[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 230-234.]

Попередня     Головна     Наступна





ЮРКЕВИЧ Памфіл Данилович (16/28.02.1826 — 04/16.10.1874) — філософ, педагог. Народився у с. Ліплявому Золотоноського повіту Полтавської губ. Після закінчення Переяславського духовного училища (1841) і Полтавської духовної семінарії (Переяслав, 1847) вступив до КДА, де навчався у П. Авсенєва, С. Гогоцького, Д. Поспєхова. По завершенні академічного курсу (1851) був залишений у КДА наставником по класу філос. наук. З жовтня 1852 р. — магістр богослов’я і бакалавр КДА; читав курси з історії філософії, логіки й метафізики, викладав (з 1857 р.) німецьку мову; крім того, в 1854 — 56 pp. — помічник інспектора КДА. Екстраординарний (1858) і ординарний (1861) професор каф. філософії КДА. В жовтні 1861 р. переведений на щойно відкриту після десятирічної перерви каф. філософії Моск. ун-ту, де працював ординарним професором до кінця життя, викладаючи курси з історії філософії, логіки, психології, педагогіки, історії філософії права. В 1869 — 73 pp. виконував обов’язки декана історико-філол. ф-ту. Помер у Москві. Похований на цвинтарі Свято-Данилового монастиря.

Філос. світогляд Ю. сформувався у межах духовно-академічної традиції філософування з її опертям на засади християнського теїзму, на розуміння Абсолюту як «живого» Бога, Творця і Промислителя, вільної й свідомої особистості. Залучившись до справи розбудови православної філософії й культури і пошуку цілісного універсального світогляду, вільного від вад як емпіризму, так і раціоналізму, такого, що шукає злагоди віри й розуму на шляхах «урозуміння вірою», Ю. продовжує цю справу в умовах засилля нігілізму і вульгарного матеріалізму, змушений обстоювати філос. професіоналізм у боротьбі з філос. невіглаством і дилетантизмом («З науки про людський дух», «Мова фізіологів та психологів»), виправдовувати самоцінність філософії як знання норм для мислення, буття й діяльності, стверджувати її значущість у вихованні «вищої культури живої особистості». Глибоко вкорінена у біблійній і святоотчій традиції, що розглядалась православним мислителем як безпосереднє джерело філософування («Серце та його значення...»), філософія Ю. вбирає в себе глибоко продумані, пропущені через горнило православного умоспоглядання, гол. інтенціїплатонівського ідеалізму й сучасного йому західноєвропейського досвіду філософування (Шопенгауер, Лотце та ін.). Успадковуючи Платонове тлумачення ідеї як об’єктивно-реальної життєдайної сутності речі, норми і закону її розвитку («Ідея»), перевіряючи істинність платонівської метафізики з позицій протилежного «полюсу світобачення» — кантівського критицизму («Розум згідно з ученням Платона і досвід згідно з ученням Канта») і переконуючись у тому, що «жодне з визначень у вченні Канта про досвід не відкидає можливості ... метафізики надчуттєвого», Ю. здійснює свій філос. вибір на користь ідеалізму платонівського типу, хоча й відмовляється, відповідно до православно-теїстичних світоглядних настанов, прийняти безособистісне абстрактне начало в якості його підвалини. Християнський платонік, Ю. обґрунтовує розуміння філософії як цілісного світогляду, в якому духовне життя людства розкривається в усій повноті його релігійних, інтелектуальних, етичних та естетичних моментів. Доводячи однакову неспроможність як емпіризму (з його підпорядкуванням мислення явищам і відірваністю від світу сутностей, від життєдайної ідеї), так і раціоналізму (з його апеляцією до внутрішнього саморуху понять, до чистого мислення, байдужого до зовнішнього досвіду) у справі розбудови такого цілісного світогляду, Ю. здійснює рішучий крок у бік «конкретного ідеалізму», що, на відміну від ідеалізму абстрактного, беззасновкового, передбачає вкоріненість філос. мислення в абсолютно сущому, як його началі. Навчаючи про дух як щось більше, ніж свідомість, ніж пізнавальна діяльність, розглядаючи його як існуючий предмет, реальну субстанцію, вбачаючи в істині не мисленнєву категорію, а «живу», конкретну онтологічну сутність, Ю. закладає підвалини «онтологічної гносеології», що згодом стає однією з характерних ознак рос. релігійної метафізики. Пафос діяльного моральнішого духу, яким проникнуті філос. переконання Ю., зумовлює його тяжіння до сфери практичної філософії, перевагу в його творчості етичної, педагогічної та психол. проблематики.

