Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
15-го березня 1939
Розмовляю з Тарнавським: тут багато чогось незрозумілого, кажу. Всі твердять, що має прийти німецьке військо, щоб здержало мадярів. Нащо ж воно має приходити? Та ж Німеччині вистачить промовити одно слово, і мадяри похід застановлять зразу. Мадяри не відважаться зробити щось проти інтересів Німеччини.
Виходимо на вулицю, і нова вістка нас приголомшує: чехи завели. Чехи нас тільки обеззброїли, помордували, понищили наші ряди, а сьогодні сміються нам у вічі. Не тільки відмовили нам допомогти боротися з мадярами, але навіть не хочуть нам видати зброї, хоч самі евакують. Генерал Сватек відмовився вислати військо на українсько-мадярський фронт, проголосивши, що чеське військо є частиною німецької армії і дістало наказ евакувати.
Президент Чехії д-р Гаха літаком відлетів до Гітлера, німці маршують на Прагу, чехи віддають німцям свої землі без жодного спротиву.
У владному будинку засіла на нараду січова старшина, під головуванням міністра військових справ Степана Клочурака. Утворилась військова рада оборони держави, під керуванням полковника Сергія Єфремова та полковника Гузара й інших.
Колишні вояки голосяться, але що з того, коли нема чим їх озброїти — чехи везуть зброю з собою, із західної частини краю везуть на Словаччину, інші передають зброю румунам, а навіть — полякам.
З хустських касарень чехи евакують. Хустський 45-ий піший полк серед подвір’я палить рушниці, розбиває кулемети, а склад, стрільного пороху чеські старшини висадили в повітря... Також на подвір’ї військової команди міста горять, крім документів, цілі купи рушниць... Чехи нищать зброю, а нам не віддають, ми вповні обеззброєні! Цілий наш арсенал — це 50— 60 крісів і біля 300 револьверів, які ми вчора зложили в прем’єра Волошина. А тут чехи зброю нищать і вивозять! Ні! Зброю від чехів мусимо дістати, хай буде що буде!
Творяться гуртки січовиків спиняють і обеззброюють чеські відділи і жандармерію. Біля полудня команда вже мала стільки зброї, що могла озброїти одну сотню і вислати на фронт. Із Севлюша та Іршави телефонують, що деяку зброю від чехів вдалося видістати. В Севлюші озброїли семінаристів і учнів торговельної школи.
Біля Головної Команди (при вулиці Румунській) поставлено скоростріл і, не зважаючи на протести, січовики роззброюють чехів.
Генерал Прхала зник із Хуста. [...]
Вернулися з Буштина січовики, які вчора врятувалися з Коша. Верталися автобусом, але на сокирнянській кривулі військове вантажне авто зударилося з ними і добра десятка з них потовклась... Не досить було вчора...
Вони оповідають, що з поручником Сулятицьким відійшло біля 80 січовиків і вони обеззброюють жандармів у Велятині, Вишкові та Буштині, здобувши так потрібну зброю.
З Волівщини приходять телефонічні вістки про величезні подвиги геройства торунських січовиків, що добре відплатили чехам за вчорашній кривавий вівторок... Я гордий на свою Волівщину, що зуміла бодай частинне помститись за вчорашній напад у Хусті... за вчорашніх 60 трупів січовиків...
Селяни Торуня, Прислопа та Лопушного золотими літерами записалися до історії визвольного руху українського народу Верховини. Про їх геройство говорить вище ста трупів, які вони поклали у Торуні... За вчорашнє чеське знущання, за страшні побої, це наче бальзам на мою зранену душу... "Зуб за зуб, око за око..." — і це так правильно! Стріляли вони нас учора кулями, то кулями й відплачуємо! Торунські селяни, почувши про чеський злочин, за їх бестіяльність ще з більшою люттю кинулись на ворога і мстились за своїх братів.
Про цей героїзм верховинських селян варто згадати більше.
Вчора, як тільки чехи ранком почали нападати на Головну Команду в Хусті, вислала Команда на мотоциклі чотаря Граба як кур’єра до "Січі" в Торуні з повідомленням про чеський напад, а також з наказом проти наступу, щоб обеззброїти чехів у цілій Волівщині.
Ворожі сили були такі: У Воловім дві сотні першорядно озброєного війська, станція окружної команди жандармерії і фінансова сторожа; в Майдані жандармська станція (6 людей); в Торуні дві станції — жандармська і фінансова в силі 16 людей, а в Прислопі жандармська і фінансова сторожа з 14 людьми.
Супроти того січовиків було тільки 25, але мали за собою велике довір’я українського населення, на яке завжди можна було числити.
Комендантом торунських січовиків був чотар С. Дубик, один з найкращих січових боєвих провідників, вроджений стратег, знаменитий вояк і добрий товариш. З кількадесятьма січовиками місяцями боронив він пограниччя перед польськими терористами, задавши останнім в багатьох випадках значні втрати.
З населенням січовики мали контакт. Цілу зиму влаштовували лекції, відчити, освідомлювали, купували в них продукти, а навіть боронили їх проти визисків, контролюючи платню заробітку, противартість продуктів і т. п. В січовиках бідне верховинське населення бачило своїх оборонців.
Цілий план оборони і протинаступу чотар Г. вже днями наперед випрацював у Воловім разом з окружним комендантом "Січі" д-ром Фігурою, кілька раз відзначеним старшиною з українсько-польської війни.
