‹‹   Попередня     Головна     Наступна





Іван ФЕДОРОВИЧ

БУКВАР (Львів, 1574)




Василь Німчук. Визначна пам’ятка вітчизняного друкарства


Яким Запаско. Мистецька спадщина Івана Федорова. Львів, 1974. — С. 24-28 (опис друку).




I. Факсимільне видання: Буквар Івана Федорова. — Київ: "Дніпро", 1975 (1-е вид. 1964).

сторінка 1.

сторінка 2.

сторінка 3.

сторінка 4.

сторінка 5.

сторінка 6.

сторінка 7.

сторінка 8.

сторінка 9.

сторінка 10.

сторінка 11.

сторінка 12.

сторінка 13.

сторінка 14.

сторінка 15.

сторінка 16.

сторінка 17.

сторінка 18.

сторінка 19.

сторінка 20.

сторінка 21.

сторінка 22.

сторінка 23.

сторінка 24.

сторінка 25.

сторінка 26.

сторінка 27.

сторінка 28.

сторінка 29.

сторінка 30.

сторінка 31.

сторінка 32.

сторінка 33.

сторінка 34.

сторінка 35.

сторінка 36.

сторінка 37.

сторінка 38.

сторінка 39.

сторінка 40.




II. Зменшене кольорове видання: Иван Федоров. [Азбука]. — Москва: "Просвещение", 1974.

сторінка 1.

сторінка 2.

сторінка 3.

сторінка 4.

сторінка 5.

сторінка 6.

сторінка 7.

сторінка 8.

сторінка 9.

сторінка 10.

сторінка 11.

сторінка 12.

сторінка 13.

сторінка 14.

сторінка 15.

сторінка 16.

сторінка 17.

сторінка 18.

сторінка 19.

сторінка 20.

сторінка 21.

сторінка 22.

сторінка 23.

сторінка 24.

сторінка 25.

сторінка 26.

сторінка 27.

сторінка 28.

сторінка 29.

сторінка 30.

сторінка 31.

сторінка 32.

сторінка 33.

сторінка 34.

сторінка 35.

сторінка 36.

сторінка 37.

сторінка 38.

сторінка 39.

сторінка 40.






Буквар 1574 p. — сьоме видання Федоровича і другий з його українських друків. Автором його міг бути хтось із викладачів Острозької школи — Герасим Смотрицький або Дем'ян Наливайко; можливо, в складанні його брав участь і сам друкар. Єдиний примірник львівського Букваря 1574 р. виявлено в бібліотеці Гарвардського університету в США.








Див. також:

Іван Федорович. Азбука (Острог, 1578).

Лаврентій Зизаній. Граматика словенська. (Вільно, 1596).

Лаврентій Зизаній. Лексис. (Вільно, 1596).

Мелетій Смотрицький. Грамматіки славенския правилноє синтаґма. (Єв’є, 1619).

Памво Беринда. Лексикон словенороський (Київ, 1627).

Тимофій Вербицький. Буквар (Київ, 1627).

Іван Ужевич. Граматика слов’янська (Париж, 1643).


Східнослов’янські граматики XVI-XVII ст. (збірка статей, Київ, 1982).

Василь Німчук. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. Київ, 1985.


Енциклопедія «Українська мова». ФЕДОРОВ (Федорович) Іван










© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
25.V.2003






Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.