Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 178-179.]

Попередня     Головна     Наступна





СКОВОРОДА Григорій Савич (22.11/03.12.1722 — 29.10/09.11.1794) — філософ і поет. Народився у с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині в козацькій родині. Після закінчення сільської школи продовжив освіту в КМА (1734 — 41, 1744 — 45, 1751 — 53 рр.), де отримав ґрунтовні і всебічні знання, в тому числі й з філософії. У 1741 — 44 рр. — півчий придворної капели, брав участь в інтронізаційних святкуваннях з нагоди коронації рос. імператриці Єлизавети. У 1745 — 50 рр. разом з посольською місією генералмайора Вишневського відвідав Токай (Угорщина), Офен (Буду), Пресбург (Братиславу), Відень, імовірно — Італію та Німеччину. З 1753 р. викладав поетику в Переяславському колегіумі, де написав свій перший твір — "Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной". Застосований С. новий метод виховання, що полягав в індивідуальному підході до учнів з метою виявлення і плекання притаманних їм природних схильностей, а також нетрадиційна інтерпретація проблем поетичного мистецтва спричинилися до ускладнення стосунків з єп. Никодимом Стрибницьким та звільнення з посади. В 1757 — 59 рр. С. працює домашнім учителем у поміщика Степана Томари, у 1759 — 66 рр. викладає у Харків. колегіумі. В ці ж роки подорожує до Москви, пішки обходить усю Слобідську Україну. У 1764 р. здійснює подорож до Києва, де відмовляється від пропозиції ченців Києво-Печерської лаври вступити до монастиря. Зрештою, залишає Харків. колегіум, обравши життя мандрівного філософа-проповідника. У наступні роки С. пише свої твори, серед яких найвідоміші: "Сад божественних пісень", "Байки харківські", "Вступні двері до християнської добронравності", "Наркіс. Розмова про те: пізнай себе", "Симфонія, названа книга Асхань, про пізнання самого себе", "Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті (товариська розмова про душевний мир)", "Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру", "Книжечка, що називається Silenus Alcibiadis, тобто Ікона Алківіадська", "Книжечка про читання Святого Письма, названа Жінка Лотова", "Боротьба архістратига Михаїла зі Сатаною про це: легко бути добрим", "Суперечка Біса з Варсавою", "Вдячний Еродій", "Убогий Жайворонок", "Діалог. Назва його — Потоп зміїний" та ін. Характерними рисами філософії С. є діалогічність і символічно-образний стиль мислення. Філософію розуміє як мудрість, як життя в істині, побудоване на засадах його вчення. Підґрунтя філософії С. становить його концепція про дві натури і три світи, згідно з якою світ складається з двох натур — видимої і невидимої, зовнішньої і внутрішньої, тварі й Бога. Вчення про дві натури пов’язане з концепцією про три світи, яка стверджує, що все існуюче поділяється на три види буття, або світи — великий (макрокосм), малий (мікрокосм) і символічний (Біблія). Шлях пізнання невидимої натури — Бога — через пізнання людиною себе самої, своєї внутрішньої суті, "внутрішньої людини" можливий і, на думку С., єдино правильний. Це переконання ґрунтується на засадничій тезі його філософії про паралелізм у структурі трьох світів: макро-, мікрокосму і Біблії. Виходячи з цієї тези, "внутрішня людина" у С. водночас індивідуальна й надіндивідуальна, космічна; її структура аналогічна будові великого світу. Тому людське самопізнання дає змогу пізнавати внутрішні закони буття зовнішньої природи.

Розв’язання наскрізної у філософії С. проблеми щастя мислиться ним через нове народження людини, через розкриття її божественної суті, виявлення таланту, закладеного в неї Богом, що забезпечує не зовнішнє вимушене заняття, а працю за покликанням. На думку С., духовне відродження людей, здійснення ними сродної праці автоматично призведуть до злагодженого функціонування суспільства.



