Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 95-96.]

Попередня     Головна     Наступна





КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ (р. н. н. — після 1164) — церковний діяч, мислитель, письменник. Чернець-схимник. Освіту здобув, імовірно, у Візантії, де отримав право на викладання і звання філософа. Досконало знав грецьку мову, богослов’я, риторику. Літопис характеризує його як "книжника і філософа, якого ще не було в руській землі". 1147 р., без згоди Константинопольського патріарха, поставлений митрополитом Руським.

Серед творів K. C. збереглось "Послання пресвітеру Хомі". На думку деяких дослідників, K. C. належить авторство "Повчання про любов", що збереглось у списках XVI ст.

У своєму полемічному "Посланні" К. С. наголошує на необхідності високоморального способу життя священика. Чи не вперше у вітчизняній духовній традиції він виступає проти стяжання церквою багатства, майна, слави і влади. Посилаючись на античних філософів (Платон, Арістотель), християнських богословів та біблійну екзегезу антіохійської й александрійської шкіл, демострує блискучу, для тієї доби, освіченість і здатність до символічного й духовно-алегоричного тлумачення Св. Письма.

K. C. вирізняє три етапи світової історії: Завіт (язичники), Закон (ізраїльтяни), Благодать (християни). Закон, за Промислом Божим, скасовує, тобто знімає Завіт, Благодать — скасовує той і той. K. C. надає перевагу тим, що живуть під Завітом, — вони ближчі до Бога. Закон — велика перепона на шляху до Благодаті. Благодать є світло, істина і дарована Богом свобода.

Створений і облаштований Богом світ K. C. вважає цілком доцільним. Пізнати Творця можливо через Його творіння. Носіями інформації для душі виступають п’ять чуттів і розум, що керує ними. Виразна телеологічність поглядів K. C. полягає у намагані довести виключну прерогативу Божої влади над природними та суспільними процесами. Ні астрологи, ні чаклуни не можуть здолати всемогутню волю Бога, що дарує життя і хліб насущний, врятовує Своїх вірних. K. C. засуджує будь-які ухили від Бога, що Він один здатний врятувати людство від загибелі. Головною умовою останнього вважає свідоме духовне й тілесне очищення. Людина має не супротивитись Промислу, а прославляти і дякувати Творцю за можливість досягти вищого світла у Царстві Божому. Такий фаталізм лише підсилює земні та посмертні блага, що чекають наперед обраних Творцем світу.



Твори K. C.: Послание пресвитеру Фоме (вид. у кн.: Никольский H. K. O лит. трудах митрополита Климента Смолятича, писателя XII в. — СПб., 1892; Лопарев Хр. Послание митрополита Климента Смолятича к смоленскому пресвитеру Фоме. — СПб., 1892; Послание Климента Смолятича / Подг. текста, перевод и коммент. В. В. Колесова // Памятники лит-ры Древней Руси. XII в. — М., 1980; Післання, написане Климом митрополитом руським Хомі пресвітеру, витлумачено Афанасієм монахом / Пер. укр. С. В. Бондаря // Історія філософії України: Хрестоматія. — К., 1993); Повчання про любов (вид. у кн.; Никольский Н. К. Материалы для истории древнерусск. духовной письменности // Сб. отделения русск. языка и словесности АН. — 1907. — Т. LXXXII. — №4).



Про нього див.: Никольский H. K. O лит. трудах митрополита Климента Смолятича, писателя XII в. — СПб., 1892; Лавровский Л. Я. Послание митрополита Климента Смолятича к Фоме, смоленскому пресвитеру как историко-лит. памятник XII в. — Смоленск, 1894; Пестров H. O духовном просвещении в древнекиевской Руси // Архив Харьков. историко-филол. общ-ва. — 1909. — Т. XVIII; Назарко І. Митрополит Клим Смолятич і його посланія // Праці літературознавчої комісії НТШ. — Філадельфія, 1952. — Т. 2; Гранстрем Е. Э. Почему митрополита Климента Смолятича называли "философом" // Труды отдела древней русск. лит-ры. — 1970. — Т. XXV; Горський В. С. Нариси з історії філос. культури Київської Русі (сер. XII — сер. XIII ст.). — К., 1993.



С. Бондар















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.