[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 116-117.]

Попередня     Головна     Наступна





КУЛЯБКА Симеон Петрович, у чернецтві — Сильвестр (1704 — 17.04.1761) — церковний і освітній діяч, філософ. Народився в Лубнах на Полтавщині в родині бунчукового товариша, онук гетьмана Данила Апостола. Освіту здобув у КМА, яку закінчив 1726 року. 1727 — посвячений у сан у Києво-Печерській лаврі. Був викладачем, префектом і ректором (1740 — 45) КМА. У 1732 — 35 pp. читав тут курс риторики, у 1735 — 39 pp. — філософії. Високо цінувався як знавець латини і здібний педагог. У 1745 р. на вмову митрополита Рафаїла Заборовського виїхав до С.-Петербурга, де виголосив вітальну промову імператриці Єлизаветі з нагоди шлюбу спадкоємця престолу Петра III. Згодом призначений єпископом Петербурзьким. Помер у С.-Петербурзі.

Збереглись філос. курси К., прочитані у КМА в 1735 — 36 pp. (діалектика, логіка, метафізика) та в 1737 — 39 pp. (діалектика, логіка, фізика, метафізика, етика). Обидва курси репрезентують один з варіантів могилянської барокової схоластики, на якій позначився певний вплив ідей західноєвроп. новітньої філософії.

Значний інтерес становить етичний курс К. Етику він визначає як моральну філософію, або науку про звичаї, які вона покликана виправляти й регулювати, і поділяє на монастику, економіку й політику. Монастика, на думку К., скеровує дії однієї людини; економіку він розглядає як домашній закон, за яким будується життя родини; політику відносить до сфери управління державою. Виходячи з властивого бароковій епосі розуміння людини як єдності протилежних природ, що спричиняють її внутрішні конфлікти, К. вважав завданням етики допомогти людині знайти розумний компроміс між прагненням її духу і потребами її тіла, між її приватними інтересами й необхідністю виконувати громадські обов’язки. Сутність добра він бачить в узгодженості й гармонії. Розглядаючи проблему найвищих людських цінностей, розмірковуючи про «остаточну мету людини», К. бачить цю мету в досягненні щастя, блаженства і розуміє його насамперед як внутрішнє бачення, завдяки якому Бог відкриває себе людині. В реальному житті благо, за К., уможливлюється через відповідальне ставлення людини до себе самої, своїх близьких, до суспільства, через узгодження нею своїх дій з усвідомленою необхідністю, що передбачає в свою чергу дотримання моральних чеснот, визначенню й характеристиці яких відводиться в етичному трактаті К. чільне місце. Важливого значення він надає також проблемі взаємодії інтелекту і волі, яку розв’язує, виходячи з поширеної серед професорів КМА концепції етичного інтелектуалізму. Етичний трактат К. містить також розділ про право і закони. Право він подає як справедливість і як закон, що диктує, як слід і як не слід чинити. До того ж поділяє його на природне й позитивне, а останнє — на божественне й людське. В людському праві К. розрізняє церковне й громадянське право. У державі існують, з одного боку, незмінні, божественні й неписані, а з іншого — встановлені, людські, писані закони. Вічний божественний закон і закон природний, вважає К., завжди незмінні, натомість умовний божественний закон, так само як і людський, змінний. К. визначає закон як правильне розпорядження керівника, що має громадянську владу, за умов зобов’язання підлеглих щось робити або не робити. Призначення закону: зобов’язувати, забороняти, дозволяти, карати і заохочувати. Розуміння К. природного права ґрунтується на властивому новітній філософії понятгі вроджених кожному індивідууму особистих свобод і на інтерпретації держави як людського утворення, як продукту добровільної угоди правоспроможних за своєю природою індивідів.



Твори К.: Cursus philosophicus ingenuis sapientiae amatoribus in academia Kijovo-Mohylo-Zaborovsciana iteratim expositus nec non scholasticis commentationibus tritus anno Domini 1737 ex die Septembris 19 patre Sylvestro Kulabka protunc philosophiae professore scholarum que praefecto. — ІР НБУВ; Філос. курс без назви, прочитаний 1735 — 1736 pp. в КМА професором Сильвестром Кулябкою. — Там само; Praeceptiones quaedam de eloquentia comparanda per hyeromonachum Sylvestrum Kulabka anno... 1733 observatae atque per eundem anni eius professorem Roxolanae iuventuti in Kijovomohylaeano collegio traditae et explicatae. — Там само; Libri V de arte rhetorica in collegio Mohyloraphalaeano Roxolanae iuventuti anno... 1734 Septembro die 27 intradendum et explicandum resumpti ab hieromonacho Sylvestro Kulabka. — Там само; Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII — первой пол. XVIII ст. — К., 1987.



Про нього див.: Вшиневский Д. Киевская академия в первой половине XVII века. — К., 1903; Филарет (Гумилевский). Обзор русск. духовной лит-ры. — Чернигов, 1863; Андрущенко М. Парнас віршотворний. КМА і укр. літ. процес XVIII ст. — К., 1999.



Я. Стратій















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.