Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 207-208.]

Попередня     Головна     Наступна





ХРИСТОФОР ФІЛАЛЕТ (Мартин Броневський) (р. н. н. — після 07.12.1650) — релігійний і культурний діяч, представник Острозького культурно-освітнього осередку. Син Прокопа Броневського, реформатора з Великопольщі, близького до Чеських Братів.

Православний мислитель з чітко вираженою реформаційною спрямованістю, X. Ф. схилявся до об’єднання православних і протестантів у боротьбі з католицькою експансією. Був довіреною особою кн. К.-В. Острозького у його стосунках з головою литовських реформаторів Кшиштофом Радзивілом, близько контактував із Кирилом Лукарісом. До історії укр. думки увійшов як автор надрукованого польською (Краків, 1597) і давньоукр. (Острог, 1598) мовами "Апокрисису" — твору, написаного у відповідь на книгу польського єзуїта Петра Скарги "Брестський синод" (1597). Обґрунтовуючи реформаційні за своєю суттю ідеї безпосередньої богопричетності кожного віруючого християнина, рівності усіх людей перед Богом, правомірності індивідуальних шукань істин віри та спасіння особистою вірою, свободи сумління як вищої духовної цінності віруючого, ідею всесвященства, контролю мирян за діяльністю пастирів, світської влади, право укр. народу на свою віру і церкву, X. Ф. закладає підґрунтя для формування, щоправда у релігійній формі, принципу загального громадянського права.



Твори X. Ф.: Апокрисис албо ОтповЂдь на книжкы о съборЂ Берестейском... — Острог, 1598 (те саме в рос. перекладі: К., 1870; Польськомовний і давньоукр. тексти: Русск. ист. библиотека. Памятники полемической лит-ры в Зап. Руси, — СПб., 1882. — Т. 7. — Кн. 2).



Про нього див.: Скабалланович Н. Об "Апокрисисе" Христофора Филалета. — СПб., 1873; Яременко П. К. Укр. письменник-полеміст Христофор Філалет і його "Апокрисис". — Львів, 1964; Паславський І. В. З історії розвитку філос. ідей на Україні в кінці XVI — першій третині XVII ст. — К., 1984; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Нічик В. М., Литвшюв В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.



Я. Стратій

















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.