром Кубійовичем, тому він і в цьому томі зазначений як головний редактор. З огляду на велике скорочення авторів і редакторів цей том виготовлявся екіпою співробітників у Сарселі, комп’ютерний набір робила Ірина Попович.

Друга частина одинадцятого тому це Виправлення (errata) і Доповнення. І тут було потрібно робити певні обмеження, залишаючи новому виданню ЕУ2 основні зміни. У цій частині подано помилки, які зайшли в опрацюванні десятьох томів, а також доповнено там, де їх не було, дату і місце народження і смерти при біографіях осіб, виправлено і доповнено біографічні дані осіб, засланих чи знищених большевицьким режимом, про долю яких не було відомо до 1990, а тепер поступово знаходяться перевірені відомості.

В опрацюванні цієї частини взяли участь С. Янів, Н. Ясинчук, В. Коптілов за пляном І. Кошелівця. У цій праці допомогли нові, уточнені дані з „Encyclopedia of Ukraine“ (Vol. I — V, 1984 — 93), Редакція скористалася з нових довідників, що появилися в сучасній Україні: „Українська літературна енциклопедія“ (Т. 1 — 2, 1988 — 90), „Географічна енциклопедія України“ (Т. 1 — 2, 1989 — 90), „З порога смерті. Письменники України жертви сталінських репресій“ (1991) й інші.

До одинадцятого тому, як і до шостого і десятого томів, додано список фундаторів Енциклопедії Українознавства за абеткою, що його опрацював Іван Керестіль, а Атанас Фіґоль написав передмову до цього додатку *. У підсумку всі фундації за 1954 — 91 роки складають 2 876 656 американських долярів, подарованих українцями в діяспорі на словникову частину ЕУ. Це найкраще свідоцтво оцінки цього твору з боку української громади. Організатором цих фондів на так звану „Акцію С“ (Сарсель) був довголітній фінансовий референт і член Управи НТШ у Европі покійний Атанас Фіґоль.

* Подібно, як при перевиданні шостого і десятого томів, цей список нами не передруковується (Ред. перевидання).

Паралельно з підготовкою одинадцятого тому ЕУ2 Европейське НТШ робило заходи до перевидання ЕУ 1 (три томи) і ЕУ2 (десять томів) масовим тиражем в Україні. Після різних спроб остаточно перевидання словникової частини ЕУ2 взяло на себе Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, а предметової ЕУ 1 — Інститут Української Археографії Академії Наук України в Києві. Коли появилися перші томи перевидання словникової ЕУ, читачі-передплатники вимагали осучаснення цього довідника. Йшлося про те, що перші томи ЕУ2 вийшли понад сорок років тому, коли багато з сучасних діячів науки, культури, літератури, мистецтва, політики, економіки ще не проявили себе достатньо, щоб їх нотувати в енциклопедії, а сьогодні багато з них знаходяться на передовому пляні своєї ділянки. Сьогодні люди шукають даних про Івана Драча, Івана Дзюбу, Євгена Гуцала та інших. На окрему увагу заслуговують діячі відродженої української держави 1990-их років, сучасні політичні діячі, дані про яких шукатиме кожний, хто цікавиться сучасною Україною. Те саме осучаснення передбачається також до ЕУ 1.

Тому з ініціятиви Львівського НТШ і за спільною згодою НТШ України і НТШ-Сарсель розпочалася праця над додатковими двома-трьома томами осучасненої ЕУ2, яка буде спільним твором україністів як України, так і української діяспори. Праця над цими томами повинна бути закінчена в 1996 році. Таким чином, український читач в Україні й діяспорі посідатиме три томи предметової, одинадцять томів словникової і два-три томи осучасненої ЕУ — об’єктивні довідники про Україну, написані без втручання чужого режиму чи будь-якого ідеологічного тиску *.

* Як відомо, ідея видання додаткових томів тепер трансформувалася в проєкт підготовки нової „Енциклопедії Сучасної України“, що успішно реалізується зараз у Києві під проводом І. Дзюби (Ред. перевидання).

Включення до роботи наукових установ і поодиноких учених з України допоможе завершити тривалу працю над ЕУ на належному рівні й у визначеному терміні.

ЕУ в її повному обсязі стане надійним об’єктивним джерелом знання правди про Україну, що відповідає національним потребам українського народу на Батьківщині та в розсіянні.

Таким чином буде здійснено великий задум, що його сформулював півстоліття тому Володимир Кубійович.

Сарсель, лютий 1994.

А. Жуковський

Попередня     Головна     Наступна