[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 188-189.]

Попередня     Головна     Наступна





ТЕРЛЕЦЬКИЙ Остап Степанович /псевд.: В. Кістка, Іван Заневич, В. Мак, Остафій Туземний, Патсон, Михалко/ (05/17.02.1850 — 22.07/04.08.1902) — публіцист, літературознавець, громадський діяч. Народився у с. Назірній (нині — Івано-Франківської обл.) у родині священика. Закінчив гімназію в Станіславі (1867), філос. ф-т Львів. (1872) і юрид. ф-т Віденського (1883) ун-тів. Доктор права (1899). Від 1867 (впродовж 20 років) страждав від епілептичних нападів, що «назавжди зломили його енергію, розстроїли нерви і звихнули ціле життя» (І. Франко). Працював бібліотекарем в університетській бібліотеці (Відень, 1872 — 1877). Вступив до укр. академічного тов-ва «Січ», де пристав до І. Пулюя, І. Горбичевського та ін. Рік головував (1874), але ідейно домінував і пізніше. Учасник археологічного з’їзду в Києві (1874). У 1875 — 76 pp. видав «писані на підставі Марксових ізслідувань» три брошури С. Подолинського і одну (із закликом до збройного повалення царату) Ф. Волховського. Остання була конфіскована, Т. віддано під суд, але виправдано. На поч. 1877 р. — знову арешт і новий судовий «соціалістичний» процес, в якому разом із Т. підсудними виступили І. Франко, М. Павлик та ін. Останні 20 років жив у злиднях, оволодівав юриспруденцією (але адвокатом так і не став), багато писав. Дрібніші роботи видрукував у 80-х, гол. праці — у 1894 — 95 pp. Один з фундаторів Русько-Укр. радикальної партії (Львів, 1890). Член історико-філос. секції НТШ (від 1899).

Разом з І. Франком і М. Павликом Т. — один із зачинателів і провідників революційно-демократичної ідеології в Галичині, або течії галицьких «радикалів», що історично виокремилася з-поміж інших через гостру критику Т. москвофілів і народівців, через видання ним перших україномовних соціалістичних брошур, перші в Галичині антисоціалістичні судові процеси. Філософію Т., в дусі доби, заміняли теорії Ч. Дарвіна, Е. Геккеля, А. Секкі та ін., експериментальна психологія. Позитивіст за вишколом, Т. вирізнявся шіллерівською натурою («вроджений ідеаліст», за характеристикою І. Франка), керувався етичними імперативами і віддавав перевагу ідеям над «емпірією». В суспільно-політ. переконаннях зазнав впливу Т. Шевченка, В. Навроцького, М. Драгоманова, С. Подолинського, І. Франка (з М. Павликом, за спостереженням І. Франка, «був якийсь тихий антагонізм»). «Цілком європеєць за своєю наукою й ідеями» (відгук М. Драгоманова), Т. прагнув бути європейцем і в практиці, що було нелегко з огляду на суспільно-політ. реалії промислово малорозвиненої, переважно селянської, розпорошеної і гнобленої Галичини. Тож Т.-європеєць тяжів до соціалізму К. Маркса, а Т.-галичанин — до соціалізму М. Драгоманова. Мріяв про «зібрання людей, розбитих на атоми, у свідому громаду людей, живучих одним життям». Гол. праця Т. «Літ. стремління галицьких русинів від 1772 до 1872 р.» є натхненною спробою цілісного відтворення столітнього розвитку «галицької Русі».



