Попередня     Головна     Наступна





КНЯГИНИЦЬКИЙ Іван, у чернецтві — Йов (р. н. н. — 29.12.1621/ 09.01.1622) — релігійний діяч, містик, Народився у м. Тисмяниці в Галичині. Навчався в м. Острозі; викладав в Острозькій школі. За дорученням кн. К. Острозького відвідав Афон, звідки повернувся приблизно 1603 — 04 рр. У наступні відвідини Афону прийняв чернецтво. Впродовж 13,5 років жив на Афоні. Повернувшись на батьківщину, займався реорганізацією низки укр. монастирів. З ініціативи І. Вишенського заснував Скит Манявський, де вдосконалювали свої знання І. Балабан, З. Копистенський, А. Рудницький, Й. Бобрикович-Копоть та ін. Брав участь у роботі Дерманської друкарні. Помер у Скиті Манявському.

К. відомий непримиренною позицією щодо поширення унії та католицизму в Україні. В Острозькому осередку він уособлював містичну аскетичну течію, до якої належали також І. Святогорець (ігумен Дерманського монастиря) та І. Вишенський. Зі спадщини К. відома лише його негативна рецензія на "Зерцало богословії" К. Транквіліона-Ставровецького (є припущення, що образа, завдана останньому цією рецензією, спонукала його до переходу в унію).

У світогляді К. помітний вплив східно-патристичної філософії й учення ісіхастів. Є підстави до припущення, що К. не заперечував ідею спасіння особистою вірою, але в якийсь спосіб поєднував її з переконаністю у рятівній силі церкви, стверджуючи, що спасіння досягається за допомогою власних вольових зусиль особи через заповіді, молитви, подвиги, чернечу аскезу, якій надавав особливого значення, так само як і індивідуальному проникненню у сутність біблійних текстів, супроводжуваному самопізнанням, мовчазним самозаглибленням, внутрішньою перебудовою, переображенням людини зі "старої" в "нову", здатну і готову ввійти у духовний контакт з Богом задля внутрішнього осяяння божественною істиною і набуття богоподібності. Саме ці особливості світогляду К. привели його до ідеї пасивного опору, до проповіді чернечого способу життя й суворого аскетизму як виразу духовного протесту проти соціального зла, несприйняття дійсності й своєрідної боротьби за моральне вдосконалення людини. Діяльність К. в Острозькому осередку залишила помітний слід в історії укр. культури.



Твоpu K.: Письмо основателя Скитской обители схимонаха Іова къ ієромонаху Кириллу Транквіліону, заключающее в себЂ критический разборъ составленого послЂдним "исповЂдания веры" от 23 августа 1619 г. // Голубев С. Т. Киев. митрополит Петр Могила и его сподвижники. — К., 1883. — Т. 1.



Про нього див.: "Житіє Іова, пера Ігнатія Симоновича з Любарава", написане між 1623 — 1628 рр. // Зоря Галицька яко Альбум на год 1860. — Львів, 1860; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.



Я. Стратій
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли хтось з наших сучасників уживає назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступає по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.