Як тільки прибув кур’єр з наказом, зразу січовики перетяли телефонічні дроти, що в’язали Торунь з волівським військовим гарнізоном, вскочили нагло до будинку команди жандармерії і обеззброїли жандармів. Арсенал зброї, був неабиякий: 7 скорострілів, 150 рушниць, 40 револьверів, кількадесят ракетових пістолетів, 30 мінометів, 600 ручних гранат, 30 газових масок, приблизно стільки сталевих шоломів і 50 000 крісових набоїв, між тим третина протипанцирних.
Цей успіх був тільки половинний, бо подібна станція знаходилася ще і в Прислопі, яку негайно треба було обеззброїти.
Для допомоги січовиків відразу зголосилося до півсотні селян, колишніх вояків, яких моментально озброєно забраною зброєю, і всі вони вирушили проти чеських жандармів у Прислопі.
Але тут чехи привітали січовиків скорострілами. На це розпочався правильний піхотний бій, що тривав повних шість годин, причому було чотири убитих (два наші) і двоє тяжко ранених (один торунський селянин). Наші вбиті були такі: вістун К. і селянин на ім’я К. родом з Торуня.
Хоч чехи мали дуже вигідні позиції, бо стріляли з будинку, до того ще з кулеметів, що були завжди в поготівлі і добре криті, а наші наступали, все ж таки селяни показалися першорядними військовиками як щодо криття, так і способу наступу. Гранатами оперували вони першорядно, просто диво, що серед граду куль мали січовики з селянами пересічно досить мало втрат, половину того, що чехи з укриття.
Бій закінчився біля 5-ої години вечором, полонили 14-ох чеських жандармів і фінансів і забрали всю зброю — 8 скорострілів, 100 крісів, до того 30 000 набоїв (з того третина протипанцирних), 40 револьверів з трьома тисячами набоїв, 30 шоломів і стільки протигазових масок.
Треба було сподіватися чеського військового нападу зі сторони Волового, віддаленого 20 км, де було заквартироване чеське військо. Хоч телефонічний дріт перерваний, з Торуня зникло кілька чехів і можна було догадуватися, що хтось із них передерся до Майдана і сповістив військо.
Здобутою зброєю вже більш як 100 селян озброєно. Більшість з них — це вояки, що розумілися навіть на скорострілах.
Нижче села, як веде возова дорога до приселка Лопушного, побудовано кілька сильних барикад. На всякий випадок побудовано барикади також і з противного боку під границею від Польщі.
Селяни мали добрий військовий вишкіл (бо хоч чехи і погані вояки, але школу мали добру, і наймодернішу зброю). Поздовж барикад побудували сильні застої, криті гнізда для кулеметів. Зокрема чота січовиків і селян кулеметників під проводом вістуна Г. приладила добрі сховки для вісьмох скорострілів зараз біля православної церкви.
Січовики не помилилися, мали вони добрий нюх. Військо дійсно приходило. Десь біля восьмої години вже здалека почулось гуркотіння тяжких військових вантажних авт, із-за кривулі засвітили рефлектори.
Перед барикадами авто нагло стали, на них можна було бачити до триста люда, польово озброєних вояків, у шоломах. Та поки ті ще вспіли злізти з авт, січовий рій освітив авта ракетами, десятка січових скорострілів затарахкотіла, градом сипались кулі у ворога.
Військо повискакувало із самоходів у ярки і почало відстрілюватися. Але третина війська полягла при першому скорострільному барабанному вогні, між ними і сам комендант цієї чеської карної експедиції.
Дві години тривав бій, і чехи рятувалися втечею — ганебно втікали куди котрий міг, залишивши на місці бою сто трупів і багато ранених... Січовики були так знаменито криті, а чехи так препогано стріляли, що з наших не був навіть один ранений... Перед барикадами осталось кілька тяжких військових авт, легкі і тяжкі кулемети, кріси і ручні гранати. Чехи відступили і більше вже не голосились.
Замість них десь біля півночі напали поляки в силі біля двісті люда від границі, але січовики з селянами нагнали їх далеко поза границю.
Це було вчора. Сьогодні торунці можуть похвалитися дальшими успіхами. Якраз голосять телефонічно, що обеззброїли жандармерію в Майдані, в Новоселиці і переводять дальшу мобілізацію в околичних селах, маючи вже до розпорядимости півтисячки рушниць. Чотириста селян озброєно, і вони вирушили в напрям Волового...
Головна Команда дає наказ, щоби січовики перебрали військово-адміністративну владу цілої волівської Верховини, і приготовляли сотні на мадярський фронт.
Селяни, робітники, інтелігенція — колишні вояки і старшини — голосяться. Деякі поприїжджали або таки пішки поприходили з далекої Верховини, як тільки почули зазив рідного уряду. Бідні, голодні, обдерті, але національно свідомі, всі готові іти проти віковічного ворога боротися з ним і не допустити вступити їм брудним чоботом на рідну землю...
Наші жінки варять для них їжу, варять, де тільки можуть, і носять відрами, щоб уділити теплої страви.
Якраз обеззброїли більший чеський відділ, загрозивши йому скорострілами.
[...]
Я ладжуся й сам на фронт, та генеральний секретар мені наказує, що мій "фронт у редакції..." Робить мене особисто відповідальним за святочне число. Директор друкарні Федір Ревай оферує білесенький папір, тільки щоб число виглядало як слід.
