[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ II.]

Попередня     ТОМ I     Наступна





ТОМ I

Розділ II. З перед-історичних глубин




Археолоґічні слїди житя на українській території:


Українська територія в останїх ґеольоґічних формаціях, клїматичні зміни, ледова доба, розпростореннє ледівця і його вагання, впливи ледової доби на житє.


Початки людського житя, слїди ділювіального чоловіка на заході, його побут, слїди палєолїтичної культури на Україні, важнїйші стації, палєолїтична культура.


Неолїтична культура, її розпростореннє на Українї, важнїйші огнища — осади київські, середнього Поднїпровя й инші, „передмікенська” культура. Неолїтична техніка і господарство: духовий розвій — елєменти артистичної творчости, культ небіжчиків, похоронні типи, розпростореннє деяких культур, культура глиняних мазанок, т. зв. передмікенська, антропольоґічний тип людності.


Початки металїчної культури: мідь і бронза, питаннє про бронзову культуру на Українї, її переходовий характер


Початки зелїзної культури, переходові типи, похоронні поля, культура північної України, культура степова і передстапова: течія антична і азійська, „скитсько-сарматський” тип, ґотський стиль, словянські типи, слїди Тюрків; антропольоґічний тип людности




Справа етноґрафічної приналежності людности:


Проби лїнґвістичного освітлення, питаннє про індоєвропейську правітчизну і пра-культуру; теорії індоєвропейської правітчизни; „індоевропейська раса”, мішаннє типів, неґативність результатів для нашої території, комбінований історично-лїнґвістичний метод.


Діферинціація індоєвропейської родини й виріжненнє словянської ґрупи, словянсько-литовська спільність і словяно-литовська територія, границя західня — ґерманська і східня — фінська, границя словяно-литовська; традиція дунайської правітчини, теорія карпатської правітчини.


Перші історічні звістки про Словянство, імена; діференціація Словянства; східно-словянська правітчина, словянська кольонїзація на нашій території перед міграцією


Культурна еволюція сеї теріторії, культурна еволюція словянської правітчини











Попередня     ТОМ I     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ II.]


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.