Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 236-237.]

Попередня     Головна     Наступна





ЯВОРСЬКИЙ Симеон Іванович, чернече ім’я — Стефан (1658 — 24.11. / за ін. даними — 27.11.1722) — богослов, філософ, письменник, поет, публіцист, проповідник, релігійний і культурний діяч. Походив, імовірно, з місгечка Явора (нині Турковський р-н Львівської обл.) з дрібношляхетської родини. 1673 р. вступив в КМА, де навчався в Йоасафа Кроковського і Варлаама Ясинського. З 1684 р. студіював, прийнявши унію, у вищих католицьких навчальних закладах Львова, Любліна, Познані, Вільно, де вдосконалював свої знання з філософії й теології. 1687 р. повертається до Києва магістром філософії і вільних мистецтв, зрікається унії й приймає чернецтво з іменем Стефан (1689). З 1689 р. викладає у КМА курси поетики і риторики; у 1691 — 93 рр. читає курс філософії під назвою "Філос. змагання" ("Agonium philosophicum"; y 1696 — 97 рр. викладає богослов’я. Проповідницький дар Я. привернув увагу Петра I, що дало початок його стрімкої церк. кар’єри: 1700 р. Я. зведено в сан єпископа і висвячено на митрополита Рязанського і Муромського; того ж року (після смерті патріарха Адріана) стає місцеблюстителем патріаршого престолу. Як протектор Моск. слов’яно-греко-латинської академії, реформує процес навчання і підносить її до рівня західноєвропейських навчальних закладів. Не підтримуючи церк. політики Петра I, спрямованої на підпорядкування церкви світській державі й перетворення кліру на звичайних чиновників, впадає в немилість. 1721 р. очолює Св. Синод, хоча практичної влади у церкві не має (питаннями церк. життя займався його заступник та ідейний опонент Т. Прокопович). Помер у Москві. Похований в Архангельському соборі Рязані.

У творчому доробку Я. — проповіді, поезії, богословські твори, серед яких "Конкордація Святого Письма", "Про церкву", "Про Святу Трійцю", фундаментальний трактат "Камінь віри", відзначений антипротестантською спрямованістю.

Філос. погляди Я. виявляють у ньому типового представника барокової схоластики, що характеризувала перший етап розвитку Києво-Могилянської школи. Його філос. курс є прикладом синтезування, в межах цього типу схоластики, комплексу філос. ідей, що становилили підґрунтя духовної спадщини домогилянської доби, з філос. здобутками європейського Заходу. У ньому значне місце займала логіка як метод дослідження істини, викладалося вчення про три логічні операції: поняття, судження й умовисновки. Процес пізнання істини Я. поділяє на чуттєве й інтелектуальне. Визнаючи важливість і докладно розглядаючи чуттєве пізнання, вищим і досконалішим уважає інтелектуальне, яке пов’язує з діяльністю раціональної душі, що, забезпечуючи вихід людського мислення на контакт з вищим буттям, уможливлює пізнання істини. Самопізнання Я. розуміє не лише як самовдосконалення (що характерно для мислителів домогилянського періоду), а й як вивчення анатомії, фізіології та психіки людини. В курсі натурфілософії Я. розглядає проблеми матерії і форми, простору, часу, руху. Не сприймаючи геліоцентричної системи. Коперника, докладно викладає її у своєму філос. курсі. У розумінні історії дотримувався принципу провіденціалізму, вважаючи, що іст. події передвизначені Богом. Ґрунтуючись на укр. духовних і політ. традиціях, Я. виступав переконаним прихильником розмежування світської й духовної влади, обстоював автономію церкви, непорушність її переказу, традицій і обрядів.



Твори Я.: Agonium philosophicum... — ІР НБУВ; Знаменія пришествія антихристова и кончины века. — М., 1703; КамЬнь веры. — М., 1728; Проповеди: В 5 т. — М., 1804 — 1805; Реторическая рука // Общ-во любителей древнєй письменности. — СПб., 1878. — Т. 20; Філос. твори: У 3 т. — К., 1992. — Т. 1; Творения преосвященного Стефана Яворского. — М., 1999.



Про нього див.: Смирнов С. История Моск. славяно-греко-латинской академии. — М., 1855; Терновский Ф. А. Митрополит Стефан Яворский (биогр. очерк) // ТКДА. — 1864. — №1; Самарин Ю. Т. Стефан Яворский и Феофан Прокопович // Соч. — Т. 5. — М., 1880; Тихонравов H. C. Московские вольнодумцы начала XVIII в. и Стєфан Явогхжий // Соч — М., 1898. — Т. 2; Морев И. "Камень веры" митрополита Стефана Яворского, его место среди отечественных противосектантских соч. и характеристические особенности его догматических воззрений. — СПб., 1904; Маслов С. И. Библиотека Стефана Яворського. — К., 1914; Serech J. Stefan Javorski and the conflict of the ideologies in the age of Peter I // Slavonic and East Europ. rev. — 1951. — Vol. 30. — №74; Морозов А. А. Метафора и аллегория у Стефана Яворского // Поэтика и стилистика русск. лит-ры. — Л., 1971; Ничик В. М. Из истории отечественной философии конца XVII — нач. XVIII в. — К., 1978; Захара И. С. Борьба идей в филос. мысли на Украине на рубеже XVII — XVIII вв. (Стефан Яворский). — К., 1982; Захара І. С. Стефан Яворський. — Львів, 1991.



Я. Стратій














Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.