Іду я до редакції, але вона порожня, співробітники порозбігалися. Вже я був на засіданні Сойму, як появився Патрус. Засідання розпочинається.
* * *
Тижнями приготовлялись ми до відкриття першого Сойму Карпатської України. Думали змобілізувати прегарний похід у національних строях, зокрема театр хотів маршувати в історичних козацьких одягах, планували устроїти почесну сторожу з самих гуцулів у їх розкішних барвах, з топірцями... щоб було що бачити, щоб було згадувати та фільмувати. Засіданням Сойму зацікавилась заграниця, багато гостей штурмувало нас за вступними квитками... Журились ми, де примістити тисячі заграничних гостей... Але панове чехи крутили з нами, перекладали з дати на дату, аж нарешті з бідою скликав його президент на 21-го березня. Тільки колесо історії інакше обернулось, і відкриття Сойму приневолені були скликати ми, вже як суверенна держава, на дев’ять днів скорше — на сьогодні...
Та хоч відкривається перший наш Сойм не так, як ми того бажали, все ж таки зійшлось багато людей, зала чудово прибрана. Соймові посли вже тут. Це перші законні, легальні заступники народу, що іменем народу винесуть рішення і ухвали історичної ваги. На основі цих рішень Україна і через сто років зажадає від окупанта звороту української землі... і тому рішення Першого Сойму Карпатської України — хоч і під акомпанемент ворожих гармат — є історичне.
Точно о 16-ій годині посідали посли на свої місця. Для преси було окреме місце поряд з послами. Прикрашена зала гімназії була удекорована надзвичайно святочно. Спеціально для цієї мети побудована бар’єра, що відділювала послів від іншої публіки, а над ними підвищення для президії. Стіна напроти розвішана прапорами. Посередині стіни величезний герб Карпатської України: щит, що розділений на дві половини, а на ньому з лівого боку чотири сині і три жовті водорівні смуги, що заповнюють цілу половину; з правого боку — червоний ведмідь на срібному полі. Побіля герба з боків великі синьо-жовті прапори; вся зала в зелені, квітах, удекорована національними прапорами, тризубами.
Уряд, на чолі з прем’єром Волошином, входить до зали за великих оплесків, займає своє місце. Американський українець Лисюк робить приготування до фільмування — розпалює намонтовані величезні лампи, розкладає апарати. На жаль, тільки з одним помічником — без сина, якого вчора застрілили чехи...
Оглядаю послів, дивлюсь на публіку — поважні обличчя, святочний настрій, святочно скрізь. Свято, про яке ми віками мріяли, — відкриття Сойму, — і то першого не тільки в Карпатській Україні, але взагалі в Україні! Хотів би я все схопити, все віддати вірно, подрібно, щоб глибоко зарити в свій мозок і в пам’ять своїх читачів цей день, такий для нас великий, такий історичний для цілого українського народу!
Відкриття першого Сойму Карпатської України
О годині 16.20 прем’єр А. Волошин, як голова найвищого нашого політичного форуму — Української Національної Ради, — відкриває Сойм. Секретар Сойму, надрадник д-р Кочерган, перечитує програму відкриття:
1. Відкриття;
2. Присяга;
3. Вибір голови Сойму;
4. Вибір двох заступників голови та їх присяга;
5. Вибір двох секретарів і двох впорядників;
6. Вибір комісій;
7. Закриття.
Голова Української Національної Ради констатує, що з 32-ох послів появилося 22, а то:
1. Др— Августин Волошин;
2. Д-р Михайло Бращайко;
3. Д-р Юлій Бращайко;
4. Іван Грига;
5. о. Адальберт Довбак;
6. Д-р Микола Долинай;
7. Д-р Мілош Дрбал;
8. Августин Дутка;
9. Іван Ігнатко;
10. Василь Клемпуш;
11. Микола Мандзюк;
12. Михайло Феделеш;
13. Інж. Леонід Романюк;
14. Грігоріє Мойш;
15. Дмитро Німчук;
16. Юрій Пазуханич;
17. Федір Ревай;
18. Д-р Степан Росоха;
19. Василь Шобей;
20. Августин Штефан;
21. о. Кирило Тулик;
22. Михайло Тулик.
Другі посли були урядово заняті (як, наприклад, міністр Юліян Ревай, що перебуває у Відні; міністр Клочурак, що поїхав до Сваляви; щеф пропаганди д-р Комаринський за границею) або інакше перешкоджені; два з них хворі.
Владу заступають: прем’єр Августин Волошин та міністри д-р Юлій Бращайко, д-р Микола Долинай, д-р Юрій Перевузник. За канцелярію Сойму: надрадник д-р М. Кочерган та його заступник — радник д-р С. Стебельський.
Прем’єр Волошин, після великих овацій, відкриває засідання Сойму словами:
— Світлий Сойме! З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими ословив я вас, як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилю мого життя. Світлий Сойме! В цих словах криється величезна важливість нинішнього історичного дня. Боже Провидіння дозволило мені відкрити Перший Сойм Карпатської України словами Тараса Шевченка:
"Встане Україна, світ правди засвітить
і помоляться на волі невольничі діти... "
Висказую глибоку вдячність Богові, що дозволив дочекатися цього великого нашого свята, що є святом цілого українського народу. Дозволив якраз нам — найменшій частині українських земель — бути вільними. Від національної загибелі врятувала нас наша глибока віра у наше національне воскресіння. Почавши від XII-го століття безупинно вів наш народ боротьбу за свої права із завойовниками, і вже здавалося, що наші вороги зітруть нас із лиця землі.