Доля не була поблажливою до Ю. Кампанія цькування, розгорнута «демократичною» пресою (М. Чернишевський, М. Антонович, П. Ткачов та ін.), підірване здоров’я, втрата близьких, нескінченні переживання, виснажлива праця — все це скоротило його життя на десятки років. Передчасна смерть залишила нереалізованими чимало задумів, втім зроблене Ю. для розвитку філософії на теренах Рос. імперії важко переоцінити. Творчість Ю. — Філософа і Професора — заклала те підґрунтя, на якому зусиллями його учня Вол. Соловйова було відкрито найважливіші сторінки рос. релігійної філософії.

За життя Ю. окремими виданнями виходили тільки його пед. твори. Збірки філос. праць, складені з прижиттєвих журнальних публікацій мислителя, а також деякі з його рукописів (архів Ю. зберігається в ІР НБУВ) стали доступні широкому загалові лише в останнє десятиліття. «Відкриття» Ю. в 90-ті pp. XX ст. спричинилося до конституювання «юркевичезнавства» в своєрідний напрям укр. гуманітаристики, представлений істориками філософії, педагогами, психологами, релігієзнавцями. Втім активізація зусиль науковців щодо вивчення спадщини Ю., увінчуючись низкою вагомих здобутків, увиразнила певну однобічність тих дослідницьких підходів, що перейняті виключно проблемою нац. ідентифікації мислителя. В поле дискусії потрапила й «філософія серця» Ю., наявність якої видається низці дослідників (Т. Закидальський, Р. Піч, А. Тихолаз та ін.) більш ніж проблематичною.



Твори Ю.: Идея // ЖМНП. — 1859 — № 10; Заметка. — К., 1860; Сердце и его значение в духовной жизни человека, по ученню Слова Божия // ТКДА. — 1860 — № 1; Из науки о человеческом духе (по поводу статей «Современника», озаглавленных «Антропологический принцип в философии») // Там само. — 1860. — № 4; Материализм и задачи философии // ЖМНП. — 1860, — Т. 108; По поводу статей богословского содержания, помещенных в филос. лексиконе (Критико-филос. отрывки) // ТКДА. — 1861. — № 1, 2; Доказательства бытия Божия (Критико-филос. отрывки) // Там само. — 1861. — № 3 — 5; Мир с ближними как условие христианского общежития // Там само. — 1861. — № 3; Язык физиологов и психологов // Русск. весткик. — 1862. — № 4 — 6, 8; Учебник уголовного права, составленный г. Спасовичем. — Т. 1. — Вып. 1. — СПб., 1863; (Письмо к Сергею Ивановичу Баршеву) // Современная летопись. — 1864. — № 9 — 11; Чтения о воспитании. — М., 1865; Общие основания методики // Пед. сб. — 1865. — Кн. 13; Разум по ученню Платона и опыт по ученню Канта // Моск. УИ — 1866. — № 5; Письмо к О. М. Бодянскому // Там само. — 1866. — № 6; Постепенное воспитание или изучение целой жизни. Соч. г-жи Неккер-де-Сосюр/ Пер. сфр. М., 1865 // Русск. вестник. — 1866. — Кн. 10; Курс общей педагогики с приложениями. — М., 1869 (те саме з купюрами у кн.: Сакральная педагогика серна Памфила Юркевича. Хрестоматия научно-христианской педагогики. — Луганск, 2000); План и силы для первоначальной школы // ЖМНП. — 1870. — № 3, 4; Идеи и факты из истории педагогики. По поводу соч. Модзалевского: Очерки истории воспитания и обучения с древнейших до наших времен // Там само. — 1870. — № 9, 10; Игра подспудных сил, по поводу диспута проф. Струве // Русск. вестник. — 1870. — № 4; Будущность звуковой методы (по поводу азбуки свящ. В. Никольского. — М., 1871) // ЖМНП. — 1872. — № 3; Слово на четвертую пассию // Титов Ф. Памяти П. Д. Юркевича, бывшего ученика и профессора КДА (1826 — 1874). — К., 1911; Твори / Упор. і вступ. ст. С. Ярмуся. — Вінніпег, 1979; Филос. произведения / Сост.: А. Абрамов, И. Борисова, вступ. статья