Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 142-143.]

Попередня     Головна     Наступна





НЕСТОР (бл. 1050 р. — поч. XII ст.) — агіограф і мислитель. З 1073 р. чернець Києво-Печерського монастиря, автор "Читання про житіє та згубство блаженних страстотерпців Бориса і Гліба", "Житія превелебного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського", один з імовірних авторів "Початкового літопису" та ін. творів.

У "Житії Бориса і Гліба" Н., оглядаючи історію боротьби християнства з ідолопоклонництвом та злом, знаходить у мучениках Борисі та Глібі захисників християнських ідеалів, а в їхній довершеній сумирності перед убивцями — найвищий вияв святості, що неминуче перемагає зло. У "Житії Феодосія" Н. обґрунтовує, вперше у давньоруській культурі, ідеал страстотерпця, пов’язаний з образом святості як "трудництва во Христі", подвижництва в ім’я світу. У подальшій історії вітчизняної культури цей образ визначає провідну тенденцію чернечої етики, що спрямовує не до втечі від земного, а на служіння йому заради цілковитої реалізації принципу любові Божої.

З XIX ст. і до сьогодні у дослідницькій літ-рі триває дискусія щодо тотожності Н.-агіографа і Н.-літописця. Сумнів у належності "Повісті врем’яних літ" Н.-агіографу висловлювали Р. Тимковський, П. Казанський та ін. Їм опонував О. Шахматов, позицію якого поділяє чимало сучасних дослідників. Втім атрибутація "Повісті врем’яних літ" досі не має неспростовних аргументів, тож сумнів щодо тотожності Н.-агіографа і Н.-літописця зберігають і деякі сучасні дослідники.

Головною заслугою Н.-літописця вважається те, що він надав "Повісті врем’яних літ" струнку логічність і цілісність. Н. вбачає у всесвітній історії одвічну боротьбу Добра і Зла. Русь, завдяки хрещенню, стала невід’ємною частиною всесвітньої історії. Походження Руської землі йде не стільки через долучення до християнства, скільки від старозавітних часів поділу землі між братами Симом, Хамом і Яфетом. Це тягнуло генезу Русі у доісторичні часи, включаючи її до нової системи просторово-часових координат. Детермінованість іст. подій зумовлена надприродною силою Бога, який приборкує людей і народи за самовладдя, за пережитки "язичництва". Найтяжчу кару слід сприймати як благо. Бог "попускає" зло, щоб зупинити людську гріховність, відвернути від пороків, навернути у свою віру. Це особливо стосується можновладців. Значною мірою нещастя Русі пояснюються міжусобицями князів, порушенням ними принципу династичного правління — "кождо да держить отчину свою". Велике значення Н. надає духовному об’єднанню народу під владою Церкви. Русь має бути духовно і територіально цілісною. Князі повинні дотримуватись ієрархії, "молодші" підпорядковуватись "старшим". Братерська любов і взаємоповага — головна моральна норма для державної влади. Значне місце у "Повісті" Н. відводить морально-повчальним настановам. Особливу увагу звертає прищепленню любові до знань, до книжної мудрості.



Твори Н. див. у кн.: Абрамович Д. И. Житие св. мучеников Бориса и Глеба и службы им. — Пг., 1915; Богуславський С. Україно-руські пам’ятки XI — XVIII вв. про князів Бориса та Гліба // Зб. історико-філол. від. ВУАН. — 1928, — №77; Успенский сб. XII — XIII вв. — М., 1971; Повесть временных лет: В 2 ч. — М.; Л., 1950; Памятники лит-ры Древней Руси XI — нач. XII в. — Л., 1978; Повість врем’яних літ. — К., 1990; Києво-Печерський патерик. — К., 1998.



Про нього див.: Казанский П. Еще вопрос о Несторе. Можно ли думать, что писатель Жития преподобного Феодосия Печерского и летописи, известной под именем Несторовой, есть одно и то же лицо? // Временник Общ-ва истории и древностей российских — М., 1849. — Кн. 1. — Отд. 1; Його ж. Критический разбор свидетельств Патерика печерского о летописи Нестора // Там же. — 1850, — Кн. 7. — Отд. 1; Шахматов А. А. Нестор-летописец // ЗНТШ. — 1914. — Т. 117 — 118; Тимковский Р. Ф. Краткое исследование о патерике преподобного Нестора, летописца российского // Записки и труды Общ-ва истории и древностей российских. — 1915. — Ч. 1; Приселков М. Д. Нестор-летописец. — Пг., 1923; Лихачев Д. С. Русск. летописи и их культурно-ист. значение. — М.; Л., 1941; Рорре А. Chronologia utworow Nestora hagiografa // Slavia orientalis. — 1965. — Rocz. 14. — №3; Його ж. O времени зарождения культа Бориса и Глеба // Russia mediaevalis. — 1973. — T. 1; Алешковский M. X. "Повесть временных лет": Судьба лит. произведения в Древней Руси. — М., 1971; Громов M. H. Древнерусск. философия истории в "Повести временных лет" // Актуальные проблемы истории философии народов СССР. — М., 1975. — Вып. 2; Речь философа из Древнерусск. летописи "Повесть временных лет" // Филос. науки. — 1976. — №3; Толочко П. П. Нестор — літописець Київ. Русі // УІЖ. — 1981. — №12; Мильков В. В. Осмысление истории в Древней Руси, — М., 1997.



С. Бондар
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.