Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 114-116.]

Попередня     Головна     Наступна





КУЛЬЧИЦЬКИЙ (Шумило фон Кульчицький) Олександр (08.02.1895 — 30.04.1980) — філософ, психолог, педагог, громадський діяч. Народився в м. Скалаті на Тернопільщині. Син радника вищого провінційного суду Австро-Угорщини в м. Станіславі (пізніше — у Львові) Юліана (Юрія) фон Кульчицького та доньки укр. греко-катол. священика Теофіли Міцьковської (шляхетне «фон» — вияв вдячності одному з укр. предків за виключні заслуги в порятуванні Відня під час турецької облоги 1683 p.). Закінчив класичну гімназію в Станіславі (1913), вивчав германістику і філософію у Львів. ун-ті (1913 — 14, 1924 — 26), філософію та романістику в Сорбоні (1919 — 20). Вчителював (1926 — 39) у Кросні, Золочеві, Коломиї, Львові. Доктор філософії (1930, Львів. ун-т, дис. франц. мовою «Релігія у вченні Ренана»). Спеціалізувався з пед. психології (1930 — 32). В 1939 р. — професор Пед. ліцею (Львів); за призначенням рад. влади — директор Пед. ін-ту. Під загрозою арешту емігрує до Німеччини (Мюнхен), звідки 1951 р. переїздить до Франції (м. Сарсель побл. Парижа). Написана в роки війни за дорученням Німецького дослідницького тов-ва етнопсихологічна розвідка про «геопсихічний аспект укр. людини» відкрила К. двері Мюнхенського Ін-ту психол. досліджень та психотерапії. З 1945 р. — професор Укр. Вільного Ун-ту (ректор у 1962 — 63, продекан у 1968 — 72, декан філос. ф-ту в 1973 — 79). Голова НТШ (1951), заст. голови НТШ в Європі (від 1952), заст. голови Міжнародної Вільної Академії наук (гуртувала науковців-втікачів від комуністичної експансії в Схід. та Центр. Європі), голова (від 1963) Наукової Ради Тов-ва сприяння укр. науці, референт зовнішніх зв’язків Укр. християнського руху.

К. — автор понад 130 статей, есе, брошур, монографій, 110 газетних дописів, бл. 160 наукових доповідей. Залишив значну рукописну спадщину (264 позиції в бібліограф. переліку).

Філософ-персоналіст, К. — один з найерудованіших і найцікавіших філософів укр. діаспори та дослідників етнопсихології українців. Захоплювався Сократом і Г. Сковородою, шанував І. Канта й Б. Паскаля, з новітніх мислителів — К.-Г. Юнга, Е. Муньє, К. Ясперса, Г. Марселя, а надто — М. Шелера. Життя і творчість Г. Сковороди сприймав не зовнішньо, не об’єктно, а «зсередини» — як теорію і практику, як методологію «сковородянського себетворення». Розумів «сковородянську людину» як «людину серця», любові, особистісної суверенності, як таку, що «торкається, але не зливається з Богом». Не зводив філософію до науки; бачив її фокусом людину, а синтезом складових — філос. антропологію. Аналізував етнопсихологію укр. народу в іст., соціопсихологічному, культурному, глибинно-психологічному, расовому і геопсихологічному аспектах. Одним із перших вивчав геопсихічну дію укр. географічного простору. «Світоглядний менталітет» укр. народу постає в контексті філос. антропології К. «як антеїстичний (пронизаний відчуттям єдності з землею), екзистенціальноплюралістичний (орієнтований на ансамбль світів...), кордоцентричний феномен» (І. Бичко). Збагатив україністику філософсько-психол. аналізом творчості Т. Шевченка та І. Франка як архетипів укр. культури й суджених українцям провідників.



