Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 183-184.]

Попередня     Головна     Наступна





СПЕКТОРСЬКИЙ Євген Васильович (1875 — 03.03.1951) — філософ, правознавець, культуролог. Народився у м. Острозі в родині судді. Закінчив Радомську гімназію (1893) та юридичний ф-т Варшавського ун-ту (1898), де навчався у відомого рос. правознавця О. Блока (батька поета). 1898 року здобув ступінь кандидата права (за роботу «Ж.-Ж. Руссо як політ. письменник»), був залишений в ун-ті для підготовки до професорського звання. Після стажування у Німеччині й Франції (1901 — 03) — доцент каф. енциклопедії та історії філософії права Варшавського ун-ту. 1910 р. захистив магістерську дисертацію в Юр’ївському (Тартуському) ун-ті. 1913 p. С. обрано професором каф. енциклопедії права Ун-ту Св. Володимира, до історії якого він увійшов як останній ректор і декан юридичного ф-ту (1918 — 19). Доктор державного права (1917). Голова київ. Науково-філос. тов-ва (1914 — 18). Член київ. Юридичного тов-ва.

З початку 20-х pp. — в еміграції. Професор Белградського ун-ту (1920 — 24, 1927 — 30). Професор і декан юридичного ф-ту Рос. ун-ту в Празі (1924 — 1927). Професор Люблянського ун-ту (1930) і голова Словенського тов-ва філософії права і соціології. З 1947 р. до кінця життя — професор Свято-Володимирської православної духовної академії в Нью-Йорку. Перший голова Рос. академічної групи в США.

Відомий науковець, мислитель-енциклопедист, С. залишив по собі значну спадщину, представлену працями з соціальної філософії, філософії права, теорії держави і права, історії та теорії культури, літературознавства. Значний пласт в його науковому доробку становлять дослідження з семантики суспільних наук.

Творчість С. не була предметом спеціального дослідження у вітчизняній літ-pi. Значна частина його праць — «Церковне право», «Досвід християнської етики і соціології», «Релігійні мотиви в рос. літ-pi», «Історія рос. літри», «Історія рос. соціальної філософії», «Національність і націоналізм», «Криза Європи», «Три типи реальності», «Проблема майбуття і християнство» — не опублікована і зберігається у Бахмєтьєвському Архіві Колумбійського ун-ту. Вагома частина архіву С. залишилась у Києві (ІР НБУВ).



Твори С.: К вопросу о систематизации в обществоведении. — Варшава, 1903; Органическая теория общества. — Варшава, 1904; Очерки по философии общественных наук. Общественные науки и теоретическая философия. — Варшава, 1907; Эдуард Вейгель. Забытый рационалист XVII в. — Варшава, 1909; Физикализм в общественной философии XVII в. — Ярославль, 1909; Проблема социальной физики в XVII в. — Т. 1. — Варшава, 1910; Александр Львович Блок, государствовед и философ. — Варшава, 1911; Понятие общества в античном мире. Этюд по семантике обществоведения. — Варшава, 1911 (те саме: Филос. науки. — 1992. — № 2); Белинский и западничество. — Варшава, 1912; К вопросу о системе «Духа законов» Монтескье и ее филос. источниках. — Ярославль, 1912; К спору о философии права. — М., 1914; Происхождение протестантского рапионализма. — Варшава, 1914; Протестантство и рационализм в XVI и XVII ст. — Варшава, 1914; Естественное право у протестантских авторов XVII в. — Ярославль, 1914; Номинализм и реализм в общественных науках. — М., 1915; Теория солидарности. — М., 1916; Пособие к лекциям по истории философии права. — Саратов, 1916; Происхождение идеи общего или универсального права. — Б. м., 1916; Проблема социальной физики в XVII в. — Т. 2. — К., 1917; Пособие к лекциям по энциклопедии права. Вып. 1. — К., 1917; Что такое конститупия? — М., 1917; Учредительное собрание и конституция. — К., 1917; Государство. — Пг., 1918; Кризис современного государства // Русск. сборники. Кн. вторая. — София, 1921; Христианство и культура. — Прага, 1925; Начала науки о государстве и обществе. — Белград, 1927; Чехов. — Белград, 1930; История социальной философии: В 2 т. — Любляна, 1932 (словенською мовою); Либерализм. — Любляна, 1935; Принципы европейской политики России в XIX и XX вв. — Любляна, 1936; Свобода и детерминизм // Записки Русск. академической группы в США. — 1967. — Т. 1; Кант і соціальна філософія // Дух і літера. — 2001. — № 7 — 8.



Про нього див.: Билимович А. Д. Памяти проф. Е. В. Спекторского // Записки Русск. Академической группы в США. — 1970. — Т. IV; Timasheff N. Prof. Spectorsky // Там само; Enciclopedija Jugoslavia. — Zagreb, 1971; Зеньковский В. В. История русск. философии: В 2 т. — Париж, 1989. — Т. 2.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.