Після зруйнування Січі підняв своє могутнє слово Тарас Шевченко як степовий буревій, задрижав царський трон, всенародного пориву більше не можна було здержати.
В Карпатській Україні приготовлялася для нас неминуча загибель, щораз більше витискали нас у гори. Половина нашого народу приневолена була виемігрувати. Нашу мову витиснено з урядів, а навіть з церкви. Відносини в Карпатській Україні були неможливі. Та хоч як нас переслідували, дух, ідею не можна в кайдани закувати.
Що ми діждалися цього часу, можемо завдячувати витривалості нашого народу. Помимо всіх трагічних переживань, залишилися ми вірними синами свого народу, дух предків додавав нам творчої сили і почуття єдності. Дня 12-го лютого ми доказали, що ми достойні бути між вільними народами.
З цього місця сердечно дякую нашому народові за те велике довір’я. Прирікаємо, що над своє життя будемо берегти його волю. Дякую всім братам українцям за висловлення радості. Одночасно дякую і всім людям доброї волі, що тішаться нашим успіхом.
Ми розбудуємо Карпатську Україну з признанням повних прав і національним меншостям, щоб усі громадяни Карпатської України почувалися щасливими.
З цієї нагоди не можу не згадати Президента бувшої Чехословацької Республіки, що скликав наш перший Сойм. Вітаю всіх тих, що нас вітали з усіх країв. Вітаю Його Преосвященство д-ра Дениса Нярадія, апостольського адміністратора нашої Греко-Католицької Єпархії, вітаю Преосвященного Владику Діонизія, єпископа Православної Єпархії, вітаю заступників урядів і нашого війська, вітаю наших українських братів із заграниці, що прибули на відкриття нашого Сойму і всіх інших гостей.
На основі статті V. уст. 3. конституційного закону ч. 32836. Зак. і Розп., відкриваю перше засідання Сойму Карпатської України.
Великі оплески.
Д-р Волошин (дзвонить):
— Повідомляю, що від Президії карпато-української влади дійшло повідомлення Краєвої Виборчої Комісії в Хусті, опубліковане в "Урядовому Вістнику" ч. 8 про вислід виборів дня 12-го лютого 1939 і прошу пана надрадника д-ра Михайла Кочергана, щоб був повірений функцією секретаря Сойму нинішнього засідання, щоб його прочитав.
Д-р Кочерган (читає):
— Оголошення Голови Виборчої Комісії до виборів Першого Сойму Карпатської України:
На основі пар. 50 Виб. Зак. ч.: 126/927. 36. Зак. і Розп. про провірення висліду виборів до Першого Сойму Карпатської України, переведені дня 12-лютого 1939 р., оголошую наступний вислід:
Всіх голосів, відданих при виборах Першого Сойму Карпатської України було ............................................................................ 265 002
З того припало:
На кандидатку листу Українського Національного Об’єднання і народностевих груп ................................................................... 244 922
Узнано за неважні........................................................................ 2 328
Найдено порожніх конверт ......................................................... 17 752
Наслідком цього вибрані до першого Сойму Карпатської України наступні кандидати:
1. Д-р Августин Волошин, прем’єр уряду Карпатської України, Хуст;
2. Юліян Ревай, міністр Карпатської України, Хуст;
3. Д-р Юлій Бращайко, адвокат, Хуст;
4. Д-р Михайло Бращайко, публічний нотар, Хуст;
5. Іван Грига, господар, Вишні Верецькі;
6. о. Адальберт Довбак, духовник, Ізки;
7. Д-р Микола Долинай, лікар, Хуст;
8. Д-р Мілош Дрбал, адвокат, Хуст;
9. Августин Дутка, суддя, Хуст;
10. Іван Ігнатко, господар, Білки;
11. Д-р Володимир Комаринський, адвокат, Хуст;
12. Іван Качала, залізничник, Перечин;
13. Василь Клемпуш, торговець, Ясіня;
14. Степан Клочурак, урядник, Хуст;
15. Василь Лацанич, учитель, Великий Березний;
16. Микола Мандзюк, учитель, Севлюш;
17. Михайло Марущак, господар, Великий Бичків;
18. Інж. Леонід Романюк, урядник, Хуст;
19. Грігоріє Мойш, протопоп, Біла Церков;
20. Дмитро Німчук, директор, Хуст;
21. Інж. Антон Ернест Ольдофреді, унтерштатсекретар, Хуст;
22. Юрій Пазуханич, шкільний інспектор, Хуст;
23. Іван Перевузник, господар, Середнє;
24. Петро Попович, господар, Великі Лучки;
25. Федір Ревай, директор друкарні, Хуст;
26. Д-р Микола Різдорфер, лікар, Свалява;
27. Д-р Степан Росоха, урядник, Хуст;
28. о. Юрій Станинець, парох, Вонігово;
29. Василь Шобей, господар, Вільхівці;
30. Августин Штефан, начальник міністерства шкільництва, Хуст;
31. о. Кирило Феделеш, катехит, Білки;
32. Михайло Тулик, редактор, Хуст;
Голова Краєвої Виборчої Комісії Петро Калинюк, в. р.
