[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 74-75.]

Попередня     Головна     Наступна





ЗАКРЖЕВСЬКИЙ Олександр Карлович (09/21.05.1886 — 30.05/11.06. 1916) — літературознавець, філософ, письменник. Народився в Києві у польській чиновницькій родині. Жорстокість вітчима, нужденність багатодітної родини, відчуття своєї занедбаності, відсутність освіти (закінчив лише двокласне міське училище) — таким згадував З. «пекло» свого дитинства. Досить рано виявив літ. обдарованість (перші оповідання З. надруковано 1903 — 04 рр. у київ. виданнях «Юго-Западная неделя», «Киевское слово», «Голубые дали», «Огни»), від 1906 р. — професійний літератор. З 1907 р. — редакційний секретар київ. ж-лу «В мире искусств», в якому публікує статті «Поезія Федора Сологуба», «Пам’яті Чехова», «У царині жіночої млості» (присвячена блоковським «Віршам про Прекрасну Даму») та ін., друкує (здебільшого під псевдонімом Дніпровський) низку бібліографічних оглядів. 1908 р. стає ініціатором і засновником відомого в Києві «гуртка самотніх». У 1909 р. намагається здійснити видання літ.-філос. часопису «Современные искания», втім його зусилля не увінчуються успіхом. Того ж року розпочинає активну лекторську діяльність, що швидко приносить йому популярність у київ. літ. колах. Успіх З. підноситься публікаціями в часописах «Киевская неделя» (1911 — 12), «Огни» (1912 — 14, співредактор) та першими книжками, що знайшли чимало відгуків і рецензій у рос. періодиці. Яскраво виражена релігійно-філос. спрямованість творчості З. зустрічає розуміння та інтерес з боку київ. Релігійно-філос. тов-ва, активним діячем і членом ради якого він стає 1912 р. Діяльність у цьому тов-ві З. поєднує з членством у Київ. тов-ві мистецтва й літ-ри, напруженою творчістю і численними лекціями у київ. та моск. аудиторіях. Останні роки короткого життя 3. затьмарені тяжкою хворобою і злиденністю. Поховання на Байковому кладовищі знищено.

Релігійно-філос. спадщина № . — одного з найзначніших діячів релігійно-філос. відродження в Києві поч. XX ст. — представлена дослідженнями творчості Ф. Достоєвського, К. Леонтьєва, Л. Толстого та ін. У виразно екзистенційній спрямованості, напруженому психологізмі, богоборництві й богошукацтві, якими позначено світоглядні пошуки З., відбилися характерні особливості літ. течії рос. духовного ренесансу.



Твори З.: Подполье. Психологические параллели. — К., 1910; Сверхчеловек над бездной. Религия подвига (Л. Толстой). Мистика жизни и смерти (Ж. Роденбах и Б. Зайцев). — К., 1911; Карамазовщина. Психологические параллели. — К., 1912; Религия. Психологические параллели. — К., 1913; Рыцари безумия (Футуристы). — К., 1914; Лермонтов и современность. — К., 1915; Одинокий мыслитель (Константин Леонтьев). — К., 1916; Польша; Статистико-этнографический очерк. — К., 1916.



Про нього див: Бердяев Н. Преждевременные итоги // Русск. мысль. — 1913. — № 5; Александр Карлович Закржевский (Некролог) // Христианская мысль. — 1916. — № 7 — 8; Янишевская Я. Памяти А. К. Закржевского // Там само; Прохаско О. П. Загробная исповедь: Памяти А. К. Закржевского. — К., 1916; Юдзон Эм. Рыцарь духа // Куранты. — 1918. — № 4; Markov V. Russian futurism: a history. — Berkeley; Los Angeles, 1969.



M. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.