Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 172-173.]

Попередня     Головна     Наступна





СВЄТЛОВ Павло Якович (01/13.12.1861 — 1945) — богослов. Народився у с. Святому Озері Єгор’євського повіту Рязанської губ. Закінчив Рязанську духовну семінарію (1882) і Моск. духовну академію (1882 — 86). У 1886 р. — професорський стипендіат Моск. духовної академії. В 1887 — 89 pp. — викладач богословських наук у Тифліській духовній семінарії. В березні 1889 р. призначений на посаду законовчителя Історико-філол. ін-ту кн. Безбородка в Ніжині. У квітні того ж року прийняв священство. В 1897 — 1912 pp. — професор каф. богослов’я Ун-ту Св. Володимира.

С., що залишив значну богословську спадщину (тільки в 1885 — 1900 р. опублікував 70 творів, серед яких знаходимо як фундаментальні дослідження, так і численні статті, вміщені на сторінках рос. та іноземних ж-лів), є помітною постаттю у релігійно-філос. житті Києва кін. XIX — поч. XX ст. Низка його праць, передусім присвячених проблемі віри й розуму, мають значний інтерес і для істориків вітчизняної філософії. За зізнанням В. Зеньковського, що студіював у С. в Київ. ун-ті, вивчення «Курсу апологетичного богослов’я» о. Павла відіграло значну роль у його поверненні до Церкви.



Твори С: Учение Фейербаха о религии // Вера и разум. — 1885. — № 6, 7; К вопросу о законности войны с христианской точки зрения // Православное обозрение. — 1890. — № 9, 10; Христианство и война // Там само. — 1890. — № 1; Человек и животное в психическом отношении. — Х., 1892; Источники ходячего мнения о вере как противоположности разума. — СПб., 1896; Воскресение Христово // Странник. — 1899. — Кн. 4, 5; О месте богословия в семье университетских наук // УИ. — 1897. — № 11; Что будет с землею // Православное обозрение. — 1899. — № 10; О свойствах Божественной воли по христианскому учению // Там само. — 1891. — Кн. 2, 3; Пророческие, или вещие сны. Апологетическое исследование в области библейской психологии. — К., 1892; Das Dogma und die theologische Speculation // Revue internationale de Theologie. — 1893; Значение Креста в деле Христовом. Опыт изъяснения догмата искупления. — К., 1893; Учение церкви и богословствующий разум в религиозно-христианском знании // Христианское чтение. — 1895. — Кн. 6; Мысли Гладстона об искуплении. — Казань, 1896; Мистицизм конца XIX в. в его отношении к христианской религии и философии. — СПб., 1897; Опыт апологетического изложения православно-христианского вероучения. — Т. 1. — К., 1896, Т. 2. — К., 1898; L’Eglise orthodoxe orientale et l’Eglise ancienne catholique // Revue internationale de Theologie. — 1899. — № 27; Курс апологетического богословия. — К., 1900 (те саме: К., 1905); Образованное общество и современное богословие // Богословский вестник. — 1901. — № 11, 12; Еще образчик ложной ревности о вере. — К., 1902; Un pretendu obstacle a l’union des eglises ancienne catholique et orientale // Revue internationale de Theologie. — 1903. — № 43; Старокатолический вопрос в его новом фазисе // Богословский вестник. — 1904. — № 2; Старокатолический вопрос в духовной печати за 1904 г. К вопросу о соединении церквей и к ученню о Церкви // Там само. — 1905. — № 1 — 5, 7, 8; Где вселенская церковь? — Сергиев Посад, 1905; Как же быть без духовной цензуры? — СПб., 1905; Идея царства Божия в ее значений для христианского миросозерцания. — Сергиев Посад, 1905; О ложном православии и его признаках // Церковный голос. — 1906. — № 44 — 45; О необходимости богословских ф-тов в ун-тах. — К., 1906; О реформе духовного образования в России. — СПб., 1906; О посещении театра духовенством // Богословский вестник. — 1906. — № 3; Что читать по богословию? — К., 1907; Христианская религия креста как религия радости // Христианин. — 1909. — № 1; Книга книг (основания веры в Библию как слово Божие) // Там само. — 1909. — № 4; Силы адовы нашего времени в их борьбе с церковью // Там само. — 1909. — № 5; Еврейский вопрос в свете христианства // Там само. — № 8, 9; Можно ли доказать бытие Божие? // Отдых христианина. — 1909. — № 12; Христианское вероучение в апологетическом изложении. — К., 1912; О необходимости Церкви на пути к вере и о Православной русской Церкви как руководительнице в вере // Отдых христианина. — 1912. — № 3; Религия и наука. — СПб., 1913; Христианство, гуманизм и социализм как факторы истории. — М., 1913; Мнимое несогласие веры в чудо с наукою. — Пг., 1915; Вопрос о неметчине в русском богословии // Церковный вестник. — 1915. — № 2; Немецкое влияние в русск. богословии и плоды его // Миссионерское обозрение. — 1915. — № 7; Есть ли основания к отделению церкви от государства? — Пг., 1917; О главных причинах неверия интеллигенции и безуспешности ее религиозных исканий. — К., 1917; Одигетика (Путеводитель), или Руководитель в занятиях Апологетикою в связи с общим руководством по Богословской пропедевтике. — К., 1997.



Про нього див.: Историко-филол. ин-т кн. Безбородко в Нежине 1875 — 1900. Преподаватели и воспитанники. — Нежин, 1900.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.