[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 99-100.]

Попередня     Головна     Наступна





КОВАЛЕВСЬКИЙ Павло Іванович (1849 — 1923) — психіатр. Народився в м. Петропавловську Павлоградського повіту Катеринославської губ. З родини священика. Закінчив духовне училище і духовну семінарію (Катеринослав), мед. ф-т Харків. ун-ту (1874). Від 1877 р. — доктор медицини. Приват-доц. (1878), доц. (1879), професор (1880), декан (1888) мед. ф-ту Харків. ун-ту. Заснував каф. психіатрії (1884). Започаткував ж-л «Архив психиатрии, неврологии и судебной психиатрии» (1883). Редагував низку рос. мед. ж-лів («Журнал медицины и гигиены», «Русск. мед. вестник» та ін.), упродовж 15 років був співредактором європ. психіатричного ж-лу «Centralblatt für Nervenheilkunde». У 1894 — 96 — ректор Варшавського ун-ту. Від 1896 р. — професор судової медицини в С.-Петербурзькому ун-ті. Після революції — психіатр військового шпиталю.

К. — автор бл. трьохсот наукових праць переважно у галузі медицини — має безспосереднє відношення до історії психології на Україні. Розвивав концепцію психічної діяльності як боротьби між полярними душевними силами — мисленням та афективним самопочуттям людини, заперечуючи, на підставі останньої, існування свободи волі. Залишив низку «психіатричних ескізів з історії» (в Україні перевидано частково, в Росії — повністю), героями яких постають відомі іст. діячі (Іван Грозний, Петро I, Магомет та ін.), в яких К.-психіатр упізнає «пацієнтів» (неврастеніків, параноїків та ін.). Попри те, що К., який не стільки пояснює, скільки, як зауважує В. Роменець, підводить вчинки під відомі психіатричні поняття, бракує розуміння багатовимірності людини, його «ескізи» порушують низку важливих проблем — зокрема «шаленства» особистості в умовах необмеженості її влади (всевладності).



Твори К.: Сумашествие. — СПб, 1890; Нервные болезни нашего общества. — Х., 1894; Психиатрия. — Х., 1885; Основы механизма душевной деятельности. — Х., 1885; Общая психопатология. — Х., 1886; Иван Грозный и его душевное состояние. Психиатрические эскизы из истории. Вып. 2. — Х., 1893; Судебно-психиатрические очерки. — СПб., 1899; Психология преступника по русск. лит-ре о каторге. — СПб., 1900; Психология преступности. — Б. д.; Психиатрические эскизы из истории. Т. 2. Орлеанская дева. Магомет. Эм. Сведенборг. — СПб., 1900; Вырождение и возрождение. Преступник в борьбе с преступностью (Социально-психол. эскизы). — 2-е изд. — СПб. 1903; Отсталые дети (идиоты, отсталые и преступные дети), их лечение и воспитание. — СПб., 1906; Петр Великий (Биогр. очерк). — М., 1913; Основы психологии человека. — Пг., 1917; Одаренные безумием: Психиатрические эскизы из истории. — К., 1994; Психиатрические эскизы из истории: В 2 т. Т. 1 — 2. — М., 1995.



Про нього див.: Ковалевский Павел Иванович // Мед. ф-т Харьков. ун-та за первыя 100 лет его существования (1805 — 1905) / Под ред. И. П. Скворцова и Д. И. Багалея. — Х., 1905 — 1906 (з бібліогр. праць); Очерки истории отечественной психиатрии. — М., 1951; Полищук И. Ковалевский Павел Иванович // БМЭ. — Т. 13. — М., 1959; Роменець В. А. Історія психології XIX — поч. XX ст. — К., 1995.



В. Білодід















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.