Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 161-162.]

Попередня     Головна     Наступна





ПОСПЄХОВ Дмитро Васильович (21.06.1821 — 21.06/02.07.1899) — психолог, філософ, богослов, перекладач. Народився в с. Шокшові Суздальського повіту Володимирської губ. в родині священика. Після закінчення Суздальського духовного училища та Володимирської духовної семінарії 1841 р. вступив до КДА, де слухав філос. курси І. Скворцова, П. Авсенєва та С. Гогоцького, богословські лекції Димитрія Муретова. Після закінчення Академії (1845) був залишений на посаді вчителя німецької мови. Того ж року перейшов на каф. філософії. Після отримання ступеня магістра богослов’я — бакалавр (1846), екстраординарний (1851), ординарний (1853), заслужений (1870) професор філософії. В 1864 — 67 pp. викладав також французьку мову. Доктор богослов’я (1874). У 1874 — 95 pp. посідав каф. психології. Після виходу у відставку (1895) до останніх днів продовжував викладання (без винагороди). Протягом багатьох років — редактор академічних часописів «Воскресное чтение» й «Труды Киев. духовной академии». Помер у Києві, похований на Щекавицькому цвинтарі.

П., все життя якого було пов’язане з КДА, користувався славою одного з найавторитетніших її професорів. Серед його вихованців — П. Юркевич, П. Ліницький, Д. Богдашевський, Г. Малеванський та ін. За більш ніж 50 років сумлінної викладацької діяльності прочитав студентам КДА велику кількість різноманітних курсів з логіки, психології, метафізики, історії філософії. Сучасним дослідникам П. відомий радше як редактор і видавець праць професорів КДА — П. Авсенєва, I. Скворцова, Інокентія (Борисова) та ін.; втім його власна спадщина, що залишилась переважно рукописною (зберігається в ІР НБУВ), виявляє П. одним із тих мислителів, що стояли біля витоків вітчизняної християнської психології.



Твори П.: О книге премудрости Соломоновой (опыт историко-библиологического исследования) // ТКДА. — 1862. — № 1, 10, 11. — 1863. — № 5; Два слова по поводу последнего сочинения прот. И. М. Скворцова // Там само. — 1863. — № 8; Размышления о христианской религии. М. Гизо / Пер. с франц. и прим. Д. Поспехова // Там само. — 1864. — № 11; Книга премудрости Соломона; ее происхождение и отношение к иудейско-александрийской философии. — К., 1872; Тьерри А. Несторий и Евтихий, ересиархи V века: В 2 т. — К., 1880 — 83 / Пер. Д. Поспехова; Пятидесятилетие ученой деятельности бывшего проф. Киев. духовной академии С. С. Гогоцкого // ТКДА. — 1887. — № 12; Нравственное назначение человека // ТКДА. — 1891. — Кн. 7, 9, 10.



Про нього див.: Титов Ф. И. Пятидесятилетний юбилей заслуж. орд. проф. Д. В. Поспехова // ТКДА. — 1895. — № 11; Димитрий Васильевич Поспехов (Некролог) // ТКДА. — 1899. — № 7; Кудрявцев П. П. Димитрий Васильєвим Поспехов. Страничка из внутренней жизни Киев. духовной академии за последнее полустолетие // Вера и церковь. — 1899. — Кн. 10; Филевский И. Памяти незабвенного наставника Д. В. Поспехова // ТКДА. — 1899. — № 8; Рождественский Ю. Т. Киев. школа академической психологии первой пол. XIX в. — К., 1999; Ткачук М. Київ. академічна філософія XIX — поч. XX ст.: методологічні проблеми дослідження. — К., 2000.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.