Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 140.]

Попередня     Головна     Наступна





НАЛИВАЙКО Дем’ян (Даміан) (р. н. н. — 1627) — культурно-освітний діяч, письменник, перекладач. Брат Северина Наливайка. Освіту здобув в Острозькій академії, де згодом викладав. Очолював друкарню в Дермані. Брав активну участь у Берестейському соборі (1596). Помер в Острозі.

Н. належить збірка афоризмів і моральних сентенцій (вибраних з Біблії та патристичних творів) "Лекції словенскіе", твір "ЛЂкарство на оспалый умыслъ чоловЂчий" (переклад староукр. мовою листа Йоана Золотоустого до ченця Феодора), низка передмов і віршів.

Н. репрезентує ту течію ренесансного гуманізму в укр. культурі кін. XVI — поч. XVII ст., що постала на ґрунті органічного поєднання елементів візантійсько-руської й західної інтелектуальних традицій і визначалася більшою акцентуацією духовного оновлення людини через пізнання нею своєї внутрішньої божественної сутності та самовдосконалення; усвідомленням, з одного боку, необхідності гармонійного розвитку людини, а з іншого — переважною увагою до розвитку її інтуїтивного, духовного, розуму, з властивою останньому здатністю до інтелектуального бачення; націленістю на захист віри предків та пошуки шляхів самоствердження укр. народу. Н. також дав поштовх розвитку в Україні афористичного типу філос. знання.



Твори Н.: ЛЂкарство на оспалый умыслъ чоловЂчий. — Острог, 1607; Лекциі словенскіє Златоустого от бесед евангельских от ієрея Наливайка вибраніє. — Острог, 1627.



Про нього див.: Копержинский К. Д. Лекции словенские Златоустого от бесед евангельских от иерея Наливайка выбраніе // Сб. статей в честь акад. А. И. Соболевского. — Л., 1928; Исаевич Я. Д. Преемники первопечатника. — М., 1981; Мицько И. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991; Криса Б. Пересотворення світу. Укр. поезія XVI — XVII ст. — Львів, 1997.



Я. Стратій
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.