Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 194-195.]

Попередня     Головна     Наступна





ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович (08/20.01.1865 — 21.01.1919) — економіст і соціолог. Народився у с. Солониківці Харків. губ. в українсько-татарській дворянській родині. Навчався в Харків. ун-ті (1884 — 90): закінчив фіз. мат. і юрид. (екстерном) ф-ти. 1892 р. був у відрядженні в Англії, де збирав матеріали для дисертації. Магістр (1894) і доктор (1898) політекономії. Працював на каф. політекономії С.-Петерб. ун-ту. (1895 — 99, 1905 — 17). 1901 р висланий зі столиці. Оселився в Україні. 1904 р. повернувся до С.-Петербурга. 1909 р. очолив редакцію «Вестника кооперации». З 1914 р. жив на Україні. Відмовившись від участі у Тимчасовому уряді, з літа 1917 р. — міністр фінансів, торгівлі й промисловості УЦР. Пізніше співробітничав з Директорією. Активний учасник організації УАН. Академік-економіст, очолив соціально-економічний (III-й) відділ академії. Декан правничого ф-ту Київ. державного укр. ун-ту. Голова Ради коопцентру, організатор коопкурсів, Кооп. ін-ту (відкритого вже після смерті Т.-Б.), редактор ж-лу «Укр. кооперація». Помер у дорозі, на станц. Одрадне побл. Одеси, прямуючи у складі урядової делегації до Парижа.

Відправними для Т.-Б. були вчення К. Маркса і Д. Рікардо, австрійської школи і школи В. Віндельбанда — Г. Ріккерта, ідеї І. Канта й Ф. Достоєвського. Шукав примирення політекономії з етикою, економіки з утвердженням безумовної зверхності людської особистості. Еволюціонував від марксизму до його критики (особливо після 1905 p.), схилявся до підпорядкування наукового позитивізму ідеалістичному, релігійно-моральному обґрунтуванню перспектив суспільного розвитку. Закликав до руху «далі від Маркса, але через Маркса». Визначав свій підхід до розроблення політекономії як «можливість третього напрямку в економічній теорії, який не збігається ні з марксизмом, ані з теорією граничної корисності, але є певною мірою синтезом їх обох». Загальновизнаним є внесок Т.-Б. у розробку низки теорій — цінності, ринків і криз (економічної циклічності), соціального розподілу, грошей, кооперації, соціалізму — і, загалом, в обґрунтування теоретико-методологічних основ економічної науки XX ст. Наріжний принцип життя і вчення Т.-Б. — категоричний імператив Канта, ствердження самоцільності людини й неприпустимості використання її як засобу. Оскільки ж саме це характерне для капіталізму, то Т.-Б. не вважав його кінцем історії. Змолоду і до смерті залишався соціалістом. Його вчення поєднує ідеї утопічного (К.-А. Сен-Сімон, Р. Оуен, Ш. Фур’є), науково-критичного (П. Ж. Прудон, К. Родбертус, К. Маркс) й етичного (Е. Берштейн, К. Форлендер) соціалізму, не зводячись до жодного з них. Намагався замінити класові засади соціалізму загальнолюдськими. Виходив з того, що капіталізм здатен до безперервного розвитку і зійде в могилу не через економічну неспроможність, а через невідповідність моральному і соціальному ідеалу. Вищими формами соціалізму (і комунізму) в класифікації Т.-Б. були «анархічний соціалізм» (і «анархічний комунізм») — суспільство вільних у своїх бажаннях і діях людей.



