Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 210-212.]

Попередня     Головна     Наступна





ЧЕЛПАНОВ Георгій Іванович (16/28.04.1862 — 13.02.1936) — психологі філософ. Народився у м. Маріуполі. Закічив маріупольську Олександрівську гімназію (1883) з золотою медаллю і наміром присвятити життя вивченню психології. Бажання мати керівником у психологічній освіті М. Грота привело Ч. на історико-філологічний ф-т Новоросійського (нині Одеського) ун-ту (1883 — 87). Непересічний студент, був відрядже, ний готуватися до професорського звання до Моск. ун-ту, де після магістерського іспиту (1890) отримав приват-доцентуру (1891). 1892 р. переведений до Ун-ту Св. Володимира в Київ. Після захисту магістерської дисертації «Проблема сприйняття простору у зв’язку з ученням про апріорність і вродженість. Ч. 1. Уявлення про простір з точки зору психології» (1896) — екстраординарний професор каф. філос. (1897). 1897 р. разом з О. Гіляровим виступив ініціатором створення при ун-ті Психол. семінарії, діяльністю якої керував упродовж 10 років. Наприкінці 90-х pp. у наукових відрядженнях до Німеччини слухав лекції Дюбуа-Реймона, Герінга і Кьоніга з фізіології, Штумпфа і Вундта з психології, стажувався в ін-ті Вундта в Ляйпцигу та ін-ті фізіологічної оптики в Берліні. 1904 р. захистив докторську дисертацію «Проблема сприйняття простору у зв’язку з ученням про апріорність і вродженість. Уявлення про простір з точки зору гносеології» і став ординарним професором. 1907 р. посідає каф. філос. Моск. ун-ту (з 1917 р. — заслужений професор), де відкриває Психол. семінарію і лабораторію. Бере активну участь у діяльності Моск. психологічного тов-ва. На початку 1910-х pp. неодноразово виїздить у відрядження до США і Німеччини для ознайомлення з діяльністю психол. ін-тів і лабораторій. У 1914 р. стає організатором і першим директором Моск. Психол. ін-ту — одного з найкращих у тогочасній Європі. Після революції в житті Ч. починається трагічна доба. В жовтні 1923 р. його звільняють з ун-ту і Психол. ін-ту (ініціаторами вигнання з останнього виступили вихованці Ч. — К. Корнілов, П. Блонський та ін.). За допомогою Г. Шпета, учня і друга, в 1924 р. Ч. влаштовується до Держакадемії художніх наук (ДАХН), у фізико-психол. відділі якої продовжує активні розвідки з проблем художньої творчості, сприйняття простору, естетичного задоволення тощо. Після закриття ДАХН (1930) залишається без роботи, не маючи змоги ні друкувати свої праці, ні виступати з лекціями. Мабуть, тільки похилий вік і тяжка хвороба вберегли Ч. від репресій, які не обминули майже 80% колишніх співробітників академії, в тому числі його сина, розстріляного 1935 р.

Видатний педагог і організатор, Ч. відіграв значну роль у становленні психол. науки в Росії й Україні. В його творчості знайшли відбиток складність і суперечливість процесу виокремлення психології з філософії і набуття нею власного наукового статусу. В працях дожовтневого періоду він виступає як прихильник теорії психофізичного паралелізму, стверджує самостійність психології як науки, побудованої на інтроспекції, і вважає умовою її розвою синтез аналітичних і експериментальних методів. У 20-х pp. Ч. виходить за межі інтроспективної психології, зосереджуючись на вивченні свідомості як феномену культури.

Філос. інтереси Ч. підпорядковані його психол. орієнтації й зосереджені на проблемах гносеології як ланки, що пов’язує філософію і психологію. У гносеологічних пошуках Ч. на зламі століть, спрямованих на обгрунтування універсальної методології філос. пізнання, відповідної до вимог нової іст. доби, значну роль відіграв аналіз критичної філософії Канта. В працях Ч. 20-х pp. спостерігається вплив феноменології Гуссерля і герменевтики Шпета.