и прим. А. Абрамова. — М., 1990; Das philosophische Tagebuch von Pamfil D. Jurkevyč in deutscher Sprache aus den Jahren 1858 — 1860 // Beiträge zur Entwicklung der Philosophie bei den Ostslawen im 19. Jahrhundert — Pamfil D. Jurkevyč (1826 — 1874) von Roland Pietsch. — Humboldt-Studienzentrum, Universitat Ulm, 1992; Вибране / Пер. з рос. В. Недашківського, упорядкує., передм. й прим. А. Тихолаза. — К., 1993; История философии права. Введение (публ. М. Ткачук, Н. Краснобоки) // Филос. и социол. мысль. — 1996. — № 3 — 4 (те саме в укр. пер. М. Ткачук: Філос. і соціол. думка. — 1996. — № 3 — 4); Психология и психиатрия (публ. Н. Григор’євої) // Київ. обрії: історико-філос. нариси. — К., 1997; З рукописної спадщини / Упорядкув., пер. укр. та комен. М. Ткачук. — К., 1999 (Характер і спрямованість сучасної німецької філософії. Трактат про містерії. Історія філософії права (давньої); Історія філософії права. Філософія права. Філос. щоденник / Упорядкув. Р. Піча і М. Лука, пер. з рос. В. Бишовця, В. Литвинова, Я. Стратій, С. Кошарного, Л. Юрченко, О. Яшкіної. — К., 1999 (те саме: К., 2000; К., 2001); Характер и направление современной германской философии (публ. М. Ткачук) // ВФ. — 2001. — № 7. Про нього див.: Соловьев В. С. О филос. трудах П. Д. Юркевича // ЖМНП. — 1874. — Ч. 178 (те саме: Юркевич П. Д. Филос. произведения. — М., 1990); Аксаков А. Н. Медиумизм и философия. Воспоминание о проф. Моск. ун-та Юркевиче // Русск. вестник. — 1876. — № 1; Колубовский Я. П. Материалы для истории философии в Росии. П. Д. Юркевич // ВФ и П. — 1890. — Кн. 5; Волынский А. Русск. критики: Лит. очерки. — СПб., 1896; Соловьев Вл. С. Три характеристики: М. М. Троицкий, Н. Я. Грот, П. Д. Юркевич // Соловьев Вл. С. Собр. соч. — Б. м., б. p. — Т. 8; Титов Ф. И. Памяти П. Д. Юркевича, бывшего ученика и профессора Киев. духовной академии (1826 — 1874). — К., 1911; Фоменко К. Мои воспоминания о Памфиле Даниловиче Юркевиче // ТКДА. — 1911. — Кн. 12 (те саме в укр. перекладі див.: Хроніка-2000. — 1997. — Вип. 17 — 18); Ходзицкий А. Проф. философии Памфил Данилович Юркевич (1826 — 1874). Очерк жизни, лит. деятельности и богословско-филос. мировоззрения // Вера и разум. — 1914. — Кн. 18, 20, 22, 23 (те саме див. окремим вид. за прізвищем Ходзинский. — Х., 1915); Шпет Г. Г. Филос. наследство Юркевича // ВФ и П. — 1914. — Кн. 125 (те саме: Юркевич П. Д. Филос. произведения. — М., 1990); Лебедев А. Рукописи Церковно-Археологического музея имп. Киев. Духовной академии. — Саратов, 1916; Черньшевский Н. Г. Полемические красоты // Избр. филос. произв.: В 3 т. — М., 1951. — Т. 1; Ярмусь С. Памфіл Данилович Юркевич (1826 — 1874) та його філос. спадщина // Юркевич П. Д. Твори. — Вінніпег, 1979; Абрамов А. И. Н. Г. Чернышевский в борьбе с религиозно-идеалистической философией П. Д. Юркевича и Ор. Новицкого // Дискуссионные проблемы исследования наследия Н. Г. Чернышевского. — М., 1984; Зеньковский В. В. История русск. философии: В 2 т. — Париж, 1989. — Т. 1; Ключевский В. О. Из писем П. Д. Гвоздеву // Юркевич П. Д. Филос. произведения. — М., 1990; Абрамов А. И. Метафизика любви и «философия сердца» в русской филос. культуре // Философия любви. — М., 1990; Абрамов А. И. Филос. творчество П. Д. Юркевича и его влияние на развитие русской филос. мысли конца XIX — нач. XX в. // Из истории религиозной философии в России XIX — нач. XX в. — М., 1990; Закидальський Т. Поняття серця в укр. філос. думці // Філос. і соціол. думка. — 1991. — № 8; Beiträge zur Entwicklung der