[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 76-77.]

Попередня     Головна     Наступна





ЗЕЛЕНОГОРСЬКИЙ Федір Олександрович (1839 — 1908) — історик філософії і психології, логік і методолог науки, філолог. Син сільського священика Горбатівського повіту Нижегородської губ. Після закінчення Нижегородської духовної семінарії (1862) впродовж двох років навчався в Казанській духовній академії. 1864 р. перейшов на історико-філол. ф-т Казанського ун-ту, який закінчив 1868 р. зі ступенем кандидата і срібною медаллю за твір «Про грецьку трагедію». Залишений в ун-ті, впродовж року поглиблено студіював філософію під керівництвом М. Троїцького. Після захисту дисертації pro venia legendi «Про методичні прийоми філос. мислення Платона» (1870) і затвердження у званні приват-доцента відряджений на стажування до С.-Петербурзького ун-ту, де підготував магістерську дисертацію «Вчення Арістотеля про душу у зв’язку з ученням про неї Сократа і Платона». В 1871 — 73 pp. перебував у науковому відрядженні в Німеччині, де слухав лекції Е. Целлера, Ф. А. Ланге, М. В. Дробіша та ін. Після повернення до Росії й захисту магістерської дисертації (вересень 1873 p., Варшавський ун-т) обраний доцентом каф. філософії Харків. ун-ту, де працював з січня 1874 р. і до кінця життя. Після захисту докторської дисертації «Про математичний, метафізичний, індуктивний і критичний методи дослідження й доказу» (лютий 1878, Моск. ун-т) — екстраординарний (1878), ординарний (1882), заслужений (1899) професор Харків. ун-ту; викладав історію філософії, логіку, психологію, історію і теорію педагогіки, паралельно читаючи теорію словесності в 2-й Харків. жіночій гімназії.

До царини наукових інтересів З. входили проблеми методології пізнання (в тому числі й історико-філософського), історії філософії (особливо античної) та психології. З. є одним з найперших дослідників філос. думки України.



Твори З.: Учение Аристотеля о душе в связи с учением о ней Сократа и Платона. — СПб., 1871; О математическом, метафизическом, индуктивном и критическом методах исследования и доказательства (из истории и теории методов исследования и доказательства). — Х., 1877; Ответ проф. М. М. Троицкому (по поводу критического разбора работы Ф. Зеленогорского «О ... методах исследования и доказательства»). — Х., 1879; Очерк развития психологии с Декарта до настоящего времени. — Х., 1885; Теория словесности. Курс первый (Проза). Опыт учебника для средних учебных заведений, составленный по новой методе. — Х., 1887; Из истории греческой философии. Общее обозрение развития греческой философии с Фалеса до Сократа // Вера и разум. — 1890. — № 3 (те саме: Х., 1890); Идеи и диалектика по Платону // Там само. — 1890. — № 7; Греческие трагики и софисты (литературно-филос. движение в Афинах после персидских войн) // Там само. — 1890. — № 10, 11 (те саме: Х., 1890); Аристипп Киренский, основатель гедонизма. — Х., 1892; Общая характеристика движения философии в последние три века в ее главнейших направленнях. — Х., 1893; Философия Григория Саввича Сковороды, укр. философа XVIII столетия // ВФ и П. — 1894. — Кн. 23, 24; Памяти Г. С. Сковороды. — Х., 1895; Влияние натурфилософии Ф. Шеллинга (Материалы для истории Харьков. ун-та) // Записки имп. Харьков. ун-та. — 1895. — Кн. 4; «Логика» Шада // ВФ и П. — 1895, — Кн. 27, 30; Ив. Г. Шад, бывший профессор философии в Харьков. ун-те (1804 — 1817). Биография // Записки имп. Харьков. ун-та. — 1896. — Кн. 2; И. Г. Шад «Instutiones jures naturae» (Естественное право) // Там же. — 1900. — Кн. 1; Самодеятельность как принцип в воспитании // ЖМНП. — 1900. — Ч. 329. — Май. Отд. III; Очерки из истории древней философии. — Х., 1908; О методах исследования и доказательства. — М., 1998.



Про нього див.: Ф. А. Зеленогорский (Автобиография) // Историко-филол. ф-т Харьков. ун-та за первые 100 лет его существования (1805 — 1905). — Х., 1908; Томшшн К. А. Философско-логические идеи Ф. А. Зеленогорского // Зеленогорский Ф. А. О методах исследования и доказательства. — М., 1998;



Бібліогр.: О методах исследования и доказательства. — М., 1998.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.