[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 15-16.]

Попередня     Головна     Наступна





АСМУС Валентин Фердинандович (18/30.12.1894 — 05.06.1975) — філософ, історик філософії, логік, літературознавець. Народився в Києві у зросійщеній німецькій родині службовця. Закінчив приватне німецьке реальне училище в Києві. Склавши іспит з латини за гімназичний курс, вступив до історико-філол. ф-ту Ун-ту Св. Володимира (1914). Ще в старших класах училища виявив великий інтерес і схильність до філософії, які зміцніли у студентські роки під впливом лекцій О. Гілярова, В. Зеньковського, Г. Якубаніса, Є. Спекторського. В ун-ті розпочалися самостійні історико-філос. студії — в 1918 р. за твір «Залежність Л. М. Толстого від Спінози в його релігійно-філос. поглядах» А. здобув премію ім. Л. Толстого (в ІР НБУВ зберігаються відгуки В. Зеньковського та Г. Якубаніса про цю роботу). Після закінчення ун-ту (1919) викладав у київ. вузах, займався дослідницькою роботою. 1927 р. переїхав до Москви, працював в Ін-ті червоної професури. З 1939 р. — професор Моск. ун-ту. Паралельно викладав в Академії ком. виховання ім. Крупської та Моск. ін-ті філософії, літ-ри, історії (МІФЛІ). Доктор філос. наук (1940). Старший науковий співробітник Ін-ту світової літри (з 1956) та Ін-ту філософії (з 1968). Заслужений діяч науки РСФСР, лауреат Держ. премії (1943). Дійсний член Міжнародного ін-ту в Парижі.

Головна сфера наукової діяльності А. — історія філософії (передусім античнознавство і кантознавство, філософія в рос. культурі), якій присвячено низку фундаментальних праць. Крім того, у творчому доробку А. — численні праці з логіки, естетики, історії літ-ри. Філос. становлення у межах дореволюційної академічної традиції позначилось у творчості А. високим професіоналізмом, завдяки якому його праці зберігають наукову значущість донині.



Твори А.: Диалектический материализм и логика: Очерк развития диалектического метода в новейшей философии от Канта до Ленина. — К., 1924; Диалектика Канта. — М., 1929 (2-е вид. — М., 1930); Очерки истории диалектики в новой философии. — М.; Л., 1929 (2-е вид. — М., 1930); Маркс и буржуазний историзм. — М.; Л., 1933; Фашистская фальсификация классической немецкой философии. — М., 1942; Логика. — М., 1947 (укр. пер, — К., 1947); Декарт. — М., 1956 (пер. румунською, угорською — 1958, польською — 1960); Логика. — М., 1956(успівавт., пер. китайською — 1957); Философия Иммануила Канта. — М., 1957 (пер. румунською — 1958, китайською — 1959, німецькою — 1960); Демокрит, — М., 1960; Жан Жак Руссо. — М., 1962; Немецкая эстетика XVIII века. — М., 1962; Проблема интуиции в философии и математике. — М., 1963 (2-е вид. — М., 1965); История античной философии. — М., 1965 (2-е доп. вид. — Античная философия. — М., 1976); Избр. филос. труды: В 2 т. — Т. 1. — М., 1969, Т. 2. — М., 1971; Иммануил Кант. — М., 1973 (пер. угорською — 1982);Платон. — М., 1969 (2-е вид. — М., 1975); Историко-филос. этюды. — М., 1984; Философия в Киев. ун-те в 1914 — 1920 годах (из воспоминаний студента) // ВФ. — 1990. — № 8; Владимир Соловьев. — М., 1994; Филос. задачи логики // Путь. — 1995. — № 7.



Про нього див.: Мотроишлова Н. В. Памяти Профессора // ВФ. — 1988. — № 6; В. Ф. Асмус — педагог и мыслитель // ВФ. — 1995. — № 1.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.