Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 91.]

Попередня     Головна     Наступна





КАРПОВ Василь Миколайович (02/14.04.1798 — 03/15.12.1867) — філософ, перекладач, поет. Народився у с. Хрєновому Бобровського повіту Воронезької губ. в родині священика. В роки навчання у Воронезькій духовній семінарії (1814 — 21) під впливом професора-шеллінгіанця І. Я. Зацепіна, колишнього студента І. Б. Шада, захопився філософією. Після закінчення КДА (1825) був призначений вчителем грецької й німецької мов Київ. духовної семінарії. 1827 р. отримує ступінь магістра богослов’я і повертається до КДА бакалавром французької мови (1829). З 1831 р. — бакалавр філос. наук. 1833 року переведений на каф. філософії С.-Петербурзької духовної академії, професором якої (1835) працює до кінця життя. Впродовж 20 років завідує академічною бібліотекою (1834 — 54). В 1855 — 57 pp. член Комітету духовної цензури. Помер у С.-Петербурзі. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Вихованець київ. духовно-академічної школи, К. відомий не лише як перекладач діалогів Платона, а й як християнський мислитель, у працях якого знаходимо спробу розбудови філос. системи — «синтетизму», що стверджує єдність духовного і матеріального начал у дусі конкретного ідеалізму; причому становлення філос. позиції К. є значною мірою результатом безпосереднього звернення до платонівської спадщини, її осмислення з позицій православного віровчення. Філос. ідеї К. знайшли втілення не лише у наукових, а й у художньо-літ. досвідах (духовні поезії, прозаїчні діалоги). К. є автором понад 40 філос. і богословських статей в «Енциклопедичному лексиконі» Плюшара і російськомовного перекладу праці Г. Ріттера «Історія філософії давніх часів» (Ч. 1. — СПб., 1839).



Твори К.: Введение в философию. — СПб., 1840; Соч. Платона, переведенные с греческого и объясненные проф. Карповым: В 2 т. — СПб., 1841 — 42 (2-е вид.: В 6 т. — СПб., 1863 — 79); Систематическое изложение логики. — СПб., 1856; Взгляд на движение философии в мире христианском и на причины различных ее направлений // ЖМНП. — 1856. — Ч. 92; О самопознании // Странник. — 1860. — Кн. 1; О бессмертии души — против натурализма // Там само. — 1861. — № 5; Филос. рационализм новейшего времени // Христианское чтение. — 1860. — № 3 — 6, 12; Систематическая форма филос. рационализма, или Наукоучение Фихте // Радуга. — 1865. — Кн. 1 — 2; О нравственных началах // Там само. — 1867. — № 9; Вступ. лекция в психологию // Там само. — 1868. — № 2; Мысли из уроков философии нравственного мира // Странник. — 1868. — № 3.



Про нього див.: Колубовский Я. Материалы для истории философии в России // ВФ и П. — 1890. — Кн. 4 (з бібліографією праць К.); Высокоостровский А. П. Характер филос. воззрений проф. В. Н. Карпова // Церковный вестник. — 1892. — № 49; Його ж. Покойный Карпов как почитатель сократо-платоновой философии // Христианское чтение. — № 3 — 4. — СПб., 1893; Памяти рус. философа В. Н. Карпова. — СПб., 1898; Шпет Г. Г. Очерк развития русск. философии // Шпет Г. Г. Соч. — М., 1989; Флоровский Г. Пути русск. богословия. — К., 1991; Ткачук М. Київська академічна філософія XIX — поч. XX ст.: методологічні проблеми дослідження. — К., 2000.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.