Д-р Волошин:
— Перекладачем із мови чеської сьогодні є д-р Степан Стебельський, з мови німецької так само, з мови румунської пан учитель Шіман.
Приступаємо до другої точки програми, до присяги послів на основі пар. 5 регуляміну Сойму і пар. 22 конституційної грамоти.
Прошу пана секретаря Сойму, щоб прочитав формулу посольської присяги та щоб викликав поодиноких панів послів. За пар. 6 регуляміну Сойму, посольський обіт складається до рук Голови Уряду. Прошу панів послів, щоб по прочитанні свого імені зложили присягу поданням руки та словом "обіцяю".
Секретар Сойму (читає):
— "Обіцяю, що буду вірний Карпатській Україні і що додержуватиму закони та свій мандат виконуватиму за своїм найліпшим знанням і сумлінням".
Перекладач д-р Стебельський (читає):
„Slibuji, že budu věrný Karpatské Ukrajině, a že budu rachovaváti zákony a mandát svůj) plniti podle svého nejlepšího vědomi a švédovi.
Перекладач учитель Шіман (читає):
„Promit, ca vogfîfidel Ukrainei Karpate ca voi respecta întormalegile eistente si ca voi îmlini mandatul meu in constinta si după priceperi le mele cele mai bune."
Д-р Августин Волошин:
— Прошу панів послів, щоб один за одним приступили на трибуну і зложили присягу. (Секретар Сойму д-р Кочерган читає імена послів, які приступають один за одним до Голови Уряду Карпатської України, подають йому руку, складаючи тим посольський обіт, висловивши слово "Обіцяю").
Прем’єр Волошин:
— Стверджую, що всі присутні посли зложили присягу і тим є вичерпана друга точка програми. Приступаємо до 3-ої точки програми, до вибору Голови Сойму і його присяги. Параграф 61 регуляміну приписує, що вибір Голови Сойму має відбутися листками. Прошу панів послів, щоби на листку написали ім’я тільки одного посла і той листок вложили до конверти. Листки будуть збирати урядовці Сойму. Скрутаторами за пар. 5 регуляміну іменую панів послів д-ра Михайла Бращайка та Августина Дутку. Пани скрутатори зголосять мені вислід вибору. Звертаю увагу, що право голосу мають тільки присутні члени Сойму. Стверджую, що Сойм має потрібний кворум до встановлювання правосильних установ. Прошу, щоби зачалося збирання листків. — (Після скінчення збирання листків): — Прошу панів скрутаторів, щоби перечислили голоси і зголосили мені вислід. — (По скінченні скрутінія): — Заявляю, що віддано 22 голоси; з них на ім’я посла Августина Штефана 20 голосів, на ім’я посла д-ра Михайла Бращайка — 2 голоси. На основі пар. 61 регуляміну стверджую, що Головою Сойму Карпатської України є вибраний посол Августин Штефан. Питаю пана посла Августина Штефана, чи приймає вибір?
Посол Августин Штефан:
— Приймаю. — (буря оплесків).
Прем’єр Волошин: — Тому, що вибраний проголосив, що вибір приймає, приступаємо до зложення присяги Голови Сойму за пар. 7 регуляміну. Вибраний Голова Сойму складає присягу до рук Голови Влади. Прошу пана секретаря Сойму д-ра Кочергана, щоби прочитав формулу присяги. — (Посли встають із своїх місць).
Секретар Сойму д-р Кочерган (читає):
— "Обіцяю, що додержуватиму закони та свій уряд Голови буду виконувати безсторонньо, за своїм найліпшим знанням і сумлінням."
Посол Августин Штефан (подаючи Голові Уряду руку):
— Обіцяю. Д-р Волошин:
— По виконанні вибору прошу вибраного пана Голову Сойму, щоби заняв своє місце і перебрав дальше ведення Сойму.
Голова Штефан (вступає на трибуну, займає місце голови і говорить):
— Світлий Сойме! Із свідомістю великої відповідальності перебираю ту надзвичайно почесну, одночасно надмірно тяжку функцію, яку доля положила на мене: бути на чолі Першого Сойму Карпатської України.
В імені всіх тих ідей, що нам є дорогі, дякую панам послам за оце визначне повірення і буду старатися з Божою поміччю доложити всіх зусиль бути гідним показаного мені довір’я.
В історії українського народу не було ще випадку, щоб рішало всенародним голосуванням вибране, законодатне тіло. Видавали закони українські князі, королі й гетьмани, але однозгідною волею народу вибраного законодатного Сойму наше минуле не знає. Довгими віками блукав український народ в темряві і ждав на свою волю. Та тільки коли наступила 1938-ма грізна осінь, пірвався наш народ до могутнього зриву й пустився відважно на нову, тяжку дорогу до просторів Волі.
І ми, нашим народом вибрані представники Карпатської України, без вагання стаємо туди, куди нас призначено. Бо право й силу дають нам не насильство, не партійні інтриги, не нацьковування одних проти других, не юдин гріш, але однозгідна, спонтанна воля українського народу в Карпатській Україні.
Ми хочемо вірити, що незломну волю українського народу — жити своїм вільним життям — респектуватимуть усі культурні народи, котрим принцип самовизначення народів є святий заповіт, а не пуста фраза. Бо зухвалість думати, що Всемогучий тільки для одного або двох народів створив цей світ. Кожний народ має святе право жити своїм власним життям на цьому світі.