Твори Т.: Григорій Савич Сковорода (1712 — 94) / За Данилевським коротко представив О. Т[ерлецький] // Правда. — 1869. — Ч. 25 — 27, 29, 30; Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці: Замість справоздання з київ. археологічної подорожі // Правда. — 1874. — Ч. 17, 18 (окремо: Москвофіли і народовці / Передм. І. Франка. — Львів, 1902); Лихва на Буковині // Молот: Галицько-укр. збірка. — Львів, 1878; Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах // Світ. — 1881. — № 3, 4; Згадка про життя Володимира Навроцького // Навроцький В. Твори. — Львів, 1884; Літ. стремління галицьких Русинів від 1772 до 1872 року // Житє і слово — 1894 — Т. 1. — Кн. 2, 3, Т. 2. — Кн. 4, 5, 6, 1895. — Т. 3. — Кн. 1, 2, 3, Т. 4. — Кн. 4, 5, 6 (4 останні розд. окремо під назв.: Знесення панщини в Галичині: Причинок до історії сусп. життя і сусп. поглядів, 1830 — 1848 pp. — Львів, 1895); Галицько-руське письменство. 1848 — 1865 pp. (Уваги й спомини) // ЛНВ, — 1903. — Т. 23. — Кн. 6 — 9, Т. 24. — Кн. 10 — 12 (окремо: Галицько-руське письменство 1848 — 1865 pp.: На тлі тогочасних суспільно-політ. змагань галицько-руської інтелігенції. — Львів, 1903); Із оборонної промови О. Терлецького на розправі за брошуру «Правдиве слово хлібороба до своїх земляків» у Відні 1876 р. // Драгоманов М. Листи до І. Франка і інших (1887 — 1888). — Львів, 1908; (Листи до М. Бучинського, М. Драгоманова, до неуст. особи і текст промови на суді 16 січня 1878 р.) // Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862 — 1884 рр. Т. 1. Матеріали до історії укр. культури в Галичині та її зв’язків з Україною. — Х.; К., 1931.



Про нього див.: Павлик М. До відносин між М. Драгомановим і доктором О. Терлецьким (Лист у редакцію ЗНТШ). Стаття, її варіанти, 1902. — ЦДІАЛ. — Ф. 663. — Оп. 1. — № 173; Павлик М. Остап Терлецький // Громадський голос — 1902. — Ч. 16 — 17; Франко І. Доктор Остап Терлецький. Спомини і матеріали // ЗНТШ. — 1902. — Т. 50. — Кн. 6 (те саме: Франко І. Зібр. твори: У 50 т. — Т. 33. — К., 1982); Студинський К. Іван Франко і його товариші в соц. процесі 1878 р. // Україна. — 1926. — Кн. 6; Студинський К. Остап Терлецький про археологічний з’їзд у Києві // Україна. — 1927. — Кн. 5; Дей О. І. Укр. революційно-демократична журналістика: Проблеми виникнення і становлення. — К., 1959; Лисенко О. Я. Остап Терлецький // Жовтень. — 1959. — № 5; Лисенко О. Я. Суспільно-політ. погляди О. Терлецького // З історії вітчизняної філос. та суспільно-політ. думки. — К., 1959; Ткаченко В. А. Економічні погляди О. Терлецького // З історії економічної думки на Україні. — К., 1961; Пронюк Є. В. Т. Шевченко і О. Терлецький // Боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом на Україні в XIX ст. — К., 1964; Пронюк Є. В. Ідеологічна боротьба в Галичині 70-х pp. XIX ст. у висвітленні рад. дослідників // З історії філос. думки на Україні. — К., 1965; Сокуренко В. Г. Демократические учення о гос-ве и праве на Украине во второй пол. XIX в. (М. Драгоманов, С. Подолинский, О. Терлецкий). — Львів, 1966; Злупко С. М. Вплив марксизму на поширення революційно-демократичних ідей на західноукр. землях // УІЖ. — 1968. — № 5; Ассонова Н. Т. Соц. погляди укр. революціонерів-демократів (кін. XIX — поч. XX ст.). — К., 1977; Кіраль С. Стежки Остапа Терлецького // Жовтень. — 1984. — № 12.



Бібліогр.: Остап Терлецький. Покажч. друкованих і рукописних матеріалів. (Уклад.: О. О. Дзьобан, С. С. Кіраль). — Львів, 1984.



В. Білодід















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.