Твори Т.-Б.: П. Ж. Прудон, его жизнь и общественная деятельность. — СПб., 1891; Д. С. Милль. Его жизнь и учено-лит. деятельность. — СПб., 1892; Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и ближайшие влияния на народную жизнь. — СПб., 1894 (те саме: СПб., 1900; СПб., 1914; Пг.; М., 1923); Русск. фабрика в прошлом и настоящем: Историко-экономич. исследование. Т. 1: Ист. развитие русск. фабрики в XIX в. — СПб., 1898 (те саме: СПб., 1900; СПб., 1907; М., 1922; Х., 1926; М.: Л., 1934; М., 1938); Осн. ошибка абстрактной теории капитализма Маркса // Научное обозрение (СПб.). — 1899. — № 5; Лекции по полит. экономии. 1898 — 99 гг. — СПб., 1899; Лекции по полит. экономии. 1906 — 07 гг. — СПб., 1907; Очерки из новєйшей истории полит. экономии. — СПб., 1903 (те саме: СПб., 1905; СПб., 1906; СПб., 1907; Пг., 1916; М., 1919; Х., 1919); Теоретические основы марксизма. — СПб., 1905 (те саме: СПб., 1906; М., 1918); Современный социализм в своем ист. развитии. — СПб., 1906; Нравственное мировоззрение Достоевского // Вопросы обществоведения (СПб.). — 1908. — № 1 (те саме: М., 1996); Основы полит. экономии. — СПб., 1909 (СПб., 1911; Пг., 1915; Пг., 1917; Пг., 1918); Русск. интеллигенция и социализм (По поводу сборника «Вехи») // Интеллигенция в России: Сб. ст. — СПб., 1910 (М., 1996); К лучшему будущему. — СПб., 1912; Социальная теория распределения. — СПб., 1913; Общественно-экономические идеалы нашего времени. — СПб., 1913; В поисках нового мира. Соц. общины нашего времени. — СПб., 1913 (те саме: М., 1919); Экономическая и социальная природа кооперативов. — М., 1913 (те саме: М., 1914; М., 1918); Укр. народ в его прошлом и настоящем / Под ред. проф. О. К. Волкова, М. С. Грушевского, М. М. Ковалевского, акад. О. Е. Корша, А. Е. Крымского, М. И. Туган-Барановского, акад. А. Н. Шахматова. — Ч. 11. — Пг., 1916; Социальные основы кооперации. — М., 1916 (те саме: М., 1918; М., 1919; М., 1922; М., 1989); Бумажные деньги и металл. — Пг., 1917 (те саме: О., 1919); Социализм как положительное учение. — Пг., 1918 (те саме: М., 1996); Кооперативний ідеал. — К., 1918; Полит. экономия: курс популярный. — К., 1919; (в укр. перекладі — К., 1994); Шукання нового світу. Про соц. общини за наших часів. — К., 1919; Що таке кооперація. — К., 1920; Сучасний соціалізм в іст. своїм розвитку. — К., 1920; Вплив ідей політ. економії на природознавство та філософію // Записки соціально-економічного відд. УАН. — Т. 1. — К., 1923 (те саме: Філос. та соціол. думка. — 1993. — № 9 — 10); К лучшему будущему: Сб. социально-филос. произведений. — М., 1996.



Про нього див.: Каутский К. Обнищание и крушение. Новейшая фаза ревизионизма (По поводу кн. М. И. Туган-Барановского «Современный социализм»). — СПб., 1908; Курский Л. Теория рынка и промышленных кризисов М. И. Туган-Барановского. — М., 1916; Кондратьев Н. Д. Михаил Иванович Туган-Барановский. — Пг., 1923; Воблий К. Г. Академік Михайло Іванович Туган-Барановський // Записки соціально-економічного відд. УАН. — Т. 1. — К., 1923 (те саме: Філос. і соціол. думка. — 1993. — № 9 — 10; Мицюк О. К. Наукова діяльність політико-економіста Туган-Барановського. — Львів, 1931; Гольман М. Б. Туган-Барановщина. — Л., 1926; Коваль Л. М. М. І. Туган-Барановський, життя і наукова діяльність. До 50-річчя з дня смерти // Сучасність. — 1969. — № 4 — 6; Субботина Т. П. Модель социализма М. И. Туган-Барановского // Вопросы экономики. — 1990. — № 2; Фещенко В. М. Видатний вчений, публіцист, громадський діяч: до 125-річчя з дня народження академіка М. І. Туган-Барановського // Вісник АН УРСР. — 1990. — № 1; Татарникова С. Н. Туган-Барановский: в поисках новой соборности (К 125-летию со дня рождения) // Вестник Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. — 1990. — № 1; Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський. — Львів, 1993; Смирнов И. П. От марксизма к идеализму: М. И. Туган-Барановский, С. Н. Булгаков, Н. А. Бердяев. — М., 1995.



Библиогр.: Туган-Барановский М. И. К лучшему будущему: Сб. социально-филос. произведений. — М., 1996. — С. 438 — 495.



В. Білодід















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.