Український народ не є гостем у Карпатській Україні! Більше як тисячу триста років заселяє він цю землю. Тисяча кількадесять років тому бере він участь під проводом князя Олега Віщого в поході на Царгород разом з іншими українськими племенами Київської Держави.
За часів династії Арпадовичів, що були споріднені з київськими князями, Карпатська Україна мала самоуправу власною адміністрацією і судівництвом. По вигашенні династії Арпадовичів, коли нові пануючі не респектували здобуті права українського народу, ужгородський і земплинський наджупан підняв кривавий бунт за вольності українського народу і згинув у нерівному бою під замком Мак. Ще раз, за часів князя Корятовича. тішиться волею наш народ у Карпатській Україні. Та по його смерті стала завмирати українська воля, стала гіршати українська доля.
Тільки по світовій війні, дякуючи невтомній освідомлюючій праці найкращих синів Карпатської України, а головно сорокалітній праці батька нашого відродження — Августина Волошина, зачинається нове, краще життя на нашій землі.
Вірую, що Перший Український Сойм Карпатської України розпочату працю поведе так, що наш багатостраждальний народ буде тішитися своєю волею, своєю правдою. — (Великі оплески).
Голова Штефан:
— Перед тим, поки приступимо до дальшої точки програми, зложить ще посольську присягу пан голова уряду. — (Після прочитання тексту, як при виборі А. Штефана, голова уряду д-р Августин Волошин зложив присягу до рук Голови Сойму).
Голова Штефан:
— Приступаємо до 4-ої точки програми — вибір двох заступників голови та їх присяга. За пар. 5 регуляміну Голова Сойму дає вибрати двох заступників голови. Пар. 61, уступ 2. регуляміну дозволяє вибір підняттям руки, якщо не було проти того зауважень. Хочу дати під голосування підняттям руки відносно обидвох кандидатів разом. Чи є які-небудь закиди проти цього? Закидів немає, тому будемо голосувати підняттям руки, відносно обох кандидатів. Прошу подати кандидатів.
Посол Мандзюк:
— Пропоную, щоби заступниками Голови Сойму Карпатської України були вибрані: посол Федір Ревай і посол д-р Степан Росоха.
Голова Штефан:
— За рішенням Сойму, будемо вибирати підняттям руки. Скрутаторами іменую пана посла Василя Клемпуша і пана посла Августина Дутку. Посол Клемпуш почислить голоси на лівій стороні, а посол Дутка на правій стороні і на трибуні. Хто є за прочитану кандидатуру, піднімає руку і тримає так довго, доки не закінчиться числення. Прошу панів скрутаторів, щоб почислили голоси. — (Після скінчення числення виголошено вислід: за кандидатами голосували всі 22 посли).
Голова Штефан:
— Проголошую, що посол Федір Ревай і посол д-р Степан Росоха є вибрані заступниками Голови Сойму. Питаю вибраних панів, чи приймають вибір? — (Вибрані заступники Голови приймають і за пар. 7 регуляміну зложили присягу до рук Голови Сойму. Опісля зайняли місця на трибуні по обох боках Голови.)
Подібним способом вибрано за 5 точкою програми і двох секретарів та двох впорядників. За пропозицією Ю. Пазуханича, письмоводителями вибрано: Августина Дутку та інж. Леоніда Романюка, а впорядниками Михайла Тулика та Дмитра Німчука, які вже знаним способом зложили присягу до рук Голови.
Точка 6-та на програмі: Вибір п’ятьох комісій пленарно:
1. Комісія конституційно-правна (за внесенням д-ра Михайла Бращайка): Августин Дутка, д-р Юлій Бращайко, д-р Володимир Комаринський, д-р Степан Росоха, Михайло Марущак, Василь Шобей і д-р Михайло Бращайко.
2. Комісія культурно-освітня: Августин Штефан, о. Кирило Феделеш, Юрій Пазуханич, д-р Мілош Дрбал, Іван Ігнатко, Михайло Тулик, о. Грігоріє Мойш.
3. Комісія фінансова: Степан Клочурак, інж. Леонід Романюк, Василь Клемпуш, інж. Антон Ернест Ольдофреді, Іван Грига, д-р Володимир Комаринський і Петро Попович.
4. Комісія соціально-здоровельна: Д-р Микола Долинай, д-р Микола Різдорфер, Дмитро Німчук, Микола Мандзюк, о. Адальберт Довбак, Іван Перевузник.
5. Комісія імунітетна: Августин Дутка, Іван Качала, Василь Лацанич, Федір Ревай, д-р Степан Росоха, о. Юлій Станинець і Михайло Тулик.
Всі члени комісій вибрані одноголосне.
Перше засідання скінчено.
Засідання друге
Після закінчення першого засідання відбулася коротка пауза, а потім виголошено засідання друге з такою програмою:
1. Відкриття;
2. Перше читання законопроекту ч.І;
3. Закриття.
Початок засідання 17.38. Присутні всі 22 посли, що й на першому засіданні.
Голова Сойму А. Штефан:
— Відкриваю друге засідання і стверджую присутність 22-ох послів, наслідком чого Сойм може правосильно виносити рішення. Заявляю, що від влади Карпатської України був поданий Соймові Карпатської України законопроект про незалежність держави, устрій, назву, мову, прапор, герб і гімн Карпатської України. Референтом законопроекту є посол д-р Михайло Бращайко. В обговоренні до слова зголосився о. Кирило Феделеш.