Philosophie bei den Ostslawen im 19. Jahrhundert — Pamfil D. Jurkevyč (1826 — 1874) von Roland Pietsch. — Humboldt-Studiencentrum, Universitat Ulm. 1992; Лук М. І. Феномен Юркевича й укр. духовність // Проблеми філософії. — 1992. — Вип. 94; Пітч Р. Найголовніші елементи філософії П. Д. Юркевича // Філос. і соціол. думка. — 1992. — № 9; Тихолаз А. Г., Запорожець М. О. Іст. уроки однієї суперечки (П. Юркевич проти М. Чернишевського) // Філос. і соціол. думка. — 1992. — № 7; Тихолаз А. Г. Передмова // Юркевич П. Вибране. — К., 1993; Арістова А. В. Проблеми філософії релігії у творчості П. Юркевича: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 1994; Запорожець М. О. Критичний аналіз П. Юркевичем філософії матеріалізму: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 1994; Єлістратов С. Серце як онтологічна передумова пізнання дійсності (за працею П. Юркевича «Ідея») // Філос. і соціол. думка. — 1995. — № 1 — 2; Спадщина Памфіла Юркевича: світовий і вітчизняний контекст. — К., 1995; Сарапін О. В. Антропологічні ідеї в релігійно-філос. спадщині Київ. духовної академії (перша пол. — сер. XIX ст.): Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 1995; Єлістратов С. Г. «Філософія серця» П. Юркевича: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 1996; Громов М. М. Кардіогносія Памфіла Юркевича і традиції вітчизняної філософії // Філос. і соціол. думка. — 1996. — № 3 — 4; Київ. обрії: історико-філос. нариси. — К., 1997; Абрамов А. И. О филос. реализме П. Д. Юркевича // Философия реализма: Из истории русской мысли: Сб. статей. — СПб., 1997; Думцев В. П. Ідея філософії П. Юркевича (феноменологічний аналіз творчості): Автореф. дис.... канд. філос. наук. — К., 1998; Юрас І. Пед. концепція П. Д. Юркевича. — К., 1998; Ткачук М. Л. Памфіл Юркевич і його рукописна спадщина // Юркевич П. З рукописної спадщини. — К., 1999; Кудрик Л. Г. Філософія як цілісне світосприйняття в концепції П. Юркевича: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — Львів, 1999; Вільчинська С. Антропологічні розвідки П. Юркевича та С. К’єркеґора: аналогії і паралелі // Філос. думка. — 1999. — № 1 — 2; Юрас І. І. Памфіл Юркевич: подробиці біографії // Там само. — № 4; Тихолаз А. Г. Памфіл Юркевич // Київ в історії філософії України. — К., 2000; Кузьміна С. Л. Філософсько-пед. концепція П. Д. Юркевича: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 2000; Ткачук М. Л. Київ. академічна філософія XIX — поч. XX ст.: методологічні проблеми дослідження. — К., 2000. Запорожець М. О. Філософія П. Д. Юркевича в контексті історико-філос. процесу України. — К., 2000; Григор’єва Н. Сторінками Юркевичевих рукописів: «Міфи Платона про людську душу» // Магістеріум: Історико-філос. студії. — Вип. 3. — К., 2000; Кострюкова Л. О. П. Д. Юркевич и его философия «сердца»: Уч. пособие. — Днепропетровск, 2001; Левченкови О. Б. Ціннісно-символічна картина соціальної дійсності у філософії П. Д. Юркевича: Автореф. дис. ... канд. філос. наук. — К., 2001; Ткачук М. Л. О рукописном наследии Памфила Юркевича // ВФ. — 2001. — № 7; Її ж. Verba volant, scripta raanent: Рукописи від «Укр. Світу» // Укр. гуманітарний огляд. — 2002. — Вип. 6; Кузьміна С. Л. Філософсько-педагогічна концепція П. Д. Юркевича. — К., 2002; Тихолаз А. Г. Платон і платонізм у рос. релігійній філософії др. пол. XIX — поч. XX ст. — К., 2002; Кузьмина С. Л. Мифотворчество как жанр современного юркевичеведения // Укр. гуманітарний огляд. — 2002. — Вип. 7.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.