Твори К.: Комплекс меншецінности у свойому відношенні до нац. колективної енергетики. — Львів, 1928; Pedagogika wolnego czasu a dom, szkoła i spoleczeństwo. — Львів, 1937; Charakteorologia F. Künkla. Ksztaltowanie sie characteru wychowanka i jego ksztalcenie. — Львів, 1937; Родина в перспективі індивідуальної психології. — Коломия, 1938; Нарис структурної психології. — Мюнхен, 1949; Основи філософії і філософічних наук. — Мюнхен, 1949 (те саме: Мюнхен; Львів, 1995): Геопсихічний аспект в характерології укр. людини. — Мюнхен; Сарсель, 1952; Психол. проблематика пластового виховання // Пластовий шлях (Мюнхен). — 1954. — Ч. 7; Die marxsistisch-sowjetische Konzeption des Menschen im Lichte der westlichen Psychogie. — München, 1956; Психосоціяльне вивчення укр. еміграції у Франції. — Париж, 1957; Психосоціяльні аспекти «Мойсея» // ЗНТШ. — Т. CLXVI. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1957. — Т. 27 (окремо: Париж, 1957); «Homo Religiosus» und «Homo Sovieticus». — Мюнхен, 1957; Le marxisme-leninisme et le marxisme selon Berdiaiev // Problemes Sowietiques. — 1959. — № 2; Analisis of the Russian Nature of Bolshevism in N. A. Berdyaev’s Writings // Russian Bolshevism. — München, 1960; Карл Густав Юнг // Сучасність. — 1961. — № 8; Die Faszination des bolschewistischen psychologischen Kraftfeldes // Sowjetstudien (Мюнхен). — 1961. — № 10; Проблематика «оперативної схеми» у вивченні укр. еміграції // ЗНТШ. — 1962. — Т. 169; Незнаний Митрополит // Сучасність. — 1962. — № 7 (19); Культ Маркіяна Шашкевича як психосоціяльна проблема. У перспективі монографії Степана Шаха // Наук. записки УВУ. — Ч. 7. — Мюнхен, 1963; Ševčenko — Kult in tieferpsychologischer Sicht // Taras Ševčenko, 1814 — 1861. — München, 1964 (окремо: München, 1964); Das operative Schema der somatopsychischen Erforschung der ukrainischen Ethnotypus // Mitteilungen (Мюнхен). — 1966. — № 3 (окремо: Munchen, 1966); Проблема взаємин етнопсихології і дифференціяльної психології релігії. — Мюнхен; Рим; Париж, 1966; Укр. мирянин в духовній ситуації сучасности // Укр. мирянин в житті церкви, спільности та людства. — Париж; Рим, 1966; Aspecte der etnopsychologischen Gestaltung des ukrainischen Meuschen // Mitteilungen (Мюнхен). — 1967. — T. 4 (окремо: München, 1968); Проблема Божого ладу як чинника перетворення світу // Сучасність. — 1968. — № 1; Психол. аспекти укр. освіти в діяспорі // Скрипти УВУ. — Ч. 34; Пед. проблеми та дидактичні поради. — Мюнхен, 1969; У подоланні межової ситуації — його своєрідність: Проф. Іван Мірчук, філософ укр. духовости // Сучасність. — 1970. — № 1; Der universalische Humanismus Komenskys und der personalistische Humanismus Skoworodas als Ausdruckformen zweier nationaler Geistigkeiten // Mitteilungen. — 1972. — № 8 — 9; Введення у філософічну антропологію. — Мюнхен, 1973; Hryhorij Skoworoda. Philosoph der Selbsterkenntnis und Vorlanfer des Personalismus // Mitteilungen. — 1974. — № 10 — 11; Les dimensions philosophico-anthropologiques du poeme "Moise" d’Ivan Franko / Actes de la Journee Ivan Franko (Sorbonne, le 12 novembre 1977) // УВУ, сер.: Монографії. — 4.29. — Париж; Мюнхен, 1977; Укр. персоналізм. Філос. й етнопсихологічна синтеза. — Мюнхен; Париж, 1985; Світовідчування українця // Укр. душа. — К., 1992; Іван Мірчук — дослідник укр. духовності // Хроніка-2000. — Вип. 37 — 38. — К., 2000; Вчитель життя. Пам’яті М. Шлемкевича // Там само; Карл Густав Юнг // Там само.



Про нього див.: Сржабкова Б. Бібліографія наукових праць Олександра Кульчицького. 1895 — 1980:1. Хронологічний покажчик головніших наукових праць доктора Олександра Кульчицького // Визвольний Шлях (Лондон). — 1981. — Кн. 2, II. Покажчик газетних статей проф. Олександра Кульчицького (1951 — 1980) // Там само. — 1982. — Кн. 6, 7. Додаток до покажчика монографій і журнальних статей // Там само. — 1982. — Кн. 7, III. Доповіді проф. Кульчицького // Там само. — 1983. — Кн. 6, IV. Рукописи проф. Олександра Кульчицького // Там само. — 1985. — Кн. 5, 6; Митрович К. Проф. Кульчицький між нами // Кульчицький О. Укр. персоналізм. — Мюнхен; Париж, 1985; Карась А. Філософія Олександра Кульчицького // Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. — Мюнхен; Львів, 1995; Лой А. М. Онтологічні підвалини філософсько-антропологічної концепції Олександра Кульчицького // Філософсько-антропологічні читання-95. Вип. 2. — К., 1996; Бичко І. В. Укр. нац. характер: персоналістський підхід // Там само; Табачковський В. Г. Творча спадщина О. Кульчицького та Київ. світоглядно-антропологічна школа // Там само; Єржабкова Б. У століття народження Олександра Кульчицького (1895 — 1980) // Визвольний Шлях. — 1996. — Кн. 1, 2; Бойко В. О. Кульчицький: у пошуках укр. душі // Віче. — 1998. — № 9.



В. Білодід















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.