З огляду на надзвичайні обставини, в яких зібрався Сойм, була мені подана пропозиція, щоб Сойм ухвалював сьогодні предложені законопроекти без регуляміном приписаних формальностей. Коли не буде закидів, то Сойм Карпатської України рішатиме, вислухавши перше читання й обговоривши законопроект, хоч друкованого тексту проекту не роздано послам та друге й третє читання відбудеться на сьогоднішнім третім засіданні. Прошу тих панів послів, що є проти такої процедури, хай вони підіймуть руку (нема нікого проти). Стверджую, що Сойм Карпатської України годиться на згадану (скорочену) процедуру. Прошу, щоб пан секретар прочитав законопроект ч.І.
Д-р Стебельський (читає):
Закон ч. 1. Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:
Пар. 1. Карпатська Україна є незалежною державою.
Пар. 2. Назва держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.
Пар. 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибираним Соймом Карпатської України на чолі.
Пар. 4. Державною мовою Карпатської України є мова українська.
Пар. 5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня.
Пар. 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: чотири сині та три жовті смуги у лівому півполі і червоний ведмідь у срібному полі на правій стороні, а також тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові.
Пар. 7. Державний гімн Карпатської України є: "Ще не вмерла Україна".
Пар. 8. Цей закон обов’язує зараз із хвилиною його прийняття. (Великі оплески)
Голова Сойму Штефан:
Уділюю слово референтові д-рові Михайлові Бращайкові.
Д-р Бращайко:
— Світлий Сойме! Не такий час, щоб довго говорити. Надходять темні хмари, тяжкі для нас, не представляли ми собі таких труднощів. Але ідея ніколи не вмре, не загине. Жодні вороги, яких тільки бачив цей старий хустський замок, не могли нас знищити. Після віковічної боротьби і після найновішого 20-річного бою, сьогодні святкуємо великий день нашої історії. І хоч який хід візьмуть ці трагічні події, наша земля завжди зістанеться нашою, бо її кров’ю і сльозами поливали ми. Хоч які політичні махінації і будуть з нами гратися, але той здоровий відпір нашого народу завжди зістанеться. Нехай ворог знає, що приходить сюди лиш як гість і лиш гостем він зістане. Ми вимріяли собі цю свободу, хочемо її собі затримати, і цей великий наш празник ніколи не забудемо. З нашими сусідами ми хочемо жити в мирі, а наш агресивний сусід нехай знає, що тут довго не вдержиться...
По вчорашніх трагічних годинах, коли в головному місті Карпатської України проливалася українська кров, обговорюємо сьогодні під звуки гарматніх вистрілів Перший Конституційний Закон Карпатської України. По тисячарічній неволі наша земля стає вільною, незалежною і проголошує перед цілим світом, що вона була, є і хоче бути УКРАЇНСЬКА! І коли б навіть нашій молодій державі не суджено було довго жити, то наш край залишиться вже назавжди український, бо нема такої сили, що могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу. — (Рясні оплески). Голова Сойму Штефан:
— Уділюю слово п. послові о. Кирилові Феделешеві. Посол о. К. Феделеш:
— Світлий Сойме! Думаю, що висловлю думку всіх панів послів і цілого українського народу в Карпатській Україні, коли проголошую, що вповні годжуся з референтом законопроекту. Над предсідницькою трибуною є поставлений хрест і тішить мене, що й наш конституційний закон респектує християнські традиції українського народу й до гербу нашої держави вносить святий символ християнства.
Голова Сойму Штефан:
— Тому, що більше промовців немає, заряджую голосування. Оскільки не буде закидів, будемо голосувати підняттям руки. — (Ніхто не є проти). — Стверджую, що ніхто не є проти, отже голосуємо підняттям руки. Прошу тих панів послів, що є за прочитаним законопроектом, хай піднімуть руку. Стверджую, що законопроект закону ч. 1 є прийнятий одноголосне всіми 22 послами у першому читанні.
З огляду на те, що програму вичерпано, голова засідання закрив.
Після перерви відбулося третє засідання, на якому був прийнятий закон ч. 1 у другому і третьому читанні.
Засідання четверте — Вибір Президента
Програма засідання:
1. Відкриття;
2. Вибір Президента Карпатської України;
3. Закриття.
Присутні всі ті самі 22 посли, що на першому засіданні.
Голова Сойму А. Штефан:
— Відкриваю засідання і стверджую присутність 22-ох послів, наслідком чого Сойм Карпатської України може правосильно рішати.
Світлий Сойме! Сьогоднішнє історичне засідання Сойму має надзвичайну вагу і велике значення. Перший карпато-український Сойм вибирає ПЕРШОГО ПРЕЗИДЕНТА незалежної КарпатоУкраїнської Держави. Вибираємо видного символа нашої державності, вибираємо конституційного репрезентанта внутрішнього й зовнішнього життя Карпатської України. Прошу, щоби світлий Сойм покликав на найвище місце нашої Держави такого мужа, що має довір’я цілого народу й поведе Карпатську Україну до кращого майбутнього. — (Оклики: "Так зробимо!")
Голова Сойму (дзвонить):
— Вибір Президента відбудеться листками, прошу, щоб кожний пан посол написав на листку ім’я та прізвище тільки одного кандидата, інакше буде голос неважний. Скрутаторами іменую пп. послів Михайла Тулика та Миколу Мандзюка. Прошу віддати голос. — (Посли віддають листки скрутаторам, а ті на трибуні разом із секретарем Сойму Карпатської України перечислюють листки).
