[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 126-127.]

Попередня     Головна     Наступна





ЛІНИЦЬКИЙ Петро Іванович (23.11/05.12.1839 — 12/24.12.1906) — філософ, історик філософії, богослов. Народився в м. Лебедині Харківської губ. у родині священика. Навчався в Охтирському духовному училищі та Харків духовній семінарії. В 1861 р. вступив до КДА, після закінчення якої зі ступенем магістра (1865, магістерська дис. «Различные направлення немецкой философии после Гегеля в отношении к религии» надрукована 1887 р. в ж-лі «Вера и разум» під псевд. «И. Петров») залишений для викладання філос. дисциплін. З викладацькою роботою в КДА пов’язане все подальше життя Л. — бакалавра, доц. (1869), екстраординарного (1871), ординарного (1876), заслуженого (1890) професора. 1876 р. за працю «Вчення Платона про Божество» отримав ступінь доктора богослов’я. Посідаючи кафедри історії філософії (1869 — 87) та логіки і метафізики (1887 — 1906), Л. читав у різні роки, крім цих предметів, курси з педагогіки та патрології. Помер у Києві. Похований на кладовищі Флорівського монастиря.

Відомий науковець, Л. залишив значну творчу спадщину, представлену працями з історії філософії, гносеології, логіки, богослов’я. Вихованець і речник духовно-академічної школи, він продовжив її традиції в умовах кризи європейської модерної філософії, засилля вульгарного матеріалізму й позитивізму, розглядаючи доглибну проблему теїстичного філософування — співвідношення віри й розуму — як проблему взаємин між вірою і природничим знанням, вірою й наукою, і стверджуючи єдність їх у пізнанні й житті світу. Не відкидаючи емпіризму, Л. наголошує на раціоналістичному характері своїх філос. і богословських побудов. Колеги по КДА, зокрема Д. Богдашевський, уважали Л. речником умоглядного богослов’я, а його побудови характеризували як «здорову метафізику».

До історії вітчизняної філософії Л. увійшов передусім як один з найавторитетніших кантознавців (що не дає підстав, усупереч міркуванням деяких дослідників, зараховувати його до лав ані кантіанців, ані неокантіанців). Гносеологічна проблематика, а у зв’язку з цим і кантівська філософія цікавили Л. як необхідний щабель у розв’язанні стрижневої у його творчості проблеми віри і розуму, віри і знання. Філософія Канта в інтерпретації Л.-православного мислителя постає здебільшого предметом критики. Особливо рішуче заперечення зустрічає кантівське розмежування знання і віри й розгляд останньої лише як необхідного доповнення до принципу моральності.



Твори Л.: Обзор филос. учений. — К., 1874; Учение Платона о Божестве. — К., 1876; Об умозрении и отношении умозрительного познания к опыту (теоретическому и практическому). — К., 1882; Славянофильство и либерализм. Опыт систематического обозрения того и другого. — К., 1882; Критическая философия Канта: Результати критической философии Канта и значение их для последующего развития философии. Идеализм и реализм // Вера и разум. — 1885. — № 11, 12; Вера и знание // Вера и разум. — 1889. — Т. II. — Ч. 1 (те саме див.: Шупик-Мозгова Н. Г. Петро Ліницький: життєвий шлях і духовна спадщина. — К., 1997); Пособие к изучению вопросов философии (элементы филос. миросозерцания). — Х., 1892; Изящная лит-ра и философия. — Х., 1893; Мышление научное и ненаучное. — Х., 1894; Краткий очерк основных начал философии. — Х., 1895; О формах и законах мышления. — Х., 1895; Есть ли какаялибо разница между религиозной верой и наукою. — Х., 1898; Философия Гартмана. — Х., 1898; Осн. вопросы философии. Опыт систематического изложения философии. — К., 1901; Очерки истории философии древней и новой. — К., 1902; Пособие к апологетическому богословию (философия веры). — К., 1904; Филос. и социол. этюды. — К., 1907.



Про нього див.: Богдашевский Д. И. Здравая метафизика // ТКДА. — 1894. — № 5; Кудрявцев П. П. Профессор Петр Иванович Линицкий (Некролог) // Там само. — 1906. — № 6; Мозгова Н. Г. Гносеологічна проблематика у творчості П. І. Ліницького: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 1997; Шупик-Мозгова Н. Г. Петро Ліницький: життєвий шлях і духовна спадщина. — К., 1997 (з переліком наукових праць Л.); Слюсарчук Р. О. Погляди П. Ліницького на суспільство. — К., 1999; Його ж. П. Ліницький про сутність людини. — К., 1998; Його ж. Суспільно-політ. погляди П. І. Ліницького: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 2001.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.