[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 70.]

Попередня     Головна     Наступна





ЄВЛЕВИЧ Хома (Томаш) Якович (р. н. н. — не пізніше 1647) — поет, гуманіст, релігійний і культурний діяч. Народився у м. Могильові. Навчався у Краківській академії, яку закінчив 1625 р. У 1628 — 1632 рр. — ректор Київ. братської школи. Після утворення Києво-Могилянського колегіуму (1632) повертається до Могильова.

Серед творів Євлевича — відома польськомовна поема "Лабіринт" (сучасною українською мовою перекладена В. Крекотенем), відзначена яскраво вираженою ренесансно-гуманістичною спрямованістю, зокрема в тлумаченні історичного процесу як наслідку розумної чи нерозумної діяльності певного народу та його керівної верстви, а не як результату провіденціалістської функції Бога. Головна героїня твору — абстрактна персоніфікована категорія "мудрість", здатна діяти на рівні світової історії, історії окремих народів, певних станів і окремих індивідів. Шанобливе ставлення до мудрості та її настанов за княжої доби призвело, на думку Євлевича, до величі й розквіту давньоукраїнської держави, забезпечило процвітання її міст, у першу чергу Києва й Галича. Навернення до мудрості, плекання своїх звичаїв і віри, розвиток освіти, підтримуваної щедрими меценатами, здатні, як стверджує Євлевич, повернути втрачену могутність, відродити давню славу. В поемі у непрямій формі висловлено ідею володаря як "філософа на троні". Представник ренесансного гуманізму, Євлевич сприймає довколишню природу як об’єкт естетичної насолоди. Так, виникнення могильовського братства він порівнює з небом, що "пишно світанком зоріє і по квітах росою перли крапель сіє" (таких місць у поемі дуже багато). Ренесансною ознакою твору є також постійна присутність у тому чи іншому контексті персонажів античної міфології.



Твори Є.: Лабіринт, або Заплутана дорога, де красна мудрість з повинності своєї панам могилянам і ще декому, в заходах своїх подібному, коротшу і далеко кращу дорогу показує // Пам’ятки братських шкіл на Україні. — К., 1988(те саме: Укр. поезія XVII ст. — К., 1988; Хроніка-2000. — Вин. 37 — 38. — К., 2000).



Про нього див.: Крекотень В. І. З історії українсько-білоруського літ. співробітництва в першій пол. XVII ст. (Поема Хоми Євлевича "Лабіринт") // Укр. літ-ра XVI — XVII ст. та інші слов’янські літ-ри. — К., 1984; Нічик В. М. Реформаційні й гуманістичні ідеї в братських школах // Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.



Я. Стратій


















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.