[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 75-76.]

Попередня     Головна     Наступна





ЗЕЛЕНЕЦЬКИЙ Костянтин Петрович (1812 /за ін. даними — 1814/ — 12/24.04.1858) — фахівець з рос. мови та літ-ри, автор худ. творів, праць з філософії та літературознавства. Закінчив філос. відділення Рішельєвського ліцею (Одеса); 1833 р. відряджений до Моск. ун-ту. Зазнав впливу з боку рос. шеллінгіанця проф. І. І. Давидова, що відбилось у першій, філософсько-філол. за змістом, праці (1835 — 36). 1836 р. дебютував і як прозаїк. Від 1837 — магістр і ад’юнкт, від 12.07.1837 — професор рос. словесності на філос, а після його ліквідації — на юридичному, фіз.-матем. та камеральному відділеннях Рішельєвського ліцею; водночас — цензор (1837 — 50) Одеського Цензурного комітету. Член (з 1842) Одеського тов-ва історії та старожитностей. Досліджував життя (періоду півд. заслання) та творчість О. С. Пушкіна. Друкувався в «Одесском вестнике», «Записках Одесского общ-ва истории и древностей», «Москвитянине», «Библиограф. записках» та ін. Видав науково-літ. альманах «Альциона» (1848). Опублікував понад 30 праць, переважно з історії та теорії літ-ри і мови. Деякі з публікацій — на межі філософії з філологією. Розмірковував над проблемами «філософії граматики», виявляючи себе не стільки новатором, скільки систематизатором і популяризатором.

Філос. тематика — зацікавлення моск. періоду життя З. Його гол. філос. твір «Спроба дослідження деяких теор. питань» (М., 1835 — 1836) — про місце логіки у «вищій філософії», про основу, межі та значення знання, про першоначало системи знання, про визначальний закон життя людського духу тощо. Тяжів, за оцінками Г. Шпета, В. Зеньковського та ін., до шеллінгіанства. За Г. Шпетом, З. розвиває «шеллінгіанські думки», поєднуючи Шеллінга з Кантом. Саме Шеллінг, на переконання З., «осягнув осн. закон буття та пізнання». Розглядав людину і природу як єдиний організм, дві форми вияву одного Вищого Розуму (несвідомого в природі, самосвідомого в людині). Водночас застерігав щодо певної обмеженості людського розуму. Дух відкриває нам закони буття і пізнання, але не закон свого існування. Тому релігія важливіша за філософію, адже розум, зрештою, неминуче «занурюється» у віру. У філософії історії З., слідом за Гердером (і Шеллінгом), поширював закони онтогенезу людини на філогенез народів (і людства): «Життя народу повторює етапи розвитку життя людини-особи».



Твори З.: Опыт исследования некоторых теоретических вопросов: В 4 кн. — М., 1835 — 1836; Об Озерове и его трагедиях // Ученые записки Моск. ун-та. — 1836. — Ч. XI. — № 9, Ч. XII. — № 10; Четыре повести. — М., 1836; Исследование значения, построение и развитие слова человеческого. — М., 1837; Об изяществе в древнем и новом мире // Речи, произн. в торж. собрании Ришельевского лицея 20.06.1838 г. — О., 1838; Система и содержание филос. языкоучения с приложением к языку русскому. Конспект чтений. — СПБ., 1841; О начале образования языка церковнославянского // Речи, произн. в торж. собрании Ришельевского лицея 18.06.1844 г. — О., 1844; Биография Михаила Трофимовича Каченовского. — О., 1844; О языке церковнославянском, его начале, образователях и исторических судьбах. — О., 1846; Исследование о риторике и ея наукообразном содержании и в отношениях, какие имеет она к общей теории слова и к логике — О., 1848 (те саме: М., 1991); Альциона, учено-лит. сборник, изд. Конст. Зеленецким. Вып.1. — О., 1848 (Сикстинская мадонна. Из дневника Оттилия. Классицизм и романтизм в своем ист. значении. Несколько слов о Западе. Афоризмы и стихи); Об особенностях языка русск. и об отношении его к языкам западноевропейским // Речь, читанная в торж. собрании Ришельевского лицея в Одессе 20.06.1848 г — О., 1848; Курс русск. словесности для учашихся. Кн. 1 — 4. — О., 1849 (Кн. 1. Общая риторика, Кн. 2. Частная риторика, Кн. 3. Пиитика, Кн. 4. История русск. лит-ры) (Кожна книга виходила окр. вид. і мала свій титул); Лекции о главнейших эпохах в истории поэзии по Вахмеру, Шевыреву, Вольфу и др. — О., 1849; Об идеальной основе, свойствах и видах изящества // Годичный акт в Ришельевском лицее 20.06.1851 г. — О., 1851; Введение в общую филологию. — О., 1853; О художественно-нац. значении произведений Пушкина // Годичный акт в Ришельевском лицее 20.08.1854 г. — О., 1854 (те саме: ЖМНП. — Ч. XVIII. — 1855. — № 3); Сведения о пребывании А. С. Пушкина в Кишиневе и Одессе // Москвитянин. — 1854. — Т. 3. — № 9. — Май. — Отд. V; Записки о бомбардировании Одессы 10.04.1854. — О., 1855; О русск. языке в Новороссийском крае. — О., 1855; О русск. лит-ре в эпоху преобразования по отношению к общ-ву, современному этой эпохе // Торжеств. акт Ришельевского лицея по случаю окончания 1856 — 1857 акад. года и открытия курсов в новом здании. — О., 1857; Заметка о Пушкине // Библиограф. записки. — 1858. — № 5.



Про нього див.: Белинский В. Г. Рецензии, ноябрь 1835 // Белинский В. Г. ПСС: В 13 т. — Т. 1. — М., 1953; Михневич И. Г. Ист. обзор сорокалетия Ришельевского лицея с 1817 по 1857 год // Торжеств. акт Ришельевского лицея. 1856 — 1857 гг. — О., 1857; Список праць К. П. Зеленецького // Библиогр. записки. — 1859. — № 20; Майков В. Н. Критические опыты (1845 — 1847). — СПб., 1891; Источники Словаря русск. писателей С. А. Венгерова. — Т. 11. «Гогоцкая — Карамзин». — СПб., 1910; Русск. биограф. словарь. — Т. «Жабокритский — Зяловская». — Пг., 1916; Укр. літ. енциклопедія: В 5 т. — Т. 2. — К., 1990; Каменский З. А. А. И. Галич. — М., 1995.



В. Білодід















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.