[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 96-97.]

Попередня     Головна     Наступна





КЛІРИК ОСТРОЗЬКИЙ (дати життя не атрибутовані) — письменник-полеміст, релігійний і освітній діяч др. пол. XVI ст. Про життя К. О. відомостей майже немає. Не відоме і справжнє його ім’я. Існують гіпотези, що ототожнюють К. О. з М. Смотрицьким, Й. Борецьким, Г. Дорофейовичем. На думку І. Мицька, К. О. — острозький протопоп Ігнатій Наливайко.

Полемічні твори К. О. свідчать про його непересічну літ. обдарованість, про глибину і гостроту думки. Філос. світогляд К. О. належить до християнського неоплатонізму, виходячи з якого він обстоює абсолютну невизначеність Бога, його трансцендентність і водночас іманентність щодо світу, розділяє людину на "внутрішню" й "зовнішню", підносить її духовний розум і стверджує, що пізнання істини можливе тільки через самопізнання й містичне осяяння. Звідси — заперечення К. О. "зовнішньої" (античної і схоластичної) вченості, негативне ставлення до світських знань. Водночас самопізнання і містичні пошуки у собі Бога виводять К. О. не на утвердження аскетичного чернечого способу життя, а на ренесансно-гуманістичну ідею необхідності самореалізації людини в земному світі шляхом розвитку закладеного в ній Богом таланту. Цю ідею згодом розвинув Г. Сковорода у вченні про "сродну працю". Свої здібності людина, на думку К. О., повинна використати для спільного блага, для боротьби за нац. і релігійні права, культурний розквіт свого народу.



Твори К. О.: Исторія о листрикийском, то есть разбойническомъ Ферарскомъ або Флоренскомъ синоде, в коротцЂ правдиве списаная // Русск. ист. библиотека. — СПб., 1903. — Т. 19. — Кн. 3 (Памятники полемической литры в Зап. Руси); Отписъ на листъ в БозЂ велебного отца Ипатіа, володимирского і берестейского єпископа до ясне освецоного княжати Костентина Острозского, воеводы Киевского: О залецанью и прехваланью восточнои церкви з заходным костелом унЂи або згоды в року 1598 писаный // Там само.



Про нього див.: ХарламповичК. Острожская православная школа: Историко-критический очерк. — К., 1897; Яременко П. К. Спроба розкриття псевдоніма Клірика Острозького // Наук. записки Львів. держ. педін-ту. — 1960. — Т. 16; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.



Я. Стратій
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.