Голова Сойму Штефан:
— Прошу, щоб секретар Сойму зголосив вислід голосування. Д-р Кочерган:
— Віддано 22 листки. На ім’я д-ра Августина Волошина віддано всі 22 голоси. — (Величезні оплески.)
— Голова Сойму:
— Питаю пана прем’єра Августина Волошина, чи приймає вибір?
Д-р Августин Волошин:
— Приймаю. — (Буря оплесків). Голова Сойму:
— Проголошую, що Президентом Карпатської України є вибраний 22-ма голосами прем’єр-міністр д-р Августин Волошин. — (Оклики: "Хай живе наш Батько!")
Голова Сойму:
— Прошу пана Президента, щоб зложив на конституцію президентську присягу. (Секретар Сойму читає текст присяги, а пан Президент повторяє кожне слово. Посли піднімаються із своїх місць, секретар Сойму читає, а пан Президент, поклавши руку на конституційний закон Карпатської України, складає оцю присягу):
— Світлий Сойме! Дякую вам за ваше довір’я й обіцяю, що зроблю все, що є в моїх силах для добра Карпатської України. Світлий Сойме! Сила одиниці і так само сила народу залежить від сили віри. Сила віри св. Володимира Великого створила велику Київську Українську Державу. Сила віри св. Кирила й Методія дала слов’янам почуття солідарності і братерства. Сила віри князя Федора Корятовича будувала нам церкви й монастирі, перші вогнища української культури в Карпатській Україні. Сила віри єпископа Бачинського дала Карпатській Україні перші культурні установи — учительську семінарію й богословський ліцей в Ужгороді. Сила віри кликала нас по світовій війні до витворення й розбудови нашого автономного краю. І тепер, не що інше тільки наша непохитна сила віри підносить високо прапор самостійності Карпатської України. Прошу Всевишнього, щоб скріпив нашу віру й позволив нам розбудувати нашу Землю для щастя й добра українського народу та цілого населення Карпатської України. — (Буря оплесків і покликів).
Цим це засідання скінчено. Після короткої паузи прийшла черга й на наступне засідання.
Засідання п’яте
Присутні 21 посол (всі ті, що були на першому засіданні, крім одного).
Голова Сойму А. Штефан (дзвонить):
— Відкриваю п’яте засідання і стверджую, що є присутніх 21 посол і таким чином Сойм Карпатської України може правосильно виносити рішення. Заявляю, що від влади Карпатської України був поданий Соймові Карпатської України законопроект закону ч. 2 про уповноваження урядові. До слова зголосився один промовець, д-р Михайло Бращайко як референт. З огляду на пильність справи, прошу, щоб Сойм ухвалив законопроект без приписаної регуляміном процедури. Оскільки не буде закидів, Сойм Карпатської України винесе рішення, вислухавши перше читання й обговоривши законопроєкт, хоч друкованого проекту пп. послам не роздано та друге й третє читання відбудеться на черговому засіданні ще сьогодні. Стверджую, що немає ніяких закидів та що Сойм годиться на таку процедуру. Прошу, щоб заступник секретаря пан д-р Стебельський прочитав законопроект закону ч. 2.
Д-р Стебельський (читає):
— Закон ч. 2. Сойм Карпатської України ухвалює цей закон:
Пар. 1. Сойм уповноважує Уряд, щоб за згодою Президента Карпато-Української Республіки видавав, аж до відкликання, розпорядження з самого закону. Це уповноваження не відноситься до зміни конституційних законів.
Пар. 2. Розпорядження видані за пар. 1. мають бути предложені Соймові на його найближчому засіданні. Інакше тратять обов’язуючу силу.
Пар. 3. Цей закон обов’язує із хвилиною його прийняття.
Голова Сойму:
— Уділюю слово послові панові д-рові Михайлові Бращайкові. Д-р Михайло Бращайко:
— Світлий Сойме! З огляду на обставини, поручаю, щоб Сойм Карпатської України прийняв цей законопроект. Ми вповні довіряємо панові Президентові і нашій Владі, знаємо, що вони зроблять тільки те, що буде корисне для нашої Держави.
Голова Сойму Штефан:
— Дальших промовців нема, тому заряджую голосування. Оскільки не буде закидів, голосування відбудеться підняттям руки. Закидів немає, тому прошу, щоб ті посли, що є за прийняття закону ч. 2, підняли руку. Стверджую, що 21 посол голосував за законопроектом ч. 2.
Цим вичерпана програма, і засідання скінчено о годині 18.42.
В дальших двох засіданнях відчитано вдруге і втретє закон ч. 2 за присутністю 21 посла і тим і цей закон став зараз таки обов’язуючим.
Отак відбулось історичне засідання першого Сойму Карпатської України. Вже маємо свою суверенну державу, маємо Соймом ухвалену законну назву, мову, герб, прапор, ніхто не може сказати, що якісь самозванці накинули. Ні, народ 93-ма відсотками голосуваня через свій легальний, законний Сойм опечатав, ухвалив те, про що мріяв віками.
Та що з того, коли чути гармати. Дикий азіат рішив брутально своїм брудним чоботом здавити вимріяну Волю.
Кінець першої частини