Твори Ч.: Общие результати психометрических измерений и их значение для психологии // Русск. мысль. — 1888. — № 7; К вопросу об априорности и врожденности в современной философии. — К., 1892; Что такое память и как ее развивать // Мир Божий. — 1892. — № 11, 12; Глазомер и иллюзии зрения // ВФ и П. — 1893. — Кн. 17, 18; О природе времени // Там само. — 1893. — Кн. 19; Очерки из психологии слепых // Мир Божий. — 1894. — № 1; Проблема восприятия пространства в связи с учением об априорности и врожденности. — Ч. 1. Представление пространства с точки зрения психологии. — К., 1896, Ч. 2. Представление пространства с точки зрения гносеологии. — К., 1904; Мозг и мысль (критика материализма) // Мир Божий. — 1896. — № 1, 2; О ценности жизни (Изложение и критика пессимистической философии) // Там само. — 1896. — № 11, 12; Указатель новейшей лит-ры по вопросу о материализме. — К., 1896; Филос. воззрения Э. Дюбуа-Реймона // Мир Божий. — 1897. — № 2; К вопросу о материализме (Ответ на возражения) // Там само. — 1897. — № 8; К ученню материализма // Там само. — 1897. — № 9; Еще к вопросу о материализме (Ответ г. Карданусу) // Там само. — 1897. — № 10; О свободе воли // Там само. — 1897. — № 11, 12; История осн. вопросов этики. — К., 1897; К вопросу о восприятии пространства // ВФ и П. — 1897. — Кн. 37; Курс лекций по логике. — К., 1897; Обзор новейшей лит-ры по психологии (1890 — 1896). — К., 1897; Обзор новейшей лит-ры по теории познания (1890 — 1898). — К., 1898; Обзор новейшей лит-ры по психологии (1894 — 1898). — К., 1898; Обзор новейшей лит-ры по вопросу о восприятии пространства (1895 — 1898). — К., 1898; Избр. главы из психологии (критика материализма в психологии). — Вып. 1 — 2. — К., 1898 — 99; Обзор новейшей лит-ры по психологии. Учение о душе. — К., 1899; Измерение психических явлений // Мир Божий. — 1899. — № 1, 2; Учение о локализации умственных способностей (история и современное состояние) // Там само. — 1899. — № 9, 10; Критика материализма и очерк современных учений о душе (Публичные лекции, чит. в Киеве в 1898 — 1899 гг.). — К., 1899; Обзор лит-ры по природе геометрических аксиом // УИ. — 1899. — № 7; Обзор новейшей лит-ры по теории познания (Учение об априорности числа, пространства, времени и причинности). — К., 1900; Мозг и душа. Критика материализма и очерк современных учений о душе (Публичные лекции, чит. в Киеве в 1898 — 1899 гг.). — СПб., 1900 (6-е перевид.); О памяти и мнемонике. — СПб., 1900 (те саме: СПб., 1903); Обзор лит-ры о трансцендентальной эстетике Канта (1870 — 1900). — К., 1900; Моральная система утилитаризма // Мир Божий. — 1900. — № 10, 11; Философия Канта // Там само. — 1901. — № 3 — 6; Курс лекций по логике за 1900 — 1901 гг. — К., 1901; Об априорных элементах познания (понятие числа) // ВФ и П. — 1901. — Кн. 59, 60; Обзор лит-ры по теории познания (Имманентная философия) // УИ. — 1902. — № 7; Обзор новейшей лит-ры по психологии (1894 — 1898) // Там само. — 1902. — № 8; О современных филос. направленнях: Публичные лекции. — К., 1902; Эволюционный и критический метод в теории познания // Мир Божий. — 1902. — № 7, 8; Неогеометрия и ее значение для теории познания // ВФ и П. — 1902. — Кн. 62 — 65; Психология и теория познания // Там само. — 1903. — Кн. 66 — 68; Априоризм и эмпиризм (Ответ проф. Гилярову) // Труды Психол. Семинарии при Ун-те Св. Владимира. Филос. исследования, обозрения и проч. — Т. 1. — Вып. 3. — К., 1905; Введение в философию. — К., 1905 (7 перевидань); Элементарный курс философии: В 2 ч. — (10 перевидань); Учебник психологии. — К., 1906 (15 перевидань); Учебник логики. — К., 1906 (11 перевидань ; в укр. перекладі. — К., 1947); О постановке преподавания психологии в средней школе // ВФ и П. — 1906. — Кн. 83; Об отношении психологии к философии // Там само. — 1907. — Кн. 89; Биологическая точка зрения в психологии. — М., 1909; Дополнительный курс логики. — М., 1909; Сб. статей (Психология и школа). — М., 1912; Об измеримости психических явлений // Филос. сб. Льву Михайловичу Лопатину. — М., 1912; Об экспериментальном методе в психологии // Новые идеи в философии. — СПб., 1913. — Сб. 9; Введение в экспериментальную психологию. — М., 1915 (3 перевид.); Об аналитическом методе в психологии // Психол. обозрение. — 1917. — № 1; Демократизация школы. — М., 1918; Психология и марксизм. — М., 1924 (2-е вид. — 1925); Объективная психология в России и в Америке (рефлексология и психология поведения). — М., 1925; Психология или рефлексология? (Спорные вопросы психологии). — М., 1926; Очерки психологии. — М.; Л., 1926; Социальная психология или условные рефлексы? — М., 1926; Спинозизм и материализм (Итоги полемики о марксизме в психологии). — М., 1927; Письма Г. Г. Шпету // Логос. — 1992. — № 3; Психология. Философия. Образование. — М.; Воронеж, 1999.