Твори С.: Повне зібр. творів: У 2 т. — К., 1973; Соч.: В 2 т. — М., 1973; Твори: У 2 т. — К., 1994.



Про нього див.: Данилевский Г. П. Сковорода, укр. деятель XVIII в. // Основа. — 1862. — №9; Багалей Д. И. Учение, жизнь и значение Г. С. Сковороды // КС. — 1894. — Т. 47; Зеленогорский Ф. А. Философия Григория Саввича Сковороды, укр. философа XVIII ст. // ВФ и П. — 1894. — Кн. 23 (3), 24 (4); Петров Н. И. Первый малороссийский период жизни и научно-филос. развития Григория Саввича Сковороды // ТКДА. — 1902. — Т. 3. — №12; Ефименко А. Я. Философ из народа: Личность Г. С. Сковороды как мыслителя // Ефименко А. Я. Южная Русь. — СПб., 1905. — Т. 2; Эрн В. Григорий Саввич Сковорода: Его жизнь и учение. — М., 1912; Багалій Д. І. Укр. мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода. — X., 1926 (те саме: К., 1992); Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди. — Варшава, 1934; Білич Г. А. Світогляд Г. С. Сковороди. — К., 1957; Редько М. Світогляд Г. С. Сковороди. — Львів, 1967; Попов П. М. Григорій Сковорода. — К., 1969; Лощиц Ю. М. Сковорода. — М., 1972; Філософія Григорія Сковороди. — К., 1972; Ковалинский М. И. Жизнь Григория Сковороды // Сковорода Г. Повне зібр. творів: У 2 т. — К., 1973. — Т. 2; Махновець Л. Григорій Савович Сковорода: Біографія. — К., 1972; Табачников И. А. Григорий Сковорода. — М., 1972; Григорій Сковорода. 250. — К., 1975; Поліщук Ф. М. Григорій Сковорода. — К., 1978; Іваньо І. В. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди. — К., 1983; Драч І. Ф., Кримський С. Б., Попович М. В. Григорій Сковорода. — К., 1984; Барабаш Ю. "Знаю человека"... Григорий Сковорода. Поэзия. Философия. Жизнь. — М., 1989, Шевчук В.О. Григорій Сковорода — людина, мислитель, митець // Дорога в тисячу років. — К., 1990; Сковорода Григорій. Дослідження. Розвідки. Матеріали. — К., 1992; Ушкалов Л. В., Марченко О. В. Нариси з філософії Григорія Сковороди. — X., 1993; Г. С. Сковорода — видатний укр. філософ і просвітник. — К., 1994; Hryhorij Savyč Skovoroda. An anthology of critical articles. — Edmonton; Toronto, 1994; Шинкарук В. І. Проблеми філософії культури в творчості Г. С. Сковороди // Філос. і соціол. думка. — 1995. — №1 — 2; Петров В. Особа Сковороди // Філос. і соціол. думка. — 1995. — №1 — 2, 3-4, 5 — 6; Lashchyk E. Skovoroda’s philosophy ot happiness in the context of western philosophy // Наукові записки НаУКМА. — T. l. Філософія та релігієзнавство. — K., 1996; Закидалъський Т. Сковорода — Наркис у кривому дзеркалі // Там само; Горський В. Григорій Сковорода як тип укр. інтелігента // Там само; Сковорода Григорій. Образ мислителя. — К., 1997; УшкаловЛ. До історії укр. барокового "фігуратизму": "символічний світ" Григорія Сковороди // Діалог культур. Св. Письмо в укр. пам’ятках. — К., 1999; Валявко І. До питання про підґрунтя містичного світогляду Григорія Сковороди в контексті досліджень Дмитра Чижевського // Там само; Малахов В. А. Христологічні мотиви у творчості Г. Сковороди // Образ Христа в укр. культурі. — К., 2001.



Я. Стратій
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.