[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 192-193.]

Попередня     Головна     Наступна

ТРОЇЦЬКИЙ Матвій Михайлович (01/13.08.1835 — 22.03/03.04.1899) — філософ. Народився у с. Спас-Прогнанні Боровського повіту Калузької губ. в родині священика. Закінчив Калузьку семінарію і 1853 р. вступив до КДА, де слухав філос. курси П. Юркевича і Д. Поспсхова. Після закінчення КДА (1857) був залишений на посаді вчителя філос. наук і грецької мови. 1858 р. за твір «Міркування святих отців і вчителів II і III ст. про відношення грецької освіти до християнства» здобув ступінь магістра богослов’я. В 1859 — 61 pp. — бакалавр філософії КДА. 1861 р. залишає духовно-академічну кар’єру і переїздить до С.-Петербурга, де служить у Департаменті державного майна. 1862 р. відряджений Мін-вом народної просвіти до Німеччини для підготовки до професорського звання. Впродовж двох років слухає філос. курси в Єнському (Куно Фішер, Фортлаг), Геттінгенському (Лотце, Тейхмюллер), Ляйпцизькому (Фехнер, Дробіш) та Берлінському (Тренделенбург) ун-тах. Після повернення до Росії (1864) працює над докторською дисертацією «Німецька психологія в нинішньому столітті», яку захищає 1867 р. у С.-Петерб. ун-ті. Після захисту — професор філософії в Казанському, Варшавському та Моск. ун-тах (1875 — 86). В останньому викладав усі філос. курси — логіку, психологію, історію філософії, філософію права. Закінчивши викладацьку кар’єру, до кінця життя залишався деканом історико-філол. ф-ту. Засновник, голова і почесний член Моск. психол. тов-ва (1885). Ініціатор видання ж-лу «Вопросы философии и психологии» (1889).

Філос. і психол. побудови Т. виявляють у ньому рішучого противника спекулятивної метафізики й прибічника британського емпіризму та індуктивізму. Систематично викладаючи (вперше у вітчизняній літ-pi) вчення Бекона, Локка та ін., Т. протиставляє їх континентальній (передусім німецькій) філософії та психології, вбачаючи в останній лише вияв рутини і схоластики, брак плідного розвитку, спотворення ідей Локка і Декарта. Така позиція, викладена в докторській дисертації Т., не знайшла співчуття у рос. філос. колах: П. Юркевич, зокрема, не прийняв дисертацію до захисту в Моск. ун-ті, не бажаючи, бути «варваром» в очах справжніх знавців філософії й «нести важку відповідальність за честь ун-ту».

Втім, не будучи оригінальним мислителем, Т. виявив себе талановитим і наполегливим організатором філос. і психол. науки на теренах Рос. імперії. Фундовані ним Моск. психол. тов-во та фаховий філос. ж-л відіграли значну роль у розвитку вітчизняної філософії.

Твори Т.: Суждения св. отцов и учителей II и III века об отношении греческого образования к христианству // ТКДА. — 1860. — № 2, 3; Субъективные тоны // Библиотека для чтения. 1862. — № 7; Немецкая психология в текущем столетии, ист. и критическое исследование с предварительным очерком успехов психологии со Бремен Бекона и Локка. — М., 1867; Наука о духе, общие свойства и законы человеческого духа: В 2 т. — М., 1882; Учебник логики с подробными указаниями на историю и современное состояние этой науки в России и в других странах: В 3 ч. — М., 1885 — 88; Элементы логики, руководство для средних учебных заведений. — М., 1887.

Про нього див.: Соловьев Вл. С. Три характеристики: М. М. Троицкий, Н. Я. Грот, П. Д. Юркевич // Соловьев Вл. С. Собр. соч. — Б. в. — Т. 8; Ивановский В. М. М. Троицкий // ВФ и П. — 1899. — Кн. 47; Белкин А. Троицкий М. М. // Там само, — 1900. — Кн. 52; Ивановский В. К характеристике М. М. Троицкого // Там само; Рождественский Ю. 71 Киев. школа академической психологии первой пол. XIX в. — К., 1999; Ткачук М. Л. Київ. академічна філософія XIX — поч. XX ст.: методологічні проблеми дослідження. — К., 2000.

М. Ткачук

Попередня     Головна     Наступна