Про нього див.: Грот Н. Я. Рец. на кн.: Г. И. Челпанов. Проблема восприятия пространства в связи с учением об априорности и врожденности. Ч. І. Представление пространства с точки зрения психологии // ВФ и П. — 1896. — Кн. 35; Саводник В. Ф. Несколько замечаний по поводу кн. Г. Челпанова «Проблема восприятия пространства» // Там само; Аскольдов С. Теории новейшего критицизма // ВФ и П. — 1904. — Кн. 4 (74), Кн. 5 (75); Гиляров А. Н. Рец. на кн.: Г. Челпанов. Проблема восприятия пространства в связи с учением об априорности и врожденности. Ч. II. Представление пространства с точки зрения гносеологии // УИ. — 1904. — № 11; Георгию Ивановичу Челпанову от участников его семинариев в Киеве и Москве. 1891 — 1916; Статьи по философии и психологии. — М., 1916; Зеньковский В. В. Памяти Г. И. Челпанова // Путь. — 1936. — № 50; Бердяев Н. А. Памяти Георгия Ивановича Челпанова // Там само; Будилова Е. А. Борьба материализма и идеализма в русск. психол. науке (вторая пол. XIX — нач. XX вв.). — М., 1960; Водзинский Е. И. Русск. неокантианство конца XIX — нач. XX вв. — Л., 1966; Петровский А. В. История советской психологии. Формирование основ психол. науки. — М., 1967; Блонский П. П. Мои воспоминания. — М., 1971; Радзиховский Л. А. Г. И. Челпанов — организатор Психол. ин-та // ВП. — 1982. — № 5; Никольская А. А. Ин-т психологии в Моск. ун-те // Вестник МГУ. — Сер. 14. Психология. — 1982. — № 3; Оников В. И. Г. И. Челпанов о реальности предмета познания // Актуальные проблемы истории философии народов СССР. — М., 1983; Чернов А. П. Первый русск. ин-т экспериментальной психологии (люди, факты, события) // Психол. ж-л. — 1893. — Т. 12. — № 2; Богданчиков С. А. История проблемы «психология и марксизм» (Дискуссия между К. Н. Корниловым и Г. И. Челпановым в отечественной психологии 20-х годов): Автореф. дис. ... канд. психол. наук. — М., 1983; Ярошевский М. Г. История психологии. — М., 1985; Умрихин В. В. Развитие советской школы дифференциальиой психофизиологии. — М., 1987; Зеньковский В. В. История русск. философии: В 2 т. — Париж, 1989. — Т. 2; Репрессированная наука / Под ред. М. Г. Ярошевского. — Л., 1991; Из переписки Г. И. Челпанова и А. М. Щербины // Психол. ж-л. — 1991. — Т. 12. — № 5; Экземплярский В. М. Георгий Иванович Челпанов // ВП. — 1992. — № 3 — 4; Ждан А. Н. Преподавание психологии в Моск. ун-те (к 80-летию Психол. ин-та и 50-летию каф. психологии в Моск. ун-те) // ВП. — 1993. — № 4; Умрихин В. В. «Идеогенез» и «социогенез» науки в творчестве Г. И. Челпанова // Там само. — 1994. — № 1; Богданчиков С. А. Неизвестный Г. И. Челпанов // Там само; Никольская А. А. Психолого-пед. взгляды Г. И. Челпанова // Там само; Ждан А. Н. Георгий Иванович Челпанов // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. — 1994. — № 2; Гордон Г. О. Из воспоминаний о Г. И. Челпанове // ВП. — 1995. — № 1; Богданчиков С. А. Дискуссия между К. Н. Корниловым и Г. И. Челпановым в 1923 — 1927 гг.: схема и факты // Психол. ж-л. — 1996. — Т. 17. — № 6; Його ж. Почему был уволен Г. И. Челпанов? (История одного факта) // ВП. — 1996. — № 1; Марцинковская Т. Д., Ярошевский М. Г. 100 выдающихся психологов мира. — М., 1996; Плужнік В. О. Неокантіанство у Київ. школі філософії. Г. І. Челпанов: гносеологічні пошуки. — К., 1998; Абрамов А. И. Кантианство в русск. университетской философии // ВФ. — 1998. — № 1; Плужнік В. О. «Київ. школа філософії»: гносеологічні пошуки кінця XIX — поч. XX ст.: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 1998; Богданчиков С. А. Научно-организационная деятельность Г. И. Челпанова // ВП. — 1998. — № 2; Марцинковская Т. Д., Ярошевский М. Г. Неизвестные страницы творчества Г. И. Челпанова // ВФ. — 1999. — № 6; Ткачук М. Л. Київ. академічна філософія XIX — поч. XX ст.: методологічні проблеми дослідження. — К., 2000; Роменец В. А., Маноха И. П., Бреусенко А. А. Г. И. Челпанов: период профессорства в Университете Св. Владимира (г. Киев, 1892 — 1907 гг.). — К., 2000 (бібліогр. праць Ч. — С. 169 — 174).



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.